Постанова від 04.12.2025 по справі 910/6076/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2025 р. Справа№ 910/6076/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Коробенка Г.П.

Сибіги О.М.

секретар судового засідання: Гріщенко А.О.

за участі представників: відповідно до протоколу судового засідання від 04.12.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 (повний текст рішення складено - 04.08.2025)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2025

у справі №910/6076/25 (суддя - Бондарчук В.В.)

за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго»

до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

про стягнення 1 144 588 011,90 грн

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго» (далі - АТ «ДТЕК Західенерго»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - НЕК «Укренерго»/відповідач) про стягнення 1 144 588 011,90 грн, у тому числі: 1 116 066 439,13 грн - основного боргу, 20 606 708,87 грн - інфляційних втрат та 7 914 863,90 грн - 3% річних, у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором про участь у балансуючому ринку №0424-04013 від 27.05.2019 за період жовтень 2024 року - березень 2025 року.

У подальшому, від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій АТ «ДТЕК Західенерго» просить суд стягнути з НЕК «Укренерго» 1 291 110 324,19 грн, у тому числі: 1 253 094 676,89 грн - основного боргу, 28 209 840,66 грн - інфляційних втрат та 9 805 806,64 грн - 3% річних, яка 16.06.2025 прийнята судом протокольною ухвалою.

1.2. короткий зміст оскаржуваних рішень суду першої інстанції

1.2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі № 910/6076/25 позов Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» - задоволено. Стягнуто із Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» 1 253 094 676,89 грн. - основного боргу, 9 805 806,64 грн. - 3% річних, 28 209 840,66 грн. - інфляційних втрат та 847 840,00 грн - судового збору. У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/6076/25 - відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що НЕК «Укренерго» порушило умови договору про врегулювання небалансів електричної енергії №0424-04013 від 27.05.2019 та Правила ринку, а також положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення позовних вимог АТ «ДТЕК Західенерго» про стягнення заборгованості за отриману балансуючу електроенергію за спірний період із відповідача у сумі 1 253 094 676,89 грн.

З наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат вбачається, що АТ «ДТЕК Західенерго» здійснило нарахування цих сум по кожному місячному звіту з урахуванням здійснення відповідачем часткових оплат за отриману балансуючу електроенергію, при цьому, як відповідно до п. 7.2.1. Порядку позивач має право виставляти відповідачу декадні звіти, а відповідач в свою чергу зобов'язаний здійснювати забезпечення суми коштів відповідно до декадних звітів, а тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 28 209 840,66 грн та 3% річних у розмірі 9 805 806,64 грн є обґрунтованими.

Судом відмовлено в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва у цій справі із підстав необґрунтованості.

1.2.2. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 у справі №910/6076/25 стягнуто із Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 120 240,00 грн.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем надано суду докази витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають сплаті, у розмірі 120 240,00 грн, внаслідок чого суд дійшов висновку про задоволення заяви АТ «ДТЕК Західенерго» про стягнення витрат на правничу допомогу.

1.3. короткий зміст вимог апеляційних скарг

1.3.1. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі №910/6076/25 скасувати повністю та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позову. У разі залишення рішення суду першої інстанції без зміни відстрочити його виконання на 1 рік.

1.3.2. Не погоджуючись із прийнятим додатковим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 у справі №910/6076/25 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» витрат на професійну правничу допомогу скасувати, відмовивши позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу. У разі залишення без змін рішення Господарського суду міста Києва у даній справі від 28.07.2025 - зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до обґрунтованої складністю, необхідним витраченим часом на вчинення відповідних дій адвокатом суми 40 080,00 грн.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2025 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Коробенко Г.П., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/6076/25 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/6076/25.

Матеріали справи №910/6076/25 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді доповідачу)(складу суду) від 17.09.2025 апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 у судовій справі №910/6076/25 передається раніше визначеному автоматизованою системою складу колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Коробенко Г.П., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі №910/6076/25 - залишено без руху, та надано строк на усунення недоліків.

10.10.2025 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків з доказами доплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2025, зокрема, відкрито апеляційне провадження у справі №910/6076/25 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 та призначено розгляд на 03.12.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2025, відкрито апеляційне провадження у справі №910/6076/25 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2025, розгляд апеляційної скарги призначено на 03.12.2025, об'єднано в одне апеляційне провадження апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 у справі №910/6076/25.

27.10.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача на рішення суду.

02.12.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли: клопотання про закриття провадження у справі; додаткові пояснення; заява про залучення третьої особи.

03.12.2025 судове засідання не відбулось, у зв'язку з проведенням ДП «ІСС» позапланових технічних робіт на об'єктах інформаційної інфраструктури судової влади України, про що Північним апеляційним господарським судом складено акт щодо знеструмлення електромережі суду, вихід з ладу сервера автоматизованої системи та інші умови що впливають на безперебійність та функціонування автоматизованої системи від 03.12.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2025 розгляд справи №910/6076/25 призначено на 04.12.2025.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційні скарги

2.2.1. Відповідач вважає, що суд не з'ясував обставини, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають обставинам справи; не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушено норми процесуального права і неправильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги на оскаржуване рішення суду від 28.07.2025 зводяться до наступного:

