вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" грудня 2025 р. Справа № 911/1270/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Тищенко О.В.
Гончарова С.А.
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біофарма Плазма"
на рішення Господарського суду Київської області від 07.08.2025
повний текст рішення складено 07.08.2025
у справі № 911/1270/25 (суддя Бабкіна В.М.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Остап'юка Івана Петровича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біофарма Плазма"
про стягнення заборгованості, -
Короткий зміст позовних вимог
Фізична особа-підприємець Остап'юк Іван Петрович звернувся до Господарського суду Київської області від 07.08.2025 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біофарма Плазма" про стягнення заборгованості у розмірі 139 405,29 грн, з яких: 107 019,27 грн сума основного боргу та пені у розмірі 32 386,02 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем зобов'язань за Договором № ВР-11042023-1 від 11.04.2023 в частині оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажу.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.04.2025 відкрито провадження у справі № 911/1270/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 07.08.2025 у справі №911/1270/25 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 107 019,27 грн вартості послуг, 1 181, 61 грн пені, 10 866,25 грн витрат на правову допомогу та 1 880,16 грн судового збору.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що позивачем доведено порушення відповідачем зобов'язань за Договором № ВР-11042023-1 від 11.04.2023, в частині здійснення розрахунків за отримані послуги з перевезення вантажу, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 107 019,27 грн.
Крім того, місцевим господарським судом зроблено висновок про наявність підстав щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 1 181,61 грн нарахованої на суму заборгованості враховуючи п. 10.2 Договору № ВР-11042023-1 від 11.04.2023.
Натомість, місцевим господарським судом відмовлено позивачу в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 31 204,41 грн, у зв'язку з неправильно визначеним періодом для її нарахування. Судом зроблено висновок, що вірним періодом для нарахування пені є з 27.03.2025 по 08.04.2025. Відтак, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача за перерахунком місцевого господарського суду становить 1 181,61 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, 27.08.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Біофарма Плазма" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Київської області від 07.08.2025 по справі № 911/1270/25 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушенням норм процесуального права. При цьому, скаржник стверджує, що в матеріалах справи відсутня узгоджена та підписана між позивачем та відповідачем заявка на перевезення вантажу, як це передбачено пунктом 4.1 Договору № ВР-11042023-1 від 11.04.2023.
Крім того, скаржником вказано, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вартості перевезення вантажу та зазначено, що акт виконаних послуг ним також отримано не було.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2025 матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Біофарма Плазма" по справі № 911/1270/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.
01.09.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/1270/25.
17.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/1270/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/1270/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Біофарма Плазма" на рішення Господарського суду Київської області від 07.08.2025, ухвалено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
23.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Остап'юка Івана Петровича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін. Позивач наголошує на тому, що викладені відповідачем в апеляційній скарзі аргументи є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують законності та обґрунтованості рішення Господарського суду Київської області від 07.08.2025.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біофарма Плазма" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 07.08.2025 року у справі № 911/1270/25 без змін, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом Київської області та перевірено судом апеляційної інстанції, 11.04.2023 між Фізичною особою-підприємцем Остап'юком Іваном Петровичем (позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біофарма Плазма» (відповідач, замовник) було укладено Договір № ВР-11042023-1 (надалі-Договір), відповідно до п. 2.1 якого в порядку та на умовах, визначених ним, перевізник зобов'язується забезпечити доставку вантажу автомобільним транспортом, а замовник зобов'язується здійснювати оплату за надані послуги.
Відповідно до п. 2.3 Договору за перевезення вантажу складаються відповідні супроводжуючі документи, в яких зазначається місце приймання вантажу і доставки, відправник та одержувач, інші відомості.
Згідно з п. 9.3 Договору надання послуг перевізником, оформлюється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акту виконаних послуг, у якому фіксується їх вартість.
Акт виконаних послуг складається перевізником і направляється замовнику для підписання.
Замовник, при відсутності претензій до якості послуг перевізника, зобов'язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання акту виконаних послуг, підписати і направити перевізнику його примірник.
При наявності претензій до якості послуг, замовник зобов'язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання акту виконаних послуг направити перевізнику письмові пояснення з цього приводу і запропонувати варіант їх врегулювання.
Якщо замовник протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання такого акту не підписує його і не висилає письмові пояснення до нього то послуги, надані експедитором вважаються прийнятими замовником в повному обсязі без зауважень і претензій, а акт виконаних послуг вважаться підписаним замовником. У цьому випадку Товариство з обмеженою відповідальністю «Біофарма Плазма» зобов'язане оплатити надані перевізником послуги в повному обсязі.
Відповідно до п. 9.4 Договору оплата вартості наданих послуг здійснюється замовником безготівково в національній валюті України гривні шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок перевізника протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту одержання рахунку, виставленого перевізником, якщо інше не вказано в заявці.
Згідно з п. 9.6 Договору загальна його вартість визначається сторонами на підставі фактично наданих перевізником послуг по перевезенню вантажу.
У випадку порушення замовником пункту 9.4. Договору, він виплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку за кожен день заборгованості (п. 10.2. Договору).
Позивач зазначає, що на виконання умов Договору ФОП Остап'юк І.В. здійснено перевезення вантажу замовника, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR № 300124-Farm від 30.01.2024 та № 300124-MR від 31.01.2024, копії яких долучено до матеріалів справи.
У графі 22 вказаних CMR наявний відтиск печатки вантажовідправника - ТОВ «Біофарма Плазма».
04.02.2024 позивачем складено та підписано акт наданих послуг № 66 на міжнародні транспортні послуги за маршрутом: м. Біла Церква (Україна) - м. Будапешт, аеропорт (Угорщина), CMR № 300124-MR від 31.01.2024, № 300124-Farm від 30.01.2024 на суму 107 019,27 грн, копія якого міститься в матеріалах справи. Вказаний акт не підписано відповідачем.
На оплату наданих послуг відповідачу виставлено рахунок № 66 від 04.02.2024 на міжнародні транспортні послуги за маршрутом: м. Біла Церква (Україна) - м. Будапешт, аеропорт (Угорщина), CMR № 300124-MR від 31.01.2024, № 300124-Farm від 30.01.2024 за Договором № ВР-11042023-1 від 11.04.2023 на суму 107 019,27 грн, копія якого міститься в матеріалах справи.
Позивач зазначає, що за надані послуги відповідач не розрахувався, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 107 019,27 грн.
25.02.2025 ФОП Остап'юк І.В. звернувся з претензією № 2502/1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біофарма Плазма», в якій вимагав погасити наявну заборгованість.
Зазначену претензію позивачем було направлено засобами поштового зв'язку на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біофарма Плазма» за накладною № 4302000083357. Разом з вказаною претензією також було направлено акт наданих послуг, рахунок та міжнародну товарно-транспорту накладну CMR № 300124-MR від 31.01.2024.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 4302000083357 Товариством з обмеженою відповідальністю «Біофарма Плазма» отримано вказане поштове відправлення 12.03.2025.
Втім, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем, на думку позивача, грошового зобов'язання з оплати наданих за Договором послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність у відповідача заборгованості у розмірі 107 019,27 грн. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню за порушення виконання грошового зобов'язання щодо оплати наданих послуг.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Відповідно до ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Як встановлено судом, 11.04.2023 між Фізичною особою-підприємцем Остап'юком Іваном Петровичем (позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біофарма Плазма» (відповідач, замовник) було укладено Договір № ВР-11042023-1, відповідно до п. 2.1 якого в порядку та на умовах, визначених ним, перевізник зобов'язується забезпечити доставку вантажу автомобільним транспортом, а замовник зобов'язується здійснювати оплату за надані послуги.
Позивач зазначає, що на виконання умов Договору ФОП Остап'юк І.В. здійснено перевезення вантажу замовника, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR № 300124-Farm від 30.01.2024 та № 300124-MR від 31.01.2024, копії яких долучено до матеріалів справи.
Звертаючись до суду з позовом, позивач вказує, що на виконання умов Договору відповідачу надано транспорті послуги на загальну суму на суму 107 019,27 грн, що підтверджується актом наданих послуг № 66 від 04.02.2024 на міжнародні транспортні послуги за маршрутом: м. Біла Церква (Україна) - м. Будапешт, аеропорт (Угорщина), CMR № 300124-MR від 31.01.2024, № 300124-Farm від 30.01.2024.
При цьому, скаржник заперечує проти наданих послуг та вказує, що в матеріалах справи відсутня узгоджена та підписана між позивачем та відповідачем заявка на перевезення вантажу, як це передбачено пунктом 4.1 Договору № ВР-11042023-1 від 11.04.2023.
Що стосується заперечень скаржника щодо підписаної між сторонами Договору заявки на перевезення вантажу, то колегія суддів зазначає наступне.
В силу приписів статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права.
Добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.
Добросовісність (bona fides) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто, цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21).
У постановах від 08.06.2022 у справі №910/9397/20, від 10.04.2019 у справі №390/34/17 Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини заборони суперечливої поведінки міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Так, мета судового дослідження полягає у з'ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов'язків (відповідальності) осіб, які є суб'єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.
Враховуючи вимоги процесуального законодавства, на переконання колегії суддів, належними та допустимими доказами, які підтверджують факт заборгованості інших осіб перед боржником, можуть бути: договір, товарно-транспортна накладна, видаткова накладна, акти приймання товарів і послуг, тобто первинні документи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.07.2018 у справі № 925/1048/17.
Так, на виконання умов Договору ФОП Остап'юк І.В. здійснено перевезення вантажу замовника, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR № 300124-Farm від 30.01.2024 та № 300124-MR від 31.01.2024, копії яких долучено до матеріалів справи.
У графі 22 вказаних CMR наявний відтиск печатки вантажовідправника - ТОВ «Біофарма Плазма».
