02 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 926/1964/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючої, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Руда Г. В.,
за участю представників:
позивача - Сарафінчан І. Ф. (адвоката, в режимі відеоконференції),
відповідача - не з'явилися,
третьої особи-1 - Сарафінчан І. Ф. (адвоката, в режимі відеоконференції),
третьої особи-2 - Сарафінчан І. Ф. (адвоката, в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова 2022"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 (колегія суддів: Якімець Г. Г. - головуюча, Бойко С. М., Бонк Т. Б.) і рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.03.2025 (суддя Гончарук О. В.) у справі
за позовом Фізичної особи - підприємця Гамазинського Андрія Володимировича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова 2022",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 ,
про звільнення приміщення, розірвання договору оренди землі, звільнення земельної ділянки та стягнення заборгованості,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У липні 2024 року Фізична особа - підприємець Гамазинський Андрій Володимирович (далі - ФОП Гамазинський А. В.) звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова 2022" (далі - ТОВ "Нова 2022") про:
- зобов'язання ТОВ "Нова 2022" звільнити нежитлову будівлю та споруди, розташовані за адресою: м. Чернівці, вул. Лейтенанта Олександра Маланчука, 55;
- розірвання договору оренди землі від 22.07.2022 щодо земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Чернівці, вул. Лейтенанта Олександра Маланчука, 55, зі скасуванням державної реєстрації права оренди земельної ділянки;
- звільнення земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:39:002:0004 площею 0,0563 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1;
- стягнення заборгованості в розмірі 1 499 732,86 грн, яка складається із заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення
від 22.07.2022 № 3 зі змінами, внесеними додатковою угодою від 02.01.2023 № 1/3-2022, в розмірі 1 372 824,62 грн, і заборгованості за договором оренди землі від 22.07.2022 в розмірі 1232,72 грн.
1.2. Позовні вимоги ФОП Гамазинського А. В. обґрунтовані тим, що на підставі договору оренди землі від 22.07.2022 та договору оренди нежитлового приміщення від 22.07.2022 № 3 відповідачу було передано в користування земельну ділянку з кадастровим номером 7310136600:39:002:0004 площею 0,0563 га, розташовану за адресою: м. Чернівці, вул. Лейтенанта Олександра Маланчука, 55, і розміщені на цій земельній ділянці нежитлову будівлю і споруди. Разом із тим, на думку позивача, відповідач порушив умови договору оренди землі від 22.07.2022 щодо сплати орендної плати і такі порушення є істотними та свідчать про наявність підстав для дострокового розірвання цього договору. Крім того, позивач зазначав про необхідність зобов'язання ТОВ "Нова 2022" звільнити нежитлову будівлю та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, з огляду на те, що 13.06.2024 закінчився строк дії договору оренди нежитлового приміщення від 22.07.2022 № 3, та стверджував, що у відповідача утворилася заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення від 22.07.2022 № 3 в розмірі 1 372 824,62 грн і заборгованість за договором оренди землі від 22.07.2022 в розмірі 1232,72 грн.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 26.12.2024 у справі № 926/1964/24 залишено без розгляду позов ФОП Гамазинського А. В. до ТОВ "Нова 2022" в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 1 372 824,62 грн.
2.2. Зазначена ухвала господарського суду першої інстанції обґрунтована тим, що на стадії підготовчого провадження до Господарського суду Чернівецької області від позивача надійшла заява про часткове залишення позову без розгляду від 17.12.2024 № 3280. При цьому місцевий господарський суд установив відсутність підстав для відмови в задоволенні заяви позивача про часткове залишення позову без розгляду від 17.12.2024 № 3280, тому залишив без розгляду позов ФОП Гамазинського А. В. до ТОВ "Нова 2022" в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 1 372 824,62 грн.
2.3. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 06.03.2025, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 у справі № 926/1964/24, задоволено позов ФОП Гамазинського А. В. до ТОВ "Нова 2022" про звільнення приміщення, розірвання договору оренди землі, звільнення земельної ділянки та стягнення заборгованості.
Вирішено зобов'язати ТОВ "Нова 2022" звільнити нежитлову будівлю та споруди, розташовані за адресою: м. Чернівці, вул. Лейтенанта Олександра Маланчука, 55.
Вирішено розірвати договір оренди землі від 22.07.2022 щодо земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Чернівці, вул. Лейтенанта Олександра Маланчука, 55, скасувавши державну реєстрацію права оренди земельної ділянки.
Вирішено зобов'язати ТОВ "Нова 2022" звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 7310136600:39:002:0004 площею 0,0563 га, розташовану за адресою: м. Чернівці, вул. Лейтенанта Олександра Маланчука, 55.
Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 1232,72 грн.
2.4. Задовольняючи позовні вимоги ФОП Гамазинського А. В., господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до пункту 7.1 договору оренди нежитлового приміщення від 22.07.2022 № 3 цей договір укладено на два роки та він набирає чинності з 22.07.2022. Крім того, пунктом 7.6 договору оренди нежитлового приміщення від 22.07.2022 № 3 передбачено, що в разі припинення цього договору орендар зобов'язаний негайно повернути орендодавцю приміщення (в день припинення договору). Враховуючи припинення 22.07.2024 договору оренди нежитлового приміщення від 22.07.2022 № 3 у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, господарські суди виснували, що у відповідача виник обов'язок негайно повернути об'єкти оренди позивачу. Проте суди встановили, що відповідач не повернув позивачу об'єкти оренди, передані ТОВ "Нова 2022" за договором оренди нежитлового приміщення від 22.07.2022 № 3. Так, відповідач, визнаючи те, що об'єкти оренди, передані ТОВ "Нова 2022" за договором оренди нежитлового приміщення від 22.07.2022 № 3, перебувають у його користуванні, водночас заперечував факт укладення зазначеного договору оренди та не надав будь-яких доказів правомірного володіння майном, яке є власністю позивача. За таких обставин господарські суди попередніх інстанцій вирішили зобов'язати ТОВ "Нова 2022" звільнити нежитлову будівлю і споруди, розташовані за адресою: м. Чернівці,
вул. Лейтенанта Олександра Маланчука, 55.
