вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" грудня 2025 р. Справа№ 910/10601/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Тищенко О.В.
Сибіги О.М.
без виклику сторін
розглянувши апеляційну скаргу Київської міської ради
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2025
у справі № 910/10601/25 (суддя - Головіна К. І.)
за позовом Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реабілітаційно-оздоровчий комплекс водного спорту"
про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою,
Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2025 позовну заяву Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реабілітаційний-оздоровчий комплекс водного спорту" про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою повернуто заявнику без розгляду.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, 22.09.2025 (згідно дати звернення до засобів поштового зв'язку) Київська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2025 у справі № 910/10601/25, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2025 по справі № 910/10601/25, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Здійснити розгляд апеляційної скарги за участю представника апелянта.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що в даному випадку Київська міська рада подала саме негаторний позов, спрямований на усунення перешкод у реалізації належних їй повноважень власника земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва. Обраний спосіб захисту не є витребуванням земельної ділянки з чужого незаконного володіння, оскільки право власності на землю за відповідачем не зареєстровано, а сама земельна ділянка залишається у власності територіальної громади та передана у користування КП УЗН Дарницького району м. Києва.
Апелянт звертає увагу суду, що позов спрямований на відновлення можливості здійснення територіальною громадою її повноважень власника землі, а не на набуття чи витребування майнового блага у вигляді земельної ділянки.
Скаржник вказує, що позов має немайновий характер, оскільки об?єкт спору - це право на безперешкодне володіння та користування землею, а не грошова чи майнова вимога, яка підлягає оцінці.
Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (складу суду) від 24.09.2025, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 апеляційну скаргу Київської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2025 у справі № 910/10601/25 залишено без руху. Роз'яснено Київській міській раді, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законодавством розмірі. Попереджено Київську міську раду, що якщо відповідна заява про усунення недоліків не буде подана особою в зазначений строк, суд апеляційної інстанції не приймає таку апеляційну скаргу до розгляду та повертає скаржнику.
06.10.2025 (згідно дати звернення до засобів поштового зв'язку) від Київської міської ради до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
Заява обґрунтована тим, що враховуючи складну економічну ситуацію в державі та запровадження воєнного стану, у Київській міській раді наразі обмежено фінансування та видатки на сплату судового збору, у зв'язку з тим, що у першу чергу виділяється фінансування на соціальну, військову та оборонну сфери. Враховуючи, що апелянт не має можливості сплатити судовий збір з об'єктивних причин в межах строку визначеного ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025, Київська міська рада просить продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги у справі № 910/10601/25 на більш тривалий термін.
07.10.2025 (згідно дати звернення до засобів поштового зв'язку) від Київської міської ради до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги Київської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2025 у справі № 910/10601/25, до якої, окрім іншого, долучено платіжну інструкцію №1682 від 01.10.2025 про сплату судового збору на суму 3 028, 00 грн за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2025 у справі № 910/10601/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Київської міської ради участь в судовому засіданні з повідомленням (викликом) представників учасників справи. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2025 у справі № 910/10601/25. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Київської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2025 у справі № 910/10601/25 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Київська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реабілітаційний-оздоровчий комплекс водного спорту" про усунення перешкод територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою, яка незаконно використовується відповідачем, шляхом:
- зобов'язання Товариства знести об'єкт самочинного будівництва, а саме: будівлю кафе (кафе літ. "А" площею 103,6 кв.м, будиночки для відпочинку: літ "Б" площею 9,5 кв.м, літ "В" площею 11 кв.м, літ "Г" площею 8,3 кв.м, літ "Д" площею 8,3 кв.м, літ "Е" площею 9,2 кв.м, літ "Є" площею 9,3 кв.м, літ "Ж" площею 11,1 кв.м, літ "З" площею 8,7 кв.м, літ "И" площею 8,6 кв.м; вбиральня літ "К" площею 13,6 кв.м) загальною площею 201,2 кв. м., що розташована за адресою: вул. Антіпова Дениса, 55 (стара назва-вул. Славгородська) у Дарницькому районі м. Києва, яка розташована в межах земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:63:103:0082) орієнтовною площею 0,2086 га;
- звільнити самовільно зайняту вказану частину земельної ділянки, привівши її у придатний для використання стан.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2025 вказану позовну заяву було залишено без руху, заявнику надано строк у 10 днів на усунення вказаних в ній недоліків з дня вручення цієї ухвали шляхом надання доказів сплати судового збору як за вимогу майнового характеру з урахуванням визначення вартості спірної земельної ділянки.
04.09.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій Київрада зазначила про те, що заявлені нею позовні вимоги носять немайновий характер, відтак, відсутні підстави для визначення ціни позову та доплати судового збору, виходячи з вартості спірного майна.
Розглянувши апеляційну скаргу Київської міської ради, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 2 частини 1 ст. 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
На підставі положень вказаної статті Верховний Суд в ухвалі від 04.03.2019 у справі № 923/441/18 дійшов висновку, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Київська міська рада подала позов зі спору, що виник з відносин права власності, в якому заявник просить усунути перешкоди власнику у володінні та розпорядженні майном - земельною ділянкою (негаторний позов) шляхом зобов'язання відповідача знести самочинне будівництво, звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та привести її у придатний для використання стан.
Тобто, позивач фактично просить повернути йому спірне нерухоме майно, що свідчить про наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги та її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову. Подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17.
Верховний Суд залишаючи касаційну скаргу без руху ухвалою від 03.09.2025 у справі № 536/1927/24 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення, виходив з того, що згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто, будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права та інтересу, об'єктом якого виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Така сама позиція наведена в ухвалах Верховного Суду від 12.08.2025 у справі № 638/18311/24 (про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом зобов'язання знести об'єкт самочинного будівництва), від 22.05.2025 у справі № 725/304/24 (про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом зобов'язання провести перебудову нежитлових приміщень).
Суд першої інстанції також звертав увагу скаржника на вказані висновки в ухвалі про залишення позову без руху у даній справі від 01.09.2025, проте, Київрада не виконала вимог ухвали Господарського суду міста Києва та недоліки позову не усунула.
Щодо посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.12.2021 у справі № 905/98/20, від 09.04.2021 у справі № 923/938/20, від 23.05.2018 у справі 915/742/17 та в ухвалах Верховного Суду, на які посилався представник позивача в заяві про усунення недоліків, то суд зазначає, що вони не можуть бути прийняті до уваги в даному випадку, оскільки стосуються інших правовідносин (не подібних до спірних), зокрема, орендних відносин сторін.
Частиною 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України встановлено - якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірно висновку про повернення позовної заяви Київській міській ради без розгляду
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Київської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2025 у справі №910/10601/25 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Київської міської ради - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2022 у справі № 910/10601/25 - залишити без змін.
Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на Київську міську раду
Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді О.В. Тищенко
О.М. Сибіга