Рівненський апеляційний суд
Іменем України
11 грудня 2025 року м. Рівне
Справа № 557/1661/25
Провадження № 11-сс/4815/350/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Гощанського районного суду Рівненської області від 25 листопада 2025 року про продовження щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025181080000194 від 27.09.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Гощанського районного суду Рівненської області від 25 листопада 2025 року задоволено клопотання слідчого СВ ВП №5 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_8 та продовжено щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 29 грудня 2025 року.
Не погодившись з рішенням суду, захисник ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді від 25 листопада 2025 року та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого, а у разі залишення оскаржуваної ухвали без зміни визначити розмір застави в межах, визначених ч.5 ст.182 КПК України, а саме від двадцяти до вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Вказує, що під час розгляду клопотання слідчого слідчий суддя допустився неповноти судового розгляду, зробив висновки без зазначення посилань на наявність конкретних належних, достатніх та допустимих доказів, які містяться в матеріалах справи, а також на надав правової оцінки доказам, які були долучені до клопотання. Зазначає, що слідчим суддею не взято до уваги порушення стороною обвинувачення вимог ч.1 ст.199 КПК України, згідно якої клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до суду не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, проте клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання пі вартою подано слідчим за погодженням з прокурором 24.11.2025 року - за два дні до закінчення дії попередньої ухвали.
Також доводить про відсутність доказів, які б підтверджували та свідчили про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, оскільки на даний час в ході досудового розслідування не проведена судово-медична експертиза, яка б доводила про вчинення протиправних дій ОСОБА_9 саме ОСОБА_6 , висновок якої є обов'язковим засобом доказування характеру і ступеня тяжкості завданих потерпілому тілесних ушкоджень. Крім того судом не враховано покази свідків, жоден з яких не підтвердив вчинення підозрюваним інкримінованих йому дій.
Наголошує на порушенні порядку вручення підозри ОСОБА_6 , оскільки відповідно до протоколу затримання особи, його було затримано та допитано в якості підозрюваного 28.09.2025 року, а повідомлено про підозру лише 29.09.2025 року, однак згідно з ч.1 ст.276 КПК України, лише після вручення повідомлення про підозру особа набуває статусу підозрюваного та після цього до неї можуть застосуватися процесуальні дії, в тому числі допит в порядку ст.224 КПК України. Також зауважує, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється неналежним органом, оскільки правова кваліфікація кримінального правопорушення відноситься до кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби, тому згідно п.3 ч.4 ст.216 КПК України, досудове розслідування таких правопорушень здійснюють слідчі органів державного бюро розслідувань.
Вважає, що ризики, наведені в клопотанні, є формальними, оскільки реальність їх настання не підтверджується матеріалами кримінального провадження. Зазначає, що підозрюваний перебуває у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_10 , має малолітню доньку, ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка знаходиться на утриманні ОСОБА_6 , працює на посаді виготовлювача виробів зі спінювальних матеріалів в ПП «Буд Пласт Полімер» та відповідно до характеристики від 06.10.2025 року, зарекомендував себе працьовитим, дисциплінованим, уважним та активним працівником, постійно прагне до розвитку, самовдосконалення та бажання працювати, протягом всього періоду роботи скарг на нього не надходило, тільки позитивні відгуки. Також згідно характеристики старости Миколаївського старостинського округу від 06.10.2025 року, ОСОБА_11 в конфліктних ситуаціях з сусідами помічений не був, навпаки дружелюбний та по можливості надає допомогу, сім'я характеризується з позитивної сторони, скарг від сусідів не надходило. Відповідно до медичної документації, має значні проблеми зі здоров'ям, отримані в тому числі внаслідок захистку Батьківщини.
Крім того захисник вказує про можливість застосування щодо підозрюваного альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави. Вважає, що відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, не визначення застави у кримінальному провадженні є правом слідчого судді, а не його обов'язком, тому просить визначити заставу в розмірі від 20 до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи підозрюваного та його захисника на підтримання апеляційної скарги, думку прокурора, який просив залишити рішення слідчого судді без зміни, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосуванням більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного і його поведінки.
Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_6 інкримінується те, що він, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, призваним під час загальної мобілізації, діючи із прямим умислом, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у виді заподіяння тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, 26 вересня 2025 року приблизно о 23 год. 00 хв., перебуваючи в наметовому містечку військової частини НОМЕР_1 , яке розташоване поблизу АДРЕСА_1 та перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в ході раптово виниклих неприязних стосунків з військовослужбовцем ОСОБА_12 , наніс останньому кулаками рук та ногами множинні удари в область грудей, живота та інших частин тіла, в результаті чого спричинив потерпілому тілесне ушкодження у вигляді масивної крововтрати, внутрішньо-черевної та внутрішньо грудної кровотечі, поєднана тупа травма грудей і живота з переломами, ушкодження внаслідок контакту з тупим предметом. Своїми діями, які виразилися в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.121 КК України.
29.09.2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні даного злочину.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини зазначені у ч.1 ст.178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я підозрюваного, наявність постійного місця роботи або навчання, його репутацію, наявність судимостей та інше. Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
За змістом ч.3 ст.197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених ст.184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя при прийнятті рішення про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не в повному обсязі дотримався вимог зазначених статей.
Так, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про існування обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, що підтверджується доказами, зібраними органом досудового розслідування, а саме: повідомленням на лінію 102 про виявлення в наметовому містечку в/ч НОМЕР_1 трупа ОСОБА_12 , оглядом місця події, свідоцтвом про смерть, протоколами допитів свідків, протоколами слідчих експериментів та іншими матеріалами справи в їх сукупності.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Також, при розгляді клопотання слідчого на предмет наявності ризиків слідчий суддя встановив, що зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , конкретні обставини провадження, дані про особу підозрюваного, а також інші обставини, передбачені ст.178 КПК України, продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Разом з тим під час апеляційного розгляду прокурор зазначив, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду існує в тому випадку, якщо в разі обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, він після повернення до військової частини може за розпорядженням керівництва вибути в зону бойових, що зможе спонукати його до втечі. Однак на переконання колегії апеляційного суду, такий ризик є лише припущенням, що такі спроби можуть потенційно виникнути, та нічим не підтверджені. Зокрема в судовому засіданні встановлено та прокурором підтверджено, що ОСОБА_6 спроб зникнути з місця події не вчиняв, після виявлення особи без ознак життя викликав медичного працівника та працівників поліції, у розшуку не перебував.
В ході апеляційного розгляду ОСОБА_6 та його захисник наголошували на бажанні підозрюваного повернутися на військову службу для виконання обов'язків, пов'язаних з захистом Батьківщини, оскільки вважають, що під час воєнного стану участь у виконанні службових обов'язків є основним пріоритетом, тому просили застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення колегія суддів, враховуючи позитивні характеристики щодо підозрюваного за місцем проживання, роботи та місцем несення військової служби, те, що він раніше до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався, бажання повернутися на військову службу, вважає необґрунтованим, оскільки він нічим не підтверджений.
Що стосується ризику впливу на свідків, то він, на думку апеляційного суду, продовжує існувати на даний час, однак запобігти такому ризику можливо шляхом покладення на підозрюваного обов'язку заборонити спілкуватися зі свідками, встановленими стороною обвинувачення, а також потерпілим у даному кримінальному провадженні. Разом з тим, в матеріалах провадження даних про можливий вплив на вказаних осіб як особисто, так і через інших осіб, немає, як відсутні відомості і про притягнення ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності під час проходження військової служби.
Враховуючи наявність вищевикладених обставин у сукупності, а також належну процесуальну поведінку підозрюваного, його репутацію, те, що ОСОБА_6 раніше не судимий, має намір продовжити службу та виконувати обов'язки, пов'язані з захистом України, при цьому з урахуванням обґрунтованої підозри та наявності ризику, колегія суддів вважає за можливе обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, з метою запобігання встановленому ризику.
Так, з клопотання слідчого про продовження запобіжного заходу вбачається, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, пов'язаного із застосуванням насильства та який спричинив загибель людини. Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, в такому випадку суд має право не визначати розмір застави. Однак дана норма, на переконання апеляційного суду, свідчить про право суду, а не його обов'язок не визначати розмір застави.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Таким чином, з урахуванням обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, яке є тяжким, обставини його вчинення та особу підозрюваного, апеляційний суд приходить до висновку про можливість обрання застави в розмірі, який перевищує 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який здатний стримувати можливу протиправну поведінку підозрюваного під загрозою звернення застави в дохід держави та може забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків у випадку її внесення. Підстав вважати такий розмір застави завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
Разом з тим, колегія суддів не приймає до уваги посилання захисника про те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025181080000194 здійснюється неналежним органом, з порушенням правил підслідності, визначених ст.216 КПК України, оскільки вони фактично стосуються питань оцінки належності та допустимості зібраних у справі доказів. Однак з'ясування вказаних обставин не є предметом перевірки при розгляді скарги на ухвалу слідчого судді про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та підлягають перевірці судом під час розгляду кримінального провадження по суті.
Твердження сторони захисту про порушення слідчим передбаченого ч.1 ст.199 КПК України п'ятиденного строку для подання клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на переконання апеляційного суду є безпідставними з огляду на наступне. Так, стаття 199 КПК України, яка регламентує порядок продовження строку тримання під вартою, покладає на слідчого, прокурора певні обов'язки, у тому числі, подати клопотання про продовження строку тримання під вартою до суду не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ч.1 ст.199 КПК України).
Слідчий суддя, суд зобов'язані розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч.4 ст.199 КПК України). Дана норма є імперативною. Слідчий суддя, суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у ч.3 ст.199 КПК України, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (ч.5 ст.199 КПК України). При цьому, передбачений п'ятиденний строк на звернення з клопотанням про продовження строків тримання під вартою носить виключно процедурний (організаційно-забезпечувальний) характер і ч.5 ст.199 КПК України не пов'язує обов'язок слідчого судді, суду відмовити у продовженні строку тримання під вартою у зв'язку з його недотриманням. Крім того, положеннями чинного КПК України не передбачено можливість постановлення слідчим суддею ухвали про повернення слідчому без розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою у зв'язку із пропуском слідчим строку звернення до суду.
За таких обставин, виходячи з положень п.2 ч.3 ст.407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого, застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302 800 гривні у національній грошовій одиниці, з покладанням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, в межах строку досудового розслідування, тобто до 29.12.2025 року. При цьому, в разі внесення застави та недотримання підозрюваним умов такого запобіжного заходу орган, який здійснює розслідування кримінального провадження, не позбавлений права звернутися до місцевого суду з клопотанням про звернення застави в дохід держави або зміну запобіжного заходу на більш суворий.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Гощанського районного суду Рівненської області від 25 листопада 2025 року про продовження щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025181080000194 від 27.09.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ ВП №5 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_8 задовольнити частково.
Обрати щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпропетровськ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з загальною середньою освітою, раніше не судимого, військовослужбовця Збройних сил України, головного сержанта 4 навчального взводу 2 навчальної роти 2 навчального батальйону в/ч НОМЕР_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 29 грудня 2025 року.
Визначити підозрюваному ОСОБА_6 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302 800 грн. (триста дві тисячі вісімсот гривень у національній грошовій одиниці), яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок за наступними реквізитами: Рівненський апеляційний суд, ЄДРПОУ 42257545, р/р UA078201720355299002000083053 в ДКСУ, м. Київ, МФО 820172.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов'язки:
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця перебування;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в'їзд в Україну;
- заборонити спілкуватись із свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні.
Строк дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 29 грудня 2025 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3