Крім того, господарські суди встановили відсутність у матеріалах справи доказів сплати відповідачем орендної плати за договором оренди землі від 22.07.2022, тому дійшли висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати за цим договором у розмірі 1000,00 грн, а також нарахованих на цю заборгованість інфляційних втрат у розмірі 137,17 грн та 3 % річних у розмірі 59,55 грн. При цьому суди зазначили, що відповідач не сплачував орендну плату за договором оренди землі від 22.07.2022 протягом двох років. З урахуванням викладеного суди виснували, що підставою для розірвання договору є систематична (два і більше разів) несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, в тому числі сплата орендної плати не в повному обсязі (часткове виконання зобов'язання). Таким чином, за висновками судів, оскільки відповідач порушив істотні умови договору оренди землі від 22.07.2022, розташованої за адресою: м. Чернівці, вул. Лейтенанта Олександра Маланчука, 55, це є підставою для розірвання цього договору. Водночас господарські суди з посиланням на статтю 34 Закону України "Про оренду землі" зазначили, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на визначених договором умовах і не має права утримувати її для задоволення своїх вимог до орендодавця.
При цьому апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, не взяв до уваги доводи відповідача про непідписання договору оренди нежитлового приміщення від 22.07.2022 № 3 та договору оренди землі від 22.07.2022. Як констатував апеляційний господарський суд, місцевий господарський суд досліджував оригінали договору оренди нежитлового приміщення від 22.07.2022 № 3 та договору оренди землі від 22.07.2022 і встановив, що ці договори підписані від імені орендодавців позивачем та третіми особами, які не заперечують власноручного підписання таких договорів. Крім того, зазначені договори від імені орендаря підписані директором ТОВ "Нова-2022". При цьому на підписі директора орендаря є відбиток печатки юридичної особи ТОВ "Нова-2022", а печатка підприємства належить до даних, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у відповідних правовідносинах. Водночас апеляційний господарський суд зазначив, що юридична особа повинна нести відповідальність за законність використання її печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на договори, акти, розрахункові документи. Апеляційний господарський суд також установив, що в матеріалах справи відсутні як докази про втрату, викрадення або вибуття печатки ТОВ "Нова-2022" з володіння відповідача, так і докази про використання цієї печатки іншою особою всупереч волі відповідача.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 та рішенням Господарського суду Чернівецької області від 06.03.2025 у справі № 926/1964/24, до Верховного Суду звернулося ТОВ "Нова 2022" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення, а справу № 926/1964/24 передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "Нова 2022" зазначає, що оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ТОВ "Нова 2022", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. ТОВ "Нова 2022" вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили приписи статті 99 Господарського процесуального кодексу України, неправильно застосували положення статей 203, 215, 234 Цивільного кодексу України та не врахували висновки щодо застосування цих норм права і висновки щодо обраного позивачем способу захисту цивільного права, викладені в постановах Верховного Суду від 12.07.2023 у справі № 902/1076/21, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.01.2023 у справі № 601/2139/21, від 24.05.2023 у справі № 567/792/22, від 19.06.2023 у справі № 601/1965/21, від 21.06.2023 у справі № 567/874/22, від 19.02.2024 у справі № 567/3/22, від 24.05.2023 у справі № 567/792/22, від 19.06.2023 у справі № 601/1965/21, від 21.06.2023 у справі № 567/874/22, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 06.04.2021 у справі № 925/642/19, від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20.
3.4. Крім того, на думку ТОВ "Нова 2022", господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили положення статей 74, 76, 79, 99 Господарського процесуального кодексу України, оскільки безпідставно відмовили відповідачу в задоволенні клопотань про призначення судової почеркознавчої експертизи. Наведене, за доводами скаржника, унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення.
3.5. ФОП Гамазинський А. В., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у відзиві на касаційну скаргу просять касаційну скаргу ТОВ "Нова 2022" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, а також здійснювати розгляд справи без участі позивача та третіх осіб. На думку позивача та третіх осіб, суди, встановивши, що відповідач після закінчення строку дії договору оренди нежитлового приміщення від 22.07.2022 № 3 не повернув позивачу об'єкти оренди, передані ТОВ "Нова 2022" за цим договором, дійшли правильного висновку про зобов'язання ТОВ "Нова 2022" звільнити нежитлову будівлю та споруди, розташовані за адресою: м. Чернівці, вул. Лейтенанта Олександра Маланчука, 55. Крім того, як вважають позивач та треті особи, суди, встановивши, що відповідач не сплачував орендну плату за договором оренди землі від 22.07.2022 протягом двох років, обґрунтовано задовольнили позовні вимоги про розірвання договору оренди землі від 22.07.2022, про зобов'язання ТОВ "Нова 2022" звільнити земельну ділянку та про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором оренди землі від 22.07.2022.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 22.07.2022 між позивачем, третіми особами (орендодавці) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 3, відповідно до умов якого орендодавці зобов'язуються передати орендарю, а орендар - прийняти за плату на строк та на умовах, встановлених цим договором, комплекс обслуговування автомобілів (АЗС) за адресою: м. Чернівці, вул. Лейтенанта Олександра Маланчука, 55, який є власністю орендодавців і розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 7310136600:39:002:0004 площею 0,0563 га за адресою: м. Чернівці, вул. Лейтенанта Олександра Маланчука, 55.
4.2. Згідно з пунктом 7.1 договору оренди нежитлового приміщення від 22.07.2022 № 3 цей договір укладений терміном на 2 роки і набирає чинності з 22.07.2022, а в частині взаємних розрахунків та відповідальності сторін - до повного виконання умов договору.
4.3. Крім того, суди встановили, що 22.07.2022 між позивачем, третіми особами (орендодавці) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавці передають, а орендар приймає у строкове платне володіння та користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення з кадастровим номером 7310136600:39:002:0004 площею 0,0563 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
4.4. Пунктом 3 договору оренди землі від 22.07.2022 передбачено, що на земельній ділянці розташовані об'єкти нерухомого майна, які належать на праві власності орендодавцям та які передані в оренду орендарю.
4.5. Відповідно до пункту 6 договору оренди землі від 22.07.2022 цей договір укладено строком на п'ятнадцять років.
4.6. За змістом пунктів 7, 8 договору оренди землі від 22.07.2022 орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі в розмірі п'ятсот гривень у рік кожному з орендодавців. Орендар сплачує орендну плату до 24 грудня щорічно (за бажанням орендодавців - готівкою в касі орендаря або перераховує на рахунки орендодавців, відкриті в банківських установах).
4.7. У пункті 22 договору оренди землі від 22.07.2022 сторони погодили, що орендар зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату та здійснити реєстрацію права оренди на земельну ділянку відповідно до законодавства.
4.8. Згідно з пунктом 29 договору оренди землі від 22.07.2022 цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлене законодавством.
4.9. Як установили господарські суди попередніх інстанцій, на виконання умов договору оренди землі від 22.07.2022 орендар здійснив державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права з індексним номером 306355062. У цьому витягу зазначено, що орендодавцями земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:39:002:0004 площею 0,0563 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , є Гамазинський Андрій Володимирович , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а орендарем - ТОВ "Нова 2022".
4.10. Крім того, господарські суди встановили, що 25.01.2024 між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (дарувальники) та Гамазинським Андрієм Володимировичем (обдаровуваний) укладено договір дарування, відповідно до умов якого дарувальники подарували належні їм на праві спільної часткової приватної власності 2/3 частки нерухомого майна - нежитлової будівлі та споруд, що знаходяться за адресою: м. Чернівці, вул. Лейтенанта Олександра Маланчука, 55, та 2/3 частки земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:39:002:0004 площею 0,0563 га, а обдаровуваний прийняв у дар зазначене майно.
4.11. Господарські суди також установили, що на момент звернення позивача із цим позовом позивач є власником зазначеного нерухомого майна та земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:39:002:0004 площею 0,0563 га.
4.12. Позивач, вважаючи порушеними свої права внаслідок неналежного, на його думку, виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення від 22.07.2022 № 3 та за договором оренди землі від 22.07.2022, звернувся до Господарського суду Чернівецької області із цим позовом.
5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
5.1. Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Нова 2022" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.03.2025 у справі № 926/1964/24, вирішено здійснити розгляд справи у відкритому судовому засіданні 18.11.2025.
17.11.2025 до Верховного Суду від відповідача надійшли заяви про відкладення розгляду касаційної скарги ТОВ "Нова 2022" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.03.2025 у справі № 926/1964/24. У цих заявах відповідач просив відкласти розгляд зазначеної касаційної скарги з огляду на хворобу директора ТОВ "Нова 2022" - Калинчук О. Г., яка представляє інтереси ТОВ "Нова 2022" і має намір особисто взяти участь у розгляді касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 18.11.2025 задоволено заяви ТОВ "Нова 2022" про відкладення розгляду касаційної скарги; відкладено розгляд касаційної скарги ТОВ "Нова 2022" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 та рішення Господарського суду Чернівецької області
від 06.03.2025 у справі № 926/1964/24 на 02.12.2025.
02.12.2025 до Верховного Суду від відповідача надійшли заява про відкладення розгляду касаційної скарги ТОВ "Нова 2022" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 і рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.03.2025 у справі № 926/1964/24 та клопотання про долучення до матеріалів справи копії медичного висновку про тимчасову непрацездатність від 01.12.2025. Згадана заява обґрунтована тим, що адвокат Дарійчук Є. О., яка представляє інтереси відповідача, не може з'явитися в судове засідання, оскільки перебуває на лікарняному. Це, як зазначав відповідач у заяві про відкладення розгляду касаційної скарги ТОВ "Нова 2022", підтверджується медичним висновком про тимчасову непрацездатність від 01.12.2025. Тому відповідач просив відкласти розгляд касаційної скарги ТОВ "Нова 2022" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.03.2025 у справі № 926/1964/24. Крім того, відповідач у клопотанні про долучення до матеріалів справи копії медичного висновку про тимчасову непрацездатність від 01.12.2025 вказав, що помилково не долучив до заяви про відкладення розгляду касаційної скарги ТОВ "Нова 2022" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.03.2025 у справі № 926/1964/24 копію медичного висновку про тимчасову непрацездатність від 01.12.2025.