Отже, резюмуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані позивачем до суду міжнародні товарно-транспортні накладні CMR № 300124-Farm від 30.01.2024 та № 300124-MR від 31.01.2024, у яких наявний відтиск печатки ТОВ «Біофарма Плазма» є належними доказами на підтвердження надання позивачем та прийняття відповідачем послуг за Договором.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 9.6 Договору загальна його вартість визначається сторонами на підставі фактично наданих перевізником послуг по перевезенню вантажу.
Як зазначає позивач, на оплату наданих послуг відповідачу разом з претензією виставлено рахунок № 66 від 04.02.2024 на міжнародні транспортні послуги за маршрутом: м. Біла Церква (Україна) - м. Будапешт, аеропорт (Угорщина), CMR № 300124-MR від 31.01.2024, № 300124-Farm від 30.01.2024 за Договором № ВР-11042023-1 від 11.04.2023 на суму 107 019,27 грн, копія якого міститься в матеріалах справи.
Згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 15.05.2019 у справі № 910/13527/17 Верховний Суд виснував, що за своєю правовою природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти в якості оплати, при цьому ненадання такого рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України, а відтак наявність або відсутність рахунку не звільняє боржника від обов'язку з оплати вартості наданих йому послуг (прийнятих ним робіт), тобто виставлення позивачем рахунку не є подією, з якою пов'язано початок перебігу строку виникнення зобов'язання, оскільки, подія є об'єктивним явищем, що не залежить від волі учасників правовідносин, у той час як виставлення рахунку є саме дією, яка є вираженням суб'єктивної волі учасників правовідносин.
За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, згідно з п. 9.3 Договору надання послуг перевізником, оформлюється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акту виконаних послуг, у якому фіксується їх вартість.
Акт виконаних послуг складається перевізником і направляється замовнику для підписання.
Замовник, при відсутності претензій до якості послуг перевізника, зобов'язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання акту виконаних послуг, підписати і направити перевізнику його примірник.
При наявності претензій до якості послуг, замовник зобов'язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання акту виконаних послуг направити перевізнику письмові пояснення з цього приводу і запропонувати варіант їх врегулювання.
Якщо замовник протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання такого акту не підписує його і не висилає письмові пояснення до нього то послуги, надані експедитором вважаються прийнятими замовником в повному обсязі без зауважень і претензій, а акт виконаних послуг вважаться підписаним замовником. У цьому випадку Товариство з обмеженою відповідальністю «Біофарма Плазма» зобов'язане оплатити надані перевізником послуги в повному обсязі.
За приписами п. 9.4 Договору оплата вартості за отримані послуги здійснюється замовником безготівково в національній валюті України гривні шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний банківський рахунок перевізника протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту одержання рахунку, виставленого перевізником, якщо інше не вказано в заявці.
З урахуванням зазначеного вище, направлений відповідачу акт наданих послуг №66 від 04.02.2024 разом з претензією, які було отримано останнім 12.03.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4302000083357 вважається підписаним ТОВ «Біофарма плазма», а надані послуги на суму 107 019,27 грн вважаються прийнятими.
Отже, встановлений умовами Договору для оплати строк (чотирнадцять днів з моменту одержання рахунку) сплив 26.03.2025, однак надані позивачем послуги з перевезення відповідачем оплачено не було, у зв'язку з чим в останнього утворилася заборгованість з 27.03.2025.
Позаяк, відповідачем не надано до суду доказів належного виконання свого обов'язку щодо оплати наданих позивачем послуг з перевезення.
За встановлених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 107 019,27 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В силу ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
В п. 10.2. Договору визначено, що у випадку порушення замовником пункту 9.4. Договору, він виплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку за кожен день заборгованості.
Суд першої інстанції, перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку пені, дійшов обґрунтованого висновку, що правомірним є стягнення з відповідача пені у розмірі 1 181,61 грн, в іншій частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 31 204,41 позивачу належить відмовити.
Зі змісту апеляційної скарги ТОВ «Біофарма плазма» слідує, що остання не містить жодних аргументів та правового обґрунтування, які є підставою для перегляду та скасування рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, отже, враховуючи обставини справи та зміст рішення щодо витрат на послуги адвоката, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 07.08.2025 ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом першої інстанції зібраних у справі доказів, саме тільки посилання скаржника на те, що суд не в повному обсязі дослідив докази та не з'ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів оскаржуване судове рішення. Натомість зміст апеляційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи скаржника зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів.
На переконання колегії суддів, зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції свідчить про дослідження наявних у справі доказів та встановлення судом обставин, що входять до предмету доказування у цій справі, а доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками суду, які покладені в основу оскаржуваного судового рішення у цій справі.
Незгода скаржника з рішенням суду першої інстанції або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішенні, не свідчать про його незаконність.
За таких обставин, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судом фактичних обставин справи та в межах наведених у апеляційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги та про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи скаржника, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Біофарма Плазма" слід відмовити, а рішення Господарського суду Київської області від 07.08.2025 у справі №911/1270/25 залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біофарма Плазма" на рішення Господарського суду Київської області від 07.08.2025 у справі №911/1270/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 07.08.2025 у справі №911/1270/25 - залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Матеріали справи №911/1270/25 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді О.В. Тищенко
С.А. Гончаров