02 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/5569/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючої, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Руда Г. В.,
за участю представників:
позивача - Ростомова Г. А. (адвоката, в режимі відеоконференції),
відповідача-1 - не з'явилися,
відповідача-2 - Каланжової А. О. (самопредставництво, в режимі відеоконференції), Ковальчук Л. В. (самопредставництво, в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської міської ради
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2025, додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 (колегія суддів: Таран С. В. - головуюча, Богатир К. В., Діброва Г. І.) та рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2025 (суддя Рога Н. В.) у справі
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ТРОЇЦЬКА-17"
до: 1) Одеської міської ради, 2) Виконавчого комітету Одеської міської ради
про визнання незаконними та скасування свідоцтв про право власності і рішень про державну реєстрацію права власності,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У грудні 2024 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ТРОЇЦЬКА-17" (далі - ОСББ "ТРОЇЦЬКА-17") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради, в якому просило:
- визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нежитлові підвальні приміщення № НОМЕР_3 за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради, розташовані за адресою: АДРЕСА_1; свідоцтво від 15.03.2007 серії: НОМЕР_2, видане на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 08.02.2007 № 20;
- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради від 24.04.2007 на нежитлові підвальні приміщення № НОМЕР_3 загальною площею 174 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1; реєстраційний номер майна: 18645636;
- визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нежитлові підвальні приміщення № НОМЕР_4 за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради, розташовані за адресою: АДРЕСА_1; свідоцтво від 08.05.2008 серії: НОМЕР_1, видане на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 20.03.2008, № 305;
- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради від 29.05.2008 на нежитлові підвальні приміщення № НОМЕР_4 загальною площею 125,3 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1; реєстраційний номер майна: 23445381;
- визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення між третім та четвертим поверхами № НОМЕР_5, розташоване за адресою: АДРЕСА_1; свідоцтво від 07.12.2009 серії: НОМЕР_1, видане на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.10.2009 № 1080;
- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради від 21.12.2009 на нежитлове приміщення між третім та четвертим поверхами № НОМЕР_5 загальною площею 6,9 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1; реєстраційний номер майна: 29251047.
1.2. Позовні вимоги ОСББ "ТРОЇЦЬКА-17" обґрунтовані тим, що Одеська міська рада незаконно набула право комунальної власності на спірні приміщення, оскільки ці приміщення є допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку та призначені для забезпечення експлуатації будинку і побутового обслуговування його мешканців. Крім того, як зазначав позивач, спірні приміщення належать на праві спільної сумісної власності співвласникам квартир та нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1. При цьому позивач на підтвердження позовних вимог посилався на висновок судової будівельно-технічної експертизи від 10.05.2024 № 12/24, складений судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Рапачем К. В. на замовлення ОСББ "ТРОЇЦЬКА-17".
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.05.2025, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 у справі № 916/5569/24, частково задоволено позов ОСББ "ТРОЇЦЬКА-17".
Вирішено визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради від 24.04.2007 на нежитлові підвальні приміщення № НОМЕР_3 загальною площею 174 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1; реєстраційний номер майна: 18645636.
Вирішено визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради від 29.05.2008 на нежитлові підвальні приміщення № НОМЕР_4 загальною площею 125,3 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1; реєстраційний номер майна: 23445381.
Вирішено визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради від 21.12.2009 на нежитлове приміщення між третім та четвертим поверхами № НОМЕР_5 загальною площею 6,9 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1; реєстраційний номер майна: 29251047.
В іншій частині позовних вимог ОСББ "ТРОЇЦЬКА-17" відмовлено.
