02 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 906/811/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючої, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Руда Г. В.,
за участю представників:
позивача - Гуртовенка Р. М. (адвоката, в режимі відеоконференції),
відповідача - Сичова Д. В. (адвоката, в режимі відеоконференції),
третьої особи - не з'явилися,
третьої особи - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП № 0662"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 (колегія суддів: Тимошенко О. М. - головуючий, Юрчук М. І., Миханюк М. В.) і рішення Господарського суду Житомирської області від 28.05.2025 (суддя Прядко О. В.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП № 0662"
до Колективного автотранспортного підприємства 0662 Житомирського обласного об'єднання по агропромисловому будівництву "Житомироблагропромбуд",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Житомирської міської ради,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державного реєстратора Звягельської державної нотаріальної контори Ружицького Олександра Дмитровича,
про скасування рішення про державну реєстрацію прав,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "АТП № 0662" (далі - ТОВ "АТП № 0662") звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Колективного автотранспортного підприємства 0662 Житомирського обласного об'єднання по агропромисловому будівництву "Житомироблагропромбуд" (далі - КАТП 0662 "Житомироблагропромбуд") про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу) від 14.08.2021 індексний номер 59840112 державного реєстратора Звягельської (Новоград-Волинської) державної нотаріальної контори Звягельського (Новоград-Волинського) міськрайонного нотаріального округу Житомирської області Ружицького Олександра Дмитровича щодо державної реєстрації 11.08.2021 права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: комплекс будівель та споруд, загальною площею 15,3 м2 (реєстраційний номер 2433425418101), за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, буд. 22, номер запису про право власності 43489529, за КАТП 0662 "Житомироблагропромбуд".
1.2. Позовні вимоги ТОВ "АТП № 0662" обґрунтовані тим, що 29.01.2008 ТОВ "АТП № 0662" придбало у Приватного підприємства "ІГЛС" (далі - ПП "ІГЛС") на підставі договору купівлі-продажу майновий комплекс виробничих будівель, загальною площею 5365,0 м2, а саме: прохідну літ "А", цегла, площею 38,1 м2, мийку літ. "В", цегла, площею 400,8 м2, склад ПММ літ. "Г", цегла, площею 126,6 м2, адмінбудинок, цех, літ. "Д", цегла, площею 3551,7 м2, склад літ. "Е", цегла, площею 522,2 м2, склад літ. "З", цегла, площею 140,4 м2, гараж літ. "И", цегла, площею 391,6 м2, майстерню літ. "К", цегла, площею 193,6 м2, що знаходиться за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, буд. 22. Як зазначав позивач, ПП "ІГЛС" своєю чергою придбало вказане майно у Колективного автотранспортного підприємства 0662 Житомирського обласного кооперативного державного виробничого об'єднання по агропромисловому будівництву "Облагробуд" Колективної корпорації "Украргопромбуд", правонаступником якого є КАТП 0662 "Житомироблагропромбуд", на підставі договору купівлі-продажу від 24.01.2008. Тому позивач стверджував, що майновий комплекс виробничих будівель перебуває у його власності.
За твердженням ТОВ "АТП № 0662", після продажу відповідачем зазначеного майнового комплексу у нього не залишилося за вказаною адресою жодного об'єкта нерухомого майна і він втратив право користування земельною ділянкою за цією адресою, тому не мав права на зведення на ній будь-яких об'єктів. Натомість відповідач зареєстрував право власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: комплекс будівель та споруд, загальною площею 15,3 м2 (реєстраційний номер 2433425418101), за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, буд. 22.
За поясненнями ТОВ "АТП № 0662", незаконна державна реєстрація прав на нерухоме майно за відповідачем порушує право позивача на отримання в користування для обслуговування майнового комплексу саме тієї земельної ділянки, яка була визначена Державним актом на право постійного користування землею (серія ЖТ від 27.11.2000), оскільки встановлює за відповідачем незаконні права на нерухоме майно на цій земельній ділянці.
ТОВ "АТП № 0662" зазначало, що об'єкт нерухомого майна, а саме: комплекс будівель та споруд, загальною площею 15,3 м2, є складовою частиною цілісного майнового комплексу, загальною площею 5365,0 м2, належного на праві власності позивачу. На думку позивача, це нерухоме майно, а саме: комплекс будівель та споруд, загальною площею 15,3 м2, ніколи не вводилося в експлуатацію окремо, тому не існує як окремий об'єкт нерухомого майна.
Тому, за твердженням позивача, спірна державна реєстрація проведена безпідставно, всупереч вимогам частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.05.2025, яке залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 у справі № 906/811/24, відмовлено в задоволенні позову ТОВ "АТП № 0662".