Розглядаючи клопотання ТОВ "Нова 2022" про відкладення розгляду касаційної скарги колегія суддів установила, що ухвалою Верховного Суду від 18.11.2025 вже задовольнялися заяви ТОВ "Нова 2022" про відкладення розгляду касаційної скарги ТОВ "Нова 2022" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.03.2025 у справі № 926/1964/24. При цьому колегія суддів ураховує, що участь у судовому засіданні представників учасників справи не визнавалася обов'язковою, а юридична особа не позбавлена права мати іншого представника для ведення судових справ. Крім того, суд касаційної інстанції не досліджує додаткові докази, а перегляд судових рішень на відповідність їх приписам матеріального та процесуального права здійснюється судом касаційної інстанції на момент їх ухвалення. Водночас колегія суддів установила, що в доданій відповідачем копії інформаційної довідки про медичний висновок, не вказано, кому саме видано такий висновок. Ураховуючи, що відкладення розгляду касаційної скарги є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору в судовому засіданні, та з огляду на строки розгляду касаційної скарги, визначені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ТОВ "Нова 2022" про відкладення розгляду касаційної скарги ТОВ "Нова 2022" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.03.2025 у справі № 926/1964/24.
5.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.3. Заслухавши суддю-доповідачку, представницю позивача та третіх осіб, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі і запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
5.4. Предметом позову в цій справі (з урахуванням заяви позивача про часткове залишення позову без розгляду від 17.12.2024 № 3280 та ухвали Господарського суду Чернівецької області від 26.12.2024 у справі № 926/1964/24) є вимоги ФОП Гамазинського А. В. до ТОВ "Нова 2022" про звільнення приміщення, розірвання договору оренди землі, звільнення земельної ділянки та стягнення заборгованості.
5.5. Позовні вимоги ФОП Гамазинського А. В. обґрунтовані тим, що на підставі договору оренди землі від 22.07.2022 та договору оренди нежитлового приміщення від 22.07.2022 № 3 відповідачу було передано в користування земельну ділянку з кадастровим номером 7310136600:39:002:0004 площею 0,0563 га, розташовану за адресою: м. Чернівці, вул. Лейтенанта Олександра Маланчука, 55, і розміщені на цій земельній ділянці нежитлову будівлю та споруди. Разом із тим, на думку позивача, відповідач порушив умови договору оренди землі від 22.07.2022 щодо сплати орендної плати і такі порушення є істотними та свідчать про наявність підстав для дострокового розірвання цього договору. Крім того, позивач зазначав про необхідність зобов'язання ТОВ "Нова 2022" звільнити нежитлову будівлю та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, з огляду на те, що 13.06.2024 закінчився строк дії договору оренди нежитлового приміщення від 22.07.2022 № 3, та стверджував, що у відповідача утворилася заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення від 22.07.2022 № 3 в розмірі 1 372 824,62 грн і заборгованість за договором оренди землі від 22.07.2022 в розмірі 1232,72 грн.
5.6. Верховний Суд зазначає, що за змістом частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
5.7. Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків
5.8. Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
5.9. Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
5.10. Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
5.11. У частині першій статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
5.12. Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
5.13. При цьому приписами статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
5.14. Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
5.15. За змістом приписів статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
5.16. Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
5.17. Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
5.18. Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
5.19. Крім того, Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
5.20. За змістом статті 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
5.21. Правилами частини першої статті 2 Закону України "Про оренду землі" визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
5.22. Тому підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки визначені Законом України "Про оренду землі", Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.
5.23. Отже, оренда землі є окремим видом найму майна, загальні правила якого визначені приписами цивільного (приватного) права. Відповідно, й законодавче регулювання підстав припинення права оренди землі включає норми цивільного та земельного законодавства. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 та постановах Верховного Суду від 01.04.2025 у справі № 917/49/24, від 04.02.2025 у справі № 916/3679/23.
5.24. За загальним правилом частини першої статті 651 Цивільного кодексу України, яке застосовується до будь-яких цивільних (приватноправових) правовідносин щодо зміни або розірвання договорів, така зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
5.25. Винятком із цього правила є приписи частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, що надають суду повноваження зі зміни або розірвання договору (без наявності згоди сторін), проте у випадках, визначених законом. Тож загальне правило про розірвання та зміну договору без згоди сторін на підставі рішення суду передбачене у частині другій статті 651 Цивільного кодексу України, що визначає універсальні засади, застосовні до усіх видів приватноправових договорів.
5.26. Спеціальними у врегулюванні розірвання договору оренди землі є приписи статті 32 Закону України "Про оренду землі", а також статті 141 Земельного кодексу України, пункт "д" частини першої якої передбачає, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 та постановах Верховного Суду від 01.04.2025 у справі № 917/49/24, від 04.02.2025 у справі № 916/3679/23.
5.27. Відповідно до частини четвертої статті 31 Закону України "Про оренду землі" розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
5.28. Частиною першою статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
5.29. Відповідно до пункту "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
5.30. Отже, дострокове розірвання договору оренди землі можливе, зокрема, на вимогу однієї із сторін договору за рішенням суду у випадках, передбачених законом або договором. При цьому окремими підставами для примусового припинення права користування земельною ділянкою на умовах оренди є систематична несплата земельного податку або орендної плати. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 01.04.2025 у справі № 917/49/24, від 04.02.2025 у справі № 916/3679/23.
5.31. Аналізуючи питання щодо розірвання договору оренди землі на підставі пункту "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 зазначила, що для того, щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України, суд має встановити такі обставини як "систематичність" та "несплату", зокрема, орендної плати.
5.32. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 також зазначила, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадків несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.