2.2. Господарські суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги ОСББ "ТРОЇЦЬКА-17" про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради на нежитлові приміщення, виходили з того, що ОСББ "ТРОЇЦЬКА-17" після його створення не потрібно доводити право власності на приміщення загального користування, в тому числі допоміжні приміщення, оскільки такі приміщення перебувають у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку відповідно до законодавства. Водночас, як установили господарські суди, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що спірні приміщення будувалися не як допоміжні приміщення, а як інші приміщення в багатоквартирному будинку, що не належать до житлового фонду, тобто є самостійними об'єктами нерухомого майна з іншим призначенням, ніж допоміжні приміщення. Крім того, як зазначили господарські суди, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження проведення реконструкції спірних приміщень, їх перебудови в нежитлові приміщення на підставі рішень органів місцевого самоврядування. При цьому господарські суди попередніх інстанцій узяли до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи від 10.05.2024 № 12/24, складений судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Рапачем К. В., відповідно до якого спірні приміщення належать до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
З урахуванням викладеного господарські суди виснували про необхідність задоволення позовних вимог ОСББ "ТРОЇЦЬКА-17" щодо визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради на нежитлові приміщення, оскільки спірні приміщення належать до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, а в Одеської міської ради не існувало правових підстав для реєстрації речового права на ці приміщення за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради. Водночас господарські суди не взяли до уваги доводи Одеської міської ради про необхідність застосування позовної давності, оскільки позов ОСББ "ТРОЇЦЬКА-17" про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради на нежитлові приміщення є негаторним, а тому, за висновками судів, на такий позов позовна давність не поширюється.
2.3. Господарський суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСББ "ТРОЇЦЬКА-17" про визнання незаконними та скасування свідоцтв про право власності на нежитлові підвальні приміщення, виходив із того, що свідоцтва, які посвідчують право власності на приміщення, самі по собі не змінюють їх правового режиму за умови встановлення у справі належності приміщень до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку. Тому суд відмовив у задоволенні зазначених позовних вимог ОСББ "ТРОЇЦЬКА-17" з підстав неефективності обраного позивачем способу захисту.
2.4. Додатковою постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 у справі № 916/5569/24 частково задоволено заяву ОСББ "ТРОЇЦЬКА-17" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Вирішено стягнути з Одеської міської ради на користь ОСББ "ТРОЇЦЬКА-17" 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви ОСББ "ТРОЇЦЬКА-17" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Частково не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 та рішенням Господарського суду Одеської області від 23.05.2025 у справі № 916/5569/24, до Верховного Суду звернулася Одеська міська рада з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення в частині задоволення позовних вимог ОСББ "ТРОЇЦЬКА-17", а справу № 916/5569/24 в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Крім того, Одеська міська рада просить скасувати додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 у справі № 916/5569/24.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Одеська міська рада зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Одеська міська рада, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. При цьому Одеська міська рада зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, що передбачено пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. На думку Одеської міської ради, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 391 Цивільного кодексу України у випадку розгляду судом позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію права власності з належністю таких позовних вимог до негаторного позову, у взаємозв'язку з вирішенням питання про можливість застосування до цих позовних вимог позовної давності (статті 256, 257, частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).
3.4. Крім того, Одеська міська рада вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували приписи статей 256, 257, 267 Цивільного кодексу України та не врахували висновки щодо застосування цих норм, викладені в постановах Верховного Суду від 11.03.2025 у справі № 904/1986/22, від 05.06.2019 у справі № 1-2/2012, від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.
3.5. Одеська міська рада також зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не дослідили обставин стосовно здійснення Одеською міською радою перешкод позивачу в користуванні та розпорядженні спірними приміщеннями. За доводами Одеської міської ради, суди не надали належної оцінки висновку судової будівельно-технічної експертизи від 10.05.2024 № 12/24, який складено судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Рапачем К. В. Одеська міська рада вважає, що господарські суди безпідставно проігнорували доводи відповідача про необхідність застосування позовної давності у спірних правовідносинах.
3.6. Оскільки, за доводами Одеської міської ради, оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог ОСББ "ТРОЇЦЬКА-17" мають бути скасовані, то, на думку скаржника, додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 у справі № 916/5569/24 слід також скасувати, оскільки вона є невід'ємною складовою частиною постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 у справі № 916/5569/24.
