вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" листопада 2025 р. м.Київ Справа№ 910/15184/21 (910/1021/24)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Доманської М.Л.
Сотнікова С.В.
за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 25.11.2025,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 (суддя А.М.Івченко)
у справі №910/15184/21 (910/1021/24)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрейдінг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс"
про стягнення 1 637 413,74 грн
у межах справи № 910/15184/21
про визнання банкрутом,
Короткий зміст заявлених вимог
У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/15184/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрейдінг".
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегатрейдінг" в особі ліквідатора арбітражної керуючої Іванченко А.В. звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрейдінг" (далі - позивач, ТОВ "Мегатрейдінг") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (далі - відповідач, ТОВ "Укр Газ Ресурс") про стягнення заборгованості (збитків) у розмірі
1 637 413,74 грн.
Позовну вимогу обґрунтовано тим, що між позивачем та відповідачем 01.03.2021 було укладено Договір про участь у балансуючій групі № БГ21/0103-2 (далі - Договір). У зв'язку з наявністю спору між позивачем та відповідачем, предметом якого було стягнення грошових коштів, який виник під час виконання умов вищезазначеного договору, відповідач звернувся із позовом до позивача про стягнення заборгованості що виникла за Договором.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 у справі №910/14903/21 стягнуто з позивача на користь відповідача суму основного боргу в розмірі 10 390 445,65 грн та переплату в розмірі 4 033 891,81 грн , що виникли за Договором, 118 642,81 інфляційних втрат та 140223,87 грн 3% річних, 720693,62 грн пені та 231058,47 грн судового збору.
Як зазначав позивач, за результатом виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 у справі №910/14903/21 позивачем на виконання умов Договору було сплачено відповідачу за зобов'язаннями 13 858 373,84 грн, а саме: повернення передплати 4 033 891,41 в т.ч. ПДВ в сумі 672 315,24 грн та оплата заборгованості в сумі 9 824 482,43 грн в т.ч. ПДВ в сумі 1 637 413,74 грн, проте відповідач усупереч п. 5.13 договору не зареєстрував податкову накладну на суму сплаченої заборгованості, що призвело до унеможливлення позивачем отримати податковий кредит на загальну суму 1 637 413,74 грн.
Враховуючи вищезазначене, позивач стверджував, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором та вимог Податкового кодексу України, він зазнав збитків в розмірі 1 637 413,74 грн, які просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс".
Короткий зміст заперечень проти позову
Відповідач заперечуючи проти позову, вказував, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки в нього не було жодного обов'язку щодо реєстрації податкових накладних. Як зазначав відповідач, перерахування ТОВ "Мегатрейдінг" грошових коштів ТОВ "Укр Газ Ресурс" відбулось не на виконання умов Договору, а на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 у справі №910/14903/21.
Рух справи
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Мегатрейдінг" залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі № 910/15184/21 (910/1021/24) залишено без змін.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.10.2024 касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрейдінг" арбітражного керуючого Іванченко Анастасії Валеріївни задоволено. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі № 910/15184/21(910/1021/24) скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована наступним:
- звертаючись з позовом у цій справі, Боржник доводив заподіяння йому збитків внаслідок невиконання Відповідачем своїх обов'язків з оформлення і реєстрації в ЄРПН податкових накладних за наслідками операцій, зокрема, проведених 11.01.2022, 14.01.2022, 28.01.2022, 01.07.2022. При цьому Боржник доводив, що відповідні обов'язки виникли у Відповідача 31.01.2022, 31.07.2022, 31.08.2022, а їх невиконання стало перешкодою для виникнення у Боржника податкового кредиту та зменшення його податкового боргу з податку на додану вартість на відповідну суму;
- відмовляючи в задоволенні позову, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що 20.09.2023 Боржнику анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість за рішенням контролюючого органу, тому відповідно до положень пункту 184.5 статті 184 Податкового кодексу України він втратив усі права та обов'язки платника податку на додану вартість, зокрема право на формування податкового кредиту;
- наведений висновок господарських судів попередніх інстанцій ґрунтується на встановленні обставин, які свідчать про відсутність у Боржника відповідного права на формування податкового кредиту, яке він вважає порушеним, на момент вирішення спору (з 20.09.2023). Натомість господарські суди не дослідили обставини щодо наявності / відсутності порушення Відповідачем відповідних прав Боржника та заподіяння йому збитків до моменту анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість;
- так, місцевий господарський суд не перевірив по суті доводи Боржника щодо виникнення у Відповідача обов'язку з оформлення та реєстрації податкової накладної на суму 9824482,43 грн, у тому числі 1637413,74 грн податку на додану вартість, а також моменту виникнення такого обов'язку (в разі наявності) з точки зору відповідності їх вимогам податкового законодавства з урахуванням правовідносин, які склалися між Боржником і відповідачем;
- апеляційний господарський суд з наведеного питання зазначив, що відповідач перерахував зазначені грошові кошти саме на виконання рішення суду, без податку на додану вартість, тому не мав обов'язку реєструвати податкову накладну на отриману суму;
- проте господарський суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що згідно з усталеною судовою практикою Верховного Суду відповідно до положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України сама лише наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін такого договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 зазначеного Кодексу, за увесь час прострочення. Подібний за змістом висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 і від 24.04.2024 у справі №657/1024/16-ц. Тобто відповідні зобов'язання не виникають з рішення суду, яке в такому випадку є механізмом виконання відповідачем свого обов'язку, який він не виконує добровільно.;
- не врахувавши наведеного, господарські суди як першої, так і апеляційної інстанцій не з'ясували правову природу зобов'язань, невиконання яких стало підставою для ухвалення рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 у справі №910/14903/21 про стягнення коштів з Боржника на користь ТОВ "Укр Газ Ресурс" (з урахуванням встановлених зазначеним судовим рішенням преюдиційних обставин). Відповідно, господарські суди не надали правової оцінки таким зобов'язанням з точки зору наявності / відсутності передбачених Податковим кодексом України підстав для виникнення у зв'язку з їх виконанням у Відповідача податкових зобов'язань з податку на додану вартість, складання ним податкової накладної та / або розрахунку коригування, реєстрації їх у ЄРПН Відповідачем або Боржником;
- також господарські суди попередніх інстанцій, не дослідили обставини, що стали підставами для анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість та не надали їм оцінку в контексті того, чи стали відповідні порушення з боку Відповідача, в разі їх наявності, причиною невіднесення боржником спірних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України визначено, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 у справі №910/15184/21 (910/1021/24) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрейдінг" задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрейдінг" збитки в розмірі 1 637 413, 74 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 70 000, 00 грн та судовий збір в розмірі 24 561, 21 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкову накладну, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та відповідно скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 1 637 413,74 грн.
У спірних правовідносинах сторін є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи, а відтак наявні усі елементи складу господарського правопорушення, що відповідно свідчить про обґрунтованість позовної заяви та наявності підстав для задоволення позову.
Крім того, враховуючи фактичні обставини даної справи, керуючись принципом справедливості, суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи необхідно частково покласти на відповідача, а саме в розмірі 70 000,00 грн. відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Укр Газ Ресурс" у справі № 910/15184/21 (910/1021/24). Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 у справі № 910/15184/21 (910/1021/24). Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрейдінг" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Іванченко Анастасії Валеріївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" про стягнення 1 637 413, 74 грн. відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення помилково не врахував наступного:
- суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам, оскільки не врахував, що дата виникнення податкового зобов'язання (п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України) фактично не настала, оскільки не відбулося зарахування коштів від покупця/замовника як оплата товарів/послуг (п. 187.1 Податкового кодексу України). Кошти були зараховані в межах виконавчого провадження від приватного виконавця на користь стягувача на підставі рішення суду;
- суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо того, що відповідач не виконав свій обов'язок з реєстрації податкових накладних, оскільки у останнього не виникло відповідного обов'язку, а така реєстрація на кошти отриманні в примусовому порядку на підставі рішення суду суперечить податковому законодавству та не може створювати правомірних наслідків;
- застосування висновків Великої Палати Верховного Суду (зокрема у постановах від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21) - відсутні, як нерелевантні, на противагу висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) та висновків Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду викладених у постанові від 10.03.2020 № 911/224/19, висновків Верховного Суду, що сформульовані у постанові від 20.01.2021 у справі № 197/1330/14-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 335/6977/22;
- суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що у спірних правовідносинах сторін є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи, а відтак наявні усі елементи складу господарського правопорушення, що відповідно свідчить про обґрунтованість позовної заяви та наявності підстав для задоволення позову;
- твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем;
- договором № БГ21/0103-2 про участь у балансуючій групі від 01.03.2021 встановлено, що у разі порушення порядку заповнення/реєстрації податкової накладної продавець зобов'язаний відшкодувати Покупцю суму коштів у розмірі податкового кредиту, що втрачений ним у зв'язку з неналежним оформленням/реєстрацією податкових накладних продавцем;
- в даному випадку, дії позивача, які були спрямовані на порушення умов договору, не надали можливості та підстав відповідачу перейти до порядку заповнення/реєстрації податкових накладних, що очевидно, не утворює обов'язку відшкодувати покупцю суму коштів у розмірі податкового кредиту, що втрачений ним у зв'язку з неналежним оформленням/реєстрацією податкових накладних продавцем; невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання та не може бути підставою для покладення на продавця господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції;
- у ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» не виникло обов'язку реєструвати податкову накладну, так як позивач власними діями, спрямованими на порушення умов Договору № БГ21/0103-2 про участь у балансуючій групі від 01.03.2021, перевів дані відносини у стадію примусового виконання судового рішення та стягнення коштів із залученням приватного виконавця, що свідчить про відсутній причинно-наслідковий зв'язок щодо заподіяння збитків позивачу;
- факт вчинення податкового правопорушення у справі про стягнення збитків з платника податків, може бути підтверджений лише чинними матеріалами податкової перевірки (актом або рішенням) відповідного контролюючого органу, наділеного повноваженнями здійснювати перевірку дотримання податкового законодавства, а подані у справу до позову докази, які підтверджують виконання господарських операцій, докази у вигляді податкових накладних, податкових декларацій, розрахунків коригування, рішення суду про стягнення боргу у зобов'язальних правовідносинах не є належними і допустимими доказами вчинення відповідачем порушення податкового зобов'язання, що спростовує доводи позивача про наявність протиправних дій відповідача стосовно порушення податкового законодавства України;
- враховуючи не доведення позивачем наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: реального розміру та заподіяння збитків, протиправної поведінки відповідача, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками й вини відповідача та не дослідження їх наявності/відсутності судом, ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" вважає відсутніми підстави для стягнення з останнього на користь позивача збитків у розмірі 1 637 413,74 грн.;
- судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що в даному випадку позивач, заявляючи вимогу про стягнення збитків, які складають суму ПДВ, що могла би бути включена до складу податкового кредиту (у випадку добросовісного виконання взятих на себе зобов'язань) намагається фактично отримати ці кошти (можливу суму податкового кредиту), не в порядку, встановленому Податковим кодексом України, а безпосередньо шляхом стягнення цієї суми як збитків з відповідача. Такі дії не відповідають принципам справедливості та добросовісності, які є однією із фундаментальних засад цивільного права;
- суд першої інстанції належним чином не дослідив обставини, що стали підставами для анулювання реєстрації боржника як платника податку на додану вартість та не надав їм належну оцінку.