2.2. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ТОВ "АТП № 0662", керувався тим, що матеріали цієї справи не містять доказів набуття позивачем права власності на спірний об'єкт нерухомого майна - комплекс будівель та споруд, загальною площею 15,3 м2, а саме: будівлю насосної станції, цегляна, на плані позначена літерою "П", до якої належить вбиральня літ. "У", об'єкт незавершеного будівництва літ. "М", підстанція літ. "Л", асфальтобетонне покриття № 1 - 25 733 м2, огорожа цегляна № 2 протяжністю 66,5 пог. м, огорожа, бетонні плити, № 3 протяжністю 593,0 пог. м, зелена зона № 4- 5 - 2648 м2, стічна система (залізобетонні каналізаційні колодязі) № 6 у кількості 14 шт., що знаходиться за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, буд. 22. При цьому суд першої інстанції зазначив, що об'єкт, який відчужено позивачу ПП "ІГЛС" на підставі договору купівлі-продажу від 29.01.2008, а попередньо відповідачем - ПП "ІГЛС" на підставі договору купівлі-продажу від 24.01.2008, не містить у своєму складі будівлі насосної станції та вбиральні загальною площею 15,3 м2.
Суд першої інстанції також установив, що в рішенні Господарського суду Житомирської області від 23.06.2021 у справі № 906/1475/20, яке набрало законної сили і на яке посилався позивач, встановлено обставини щодо втрати юридичної сили Державним актом на право постійного користування землею (серія ЖТ від 27.11.2000) та припинення права постійного користування земельною ділянкою за КАТП 0662 "Житомироблагропромбуд" на підставі зазначеного Державного акта.
Суд першої інстанції зазначив, що до матеріалів цієї справи долучено висновок за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 15.12.2024 № 1978/12-2024, виготовлений судовим експертом Свістуновим І. С. за заявою директора КАТП 0662 "Житомироблагропромбуд"; об'єктами дослідження, зокрема, були: будівля насосної станції (літ. "П"), а також вбиральня (літ. "У"), що розташовані за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, буд. 22. Як установив суд першої інстанції, експерт дійшов висновку, що будівля насосної станції (літ. "П") та вбиральня (літ. "У"), розташовані за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, буд. 22, фактично існували станом на 1992 рік.
Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів, яким чином порушено його право та інтерес на отримання в користування для обслуговування майнового комплексу земельної ділянки за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, буд. 22, в результаті державної реєстрації за відповідачем права власності на будівлю насосної станції та вбиральню, загальною площею 15,3 м2, за цією ж адресою, які не входять до складу майнового комплексу позивача та не є його власністю. При цьому, за висновком суду, позивач не звертався з позовними вимогами про визнання права власності на спірні об'єкти до їх реєстрації за відповідачем, а надалі - про їх витребування. Тому суд дійшов висновку, що порушення права та інтересу позивача в цьому випадку не відбулося.
Суд першої інстанції також зазначив, що земельна ділянка, на якій розміщене майно, зареєстроване на праві власності за відповідачем, належить Житомирській міській територіальній громаді в особі Житомирської міської ради.
За висновком місцевого господарського суду, знаходження на земельній ділянці одного власника об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника фактично обмежує права насамперед власника землі, тому саме Житомирська міська рада, вважаючи, що здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно за КАТП 0662 "Житомироблагропромбуд" було необґрунтованим та незаконним, має право звернутися до суду з позовом.
2.3. Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що позивач не довів, яким чином порушено його право та інтерес на отримання в користування для обслуговування майнового комплексу земельної ділянки за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, буд. 22, в результаті державної реєстрації за відповідачем права власності на будівлю насосної станції та вбиральні, загальною площею 15,3 м2, за цією ж адресою. Водночас суд зазначив, що вказані об'єкти не входять до складу майнового комплексу позивача та не є його власністю.
Суд апеляційної інстанції також погодився з висновками місцевого господарського суду про те, що Житомирська міська рада, вважаючи, що здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно за КАТП 0662 "Житомироблагропромбуд" є необґрунтованим та незаконним, має право звернутися до суду з позовом.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, ТОВ "АТП № 0662" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 та рішення господарського суду Житомирської області від 28.05.2025 у справі № 906/811/24 повністю, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ТОВ "АТП № 0662" у повному обсязі.
3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ТОВ "АТП № 0662" зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ "АТП № 0662" зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 10.12.2021 у справі № 910/11673/20, від 22.09.2021 у справі № 173/1744/19, від 13.09.2023 у справі № 918/1132/22, від 22.06.2021 у справі № 200/505/18, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 20.02.2019 у справі № 522/3665/17, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 04.03.2025 у справі № 916/4116/23, від 20.11.2024 у справі № 917/1938/23.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ "АТП № 0662" зазначає, що внаслідок спірної державної реєстрації позивач позбавлений можливості оформити право користування земельною ділянкою, оскільки відповідач зареєстрував на цій земельній ділянці об'єкти нерухомого майна в обхід установленої законом процедури укладення договору оренди. При цьому скаржник зазначає, що відсутні висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо того, чи порушується право або інтерес особи, яка є власником нерухомого майна, на оформлення права користування або власності на земельну ділянку, на якій знаходиться належний цій особі на праві власності об'єкт нерухомого майна, за умови державної реєстрації за іншою особою права власності на невід'ємні елементи нерухомого майна на цій самій земельній ділянці.