3.7. ОСББ "ТРОЇЦЬКА-17" у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. ОСББ "ТРОЇЦЬКА-17" зазначає, що роль допоміжних приміщень унеможливлює припинення права власності співвласників багатоквартирного будинку, поки існує сам будинок. Крім того, на думку ОСББ "ТРОЇЦЬКА-17", господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано взяли до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи від 10.05.2024 № 12/24, складений судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Рапачем К. В.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 08.02.2007 № 20 "Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси" доручено Комунальному підприємству "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" провести технічну інвентаризацію та зареєструвати за Одеською міською радою об'єкти нежитлового фонду комунальної власності, зокрема, підвальне приміщення № НОМЕР_3 площею 174 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
4.2. На підставі цього рішення Одеській міській раді видано свідоцтво від 15.03.2007 серії: НОМЕР_2 про право власності на нежитлове підвальне приміщення № НОМЕР_3 площею 174 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
4.3. 24.04.2007 за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради здійснено державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлове підвальне приміщення площею 174 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24.04.2007 № 14357350 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуженням об'єктів нерухомого майна від 08.12.2024 №407100890.
4.4. Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 20.03.2008 № 305 "Про реєстрацію об'єктів комунальної власності міста Одеси" доручено Комунальному підприємству "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" провести технічну інвентаризацію та зареєструвати за Одеською міською радою об'єкти нежитлового фонду комунальної власності згідно з додатком, а також оформити та видати Одеській міській раді свідоцтва про право власності на об'єкти, зазначені в додатку до цього рішення. В підпункті 6 додатку до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 20.03.2008 № 305 зазначено підвальне приміщення площею 125,3 м2 № НОМЕР_4, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
4.5. На підставі цього рішення Одеській міській раді видано свідоцтво від 08.05.2008 серії: НОМЕР_1 про право власності на нежитлове підвальне приміщення площею 125,3 м2 № НОМЕР_4, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
4.6. 29.05.2008 за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради здійснено державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлове підвальне приміщення площею 125,3 м2 № НОМЕР_4, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, про що свідчать витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29.05.2008 №19008114 та інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуженням об'єктів нерухомого майна від 08.12.2024 № 407100951.
4.7. Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.10.2009 № 1080 "Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси" затверджено перелік об'єктів нерухомого майна, що підлягають реєстрації за Одеською міською радою, який є додатком до цього рішення, та доручено Комунальному підприємству "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" у тримісячний строк за заявою Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради зареєструвати за Одеською міською радою право власності на об'єкти нерухомого майна згідно з пунктами цього рішення. В підпункті 41 затвердженого переліку об'єктів нерухомого майна зазначено приміщення № НОМЕР_5 загальною площею 6,9 м2, яке знаходиться між третім та четвертим поверхами, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
4.8. На підставі цього рішення Одеській міській раді видано свідоцтво від 07.12.2009 серії: САС № 842799 про право власності на нежитлове приміщення між третім та четвертим поверхами № НОМЕР_5 площею 6,9 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
4.9. 21.12.2009 за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради здійснено державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення між третім та четвертим поверхами № НОМЕР_5 площею 6,9 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.12.2009 № 24850668 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуженням об'єктів нерухомого майна від 08.12.2024 № 407100951.
4.10. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 27.01.2016 здійснено державну реєстрацію ОСББ "ТРОЇЦЬКА-17", про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис № 15561020000057054.
4.11. Згідно з пунктами 1.1, 1.2, 1.4, 1.5 Статуту ОСББ "ТРОЇЦЬКА-17" - це об'єднання, створене власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку № 17, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку". Об'єднання діє відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", чинного законодавства України та Статуту. Об'єднання набуває статусу юридичної особи з моменту його державної реєстрації в порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". Об'єднання відповідає за своїми зобов'язаннями коштами та майном об'єднання, що належать об'єднанню як юридичній особі; об'єднання від свого імені є учасником правовідносин, набуває майнові та немайнові права і обов'язки, виступає позивачем та відповідачем у суді.
4.12. Метою створення об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом (пункт 2.1 Статуту ОСББ "ТРОЇЦЬКА-17").
4.13. Положеннями пункту 2.3 Статуту ОСББ "ТРОЇЦЬКА-17" передбачено, що завданням та предметом діяльності об'єднання є: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов'язань, пов'язаних із діяльністю об'єднання.
4.14. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що за результатами опрацювання адресованого Департаменту комунальної власності Одеської міської ради запиту позивача, ОСББ "ТРОЇЦЬКА-17" отримало відповідь Комунальної установи "Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради" від 19.08.2017 № 01-17/101-КУ, до якої додано копії документів на спірні приміщення (технічні паспорти та рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради про реєстрацію спірних приміщень за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності).
4.15. Крім того, як установили господарські суди, відповідно до технічного паспорта на будинок № 17 на вул. Троїцька в м. Одеса, виготовленого 23.05.2016 Комунальною установою "Бюро технічної інвентраризації" на замовлення Комунального підприємства "ЖКС "Порто-Франківський", у корпусі будинку літ. "А" наявні лише два приміщення першого поверху, які є ізольованими, і їхня сумарна площа становить 113,7 м2, у той час як приміщення № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 № НОМЕР_5 зазначені як підсобні, і в загальний підрахунок площі нежитлових приміщень не включені. На планах підвал зображено як єдиний об'єкт, а міжповерховий коридор - як окремий фрагмент між планами третього та четвертого поверхів.
4.16. Господарські суди також зазначили, що в матеріалах справи наявний висновок судової будівельно-технічної експертизи від 10.05.2024 № 12/24, складений судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Рапачем К. В. на замовлення ОСББ "ТРОЇЦЬКА-17".
4.17. Цим висновком установлено відсутність відмінностей у функціональному призначенні підвальних приміщень будівлі літера "А" № НОМЕР_3 загальною площею 174 м2 і № НОМЕР_4 загальною площею 125,3 м2, зареєстрованих як нежитлові приміщення, від приміщень того ж підвалу будівлі літера "А" № I загальною площею 8,8 м2 і № II загальною площею 11,5 м2, зазначених у технічному паспорті на будинок як підсобні приміщення загального користування; всі підвальні приміщення будинку складають загальну анфіладу відкритих приміщень підвалу.
4.18. Крім того, у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 10.05.2024 № 12/24, складеного судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Рапачем К. В. на замовлення ОСББ "ТРОЇЦЬКА-17", зазначено, що в підвальному приміщенні будівлі літера "А" наявні такі комунікації: ревізії на трубах системи водовідведення, що слугують для обслуговування приміщень багатоповерхового будинку; запірна арматура системи водопостачання, що слугує для обслуговування приміщень багатоповерхового будинку; електрощитова. Згідно з ДБН В.2.2-15-2019 "Житлові будинки. Основні положення" встановлено, що підвальні приміщення у будівлі літера "А" загальною площею 319,6 м2, у тому числі: № НОМЕР_3 загальною площею 174 м2, № НОМЕР_4 загальною площею 125,3 м2, № I загальною площею 8,8 м2, № II загальною площею 11,5 м2, призначені для забезпечення експлуатації житлового будинку та побутового обслуговування його співвласників і мешканців. Усі підвальні приміщення у будівлі літера "А" загальною площею 319,6 м2, у тому числі: № НОМЕР_3 загальною площею 174 м2, № НОМЕР_4 загальною площею 125,3 м2, № I загальною площею 8,8 м2, № II загальною площею 11,5 м2, належать до допоміжних приміщень загального користування багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.
