вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" грудня 2025 р. Справа № 910/7155/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Тищенко О.В.
Гончарова С.А.
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2025
повний текст рішення складено 12.08.2025
у справі № 910/7155/25 (суддя Грєхова О.А.)
за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Челендж Аеропорт"
про стягнення 25 546,87 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Челендж Аеропорт» про стягнення 25 546,87 грн, з яких: 21 060, 00 грн основного боргу, 3% річних у розмірі 363,79 грн, інфляційні втрати в сумі 1 885,36 грн, пені в розмірі 3 477,30 грн та штрафу у сумі 1 053,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Генеральною угодою № 02.1-14/4-11 від 29.07.2019, в частині здійснення оплати за отримані послуги за період з квітня 2024 по квітень 2025 включно.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 відкрито провадження у справі № 910/7155/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
12.06.2025 представником позивача подано заяву про зміну предмету позову.
Місцевим господарським судом визнано заяву представника позивача про зміну предмету позову такою, що подано з дотриманням положень ч. 5 ст. 46, ст. 170 Господарського процесуального кодексу України та прийнято її до розгляду.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 у справі №910/7155/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Челендж Аеропорт" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 21 060, 00 грн основної заборгованості, 363,00 грн 3% річних, 1885,36 грн інфляційних втрат та 2 028,20 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що позивачем доведено порушення відповідачем зобов'язань за Генеральною угодою № 02.1-14/4-11 від 29.07.2019, в частині здійснення розрахунків за отримані послуги за період з квітня 2024 по квітень 2025 включно, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 21 060, 00 грн.
Крім того, місцевим господарським судом зроблено висновок про наявність підстав щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Челендж Аеропорт" 3% річних у розмірі 363,00 грн та 1885,36 грн інфляційних втрат враховуючи положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Натомість, місцевим господарським судом відмовлено позивачу в частині стягнення з відповідача пені та штрафу враховуючи встановлені у постанові Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 справі № 910/6393/24 преюдиційні обставини та п. 7.1, п. 7.2 Генеральної угоди № 02.1-14/4-11 від 29.07.2019.
Судом зроблено висновок, що відповідач звільняється від вказаної вище відповідальності за невиконання своїх зобов'язань за угодою, що сталися не з його вини, а у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) - військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану та закриття Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, 26.08.2025 Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить cкасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 у справі № 910/7155/25 в частині відмови у стягненні 3 477,30 грн пені, 1 053,00 грн штрафу та 394,20 грн судового збору ухваливши нове, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині також.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушенням норм процесуального права. При цьому, скаржник стверджує, що місцевим господарським судом безпідставно враховано позицію Північного апеляційного господарського суду у постанові від 27.02.2025 по справі №910/6393/24, а саме щодо відсутності підстав для притягнення відповідача до відповідальності за порушення строків виконання своїх зобов'язань у вигляді стягнення пені та штрафу.
Крім того, скаржником вказано, що відповідачем не було доведено, що обставини непереборної сили тривали та унеможливлювали виконання грошового зобов'язання у період, заявлений у цьому позові, - з квітня 2024 року по квітень 2025 року включно.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2025, матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" по справі № 910/7155/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали господарської справи № 910/7155/25.
11.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали господарської справи № 910/7155/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/7155/25 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2025, ухвалено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
В межах встановлених судом процесуальних строків відповідачем не було надано відзиву на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 року у справі № 910/7155/25 без змін, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 29.07.2019 між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (надалі - аеропорт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Челендж Аеропорт» (надалі - компанія) укладено Генеральну угоду про умови здійснення господарської діяльності № 02.1-14/4-11 (надалі - Угода), за умовами якої аеропорт забезпечує компанії можливість надання послуг наземного адміністрування з використанням інфраструктури аеропорту, а компанія зобов'язується здійснювати відповідну плату.
Згідно з п. 1.4 Угоди місцем її виконання є: Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7, ДП МА "Бориспіль".
Згідно з п. 2.2.23 Угоди компанія зобов'язується у строки, визначені параграфом 3, сплачувати рахунки-фактури, підписувати і повертати акти приймання-здачі виконаних послуг.
У відповідності до п. 3.1 Угоди розмір плати, яку має сплачувати компанія за надані аеропортом послуги становить: 1350,00 грн (без ПДВ) за 1 рейс, на якому компанія здійснювала діяльність з наземного адміністрування, але не менше ніж 1350,00 грн (без ПДВ) в місяць.
Згідно з п. 3.4 Угоди представник компанії самостійно отримує в бухгалтерії аеропорту рахунок на здійснення плати згідно з п. 3.1 цієї угоди та акт в строк до 10 числа місяця, що слідує за звітним.
У разі неотримання представником компанії рахунків у строки, що вказані вище, аеропорт направляє рахунки та акти компанії на адресу e-mail: account@challenge.aero. Сторони домовились, що датою отримання рахунку та акту буде вважатися кожне 10 (десяте) число місяця, що слідує за звітним місяцем, незалежно від дати їх фактичного отримання представником компанії.
За умовами п. 3.5 Угоди оплата рахунків аеропорту здійснюється компанією протягом 3 календарних днів з дати їх отримання.
Пунктом 3.6 Угоди визначено, що разом із рахунками представник компанії отримує складені аеропортом акти. Підписані акти або письмову мотивовану відмову від підписання компанія зобов'язана повернути аеропорту протягом 5 робочих днів з дати отримання.
У разі отримання від компанії мотивованої відмови, аеропорт у десятиденний строк розглядає її та, у разі виявлення невідповідностей, проводить відповідні коригування в акті та при виставленні рахунку.
Якщо протягом 5 робочих днів акт або письмова відмова не будуть направленні аеропорту, акт вважається підписаний сторонами, а відмови, направлені компанією з порушенням п'ятиденного строку, не будуть прийматися аеропортом для розгляду.
У випадку порушення компанією умов здійснення платежів, встановлених цією угодою та договорами про надання окремих послуг, аеропорт має право нараховувати пеню та штраф, в розмірах та на умовах передбачених угодою (п. 2.5.4 Угоди).
Пунктом 3.7 угоди сторони погодили, що у разі наявності простроченої заборгованості у компанії, аеропорт нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який вона сплачується від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Пеня нараховується у порядку, встановленому чинним законодавством України, та до повного погашення заборгованості за цією угодою.
При відсутності оплати з урахуванням пені більше, ніж 25 календарних днів з моменту отримання рахунку компанією, аеропортом додатково стягується штраф у розмір 5% від суми несвоєчасно оплаченого рахунку. Штраф нараховується за кожний рахунок, який не сплачено компанією більше, ніж 25 календарних днів з моменту його отримання.
Ця угода набуває чинності з 01.08.2019 та діє до 31.12.2019 включно. Якщо за 60 днів до закінчення терміну дії угоди жодна із сторін офіційно не повідомить іншу про припинення строку дії угоди, вона вважається продовженою на кожний наступний календарний рік (пункти 4.1 та 4.2 Угоди).
Також, сторонами укладено Додаткові угоди № 1 від 06.07.2020 та № 2 від 22.09.2020 до Угоди.
07.04.2025 сторонами укладено Додаткову угоду № 3, за умовами якої сторони дійшли згоди припинити дію Угоди з 30.04.2025.
Керуючись умовами Угоди, для внесення встановленої у її пункті 3.1 щомісячної фіксованої плати за період з квітня 2024 по квітень 2025, позивачем виставлено рахунки на загальну суму 21 060,00 грн та складено акти приймання-здачі виконаних послуг від 30.04.2024, від 31.05.2024, від 30.06.2024, від 31.07.2024, від 31.08.2024, від 30.09.2024, від 31.10.2024, від 30.11.2024, від 31.12.2024, від 31.01.2025, від 29.02.2025, від 31.03.2025, від 30.04.2025, які також було направлено позивачем на визначену умовами п. 3.4 Угоди електронну адресу відповідача.
Судом встановлено, що зазначені вище рахунки та акти приймання-здачі виконаних послуг залишено відповідачем без погодження, мотивованої відмови від їх підписання матеріли справи також не містять.
З метою врегулювання спору в досудовому порядку, позивач звертався до відповідача із претензіями № 35-28/5-129 від 29.11.2024, № 35-28/5-15 від 24.02.2025, № 35-28/5-129 від 29.11.2024.
За результатами розгляду претензії № 35-28/5-15 від 24.02.2025 відповідачем надано відповідь Державному підприємству «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», у якій зазначено про її необґрунтованість.
Враховуючи наведене, у позивача виникла необхідність звернутися до місцевого господарського суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Челендж Аеропорт» 21 060, 00 грн основного боргу.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Генеральною угодою № 02.1-14/4-11 від 29.07.2019, в частині здійснення оплати за отримані послуги за період з квітня 2024 по квітень 2025 включно, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 363,79 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 885,36 грн, пеню в розмірі 3 477,30 грн та штраф у розмірі 1 053,00 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Предметом апеляційного оскарження є рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Челендж Аеропорт» 3 477,30 грн пені та 1 053,00 грн штрафу, які було нараховано на суму основної заборгованості.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог, колегія суддів переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги та не перевіряє обґрунтованість та законність судового рішення в частині задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 Цивільного кодексу України).
Пунктом 1 частини другої ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, спірні відносини сторін виникли на підставі Генеральної угоди про умови здійснення господарської діяльності № 02.1-14/4-11 від 29.07.2019, за умовами якої аеропорт забезпечує компанії можливість надання послуг наземного адміністрування з використанням інфраструктури аеропорту, а компанія зобов'язується здійснювати відповідну плату.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 628 Цивільного кодексу України закріплено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
За умовами п. 3.5 Угоди оплата рахунків за надані аеропортом послуги здійснюється компанією протягом 3 календарних днів з дати їх отримання.
Так, керуючись умовами Угоди, для внесення встановленої у її пункті 3.1 щомісячної фіксованої плати за період з квітня 2024 по квітень 2025, позивачем виставлено рахунки на загальну суму 21 060,00 грн та складено акти приймання-здачі виконаних послуг від 30.04.2024, від 31.05.2024, від 30.06.2024, від 31.07.2024, від 31.08.2024, від 30.09.2024, від 31.10.2024, від 30.11.2024, від 31.12.2024, від 31.01.2025, від 29.02.2025, від 31.03.2025, від 30.04.2025, які було направлено на визначену умовами п. 3.4 Угоди електронну адресу відповідача.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, зазначені вище рахунки та акти приймання-здачі виконаних послуг залишено відповідачем без погодження, мотивованої відмови від їх підписання матеріли справи також не містять.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Угодою, в частині здійснення оплати за отримані послуги за період з квітня 2024 по квітень 2025 включно, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 363,79 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 885,36 грн, пеню в розмірі 3 477,30 грн та штраф у розмірі 1 053,00 грн.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт неналежного виконанням відповідачем зобов'язань за Угодою, в частині здійснення оплати за отримані послуги за період з квітня 2024 по квітень 2025 включно, вимоги позивача, відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України, є обґрунтованими, арифметично вірними та такими, що підлягали задоволенню.
Щодо аргументів скаржника, що при ухваленні рішення судом першої інстанції безпідставно враховано позицію Північного апеляційного господарського суду у постанові від 27.02.2025 по справі №910/6393/24, а саме щодо відсутності підстав для притягнення відповідача до відповідальності за порушення строків виконання своїх зобов'язань у вигляді стягнення пені та штрафу, слід зазначити наступне.
За ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як вже зазначалось, в пункті 3.7 Угоди сторонами погоджено, що у разі наявності простроченої заборгованості у компанії, аеропорт нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який вона сплачується від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Пеня нараховується у порядку, встановленому чинним законодавством України, та до повного погашення заборгованості за цією угодою.
При відсутності оплати з урахуванням пені більше, ніж 25 календарних днів з моменту отримання рахунку компанією, аеропортом додатково стягується штраф у розмір 5% від суми несвоєчасно оплаченого рахунку. Штраф нараховується за кожний рахунок, який не сплачено компанією більше, ніж 25 календарних днів з моменту його отримання.
При цьому, у п. 7.1 Угоди її сторони дійшли згоди про звільнення від відповідальності за повне та/або часткове невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цією Угодою, якщо таке невиконання чи неналежне виконання сталися внаслідок настання зовнішніх і надзвичайних обставин відсутніх на момент підписання даної угоди, які не можна було ані передбачити, ані запобігти жодними розумними заходами.
До таких обставин відносяться стихійні лиха, екстремальні погодні умови, пожежі, страйки, військові дії, громадські безпорядки тощо.
Згідно з п. 7.2 Угоди достатнім доказом дії зазначених обставин є документ, виданий уповноваженим органом України, і лише наявність такого документа буде свідчити як доказ існування форс-мажорних обставин та їх тривалість.
Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
Торговою-промисловою палатою України на своєму сайті в мережі Інтернет розміщено лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р., що адресований всім кого це стосується, згідно з яким на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту Торгово-промислової палати України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р. строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні.
Враховуючи зазначене, Торгово-промисловою палатою України підтверджено, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (постанова Верховного Суду від 25.01.2022 р. у справі № 904/3886/21).
Лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку (постанова Верховного Суду від 16.07.2019 р. у справі № 917/1053/18).
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (ч. 1 ст. 617 ЦК України).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
24.02.2022 на сайті Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, яке є провайдером аеронавігаційного обслуговування та яке утворене з метою надання безпечного і економічно ефективного аеронавігаційного обслуговування користувача у повітряному просторі, що включає організацію повітряного руху, зв'язок, навігацію, спостереження (радіотехнічне забезпечення), було розміщено оголошення про закриття повітряного простору України.
У зв'язку із військовим вторгненням Російської Федерації, згідно з вимогами Повітряного кодексу України та Положенням про використання повітряного простору України повідомлено, що органами Об'єднаної цивільно-військової системи та Державною авіаційною службою України вжито заходів щодо закриття повітряного простору України для цивільних користувачів повітряного простору. Зокрема, повідомлено, що надання аеронавігаційних послуг у повітряному просторі України призупинено.
24.02.2022 на сайті Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" було розміщено інформацію, яка свідчить, що роботу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" призупинено, аеропорт не працює, всіх пасажирів аеропорту евакуйовано, злітно-посадкова смуга заблокована.
У зв'язку із військовим вторгненням російської федерації на територію України, Украероцентром з 24.02.2022 повітряний простір України був закритий для польотів цивільних повітряних суден, а також з 10.05.2022 за поданням Генерального штабу Збройних сил України установлено заборону використання повітряного простору шляхом видання повідомлення для пілотів NOTAM стосовно закриття повітряного простору України для польотів всіх повітряних суден окрім державних повітряних суден та польотів, що виконуються з дозволу Генерального штабу Збройних сил України.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем на виконання п. 7.2 Угоди, листом № 2701 від 27.01.2022 повідомлено позивача про настання форс-мажорних обставин з посиланням на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
З огляду на викладене відповідач на підставі п. 7.1, п. 7.2 Угоди звільняється від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань за угодою, що сталося не з вини відповідача, а у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) - військової агресії Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану та закриття Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".
Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Так, у постанові Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 справі № 910/6393/24 за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Челендж Аеропорт" про стягнення 62 131,68 грн встановлено, що листом № 2701 від 27.01.2023 відповідачем повідомлено позивача про настання форс-мажорних обставин з посиланням на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 та, як наслідок, доведеність відповідачем факту виникнення та наявності форс-мажорних обставин, а також їх надзвичайність та невідворотність, що об'єктивно унеможливили належне виконання ним своїх обов'язків за Угодою.
У зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про встановлені у постанові Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 у справі № 910/6393/24 преюдиційні обставини.
Таким чином, вищевказані обставини свідчить про відсутність підстав для притягнення відповідача до відповідальності за порушення ним строків виконання своїх зобов'язань за Угодою у вигляді стягнення пені та штрафу за заявлений у справі №910/7155/25 період з квітня 2024 по квітень 2025 включно, оскільки дію Угоди припинено лише 30.04.2025, що підтверджується укладеною між позивачем та відповідачем Додатковою угодою № 3 від 07.04.2025.
Зважаючи на встановлені фактичні обставини, положення законодавства, умови укладеної між сторонами Угоди, колегія суддів дійшла висновку про законність рішення суду першої інстанції про стягнення з відповідача 21 060, 00 грн основної заборгованості, 363,00 грн 3% річних, 1885,36 грн інфляційних втрат та 2 028,20 грн витрат по сплаті судового збору та відмову в задоволенні іншої частини позову.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом першої інстанції зібраних у справі доказів, саме тільки посилання скаржника на те, що суд не в повному обсязі дослідив докази та не з'ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів оскаржуване судове рішення. Натомість зміст апеляційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи скаржника зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів.
На переконання колегії суддів, зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції свідчить про дослідження наявних у справі доказів та встановлення судом обставин, що входять до предмету доказування у цій справі, а доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками суду, які покладені в основу оскаржуваного судового рішення у цій справі.
Незгода скаржника з рішенням суду першої інстанції або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішенні, не свідчать про його незаконність.
За таких обставин, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судом фактичних обставин справи та в межах наведених у апеляційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги та про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 3 477,30 грн пені, 1 053,00 грн штрафу.
Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи скаржника, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, в задоволенні апеляційної скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 у справі №910/7155/25 залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 у справі №910/7155/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 у справі №910/7155/25 - залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Матеріали справи № 910/7155/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді О.В. Тищенко
С.А. Гончаров