ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
12 грудня 2025 року Справа № 917/951/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А.В. , суддя Бучинська Г.Б.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора Груп" про ухвалення додаткового рішення по справі №917/951/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОСТЕП" на рішення Господарського суду Житомирської області від 12 вересня 2025 року по справі №917/951/25 (суддя Прядко О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора Груп"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОСТЕП"
про стягнення 820882 грн 04 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АВРОРА ГРУП" (надалі - Позивач) звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОСТЕП" (надалі - Відповідач) про стягнення 804322 грн 48 коп. основного боргу, 2912 грн 3% річних та 13647 грн 56 коп. пені.
Дана справа відповідною ухвалою передана на розгляд Господарського суду Житомирської області.
Рішенням суду першої інстанції від 12 вересня 2025 року в справі №917/951/25 позов задоволено частково. Закрито провадження у справі №917/951/25 в частині вимоги про стягнення 472999 грн 39 коп. основного боргу за відсутністю предмета спору. Крім того, даним судовим рішенням стягнуто з Відповідача на користь Позивача 280679 грн 48 коп. основного боргу, 2912 грн річних, та 13647 грн 56 коп. пені. В іншій частині в позові відмовлено.
Не погоджуючи з рішенням місцевого господарського суду, Відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Житомирської області у справі № 917/951/25 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення трьох відсотків річних та пені і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 2912 грн трьох відсотків річних та 13647 грн 56 коп. пені (а.с. 129-131).
Постановою апеляційного господарського суду від 26 листопада 2025 року апеляційну скаргу Відповідача на рішення суду першої інстанції від 12 вересня 2025 року по справі №917/951/25 - залишено без задоволеня. Рішення Господарського суду Житомирської області від 12 вересня 2025 року по справі №917/951/25 - залишено без змін.
26 листопада 2025 року через підсистему "Електронний суд" від представника Позивача до суду апеляційної інстанції надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі. У поданій заяві Позивач просить стягнути з Відповідача 7000 грн понесених витрат на правову допомогу. До заяви долучено: договір про правову допомогу від 31 березня 2023 року №31/03; акт №06 прийому передачі наданих послуг до договору про надання професійної правничої допомоги (том 1, а.с. 163-164).
У відповідності до статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 3 грудня 2025 року прийнято до розгляду заяву Позивача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката. Зазначено про те, що додаткова постанова по справі №917/951/25 буде виготовлена в строк до 12 листопада 2025 року включно.
5 грудня 2025 року через підсистему "Електроний суд" від Відповідачи надійшли заперечення на клопотання Позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, в яких Відповідач просив стягнути 3000 грн витрат на правничу допомогу, зазачивши, що із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи. Відповідач вказав, що беручи до уваги вищевикладене, а також зважаючи на співмірність суми гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, він вважає заявлену суму компенсації витрат надмірною.
Відтак, дослідивши матеріали справи та розглянувши заяву представника Позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає подану заяву такою, що підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд констатує, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України: учасники справи мають право користуватися правничою допомогою; представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
В силу дії пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (а саме: - подання (заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи); зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
За положеннями частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України вбачається що, судові витрати складаються з: судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального України: витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (аналогічна правова позиція наведена і в додатковій ухвалі Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятоюстатті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Такі висновки викладені і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21.
У відзиві на апеляційну скаргу Позивач зазначив орієнтовний розрахунок суми витрат, які Позивач поніс або очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Вказана у відзиві сума становить 7000 грн (про стягнення витрат на правничу допомогу також зазначено у судових дебатах від 26 листопада 2025 року).
Як слідує з матеріалів справи, 31 березня 2023 року між адвокатом Вірьовкіним О.І. (далі - адвокат) та Позивачем (замовник) укладено договір про надання професійної правничої допомоги №31/03 (надалі - Договір; а.с. 163).
Згідно з пункту 1.1 Договору, адвокат взяв на себе зобов'язання надавати професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а замовник зобов'язався оплатити роботи у порядку та строки, обумовлені сторонами в даному Договорі.
Відповідно до пункту 1.2 Договору, адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень, зокрема: надає Позивачу консультаційні та юридичні (професійно правничі) послуги щодо захисту та представництва інтересів, зокрема, в загальних, адміністративних та господарських судах України усіх інстанцій, зокрема у цивільних, господарських та адміністративних справах, у справах про адміністративні правопорушення, у справах окремого та наказного провадження, в кримінальному провадженні, в тому числі оскарження дій та бездіяльності службових та посадових осіб; представляє замовника з усіма правами, які надано законом позивачу (цивільному, господарському позивачу та відповідачу), відповідачу, потерпілому, третій особі, заявнику, скаржнику; представляє інтереси (захищати) Позивача в судах.
Пунктом 2.1 Договору визначено, що даний Договір укладений до 1 квітня 2027 року та набирає чинності з моменту його підписання.
За правову допомогу, передбачену в пункті 1.2 Договору, Позивач сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначеному розділом 4 цього Договору. В ціну Договору не включені фактичні витрати щодо виконання адвокатом зобов'язань за Договором.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.3 Договору: розмір оплати праці адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються в актах прийому-передачі наданих послуг; сума наданих послуг сплачується замовником протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дня підписання акта прийомки-передачі наданих послуг; сторони погоджують, що підписання акту прийому-передачі наданих послуг є підтвердженням надання якісних послуг згідно замовлення і замовник зобов'язаний їх оплатити.
У відповідності до пункту 4.4 Договору, послуги можуть надаватися по окремим замовленням протягом тривалого часу.
Як визначено пунктом 4.5 Договору, вартість послуг може визначатися сторонами в актах прийомки-передачі наданих послуг у фіксованій сумі за один місяць, у цьому випадку в актах найменування послуг зазначається: надання юридичних послуг у вигляді письмових та усних консультацій і роз'яснень з юридичних питань, інформації щодо законодавства України стосовно діяльності Позивача. За місяць, який передував даті складанню акта.
26 листопада 2025 року між адвокатом Вірьовкіним О.І. та Позивачем підписано акт №06 прийому передачі наданих послуг до Договору, з наступним видом та вартістю послуг:
· підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу - вартість 5000 грн;
· представництво Позивача в суді 26 листопада 2025 року в режимі відеоконференції - вартість 2000 грн.
Що ж стосується участі в судових засіданнях від 26 листопада 2026 року в режимі відеоконференції, то колегія суду вважає дану послугу доведеною та такою, що підлягає задоволенню в зазначеному розмірі та сумі наведеній в акті (2000 грн).
Водночас, що ж стосується стягнення витрат на парвничу допомогу в розмірі 5000 грн за написання відзиву на апеляціну скаргу, то колегія суду вважає її розмір завищеним, з огляду на те, що дослідивши зміст відзиву на апеляційну скаргу вбачається, що він повністю відображає позицію Позивача зайняту в суді першої інстанції та позицію місцевого господарського суду відображену в оскаржуваному рішенні в частині стягнення річних та пені, відносно котрих Відповідачем подано апеляційну скаргу.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що у розумінні положень частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
У відповідності до частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової.
В силу дії частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката за договором про надання правової допомоги необхідним є як факт їх надання позивачу, так і те, що зміст наданих послуг є необхідним для розгляду справи у господарському суді.
Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування судових витрат Позивача за рахунок Відповідача, відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати Позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, як вже вказано вище, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
При цьому, колегія суддів констатує, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Разом з тим поряд зі згаданим принципом змагальності сторін іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є: верховенство права та пропорційність.
Відповідно до статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених Позивачем та Третьою особою до стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.
Згідно з частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Аналогічну правову позицію викладено і у постановах Верховного Суду від 21 травня 2019 року у справі №903/390/18, від 21 січня 2020 року в справі №916/2982/16, від 7 липня 2020 року в справі №914/1002/19.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В силу дії частини 1 статті 169 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Аналогічна позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічну правову позицію викладено і у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Колегія суддів приймає до уваги, що постановою апеляційного господарського суду від 26 листопада 2025 року апеляційну скаргу Відповідача на рішення Господарського суду Житомирської області від 12 вересня 2025 року по справі №917/951/25 залишено без задоволеня. Рішення Господарського суду Житомирської області від 12 вересня 2025 року по справі №917/951/25 - залишено без змін.
Таким чином судове рішення в суді апеляційної інстанції винесено на користь Позивача, що враховуються судом апеляційної інстанції при винесенні додаткової постанови.
Відтак, підсумовуючи усе вищеописане, колегія суду оцінивши заявлені Позивачем до стягнення витрати, приймаючи до уваги клопотання Відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, враховуючи всі аспекти складності цієї справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу витраченого адвокат на підготовку матеріалів, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, доведеність понесених судових витрат в суді апеляційної інстанції, прийшла до висновку, що заява Позивача про відшкодування витрат, підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 5000 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката в суді апеляційної інстанції (яка включає участь в судовому засіданні (2000 грн) та подання відзиву на апеляційної скарги (3000 грн). Відтак, в задоволенні решти заяви щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний господарський суд відмовляє.
Даний розподіл судових витрат є оптимальним та відповідає критерію необхідності та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, що відповідає вимогам статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України та сталій практиці Європейського суду з прав людини.
Керуючись статтями 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора Груп" про ухвалення додаткового рішення по справі №917/951/25 - задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОСТЕП" (проспект Миру, будинок 16А, місто Полтава, Полтавська область, 36000; код 39291937) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВРОРА ГРУП" (пр. Незалежності, будинок 13, м. Житомир, Житомирська область, 10031; код 43188483) 5000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції.
3. Господарському суду Житомирської області видати відповідний наказ.
4. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
5. Додаткову постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
6. Справу №917/951/25 повернути Господарському суду Житомирської області.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Бучинська Г.Б.