Тому ТОВ "АТП № 0662" констатує, що з метою забезпечення єдиної правозастосовчої практики слід сформувати правовий висновок щодо застосування частин першої, другої статті 15 Цивільного кодексу України про те, чи порушується право або інтерес власника нерухомого майна, який придбав це майно та має право на оформлення права користування земельною ділянкою в межах та у конфігурації, які були визначені для попереднього власника, реєстрацією права власності на цій земельній ділянці за колишнім власником об'єкта нерухомості або іншою особою, яка є власником об'єкта нерухомості, зокрема, невід'ємних елементів нерухомого майна (наприклад, асфальтобетонного покриття чи іншого вимощення).
3.3. КАТП 0662 "Житомироблагропромбуд" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в задоволені касаційної скарги ТОВ "АТП № 0662" та залишити в силі рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції. Як зазначає відповідач, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що належність КАТП 0662 "Житомироблагропромбуд" на праві власності майна жодним чином не порушує права позивача, а тому відсутні будь-які підстави для звернення до суду із цим позовом.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 29.01.2008 ТОВ "АТП № 0662" придбало у ПП "ІГЛС" на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Ковалевським А. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 647, майновий комплекс виробничих будівель, загальною площею 5365,0 м2, а саме: прохідну літ "А", цегла, площею 38,1 м2, мийку літ. "В", цегла, площею 400,8 м2, склад ПММ літ. "Г", цегла, площею 126,6 м2, адмінбудинок, цех, літ. "Д", цегла, площею 3551,7 м2, склад літ. "Е", цегла, площею 522,2 м2, склад літ. "З", цегла, площею 140,4 м2, гараж літ. "И", цегла, площею 391,6 м2, майстерню літ. "К", цегла, площею 193,6 м2, що знаходиться за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, буд. 22.
4.2. Як зазначили суди попередніх інстанцій, ПП "ІГЛС" своєю чергою придбало вказане майно у Колективного автотранспортного підприємства 0662 Житомирського обласного кооперативного державного виробничого об'єднання по агропромисловому будівництву "Облагробуд" Колективної корпорації "Украргопромбуд", правонаступником якого є КАТП 0662 "Житомироблагропромбуд", на підставі договору купівлі-продажу від 24.01.2008, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В. Я. та зареєстрованого в реєстрі за № 1272. У цьому договорі відсутні відомості про знаходження придбаних об'єктів на земельній ділянці, що належить продавцю на праві постійного користування землею згідно з Державним актом (серія ЖТ від 27.11.2000).
4.3. 31.01.2008 внесено запис про реєстрацію за ТОВ "АТП № 0662" права власності на майновий комплекс виробничих будівель за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, буд. 22.
4.4. За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, власником майнового комплексу виробничих будівель, загальною площею 5365,0 м2, за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, буд. 22, є ТОВ "АТП № 0662".
4.5. 07.08.2020 ТОВ "АТП № 0662" звернулося до Житомирської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, буд. 22, орієнтовною площею 3,00 га, з метою оформлення права оренди на земельну ділянку.
4.6. Листом від 27.08.2021 № 1660/11 Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради повідомив ТОВ "АТП № 0662", що 16.08.2021 від КАТП 0662 "Житомироблагропромбуд" надійшов лист із документами, які підтверджують наявність зареєстрованого права власності підприємства на нерухоме майно за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, буд. 22; земельна ділянка, на яку претендує ТОВ "АТП № 0662", входить до складу земельної ділянки, яка відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 27.11.2000 № 643 знаходиться в користуванні КАТП 0662 "Житомироблагропромбуд". Тому Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради зазначив, що для оформлення права користування земельною ділянкою позивачу необхідно подати до Департаменту нотаріально посвідчену згоду землекористувача (відповідача) на вилучення земельної ділянки згідно зі статтею 123 Земельного кодексу України.
4.7. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (інформаційна довідка від 05.01.2023 № 319642640) 11.08.2021 державний реєстратор Новоград-Волинської (зараз - Звягельської) державної нотаріальної контори Ружицький О. Д. зареєстрував право власності КАТП 0662 "Житомироблагропромбуд" на об'єкт нерухомого майна - комплекс будівель та споруд, загальною площею 15,3 м2, який знаходиться за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, буд. 22. До складу об'єкта входять: будівля насосної станції, цегляна, на плані позначена літерою "П". До будівлі насосної станції належить вбиральня літ. "У", об'єкт незавершеного будівництва літ. "М", підстанція літ. "Л", асфальтобетонне покриття № 1 - 25 733 м2, огорожа цегляна № 2 протяжністю 66,5 пог. м, огорожа, бетонні плити, № 3 протяжністю 593,0 пог. м, зелена зона № 4-5 - 2648 м2, стічна система (залізобетонні каналізаційні колодязі) № 6 в кількості 14 шт. Державна реєстрація права власності на зазначений об'єкт здійснена з відкриттям розділу, із присвоєнням реєстраційного номера 2433425418101. Підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу) від 14.08.2021 індексний номер 59840112. Підставою для державної реєстрації є довідка від 13.07.2021 № 25, видана КАТП 0662 "Житомироблагропромбуд".