4.19. За результатами огляду міжповерхового приміщення між третім та четвертим поверхами неможливо визначити функціональне призначення міжповерхового приміщення. Проведене дослідження, аналіз архівної технічної інвентарної документації на житловий будинок, дослідження його конструктивних особливостей і конструктивних елементів, розташованих над арочним проїздом між будівлями літера "А" та літера "Б", дозволяє дійти висновку про те, що цей простір будинку виділено як окреме приміщення та самостійний об'єкт нерухомого майна в кінці 2000-х років. У замовленні Представництва з управління комунальною власністю Одеської міської ради від 09.09.2009 на проведення технічної інвентаризації зазначено: "Нежитлове приміщення 4-го поверху орієнтовною площею 7 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1". Комунальним підприємством "ОМБТІ та РОН" виготовлено технічний паспорт та 21.12.2009 зареєстровано "нежитлове приміщення між 3-м та 4-м поверхами № НОМЕР_5". Документація, щодо визначення функціонального призначення цього приміщення як "нежитлового" в інвентарній справі відсутня. В архівній технічній інвентарній документації на будинок 1935 - 1998 років окреме приміщення між третім та четвертим поверхами, що має ознаки самостійного об'єкта нерухомого майна, відсутнє.
4.20. При цьому у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 10.05.2024 № 12/24, складеному судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Рапачем К. В. на замовлення ОСББ "ТРОЇЦЬКА-17", установлено, що багатоквартирний будинок після реконструкції у 1967 році складався з трьох будівель, позначених літерами "А", "Б" і "Б1". Між будівлями літери "А" та літери "Б" знаходиться арочний проїзд, над яким розташовані коридори на рівні другого поверху та на рівні горища будівлі літера "Б". Перший коридор загальною площею 6,7 м2 є входом зі сходового маршу будівлі літера "А" між другим та третім поверхами на другий поверх будівлі літера "Б" (до квартири № 2). Другий коридор (арочний, загальною площею 6,9 м2) знаходиться над першим, на рівні горища будівлі літера "Б", вхід до нього існує зі сходового маршу будівлі літера "А" (між третім та четвертим поверхами). Конструктивної відмінності між цими коридорами немає. Верхній коридор, що був входом до горища і знаходився у спільному користуванні співвласників будинку, у 2009 році було виділено як об'єкт нерухомого майна - "нежитлове приміщення". Побічним свідченням цього новоутворення є заштукатурена арка входу до коридору, в яку вставлені двері, а з іншого боку - заштукатурена стінка на межі коридору та горища. Проведене дослідження свідчить про те, що визначення міжповерхового приміщення між третім та четвертим поверхами будівлі літера "А" загальною площею 6,9 м2, як нежитлового приміщення між третім та четвертим поверхами № НОМЕР_5, є довільним, пов'язане із самобудовою, яка порушує правила пожежної безпеки, що передбачають вільний доступ до горища та можливість користування цим коридором для забезпечення експлуатації будинку згідно з існуючими нормативами. Досліджуване приміщення між третім та четвертим поверхами - коридор до горища будівлі літера "Б" - призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його співвласників та мешканців. Наведені характеристики міжповерхового приміщення між третім та четвертим поверхами № НОМЕР_5 будівлі літера "А" (фактично входу до горища будівлі літера "Б", розташованого над арочним проїздом між будівлею літера "А" та будівлею літера "Б") свідчать про те, що воно відповідає ознакам допоміжного приміщення загального користування.
4.21. Позивач, вважаючи, що оспорювані свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення та рішення про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради на нежитлові приміщення порушують його права, звернувся до Господарського суду Одеської області із цим позовом.
Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.2. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги ОСББ ТРОЇЦЬКА-17" до Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання незаконними та скасування свідоцтв про право власності і рішень про державну реєстрацію права власності.
5.4. Позовні вимоги ОСББ "ТРОЇЦЬКА-17" обґрунтовані тим, що Одеська міська рада незаконно набула право комунальної власності на спірні приміщення, оскільки ці приміщення є допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку та призначені для забезпечення експлуатації будинку і побутового обслуговування його мешканців. Крім того, як зазначав позивач, спірні приміщення належать на праві спільної сумісної власності співвласникам квартир та нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1. При цьому позивач на підтвердження позовних вимог посилався на висновок судової будівельно-технічної експертизи від 10.05.2024 № 12/24, складений судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Рапачем К. В. на замовлення ОСББ "ТРОЇЦЬКА-17".
