29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"03" грудня 2025 р. Справа № 924/934/25
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В. за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши справу
за позовом Комунального некомерційного підприємства "Хмельницький обласний протипухлинний центр" Хмельницької обласної ради м. Хмельницький
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут", м. Хмельницький
про визнання недійсними додаткових угод №1 від 17.01.2023р., №2 від 10.04.2023р., №3 від 15.06.2023р., №5 від 13.07.2023р., №6 від 10.08.2023р., №7 від 30.10.2023р., №8 від 30.11.2023р. до договору №22100942 від 02.01.2023р. та стягнення 470 249,37 грн.
За участю представників:
від позивача: Мельничук І.М. - згідно довіреності
від відповідача: Несторук О.С. - згідно наказу
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 03.12.2025р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Процесуальні дії по справі.
09.09.2025р. до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Комунального некомерційного підприємства "Хмельницький обласний протипухлинний центр" Хмельницької обласної ради м. Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут", м. Хмельницький про визнання недійсними додаткових угод №1 від 17.01.2023р., №2 від 10.04.2023р., №3 від 15.06.2023р., №5 від 13.07.2023р., №6 від 10.08.2023р., №7 від 30.10.2203р., №8 від 30.11.2023р. до договору №22100942 від 01.01.2203р. та стягнення 470 249,37 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану позовну заяву передано для розгляду судді Заярнюк І.В.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 10.09.2025р. відкрито провадження у справі №924/934/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11:30 год. 25.09.2025р.
Повідомленням про неможливість проведення підготовчого засідання від 25.09.2025р. підтверджено, що у зв'язку з перебуванням суді Заярнюка І.В. у відпустці, підготовче засідання призначене на 11 год. 30 хв. 25 вересня 2025р. по справі №924/934/25 не проводилось.
Ухвалою від 26.09.2025р. продовжено строк підготовчого провадження у справі №924/934/25 на тридцять днів. Розгляд справи №924/934/25 перепризначено на 12:00 год. 16.10.2025р.
У підготовчому засіданні 16.10.2025р. суд постановив ухвалу без оформлення окремого процесуального документу про оголошення перерви до 11:30 год. 05.11.2025р.
У підготовчому засіданні 05.11.2025р. суд постановив ухвалу без оформлення окремого процесуального документу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до слухання по суті на 11:30 год. 03.12.2025р.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, що викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти позовних вимог у повному обсязі з підстав, що викладені у відзиві на позов.
Судом враховується, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
В свою чергу, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
02.01.2023р. між Комунальним некомерційним підприємством "Хмельницький обласний протипухлинний центр" Хмельницької обласної ради (Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (Постачальник) укладено договір №22100942 про постачання електричної енергії споживачу.
Згідно п.2.1. Договору, Постачальник продає Споживачу із 01.01.2023р. по 31.12.2023р. товар "код ДК 021:2015:09310000-5-"Електрична енергія" (Електрична енергія)" для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до пункту 5.1 Договору, ціна цього Договору становить 5 352 750,00 грн.
Ціна за одиницю Товару визначається у додатку № 1 до Договору "Комерційна пропозиція Постачальника" (пункт 5.2 Договору). Кількість електричної енергії, яка мала бути поставлена за договором - 915 000,00 кВт/год.Відповідно до додатку № 1 до Договору "Комерційна пропозиція Постачальника" ціна за 1 кВт/год електричної енергії становить 4,875 грн. без ПДВ.
У розділі 5 Договору передбачено ціну та порядок оплати електричної енергії. Зокрема у п.5.5. Договору визначено, що на виконання п.п. 2 п.19 Особливостей, зміна ціни за одиницю товару без врахування тарифів та встановлення щомісячної ціни поставки товару без врахування тарифів здійснюється виходячи з коливання ціни на ринку товару, а саме середньозваженої ціни на ринку на добу вперед.
У п.5.5.1 Договору, погоджено зміну ціни за одиницю товару в Договорі про закупівлю, у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбувалося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до Договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної у договорі про закупівлю на момент його укладення. Внесення таких змін можливе за умови пред'явленого учасником обґрунтованого документального підтвердження коливання ціни такого товару на ринку, отриманого від уповноваженого органу. Документ, що надається учасником, повинен містити інформацію про середньозважену ціну на товар станом на дату або місяць укладення договору (останньої додаткової угоди) та ринкову (середньозважену) ціну на товар станом на момент укладення додаткової угоди (документ, що підтверджує коливання ціни товару на ринку повинен бути виданий не більше 5 календарних днів відносно дати укладення угоди).
Пунктом 13.6 Договору також визначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених п.19 Особливостей.
Упродовж дії Договору сторонами внесенні зміни до істотних умов Договору, а саме збільшено ціну за одиницю товару у зв'язку з її коливанням на ринку та змінено кількість одиниць електроенергії, про що укладено додаткові угоди: №1 від 17 січня 2023 року, №2 від 10 квітня 2023 року, №3 від 15 червня 2023 року, №4 від 13 липня 2023 року, №5 від 13 липня 2023 року, №7 від 30 жовтня 2023 року, №8 від 30 листопада 2023 року, №9 від 15 грудня 2023 року.
Додатковою угодою №1 від 17.01.2023р. піднято ціну за одиницю товару з дати укладення Договору до 4,99528 грн. без ПДВ за 1 кВт/год електричної енергії; кількість електричної енергії змінено до 892 967,36 кВт/год.
Додатковою угодою №2 від 10.04.2023р. піднято ціну за одиницю товару до 5,04525 грн. без ПДВ за 1 кВт/год електричної енергії; кількість електричної енергії змінено до 885 605,16 кВт/год.
Додатковою угодою №3 від 15.06.2023р. піднято ціну за одиницю товару до 5,2104 грн. без ПДВ за 1 кВт/год електричної енергії; кількість електричної енергії змінено до 859 246,17 кВт/год.
Додатковою угодою №4 від 13.07.2023р. кількість електричної енергії змінено до 864321,63 кВт/год.
Додатковою угодою №5 від 13.07.2023р. піднято ціну за одиницю товару до 5,51298 грн. без ПДВ за 1 кВт/год електричної енергії; кількість електричної енергії змінено до 830 400,79 кВт/год.
Додатковою угодою №6 від 10.08.2023р. піднято ціну за одиницю товару до 5,70431 грн. без ПДВ за 1 кВт/год електричної енергії; кількість електричної енергії змінено до 812 096,17 кВт/год.
Додатковою угодою №7 від 30.10.2023р. піднято ціну за одиницю товару до 6,06203 грн. без ПДВ за 1 кВт/год електричної енергії; кількість електричної енергії змінено до 786 795,71 кВт/год.
Додатковою угодою №8 від 30.11.2023р. піднято ціну за одиницю товару з дати укладення Договору до 7,44041 грн. без ПДВ за 1 кВт/год електричної енергії; кількість електричної енергії змінено до 727 147,49 кВт/год.
Додатковою угодою №9 від 25.12.2023р. кількість електричної енергії змінено до 522 920,00 кВт/год.
За додатковою угодою №1 від піднято ціну за одиницю товару у зв'язку з набуттям із 01.01.2023 року чинності постанови НРЕКП №1811 від 21.12.2022р. «Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії АТ "Хмельницькобленерго" та постанови НРЕКП №1788 від 21.12.2022 р. «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "УКРЕНЕРГО". Встановлено, що угода набирає чинності (вважається укладеною) з моменту її підписання уповноваженими представниками Сторін і є невід'ємною частиною вищевказаного Договору та згідно ст.631 ЦК України розповсюджує свою дію на правовідносини, які виникли між сторонами з 01.01.2023р. і діє до 31.12.2023р.
Комунальним некомерційним підприємством "Хмельницький обласний протипухлинний центр" Хмельницької обласної ради було отримано електроенергію в обсязі 522 920 кВт/год. за яку сплачено 3 529 331,37 грн. з ПДВ.
Комунальне некомерційне підприємство "Хмельницький обласний протипухлинний центр" Хмельницької обласної ради, було надіслано претензію ТОВ "Хмельницькенергозбут" №692 від 23.07.2025 р. про повернення безпідставно отриманих коштів у розмірі 470 249,27 грн.
У відповіді на претензію №694 від 08.08.2025, ТОВ "Хмельницькенергозбут" з заявленими вимогами не погоджується.
З огляду на зазначене, позивач з мотивів вказаних у позовній заяві, звернувся до суд.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.
За приписами статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
При цьому якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
При цьому суд виходить з того, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Як вбачається з позовних вимог, позивач просить визнати недійсними додаткові угод №1 від 17.01.2023р., №2 від 10.04.2023р., №3 від 15.06.2023р., №5 від 13.07.2023р., №6 від 10.08.2023р., №7 від 30.10.2023р., №8 від 30.11.2023р. до договору №22100942 від 02.01.2023р. про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між ТОВ “Хмельницькенергозбут» та КНП "Хмельницький обласний протипухлинний центр" Хмельницької обласної ради.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтями 11 Цивільного кодексу України унормовано, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положеннями частини першої статті 5 Закону України “Про публічні закупівлі» визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.
У статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі").
Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Так, згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2023р. за результатами проведення процедури закупівлі UA-2022-12-06-013996-а на підставі умов тендерної документації та комерційної пропозиції, поданої згідно процедури закупівлі, між КНП "Хмельницький обласний протипухлинний центр" Хмельницької обласної ради як споживачем та ТОВ "Хмельницькенергозбут" як постачальником укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №22100942, відповідно до якого постачальник продає споживачу із 01.01.2023 до 31.12.2023 електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. п. 1.4, 2.1 договору).
Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).
Згідно з ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
У п. 5.1 договору сторони визначили ціну договору 5 352 750,00 грн. та в п. 5.2 встановили, що ціна за одиницю товару визначається у додатку №1 до договору "Комерційна пропозиція Постачальника".
У додатку №1 до договору - "Комерційна пропозиція Постачальника" сторони погодили, з-поміж іншого, кількість (обсяг постачання) електричної енергії - 915 000 кВт/год, тариф на передачу - 0,34564 грн. за кВт/год без ПДВ, тариф на розподіл - 1,26442 грн. за кВт/год без ПДВ, базову ціну товару з тарифом на передачу та тарифом на розподіл - 4,8750 грн. за кВт/год без ПДВ.
При цьому у додатку зазначено, що відповідно до договору тариф на передачу електричної енергії, що включений в ціну за одиницю товару, станом на дату проведення аукціону по процедурі, згідно з якою укладено цей договір, затверджено постановою НКРЕКП №2454 від 01.12.2021, та становить 0,34564 коп. без ПДВ. Відповідно договору тариф на розподіл електричної енергії, що включений в ціну за одиницю товару, затверджено постановою НКРЕКП №2611 від 17.12.2021, та становить 1,26442 коп. без ПДВ.
Виходячи з вищенаведених положень законодавства та умов договору, станом на момент підписання договору про закупівлю від 02.01.2023р. сторонами погоджені істотні умови - предмет, кількість, ціна, строк виконання зобов'язань за договором відповідно до вимог ст. 180 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".
Разом з тим, у подальшому сторони договору уклали до нього оспорені додаткові угоди №1 від 17.01.2023р., №2 від 10.04.2023р., №3 від 15.06.2023р., №5 від 13.07.2023р., №6 від 10.08.2023р., №7 від 30.10.2023р., №8 від 30.11.2023р. до договору №22100942 від 02.01.2023р. про постачання електричної енергії споживачу
Судом враховується, що відповідно до положень частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після виконання не допускається.
Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Згідно з п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 7, ч. 5 ст. 33, ч. 4 ст. 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" на ринку електричної енергії державному регулюванню підлягають, зокрема тарифи на послуги з передачі електричної енергії та тарифи на послуги з розподілу електричної енергії, які оприлюднюються відповідними операторами в порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
В пункті 8.74 Постанови у справі № 910/401/23 від 07.03.2024р. Касаційний господарський суд у складі Верховного суду у подібних правовідносинах зауважив, що на момент укладення сторонами Договору про постачання електричної енергії споживачу відповідачу було відомо про прийняття НКРЕКП постанови, що не може бути розцінено добросовісною поведінкою сторони та поважною причиною, яка забезпечує реалізацію принципів максимальної економії, ефективності та пропорційності. Суди зазначили, що відповідач, підписуючи договір та погоджуючи його Істотні умови, повинен був оцінити можливість виконання зобов'язання щодо поставки електричної енергії етапом на дату укладення договору, а тому подальше укладення додаткової угоди № 1 та посилання на збільшення тарифу на послуги з розподілу електричної енергії постановою НКРЕКП вже після підписання договору не є поважною підставою для внесення відповідних змін.
Також відповідно до ч. 8 ст. 26 Закону України “Про публічні закупівлі» учасник процедури закупівлі має право внести зміни до своєї тендерної пропозиції або відкликати її до закінчення кінцевого строку її подання без втрати свого забезпечення тендерної пропозиції. Такі зміни або заява про відкликання тендерної пропозиції враховуються, якщо вони отримані електронною системою закупівель до закінчення кінцевого строку подання тендерних пропозицій.
Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 ЦК України).
Також судом зважається на те, що згідно з п. 4 ч. 3 ст. 57 Закону України “Про ринок електричної енергії» електропостачальник має у чіткий та прозорий спосіб інформувати своїх споживачів про зміну будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Електропостачальники зобов'язані повідомляти споживачів в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про їхнє право припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови.
Крім того, суд також враховує, що будь-який суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Беручи участь у процедурі публічних закупівель, самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, товариство гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни.
Відповідно п. 11 ч. 1 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач має право отримувати від відповідного електропостачальника повідомлення про його наміри внести зміни до будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до внесення та у разі незгоди із запропонованими змінами розірвати договір з електропосгачальником у визначеному договором порядку.
Згідно П. 3.2.4. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), у разі зміни умов договору про постачання електричної енергії споживачу, у тому числі комерційної пропозиції, електропостачальник не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування повідомляє про це споживача з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір». Аналогічні положення про необхідність повідомлення споживача не пізніше ніж: за 20 днів до застосування змін умов договору про постачання електричної енергії викладені у п. 13.2 Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу, який є Додатком №5 до ПРРЕБІ.
Отже, з урахуванням вищенаведеного у сукупності, беручи до уваги невідповідність додаткових угод №1 від 17.01.2023р., №2 від 10.04.2023р., №3 від 15.06.2023р., №5 від 13.07.2023р., №6 від 10.08.2023р., №7 від 30.10.2023р., №8 від 30.11.2023р. до договору №22100942 від 02.01.2023р. Закону України “Про ринок електричної енергії», останні відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України підлягають визнанню недійсними.
Щодо заявленої позивачем позовної вимоги про стягнення з відповідача 470 249,37 грн. коштів, перерахованих за товар, судом враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема договори про постачання електричної енергії споживачу.
Згідно зі статтею 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями ст. 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Отже, обов'язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений позивачу, врегульований нормами глави 54 ЦК України "Купівля-продаж" (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19).
За період дії договору та додаткових угод згідно актів приймання передачі електричної енергії, які долучені до матеріалів позовної заяви, позивачу поставлено 522 920 кВт.год електричної енергії та за яку перераховано ТОВ "Хмельницькенергозбут" 3 529 331,37 грн.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За приписами п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Таким чином у продовж 2023 року за поставлену електричну енергію замовником безпідставно надмірно сплачено, а ТОВ "Хмельницькенергозбут" безпідставно збережено кошти на загальну суму 470 249,37 грн. (522 920*5,85= 3 059 082,00).
З огляду на наведене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 470 249,37 грн.
Аналогічний підхід щодо правозастосування ст. ст. 216, 1212 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду України від 05.03.2024 у справі №927/68/23, від 26.03.2024 у справі №927/373/22, від 03.07.2024 у справі №910/13579/23, від 12.03.2025 у справі №924/524/24.
Статтею 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1. ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати недійсними додаткові угод №1 від 17.01.2023р., №2 від 10.04.2023р., №3 від 15.06.2023р., №5 від 13.07.2023р., №6 від 10.08.2023р., №7 від 30.10.2023р., №8 від 30.11.2023р. до договору №22100942 від 02.01.2023р. про постачання електричної енергії споживачу.
Стягнути з товариством з обмеженою відповідальністю ''Хмельницькенергозбут'' (м. Хмельницький, вул. Бандери Степана, 1/1; код ЄДРПОУ42035266) на користь Комунального некомерційного підприємства "Хмельницький обласний протипухлинний центр" Хмельницької обласної ради (м. Хмельницький вул. пілотська, 1, код ЄДРПОУ 01981224) кошти в сумі 470 249,37 грн. (чотириста сімдесят тисяч двісті сорок дев'ять гривень 37 коп.), 28 249,74 грн. (двадцять вісім тисяч двісті сорок дев'ять гривень 74 коп.) - витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складений та підписаний 12.12.2025р.
Рішення надіслати сторонам за допомогою підсистем ЄСІТС в електронні кабінети.
Суддя І.В. Заярнюк