12 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/3614/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Картере В.І.
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 (колегія суддів у складі: Майданевич А.Г., - головуючий, Коротун О.М., Суліма В.В.)
та ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 (суддя Омельченко Л.В.)
у справі № 910/3614/25
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» 02.12.2025 подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі №910/3614/25, якою відмовлено скаржнику у визнанні кредитором ОСОБА_1 на загальну суму 29800,20 грн.
Здійснивши перевірку касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» та доданих до неї матеріалів, Верховний Суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам ст. 290 ГПК України, що є підставою для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Згідно з вимогами п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Зокрема, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
При цьому заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України скасування судових рішень через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати про неправильне застосування конкретних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування, яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, а також зазначити виключний (виключні) випадок (випадки), передбачений (передбачені) п.п. 1 - 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України щодо підстави (підстав), на якій (яких) подано касаційну скаргу.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп», звертаючись з касаційною скаргою зазначає обставини, передбачені п. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зокрема, вказує, що судами попередніх інстанцій не було враховано висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 31.08.2022 у справі № 280/4456/20, від 09.02.2023 у справі № 640/7029/19 стосовно того, що укладання електронного договору без реєстрації в особистому кабінеті, отримання одноразового ідентифікатора та його введення є технічно неможливим, а використання одноразового ідентифікатора підтверджує волевиявлення позичальника; без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно неможливим.
Також скаржник вказує, що відсутній висновок Верховного Суду який би комплексно врегульовав критерії підтвердження грошових вимог фактору у процедурі неплатоспроможності фізичної особи саме в такій конфігурації правовідносин, йдеться, зокрема, про визначення: достатності сукупності електронних документів; меж допустимого формалізму при оцінці платіжних документів, які можуть містити технічні недоліки оформлення, але об'єктивно відображають факт переказу коштів; стандарту доказування грошових вимог у процедурі неплатоспроможності за участю фінансових компаній, що працюють у сфері мікрофінансового кредитування, з огляду на масовий характер таких правовідносин і використання електронних технологій.
Разом з тим, Верховний Суд зазначає, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У цьому випадку необхідно чітко вказати:
- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;
- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
При цьому суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам заявник. В іншому випадку вказане б призвело до порушення таких принципів цивільного процесу, як змагальності та диспозитивності.
Верховний Суд зауважує, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України касаційна скарга має містити зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.
Проте, скаржник не дотримався вимог п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, оскільки при поданні касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України скаржником не зазначено норму права (абзац, пункт, частина статті, стаття), яку було застосовано судом без врахування висновку Верховного Суду у вказаних скаржником постановах. Також касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» не містить норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, до того ж скаржник не обґрунтував належним чином необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми.
З огляду на викладене касаційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 ст. 292 ГПК України із наданням скаржнику строку для усунення зазначених недоліків шляхом зазначення підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав) у спосіб, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України.
Суд звертає увагу скаржника на те, що заяву про усунення недоліків касаційної скарги слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи.
Згідно з ч. 4 ст. 174 та ч. 2 ст. 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі №910/3614/25 залишити без руху.
2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
3. Роз'яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду В. Картере