Також, скаржник наголошував, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення від 11.08.2025 року у даній справі, безпідставно поклав на відповідача витрати на правову допомогу позивача у розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) гривень.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
29.09.2025 через систему «Електронний суд» від ТОВ "Мегатрейдінг" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що скаржник хибно стверджує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо того, що відповідач не виконав свій обов'язок з реєстрації податкових накладних, оскільки нібито у останнього не виникло відповідного обов'язку, а така реєстрація на кошти отримані в примусовому порядку на підставі рішення суду, оскільки 31.01.2022 року, 31.07.2022 року та 31.08.2022 року відповідач був зобов'язаний оформити і належним чином зареєструвати податкові накладні, які відповідно до п. 14.1.181 ст. 14, п. 198.1 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України мали стати підставою для виникнення у позивача податкового кредиту, що відповідає сумі придбаної і оплаченої електроенергії.
Зазначені документи, не були оформлені, що перешкоджало ТОВ «МЕГАТРЕЙДІНГ» отримати право на податковий кредит на загальну суму 1 637 413,74 грн. Наданий до позовної заяви реєстр податкових накладних свідчить, про те, що позивач і відповідач на час виникнення спірних відносин і зобов'язань були платниками податків, і відповідач дійсно не виконав своїх зобов'язань з оформлення податкових накладних. Відповідач не спростував доводи позивача щодо не оформлення податкових накладних на суму оплаченої електроенергії 9 824 482,43 грн у тому числі ПДВ 20% - 1 637 413,74 грн. Листом-вимогою від 03.08.2022 № 71-юр позивач просив оформити податкові накладні, проте звернення залишено відповідачем без відповіді а порушення, що полягали у неоформлені податкових накладних не було усунуто. Протиправна бездіяльність відповідача з не оформлення податкових накладних 31.01.2022 року, 31.07.2022 року та 31.08.2022 року завдала позивачу збитки.
Крім того, позивач посилався на те, що доводи і заперечення скаржника щодо того, що не потрібно враховувати правову позицію ВС викладену у постановах від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21 суперечать обов'язковим висновках ВС зробленим вже у цій справі.
Також, посилання скаржника про те, що судом першої інстанції не було враховано висновків Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду викладених у постанові від 10.03.2020 № 911/224/19, є необгрунтованими, оскільки правова позиція, на яку посилається скаржник у своїй апеляційній скарзі є неактуальною, бо сформована у постанові, що прийнята до формування правових позиції у цій справі (24.10.2024 року) та у постанові від 01.12.2023 року по справі № 926/3347/22, на які посилався відповідач.
Крім того, у спірних правовідносинах сторін є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи, а відтак наявні усі елементи складу господарського правопорушення, що відповідно свідчить про обґрунтованість позовної заяви та законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Стосовно наслідків анулювання позивачу свідоцтва платника ПДВ, позивач вказував наступне:
- невиконані обов'язки з оформлення податкових накладних виникли у відповідача 31.01.2022, 31.07.2022, 31.08.2022, тобто до анулювання ТОВ «МЕГАТРЕЙДІНГ» свідоцтва платника ПДВ;
- своєчасне оформлення податкових накладних зменшило б податкові зобов'язання ТОВ «МЕГАТРЕЙДІНГ», у тому числі ті, які були визнані ухвалою господарського суду міста Києва від 22.03.2023 по справі № 910/15184/21 і включені в реєстр вимог кредиторів;
- неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків завдало ТОВ «МЕГАТРЕЙДІНГ» збитки, відшкодування яких позивач просить в межах цієї справи;
- під час нового розгляді справи судом першої інстанції в оскарженому рішенні правомірно було зазначено, що анулювання ТОВ «МЕГАТРЕЙДІНГ» свідоцтва платника податків не має значення під час вирішення даного спору, оскільки обов'язок відповідача щодо оформлення та реєстрації податкової накладної на суму 1 637 413,74 грн виник до 20.09.2023, а тому відсутні будь які підстави стверджувати про відсутність у ТОВ «Мегатрейдінг» права на формування податкового кредиту.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Тищенко А.І., суддів: Мальченко А.О., Михальської Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 витребувано справу № 910/15184/21 (910/1021/24) у Господарського суду міста Києва.