5.33. Щодо поняття "несплата", вжитого в пункті "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати. Тому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що підставою для розірвання договору оренди землі згідно з пунктом "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати.
5.34. Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 дійшла висновку про те, що в разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначений умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України, а загальне правило частини другої статті 651 Цивільного кодексу України - у разі істотності порушення договору іншою стороною. Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України. Натомість у разі неістотної часткової несплати орендної плати, а так само у разі виникнення спору щодо її розміру, порядку здійснення платежів тощо, у власника завжди є право на звернення до суду з позовом про стягнення таких орендних платежів, 3 % річних, інфляційних втрат, неустойки тощо. Такий спосіб захисту буде ефективним та пропорційним, відновлюватиме порушене право орендодавця та зберігатиме договір оренди землі, виходячи з балансу інтересів обох сторін.
5.35. Господарські суди попередніх інстанцій, розглянувши справу № 926/1964/24 по суті позовних вимог, дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ФОП Гамазинського А. В.
5.36. ТОВ "Нова 2022" не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернулося з касаційною скаргою на судові рішення в цій справі. ТОВ "Нова 2022", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.37. Пунктами 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4
частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.38. Касаційна скарга з посиланням на положення пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивована тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили приписи статті 99 Господарського процесуального кодексу України, неправильно застосували положення статей 203, 215, 234 Цивільного кодексу України та не врахували висновки щодо застосування цих норм права та висновки щодо обраного позивачем способу захисту цивільного права, викладені в постановах Верховного Суду від 12.07.2023 у справі № 902/1076/21, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.01.2023 у справі № 601/2139/21, від 24.05.2023 у справі № 567/792/22, від 19.06.2023 у справі № 601/1965/21, від 21.06.2023 у справі № 567/874/22, від 19.02.2024 у справі № 567/3/22, від 24.05.2023 у справі № 567/792/22, від 19.06.2023 у справі № 601/1965/21, від 21.06.2023 у справі № 567/874/22, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 26.10.2022
у справі № 227/3760/19-ц, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 06.04.2021 у справі № 925/642/19, від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20.
5.39. За змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та в постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права в подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій ухвалено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли в подібних правовідносинах.
5.40. Дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі ТОВ "Нова 2022", колегія суддів установила, що в постанові Верховного Суду від 12.07.2023 у справі № 902/1076/21 викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами під час ухвалення оскаржуваних рішень:
"5.17. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
5.18. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
5.19. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
5.20. Зміст цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
5.21. Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
…5.23. Таким чином, апеляційний суд фактично надав перевагу поясненням третьої особи ОСОБА_4 , яка не робила ці пояснення у формі заяви свідка, а тільки стверджувала про підписання договору купівлі-продажу його учасниками 04.08.2014 у м. Вінниця, які самі по собі не є доказом у справі. Також нею не надано на підтвердження цих обставин жодних належних та допустимих доказів, в той час як ОСОБА_5 такі обставини заперечував з посиланням на відповідний доказ, а саме табель обліку, який було правомірно взято до уваги та оцінено у сукупності з іншими доказами судом першої інстанції".
5.41. При цьому скаржник зазначає, що подібні висновки також викладені в постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
5.42. Крім того, за доводами скаржника, в постановах Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 601/2139/21, від 24.05.2023 у справі № 567/792/22, від 19.06.2023 у справі № 601/1965/21, від 21.06.2023 у справі № 567/874/22, від 19.02.2024 у справі № 567/3/22, від 24.05.2023 у справі № 567/792/22, від 19.06.2023 у справі № 601/1965/21, від 21.06.2023 у справі № 567/874/22 викладено висновки, які, на його думку, не враховані господарськими судами:
"Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що договір оренди землі позивач не укладала і не підписувала, а тому заявлені нею вимоги є обґрунтованими. При цьому, суди попередніх інстанцій встановили факт непідписання позивачем оспорюваного правочину лише на підставі її тверджень про його неукладення та ненадання відповідачем доказів на їх спростування.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками з огляду на таке. належним доказом, який би міг засвідчити належність підпису особи на письмових документах, є висновок почеркознавчої експертизи".
5.43. Скаржник із посиланням на наведені висновки зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили положення статей 74, 76, 79, 99 Господарського процесуального кодексу України, оскільки безпідставно відмовили відповідачу в задоволенні клопотань про призначення судової почеркознавчої експертизи. Наведене, за доводами скаржника, унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення.
5.44. Крім того, як зазначає скаржник, договір оренди нежитлового приміщення від 22.07.2022 № 3 і договір оренди землі від 22.07.2022 підписані іншими особами, а не позивачем, відповідачем та третіми особами. При цьому він наголошує на тому, що зазначені договори від імені ТОВ "Нова 2022" підписані не директором цього підприємства, а іншою особою, яка імітувала її підпис та мала доступ до печатки ТОВ "Нова 2022".
5.45. Верховний Суд, проаналізувавши наведені висновки, на які посилається скаржник, перевіривши та надавши оцінку доводам ТОВ "Нова 2022", зазначає таке.
5.46. Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.
5.47. Частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
5.48. Вирішуючи питання про призначення у справі судової експертизи, суд враховує, що тягар доведення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються заперечення, лежить на стороні, яка на них посилається, а судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування; якщо наявні в матеріалах справи докази є взаємно суперечливими.
5.49. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну (частина друга статті 99 Господарського процесуального кодексу України ).
5.50. Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.
