11 грудня 2025 рокуСправа №160/22348/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турова О.М., розглянувши матеріали позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування фінансових санкцій, -
01.08.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.07.2023 №0200460708 про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) штрафних санкцій в розмірі 2 040,00 грн., видане ГУ ДПС у Дніпропетровській області, прийняте на підставі Акту перевірки від 29.05.2023 за №2038/04/36/07/08/РРО/ НОМЕР_1 ;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.07.2023 №0200450708 про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) штрафних санкцій в розмірі 1 150,00 грн., видане ГУ ДПС у Дніпропетровській області, прийняте на підставі Акту перевірки від 29.05.2023 за №2038/04/36/07/08/РРО/ НОМЕР_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 26.07.2023 №19768/04-36-09-03/ НОМЕР_1 про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) штрафних санкцій у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн., прийняте ГУ ДПС у Дніпропетровській області, прийняте на підставі Акту перевірки від 29.05.2023 за №2038/04-36-07-08/ НОМЕР_1 .
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена вище справа розподілена головуючому судді Туровій О.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 року позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: - заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності цих причин.
На виконання вимог вищевказаної ухвали позивачем надано заяву про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, в якій позивач просить визнати поважними причини пропуску процесуального строку звернення до суду, встановленого частиною першою статті 122 КАС України, й поновити пропущений процесуальний строк, посилаючись на те, що оскаржувані податкове повідомлення-рішення та рішення про застосування фінансових санкцій було отримано позивачем лише 30.07.2025 року після надходження на адресу представника позивача відповіді на адвокатський запит, до якої контролюючим органом долучено копії оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування фінансових санкцій. Про факт існування спірних рішень відповідача позивач дізнався 25.07.2025 року з рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/24184/24, отриманого з Єдиного державного реєстру судових рішень. Про прийняття рішення суду у справі №160/24184/24 позивач дізнався 25.07.2025 з постанови про арешт коштів боржника від 25.07.2025 у виконавчому провадженні №78705149 з примусового виконання виконавчого листа №160/24184/24, виданого 19.06.2025 Дніпропетровським окружним адміністративним судом про стягнення податкового боргу з платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до бюджету на суму 56360 грн. у додатку “Дія» й повідомлення від 25.07.2025 у додатку “Монобанк» про блокування платіжних карток та арешт всіх рахунків. Таким чином, позивач вказує, що не був обізнаний про оскаржувані податкові повідомлення-рішення й рішення про застосування фінансових санкцій до 30.07.2025 по об'єктивним причинам, що не залежали від його волевиявлення у зв'язку з чим пропустив процесуальний строк звернення до суду, встановлений частиною першою статті 122 КАС України.
Вирішуючи заяву позивача про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, суд зазначає таке.
Так, відповідно до ч.1, абз.1 ч.2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому ч.3 ст.122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Так, п.102.1 ст.102 ПК України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Зі змісту пунктів 56.2, 56.3, 56.17 статті 56, пункту 57.3 статті 57 ПК України слідує, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов'язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених пунктом 56.17 статті 56 ПК України. Строк для подачі первинної скарги за загальним правилом становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.
При цьому у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі №640/20468/18 Верховний Суд здійснив системне тлумачення норм права, які регулюють питання обчислення строку звернення до суду в податкових спорах, висловивши правову позицію про те, що строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки.
Разом з цим, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19 (адміністративне провадження №К/9901/19455/20) дійшов висновку, що аналіз статті 102 ПК України дає підстави для висновку, що після закінчення визначеного у ній строку давності питання вирішення спору, зокрема, щодо правомірності податкового повідомлення рішення взагалі не може бути поставлене перед контролюючим органом вищого рівня або судом. Верховний Суд у складі судової палати вважає, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні. Крім того, зміст правовідносин щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу, якими цим органом платнику податків визначаються грошові зобов'язання, свідчить про те, що вони об'єктивно не можуть існувати як спірні протягом 1095 днів (або у відповідних випадках 2555 днів) з дня отримання відповідного податкового повідомлення-рішення.