08.09.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла справа № 910/15184/21 (910/1021/24).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 заяву суддів Північного апеляційного господарського суду Тищенко А.І., Михальської Ю.Б., Мальченко А.О. про самовідвід від розгляду справи №910/15184/21 (910/1021/24) задоволено. Матеріали справи №910/15184/21 (910/1021/24) відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України передано для здійснення автоматизованою системою визначення складу судової колегії.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2025, справу № 910/15184/21 (910/1021/24) за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді - Доманська М.Л., Сотніков С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 справу № 910/15184/21/21 (910/1021/24) за апеляційною скаргою ТОВ "Укр Газ Ресурс" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді - Доманська М.Л., Сотніков С.В., відкрито апеляційне провадження у справі № 910/1518424 (910/1021/24) за апеляційною скаргою ТОВ "Укр Газ Ресурс" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2025, розгляд справи призначено на 21.10.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 розгляд справи №910/15184/21 (910/1021/24) відкладено на 25.11.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрейдінг" про участь у судовому засіданні, яке призначено на 25.11.2025 об 14 год. 30 хв у справі №910/15184/21 (910/1021/24), в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.
Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 25.11.2025 з'явились представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрейдінг", який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, та арбітражний керуючий Іванченко А.В. (перебував в залі суду).
Скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс", в судове засідання своїх представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, зокрема шляхом направлення ухвал суду у зареєстрований електронний кабінет.
У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрейдінг", який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, та арбітражний керуючий Іванченко А.В. (перебував в залі суду) в судовому засіданні 25.11.2025 проти доводів апеляційної скарги - заперечували, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 залишити без змін, як таке, що ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 01.03.2021 між відповідачем (учасник балансуючої групи) та позивачем (сторона, відповідальна за баланс або СВБ) укладено Договір № БГ21/0103-2 про участь у балансуючій групі, за умовами п. 1.1. якого позивач зобов'язується нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії балансуючої групи перед оператором системи передачі, а учасник балансуючої групи зобов'язується нести фінансову відповідальність за свої небаланси електричної енергії перед позивачем.
Згідно з п. 5.13 Договору № БГ21/0103-2 про участь у балансуючій групі від 01.03.2021, сторона, що продає небаланс електричної енергії зобов'язується скласти податкові накладні та/або розрахунки корегування до них в електронній формі та зареєструвати їх відповідно до порядку та строку, визначених законодавством України. В податковій накладній зазначається найменування товару згідно коду УКТ ЗЕТ 2716000000 "Електроенергія".
Відповідно до п. 5.15 Договору № БГ21/0103-2 про участь у балансуючій групі від 01.03.2021, у разі порушення порядку заповнення/реєстрації податкової накладної Продавець зобов'язаний відшкодувати Покупцю суму коштів у розмірі податкового кредиту, що втрачений ним у зв'язку з неналежним оформленням/ реєстрацією податкових накладних Продавцем. Таке відшкодування сплачується Продавцем Покупцю не пізніше 5 календарних днів з дати отримання претензії від Покупця.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 у справі №910/14903/21 задоволено позовні вимоги та стягнуто з ТОВ "Мегатрейдінг" на користь ТОВ "Укр Газ Ресурс" 10 390 445,65 грн. основного боргу, 4 033 891,41 грн. переплати що виникли за договором № БГ21/0103-2 від 01.03.2021; 118 642,81 грн. втрат від інфляції; 140 223,87 грн. 3% річних; 720 693,62 грн. пені та 231 058,47 грн. судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2023 у справі № 910/14903/21 рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 залишено без змін.
На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 видано наказ від 29.12.2021 у справі №910/14903/21.
У межах відкритого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 у справі №910/14903/21 виконавчого провадження № 68065893, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Бердаром Миколою Миколайовичем стягнуто з рахунків ТОВ "МЕГАТРЕЙДІНГ" 14 427 227,46 грн., у тому числі: платіж 11.01.2022 на суму 14424337,06 грн.; платіж 11.01.2022 на суму 274,76 грн.; платіж 14.01.2022 на суму 2300 грн.; платіж 28.01.2022 на суму 100 грн.; платіж 01.07.2022 на суму 215,64 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 у справі №910/14903/21 звернуто стягнення на грошові кошти у сумі 1 792 139,49 грн., які належать ТОВ "Статус Енерго", яке має заборгованість перед ТОВ "Мегатрейдінг" за договором від 26.04.2021 №БГ2Н2604-1, в рахунок задоволення вимог стягувача в межах виконавчого провадження № 68065893 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 29.12.2021 у справі №910/14903/21.
Також, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 звернуто стягнення на грошові кошти у сумі 439 411,26 грн., які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Скай Софт", що має заборгованість перед ТОВ "Мегатрейдінг" за договором від 24.03.2021 №БГ21/2403-1, в рахунок задоволення вимог стягувача в межах виконавчого провадження № 68065893 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 29.12.2021 у справі №910/14903/21.
Відповідно до листа від 07.09.2023 вих. № 12883 приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара М.М. на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 стягнуто з ТОВ "Скай Софт" грошові кошти в сумі 439411,00 грн., та на виконання ухали від 18.07.2022 стягнуто з ТОВ "Статус Енерго" грошові кошти в сумі 1 709 722,15 грн.
Із листа від 24.07.2023 вих. №10148 приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара М.М. слідує, що в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 стягнуто 16 576 360,87 грн., які розподілені наступним чином: 15 068 992,61 грн. перераховано стягувачу ТОВ "Укр Газ Ресурс"; 1 506 899,26 грн. - основна винагорода приватного виконавця (10% від виплаченої стягувачу суми); 469,00 грн. - витрати виконавчого провадження.
Таким чином, як стверджує позивач, за рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/14903/21 ТОВ "Укр Газ Ресурс" отримано 15 068 992,61 грн, з якої у рахунок основної суми зобов'язання підлягало зарахуванню 13 858 373,84 грн (повернення передплати 4 033 891,41 грн, у тому числі ПДВ 20% - 672 315,24 грн; оплата заборгованості 9 824 482,43 грн., у тому числі ПДВ 20% - 1 637 413,74 грн) після вирахуванням сум 118 642,81 грн втрат від інфляції; 140 223,87 грн 3% річних; 720 693,62 грн пені та 231 058,47 грн судового збору.
Звернувшись із позовом до суду, позивач зазначав, що ТОВ "Укр Газ Ресурс" не зареєструвало податкову накладну на суму оплаченої заборгованості 9 824 482,43 грн, у тому числі ПДВ 20% - 1 637 413,74 грн, чим порушило право позивача на податковий кредит на загальну суму 1 637 413,74 грн.
Позивач звертався до відповідача з листом-вимогою від 03.08.2022 № 71-юр, в якому вимагав провести дії та зареєструвати відповідні накладні та розрахунок корегування податкової накладної.
Даний лист-вимога від 03.08.2022 № 71-юр отриманий відповідачем 09.08.2022, однак залишений без відповіді, податкові накладні і розрахунок корегування відповідач не оформив.
Також, позивач направив відповідачу претензію (повторно) №94/1-910/15184 від 25.10.2023, в якій вимагав відшкодувати суму коштів у розмірі податкового кредиту, який становить 1 637 413,74 грн, що втрачений у зв'язку з не реєстрацією податкової накладної на суму 9 824 482,43 грн у тому числі ПДВ 20% - 1 637 413,74 грн, протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати отримання претензії.
Зазначена претензія №94/1-910/15184 від 25.10.2023 згідна з інформацією з веб-сайту АТ "Укрпошта" отримана відповідачем 30.10.2023, проте відповідь на претензію відповідачем не надана, грошові кошти не сплачені.
Відповідно до абзацу 1 п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань, платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Таким чином, на виконання приписів п. 187.1 ст. 187, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України постачальник (відповідач) зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних на користь покупця (позивач).
Як зазначав позивач, покладені зобов'язання щодо складення податкових накладних та реєстрації їх в Єдиному реєстрі податкових накладних на користь позивача, відповідачем не виконані.
Отже, позивач звернувся до суду з позовною заявою про відшкодування збитків, оскільки відсутність податкових накладних, зареєстрованих ТОВ "Укр Газ Ресурс", позбавило ТОВ "Мегатрейдінг" можливості включення суми ПДВ до складу податкового кредиту, що, на думку позивача, призвело до понесення збитків ТОВ "Мегатрейдінг" в розмірі суми незареєстрованих податкових накладних - 1 637 413,74 грн.
Предметом спору у даній справі є відшкодування шкоди, заподіяної ТОВ "Мегатрейдінг" через неможливість оформлення податкового кредиту внаслідок нездійснення ТОВ "Укр Газ Ресурс" реєстрації податкової накладної.
Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .
П. 14. 1.181 ст. 14 Податкового кодексу України визначає, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
П.п. а п. 1981.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.
П. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Відповідно до абзацу 1 п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань, платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є їх порушення, невизнання або оспорювання. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин наявності в нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорювання) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено право особи, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування. До збитків віднесено: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Велика Палата Верховного суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17 визначила, що збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. За висновками Великої Палати Верховного Суду (зокрема постанови від 19.05.2020 у справі №910/719/19, від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц), зазначений принцип включає, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори; сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.
Також Велика Палата Верховного Суду неодноразово (зокрема у постановах від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21) звертала увагу на те, що обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов'язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення:
1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи;
2) шкідливого результату такої поведінки - збитків;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками;
4) вини особи, яка заподіяла шкоду.
У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.
Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Обов'язок виконавця послуги зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку в публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем послуги, невиконання такого обов'язку фактично завдало позивачу збитків (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18).
Як обгрунтовано встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, бездіяльність відповідача щодо оформлення та реєстрації податкової накладної на суму 9 824 482,43 грн, у тому числі 1 637 413,74 грн податку на додану вартість, призвела до неможливості позивачем включити суму ПДВ до податкового кредиту, а відтак, і до зменшення податкового зобов'язання на суму незареєстрованих податкових накладних. Як наслідок, сума в розмірі 1 637 413,74 грн - є збитками, які поніс позивач, у зв'язку з порушенням відповідачем норм податкового законодавства. Доводи скаржника в цій частині щодо недоведеності збитків - є необгрунтованими та спростовуються наявними матеріалами справи та встановленими судом апеляційної інстанції обставинами.
Стосовно доводів скаржника про те, що грошові кошти перераховано на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 у справі № 910/14903/21, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Предметом позову у справі № 910/14903/21 позивач визначив грошові кошти, а як підставу їх стягнення позивач вказав неналежне виконання ТОВ "Мегатрейдінг" зобов'язань за Договором про участь у балансуючій групі №БГ21/0103-2 від 01.03.2021. Зокрема, у вказаній справі Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" було заявлено вимогу про стягнення заборгованості за Договором в сумі 10 390 445,65 грн та переплату за Договором в сумі 4 033 891,41 грн.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Укр Газ Ресурс" у справі № 910/14903/21, судом було зазначено, що матеріалами справи підтверджується обґрунтованість позовних вимог щодо наявності заборгованості ТОВ "Мегатрейдінг" перед ТОВ "Укр Газ Ресурс" яка виникла внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань.
Тобто, слід вважати, що грошові кошти стягнути на виконання рішення у справі № 910/14903/21 стягнуті на виконання зобов'язань, які ТОВ "Мегатрейдінг" зобов'язувалось виконати укладаючи договір, проте не виконало.
Як зазначив Верховний Суд, згідно з усталеною судовою практикою Верховного Суду відповідно до положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України сама лише наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін такого договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 зазначеного Кодексу, за увесь час прострочення. Подібний за змістом висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 і від 24.04.2024 у справі №657/1024/16-ц. Тобто відповідні зобов'язання не виникають з рішення суду, яке в такому випадку є механізмом виконання відповідачем свого обов'язку, який він не виконує добровільно.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що грошові кошти перераховані з рахунків ТОВ "Мегатрейдінг" на користь ТОВ "Укр Газ Ресурс" не є грошовими коштами, які перераховані на підставі судового рішення, як про це стверджує відповідач, а є грошовими коштами, які ТОВ "Мегатрейдінг" були списані з рахунків за для подальшого перерахування ТОВ "Укр Газ Ресурс" на виконання порушених договірних зобов'язань. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.
Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо того, що відповідач не виконав свій обов'язок з реєстрації податкових накладних, оскільки нібито у останнього не виникло відповідного обов'язку, а така реєстрація на кошти отримані в примусовому порядку на підставі рішення суду, оскільки 31.01.2022 року, 31.07.2022 року та 31.08.2022 року відповідач був зобов'язаний оформити і належним чином зареєструвати податкові накладні, які відповідно до п. 14.1.181 ст. 14, п. 198.1 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України мали стати підставою для виникнення у позивача податкового кредиту, що відповідає сумі придбаної і оплаченої електроенергії - є необгрунтованими, з огляду на наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що податкові накладні не були оформлені, що перешкоджало ТОВ «МЕГАТРЕЙДІНГ» отримати право на податковий кредит на загальну суму 1 637 413,74 грн.
В свою чергу, наданий до позовної заяви реєстр податкових накладних свідчить, про те, що позивач і відповідач на час виникнення спірних відносин і зобов'язань були платниками податків, і відповідач дійсно не виконав своїх зобов'язань з оформлення податкових накладних.
Відповідач не спростував доводи позивача щодо не оформлення податкових накладних на суму оплаченої електроенергії 9 824 482,43 грн у тому числі ПДВ 20% - 1 637 413,74 грн. Листом-вимогою від 03.08.2022 № 71-юр позивач просив оформити податкові накладні, проте звернення залишено відповідачем без відповіді а порушення, що полягали у неоформлені податкових накладних не було усунуто. Таким чином, бездіяльність відповідача з не оформлення податкових накладних 31.01.2022 року, 31.07.2022 року та 31.08.2022 року завдала позивачу збитки.
Доводи скаржника про не доведення позивачем наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: реального розміру та заподіяння збитків, протиправної поведінки відповідача, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками й вини відповідача та не дослідження їх наявності/відсутності судом, ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" вважає відсутніми підстави для стягнення з останнього на користь позивача збитків у розмірі 1 637 413,74 грн. - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані, з огляду на наступне.
В силу ч. 1 ст. 225 Господарського України (який був чинним на момент виникнення і перебігу спірних правовідносин), до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року по справі 910/15184/21 (910/1021/24) наведені наступні правові висновки:
« 53. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21 виснувала, зокрема, що збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів / послуг, який з 1 січня 2015 року за загальним правилом реалізовується після виконання продавцем у публічно-правових відносинах з державою обов'язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну.
55. Оскільки саме від продавця, який має законом визначений обов'язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов'язок), залежить реалізація покупцем означеного вище майнового інтересу, пов'язаного з одержанням права на податковий кредит з податку на додану вартість за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.»
Таким чином, безпідставне не оформлення податкових накладних відповідачем позбавило позивача права на податковий кредит, що , як наслідок, завдало матеріальну шкоду позивачу і його кредиторам і така шкода повинна розглядатись як нанесені збитки.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем належними доказами доведено наявність в діях відповідача склад господарсько правового правопорушення:
- незаконна дія чи бездіяльність: полягає у неоформлені податкових накладних на загальну суму оплаченої електроенергії 9 824 482,43 грн у тому числі ПДВ 20% - 1 637 413,74 грн;
- наслідки: збитки для позивача у вигляді неможливості оформлення податкового кредиту на суму ПДВ 1 637 413,74 грн що передбачена договором і діючим законодавством;
- причинно-наслідковий зв'язок: полягає у тому, що не оформлення податкових накладних є безпосередньою єдиною причиною, через яку з 31.01.2022 року, 31.07.2022 та 31.08.2022 позивач не отримав податковий кредит;
- вина: полягає у тому, що відповідач не міг не знати про свій обов'язок оформити податкову накладну, але ухилився від його виконання, враховуючи те, що з 31.01.2022, 31.07.2022 та 31.08.2022 така бездіяльність перешкоджає позивачу отримати податковий кредит і завдає таким чином збитки, які підлягають відшкодуванню за законом.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з обгрунтованими доводами відповідача, що у спірних правовідносинах сторін є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи, а відтак наявні усі елементи складу господарського правопорушення, що відповідно є підставою для відшкодування збитків в розумінні ст. 225 Господарського України (який був чинним на момент виникнення і перебігу спірних правовідносин), у заявленому до стягнення розмірі, який доведений належними та допустимими доказами.
Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції належним чином не дослідив обставини, що стали підставами для анулювання реєстрації боржника як платника податку на додану вартість та не надав їм належну оцінку - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані, оскільки судом першої інстанції надано відповідну оцінку в судовому рішенні, з огляду на наступне.
Так, як вірно встановив суд першої інстанції, і з висновками якого погоджується суд апеляційної інстанції, обставини щодо анулювання 20.09.2023 ТОВ "Мегатрейдінг" реєстрації платника податку на додану вартість за рішенням контролюючого органу, не має значення під час вирішення даного спору, оскільки обов'язок відповідача щодо оформлення та реєстрації податкової накладної на суму 1 637 413,74 грн виник до 20.09.2023, а тому відсутні будь які підстави стверджувати про відсутність у ТОВ "Мегатрейдінг" права на формування податкового кредиту. Обов'язок по реєстрації останньої податкової накладної, відповідно до хронології здійснених банківських операцій по перерахунку грошових коштів на виконання судового рішення, мав бути виконаний відповідачем 31.08.2022, тобто до дати анулювання ТОВ "Мегатрейдінг" реєстрації платника податку на додану вартість.
Доводи скаржника про те, що факт вчинення податкового правопорушення у справі про стягнення збитків з платника податків, може бути підтверджений лише чинними матеріалами податкової перевірки (актом або рішенням) відповідного контролюючого органу, наділеного повноваженнями здійснювати перевірку дотримання податкового законодавства, а подані у справу до позову докази, які підтверджують виконання господарських операцій, докази у вигляді податкових накладних, податкових декларацій, розрахунків коригування, рішення суду про стягнення боргу у зобов'язальних правовідносинах - не є належними і допустимими доказами вчинення відповідачем порушення податкового зобов'язання, що спростовує доводи позивача про наявність протиправних дій відповідача стосовно порушення податкового законодавства України - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані, оскільки акт перевірки лише фіксує результати перевірки дотримання податкового законодавства, і платник податків може подати заперечення та оскаржити його висновки, якщо не погоджується, особливо коли він призводить до донарахувань податків або штрафів; сам по собі акт не є остаточним рішенням, а лише підставою для податкового повідомлення-рішення. Акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, діяльність яких перевірялася.
З огляду на встановлені судом обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач з порушенням вимог п. 14.1.181 ст. 14, п. 198.1 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України не зареєстрував податкову накладну, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та відповідно скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 1 637 413,74 грн. Доводи скаржника в цій частині щодо недоведеності збитків - є необгрунтованими та спростовуються наявними матеріалами справи та встановленими судом апеляційної інстанції обставинами.
В даному випадку, у спірних правовідносинах сторін є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи, а відтак наявні усі елементи складу господарського правопорушення, що відповідно свідчить про обґрунтованість позовної заяви та наявності підстав для задоволення позову. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.
Також, посилання скаржника про те, що судом першої інстанції не було враховано висновків Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду викладених у постанові від 10.03.2020 № 911/224/19, є необгрунтованими, оскільки правова позиція, на яку посилається скаржник у своїй апеляційній скарзі сформована у постанові, що прийнята до формування правових позиції у цій справі (24.10.2024 року) та у постанові від 01.12.2023 року по справі № 926/3347/22, на які посилався відповідач.
Інші доводи, посилання та обргрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані, проте, не є такими, що впливають на висновки суду апеляційної інстанції у даній постанові.
Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, з урахуванням меж апеляційного оскарження, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у оскаржуваній скаржником частині у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким задоволено позовні вимоги повністю.
Також, скаржник в апеляційній скарзі наголошував, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення від 11.08.2025 року у даній справі, безпідставно поклав на відповідача витрати на правову допомогу позивача у розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) гривень.
Суд апеляційної інстанції вважає вказані доводи скаржника в цій частині необгрунтованими, з огляду на наступне.
Позивачем в суді першої інстанції заявлено до стягнення з відповідача понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 280 000 грн на підставі Договору №13/11-2023 від 13.11.2023, укладеного АБ "Олексія Романченко" та ТОВ "Мегатрейдінг" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Іванченко А.В.
Також, між АБ "Олексія Романченка" та позивачем було укладено низко додаткових угод на представництво інтересів позивача в суді першої, апеляційної та касаційної інстанції, зокрема:
- додаткова угода № 3 від 10.01.2024, відповідно до умов якої, адвокатське бюро зобов'язується представляти інтереси позивача у даній справі, в суді першої інстанції, а позивач зобов'язається сплатити гонорар адвокатського бюро в розмірі 100 000 грн, незалежно від того на чию користь буде прийнято рішення;
- додаткова угода № 5 від 30.04.2024, відповідно до умов якої, адвокатське бюро зобов'язується представляти інтереси позивача у даній справі, в суді апеляційної інстанції, а позивач зобов'язається сплатити гонорар адвокатського бюро в розмірі 60 000 грн, незалежно від того на чию користь буде прийнято рішення;
- додаткова угода № 6 від 22.07.2024, відповідно до умов якої, адвокатське бюро зобов'язується представляти інтереси позивача у даній справі, в Верховному Суді, а позивач зобов'язається сплатити гонорар адвокатського бюро в розмірі 80 000 грн, незалежно від того на чию користь буде прийнято рішення;
- додаткова угода № 7 від 06.12.2024, відповідно до умов якої, адвокатське бюро зобов'язується представляти інтереси позивача у даній справі, в суді першої інстанції, а позивач зобов'язається сплатити гонорар адвокатського бюро в розмірі 10 000 грн, незалежно від того на чию користь буде прийнято рішення.
Також, позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу долучено Акти виконаних робіт, зокрема №1 від 1 від 13.11.2024, №2 від 09.07.2024, №6 від 25.10.2024, №7 від 24.12.24.
Положеннями ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Відповідач в заперечення щодо заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу наголошувалось на тому, що матеріалами справи не підтверджується факт надання правової допомоги адвокатом Романченко О.М. в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій, оскільки заяви подавались за підписом арбітражного керуючого Іванченко А.В., участь в судових засіданнях приймала та представництво інтересів здійснювала арбітражний керуючий Іванченко А.В., а не адвокат Романченко О.М., за виключенням судового засідання в суді касаційної інстанції.
В свою чергу, як обгрунтовано встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, надання позивачу правничої допомоги за Договором №13/11-2023 від 13.11.2023 частково підтверджується матеріалами справи, оскільки матеріалами справами не підтверджується, що позовна заява ТОВ "Мегатрейдінг" від 26.01.2024 була підготовлена чи подавалась АБ "Олексія Романченко", як і відсутні докази того, що АБ "Олексія Романченко" було складено та подано будь-які інші процесуальні документи під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Крім того, суд першої інстанції обгрунтовано врахував і те, що представництво інтересів позивача в усіх судових засіданнях здійснювала арбітражний керуючий Іванченко А.В. В судовому засіданні 24.10.2024 крім Іванченко А.В., представництво інтересів позивача здійснював Романченко О.М. Також, касаційна скарга від 07.08.2024, та заява про усунення недоліків від 06.09.2024 були підписані та направлені до суду з електронного кабінету арбітражного керуючого Іванченко А.В., що свідчить про обґрунтованість заперечень відповідача щодо заявленої позивачем суми про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи фактичні обставини даної справи, керуючись принципом справедливості, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними та обгрунтованими висновками суду першої інстанції про те, що витрати позивача на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи підлягають частковому покладенню на відповідача, визначивши такий розмір у 70 000,00 грн., який на обгрунтований розсуд суду першої інстанції, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, є співрозмірним наданим послугам на правничу допомогу відповідно до ст. 129 ГПК України. Доводи скаржника в цій частині щодо недоведеності збитків - є необгрунтованими та спростовуються наявними матеріалами справи та встановленими судом апеляційної інстанції обставинами.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 у справі № 910/15184/21 (910/1021/24), за наведених скаржником доводів та обгрунтувань.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, та покладається на скаржників.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284, Господарського процесуального кодексу України, ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 у справі № 910/15184/21 (910/1021/24) - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 у справі № 910/15184/21 (910/1021/24)- залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Матеріали справи № 910/15184/21 (910/1021/24) повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано: 15.12.2025.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді М.Л. Доманська
С.В. Сотніков