5.51. Матеріали справи № 926/1964/24 свідчать про те, що Господарський суд Чернівецької області 11.10.2024 зареєстрував клопотання ТОВ "Нова 2022" про призначення судової почеркознавчої експертизи.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 21.01.2025, зокрема, відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ "Нова 2022" про призначення судової почеркознавчої експертизи.
5.52. Місцевий господарський суд виходив із того, що судова експертиза призначається лише в разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто в разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Крім того, як зазначив господарський суд першої інстанції, питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. При цьому, за висновком господарського суду першої інстанції, якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, то їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом із призначенням відповідної судової експертизи.
5.53. Водночас, як установив місцевий господарський суд, у матеріалах справи наявні копії договору оренди нежитлового приміщення від 22.07.2022 № 3 та договору оренди землі від 22.07.2022, оригінали яких було надано суду для огляду. Крім того, господарський суд першої інстанції встановив, що договір оренди землі від 22.07.2022 містить підписи орендодавців і орендаря та засвідчений відбитком печатки ТОВ "Нова 2022".
5.54. Господарський суд зазначив, що умови договору оренди землі від 22.07.2022 про набрання ним чинності ставляться в залежність від підписання цього договору сторонами та його державної реєстрації. Разом із тим, як установив місцевий господарський суд, у матеріалах справи відсутні будь-які заперечення щодо відображеного у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права факту реєстрації договору оренди землі від 22.07.2022. Крім того, з позову та письмових пояснень третіх осіб вбачається, що всі ці особи, як орендодавці, не заперечують факт підписання ними договору оренди нежитлового приміщення від 22.07.2022 № 3 та договору оренди землі від 22.07.2022.
5.55. Однак, як установив суд, відповідач наголошує на формальному характері договірних відносин з позивачем і третіми особами та ставить під сумнів справжність підписів орендодавців, що містяться в договорах. Разом із тим, за висновком господарського суду першої інстанції, оцінка такої правової категорії як "формальність" правочину не вимагає необхідності застосування спеціальних знань. Водночас щодо сумнівів відповідача в підписанні договорів, то, як зазначив суд, такі сумніви повинні мати реальний характер. З урахуванням викладеного місцевий господарський суд зазначив, що суд не позбавлений можливості, надавши правову оцінку поданим сторонами доказам, вирішити спір навіть за наявності у відповідача сумнівів щодо дійсності підписів у договорі оренди нежитлового приміщення від 22.07.2022 № 3 та договорі оренди землі від 22.07.2022.
5.56. Таким чином, місцевий господарський суд, урахувавши предмет та підстави позову, обґрунтування клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи, виснував про відсутність дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування. Крім того, суд зазначив, що переважна більшість запропонованих відповідачем питань для судової почеркознавчої експертизи стосується додаткової угоди від 02.01.2023 № 1/3-2022 до договору оренди нежитлового приміщення від 22.07.2022 № 3, яка виключена позивачем із числа письмових доказів, тому відмовив у задоволенні клопотання ТОВ "Нова 2022" про призначення судової почеркознавчої експертизи.
5.57. Крім того, Верховний Суд установив, що апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, в оскаржуваній постанові дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи.
5.58. Так, апеляційний господарський суд зазначив, що відповідач до апеляційної скарги на рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.03.2025 у справі № 926/1964/24 долучив клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. При цьому апеляційний господарський суд установив, що ТОВ "Нова 2022" вже подававало до суду першої інстанції таке клопотання, в задоволенні якого було відмовлено.
5.59. Крім того, апеляційний господарський суд установив, що клопотання ТОВ "Нова 2022" про призначення судової почеркознавчої експертизи обґрунтоване тим, що директор ТОВ "Нова 2022" не підписувала договір оренди нежитлового приміщення від 22.07.2022 № 3 та договір оренди землі від 22.07.2022, а тому, на думку відповідача, такі договори є неукладеними. При цьому, як зазначив суд, відповідач ставить під сумнів підписи, що містяться на договорі оренди нежитлового приміщення від 22.07.2022 № 3 та договорі оренди землі від 22.07.2022, здійснені від імені орендодавців.
5.60. З урахуванням викладеного апеляційний господарський суд, розглянувши клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи, зауважив, що господарський суд першої інстанції під час розгляду справи в суді першої інстанції досліджував оригінали договору оренди нежитлового приміщення від 22.07.2022 № 3 та договору оренди землі від 22.07.2022. При цьому суд установив, що зазначені договори містять підписи орендодавців і орендаря, а підпис орендаря також засвідчено відбитком печатки ТОВ "Нова 2022". Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які би свідчили про втрату чи викрадення печатки ТОВ "Нова 2022" та використання такої печатки іншими особами. Водночас, як зазначив суд, умови договору оренди землі від 22.07.2022 щодо набрання ним чинності ставляться в залежність від підписання договору сторонами та його державної реєстрації. Між тим договір оренди землі від 22.07.2022 зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 02.08.2022 з індексним номером 306355062.
Апеляційний господарський суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази будь-яких заперечень щодо відображеного у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права факту реєстрації договору оренди землі від 22.07.2022. Крім того, орендодавці не заперечують підписання ними договору оренди нежитлового приміщення від 22.07.2022 № 3 і договору оренди землі від 22.07.2022 та не ставлять під сумнів підписи, що містяться на цих договорах, здійснені від їх імені. Водночас суд виснував про правомірність відмови судом першої інстанції в задоволенні клопотання ТОВ "Нова 2022" про призначення судової почеркознавчої експертизи. За таких обставин з огляду на предмет та підстави позову, наявні у матеріалах справи докази, та наведене ТОВ "Нова 2022" обґрунтування клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про її призначення.