4.8. Спір виник у зв'язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.2. Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення учасників справи, дослідивши наведені в касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги ТОВ "АТП № 0662" про скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна державна реєстрація прав на об'єкт нерухомого майна, а саме: комплекс будівель та споруд, загальною площею 15,3 м2 (реєстраційний номер 2433425418101), за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, буд. 22, була здійснена з порушенням чинного порядку такої реєстрації. За доводами позивача, внаслідок спірної державної реєстрації прав за відповідачем порушується охоронюваний законом інтерес позивача на оформлення речових прав щодо цієї ж земельної ділянки для обслуговування майнового комплексу виробничих будівель, загальною площею 5365,0 м2, належного позивачу і розташованого за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, буд. 22.
5.4. Суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні позову ТОВ "АТП № 0662". При цьому апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що позивач не довів, яким чином порушено його право та інтерес на отримання в користування для обслуговування майнового комплексу земельної ділянки в результаті державної реєстрації за відповідачем права власності на будівлю за тією ж адресою. При цьому суд апеляційної інстанції також погодився з висновками місцевого господарського суду про те, що Житомирська міська рада, вважаючи, що здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно за КАТП 0662 "Житомироблагропромбуд" є необґрунтованим та незаконним, має право звернутися до суду з позовом.
5.5. Не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, ТОВ "АТП № 0662" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ТОВ "АТП № 0662" зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.6. Пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.7. Касаційна скарга з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 10.12.2021 у справі № 910/11673/20, від 22.09.2021 у справі № 173/1744/19, від 13.09.2023 у справі № 918/1132/22, від 22.06.2021 у справі № 200/505/18, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 20.02.2019 у справі № 522/3665/17, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 04.03.2025 у справі № 916/4116/23, від 20.11.2024 у справі № 917/1938/23.
Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що позивач як власник цілісного майнового комплексу за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, буд. 22, є єдиною особою, що має право отримати у власність або користування земельну ділянку, на якій розташований цей майновий комплекс, у межах та конфігурації, що були визначені Державним актом на право постійного користування (серія ЖТ від 27.11.2000), виданим колишньому власнику цього майнового комплексу - КАТП 0662 "Житомироблагропромбуд". На думку скаржника, у зв'язку з державною реєстрацією за КАТП 0662 "Житомироблагропромбуд" нерухомого майна, а саме: будівлі насосної станції та вбиральні, загальною площею 15,3 м2, за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, буд. 22, яка була здійснена державним реєстратором, позивач був позбавлений свого законного права оформити користування земельною ділянкою за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, буд. 22, в тих межах та конфігурації, які були визначені для попереднього власника майнового комплексу. Тому скаржник зазначає, що суди дійшли помилкового висновку про недоведення позивачем порушення його прав внаслідок прийняття рішення державним реєстратором про реєстрацію прав за відповідачем на нерухоме майно.
5.8. Розглянувши наведені доводи ТОВ "АТП № 0662", колегія суддів установила, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 сформульовано такі висновки:
"8.4. Стаття 120 ЗК України (в редакції Закону України № 997-V від 27 квітня 2007 року) знову закріпила автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди. Поточна редакція статті 120 ЗК України (зі змінами, внесеними Законом України № 1702-VI від 5 листопада 2009 року) також передбачає автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, і ці норми мають імперативний характер.
8.5. Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства".
Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.12.2021
у справі № 910/11673/20, від 01.12.2020 у справі № 921/99/18, від 21.09.2021
у справі № 909/108/19.
5.9. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, на яку посилається скаржник, викладено такий висновок:
"51. Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, як у статті 120 ЗК України та статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.
52. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована".
5.10. У постанові Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 173/1744/19, на яку посилається скаржник, зазначено, що за правилами статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України до набувачів будівлі переходять права на земельну ділянку, на якій вона розташована, у тих обсягах, які були у попереднього власника.
5.11. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17, на яку посилається скаржник, сформульовано такий висновок:
"7.36. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об'єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб. Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 56)".
5.12. У постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 918/1132/22, на яку посилається скаржник, сформульовано такий висновок:
"6.20. Якщо на земельній ділянці державної або комунальної власності розташовані об'єкті нерухомого майна, які знаходяться у приватній власності, то земельна ділянка не може бути передана її власником у користування будь-кому, окрім власника таких об'єктів. При цьому, відсутність оформленого договору оренди земельної ділянки не припиняє права власника користуватися належними йому об'єктами нерухомого майна, а таке користування є неможливим без одночасного користування земельною ділянкою під цими об'єктами".
5.13. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, на які посилається скаржник, викладено висновки про те, що згідно із принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.
5.14. Скаржник зазначає, що в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункти 92- 94), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 35) сформульовано висновки про те, що, виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, право власності на об'єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку.
5.15. У постанові Верховного Суду України від 20.02.2019 у справі № 522/3665/17, на яку посилається скаржник, сформульовано висновки щодо поняття "охоронюваного законом інтересу", зокрема:
"64. За своїм смисловим навантаженням термін «законний інтерес» є тотожним «охоронюваному законом інтересу», оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони.
65. Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
66. Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у вже згадуваному рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004. Поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який:
а) виходить за межі змісту суб'єктивного права;
б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони;
в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб;
г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права;
д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом;
є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом".
5.16. Скаржник у касаційній скарзі також зазначає, що в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 викладено висновки про те, що суд зобов'язаний у кожній конкретній справі встановити, чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права або законного інтересу у спірних правовідносинах.
5.17. Колегія суддів зазначає, що, за встановленими судами обставинами, ТОВ "АТП № 0662" як власник нерухомого майна, набутого на підставі договору купівлі-продажу від 29.01.2008, зверталося до Житомирської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, буд. 22, орієнтовною площею 3,00 га, з метою оформлення права оренди на земельну ділянку. Натомість Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради повідомив позивача про те, що від КАТП 0662 "Житомироблагропромбуд" надійшов лист із документами, що підтверджують наявність зареєстрованого права власності підприємства на нерухоме майно за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, буд. 22, а земельна ділянка, на яку претендує ТОВ "АТП № 0662", входить до складу земельної ділянки, яка відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 27.11.2000 № 643 знаходиться в користуванні КАТП 0662 "Житомироблагропромбуд". Тому Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради зазначив, що для оформлення права користування земельною ділянкою позивачу необхідно подати до Департаменту нотаріально посвідчену згоду землекористувача (відповідача) на вилучення земельної ділянки згідно зі статтею 123 Земельного кодексу України.
5.18. Отже, перешкодою для оформлення позивачем права оренди на земельну ділянку, на якій розміщено майновий комплекс виробничих будівель позивача, стала реєстрація права власності на нерухоме майно за КАТП 0662 "Житомироблагропромбуд" за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, буд. 22. Крім того, як установили суди, земельна ділянка, на яку претендує ТОВ "АТП № 0662", входить до складу земельної ділянки, яка відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 27.11.2000 № 643 знаходиться в користуванні КАТП 0662 "Житомироблагропромбуд".
5.19. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.
5.20. Згідно зі статтею 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
5.21. Положеннями Земельного кодексу України та Цивільного кодексу України в редакції, чинній на момент набуття позивачем права власності на майновий комплекс виробничих будівель, визначалися права особи, яка набувала право власності на нерухоме майно, щодо земельної ділянки, на якій це майно розміщене.
5.22. Відповідно до частин першої, другої статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент набуття позивачем права власності на майновий комплекс виробничих будівель) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, установлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
5.23. При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда (частина п'ята статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент набуття позивачем права власності на майновий комплекс виробничих будівель)).
5.24. Подібні за змістом норми викладені в статті 377 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент набуття позивачем права власності на майновий комплекс виробничих будівель).
5.25. Отже, законодавством, чинним на момент набуття позивачем права власності на майновий комплекс виробничих будівель, був передбачений автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди.
5.26. Особа, яка набула право власності на об'єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім'я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об'єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об'єкта нерухомості, розташованого на ній. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16.
5.27. Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще з часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно й використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності. Подібні висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 200/606/18.
5.28. Якщо на земельній ділянці державної або комунальної власності розташовані об'єкти нерухомого майна, які знаходяться у приватній власності, то земельна ділянка не може бути передана її власником у користування будь-кому, окрім власника таких об'єктів. При цьому відсутність оформленого договору оренди земельної ділянки не припиняє права власника користуватися належними йому об'єктами нерухомого майна, а таке користування є неможливим без одночасного користування земельною ділянкою під цими об'єктами. Такі висновки сформульовані в постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 918/1132/22.
5.29. Колегія суддів зазначає, що у справі, яка розглядається, суди встановили, що 29.01.2008 ТОВ "АТП № 0662" придбало у ПП "ІГЛС" на підставі договору купівлі-продажу майновий комплекс виробничих будівель, загальною площею 5365,0 м2, що знаходиться за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, буд. 22. Суди також зазначили, що ПП "ІГЛС" своєю чергою придбало зазначене майно у Колективного автотранспортного підприємства 0662 Житомирського обласного кооперативного державного виробничого об'єднання по агропромисловому будівництву "Облагробуд" Колективної корпорації "Украргопромбуд", правонаступником якого є КАТП 0662 "Житомироблагромпромбд", на підставі договору купівлі-продажу від 24.01.2008. Надалі 31.01.2008 внесено запис про реєстрацію за ТОВ "АТП № 0662" права власності на майновий комплекс виробничих будівель за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, буд. 22.
За встановленими судами обставинами, 31.01.2008 за ТОВ "АТП № 0662" було зареєстровано право власності на майновий комплекс виробничих будівель за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, буд. 22. Тому позивач є таким, що набув право вимагати оформлення на своє ім'я оформлення права користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об'єкта нерухомості.
5.30. Отже, позивач як особа, яка законно набула у власність нерухоме майно, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під таким майном. Такий інтерес існує протягом усього часу з моменту набуття позивачем права власності на майновий комплекс виробничих будівель.
5.31. Проте суди попередніх інстанцій наведеного не врахували, тому дійшли передчасного висновку про відсутність порушення прав і законних інтересів позивача та зазначили, що це є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові, а тому виснували, що немає необхідності надавати оцінку відповідності процедури державної реєстрації права власності на нерухоме майно за відповідачем приписам законодавства.
5.32. Крім того, колегія суддів зазначає, що у справі, яка розглядається, опис будівель та споруд, наведений в укладеному між ТОВ "АТП № 0662" та ПП "ІГЛС 29.01.2008 договорі купівлі-продажу майнового комплексу виробничих будівель, створив у позивача фактичне уявлення про те, що він придбав цілісний майновий комплекс, для обслуговування якого попередньому власнику цього майнового комплексу відповідно до Державного акта на право постійного користування (серія ЖТ від 27.11.2000) була надана земельна ділянка площею понад 3 га, та на цій земельній ділянці немає нерухомості, яка би належала іншій особі.
Позивач у позовній заяві, в апеляційній скарзі та в касаційній скарзі зазначав про те, що після продажу відповідачем майнового комплексу у нього не залишилося за вказаною адресою жодного об'єкта нерухомого майна і він втратив право користування земельною ділянкою за цією адресою, тому не мав права на зведення на ній будь-яких об'єктів. Натомість відповідач зареєстрував право власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: комплекс будівель та споруд, загальною площею 15,3 м2 (реєстраційний номер 2433425418101), за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, буд. 22. За поясненнями ТОВ "АТП № 0662", незаконна державна реєстрація прав на нерухоме майно за відповідачем порушує право позивача на отримання в користування для обслуговування майнового комплексу саме тієї земельної ділянки, яка була визначена Державним актом на право постійного користування землею (серія ЖТ від 27.11.2000), оскільки встановлює за відповідачем незаконні права на нерухоме майно на цій земельній ділянці.
ТОВ "АТП № 0662" також зазначало, що об'єкт нерухомого майна, а саме: комплекс будівель та споруд, загальною площею 15,3 м2, є складовою частиною цілісного майнового комплексу загальною площею 5365,0 м2, належного на праві власності позивачу. На думку позивача, цей об'єкт нерухомого майна, а саме: комплекс будівель та споруд, загальною площею 15,3 м2, ніколи не вводився в експлуатацію окремо, тому не існує як окремий об'єкт нерухомого майна.
5.33. У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій, спростовуючи доводи позивача про порушення відповідачем його цивільного інтересу в оформленні права на земельну ділянку після набуття у власність комплексу виробничих будівель, а також зазначаючи про помилковість тверджень позивача щодо відсутності будь-якого нерухомого майна на земельній ділянці, на якій розташований цей комплекс виробничих будівель, установили, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.06.2021 у справі № 906/1475/20, на яке посилався позивач, встановлено обставини щодо втрати юридичної сили Державним актом на право постійного користування землею серії ЖТ від 27.11.2000 та припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою за КАТП 0662 "Житомироблагропромбуд" на підставі вказаного Державного акта.
Суди також зазначили, що під час розгляду справи № 906/1475/20 з'ясовувалось питання щодо наявності у відповідача на спірній земельній ділянці іншої нерухомості, яка належала би відповідачу на праві власності, та встановлено, що матеріали справи № 906/1475/20 не містять відповідних підтверджуючих доказів.
Поряд із цим суди, посилаючись на висновок за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 15.12.2024 № 1978/12-2024, констатували, що будівля насосної станції (літ. "П") та вбиральня (літ. "У") за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, буд. 22, на момент і після придбання позивачем майнового комплексу виробничих будівель за цією адресою існували.
Крім того, суд першої інстанції встановив, що, за змістом Державного акта на право постійного користування (серія ЖТ від 27.11.2000), в межах плану землекористування, крім об'єктів, які входять до майнового комплексу, належного позивачу, позначені два інші об'єкти. Фактором ідентифікації цих об'єктів як будівлі насосної станції (літ. "П") та вбиральні (літ. "У") за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, буд. 22, є відповідність їх взаємного розташування стосовно об'єктів, відображених на схематичному плані земельної ділянки згідно із наданим на дослідження експерту технічним паспортом на комплекс виробничих будівель та споруд за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, буд. 22, виготовленим Товариством з обмеженою відповідальністю "АРМОВІРБУД" станом на 22.10.2022.
5.34. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частин першої, другої статті 191 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності.
До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.
5.35. Отже, складовими частинами майнового комплексу є будівлі та споруди, призначені для його діяльності.
5.36. Відповідно до Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, передбачено, що об'єкти оцінки у формі цілісного майнового комплексу (цілісний майновий комплекс) - це об'єкти, сукупність активів яких дає змогу провадити певну господарську діяльність; цілісними майновими комплексами є підприємства, а також їхні структурні підрозділи (цехи, виробництва, дільниці тощо), які можуть бути виділені в установленому порядку в самостійні об'єкти з подальшим складанням відповідного балансу і можуть бути зареєстровані як самостійні суб'єкти господарської діяльності.
5.37. На цілісний майновий комплекс поширюється режим складної речі, визначений положеннями статті 188 Цивільного кодексу України, відповідно до якої в разі якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ). Правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором.
5.38. Згідно з положеннями частини першої статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухоме майно, яке утворилося внаслідок поділу або виділу частки з об'єкта нерухомого майна або об'єднання об'єктів нерухомого майна, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
5.39. Виділення складових частин цілісного майнового комплексу відбувається лише у визначеному порядку та на відповідних підставах. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 5019/592/12.
5.40. Відповідно до частини четвертої статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії.
5.41. Натомість у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі (частина перша статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
5.42. При цьому державна реєстрація права користування земельною ділянкою, яка необхідна для обслуговування об'єкта нерухомості, розташованого на ній, здійснюється шляхом державної реєстрації права саме на таку земельну ділянку (зокрема, права оренди цієї ділянки), а не шляхом внесення певних відомостей до опису об'єкта нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці.
У разі, якщо в описі об'єкта нерухомого майна зазначається певна частина земельної ділянки чи інші відомості, спрямовані на ідентифікацію земельної ділянки (її частини), яка використовується для обслуговування об'єкта нерухомого майна (такі як огорожа, ворота), то це свідчить про спробу власника такого об'єкта своїми односторонніми діями "зареєструвати" за собою право користування земельною ділянкою у неналежний спосіб, що є недопустимим. Подібні відомості не можуть міститися в описі об'єкта нерухомого майна. Асфальтна площадка, яка не сформована як земельна ділянка, якій не присвоєний кадастровий номер, навіть така, що має покриття, не є об'єктом права власності. Тому таке право не підлягає державній реєстрації. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 917/1938/23, на яку посилається скаржник.
5.43. Водночас суди попередніх інстанцій у справі, яка розглядається, не врахували наведених положень чинного законодавства та висновків Верховного Суду, на які посилається скаржник, і не надали належної оцінки доводам позивача, а також доказам, наявним у матеріалах справи, що були подані сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень, тому передчасними є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність порушення прав і законних інтересів позивача у цій справі з огляду на невстановлення судами фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Так, суди не з'ясували, чи містив договір купівлі-продажу майнового комплексу виробничих будівель за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, буд. 22, умови щодо переходу права користування на земельну ділянку, на якій був розміщений цей майновий комплекс виробничих будівель. Крім того, суди не встановили обставин щодо правового режиму об'єктів, зареєстрованих за відповідачем, зокрема, будівлі насосної станції (літ. "П") та вбиральні (літ. "У") за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, буд. 22, та можливості їх виділення зі складу майнового комплексу, придбаного позивачем, а також можливості реєстрації прав на них як на самостійні об'єкти нерухомого майна згідно зі спірним рішенням державного реєстратора. При цьому суди не перевірили доводи скаржника про те, що будівлі насосної станції (літ. "П") та вбиральні (літ. "У") за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, буд. 22, є частинами цілісного майнового комплексу і не є об'єктами нерухомого майна.
5.44. Отже, оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування висновків Верховного Суду, зокрема, від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 10.12.2021 у справі № 910/11673/20, від 22.09.2021 у справі № 173/1744/19, від 13.09.2023 у справі № 918/1132/22, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 20.02.2019 у справі № 522/3665/17, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, на які посилається скаржник.
Тому підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, частково підтвердилися.
5.45. При цьому колегія суддів зазначає, що доводи скаржника про неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 200/505/18 та від 04.12.2018 у справі № 923/196/20, є необґрунтованими, оскільки наведених постанов не існує в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
5.46. Посилання скаржника на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 04.03.2025 у справі № 916/4116/23, також є безпідставними. У справі № 916/4116/23 предметом позову є вимоги про визнання договору недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку. Тому правовідносини у справі, що розглядається, та у справі № 916/4116/23 є неподібними за змістом і правовим регулюванням.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.47. Касаційна скарга з посиланням на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що внаслідок спірної державної реєстрації позивач позбавлений права на оформлення права користування земельною ділянкою, оскільки відповідач зареєстрував на цій земельній ділянці об'єкти нерухомого майна в обхід установленої законом процедури укладення договору оренди. При цьому скаржник зазначає, що відсутні висновки Верховного Суду в подібних правовідносинах щодо того, чи порушується право або інтерес особи, яка є власником нерухомого майна, на оформлення права користування або власності на земельну ділянку, на якій знаходиться належний цій особі на праві власності об'єкт нерухомого майна, за умови державної реєстрації за іншою особою права власності на невід'ємні елементи нерухомого майна на цій самій земельній ділянці. Тому ТОВ "АТП № 0662" зазначає, що з метою забезпечення єдиної правозастосовчої практики слід сформувати правовий висновок щодо застосування частин першої, другої статті 15 Цивільного кодексу України про те, чи порушується право або інтерес власника нерухомого майна, який придбав це майно та має право на оформлення права користування земельною ділянкою в межах та конфігурації, які були визначені для попереднього власника, реєстрацією права власності на цій земельній ділянці за колишнім власником об'єкта нерухомості або іншою особою, яка є власником об'єкта нерухомості, зокрема, невід'ємних елементів нерухомого майна (наприклад, асфальтобетонного покриття чи іншого вимощення).
5.48. Колегія суддів зазначає, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 23.05.2023 у справі № 910/10442/21, від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.
5.49. Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 18.05.2023 у справі № 927/1177/21, від 04.04.2023 у справі № 902/311/22.
5.50. У контексті наведених доводів скаржника Верховний Суд зазначає, що відповідно до положень статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, що діяла на час звернення з позовом до суду) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
5.51. Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
5.52. За змістом положень частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи -підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права чи інтересу, і таке звернення здійснюється особою, якій це право чи інтерес належить, та саме з метою його захисту.
5.53. Водночас суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Оцінка предмета заявленого позову, а відтак - наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21).
5.54. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
5.55. Здійснюючи розгляд справи, господарські суди попередніх інстанцій викладеного не врахували та не надали оцінки спірним правовідносинам з урахуванням заявлених позовних вимог та змісту наведених правових норм. Зазначивши про відсутність порушеного права позивача у зв'язку з проведенням спірної державної реєстрації, суди попередніх інстанцій не з'ясували, чи порушується право або інтерес позивача як власника нерухомого майна, який придбав цей цілісний майновий комплекс та має право на оформлення права користування земельною ділянкою в межах та у конфігурації, які були визначені для попереднього власника, реєстрацією права власності на цій самій земельній ділянці за колишнім власником таких об'єктів, як будівля насосної станції (літ. "П"), вбиральня (літ. "У"), асфальтобетонне покриття № 1 - 25 733 м2, огорожа цегляна № 2 протяжністю 66,5 пог. м, огорожа з бетонних плит № 3 протяжністю 593,0 пог. м, зелена зона № 4- 5 - 2648 м2, стічна система (залізобетонні каналізаційні колодязі) № 6 в кількості 14 шт. за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, буд. 22.
5.56. При цьому суди попередніх інстанцій не встановили правовий режим об'єктів, зокрема, будівлі насосної станції (літ. "П") та вбиральні (літ. "У") за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, буд. 22, не перевірили, чи могли ці об'єкти бути виділені в установленому порядку в самостійні об'єкти нерухомого майна, чи могли вони бути зареєстровані як самостійні об'єкти згідно із спірним рішенням державного реєстратора, та чи є ці об'єкти саме об'єктами нерухомого майна. Суди також не перевірили доводи скаржника про те, що будівлі насосної станції (літ. "П") та вбиральні (літ. "У") за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, буд. 22, є частинами цілісного майнового комплексу і не є об'єктами нерухомого майна.
Отже, при вирішенні цього спору суди попередніх інстанцій не дотрималися вимог статей 73- 79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного її вирішення, а тому судові рішення у справі підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права.
5.57. Ураховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з аргументами скаржника щодо відсутності правового висновку стосовно того, чи порушується право або інтерес особи, яка є власником нерухомого майна, на оформлення права користування або власності на земельну ділянку, на якій знаходиться належний цій особі на праві власності об'єкт нерухомого майна, за умови державної реєстрації за іншою особою права власності на невід'ємні елементи нерухомого майна на цій самій земельній ділянці, у подібних правовідносинах. Проте з урахуванням встановлених обставин щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неврахування норм матеріального права, суд касаційної інстанції позбавлений можливості надати правовий висновок у цій справі, оскільки не вправі здійснювати дослідження та оцінку доказів, встановлювати обставини справи в силу імперативних приписів, наведених у частині другій статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
5.58. Оскільки частково підтвердилися підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наведені скаржником, то оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. З урахуванням мотивів, наведених у цій постанові, Верховний Суд відхиляє викладені у відзиві на касаційну скаргу доводи відповідача як необґрунтовані.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судові рішення наведеним вимогам не відповідають.
6.2. За змістом частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
6.3. З огляду на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неврахування норм матеріального права, беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалені у справі судові рішення слід скасувати з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
6.4. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
7. Судові витрати
Оскільки в цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП № 0662" задовольнити частково.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 та рішення Господарського суду Житомирської області від 28.05.2025 у справі № 906/811/24 скасувати, справу № 906/811/24 передати на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак