Постанова від 04.12.2025 по справі 910/6071/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2025 р. Справа№ 910/6071/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Сибіги О.М.

Коробенка Г.П.

секретар судового засідання: Гріщенко А.О.

за участі представників: відповідно до протоколу судового засідання від 04.12.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 (повне рішення складено 19.08.2025)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2025

у справі № 910/6071/25 (суддя - Ващенко Т.М.)

за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго»

до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

про стягнення 1 060 185 760,77 грн

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпроенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення 977 695 835,08 грн, з яких: 925 993 640,09 грн заборгованості за Договором про участь у балансуючому ринку № 0421-41013 від 27.05.2019 за період жовтень 2024 року - березень 2025 року, 41 186 873,03 грн інфляційних втрат та 10 515 321,96 грн 3% річних.

У подальшому, позивачем було заявлено про збільшення розміру позовних вимог, після чого - про їх зменшення, відтак судом протокольною ухвалою від 10.07.2025 прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до 1 060 185 760,77 грн.

Також відповідачем заявлялось клопотання про долучення до матеріалів справи доказів часткової сплати заборгованості, та клопотання про зменшення розміру нарахованих сум 3% річних на 90%.

1.2. короткий зміст оскаржуваних рішень суду першої інстанції

1.2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі № 910/6071/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» 1 000 289 970,08 грн заборгованості, 47 702 547,21 грн інфляційних втрат, 12 193 243,48 грн 3% річних та 847 840,00 грн судового збору. Відмовлено Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» в задоволенні клопотання від 22.07.2025 про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/6071/25.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що відповідач свої зобов'язання зі сплати позивачу вартості наданих за Договором послуг належним чином та в установлені строки не виконував, при цьому наданою відповідачем до матеріалів справи у клопотанні від 09.07.2025 копією платіжної інструкції від 28.05.2025 № 000002998 підтверджується сплата відповідачем заборгованості за надані позивачем по Договору послуги за квітень в розмірі 6 087 893,30 грн, що враховано позивачем у заяві про зменшення позовних вимог від 10.07.2025, тож на час розгляду справи сума заборгованості відповідача з Договором складає 1 000 289 970,08 грн, доказів погашення в повному розмірі якої відповідачем на час постановлення даного рішення суду не надано.

Суд зазначив, що визначення строку настання зобов'язань відповідача зі сплати коштів позивачу датою від подання декадних звітів відповідає умовам Договору та Правил ринку, а наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат здійснено відповідно до встановлених умов. Клопотання про зменшення розміру 3% річних суд першої інстанції залишив без задоволення, зазначивши, що оскільки у даній справі проценти річних нараховані в розмірі встановленого в ч. 2 ст. 625 ЦК України мінімуму - 3%, суд позбавлений можливості зменшити розмір цих нарахувань. В задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду відмовлено з підстав його необґрунтованості.

1.2.2. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2025 у справі № 910/6071/25 заяву Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» 110 220,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір витрат АТ «ДТЕК Дніпроенерго» на правову допомогу в сумі 110 220,00 грн є обґрунтованим, доведеним, співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторін, а покладення на ПАТ «НЕК «Укренерго» таких витрат відповідає критеріям розумності, реальності та необхідності таких витрат.

1.3. короткий зміст вимог апеляційних скарг

1.3.1. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі № 910/6071/25 і ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.

1.3.2. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2025 у справі № 910/6071/25 і ухвалити нове додаткове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання АТ «ДТЕК Дніпроенерго» про стягнення 110 220,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2025 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Коробенко Г.П., Сибіга О.М.

Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 09.09.2025 апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2025 у судовій справі №910/6071/25 передається раніше визначеному автоматизованою системою складу колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Коробенко Г.П., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/6071/25 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2025 у справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/6071/25.

Матеріали справи № 910/6071/25 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі № 910/6071/25 - залишено без руху, та надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025, зокрема, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/6071/25 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2025 та призначено розгляд на 26.11.2025

13.10.2025 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/6071/25 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 та призначено до розгляду на 26.11.2025. Об'єднано в одне апеляційне провадження апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2025 у справі № 910/6071/25.

17.10.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача на додаткове рішення суду.

27.10.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача на рішення суду.

31.10.2025 через систему «Електронний суд» від представника Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» надійшло клопотання про участь у судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025, зокрема, клопотання представника Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено, судове засідання по справі №910/6071/25 у режимі відеоконференції відбудеться 26.11.2025 о 10 год. 45 хв.

25.11.2025 через систему «Електронний суд» від представника Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшло клопотання про закриття провадження у справі, в якому апелянт просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 та закрити провадження у справі №910/6071/25 в частині стягнення 263 243 259,78 грн заборгованості.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 відкладено розгляд справи №910/6071/25 у режимі відеоконференції на 27.11.2025.

27.11.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 04.12.2025.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційні скарги

2.2.1. Відповідач вважає, що суд не з'ясував обставини, що мають значення для справи; визнав встановленими обставини, що не були доведені; зробив висновки, що не відповідають встановленим обставинам справи; порушив норми процесуального права і неправильно застосував норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги на оскаржуване рішення суду від 31.07.2025 зводяться до наступного:

- безпідставним є посилання суду на пункт 7.7.4 Правил ринку та неврахування змін у законодавчому регулюванні розрахунків сторін з 01.07.2024 за періоди: починаючи з 01.07.2024 Правилами ринку передбачено здійснення оплати за отриману балансуючу електричну енергію не на підставі платіжних документів - рахунків-фактур (як це було передбачено за періоди до 01.07.2024), а відповідно до місячних звітів;

- Правила ринку передбачають обов'язок Відповідача щодо перерахування коштів Позивачу виключно за місячним звітом - відповідно до акта купівлі-продажу, який оформлюється раз на місяць «з урахуванням даних місячного звіту» (абз. 4 п .7.2.2 Правил ринку), таким чином, у Відповідача не виникає жодних грошових зобов'язань щодо перерахування коштів Позивачу на підставі декадних звітів, однак всупереч наведеному, Позивач вимагав сплати 3% річних та інфляційних втрат з порушення неіснуючих зобов'язань Відповідача (за декадними звітами);

- з урахуванням змін, внесених до Правил ринку з 01.07.2024, Відповідач може сплачувати Позивачу вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку, всупереч чому позовні вимоги передбачають неконтрольоване і необмежене стягнення коштів з будь-яких рахунків Відповідача, всупереч їх визначеному законодавством і НКРЕКП як Регулятором цільовому призначенню - з урахуванням чого позивач міг обрати відповідний спосіб захисту своїх інтересів і подати позовну заяву про зобов'язання Відповідача перерахувати на рахунок Позивача кошти з рахунків НЕК «Укренерго» зі спеціальним режимом використання, проте не врахував цього у своєму позові. Отже, відповідач вважає, що позивачем не обрано належний спосіб захисту його інтересів, що відповідав би ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, ст. 75 Закону та абз. 6 п. 7.2.2 Правил ринку.

Крім того, відповідач вважає, що в оскаржуваному рішенні суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача від 22.07.2025 про відстрочення виконання рішення, зокрема:

- суд не вказав, на підставі якої норми права робить висновок, що складний фінансовий стан «не може бути обставиною, що ускладнює виконання рішення»;

- суд не встановлював ні фінансове становище Позивача, ні наявність у нього збитків (до того ж, такі докази в матеріалах справи відсутні, тоді як докази щодо фінансового стану Відповідача є в наявності);

- суд не врахував, що Відповідач посилався не просто на складне фінансове становище, а на специфічний порядок розрахунків на ринку електричної енергії і законодавчі обмеження, які не дозволяють використовувати на виплати Позивачу кошти, для яких Регулятором визначено інше цільове призначення, необхідність додаткового часу для забезпечення джерел виплати коштів Позивачу, винятковість правовідносин сторін та функцій визначених Законом функцій Відповідача, які не є підприємництвом.

2.2.2. Відповідач не погоджується із додатковим рішенням суду першої інстанції та вважає, що суд визнав встановленими обставини, що не були доведені; висновки у рішенні не відповідають обставинам справи; порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги на додаткове рішення суду зводяться до наступного:

- Витрати Позивача не є реальними: їх дійсність і необхідність не доведена Позивачем і не підтверджена документально належним чином, в обгрунтування чого відповідач стверджує, що позивач не надав повний текст Договору з усіма додатковими угодами, натомість вибірково надано лише копії додаткових угод №№1, 2, 5, 10, 11, 10-3/09, 10-8/10/3, 3-1/10, а тому неможливо встановити повні та дійсні умови Договору та зміст правовідносин сторін (Позивача та адвокатського об'єднання);

- позивач не надав суду жодного акта приймання-передачі наданих послуг (необхідність оформлення якого передбачена Договором). Відтак заявлені до відшкодування витрати не підтверджені належним чином оформленим первинним документом і не відповідають критерію реальності;

- задовольняючи повністю заяву позивача про стягнення судових витрат, суд першої інстанції не врахував критерії, передбачені ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивачем подано відзиви на апеляційні скарги відповідача, у яких він просить суд залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

2.3.1. Заперечуючи проти доводів відповідача щодо оскаржуваного рішення суду, позивач зазначає наступне:

- твердження ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» про те, що «пункт 7.7.4 Правил ринку стосується виключно оплати рахунків (за періоди до 30.06.2024) та взагалі не регулює розрахунки за звітами за періоди з 01.07.2024» суперечить розділу 7.7.Правил ринку;

- враховуючи що п. 7.7.1. Правил ринку регламентує формування трьох декадних звітів та одного місячного звіту, твердження ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» про те, що «за періоди починаючи з 01.07.2024 Правилами ринку передбачено здійснення оплати за отриману балансуючу електричну енергію не на підставі платіжних документів - рахунків-фактур (як це було передбачено за періоди до 01.07.2024), а відповідно до місячних звітів», суперечить п. 7.7.1. Правил ринку, який передбачає формування трьох декадних звітів та одного місячного звіту;

- позивач посилається на практику Касаційного господарського суду щодо застосування п. 7.7.4. Правил ринку, зокрема на постанови від 12.11.2024 у справі №910/1773/23, від 09.04.2024 у справі №910/3269/23, від 24.06.2025 у справі №910/10878/24, від 21.10.2025 у справі №910/10946/24 - з яких вбачається, що застосування Верховним Судом п. 7.7.4. Правил ринку свідчить про те, що оплата боргу ПрАТ «НЕК «Укренерго» на користь АТ «ДТЕК Дніпроенерго» повинна відбуватись на підставі декадних звітів.

Щодо доводів відповідача в частині відмови в клопотанні про відстроченні виконання рішення суду позивач зазначає, що: відповідач не надав жодного розрахунку впливу суми, на яку має бути погашений борг у даній справі, на його фінансовий стан; заборгованість Відповідача перед Позивачем у даній справі виникла з жовтня 2024 та не сплачена і по даний час, тобто, Відповідач вже один рік не сплачує кошти, які належать позивачу. На переконання позивача, клопотання про відстрочення виконання рішення суду суперечить практиці Європейського суду з прав людини, рішенням Конституційного Суду України, рішенням Верховного Суду.

2.3.2. Заперечуючи проти доводів відповідача щодо оскаржуваного додаткового рішення суду, позивач зазначає наступне:

- 31.07.2025 між АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» та АО «Перший Радник» погоджено Звіт наданих послуг № 2607 у преамбулі якого зазначено: «На виконання Договору про надання правової допомоги № 1350-ДЭ від 05.05.2019 Виконавцем надано послуги з правничої допомоги під час розгляду справи № 910/6071/25 в Господарському суді м. Києва», а також зазначено конкретний перелік наданих послуг, представників АО «Перший Радник», які надавали послуги та вартість послуг, а тому довід відповідача про те, що неможливо встановити повні та дійсні умови Договору та зміст правовідносин сторін (Позивача та адвокатського об'єднання) є помилковим;

- між АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» та АО «Перший Радник» погоджено Звіт наданих послуг № 2607 у преамбулі якого зазначено: «На виконання Договору про надання правової допомоги № 1350-ДЭ від 05.05.2019 Виконавцем надано послуги з правничої допомоги під час розгляду справи № 910/6071/25 в Господарському суді м. Києва», тобто, надання правової допомоги по справі № 910/6071/25 охоплюється Договором про надання правової допомоги № 1350-ДЭ від 05.05.2019;

- факт надання послуг підтверджується підписаним Сторонами Звітом наданих послуг, що передбачено пунктом 1.6. Додаткової угоди № 10-8/10/3 від 08.10.2024 до Договору, яким пункт 2.2.Додаткової угоди № 10-3/09 від 05.09.2024 року узгоджено Сторонами в новій редакції та погоджено, що детальний опис наданих Послуг, час, витрачений адвокатом на їх надання, загальну вартість наданих Послуг (розмір гонорару) погоджується Сторонами у Звітах, після чого, в порядку визначеному Договором, зазначається в Актах приймання-передачі наданих послуг.

Позивач вважає, що суд першої інстанції розподілив судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у повній відповідності до норм процесуального права на підставі повного і всебічного дослідження обставин справи, а тому не відповідає дійсності твердження НЕК «Укренерго» про те, що приймаючи оскаржуване додаткове рішення, суд порушив норми процесуального права.

2.4. явка в судове засідання

У судове засідання 04.12.2025 з'явилися представники учасників справи.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційних скарг та просив суд їх задовольнити.

Представники позивача заперечили проти доводів апеляційних скарг та просили суд відмовити в їх задоволенні.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:

3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини

АТ «ДТЕК Дніпроенерго» (Постачальник послуг з балансування, ППБ) є виробником електричної енергії на підставі ліцензії, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП/Регулятор).

Відповідно до ч. 2 ст. 68 ЗУ «Про ринок електричної енергії» виробники зобов'язані надавати послуги з балансування в обсягах та випадках, визначених цим Законом та правилами ринку. Надавати послуги з балансування мають право також споживачі у порядку, визначеному правилами ринку. Типовий договір про участь у балансуючому ринку затверджується Регулятором.

27.05.2019 відповідач (Оператор системи передач, ОСП) повідомив позивача про акцептування заяви останнього про приєднання до умов Типового договору про участь у балансуючому ринку (далі - Договір, ідентифікатор Договору № 0421-41013) та долучив його до реєстру постачальників послуг з балансування.

Відповідно до п. 1.2. Договору ППБ зобов'язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ОСП балансування об'єднаної енергетичної системи України. ОСП зобов'язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього Договору та Правил ринку.

Відповідно до п. 2.1. Договору його загальна вартість складається із суми придбаних та проданих обсягів електричної енергії на балансуючому ринку протягом дії цього Договору та відповідно до умов цього Договору.

За підсумками місяця визначається індикативна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, яка розраховується шляхом ділення загальної вартості балансуючої електричної енергії на загальний обсяг балансуючої електричної енергії.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що розрахунок ціни купівлі-продажу електричної енергії визначається відповідно до Правил ринку.

Відповідно до п. 3.2. Договору обсяг електричної енергії, купленої-проданої на балансуючому ринку, визначається на підставі алгоритмів, передбачених Правилами ринку.

Згідно з п. 4.1. Договору виставлення рахунків та оплата платежів здійснюються відповідно до процедур та у строки, визначені Правилами ринку.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що подання платіжних документів здійснюється Сторонами відповідно до Правил ринку.

Відповідно до п. 4.4. Договору, ОСП формує та направляє Акт купівлі-продажу (далі - Акт) до ППБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з п. 5.4. Договору ОСП зобов'язується здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату проданої ППБ балансуючої електричної енергії на умовах, визначених Правилами ринку та цим Договором.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, а також посилання на норми права

3.2.1. щодо рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025.

Правила ринку, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307, визначають порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов'язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок виставлення рахунків, порядок внесення змін до цих Правил, положення щодо функціонування ринку при виникненні надзвичайної ситуації в об'єднаній енергетичній системі України.

Пунктом 7.7.4. Правил ринку визначено, що оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.

Відповідно до п. 1.1.2. глави 1 розділу І Правил платіжний документ - рахунок, сформований адміністратором розрахунків учаснику ринку щодо оплати ним або адміністратором розрахунків своїх фінансових зобов'язань, що виникли в результаті участі на ринку електричної енергії такого учасника ринку.

Учасники ринку використовують у своїй діяльності систему управління ринком (Market management system (MMS) через мережу Інтернет за посиланням http://mms.ua.energy/ Адміністратор ринку (АР), зі своєї сторони, надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком.

Пунктом 1.1.2. глави 1 розділу І Правил визначено, що система управління ринком (СУР) - програмно-інформаційний комплекс, що складається з окремих систем та підсистем, які забезпечують автоматичне управління даними та процесами, а також виконання розрахунків, передбачених цими Правилами, з урахуванням інтеграції з іншими програмно-інформаційними комплексами, які забезпечують необхідні функції.

Відповідно до п. 1.9.1 глави 1.9 розділу І Правил ринку передбачено, що оператор системи передачі (ОСП) забезпечує, зокрема, функціонування балансуючого ринку, а також здійснює купівлю-продаж небалансів електричної енергії.

ПрАТ «НЕК «Укренерго» є оператором системи передачі, на якого також покладені функції адміністратора розрахунків (АР).

За умовами п. 1.11.1. Правил ринку за допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів.

Згідно з п.7.1.1. глави 7.1 Правил ринку АР встановлює регламент щодо розрахунків, у якому зазначаються формати платіжних документів і супровідних даних, що будуть надаватись в електронному вигляді.

З умов Договору та Правил ринку слідує, що обов'язком щодо формування, надсилання платіжних документів та здійснення розрахунків між учасниками ринку в Системі наділений саме адміністратор розрахунків.

Відтак строк для розрахунків обчислюється з дня розміщення (формування) рахунку відповідачем (АР) у системі управління ринком.

Наведена правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 19.01.2023 у справі № 910/15364/20, від 01.06.2022 у справі № 910/11109/21, від 13.09.2022 у справі № 910/8901/20, від 18.10.2020 у справі № 910/6578/21, від 08.11.2022 у справі № 910/21124/20.

Отже, відповідач, будучи одночасно АР та ОСП, перебуває одночасно в цілком різних самостійних статусах учасника ринку електричної енергії, має можливість не тільки отримувати рахунки та ознайомлюватись з їх змістом у момент виставлення таких рахунків у Системі, а й проводити розрахунки за ними. Тобто, надання доказів щодо неможливості ознайомлення з виставленими рахунками має здійснювати саме відповідач.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач у період з жовтня 2024 року по квітень 2025 року здійснив продаж відповідачу балансуючої електричної енергії загальною вартістю 1 094 194 006,06 грн, що підтверджується автоматично сформованими (виставленими) в СУР відповідними подекадними рахунками на оплату вартості балансуючої електроенергії.

Крім того, підписані КЕП подекадні рахунки за балансуючу електроенергію позивачем направлялись на офіційні електроні адреси відповідача (settlement@ua.energy, nec-kanc@ua.energy).

Також між сторонами шляхом накладення ЕЦП були оформлені та підписані помісячні акти купівлі-продажу балансуючої електроенергії від 31.10.2024 № ППБ_02_2024_10_04 (за жовтень 2024 року), від 30.11.2024 № ППБ_02_2024_11_0421 (за листопад 2024 року), від 31.12.2024 № ППБ_02.2024_12_04 (за грудень 2024 року), від 31.01.2025 № ППБ_02_2025_01_04 (за січень 2025 року), від 28.02.2025 № ППБ_02_2025_02_04 (за лютий 2025 року), від 31.03.2025 №ППБ_02_2025_03_04 (за березень 2025 року) та № ППБ_02_2025_04_0421 (за квітень) (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 29.05.2025).

Водночас, відповідач свої зобов'язання зі сплати позивачу вартості наданих за Договором послуг належним чином та в установлені строки не виконував.

Наданою відповідачем до матеріалів справи у клопотанні від 09.07.2025 копією платіжної інструкції від 28.05.2025 № 000002998 підтверджується сплата відповідачем заборгованості за надані позивачем по Договору послуги за квітень в розмірі 6 087 893,30 грн, що враховано позивачем у заяві про зменшення позовних вимог від 10.07.2025, тож на час розгляду справи сума заборгованості відповідача з Договором складає 1 000 289 970,08 грн.

Доказів погашення відповідачем основної заборгованості в повному розмірі на час постановлення даного рішення суду не надано.

Крім того, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача 12 193 243,48 грн 3% річних та 47 702 547,21 грн інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач, заперечуючи проти позову в частині нарахування 12 193 243,48 грн 3% річних та 47 702 547,21 грн інфляційних втрат, посилається на те, що позивачем не враховано положення п. 7.2.2 Правил, та невірно визначено дати початку прострочення виконання відповідачем зобов'язань зі сплати коштів (після надсилання декадного звіту). Натомість, за доводами відповідача, строк виконання ним зобов'язань зі сплати коштів настає на четвертий робочий день з дня надсилання повідомлення про формування місячного звіту ППБ.

Згідно з пунктом 4.1. Договору виставлення рахунків та здійснення платежів здійснюється відповідно до процедур та у строки, визначені Правилами ринку.

Пунктом 7.2.1 Правил ринку передбачено, що АР через CУР на четвертий робочий день після завершення декади формує декадний звіт ППБ та надсилає на електронну адресу ППБ повідомлення про формування декадного звіту ППБ.

ППБ зобов'язаний упродовж двох робочих днів з дня отримання повідомлення про формування декадного звіту ППБ забезпечити на рахунку ескроу ППБ наявність коштів, вільних від інших зобов'язань з оплати поточної заборгованості ППБ та погашення простроченої заборгованості ППБ, в обсязі, достатньому для оплати ППБ балансуючої електричної енергії відповідно до цього звіту.

На третій робочий день з дня надсилання повідомлення про формування декадного звіту ППБ, АР о 08:00 перевіряє достатність на рахунку ескроу ППБ коштів, вільних від інших зобов'язань з оплати поточної заборгованості ППБ та погашення простроченої заборгованості ППБ, для оплати балансуючої електричної енергії відповідно до цього звіту та у разі їх недостатності вживає заходи, передбачені главою 1.7 розділу І цих Правил.

Сума коштів, що має бути забезпечена на рахунку ескроу ППБ, не може бути зменшена на суму коштів нарахування для ППБ (списання для АР) відповідно до декадних звітів ППБ цього розрахункового місяця.

ППБ зобов'язаний забезпечувати на рахунку ескроу ППБ суму коштів відповідно до декадних звітів ППБ за розрахунковий місяць до моменту появи місячного звіту ППБ за цей розрахунковий місяць.

Відповідно до п. 7.7.1 Правил ринку для забезпечення розрахунків з учасниками ринку, АР формує три декадні звіти та один місячний звіт для кожного розрахункового місяця. Декадні звіти відповідним учасникам ринку формуються АР на четвертий робочий день після останнього дня цієї декади. Місячні звіти відповідним учасникам ринку формуються АР на одинадцятий день місяця, наступного за розрахунковим місяцем.

Відповідно до п. 7.7.4 Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.

При цьому Правилами ринку (в чинній редакції) не передбачено складення актів приймання-передачі наданих послуг з балансування, а визначено, що оплата балансуючої електричної енергії ОСП проводиться на підставі рахунка у строк, протягом чотирьох робочих днів з дати його направлення.

Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постановах від 01.12.2023 у справі №910/9216/22 та від 03.02.2023 у справі №910/9374/21 зазначив, що обов'язком щодо формування, надсилання платіжних документів та здійснення розрахунків між учасниками ринку в системі наділений саме адміністратор розрахунків. При цьому, у розумінні положень Правил ринку (зокрема пункти 1.1.4, 1.1.2, 1.8.1, 1.11.1, 1.11.8, 5.11.1, 5.11.2, 5.28.1, 7.2.1, 7.7.4), направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється адміністратором розрахунків (АР) через систему управління ринком. Іншого порядку та способу направлення рахунків, ані Правилами ринку, ані умовами договору не передбачено, а тому суд вважає належним їх направлення (формування) АР у системі управління ринком.

Таким чином відповідач, будучи одночасно АР та ОСП, перебуває в цілком різних самостійних статусах учасника ринку електричної енергії, має можливість не тільки отримувати рахунки та ознайомлюватись з їх змістом у момент виставлення таких рахунків у системі, а й проводити розрахунки за ними.

З доданих позивачем до позовної заяви документів вбачається, що відповідач (АР) у системі управління ринком сформував подекадні рахунки на оплату вартості балансуючої електричної енергії за період з жовтня 2024 року по квітень 2025 року.

Також до позовної заяви долучено докази направлення позивачем на офіційні електроні адреси відповідача підписані КЕП подекадні рахунки за балансуючу електроенергію та оформлені й підписані шляхом накладення ЕЦП помісячні акти купівлі-продажу балансуючої електроенергії за спірний період.

За таких обставин, визначення строку настання зобов'язань відповідача зі сплати коштів позивачу датою від подання декадних звітів відповідає умовам Договору та Правил ринку, а наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат здійснено відповідно до встановлених умов.

Подібний висновок у спірних правовідносинах викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.10.2025 по справі № 910/10946/24, а також у постанові Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2025 у справі №910/10878/24, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 24.06.2025.

Отже, доводи скаржника про неправильне застосування судом першої інстанції підпункту 7.7.4 пункту 7.7 «Терміни формування звітів та рахунків» розділу VІІ «Порядок розрахунків та здійснення платежів» Правил ринку є необґрунтованими та підлягають відхиленню.

Разом з цим, посилання ПрАТ «НЕК Укренерго» на те, що «абз. 6 п. 7.2.2 Правил ринку передбачає перерахування коштів виключно з рахунку зі спеціальним режимом використання» є помилковим, оскільки зазначений пункт не регламентує порядок поточної оплати АР на користь ППБ, а регламентує підсумковий розрахунок між сторонами за результатами місячного звіту відповідно до акта купівлі-продажу балансуючої електричної енергії, що також узгоджується з практикою Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, викладеною в постанові від 21.10.2025 у справі №910/10946/24.

Таким чином, доводи відповідача про неправильне застосування судом першої інстанції Правил ринку колегія суддів відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки сторони не встановлювали в договорі іншого розміру процентів річних, то у цій справі до спірних правовідносин щодо нарахування процентів річних на заборгованість слід застосовувати положення частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

За змістом вищенаведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.

Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23).

Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання і входять до складу такого зобов'язання (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18).

Законодавець в главі 24 Господарського кодексу України врегулював загальні засади відповідальності учасників господарських відносин таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.

Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.

Також при вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.

Враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено.

При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.

Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.

Таким чином, колегія суддів наголошує, що розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25).

З огляду на те, що у даній справі проценти річних нараховані в розмірі встановленого в ч. 2 ст. 625 ЦК України мінімуму - 3%, суд позбавлений можливості зменшити розмір цих нарахувань, а подане відповідачем клопотання обґрунтовано залишено судом першої інстанції без задоволення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та не спростованими належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо клопотання про закриття провадження, поданого на стадії апеляційного розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» повідомило, що після прийняття оскаржуваного рішення припинено зобов'язання НЕК «Укренерго» за Договором за період, що був предметом спору, на суму 263 243 259,78 грн (копії платіжних доручень додаються), що свідчить про відсутність предмета спору щодо стягнення заборгованості в частині суми 263 243 259,78 грн, а тому відповідач вважає, що наявні правові підстави для закриття провадження у справі в цій частині на підставі п. 2 ч.1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з висновками об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанова від 30.08.2024 у справі №916/3006/23) при застосуванні пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України слід враховувати, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального законодавства можливе у разі, коли: - предмет спору існував на момент порушення провадження у справі та припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення і ці обставини не були взяті до уваги судом першої інстанції при ухваленні судового рішення; - при апеляційному перегляді судового рішення першої інстанції встановлено, що судове рішення підлягає скасуванню, оскільки є незаконним і необґрунтованим то, у разі встановлення також і обставин припинення існування предмета спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, таке рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.

Господарський процесуальний кодекс України передбачає спеціальні процесуальні механізми та процедуру у випадку припинення існування предмета спору, що мало місце після ухвалення рішення судом першої інстанції.

При цьому, відповідач не позбавлений можливості подати відповідні докази на стадії виконання судового рішення, з врахуванням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, клопотання відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України - задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду на 1 рік.

Відповідно до частин 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до положень статті 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (тяжке захворювання фізичної особи або членів її сім'ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Вищенаведеними нормами встановлено, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Обґрунтовуючи заяву про відстрочку виконання рішення суду, відповідач зазначає, що невідкладне виконання рішення у цій справі є неможливим, а спроба примусового стягнення з відповідача надзвичайно великої суми коштів, не передбачених фінансовим планом, зупинить операційну роботу відповідача, як оператора системи передачі, перешкоджатиме ефективному та надійному функціонуванню системи передачі і ринку електричної енергії в цілому, у підсумку ставить під загрозу безперебійне постачання електричної енергії споживачам, а також створює ризики надзвичайних ситуацій на ринку електричної енергії, наслідки яких можуть бути катастрофічними в масштабах країни.

Колегія суддів враховує, що фактично всі покладені в основу даної заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду твердження відповідача, по суті, зводяться до відсутності коштів та складне фінансове становище.

Суд зауважує, що згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як вбачається зі змісту вказаної норми, відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке рішення не може вважатися законним та справедливим.

Несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Отже, питання щодо надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

На підтвердження викладених у заяві обставин відповідачем надано суду інформацію про оплати на балансуючому ринку за 21.07.2025 (оприлюднена на вебсайті НЕК «Укренерго») та фінансові результати розрахунків на балансуючому ринку станом на 10.07.2025 (оприлюднені на вебсайті НЕК «Укренерго»).

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, обставини щодо складного фінансового стану відповідача не можуть бути обставиною, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим.

Колегія суддів зазначає, що у даному випадку відповідач просить суд відстрочити виконання рішення у даній справі на один рік, проте жодним чином не обґрунтовує запропонований термін відстрочення та не надає жодних доказів на підтвердження того, що внаслідок такого відстрочення рішення суду у даній справі буде виконане через рік.

Суд звертає увагу, що долучені відповідачем до заяви докази не можуть підтверджувати обставини реальності виконання рішення суду у даній справі після закінчення терміну, на який відповідач просить відстрочити його виконання.

Окрім того, суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, у питаннях відповідальності за порушення зобов'язань.

Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення, а тому судом першої інстанції було обґрунтовано відмовлено в задоволенні вказаного клопотання та дотримано вимоги чинного законодавства та «справедливий баланс» між сторонами.

Вказаних висновків відповідачем в поданій апеляційній скарзі не спростовано, натомість як обставини, на які посилається відповідач у свої апеляційній скарзі тим більше не підтверджують обставини реальності виконання рішення суду після закінчення терміну, на який відповідач просить відстрочити його виконання, як про це зазначає скаржник.

3.2.2. щодо додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2025.

За результатами розгляду даної справи позивач у відповідній заяві просив покласти на відповідача 110 220,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати зокрема на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано: витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Акціонерним товариством «ДТЕК Дніпроенерго» до стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» заявлені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 110 220,00 грн на підставі: договору №1350-ДЭ про надання правової допомоги від 05.05.2019 (далі - Договір), укладеного з Адвокатським об'єднанням «Перший Радник», Додаткових угод до Договору: № 1 від 05.05.2019, №2 від 27.12.2019, №5 від 30.12.2020, б/н від 30.12.2021, б/н від 28.12.2022, №10 від 29.12.2023, №10-3/09 від 05.09.2024, №10-8/10/3 від 08.10.2024, №11 від 01.01.2025, №3-1/10 від 01.03.2025, Звіту наданих послуг №2607 від 31.07.2025 на суму 110 220,00 грн.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, надання Акціонерному товариству «ДТЕК Дніпроенерго» правничої допомоги за Договором підтверджується матеріалами справи.

Додатковою угодою № 10-3/09 від 05.09.2024 до Договору сторони погодили, що Виконавець (АО «Перший радник») зобов'язується надавати Клієнтові (АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО») правову допомогу щодо належного представництва інтересів Клієнта у справах за позовом Клієнта до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (код ЄДРПОУ 00100227) про стягнення заборгованості, штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат, за Договором про участь у балансуючому ринку № 0421-41013 від 27.05.2019, із подальшим представництвом (захистом) прав та інтересів Клієнта в судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Відповідно до п. 2.1. Додаткової угоди № 10-3/09 від 05.09.2024, вартість послуг адвоката в судовому засіданні становить 10000,00 грн. за кожне судове засідання, незалежно від тривалості відповідного судового засідання. За інші вчинені юридичні дії вартість послуг розраховується на підставі погодинної ставки вартості роботи адвокат, що становить 10000 грн. за годину та виходячи із фактичного обсягу наданих послуг.

У п. 3.2. Додаткової угоди № 10-3/09 від 05.09.2024 зазначено, що представництво інтересів клієнта у справі за позовом до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» здійснюється адвокатами АО «Перший радник», в тому числі Кострецем Євгенієм і Середою Віталієм.

Додатковою угодою № 10-8/10/3 від 08.10.2024, зокрема:

- викладено пункт 4.1. Договору в наступній редакції: «Виконавець звітує за результатом надання Послуг, надаючи на погодження Клієнту Звіт наданих послуг (надалі - Звіт)»;

- викладено пункт 4.2. Договору в наступній редакції: «Звіт складається та підписується Виконавцем за результатом надання Послуг протягом трьох днів з дати прийняття судом першої або апеляційної або касаційної інстанції судового рішення, яким закінчується розгляд справи у суді відповідної інстанції або у випадку настання інших обставин, що зумовлюють припинення або зміну умов надання правової допомоги за Договором, але не пізніше першого числа місяця, що слідує за місяцем, в якому було прийняте рішення. Звіт має містити детальний опис наданих Послуг, час, витрачений адвокатом на їх надання, загальну вартість наданих Послуг (розмір гонорару). Такий звіт невідкладно (в день його складання) направляється Виконавцем Клієнту»;

- викладено пункт 2.4. Додаткової угоди № 10-3/09 від 05.09.2024 в наступній редакції: «Оплата наданих Послуг та компенсація витрат здійснюється впродовж 60 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили у межах суми стягнутої на користь Виконавця на підставі погоджених та підписаних Сторонами Звітів».

01.03.2025 Сторонами укладено Додаткову угоду № 3-1/10, відповідно до якої, зокрема:

- пункт 1.7. Додаткової угоди № 10-8/10/3 від 08.10.2024 викладено в такій редакції: «викласти пункт 2.4. Додаткової угоди № 10-3/09 від 05.09.2024 в наступній редакції: «Оплата наданих Послуг та компенсація витрат здійснюється впродовж 60 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили».

- пункт 2.1. Додаткової угоди № 10-3/09 від 05.09.2024 викладено в такій редакції: «вартість послуг за участь одного адвоката в судовому засіданні - 10 020 грн, в тому числі ПДВ 20% - 1670 грн за кожне судове засідання незалежно від його тривалості або/та за інші роботи (надані послуги), виконані адвокатом за одну годину роботи».

31.07.2025 між АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» та АО «Перший Радник» погоджено Звіт наданих послуг №2607 за Договором про надання правової допомоги №1350-ДЭ від 05.05.2019, відповідно до якого «загальний розмір винагороди Виконавця за надані послуги на підставі цього Звіту становить 110 220 грн, в тому числі ПДВ 20% 18 370 грн» (п.3).

Відповідно до п. 1 Звіту наданих послуг №2607 за Договором про надання правової допомоги №1350-ДЭ від 05.05.2019 на виконання вказаного договору виконавцем надано послуги з правничої допомоги під час розгляду справи №910/6071/25 в Господарському суді міста Києва, а саме надані наступні юридичні послуги (на кожну з яких витрачено 1 годину та вартість кожної складає 10 020,00 грн):

1 - підготовка позовної заяви, розрахунку 3% річних, інфляційних втрат;

2 - підготовка заяви про збільшення розміру позовних вимог;

3 - підготовка відповіді на відзив;

4 - підготовка додаткових пояснень у справі;

5 - підготовка заперечення проти клопотання про зменшення розміру 3% річних;

6 - підготовка заперечення на заяву про відстрочку виконання рішення;

7 - участь в судовому засіданні в Господарському суді м. Києва 10.06.2025;

8 - участь в судовому засіданні в Господарському суді м. Києва 10.07.2025;

9 - участь в судовому засіданні в Господарському суді м. Києва 22.07.2025;

10 - участь в судовому засіданні в Господарському суді м. Києва 29.07.2025;

11 - участь в судовому засіданні в Господарському суді м. Києва 31.07.2025.

Судова колегія враховує, що відповідно до усталеної судової практики судові витрати у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено (аналогічної правової позиції дотримується Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Відповідач зазначає, що позивач не надав повний текст Договору з усіма додатковими угодами, натомість вибірково надано лише копії додаткових угод №№1, 2, 5, 10, 11, 10-3/09, 10-8/10/3, 3-1/10, а тому на його переконання неможливо встановити повні та дійсні умови Договору та зміст правовідносин сторін (Позивача та адвокатського об'єднання).

Вказані доводи колегія суддів сприймає критично, оскільки матеріали справи містять копію Договору про надання правової допомоги від 05.05.2019 №1350-ДЭ (том 6, а.с. 72-75), а з наданих додаткових угод до цього договору вбачається за можливе в достатній мірі встановити зміст правовідносин сторін у контексті вирішення питання щодо надання правової допомоги в даній справі.

Крім того, відповідач посилається на ненадання позивачем акту приймання - передачі наданих послуг, однак колегія суддів звертає увагу, що пунктом 1.7. Додаткової угоди № 10-8/10/3 змінено редакцію пункту 2.4. Додаткової угоди № 10-3/09 від 05.09.2024 року та передбачено: «Оплата наданих Послуг та компенсація витрат здійснюється впродовж 60 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили у межах суми стягнутої на користь Виконавця на підставі погоджених та підписаних Сторонами Звітів». Таким чином, сторони передбачили що за результатом надання Послуг підписується саме звіт, а не акт приймання - передачі наданих послуг.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що звіт наданих послуг №2607 від 31.07.2025 містить вичерпну інформацію про зміст, обсяг, вартість наданих адвокатом послуг за Договором та прийняття цих послуг АТ «ДТЕК Дніпроенерго» , тож він є належним доказом, який підтверджує надання таких послуг та їх вартість і порядок оплати, тож відповідно до умов Договору є достатнім доказом надання адвокатом правничої допомоги та їх прийняття АТ «ДТЕК Дніпроенерго» за погодженими обсягом і вартістю.

Таким чином, у вищезазначеній частині колегія суддів визнає доводи апеляційної скарги відповідача необґрунтованими.

Водночас, відповідач стверджує про те, що повністю задовольняючи заяву Позивача про стягнення судових витрат, суд першої інстанції не врахував критерії, передбачені ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши доводи апеляційної скарги у вказаній частині, що стосуються розміру присуджених до стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, колегія суддів частково з ними погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у т.ч. чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, так і відповідно до частини п'ятої статті 129 цього Кодексу.

Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов'язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України.

Такий обов'язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 ГПК України, суд і ухвалює рішення в цій частині.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).

Колегія суддів з урахуванням наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись зокрема такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності розміру витрат на правничу допомогу, виходячи з конкретних обставин справи, дійшла висновку, що витрати позивача на правову допомогу, які підлягають розподілу в розмірі 110 220,00 грн за розгляд судової справи №910/6071/25 у суді першої інстанції - не відповідають критерію розумності та пропорційності їхнього розміру.

Судова колегія зазначає, що з огляду на предмет і підстави позову, категорія даної справи не є складною і не потребує значних зусиль щодо представництва інтересів позивача у цій справі, оскільки на розгляді господарських судів перебували аналогічні справи про стягнення заборгованості за договорами про участь у балансуючому ринку, що свідчить про те, що правова позиція щодо розгляду зазначеної категорії справ вже є сформованою до пред'явлення позовних вимог у цій справі.

Таким чином, з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, та з огляду на рівень складності справи та обсяг доказів, що підлягали вивченню та аналізу, враховуючи заперечення відповідача щодо розміру таких витрат, Північний апеляційний господарський суд вважає справедливим та розумним задоволення поданої заяви Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу частково в розмірі 50 000,00 грн.

В іншій частині (60 220,00 грн) витрати позивача на правничу допомогу покладаються на Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпроенерго»

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Водночас, судова колегія частково не погоджується з розподілом судових витрат позивача на правничу допомогу та вважає, що присуджений розмір витрат 110 220,00 грн є завищеним та неспівмірним, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що заява позивача про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню - в розмірі 50 000,00 грн.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини, воно закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до п. п. 1, 2 частини 1 статті 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок. На балансуючому ринку оператором системи передачі здійснюються: 1) купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби; 2) купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс.

Частиною 2 статті 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що виробники зобов'язані надавати послуги з балансування в обсягах та випадках, визначених цим Законом та правилами ринку. Надавати послуги з балансування мають право також споживачі у порядку, визначеному правилами ринку.

Згідно з ч. 1 ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі, у тому числі шляхом клірингу (неттінгу), відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку.

За умовами частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:

5.1. мотиви прийняття або відхилення аргументів учасників справи

Колегією суддів встановлено, що при вирішенні спору судом першої інстанції була надана належна оцінка доводам сторін та всебічно досліджено докази, як окремо, так і в їх сукупності, а тому доводи скаржника про неповне з'ясування судом обставин справи, суд апеляційної інстанції визнає необґрунтованими.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне та обґрунтоване рішення, на підставі встановлених обставин справи з урахуванням актуальної судової практики в аналогічних правовідносинах, виходячи з предмету позову.

Доводи відповідача стосовно додаткового рішення, що стосуються розміру заявлених позивачем витрат, колегія суддів вважає частково обґрунтованими та з мотивів, зазначених у пункті 3.2.2. даної постанови вбачає наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.

Усі інші доводи та міркування сторін судом апеляційної інстанції враховано та досліджено в мотивувальній частині даної постанови.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНИХ СКАРГ:

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийняте у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Відтак, рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 та у справі № 910/6071/25 підлягає залишенню без змін, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі № 910/6071/25 не підлягає задоволенню.

Водночас, колегія суддів вбачає наявність підстав для зміни додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2025 у справі № 910/6071/25 щодо присудженої до стягнення суми витрат позивача на правничу допомогу, а саме за висновком суду апеляційної інстанції заяву Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід задовольнити частково, присудивши до стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн. В задоволенні решти заяви Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Отже, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2025 у справі № 910/6071/25 підлягає частковому задоволенню.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі № 910/6071/25 згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі № 910/6071/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі № 910/6071/25 залишити без змін.

3. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2025 у справі № 910/6071/25 задовольнити частково.

4. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2025 у справі № 910/6071/25 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

« 1. Заяву Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; ідентифікаційний код 00100227) на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» (69006, м. Запоріжжя, Дніпровський р-н, вул. Фанатська, 20; ідентифікаційний код 00130872) 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти заяви Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.».

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

6. Матеріали справи № 910/6071/25 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 10.12.2025.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді О.М. Сибіга

Г.П. Коробенко