5.61. Верховний Суд з урахуванням доводів скаржника, перевіривши наведені висновки господарських судів попередніх інстанцій, зазначає, що відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
5.62. Верховний Суд також зазначає, що під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 925/1459/23, від 15.10.2024 у справі № 917/531/19, від 24.09.2024 у справі № 910/14922/22, від 17.09.2024 у справі № 910/3022/22, від 26.09.2024 у справі № 907/456/23, від 16.01.2024 у справі № 906/1139/20.
5.63. Господарським процесуальним кодексом України закріплені основні засади господарського судочинства. Зокрема, відповідно до принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України) обов'язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.
5.64. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 925/1459/23, від 15.10.2024 у справі № 917/531/19, від 23.07.2024 у справі № 913/162/22, від 13.02.2024 у справі № 924/1022/22, від 17.01.2024 у справі № 906/1141/22, від 02.07.2024 у справі № 910/9544/23.
5.65. Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
5.66. При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
5.67. Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
5.68. Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
5.69. Колегія суддів зазначає, що тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
5.70. Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
5.71. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що господарські суди попередніх інстанцій надали оцінку всім зібраним доказам у справі.
5.72. З урахуванням викладеного, враховуючи принципи змагальності та рівності сторін, предмет доказування, Верховний Суд зазначає, що скаржник не довів порушення господарськими судами попередніх інстанцій приписів статей 74, 76, 79, 99 Господарського процесуального кодексу України під час відмови в задоволенні клопотань ТОВ "Нова 2022" про призначення судової почеркознавчої експертизи.
5.73. Крім того, незгода з відмовою у призначенні експертизи сама по собі не може бути підставою для висновку про те, що судом допущено в цій частині порушення норм процесуального права, яке є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 925/1459/23, від 28.02.2024 у справі № 916/997/23, від 10.01.2024 у справі № 921/39/23, від 18.04.2023 у справі № 904/7626/21, від 06.07.2023 у справі № 915/212/20.
5.74. Отже, з огляду на те, що призначення судової експертизи є правом, а не обов'язком суду і експертиза може бути призначена в разі наведення у клопотанні достатніх та обґрунтованих на те підстав, яких, як установили суди першої та апеляційної інстанцій, ТОВ "Нова 2022" не навело, а доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з мотивами, за якими суди відмовили ТОВ "Нова 2022" в задоволенні клопотань про призначення судової почеркознавчої експертизи, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими.
5.75. З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що ТОВ "Нова 2022" в поданій касаційній скарзі не спростувало висновків господарських судів попередніх інстанцій та не довело порушення норм процесуального права цими судами як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.
5.76. Наведеним спростовуються доводи ТОВ "Нова 2022" про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили положення статей 74, 76, 79, 99 Господарського процесуального кодексу України, оскільки безпідставно відмовили відповідачу в задоволенні клопотань про призначення судової почеркознавчої експертизи, що, на думку скаржника, унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення.
5.77. На підставі викладеного Верховний Суд визнає необґрунтованими доводи скаржника про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили приписи статті 99 Господарського процесуального кодексу України та не врахували висновки щодо застосування цієї норми права, викладені в постановах Верховного Суду від 12.07.2023 у справі № 902/1076/21, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.01.2023 у справі № 601/2139/21, від 24.05.2023 у справі № 567/792/22, від 19.06.2023 у справі № 601/1965/21, від 21.06.2023 у справі № 567/874/22, від 19.02.2024 у справі № 567/3/22, від 24.05.2023 у справі № 567/792/22, від 19.06.2023 у справі № 601/1965/21, від 21.06.2023 у справі № 567/874/22, оскільки висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, не суперечать висновкам, на які посилається скаржник.
5.78. Крім того, колегія суддів установила, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами під час ухвалення оскаржуваних рішень:
"49. З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону".
5.79. Верховний Суд також установив, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц викладено висновок, який, на думку ТОВ "Нова 2022", не було враховано господарськими судами під час ухвалення оскаржуваних рішень:
"6.36. За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) будівлі хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.
6.37. Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату.
6.38. У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше)".
5.80. При цьому скаржник посилається на неврахування господарським судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 06.04.2021 у справі № 925/642/19, від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, про те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам; неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.
5.81. Скаржник із посиланням на наведені висновки зазначає, що позивач обґрунтовував позовні вимоги фактами щодо укладення договору оренди нежитлового приміщення від 22.07.2022 № 3 та договору оренди землі від 22.07.2022. Проте, як вважає скаржник, ці договори є неукладеними, оскільки не були підписані сторонами договорів. Водночас ТОВ "Нова 2022" зауважує, що позивач у цьому випадку не пред'являв позовні вимоги на підставі приписів статті 1212 Цивільного кодексу України. З урахуванням викладеного, на думку скаржника, позивач обрав неправильний спосіб захисту цивільного права.
5.82. Верховний Суд, проаналізувавши висновки, на які посилається скаржник, перевіривши та надавши оцінку доводам ТОВ "Нова 2022", зазначає, що такі доводи в цьому випадку не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень у справі з огляду на таке.
5.83. За змістом частин першої, другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
5.84. Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
5.85. Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
5.86. Суб'єктивні цивільні права та інтереси особи захищаються в порядку, передбаченому законом, за допомогою застосування, зокрема, способів захисту.
5.87. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними.
5.88. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 11.02.2025 у справі № 922/985/24, від 12.11.2024 у справі № 911/3292/23, від 03.09.2024 у справі № 907/358/20, від 27.08.2024 у справі № 924/128/21, від 11.06.2024 у справі № 914/3293/20, від 07.05.2024 у справі № 910/11383/23.
5.89. Право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога щодо захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалися Верховним Судом та узагальнено викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.
5.90. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
5.91. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
5.92. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили би компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ вказав, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
5.93. Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).
5.94. Додатково в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача в цих правовідносинах, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені.
Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 та постановах Верховного Суду від 11.02.2025 у справі № 922/985/24, від 06.02.2024 у справі № 916/1431/23, від 07.05.2024 у справі № 910/11383/23.
5.95. Ефективність позовної вимоги має оцінюватися з огляду на обставини справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, відповідати встановленим обставинам.
5.96. Водночас, як установили господарські суди, 22.07.2022 між позивачем, третіми особами (орендодавці) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 3, відповідно до умов якого орендодавці зобов'язуються передати орендарю, а орендар - прийняти за плату на строк та на умовах, встановлених цим договором, комплекс обслуговування автомобілів (АЗС) за адресою: м. Чернівці, вул. Лейтенанта Олександра Маланчука, 55, який є власністю орендодавців та розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 7310136600:39:002:0004 площею 0,0563 га за адресою: м. Чернівці, вул. Лейтенанта Олександра Маланчука, 55.
5.97. Згідно з пунктом 7.1 договору оренди нежитлового приміщення від 22.07.2022 № 3 цей договір укладений терміном на 2 роки і набирає чинності з 22.07.2022, а в частині взаємних розрахунків та відповідальності сторін - до повного виконання умов договору.
5.98. Крім того, суди встановили, що 22.07.2022 між позивачем, третіми особами (орендодавці) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавці передають, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення з кадастровим номером 7310136600:39:002:0004 площею 0,0563 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
5.99. Пунктом 3 договору оренди землі від 22.07.2022 передбачено, що на земельній ділянці розташовані об'єкти нерухомого майна, які належать на праві власності орендодавцям та які передані в оренду орендарю.
5.100. Згідно з пунктом 29 договору оренди землі від 22.07.2022 цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлене законодавством.
5.101. Як установили господарські суди попередніх інстанцій, на виконання умов договору оренди землі від 22.07.2022 орендар здійснив державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права з індексним номером 306355062. У цьому витягу зазначено, що орендодавцями земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:39:002:0004 площею 0,0563 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, є Гамазинський Андрій Володимирович, Гамазинський Олександр Володимирович, Гамазинський Володимир Володимирович, а орендарем - ТОВ "Нова 2022".
5.102. Водночас колегія суддів ураховує, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є повноваженням судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Подібні висновки також викладені в постановах Верховного Суду від 15.10.2024 у справі № 917/531/19, від 08.10.2024 у справі № 911/549/21, від 24.09.2024 у справі № 910/3143/21, від 13.08.2024 у справі № 910/9909/23, від 11.06.2024 у справі № 923/47/22.
5.103. Отже, господарські суди попередніх інстанцій установили, що між позивачем, третіми особами та відповідачем укладено договір оренди нежитлового приміщення від 22.07.2022 № 3 та договір оренди землі від 22.07.2022, що спростовує протилежні доводи скаржника. Крім того, суди встановили факт подальшої державної реєстрації права оренди земельної ділянки за договором оренди землі від 22.07.2022.
5.104. При цьому суди, встановивши, що відповідач після закінчення строку дії договору оренди нежитлового приміщення від 22.07.2022 № 3 не повернув позивачу об'єкти оренди, передані ТОВ "Нова 2022" за цим договором, дійшли висновку про зобов'язання ТОВ "Нова 2022" звільнити нежитлову будівлю та споруди, розташовані за адресою: м. Чернівці, вул. Лейтенанта Олександра Маланчука, 55. Крім того, встановивши, що відповідач не сплачував орендну плату за договором оренди землі від 22.07.2022 протягом двох років, дійшли висновку про розірвання договору оренди землі від 22.07.2022, про зобов'язання ТОВ "Нова 2022" звільнити земельну ділянку та про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором оренди землі від 22.07.2022.
5.105. Верховний Суд зазначає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують наведених висновків господарських судів попередніх інстанцій. Оскільки господарські суди встановили, що між позивачем, третіми особами та відповідачем укладено договір оренди нежитлового приміщення від 22.07.2022 № 3 та договір оренди землі від 22.07.2022, колегія суддів зазначає, що положення статті 1212 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах. З урахуванням викладеного Верховний Суд не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що позивач обрав неправильний спосіб захисту цивільного права.
5.106. На підставі викладеного Верховний Суд визнає необґрунтованими доводи скаржника про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували положення статей 203, 215, 234 Цивільного кодексу України та не врахували висновки щодо застосування цих норм права і висновки щодо обраного позивачем способу захисту цивільного права, викладені в постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 06.04.2021 у справі № 925/642/19, від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, оскільки висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, не суперечать висновкам, на які посилається скаржник.
5.107. Таким чином, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень із цих підстав.
5.108. За результатами перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин судами із правильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права. Тому в цьому випадку відсутні правові підстави для скасування чи зміни судових рішень, що оскаржуються.
5.109. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками господарських судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень.
5.110. Верховний Суд також зазначає, що інші доводи касаційної скарги стосуються з'ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, а тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин першої-п'ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.3. За змістом частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
7. Судові витрати
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому
статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова 2022" залишити без задоволення.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.03.2025 у справі № 926/1964/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак