вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" грудня 2025 р. Справа № 910/6762/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Тищенко О.В.
Гончарова С.А.
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2025
повний текст рішення складено 11.08.2025
у справі № 910/6762/25 (суддя Блажівська О.Є.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"
в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Укрзалізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Інотех"
про стягнення 84 958,01 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Інотех» про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань за Договором поставки №ЦЗВ-01-04024-01 від 30.08.2024 (надалі-Договір) в сумі 84 958, 01 грн, з яких: 83 031, 66 грн штрафу та 1 926, 35 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором, в частині порушення строків поставки товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 відкрито провадження у справі №910/6762/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 у справі №910/6762/25 у позові Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» відмовлено повністю.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що матеріали справи містять належні докази на підтвердження настання для відповідача форс-мажорних обставин, які унеможливили своєчасне виконання зобов'язання за Договором, оскільки такі події є загальновідомими та такими, що не потребують доказування враховуючи положення ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, місцевим господарським судом вказано, що зобов'язання по рознарядці №ЦЗВ-20/5496 від 06.11.2024 було виконано у повному обсязі 30.12.2024.
Враховуючи все вищенаведене, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позивачем позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, 01.09.2025 Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 у справі №910/6762/25 ухваливши нове, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інотех" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця" 84 958,01 грн штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань за Договором.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушенням норм процесуального права. При цьому, скаржник стверджує, що відповідачем частково здійснено поставку товару в період дії форс-мажорних обставин, у зв'язку з чим, вважає, що неналежне виконання Договору не пов'язане з настанням обставин непереборної сили.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2025 матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" по справі № 910/6762/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали господарської справи № 910/6762/25.
18.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали господарської справи №910/6762/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №910/6762/25 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2025, ухвалено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
30.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Інотех" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін. Відповідач наголошує на тому, що викладені позивачем в апеляційній скарзі аргументи є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують законності та обґрунтованості рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 у справі №910/6762/25.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" слід задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 у справі №910/6762/25 скасувати, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, за результатами проведення закупівлі №UA-2024-07-12-009346-a (лот №1), 30.08.2024 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» (надалі- Покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Інотех» (надалі - Постачальник, відповідач) було укладено Договір поставки №ЦЗВ-01-04024-01.
Згідно з п. 1.1 вказаного Договору визначено, що Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю товар, відповідно до Специфікації, що є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець має прийняти та оплатити цей товар.
Постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності та не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язання, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого законодавством України (п. 1.5 Договору).
Поставка товару проводиться партіями протягом строку дії Договору та на підставі наданої письмової рознарядки Покупця, яка є підтвердженням готовності до його приймання.
Строк поставки товару - протягом 30 календарних днів з дати надання письмової рознарядки Покупцем (п. 4.2 Договору).
Сторони домовились, що рознарядка на товар вважається отриманою Постачальником з дати його направлення Покупцем на електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Інотех», підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення (п. 4.5 Договору).
Датою поставки товару вважається підписаний сторонами Акт прийому-передачі або видаткової накладної (п. 4.6 Договору).
Сума Договору становить - 1 821 999, 18 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20 % - 364 399, 84 грн, усього з ПДВ - 2 186 399,02 грн (п. 6.3 Договору).
За умовами п. 8.3, п. 8.3.1 Договору, Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки та на умовах, що встановлені цим Договором.
За невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором винна сторона несе відповідальність згідно з цим Договором і законодавством України (п. 9.1 Договору).
За умовами п. 9.3, п. 9.3.1 Договору при порушенні строків поставки товару Постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 % від вартості непоставленого товару на умовах, передбачених п. 4.2 цього Договору.
За прострочення понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару, яка нараховується за кожен день прострочення до моменту виконання зобов'язання щодо поставки товару або до останнього дня строку дії цього Договору.
При цьому, Постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово Покупець.
Відповідно до п. 10.2 Договору сторона, що не може виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 (п?яти) робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 (тридцяти) робочих днів.
Належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами.
Якщо будь-які обставини непереборної сили, що підтверджені у порядку, встановленому цим Договором, прямо спричинять несвоєчасність виконання зобов'язань, то умови Договору можуть бути продовжені на строк, рівний тривалості цих обставин, про що сторони укладають додаткову угоду (п. 10.3 Договору).
Відповідно до п. 16.1 Договору, строк його дії встановлюється з моменту підписання сторонами до 31.12.2024.
Наявною в матеріалах Специфікацією №1 до Договору визначено найменування продукції, технічні характеристики, гарантійний строк експлуатації і зберігання, кількість та сума, яка разом з ПДВ становить 2 186 399, 02 грн.
На виконання п. 4.2 Договору, 06.11.2024 позивачем на електронну адресу відповідача надіслано рознарядку №№ЦЗВ-20/5496 про надання дозволу на поставку партії товару на загальну суму 1 856 281,14 з ПДВ.
Так, на підставі вказаної рознарядки відповідачем частково поставлено товар на загальну суму 1 302 736,77 грн, що підтверджується видатковими накладними №46 від 26.11.2024 на загальну суму 180 579, 08 грн з ПДВ, №52 від 06.12.2024 на суму 1 122 157,69 грн з ПДВ.
Втім, як зазначено Акціонерним товариством "Українська залізниця, відповідачем було поставлено товар з простроченням строку, обумовленого Договором, а саме за видатковими накладними: №56 від 19.12.2024 на загальну суму 340 459, 68 грн з ПДВ, №66 від 30.12.2024 на суму 385 272, 00 грн з ПДВ.
У зв'язку з порушенням відповідачем умов п. 4.2 Договору позивачем нараховано штрафні санкції у загальному розмірі 84 958, 01 грн.
З метою врегулювання спору в досудовому порядку, позивач звертався до відповідача із претензією №ЦЗВ-33/335 від 28.03.2025 про сплату штрафних санкцій, однак дана претензія залишилася без задоволення.
За результатами розгляду претензії №ЦЗВ-33/335 від 28.03.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Інотех» надано відповідь позивачу, у якій зазначено про її необґрунтованість та вказано, що на виконання п. 10.2 Договору ним було своєчасно повідомлено позивача про настання обставин непереборної сили та надано сертифікат №1200-25-0040 про форс-мажорі обставини, які об'єктивно унеможливили своєчасне виконання зобов'язань з поставки товару. У зв'язку з чим, вважає, що існує необхідність звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання Договору.
Враховуючи наведене, у зв'язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Інотех» зобов'язань, в частині своєчасної поставки товару, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення штрафних санкцій у загальному розмірі 84 958, 01 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексі України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як встановлено судом, 30.08.2024 між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, укладено Договір поставки № ЦЗВ-01-04024-01, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю товар, відповідно до Специфікації, що є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець має прийняти та оплатити цей товар.
За умовами п. 4.2 Договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії Договору та на підставі наданої письмової рознарядки Покупця, яка є підтвердженням готовності до його приймання.
Строк поставки товару - протягом 30 календарних днів з дати надання письмової рознарядки Покупцем.
В п. 4.5 Договору визначено, що рознарядка на товар вважається отриманою Постачальником з дати його направлення Покупцем на електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Інотех», підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п. 4.2 Договору, 06.11.2024 позивачем на електронну адресу відповідача надіслано рознарядку №ЦЗВ-20/5496 від 06.11.2024 про надання дозволу на поставку партії товару на загальну суму 1 856 281,14 з ПДВ.
Враховуючи вищевикладене, кінцевою датою поставки товару за вказаною рознарядкою є 09.12.2024.
Момент виконання обов'язку продавця передати товар визначено статтею 664 Цивільного кодексу України, згідно з якою обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
У розумінні положень частини 2 статі 664 Цивільного кодексу України товар вважається наданим у розпорядження покупця якщо: у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці; покупець поінформований про те, що товар готовий до передання. При цьому, товар повинен бути відповідним чином ідентифікований.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору відповідачем частково поставлено, а позивачем прийнято товар на загальну суму 1 302 736,77 грн, що підтверджується видатковими накладними №46 від 26.11.2024 на загальну суму 180 579, 08 грн з ПДВ, №52 від 06.12.2024 на суму 1 122 157,69 грн з ПДВ.
Втім, з наявних в матеріалах справи видаткових накладних: №56 від 19.12.2024 на загальну суму 340 459, 68 грн з ПДВ, №66 від 30.12.2024 на суму 385 272, 00 грн з ПДВ слідує, що товар поставлено не у визначені Договором строки, а з простроченням.
Факт прострочення виконання зобов'язань з поставки товару за видатковими накладними №56 від 19.12.2024 та №66 від 30.12.2024 відповідачем не заперечується.
При цьому, відповідач наголошує, що порушення строків поставки товару відбулося з незалежних від нього обставин.
Відповідно до п. 10.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин або подій непереборної сили, які виникли після укладення цього договору (або існували на момент укладення, але не впливали на можливість виконання цього договору) та виникли поза волею сторін, зокрема: надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього договору, обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, антитерористичними операціями, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, воєнний стан, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, акти тероризму, диверсія, піратство, вторгнення, революція, заколот, повстання, масові заворушення, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, інші стихійні лиха та інші випадки передбачені законодавством України.
Сторони можуть додатково домовитися про обставини, що визнаються ними як обставини непереборної сили, шляхом підписання додаткової угоди до договору, яка має бути виконана у письмовій формі та підписана уповноваженими представниками сторін і скріплена печатками.
Згідно з п. 10.2 Договору сторона, що не може виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 (п?яти) робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 (тридцяти) робочих днів.
Належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами.
Якщо будь-які обставини непереборної сили, що підтверджені у порядку, встановленому цим Договором, прямо спричинять несвоєчасність виконання зобов'язань, то умови Договору можуть бути продовжені на строк, рівний тривалості цих обставин, про що сторони укладають додаткову угоду (п. 10.3 Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, 03.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Інотех" звернулося з листом № Т-3124-1 до АТ «Українська залізниця», в якому відповідно до п. 10.2 Договору повідомило про виникнення форс-мажорних обставин, які унеможливлюють здійснити поставку всього обсягу товару згідно, зокрема, рознарядки №ЦЗВ-20/5496 від 06.11.2024.
У вказаному листі відповідачем повідомлено, що відповідно до п. 10.2 Договору на підтвердження наявності вищезазначених форс-мажорних обставин будуть надані відповідні підтверджуючі документи.
За наведених обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Інотех" просило продовжити термін відвантаження товару за рознарядкою №ЦЗВ-20/5496 від 06.11.2024 до 31.12.2024.
У подальшому, 10.01.2025 відповідачем листом № Т-1015-1 надіслано позивачу сертифікат №1200-25-0040 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Дніпропетровською торгово-промисловою палатою, яким засвідчено форс-мажорні обставини, що унеможливили своєчасне виконання зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Інотех" за Договором поставки №ЦЗВ-01-04024-01 від 30.08.2024 у термін протягом 30 календарних днів з дати надання письмової рознарядки покупцем.
Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання: 28.11.2024; дата закінчення: 30.12.2024.
Колегією суддів встановлено, що місцевий господарський суд врахував вищевикладене у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами та виснував, що для Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Інотех" мали місце форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які унеможливили виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором поставки №ЦЗВ-01-04024-01 від 30.08.2024.
Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції про звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків виконання зобов'язань за договором, виходячи з наступного.
Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов'язання за договором були порушені/невиконані та причину такого невиконання.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17).
Отже, введення воєнного стану не може бути належною правовою підставою для невиконання зобов'язань. Ситуації, що виникають внаслідок збройної агресії, мають безпосередньо впливати на можливість сторони виконати свої зобов'язання. Тому сторона, яка посилається на ці обставини, повинна довести зв'язок між неможливістю виконання зобов'язання та військовою агресією.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в Регламенті (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5).
Відповідно до частини 3 статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Згідно зі ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажори обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Положеннями пункту 3.3 Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), встановлено, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Відповідно до п. 6.1. Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5) підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (в редакції від 02.09.2014), а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Згідно з п. 6.2. Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.
Відповідно до п. 6.11.6., 6.11.7. Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) підписується уповноваженою особою, яка прийняла рішення про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), і першим віце-президентом або віце-президентом ТПП України/президентом, першим віце-президентом або віце-президентом регіональної ТПП. На Сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) проставляється печатка ТПП України/регіональної ТПП на підпис першого віце-президента або віце-президента ТПП України/президента, першого віце-президента або віце-президента регіональної ТПП, який підписав такий Сертифікат.
При цьому, підписуючи та погоджуючись з усіма умовами Договору, в пункті 17.2 сторони підтвердили, що вони усвідомлюють усі ризики пов'язані з виконанням умов договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного в установленому законодавством порядку.
Крім того, колегія суддів відмічає, що в п. 1.5 Договору визначено, що постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності.
Суб'єкти господарювання укладають договори на різних, погоджених між ними умовах. Суб'єкти господарської діяльності здійснюють господарську діяльність на власний ризик, самостійно обирають способи поведінки з контрагентами, способи проведення та оформлення господарських операцій тощо.
За встановлених обставин, враховуючи, що договір між сторонами укладений в умовах воєнного стану, відповідач при здійсненні підприємницької діяльності мав усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, останній мав здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).
Таким чином, твердження відповідача про існування форс-мажорних обставин, які перешкоджали виконанню зобов'язань за Договором поставки №ЦЗВ-01-04024-01 від 30.08.2024, відхиляються як безпідставні.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За змістом частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з п. 9.3.1 Договору при порушенні строків поставки постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15% (п'ятнадцять) від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2. цього договору, а за прострочення понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару, яка нараховується за кожен день прострочення до моменту виконання постачальником зобов'язання щодо поставки товару або до останнього дня строку дії цього договору (якщо постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов'язання щодо поставки, яке виникло під час дії цього договору). При цьому постачальник звільняється від виконання своїх зобов'язань поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.
Зважаючи на встановлені фактичні обставини, положення законодавства, умови укладеного між сторонами у справі договору, перевіривши розрахунки сум штрафу та пені, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 83 031, 66 грн та пені у розмірі 1 926, 35 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреного судом апеляційної інстанції.
Надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, як кожному окремо так і в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про доведеність позовних вимог та задоволення позову.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення зокрема є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 ГПК України).
При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи, невірно встановив обставини справи, що призвело до прийняття незаконного рішення, тож колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду у даній справі - скасуванню з прийняттям нового про задоволення позову.
Судові витрати
Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (судовий збір) за подачу позову до суду першої інстанції та за подачу апеляційної скарги - покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Інотех".
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 у справі № 910/6762/25 - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 у справі № 910/6762/25 - скасувати, прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Інотех" (ідентифікаційний код 44577506, адреса: 03151, м. Київ, вул. Ушинського, 40, оф. 302) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40075815, адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5) в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Українська залізниця» (ідентифікаційний код 40081347, адреса: 03049, місто Київ, пр. Повітрофлотський, 11/15) 83 031,66 грн (вісімдесят три тисячі тридцять одну гривню 66 копійок) штрафу, 1 926,35 грн (одну тисячу дев'ятсот двадцять шість гривень 35 копійок) пені та судовий збір - 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Інотех" на користь (ідентифікаційний код 44577506, адреса: 03151, м. Київ, вул. Ушинського, 40, оф. 302) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40075815, адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5) в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Українська залізниця» (ідентифікаційний код 40081347, адреса: 03049, місто Київ, пр. Повітрофлотський, 11/15) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн (три тисячі шістсот тридцять три гривні 60 копійок).
5. Доручити Господарського суду міста Києва видати відповідні накази на виконання даної постанови.
6. Матеріали справи № 910/6762/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді О.В. Тищенко
С.А. Гончаров