5.5. Господарські суди попередніх інстанцій, розглянувши справу по суті позовних вимог, вирішили частково задовольнити позов ОСББ "ТРОЇЦЬКА-17".
5.6. Одеська міська рада не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій у частині задоволення позовних вимог ОСББ "ТРОЇЦЬКА-17", а тому звернулася з касаційною скаргою на судові рішення.
5.7. Отже, під час касаційного провадження Верховний Суд здійснює перегляд оскаржуваних судових рішень тільки в частині задоволення позовних вимог ОСББ "ТРОЇЦЬКА-17".
5.8. Одеська міська рада, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. При цьому Одеська міська рада зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, що передбачено пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.9. Пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
5.10. На думку Одеської міської ради, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 391 Цивільного кодексу України у випадку розгляду судом позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію права власності з належністю таких позовних вимог до негаторного позову, у взаємозв'язку з вирішенням питання про можливість застосування до цих позовних вимог позовної давності (статті 256, 257, частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).
5.11. Верховний Суд, перевіривши та надавши оцінку доводам скаржника, зазначає таке.
5.12. Відповідно до частини 1 статті 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
5.13. Згідно із частиною 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
5.14. Відповідно до статті 385 Цивільного кодексу України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об'єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.
5.15. Частиною 1 статті 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
5.16. Верховний Суд зазначає, що відповідно до положень частини 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
5.17. Офіційне тлумачення положень частини 2 статті 10 цього Закону наведено в рішенні Конституційного Суду від 02.03.2004 № 4-рп/2004 зі змінами, внесеними згідно з рішенням Конституційного Суду від 09.11.2011 № 14-рп/2011.
5.18. Так, у рішенні Конституційного Суду України у справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків від 02.03.2004 № 4-рп/2004 зазначено, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" треба розуміти так: допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.
5.19. Відповідно до статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
5.20. Отже, допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов'язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 17.06.2025 у справі № 904/5046/20, від 18.06.2024 у справі № 916/1200/23, від 20.08.2024 у справі № 916/3951/21.
5.21. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення); спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (в тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
5.22. Частинами 1, 2 статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" встановлено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
5.23. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
5.24. Частинами 1, 4 статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
5.25. Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання відповідно до цього Закону та статуту зобов'язане, зокрема, забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, припиняти дії третіх осіб, що утруднюють або перешкоджають реалізації прав володіння, користування і розпорядження спільним майном співвласниками.
5.26. Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22.04.2025 у справі № 916/3951/21, від 16.12.2020 у справі № 914/554/19, особливістю правового режиму допоміжних приміщень є те, що вони є спільною власністю власників квартир у багатоквартирному будинку відповідно до законодавства, і підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення співвласниками будь-яких додаткових дій. Наведене виключає набуття будь-якою особою права власності на такі приміщення, як на окремий об'єкт цивільних прав.
5.27. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц (щодо переобладнання горища багатоквартирного будинку) викладено висновок про те, що допоміжні приміщення багатоквартирного (в тому числі двоквартирного) будинку не можуть бути окремо відчужені як такі, не можуть бути сформовані як окремий об'єкт нерухомості й речове право на них не може бути зареєстроване (в тому числі й за власниками квартир в будинку). Тобто допоміжні приміщення багатоквартирного (у тому числі двоквартирного) будинку, як і елементи спільного майна такого будинку взагалі, є обмежено оборотоздатними.
5.28. Отже, Верховний Суд зазначає, що об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку після його створення не потрібно доводити право власності на приміщення загального користування (в тому числі допоміжні), оскільки вони перебувають у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку в силу закону. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.04.2025 у справі № 923/38/22, від 22.04.2025 у справі № 916/3951/21, від 20.08.2024 у справі № 916/3951/21, від 08.04.2020 у справі № 915/1096/18.
5.29. Таким чином, господарські суди з урахуванням висновку судової будівельно-технічної експертизи від 10.05.2024 № 12/24, складеного судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Рапачем К. В., установивши відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження того, що спірні приміщення будувалися не як допоміжні приміщення, а як інші приміщення в багатоквартирному будинку, що не належать до житлового фонду, дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСББ ТРОЇЦЬКА-17" щодо визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію права власності.
5.30. Верховний Суд зазначає, що доводи, викладені в касаційній скарзі Одеської міської ради, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій.
5.31. При цьому колегія суддів не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували приписи статей 256, 257, 267 Цивільного кодексу України та не врахували висновки щодо застосування цих норм, викладені в постановах Верховного Суду від 11.03.2025 у справі № 904/1986/22, від 05.06.2019 у справі № 1-2/2012, від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, оскільки негаторний позов може бути пред'явлений позивачем протягом часу існування відповідного правопорушення. Колегія суддів також зазначає, що позовна давність не поширюється на вимоги власника чи іншого володільця про усунення перешкод у здійсненні ним права користування чи розпорядження своїм майном, що не пов'язані з позбавленням володіння, оскільки правопорушення є таким, що триває в часі. За таких обставин висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається скаржник.
5.32. Колегія суддів також не може взяти до уваги твердження Одеської міської ради про те, що господарські суди безпідставно проігнорували доводи відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин позовної давності, оскільки такі доводи розглянуті судами та їм надана правова оцінка.
5.33. Отже, Верховний Суд у цьому випадку не встановив неправильного застосування господарськими судами попередніх інстанцій приписів статті 391 Цивільного кодексу України та положень статей 256, 257, частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України.
5.34. За таких обставин у Верховного Суду відсутні правові підстави для формування в цій справі висновку щодо застосування приписів статті 391 Цивільного кодексу України та положень статей 256, 257, частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України.
5.35. Крім того, колегія суддів, розглянувши доводи скаржника про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не дослідили обставин стосовно здійснення Одеською міською радою перешкод позивачу в користуванні та розпорядженні спірними приміщеннями, зазначає, що відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
5.36. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
5.37. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
5.38. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом зібраних у справі доказів чи обставин справи за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.11.2025 у справі № 924/216/25, від 27.05.2025 у справі № 914/3670/21, від 08.07.2025 у справі № 922/3697/24, від 13.06.2024 у справі № 906/392/23, від 13.06.2024 у справі № 906/211/23, від 14.05.2024 у справі № 916/2779/23.
5.39. При цьому доводи Одеської міської ради про ненадання судами належної оцінки висновку судової будівельно-технічної експертизи від 10.05.2024 № 12/24, який складено судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Рапачем К. В, спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень. Крім того, такі доводи скаржника спрямовані на переоцінку доказів у справі. Разом із тим скаржник у касаційній скарзі не наводить доводів стосовно того, що зазначений висновок експерта є недопустимим доказом у цій справі.
5.40. Водночас зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що господарські суди попередніх інстанцій із дотриманням вимог процесуального законодавства здійснили оцінку доказів та встановили обставини справи на підставі належних, допустимих, достатніх і достовірних доказів.
5.41. При цьому Одеська міська рада, зазначаючи про необхідність скасування додаткової постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2025, не наводить жодних доводів стосовно того, що така постанова ухвалена з порушенням норм процесуального права або неправильним застосуванням норм матеріального права.
5.42. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування судових рішень господарських судів попередніх інстанцій із цих підстав.
5.43. За результатами перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин судами із правильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права. Тому в цьому випадку відсутні правові підстави для скасування чи зміни судових рішень, що оскаржуються.
5.44. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками господарських судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень.
5.45. Верховний Суд також зазначає, що інші доводи касаційної скарги стосуються з'ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, а тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
7. Судові витрати
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2025, додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2025 у справі № 916/5569/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак