Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 грудня 2025 року Справа№200/6431/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16 ЄДРПОУ 42098368)
про визнання протиправної бездіяльності та стягнення нарахованої, але не виплаченої пенсії у розмірі 106587,66 грн.,
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за період з 12.11.2024 по 31.07.2025 у розмірі 106587,66 грн. (сто шість тисяч п'ятсот вісімдесят сім грн 66 коп.);
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 за період з 12.11.2024 по 31.07.2025 нараховану, але не виплачену пенсію у розмірі 106587,66 грн. (сто шість тисяч п'ятсот вісімдесят сім грн 66 коп.).
Ухвалою від 27 серпня 2025 року суд відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі. Ухвалою від 23 жовтня 2025 року Першим апеляційним адміністративним судом ухвала суду від 27 серпня 2025 року скасована, справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою від 19 листопада 2025 року суд прийняв до розгляду позовну заяву позивача, відкрив провадження в адміністративній справі № 200/6431/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні).
За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.
Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач порушив права позивача у частині не виплати нарахованої пенсії за період за період з 12.11.2024 по 31.07.2025 у розмірі 106587,66 грн.
Ухвалою суду від 19 листопада 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі № 200/6431/25. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.
За правилами частини 5 та частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі № 460/15560/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, позовну заяву ОСОБА_1 було задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 18.11.2024 № 262140013459 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області прийняти рішення щодо призначення пенсії ОСОБА_1 за заявою від 12.11.2024, зарахувавши до її загального та спеціального стажу періоди роботи з 02.09.1987 по 31.12.1998, та періоди роботи з 01.01.1999 по 31.08.2006 та з 06.10.2014 по 08.11.2024 до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії у відповідності до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2025 по справі було залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 16.07.2025 № 2600-0202-8/128003 позивача було повідомлено, що судове рішення у справі № 460/15560/24 було виконано 14.07.2025 розпорядженням № 262140013459 в межах покладених зобов'язань. Розмір пенсії з 12.11.2024 склав 12187,49 грн.
У відповіді від 13.08.2025 під № 2600-0202-8/145368 на адвокатський запит представника позивача, зокрема, було зазначено, що борг по перерахунку на виконання рішення суду за період з 01.07.2024 по 31.03.2025 нараховано в сумі 106587,66 грн, які будуть виплачені згідно окремого порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року № 1165. Водночас було зазначено, що бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік не затверджено. Сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду буде визначена в бюджеті Пенсійного фонду України на 2025 рік після його затвердження.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, право позивача на отримання пенсії є беззаперечним і забезпечення цього права становить сутність взятих на себе державою зобов'язань.
Ст.1 Першого протоколу до Конвенції визначено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Так, у рішеннях "Кечко проти України" (заява № 63134/00) і "Ромашов проти України" (заява № 67534/01) ЄСПЛ зазначив, що реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.
Зокрема, у справі "Кечко проти України" ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (заява № 70297/01) і у справі "Бакалов проти України" (заява № 14201/02) ЄСПЛ також зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Таким чином, обмежене фінансування відповідача жодним чином не може впливати на право позивача на отримання пенсії у належному розмірі, у тому числі з виплатою позивачу заборгованості з пенсії, що утворилася внаслідок її призначення за рішенням суду.
Наявність у позивача права на отримання відповідних виплат не заперечується відповідачем. Тому це право не може бути скасоване з підстав відсутності фінансування такого виду виплат з державного бюджету.
Враховуючи, що пенсія, яка призначена позивачу є виплатою довічною та постійною, суд прийшов до висновку про порушення відповідачем вимог Конституції України та Закону 1058-IV.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Аналогічні правові висновки викладені у рішенні Верховного Суду від 03.05.2018 за результатами розгляду зразкової справи № 805/402/18, правові висновки якого суд має враховувати при прийнятті рішення (частина 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність та з цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідачем розрахована заборгованість з пенсійних виплат, що підтверджується листом відповідача від 13.08.2025 під № 2600-0202-8/145368, тому в даному випадку відсутнє втручання суду в дискреційні повноваження відповідача.
Ст.13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Як встановлено судом заборгованість з пенсійних виплат перед позивачем за період з 12.11.2024 по 31.07.2025 складає 106587,66 грн.
Враховуючи вищевикладене, в даному випадку порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по пенсії за період за період з 12.11.2024 по 31.07.2025 у розмірі 106587,66 грн.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог позивача повністю.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачено судовий збір в сумі 968,96 грн., що підтверджується квитанцією, який підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16 ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправної бездіяльності та стягнення нарахованої, але не виплаченої пенсії у розмірі 106587,66 грн., задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за період з 12.11.2024 по 31.07.2025 у розмірі 106587,66 грн.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16 ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 12.11.2024 по 31.07.2025 нараховану, але не виплачену пенсію у розмірі 106587,66 грн. (сто шість тисяч п'ятсот вісімдесят сім гривень 66 копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16 ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 12 грудня 2025 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Смагар