- необґрунтованою є протокольна ухвала Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 про прийняття до розгляду заяви про збільшення позовних вимог, оскільки заявлена вимога заяви про збільшення позовних вимог від 28.05.2025, не могла розглядатись у даному провадженні, так як фактично є новими позовними вимогами, які мають розглядатись у іншому проваджені, а відтак у частині задоволення вимог, викладених у заяві про збільшення позовних вимог від 28.05.2025 слід відмовити у зв'язку з порушенням ч.2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України;

- суд помилково дійшов до висновку, що відповідно до п. 7.2.1. Порядку позивач має право виставляти відповідачу декадні звіти, а відповідач в свою чергу зобов'язаний здійснювати забезпечення суми коштів відповідно до декадних звітів, натомість як відповідач вважає, що він зобов'язаний здійснювати розрахунки за придбану балансуючу електричну енергію лише після формування місячного звіту та відповідно до акту купівлі-продажу балансуючої електричної енергії;

- суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою той факт, що позивачем залишились не підписаними акти купівлі-продажу балансуючої електричної енергії за жовтень 2024 - лютий 2025 років, про що він зазначив у позовній заяві. Таким чином, позивачем не доведено факт виникнення грошових зобов'язань за актами, які він залишив непідписаними, а наявність акту купівлі-продажу балансуючої електричної енергії, підписаного сторонами Договору, є обов'язковим елементом виникнення у відповідача обов'язку оплачувати придбану балансуючу електроенергію відповідно до сформованих місячних звітів;

- при відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу, стягнення одночасно 3% річних та інфляційних втрат не відповідає вимогам законодавства та чинній практиці застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Також відповідач не погоджується із висновком суду про відмову у задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення суду строком на один рік, оскільки:

- невідкладне стягнення з НЕК «Укренерго» великої суми коштів у розмірі 1 291 110 324,19 грн. загрожує зупинкою належного функціонування оператора системи передачі і дестабілізує роботу всієї енергетичної інфраструктури України;

- у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено воєнний стан. Господарська діяльність учасників ринку електричної енергії суттєво ускладнена або взагалі неможлива, наслідком чого є несвоєчасна оплата електричної енергії, наданих Відповідачем послуг з її передачі;

- наведені обставини вказують на неможливість невідкладного виконання судового рішення та винятковість випадку, що є підставою для відстрочення його виконання.

2.2.2. Відповідач не погоджується із додатковим рішенням суду першої інстанції та вважає, що судом не з'ясовано обставини, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають обставинам справи, не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушено норми процесуального права і неправильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги на додаткове рішення суду зводяться до наступного:

- судом порушено норми процесуального права, оскільки винесено додаткове рішення без повідомлення учасників справи, у зв'язку з чим відповідач був позбавлений судом права надати свої міркування, заперечення щодо поданої заяви про винесення додаткового рішення, а також подати клопотання про зменшення розміру судових витрат відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України; відповідач, отримавши в Електронному суді заяву позивача про винесення додаткового рішення, очікував від суду ухвалу про прийняття до розгляду цієї заяви судом першої інстанції та встановлення процесуального строку чи надання можливості подати свої міркування, заперечення чи клопотання стосовно заявлених вимог. Водночас, суд першої інстанції в порушення вимог ст. 232 ГПК України відповідної ухвали не виніс та унеможливив відповідача вчинити дії, спрямовані на дотримання засади змагальності сторін;

- звіт №10-25, складений сторонами Договору, не підтверджує належного надання послуг Виконавцем, а є лише проміжним документом, у якому сторони фіксують певні події та результати, а належними і допустимими доказами надання адвокатом і прийняття клієнтом правничої допомоги і визначення остаточного обсягу та вартості послуг адвоката у зазначеній справі є підписаний сторонами акт приймання-передачі наданої послуги - правової допомоги, однак акта приймання-передачі наданої правової допомоги, як належного та допустимого доказу на підтвердження надання позивачу правової допомоги, у встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України строк, суду не надано;

- відповідач просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до обґрунтованої складністю, необхідним витраченим часом на вчинення відповідних дій адвокатом суми 40 080,00 грн (підготовки позовної заяви - 2 години, відповіді на відзив - 1 година та участь у судовому засіданні 28.07.2025).

2.2.3. У додаткових поясненнях відповідач зазначає, що у справі №910/6076/25 позивачем стягується заборгованість за балансуючу електричну енергію за Договором від 27.05.2019 №0424-04013, в тому числі 57 567 668,52 грн за актом №ППБ_02_2024_10_0424 від 31.10.2024. При цьому, у справі №910/12027/25 позивач фактично просить стягнути додаткову заборгованість за актом купівлі-продажу балансуючої електричної енергії, який вже було досліджено Господарським судом міста Києва у іншому складі та дані якого фактично були покладені в основу оскаржуваного рішення у справі №910/6076/25. Відтак, позиція позивача є необґрунтованою та непослідовною, суперечить укладеним з відповідачем договорам, Закону, Правилам ринку та його попередній поведінці.

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

2.3.1. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача на рішення суду, у якому він просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Заперечуючи проти доводів відповідача щодо оскаржуваного рішення суду, позивач зазначає наступне:

- твердження ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» про те, що «зі зміною відповідних пунктів Правил ринку стосовно здійснення оплати за балансуючу електричну енергію (з п. 7.7.4 на п. 7.2.2 Правил ринку) фактично змінились і строки та підстави здійснення оплати» суперечить розділу 7.7. Правил ринку;

- ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» формуючи декадні звіти визнає, що вони підлягають оплаті в чотири робочі дні з їх формування, що відповідає п.7.7.4. Правил ринку. Таким чином, твердження ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» про те, що пункт 7.7.4 Правил ринку стосується виключно оплати рахунків (за періоди до 30.06.2024) та взагалі не регулює розрахунки за звітами за періоди з 01.07.2024, є необґрунтованим та суперечить змісту Правил ринку;

- позивач посилається на практику Касаційного господарського суду щодо застосування п. 7.7.4. Правил ринку, зокрема на постанови від 12.11.2024 у справі №910/1773/23, від 09.04.2024 у справі №910/3269/23, від 24.06.2025 у справі №910/10878/24, від 21.10.2025 у справі №910/10946/24 - з яких вбачається, що застосування Верховним Судом п. 7.7.4. Правил ринку свідчить про те, що оплата боргу ПрАТ «НЕК «Укренерго» на користь позивача повинна відбуватись на підставі декадних звітів.

Щодо доводів відповідача в частині відмови в клопотанні про відстроченні виконання рішення суду позивач зазначає, що: відповідач не надав жодного розрахунку впливу суми, на яку має бути погашений борг у даній справі, на його фінансовий стан; заборгованість Відповідача перед Позивачем у даній справі виникла з жовтня 2024 та не сплачена і по даний час, тобто, Відповідач вже один рік не сплачує кошти, які належать позивачу. На переконання позивача, клопотання про відстрочення виконання рішення суду суперечить практиці Європейського суду з прав людини, рішенням Конституційного Суду України, рішенням Верховного Суду.

2.3.2. Позивач своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача на додаткове рішення суду не скористався.

Відтак, з урахуванням частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, справа розглядається за наявними матеріалами.

2.4. явка в судове засідання. розгляд клопотань

У судове засідання 04.12.2025 з'явилися представники учасників справи.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційних скарг та просив суд їх задовольнити.

Представники позивача заперечили проти доводів апеляційних скарг та просили суд відмовити в їх задоволенні.

Розглянувши у судовому засіданні заяву відповідача про залучення третьої особи - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та враховуючи, що ухвалою суду від 13.10.2025 було встановлено строк для подачі заяв, пояснень, клопотань, заперечень в межах строків наданих судом для подання відзиву - до 27.10.2025, натомість як заява про залучення третьої особи надійшла до суду 02.12.2025, - судова колегія ухвалила вказану заяву залишити без розгляду з огляду на порушення строків подачі відповідної заяви.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:

3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини

Акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго» (далі - постачальник послуг з балансування, ППБ) є виробником електричної енергії на підставі ліцензії, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП/Регулятор).

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» є оператором системи передачі (ОСП) - юридичною особою, відповідальною за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії, на якого, зокрема, покладені функції адміністратора розрахунків (АР) - юридичної особи, яка забезпечує організацію проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг.

27.05.2019 між Акціонерним товариством «ДТЕК Західенерго» та Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» укладено договір про врегулювання небалансів електричної енергії №0424-04013, типова форма якого є невід'ємною частиною Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307.

Відповідно до умов п. 1.2. та 1.3. договору ППБ зобов'язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ОСП балансування об'єднаної енергетичної системи України. ОСП зобов'язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього Договору та Правил ринку. Надання ППБ ОСП заяви-приєднання в цілому до цього договору (далі - заява-приєднання), що є додатком 1 до цього договору, є погодженням пропозиції на приєднання до цього договору, а також зобов'язанням щодо виконання Правил ринку. Заява-приєднання надається з відкладальною обставиною, якою є реєстрація ППБ ОСП.

Згідно з положеннями п. 2.1. договору загальна вартість цього договору складається із суми придбаних та проданих обсягів електричної енергії на балансуючому ринку протягом дії цього Договору та відповідно до умов цього Договору.

За підсумками місяця визначаються індикативні величини: середньозважені ціни балансуючої електричної енергії на завантаження та розвантаження за розрахунковий місяць (грн/МВт·год з точністю до дев'яти знаків після коми), які розраховуються шляхом ділення вартості балансуючої електричної енергії на завантаження і розвантаження на загальний обсяг балансуючої електричної енергії на завантаження і розвантаження відповідно.

Пунктом 2.2. договору визначено, що розрахунок ціни купівлі-продажу електричної енергії визначається у відповідності до Правил ринку.

У відповідності до п. 3.2. договору обсяг електричної енергії, купленої-проданої на балансуючому ринку, визначається на підставі алгоритмів, передбачених Правилами ринку.

Відповідно до п. 4.1. договору формування ОСП декадних звітів ППБ, місячних звітів ППБ, забезпечення ППБ коштів на рахунку ескроу ППБ відповідно до них, формування актів та списання ОСП коштів з рахунків ескроу ППБ на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ОСП здійснюються відповідно до процедур та у строки, визначені Правилами ринку та цим договором.

Якщо ППБ має заперечення до інформації, що міститься у первинному документі, то він зобов'язаний повідомити про це ОСП протягом двох робочих днів з дня його виставлення. Наявність заперечень ППБ не є підставою для несвоєчасного забезпечення ППБ наявності коштів на рахунку ескроу (п. 4.2. договору).

Згідно з п. 4.3. договору ОСП формує та направляє Акт купівлі-продажу до ППБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Підписання Акта відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з накладанням КЕП (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між Сторонами та розміщений у мережі Інтернет за посиланням: https:/online.ua.energy/. Сторонами має бути забезпечена можливість здійснення електронного документообігу шляхом реєстрації у системі, яка забезпечує функціонування електронного документообігу. ППБ протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до ППБ Акта розглядає та повертає ОСП один примірник Акта, підписаного зі своєї сторони. Акт повинен бути підписаний Сторонами в один і той самий спосіб. У разі незгоди із розрахунками ОСП відповідно до Акта ППБ протягом двох робочих днів надсилає ОСП обґрунтовані зауваження щодо цього Акта та ініціює спір відповідно до норм чинного законодавства. До вирішення спору обсяг та вартість електричної енергії визначається за даними, зазначеними в Акті. Якщо ППБ протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до ППБ Акта не ініціював спір та не направив до ОСП підписаний зі сторони ППБ примірник Акта, то такий Акт вважається підписаним ППБ.

За умовами підпункту 1 п. 5.4. договору ОСП зобов'язується здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату проданої ППБ балансуючої електричної енергії на умовах, визначених Правилами ринку та цим Договором.

Цей Договір набирає чинності з моменту акцептування ОСП заяви-приєднання ППБ, про що ОСП повідомляє ППБ, і є чинним до 31 грудня поточного року включно, у якому була надана заява-приєднання. Якщо жодна зі Сторін не звернулася до іншої Сторони не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього Договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах (п. 9.1. та п. 9.2. договору).

3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, а також посилання на норми права

3.2.1. щодо рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2025.

На виконання умов цього договору у період з жовтня 2024 року по квітень 2025 року включно позивач здійснив продаж відповідачу балансуючої електричної енергії загальною вартістю 1 276 434 851,61 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями подекадних та місячних звітів за вказаний період, які автоматично сформовані (виставлені) в Системі управління ринком (далі - СУР), а також копіями актів купівлі-продажу балансуючої електричної енергії: №ППБ_02_2024_10_0424 від 31.10.2024 за жовтень 2024 року, № ППБ_02_2024_11_0424 від 30.11.2024 за листопад 2024 року, №ППБ_02_2024_12_0424 від 31.12.2024 за грудень 2024 року, №ППБ_02_2025_01_0424 від 31.01.2025 за січень 2025 року, №ППБ_02_2025_02_0424 від 28.02.2025 за лютий 2025 року, №ППБ_02_2025_03_0424 від 31.03.2025 за березень 2025 року, №ППБ_02_2025_04_0424 від 30.04.2025 за квітень 2025 року з урахуванням зауважень позивача до актів за жовтень, листопад, грудень 2024 року та січень, лютий 2025 року.

Однак, відповідач у порушення умов договору та Правил ринку, взяті на себе грошові зобов'язання у повному обсязі належним чином не виконав, зокрема здійснив часткову оплату за отриману балансуючу електроенергію за вказаний період у розмірі 23 340 174,72 грн, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 1 253 094 676,89 грн.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії №0424-04013 від 27.05.2019 та Правил ринку, АТ «ДТЕК Західенерго» звернулося до суду з цим позовом про стягнення з НЕК «Укренерго» заборгованості за отриману балансуючу електроенергію у розмірі 1 253 094 676,89 грн, а також 3% річних у сумі 9 805 806,64 грн та інфляційних втрат у розмірі 28 209 840,66 грн.

Правила ринку, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307, визначають порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов'язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок виставлення рахунків, порядок внесення змін до цих Правил, положення щодо функціонування ринку при виникненні надзвичайної ситуації в об'єднаній енергетичній системі України.

Судом вище встановлено, що згідно з умовами укладеного між АТ «ДТЕК Західенерго» як ППБ та Приватним акціонерним товариством «НЕК «Укренерго» як ОСП, АР договору про участь у балансуючому ринку, ППБ зобов'язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ОСП балансування об'єднаної енергетичної системи України. ОСП зобов'язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього Договору та Правил ринку. Цей договір укладається за умови приєднання ППБ до договору про врегулювання небалансів електричної енергії (п. 1.2 та п. 1.3. договору).

Згідно із ч. 1 ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі, у тому числі шляхом клірингу (неттінгу), відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку.

Відповідно до п. 4.1. договору формування ОСП декадних звітів ППБ, місячних звітів ППБ, забезпечення ППБ коштів на рахунку ескроу ППБ відповідно до них, формування актів та списання ОСП коштів з рахунків ескроу ППБ на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ОСП здійснюються відповідно до процедур та у строки, визначені Правилами ринку та цим договором.

Якщо ППБ має заперечення до інформації, що міститься у первинному документі, то він зобов'язаний повідомити про це ОСП протягом двох робочих днів з дня його виставлення. Наявність заперечень ППБ не є підставою для несвоєчасного забезпечення ППБ наявності коштів на рахунку ескроу (п. 4.2. договору).

Суд зазначає, що у відповідності до положень п. 7.2.1 Правил ринку, АР через CУР на четвертий робочий день після завершення декади формує декадний звіт ППБ та надсилає на електронну адресу ППБ повідомлення про формування декадного звіту ППБ. ППБ зобов'язаний упродовж двох робочих днів з дня отримання повідомлення про формування декадного звіту ППБ забезпечити на рахунку ескроу ППБ наявність коштів, вільних від інших зобов'язань з оплати поточної заборгованості ППБ та погашення простроченої заборгованості ППБ, в обсязі, достатньому для оплати ППБ балансуючої електричної енергії відповідно до цього звіту.

На третій робочий день з дня надсилання повідомлення про формування декадного звіту ППБ, АР о 08:00 перевіряє достатність на рахунку ескроу ППБ коштів, вільних від інших зобов'язань з оплати поточної заборгованості ППБ та погашення простроченої заборгованості ППБ, для оплати балансуючої електричної енергії відповідно до цього звіту та у разі їх недостатності вживає заходи, передбачені главою 1.7 розділу І цих Правил.

Сума коштів, що має бути забезпечена на рахунку ескроу ППБ, не може бути зменшена на суму коштів нарахування для ППБ (списання для АР) відповідно до декадних звітів ППБ цього розрахункового місяця.

ППБ зобов'язаний забезпечувати на рахунку ескроу ППБ суму коштів відповідно до декадних звітів ППБ за розрахунковий місяць до моменту появи місячного звіту ППБ за цей розрахунковий місяць.

За умовами п. 7.7.1. Правил ринку для забезпечення розрахунків з учасниками ринку, АР формує три декадні звіти та один місячний звіт для кожного розрахункового місяця. Декадні звіти відповідним учасникам ринку формуються АР на четвертий робочий день після останнього дня цієї декади. Місячні звіти відповідним учасникам ринку формуються АР на одинадцятий день місяця, наступного за розрахунковим місяцем.

З наведеного вбачається, що відповідно до п. 7.2.1. Правил ринку позивач має право виставляти відповідачу декадні звіти, а відповідач в свою чергу зобов'язаний здійснювати забезпечення суми коштів відповідно до декадних звітів.

У період з жовтня 2024 року по квітень 2025 року включно позивач здійснив продаж відповідачу балансуючої електричної енергії загальною вартістю 1 276 434 851,61 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями подекадних та місячних звітів за вказаний період, які автоматично сформовані (виставлені) в Системі управління ринком, а також копіями актів купівлі-продажу балансуючої електричної енергії: №ППБ_02_2024_10_0424 від 31.10.2024 за жовтень 2024 року, № ППБ_02_2024_11_0424 від 30.11.2024 за листопад 2024 року, №ППБ_02_2024_12_0424 від 31.12.2024 за грудень 2024 року, №ППБ_02_2025_01_0424 від 31.01.2025 за січень 2025 року, №ППБ_02_2025_02_0424 від 28.02.2025 за лютий 2025, №ППБ_02_2025_03_0424 від 31.03.2025 за березень 2025, №ППБ_02_2025_04_0424 від 30.04.2025 за квітень 2025 року з урахуванням зауважень позивача до актів за жовтень, листопад, грудень 2024 року та січень, лютий 2025 року.

Однак, відповідач здійснив часткову оплату за отриману балансуючу електроенергію за вказаний період у розмірі 23 340 174,72 грн, у зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 1 253 094 676,89 грн, що також не заперечується відповідачем.

Виходячи з викладених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що НЕК «Укренерго» порушило умови договору про врегулювання небалансів електричної енергії №0424-04013 від 27.05.2019 та Правила ринку, а також положення ст. 526 ЦК України, що має наслідком задоволення позовних вимог АТ «ДТЕК Західенерго» про стягнення заборгованості за отриману балансуючу електроенергію за спірний період із відповідача у сумі 1 253 094 676,89 грн.

Крім того, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 9 805 806,64 грн та інфляційні втрати у розмірі 28 209 840,66 грн.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, з наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат вбачається, що АТ «ДТЕК Західенерго» здійснило нарахування цих сум по кожному місячному звіту з урахуванням здійснення відповідачем часткових оплат за отриману балансуючу електроенергію.

При цьому, як було зазначено вище, відповідно до п. 7.2.1. Порядку позивач має право виставляти відповідачу декадні звіти, а відповідач в свою чергу зобов'язаний здійснювати забезпечення суми коштів відповідно до декадних звітів.

За таких обставин, визначення строку настання зобов'язань відповідача зі сплати коштів позивачу датою від подання декадних звітів відповідає умовам Договору та Правил ринку, а наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат здійснено відповідно до встановлених умов.

Подібний висновок у спірних правовідносинах викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.10.2025 по справі № 910/10946/24, а також у постанові Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2025 у справі №910/10878/24, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 24.06.2025.

Разом з цим, посилання ПрАТ «НЕК Укренерго» на те, що «абз. 6 п. 7.2.2 Правил ринку передбачає перерахування коштів виключно з рахунку зі спеціальним режимом використання» є помилковим, оскільки зазначений пункт не регламентує порядок поточної оплати АР на користь ППБ, а регламентує підсумковий розрахунок між сторонами за результатами місячного звіту відповідно до акта купівлі-продажу балансуючої електричної енергії, що також узгоджується з практикою Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, викладеною в постанові від 21.10.2025 у справі №910/10946/24.

Таким чином, доводи відповідача про неправильне застосування судом першої інстанції Правил ринку колегія суддів відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та не спростованими належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо клопотання про закриття провадження, поданого на стадії апеляційного розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» повідомило, що після прийняття оскаржуваного судового рішення НЕК «Укренерго» частково виконано зобов'язання за Договором за період, що був предметом спору, повністю за жовтень 2024 року та частково - за листопад 2024 року, на загальну суму 113 026 702,46 грн, що свідчить про відсутність предмета спору щодо стягнення заборгованості в частині 113 026 702,46 грн, а тому відповідач вважає, що наявні правові підстави для закриття провадження у справі в цій частині на підставі п. 2 ч.1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з висновками об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанова від 30.08.2024 у справі №916/3006/23) при застосуванні пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України слід враховувати, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального законодавства можливе у разі, коли: - предмет спору існував на момент порушення провадження у справі та припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення і ці обставини не були взяті до уваги судом першої інстанції при ухваленні судового рішення; - при апеляційному перегляді судового рішення першої інстанції встановлено, що судове рішення підлягає скасуванню, оскільки є незаконним і необґрунтованим то, у разі встановлення також і обставин припинення існування предмета спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, таке рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.

Господарський процесуальний кодекс України передбачає спеціальні процесуальні механізми та процедуру у випадку припинення існування предмета спору, що мало місце після ухвалення рішення судом першої інстанції.

При цьому, відповідач не позбавлений можливості подати відповідні докази на стадії виконання судового рішення, з врахуванням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, клопотання відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України - задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду на 1 рік.

Відповідно до частин 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до положень статті 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (тяжке захворювання фізичної особи або членів її сім'ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Вищенаведеними нормами встановлено, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

В обґрунтування поданої заяви НЕК «Укренерго» зазначає, що невідкладне виконання рішення у цій справі є неможливим, а спроба примусового стягнення з відповідача надзвичайно великої суми коштів, не передбачених фінансовим планом, зупинить операційну роботу відповідача, як оператора системи передачі, перешкоджатиме ефективному та надійному функціонуванню системи передачі і ринку електричної енергії в цілому, у підсумку ставить під загрозу безперебійне постачання електричної енергії споживачам, а також створює ризики надзвичайних ситуацій на ринку електричної енергії, наслідки яких можуть бути катастрофічними в масштабах країни.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке рішення не може вважатися законним та справедливим.

Несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Отже, питання щодо надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

З огляду на наведене вище, судом враховано, що рішення суду підлягає безумовному виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, і лише у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може відстрочити таке виконання.

Колегія суддів враховує, що фактично всі покладені в основу даної заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду твердження відповідача, по суті, зводяться до відсутності коштів та складне фінансове становище.

Суд зауважує, що згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як вбачається зі змісту вказаної норми, відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

На підтвердження викладених у заяві обставин відповідачем надано суду інформацію про оплати на балансуючому ринку за 25.07.2025 (оприлюднена на вебсайті НЕК «Укренерго»); роздруківку фінансових результатів розрахунків на балансуючому ринку станом на 10.07.2025; копії структури тарифів на 2024-2025 роки; копію звіту про фінансові результати за 2023 рік, копію консолідованого звіту на 2024 рік.

При цьому, надані відповідачем документи станом на день розгляду цієї заяви не доводять суду наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

Колегія суддів зазначає, що у даному випадку відповідач просить суд відстрочити виконання рішення у даній справі на один рік, проте жодним чином не обґрунтовує запропонований термін відстрочення та не надає жодних доказів на підтвердження того, що внаслідок такого відстрочення рішення суду у даній справі буде виконане через рік.

Суд звертає увагу, що долучені відповідачем до заяви докази не можуть підтверджувати обставини реальності виконання рішення суду у даній справі після закінчення терміну, на який відповідач просить відстрочити його виконання.

Окрім того, суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, у питаннях відповідальності за порушення зобов'язань.

Водночас, як позивач, так і відповідач наразі здійснюють свою господарську діяльність в умовах воєнного стану в країні.

Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення, а тому судом першої інстанції було обґрунтовано відмовлено в задоволенні вказаного клопотання та дотримано вимоги чинного законодавства та «справедливий баланс» між сторонами, встановивши при цьому, що перелічені відповідачем обставини не є виключними і такими, що унеможливлюють виконання рішення суду.

Вказаних висновків відповідачем в поданій апеляційній скарзі не спростовано, натомість як обставини, на які посилається відповідач у свої апеляційній скарзі тим більше не підтверджують обставини реальності виконання рішення суду після закінчення терміну, на який відповідач просить відстрочити його виконання, як про це зазначає скаржник.

3.2.2. щодо додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2025.

За результатами розгляду даної справи позивач у відповідній заяві просив покласти на відповідача 120 240,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати зокрема на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано: витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Із позовної заяви вбачається попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу позивача у сумі 120 000,00 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги №1491-ЗЄ від 01.07.2019, укладений між АТ «ДТЕК Західенерго» та Адвокатським об'єднанням «Перший радник», додаткову угоду №01-3/25 від 01.03.2025, додаткову угоду №1 від 27.12.2019, додаткову угоду №3 від 30.12.2020, додаткову угоду №6 від 27.12.2021, додаткову угоду №10 від 29.12.2023, додаткову угоду №10-4/08-02 від 02.08.2024, додаткову угоду №10-8/10/4-3 від 08.10.2024, додаткову угоду №11 від 01.01.2025, додаткову угоду від 28.12.2022; звіт наданих послуг №10-25 від 29.07.2025 на загальну суму 120 240,00 грн.

Відповідно до п. 2.1. додаткової угоди №10-4/08-02 від 02.08.2024 в редакції додаткової угоди №01-3/25 від 01.03.2025, вартість послуг виконавця розраховується наступним чином:

- участь одного адвоката в судовому засіданні - 10 020,00 грн в тому числі ПДВ 20% - 1 670,00 грн за кожне судове засідання, незалежно від тривалості відповідного судового засідання. У вартість послуг за участь в судовому засіданні не включена вартість послуг з підготовки до судового розгляду справи;

- за інші вчинені юридичні дії вартість послуг розраховується на підставі погодинної ставки вартості роботи адвоката, що становить 10 020,00 грн в тому числі ПДВ 20% - 1 670,00 грн/год, та виходячи із фактичного обсягу наданих послуг.

