02 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/11505/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Кругового О.О., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 р. (суддя Кальник В.В) в адміністративній справі №160/11505/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у не застосуванні п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при обчисленні йому починаючи з 30 січня 2020 р. по 24 березня 2025 р. розмірів посадового окладу за військовим званням, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплатити йому починаючи з 30 січня 2020 р. по день виключення із списків частини включно (24 березня 2025 р.) розмірів посадового окладу за військовим званням із урахуванням п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплатити йому за період з 30 січня 2020 р. по 24 березня 2025 р. належні із урахуванням проведених раніше виплат суми грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого із розмірів мого посадового окладу та розміру окладу за військове звання з 01 січня 2020 р. по 24 березня 2025 р., виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, та множення на відповідні тарифні коефіцієнти;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та сплатити йому компенсацію втрати частини доходів на суму заборгованості частини недоотриманого грошового забезпечення з 01 січня 2020 р. по день фактичної виплати заборгованості.
В обгрунтування позовних вимог вказав, що в період проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 неправомірно було нараховано йому грошове забезпечення, без застосування п. 4 постанови КМУ №704 в первісній редакції згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025р, ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Судом:
- визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 30 січня 2020 р. по 19 травня 2023 р. грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та із урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 р. по 19 травня 2023 р., а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та із урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_2 посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що згідно із постановою КМУ №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 р. Відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин норми п. 4 постанови КМУ №704 в редакції, яка діяла до внесення змін, затверджених постановою КМУ №103). Також, не можуть застосовуватися тексти приміток Додатків 1 та 14 до Постанови КМУ №704, оскільки ці примітки не містять норм права.
Письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , яка розмір його посадового окладу та окладу за військове звання розраховувала, без множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт.
Вважаючи такі дії протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 29 січня 2020 р. - дня набрання чинності постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 діє редакція п. 4 Постанови №704, яка передбачає обрахунок розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.
01 березня 2018 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 4 якої в редакції, чинній на момент прийняття (30 серпня 2017 р.) визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
24 лютого 2018 р. набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, якою пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Верховний Суд у постанові від 02 серпня 2022 р. у справі № 440/6017/21 дійшов таких висновків:
- з 01 січня 2020 р. положення пункту 4 Постанови КМУ № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з цією постановою, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова величина для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
- встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
У подальшому аналогічні висновки були також викладені Верховним Судом ще у ряді у постанов, зокрема від 31 серпня 2022 р. у справі № 120/8603/21-а, від 12 вересня 2022 р. у справі № 500/1813/21, від 22 вересня 2022 р. у справі № 500/3840/21, від 16 листопада 2022 р. у справі № 120/648/22-а, від 22 березня 2023 р. у справі № 340/10333/21, від 06 лютого 2023р. у справі № 160/2775/22, від 19 вересня 2023 р. у справі № 160/15756/21.
Верховний Суд в постанові від 08 жовтня 2024 р. у справі №580/8908/23 зазначив, що не може бути застосовано до даних правовідносин розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів. Військовослужбовці, враховуючи особливий вид їх службової діяльності та спеціальний статус, не відносяться до працівників інших державних органів.
Починаючи з 20 травня 2023 р. до даних правовідносин застосовується вже редакція пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704, згідно внесених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 р. №481 змін, в частині визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, виходячи з розміру 1762,00 грн.
Отже, судом першої інстанції зроблено вірний висновок стосовно наявності у позивача права на нарахування та виплату йому грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 р. по 19 травня 2023 р., виходячи із розміру посадового окладу та окладу за військове звання, визначеного шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2020 р., 01 січня 2021 р., 01 січня 2022 р., 01 січня 2023 р. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 р.
В зв'язку із чим, відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 р. в адміністративній справі №160/11505/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 02 грудня 2025 р. та оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя О.О. Круговий
суддя Н.І. Малиш