Отже, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19 (адміністративне провадження №К/9901/19455/20), з урахуванням наведеного відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 3 квітня 2020 року у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, і сформулював наступний правовий висновок: “Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Разом з тим, у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 Верховний Суд у складі судової палати також більш широко виклав і новий підхід у тлумаченні пунктів 56.18 статті 56 і 102.1 статті 102 ПК України як норм, які не визначають процесуального строку звернення до суду в податкових правовідносинах, що мало бути враховано у подальшому правозастосуванні при вирішенні аналогічних питань. Цей висновок фактично мав універсальний характер.
Водночас, предмет спору, в межах якого здійснювався касаційний перегляд, не давав можливості у вказаній адміністративній справі здійснити відступлення від існуючого до цього правозастосування щодо тривалості строку звернення до суду у випадку судового оскарження податкових повідомлень-рішень (рішень про застосування штрафних санкцій) без використання досудового порядку вирішення спору, яке продемонстровано у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 3 квітня 2018 року у справі №826/5325/17, від 23 травня 2018 року у справі №803/728/17, від 18 червня 2018 року у справі № 805/1146/17-а, та зводилось до наявності у платника податків права на звернення до суду з таким позовом протягом встановлених пунктом 102.1 статті 102 ПК України 1095 днів з моменту отримання такого рішення.
Вирішуючи це питання, судова палата Верховного Суду у постанові від 27 січня 2022 року у справі №160/11673/20 (адміністративне провадження №К/9901/30170/21) зазначила, що стаття 122 КАС України встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах, при цьому ПК України не містить норм, які б визначали процесуальний строк звернення до суду з позовом у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження). Отже, у випадку відсутності правового регулювання у спеціальному законодавстві, застосуванню підлягають загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів, які встановлені КАС України. Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, з метою забезпечення єдиної правозастосовчої практики під час судового розгляду відповідних спорів у справах, у яких позивачами не використовувалась процедура адміністративного оскарження рішень податкового органу про нарахування грошових зобов'язань, та у розвиток правового підходу, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19, судова палата Верховного Суду у постанові від 27 січня 2022 року у справі №160/11673/20 (адміністративне провадження №К/9901/30170/21) відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 3 квітня 2018 року у справі №826/5325/17, від 23 травня 2018 року у справі №803/728/17, від 18 червня 2018 року у справі № 805/1146/17-а та сформулювала такий правовий висновок.
Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності.
При цьому пунктом 58.3 статті 58 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Так, відповідно до п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Пунктом 42.5 статті 42 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що правове поняття "отримання" у розумінні пункту 56.18 статті 56 ПК України не означає виключно фактичне отримання податкового повідомлення-рішення та не є тотожним поняттю "вважається врученим" в розумінні пункту 58.3 статті 58 ПК України. Строк на оскарження платником податків податкового повідомлення-рішення, встановлений пунктом 56.18 статті 56 ПК України, обчислюється з моменту отримання ним такого рішення у порядку, встановленому пунктом 58.3 статті 58, п.42.2 та п.42.5 ст.42 ПК України.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі №640/21350/18, який в постанові від 1 жовтня 2019 року вказав на те, що окрім встановлення факту пропуску позивачкою строку звернення до суду у зв'язку із її відсутністю за податковою адресою та непоінформованістю через це про донарахування їй податковим органом суми грошового зобов'язання, суду необхідно надати також оцінку поважності причин такого пропуску як підстави для поновлення пропущеного строку.
Також аналогічний висновок викладено колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №826/17798/18 (адміністративне провадження №К/9901/22597/19).
Як зазначалося вище, у позовній заяві позивач просить: визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області податкові повідомлення-рішення від 27.07.2023 №0200460708 та №0200450708, а також рішення про застосування фінансових санкцій від 26.07.2023 №19768/04-36-09-03/3601706219.
При цьому з заяви про поновлення строку звернення до суду встановлено, що існування оскаржуваних рішень відповідача позивач дізнався 25.07.2025 року з рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/24184/24, отриманого з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Водночас, з рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 року у справі №160/24184/24 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу слідує, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні), а ухвалу суду від 11.09.2024 року про відкриття провадження у справі №160/24184/24 було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , зазначену у позові, а саме: АДРЕСА_1 , проте, 03 жовтня 2024 року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду повернувся конверт з поштовим відправленням з відміткою пошти про його невручення: «за закінченням терміну зберігання».
Крім цього, з рішення суду у справі №160/24184/24 встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 27.07.2023 №0200460708 та №0200450708, а також рішення про застосування фінансових санкцій від 26.07.2023 №19768/04-36-09-03/ НОМЕР_1 направлялися на адресу відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку із рекомендованим повідомленням про вручення, які було повернуто на адресу контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Наведене свідчить про те, що ФОП ОСОБА_1 фактично не отримував прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області податкові повідомлення-рішення від 27.07.2023 №0200460708 та №0200450708, а також рішення про застосування фінансових санкцій від 26.07.2023 №19768/04-36-09-03/ НОМЕР_1 , а також фактично не був обізнаний про розгляд судом справи №160/24184/24, в рамках якої вирішувалося питання про стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу на підставі вказаних рішень контролюючого органу, та участі у розгляді цієї справи не брав.
Водночас, долученими до матеріалів справи №160/22348/25 доказами підтверджено, що постановою старшого державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Зелінської О.В. від 25.07.2025 року у виконавчому провадженні №78705149, відкритому з примусового виконання виконавчого листа №160/24184/24, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом 19.06.2025 року, щодо стягнення податкового боргу з платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету на суму 56 360,00 грн., було накладено арешт на кошти боржника - ФОП ОСОБА_1 . На підставі вказаної постанови у додатку “Дія» ФОП ОСОБА_1 відображено відповідну інформацію. Також повідомленням від 25.07.2025 у додатку “Монобанк» позивача поінформовано про блокування платіжних карток та арешт всіх рахунків.
Таким чином, наданими доказами підтверджено, що позивач дізнався про існування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень й рішення про застосування фінансових санкцій 25.07.2025, у зв'язку із чим його представник звернувся до відповідача з адвокатським запитом про надання копій таких рішень. У відповідь на вказаний адвокатський запит представника позивача відповідачем надано копії оскаржуваних рішень, які отримані представником позивача 30.07.2025 року, після чого 01.08.2025 року позивач звернувся до суду з позовом про їх оскарження.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Враховуючи вищевказані висновки Верховного Суду, а також те, що про спірні податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування фінансових санкцій позивач фактично дізнався 30.07.2025 року після отримання у відповідь на адвокатський запит представника позивача копій документів фактичної перевірки, за результатами якої відповідачем було винесено оскаржувані рішення, суд доходить висновку про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.07.2023 №0200460708, від 27.07.2023 №0200450708, а також визнання протиправними та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 26.07.2023 №19768/04-36-09-03/ НОМЕР_1 та необхідність поновлення пропущеного процесуального строку звернення із вказаними позовними вимогами.
Таким чином, позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження згідно з приписами згідно з приписами частин 1, 2 статті 257, частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, згідно з ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до п.20 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин - є адміністративною справою незначної складності (малозначною справою).
Згідно з п.10 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
З урахуванням наведеного та з огляду на те, що ця справа є справою незначної складності, для якої пріоритетним є її швидке вирішення, враховуючи характер спірних відносин, склад учасників та предмет доказування, що не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача та розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Підстави для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження у справі також відсутні.
Керуючись статтями 171, 243, 248, 257, 259-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
Заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з позовом - задовольнити.
Поновити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.07.2023 №0200460708 та №0200450708 та рішення про застосування фінансових санкцій від 26.07.2023 №19768/04-36-09-03/ НОМЕР_1 .
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі №160/22348/25 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування фінансових санкцій.
Розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 12.01.2026 року за наявними у справі матеріалами у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: 49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, зала судових засідань №11.
Здійснювати розгляд адміністративної справи одноособово суддею Туровою О.М.
Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також зобов'язати відповідача надати до суду разом із відзивом на позов документи, що підтверджують надання відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов, а також зобов'язати позивача надати до суду разом із відповіддю на відзив документи, що підтверджують надання відповіді на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи.
Встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив, а також зобов'язати відповідача надати до суду разом із запереченням на відповідь на відзив документи, що підтверджують надання заперечень на відповідь на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи.
Інформацію щодо даної адміністративної справи учасники справи можуть отримати на офіційному порталі судової влади України у мережі Інтернет (веб-адреса сторінки: http://adm.dp.court.gov.ua/sud0470/gromadyanam/csz/).
Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі, відповідачу разом з ухвалою надіслати копію позовної заяви з додатками.
Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи у змішаній (паперова та електронна) формі.
Суддя: О.М. Турова