У відповідності до п. 2.4. додаткової угоди №10-4/08-02 від 02.08.2024 в редакції додаткової угоди №10-8/10/4-3 від 08.10.2024, оплата наданих послуг та компенсація витрат здійснюється впродовж 60 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили у межах суми стягнутої на користь клієнта.

Згідно із звітом наданих послуг №10-25 від 29.07.2025, на виконання договору про надання правової допомоги №1491-ЗЄ від 01.07.2019 виконавцем надано послуги з правничої допомоги під час розгляду справи №910/6076/25 в Господарському суді міста Києва, а саме:

1. Підготовка та подання позовної заяви, розрахунку 3% річних, інфляційних витрат, кількість годин - 4 год., вартість послуги - 40 080,00 грн.

2. Підготовка та подання заяви про збільшення позовних вимог 28.05.2025, кількість годин - 2 год., вартість послуги - 20 040,00 грн.

3. Підготовка та подання відповіді на відзив 02.07.2025, кількість годин - 3 год., вартість послуги - 30 060,00 грн.

4. Участь у судовому засіданні в Господарському суді міста Києва 16.06.2025, кількість годин - 1 год., вартість послуги - 10 020,00 грн.

5. Участь у судовому засіданні в Господарському суді міста Києва 14.07.2025, кількість годин - 1 год., вартість послуги - 10 020,00 грн.

6. Участь у судовому засіданні в Господарському суді міста Києва 28.07.2025, кількість годин - 1 год., вартість послуги - 10 020,00 грн.

Відповідно до положень п. 2 та п. 3 звіту наданих послуг №10-25 від 29.07.2025 загальна кількість годин наданих послуг складає 12 годин. Загальний розмір винагороди виконавця за надані послуги на підставі цього звіту становить 120 240,00 грн.

В пункті 4 звіту наданих послуг №10-25 від 29.07.2025 зазначено, що оплата наданих послуг та компенсація витрат здійснюється впродовж 60 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили у межах суми стягнутої на користь клієнта.

Судова колегія враховує, що відповідно до усталеної судової практики судові витрати у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено (аналогічної правової позиції дотримується Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Відповідач посилається на ненадання позивачем акту приймання - передачі наданих послуг, однак колегія суддів звертає увагу, що пунктом 1.5. Додаткової угоди № 10-8/10/4-3 змінено редакцію пункту 2.2. Додаткової угоди № 10-4/08-02 від 02.08.2024 року та передбачено: «Детальний опис наданих послуг, час, витрачений адвокатом на їх надання, загальну вартість наданих послуг (розмір гонорару) погоджується Сторонами у Звітах». Таким чином, сторони передбачили що за результатом надання Послуг підписується саме звіт, а не акт приймання - передачі наданих послуг.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що звіт наданих послуг №10-25 від 29.07.2025 містить вичерпну інформацію про зміст, обсяг, вартість наданих адвокатом послуг за Договором та прийняття цих послуг АТ «ДТЕК Західенерго» , тож він є належним доказом, який підтверджує надання таких послуг та їх вартість і порядок оплати, отже відповідно до умов Договору є достатнім доказом надання адвокатом правничої допомоги та їх прийняття АТ «ДТЕК Західенерго» за погодженими обсягом і вартістю.

Таким чином, у вищезазначеній частині колегія суддів визнає доводи апеляційної скарги відповідача необґрунтованими.

Водночас, в апеляційній скарзі відповідач просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до обґрунтованої складністю, необхідним витраченим часом на вчинення відповідних дій адвокатом суми 40 080,00 грн (підготовки позовної заяви - 2 години, відповіді на відзив - 1 година та участь у судовому засіданні 28.07.2025).

Перевіривши доводи апеляційної скарги у вказаній частині, що стосуються розміру присуджених до стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, колегія суддів частково з ними погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у т.ч. чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, так і відповідно до частини п'ятої статті 129 цього Кодексу.

Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов'язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України.

Такий обов'язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 ГПК України, суд і ухвалює рішення в цій частині.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).

Колегія суддів з урахуванням наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись зокрема такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності розміру витрат на правничу допомогу, виходячи з конкретних обставин справи, дійшла висновку, що витрати позивача на правову допомогу, які підлягають розподілу в розмірі 120 240 грн за розгляд судової справи №910/6076/25 у суді першої інстанції - не відповідають критерію розумності та пропорційності їхнього розміру.

Судова колегія зазначає, що з огляду на предмет і підстави позову, категорія даної справи не є складною і не потребує значних зусиль щодо представництва інтересів позивача у цій справі, оскільки на розгляді господарських судів перебували аналогічні справи про стягнення заборгованості за договорами про участь у балансуючому ринку, що свідчить про те, що правова позиція щодо розгляду зазначеної категорії справ вже є сформованою до пред'явлення позовних вимог у цій справі.

Таким чином, з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, та з огляду на рівень складності справи та обсяг доказів, що підлягали вивченню та аналізу, враховуючи заперечення відповідача щодо розміру таких витрат, Північний апеляційний господарський суд вважає справедливим та розумним задоволення поданої заяви Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу частково в розмірі 60 000,00 грн.

В іншій частині (60 240,00 грн) витрати позивача на правничу допомогу покладаються на Акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго»

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Водночас, судова колегія частково не погоджується з розподілом судових витрат позивача на правничу допомогу та вважає, що присуджений розмір витрат 120 240 грн є завищеним та неспівмірним, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що заява позивача про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню - в розмірі 60 000,00 грн.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини, воно закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

За змістом пунктів 1, 2 частини 1 статті 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок. На балансуючому ринку оператором системи передачі здійснюються: 1) купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби; 2) купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс.

Частиною 2 статті 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що виробники зобов'язані надавати послуги з балансування в обсягах та випадках, визначених цим Законом та правилами ринку. Надавати послуги з балансування мають право також споживачі у порядку, визначеному правилами ринку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За умовами частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 ЦК України).

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:

5.1. мотиви прийняття або відхилення аргументів учасників справи

Судова колегія, перевіривши матеріали справи та доводи відповідача про необґрунтованість протокольної ухвали Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 про прийняття до розгляду заяви про збільшення позовних вимог, - встановила їх необґрунтованість, оскільки позивачем не було заявлено нових позовних вимог, як про це помилково стверджує скаржник, а було збільшено позовні вимоги, враховуючи, що початково вимоги були заявлені з жовтня 2024 по березень 2025, а в заяві про збільшення позовних вимог було збільшено період вимог - заявлено про стягнення також і за квітень 2025 в межах того ж договору, у зв'язку з чим відповідно збільшився розмір 3% річних та інфляційних нарахувань, а відтак суд першої інстанції вмотивовано прийняв до розгляду заяви про збільшення позовних вимог протокольною ухвалою від 16.06.2025.

Колегією суддів встановлено, що при вирішенні спору судом першої інстанції була надана належна оцінка доводам сторін та всебічно досліджено докази, як окремо, так і в їх сукупності, а тому доводи скаржника про неповне з'ясування судом обставин справи, суд апеляційної інстанції визнає необґрунтованими.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне та обґрунтоване рішення, на підставі встановлених обставин справи з урахуванням актуальної судової практики в аналогічних правовідносинах, виходячи з предмету позову.

Відповідач стверджує, що судом порушено норми процесуального права, оскільки винесено додаткове рішення без повідомлення учасників справи, у зв'язку з чим відповідач був позбавлений судом права надати свої міркування, заперечення щодо поданої заяви про винесення додаткового рішення, а також подати клопотання про зменшення розміру судових витрат відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України; відповідач, отримавши в Електронному суді заяву позивача про винесення додаткового рішення, очікував від суду ухвалу про прийняття до розгляду цієї заяви судом першої інстанції та встановлення процесуального строку чи надання можливості подати свої міркування, заперечення чи клопотання стосовно заявлених вимог. Водночас, суд першої інстанції в порушення вимог ст. 232 ГПК України відповідної ухвали не виніс та унеможливив відповідача вчинити дії, спрямовані на дотримання засади змагальності сторін.

Колегія суддів вказані доводи сприймає критично, оскільки:

- рішення суду було винесено 28.07.2025, заяву про стягнення витрат на правничу допомогу подано 31.07.2025 та отримано відповідачем в Електронному суді, що ним підтверджується, а додаткове рішення ухвалено 02.09.2025;

- відповідно до частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

З наведеного вбачається, що відповідач мав достатньо часу скористатись своїм процесуальним правом та подати свої заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення після отримання заяви позивача в системі «Електронний суд», оскільки логічним та послідовним наслідком подання такої заяви є її розгляд судом в порядку та строки, передбачені ст. 244 Господарського процесуального кодексу України - протягом десяти днів та без повідомлення учасників справи. Натомість, суду апеляційної інстанції не наведено підстав, які перешкоджали відповідачу скористатись своїм процесуальним правом на подання заперечень, а тому наведені доводи скаржника колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, водночас як порушень процесуального права при винесенні додаткового рішення, на які вказує скаржник, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Доводи відповідача стосовно додаткового рішення, що стосуються розміру заявлених позивачем витрат, колегія суддів вважає частково обґрунтованими та з мотивів, зазначених у пункті 3.2.2. даної постанови, вбачає наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.

Усі інші доводи та міркування сторін судом апеляційної інстанції враховано та досліджено в мотивувальній частині даної постанови.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНИХ СКАРГ:

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийняте у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Відтак, рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 та у справі № 910/6076/25 підлягає залишенню без змін, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі № 910/6076/25 не підлягає задоволенню.

Водночас, колегія суддів вбачає наявність підстав для зміни додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 у справі № 910/6076/25 щодо присудженої до стягнення суми витрат позивача на правничу допомогу, а саме за висновком суду апеляційної інстанції заяву Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід задовольнити частково, присудивши до стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 60 000,00 грн. В задоволенні решти заяви Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Отже, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 у справі № 910/6076/25 підлягає частковому задоволенню.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі № 910/6076/25 згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі № 910/6076/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі № 910/6076/25 залишити без змін.

3. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 у справі № 910/6076/25 задовольнити частково.

4. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 у справі № 910/6076/25 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

« 1. Заяву Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; ідентифікаційний код 00100227) на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» (79026, місто Львів, вулиця Козельницька, будинок 15; ідентифікаційний код 23269555) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) грн 00 коп.

3. У задоволенні решти заяви Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.

4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.».

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

6. Матеріали справи № 910/6076/25 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 10.12.2025.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді Г.П. Коробенко

О.М. Сибіга