ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
09 грудня 2025 року Справа № 918/721/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Миханюк М.В.
секретар судового засідання Романець Х.В.
за участю представників сторін:
скаржника - Кузьмін А.Р. (в режимі відеоконференції);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 09 вересня 2025 року (повний текст складено 15.09.2025) у справі №918/721/25 (суддя Церковна Н.)
за заявою ОСОБА_1
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09.09.2025 у справі №918/721/25 відмовлено у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Залишено без розгляду заяву арбітражного керуючого Яковенка Дмитра Едуардовича про участь у справі.
Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії підготовчого судового засідання.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2025 у справі №918/721/25 клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 09.09.2025 у справі №918/721/25 залишено без руху. Запропоновано скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом надання суду доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.
13.10.2025 на адресу апеляційного господарського суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 09.09.2025 у справі №918/721/25. Призначено справу №918/721/25 до розгляду на 24.11.2025 об 12:30 год.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 у справі №918/721/25 розгляд апеляційної скарги відкладено на 09 грудня 2025 р. о 11:30 год.
Безпосередньо в судовому засіданні представник скаржника повністю підтримав вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника скаржника, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, ухвалу місцевого господарського суду - скасувати.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2025 року до Господарського суду Рівненської області звернувся ОСОБА_1 із заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20.08.2025, серед іншого, прийнято заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду. Підготовче засідання призначено на 09 вересня 2025 року. Пунктом 3 вказаної ухвали зобов'язано заявника надати до підготовчого засідання: письмові пояснення з приводу погашення існуючої заборгованості по кожному кредитору (із зазначенням суми погашення, дати та назви кредитора); причини виникнення заборгованості та цільове призначення кредитних коштів.
09.09.2025 через систему "Електронний суд" від представника заявника надійшло клопотання про зобов'язання АТ "ІДЕЯ БАНК", АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ", ТОВ "ІЗІ КРЕДИТ", ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ", ТОВ "МАНІФОЮ", ТОВ "МІЛОАН", ТОВ "ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ", ТОВ "ФК "Є ГРОШІ", ТОВ "ФК "ТЕХНОФІНАНС" - подати до суду відомості, необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (копії кредитних договорів, розрахунки заборгованості тощо). Крім того, у заявленому до суду клопотанні зазначено про відсутність у заявника частини кредитних договорів та розрахунків заборгованості, в зв'язку з чим представник боржника просить суд витребувати у кредиторів копії кредитних договорів та розрахунки заборгованості.
Місцевий господарський суд, розглянувши заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
При цьому, суд першої інстанції зазначив в оскаржуваній ухвалі, що подані заявником документи не є належним доказом припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців, як цього вимагає п. 2 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, та мають неточну та неповну інформацію. Також заявником не доведено належними та допустимими доказами наявності інших підстав, передбачених ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Крім того, поданий проект плану реструктуризації носить уявний характер.
Натомість, з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Відповідно до абз. 13 ч. 1 ст. 1 КУзПБ, під неплатоспроможністю слід розуміти неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Положеннями Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства визначено особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця.
Стаття 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи наведені в частині другій статті 115 цього Кодексу, згідно з якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:
- боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
- у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
- існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції (ч. 3 ст. 115 КУзПБ).
Тлумачення ч. 2 ст. 115 КУзПБ із застосуванням філологічного та логічного способів інтерпретації приводить до таких висновків:
- з огляду на вжиття законодавцем словосполучення інші обставини перелік підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи не є вичерпним;
- для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи достатньо навіть однієї або більше однієї підстави у будь-яких комбінаціях наведених у ч. 2 ст. 115 КУзПБ, оскільки законодавцем імперативно не визначено обов'язковим існування сукупності всіх чотирьох підстав, як умови для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи;
- наявність у боржника майна не виключає можливості існування в нього прострочених зобов'язань перед його кредиторами, як однієї із підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №916/106/22 та від 29.07.2021 у справі №909/1028/20).
Тобто, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи достатньо навіть однієї або більше однієї підстави у будь-яких комбінаціях, наведених у частині другій статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки законодавцем імперативно не визначено обов'язковим існування сукупності всіх підстав, як умови для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (постанова Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №909/1028/20).
Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 посилається на наявність у нього невиконаних прострочених зобов'язань перед фінансовими установами. Перелік кредиторів наведено у списку кредиторів ОСОБА_1 станом на 27.07.2025.
В обґрунтування наявності та розміру заборгованості заявник надав кредитний звіт станом на червень 2025 року із сайту Українського бюро кредитних історій про фінансові зобов'язання, а також в розрізі кредиторів заявник надав, зокрема, договори, розрахунки, відповіді на адвокатські запити тощо.
За даними ОСОБА_1 на момент подачі заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність він має невиконані кредитні зобов'язання перед кредиторами на суму 953 406,38 грн, які виконати наразі не має фінансової можливості, а з січня 2025 року взагалі припинив погашення заборгованості.
Колегія суддів зазначає, що згідно з положеннями ст. 1, ч. 2 ст. 6, ч. 5 ст. 119 КУзПБ процедура реструктуризації боргів боржника є першим, обов'язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів. При цьому, враховуються об'єктивні можливості і прагнення боржника до розрахунку з кредиторами, а також забезпечуються гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб, прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
У пунктах 1-3 ч. 1 ст. 237 ГПК України визначено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених ст. 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
ЄСПЛ під час розгляду справ неодноразово звертав увагу, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (див. mutatis mutandis - з урахуванням відповідних відмінностей рішення ЄСПЛ від 22.06.2006 у справі Miholapa v. Latvia (Михолапа проти Латвії), від 31.05.2007 у справі Andrejeva v. Latvia (Андрєєва проти Латвії), від 21.10.2011 у справі Дія-97 проти України).
Принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою справу, зокрема докази, в умовах, які не ставлять її в суттєво невигідне становище у порівнянні з опонентом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 03.05.2016 у справі Летінчич проти Хорватії (Letincic v. Croatia)).
Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування, це процесуальний обов'язок суду (постанови Верховного Суду від 23.12.2020 у справі №757/28231/13-ц, від 06.07.2022 у справі №910/6210/20).
Проте, господарським судом наведеного не враховано та в межах наявних в нього повноважень, передбачених ст.ст. 86, 237, 269 ГПК України, не надано належної оцінки поданим боржником доказам про наявність існування заборгованості перед кредиторами та неможливістю їх сплатити, зокрема, та не виключно наданим договорам, витягу з кредитної історії, банківським випискам, вжиттю заходів щодо отримання інформації від кредиторів шляхом подання адвокатських запитів, підстав її ненадання.
Колегія суддів зауважує, що згідно з частинами першою-третьою статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства, у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви. Підготовче засідання проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом. За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Системний аналіз статті 113, частин першої, другої статті 116, частини першої статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства дає можливість дійти висновку, що наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись судом з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому).
Разом з тим, способи та засоби доведення підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначені законодавцем шляхом наведення у частині третій статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства переліку документів, що мають додаватись до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та підтверджувати її зміст.
З урахуванням викладеного та положень частини третьої статті 13, статей 74, 76, 77 ГПК України, розглядаючи заяву боржника у підготовчому засіданні, місцевий господарський суд повинен перевірити відповідність поданої заяви вимогам до її форми та змісту відповідно до статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства та з'ясувати на підставі поданих боржником доказів наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначених частиною другою статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Схожий за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №909/1028/20.
За приписами ч. 3 ст. 119 КУзПБ суд за наслідками підготовчого засідання може вчинити одну із таких процесуальних дій: відкрити провадження у справі про неплатоспроможність у разі підтвердження однієї з підстав відкриття провадження у справі, визначених ч. 2 ст. 115 КУзПБ та відповідності заяви вимогам ст. 116 КУзПБ, а за відсутності таких підстав - відмовити у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність з підстав визначених ч. 4 ст. 119 КУзПБ.
Частиною 4 ст. 119 КУзПБ визначено, що господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо:
1) відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність;
2) боржник виконав зобов'язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду;
3) боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю;
4) боржника визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років.
Наведений в ч. 4 ст. 119 КУзПБ перелік підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, оскільки зазначена норма за ступенем визначеності є абсолютно визначеною, що свідчить про встановлення законодавцем вичерпного переліку підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Тобто на наведеній стадії (підготовчого засідання у справі) судом надається оцінка відповідності поданої заяви боржника за формою та змістом вимогам ст.ст. 115, 116 КУзПБ та наявності підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність за ч. 4 ст. 119 КУзПБ, за відсутності яких суд зобов'язаний відкрити провадження у справі.
Зважаючи на наведені законодавчі норми, колегія суддів виснує, що висновок господарського суду про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність є передчасним, оскільки судом не надано оцінки наданим боржником доказам про наявність у нього заборгованості перед кредиторами, сукупності поданих ним доказів на підтвердження його заборгованості як загальної, так і по окремим кредиторам.
Із матеріалів справи вбачається, що в підтвердження наявності боргових зобов'язань перед кредиторами ОСОБА_1 подано кредитний звіт Українського бюро кредитних історій, копії договорів, заявок тощо.
Стосовно наданого кредитного звіту колегією суддів враховується наступне.
За змістом статті 3 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" бюро кредитних історій - це юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію (надалі - бюро); ведення кредитної історії - це діяльність бюро із збирання, оброблення, зберігання, захисту, використання інформації, яка складає кредитну історію; "кредитна історія" - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов'язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону; користувач бюро - це юридична або фізична особа - суб'єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до договору надає та має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію; кредитний звіт - це сукупність інформації про суб'єкта кредитної історії, яка є повним або частковим відображенням його кредитної історії; кредитний правочин - це правочин, за яким виникає, змінюється або припиняється зобов'язання фізичної або юридичної особи щодо сплати грошових коштів Користувачу протягом певного часу в майбутньому (в тому числі договір страхування або купівлі-продажу майна з відстроченням платежу).
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" джерелами формування кредитних історій є відомості, що надаються Користувачем до Бюро за письмовою згодою суб'єкта кредитної історії відповідно до цього Закону; відомості державних реєстрів, інформація з інших баз даних публічного користування, відкритих для загального користування джерел за винятком відомостей (інформації), що становлять державну таємницю.
У статті 7 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" визначено перелік інформації, що містить кредитна історія, а саме, - це, серед іншого, наступна інформація про грошове зобов'язання суб'єкта кредитної історії: відомості про кредитний правочин (номер і дата укладання правочину, сторони, вид правочину), суму зобов'язання за укладеним кредитним правочином, вид валюти зобов'язання, строк і порядок виконання кредитного правочину, відомості про розмір погашеної суми та остаточну суму зобов'язання за кредитним правочином, дату виникнення прострочення зобов'язання за кредитним правочином, його розмір та стадія погашення, відомості про припинення кредитного правочину та спосіб його припинення (у тому числі за згодою сторін, у судовому порядку, гарантом тощо), відомості про визнання кредитного правочину недійсним і підстави такого визнання.
У статті 11 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" визначено підстави та порядок надання кредитного звіту, а саме: бюро надають інформацію з кредитних історій у формі кредитних звітів; кредитні звіти містять усю інформацію з кредитної історії, якщо інші обсяги інформації не передбачені Положенням бюро або договором (частина 1), бюро надають інформацію, яка складає кредитні історії, виключно користувачам та іншим бюро на підставах, передбачених цим Законом (частина 3), бюро надають кредитні звіти користувачам за їх запитами на паперовому або електронному носіях на умовах, передбачених цим Законом та договором (частина 4).
Наведені положення Закону свідчать про те, що кредитний звіт складається спеціалізованою юридичною особою, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію. При цьому перелік інформації, який міститься в кредитному звіті, дозволяє в максимально повному об'ємі встановити як підстави виникнення кредитних зобов'язань так і суми, строки виконання, розмір погашення, дати виникнення прострочення тощо. Отже, такий кредитний звіт об'єктивно дозволяє встановити обставини щодо наявності або відсутності заборгованості особи (стосовно якої сформовано звіт), а тому цілком може бути розцінений судом як належний доказ.
Стосовно допустимості такого доказу судова колегія приймає до уваги те, що інформація, яка розміщена на веб-сайті є електронним доказом, а роздруківка такої інформації паперовою копією електронного доказу.
Відповідно до частин першої, другої статті 96 ГПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Згідно вимог частини третьої статті 96 ГПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом.
З матеріалів справи вбачається, що наданий боржником звіт (кредитна історія) є паперовою копією електронного доказу, який в електронній формі зберігається в мережі Інтернет (веб-сайт Українського бюро кредитних історій www.ubki.ua). Паперова копія даного доказу належним чином завірена, а перевірка його електронної достовірності здійснюється відповідно до зазначеного на останній сторінці QR-коду та унікального буквенно-цифрового коду, що цілком дозволяє здійснити ідентифікацію особи, яка його створила та завірила. Отже, такий доказ є допустимим.
Як вбачається з матеріалів справи, заявник до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи додав свою кредитну історію підписану електронним цифровим підписом ТОВ "УБКІ" та скріплену електронною печаткою ТОВ "УБКІ", та лише ті документи, про підстави виникнення відповідної заборгованості та про поточний стан якими володіє на теперішній час: копії кредитних договорів, паспортів споживчих кредитів, заяв-анкет, матеріали листування з кредиторами тощо (які були в наявності та отримані за адвокатськими запитами). Щодо інших документів, в тому числі розрахунки щодо заборгованості за кредитними договорами, боржник зазначив про їх відсутність у нього.
Колегія суддів звертає увагу на те, що в заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи зазначається розмір прострочених зобов'язань, виходячи з наявних у боржника відомостей, якими він володіє на сьогоднішній день, що не позбавляє його права заявляти заперечення проти грошових вимог кредиторів, які розглядатимуться господарським судом в процесі визнання вимог кредиторів.
Наразі у ОСОБА_1 існує заборгованість перед сімнадцятьма кінцевими кредиторами - за кредитами, отриманими до липня 2024 року. Через давність кредитів частина первинних кредиторів відступила право вимоги вторинним кредиторам.
В додаток до заяви від 30.07.2025 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , суду було надано матеріали листування з такими кредиторами: АТ "А-БАНК"; АТ "КБ "Приватбанк", АТ "Таскомбанк", ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ", ТОВ "АВАНС КРЕДИТ", ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА", ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС", ТОВ "КЛТ КРЕДИТ", ТОВ "Кредитпромінвест", ТОВ "МАКС КРЕДИТ", ТОВ "СВЕА ФІНАНС", ТОВ "Споживчий центр", ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП", ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС", ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", ТОВ "ФК "АВІРА ГРУП", ТОВ "ФК "ВІВА КАПІТАЛ", ТОВ "ФК "ЕЙС", ТОВ "ФК "ЄАПБ", ТОВ "ФК "КЕШ ТУ ГОУ", ТОВ "ФК "КРЕДИТ КАПІТАЛ", ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС", ТОВ "ФК "ФІНБУСТ", ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ", ТОВ "ІЗІ КРЕДИТ", ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ", ТОВ "МАНІФОЮ", ТОВ "МІЛОАН", ТОВ "ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ", ТОВ "ФК "Є ГРОШІ", ТОВ "ФК "ТЕХНОФІНАНС", АТ "ІДЕЯ БАНК", АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК".
Частина кредиторів надала повні і вичерпні відомості разом з документами, що підтверджують договірні відносини та з розрахунками сум заборгованості: АТ "АБАНК", АТ "КБ "ПРИВАТБАНК", АТ "ТАСКОМБАНК", ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ", ТОВ "АВАНС КРЕДИТ", ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА", ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС", ТОВ "КЛТ КРЕДИТ", ТОВ "КРЕДИТПРОМІНВЕСТ", ТОВ "МАКС КРЕДИТ", ТОВ "СВЕА ФІНАНС", ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР", ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП", ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС", ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", ТОВ "ФК "АВІРА ГРУП", ТОВ "ФК "ВІВА КАПІТАЛ", ТОВ "ФК "ЕЙС", ТОВ "ФК "ЄАПБ", ТОВ "ФК "КЕШ ТУ ГОУ", ТОВ "ФК "КРЕДИТКАПІТАЛ", ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС", ТОВ "ФК "ФІНБУСТ".
Вказані документи є належними доказами фактів наявності кредитних зобов'язань та сум заборгованості перед кожним кредитором.
З них кінцевими кредиторами, які надали відповідь на адвокатські запити є: АТ "АБАНК", АТ "ТАСКОМБАНК", ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА", ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС", ТОВ "КЛТ КРЕДИТ", ТОВ "СВЕА ФІНАНС", ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР", ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", ТОВ "ФК "ВІВА КАПІТАЛ", ТОВ "ФК "ЕЙС", ТОВ "ФК "ЄАПБ", ТОВ "ФК "КРЕДИТКАПІТАЛ", ТОВ "ІЗІ КРЕДИТ".
Однак частина кредиторів не надали відповідь на адвокатські запити: ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ", ТОВ "ІЗІ КРЕДИТ", ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ", ТОВ "МАНІФОЮ", ТОВ "МІЛОАН", ТОВ "ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ", ТОВ "ФК "Є ГРОШІ", ТОВ "ФК "ТЕХНОФІНАНС". Також не надали відповідь на адвокатські запити такі банківські установи: АТ "ІДЕЯ БАНК", АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК".
Колегія суддів зазначає, що не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність боржника сам лише факт ненадання кредитних договорів зі всіма заявленими кредиторами, виписок по рахунках та довідок банків та інших фінансових установ щодо розміру заборгованості, беручи до уваги часткове надання боржником кредитних договорів та виписок по рахункам щодо стану заборгованості, кредитної історії (кредитного звіту) заявника підписаної електронним цифровим підписом ТОВ "УБКІ" та скріпленої електронною печаткою ТОВ "УБКІ", а також зважаючи на надання доказів направлення заявником запитів до його кредиторів щодо надання кредитних договорів (договорів позики), виписок по рахункам та довідок про стан заборгованості.
Крім того, заявник не заперечує факт невиконання зобов'язань перед вищевказаними кредиторами, а навпаки говорить про те, що наразі боржником накопичено суттєвий розмір кредитних зобов'язань зобов'язань боржника перед його кредиторами станом на день подання цієї заяви на загальну суму 953 406,38 грн, з них прострочених - 724 092,32 грн, а також штраф - 38 387,00 грн, які не можуть бути ним виконані у повному обсязі та одночасно, в т.ч. через недостатність доходу та майна, яке може бути реалізовано з метою погашення виниклої заборгованості.
Таким чином, у додатку до заяви у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , який має назву "Список кредиторів та боржників", викладено всю відому боржнику актуальну і доступну станом на день звернення до суду інформацію, що спирається як на відомості з Кредитної історії, підписаної уповноваженою особу ТОВ "УБКІ" 02.06.2025 (за кредиторами, що або не надали відповіді взагалі, або письмово відмовили у наданні інформації), так і на матеріали листування представника боржника з кредиторами, які надали вичерпні відповіді.
Отже, заявником надано всі наявні у його розпорядженні докази на підтвердження існування правовідносин з кредиторами, у тому числі отримані на підставі адвокатських запитів до моменту звернення до суду.
Обсяг і повнота цих доказів у контексті ухвали, що переглядається, стосуються не встановлення наявності або відсутності підстав для відмови у відкритті провадження (ч.4 ст. 119 КУзПБ), а подальшого етапу визначення розміру грошових вимог кожного кредитора, який здійснюється за результатами попереднього засідання та розгляду заяв кредиторів. Суд першої інстанції не навів і не обґрунтував підстав, передбачених ч. 4 ст. 119 КУзПБ, для відмови у відкритті провадження, а з матеріалів справи таких підстав не вбачається.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом надана невірна оцінка доказам у справі, що призвело до передчасних висновків про недоведення заявником підстав для відкриття провадження у справі.
За змістом заяви боржник посилається також і на п. 4 ч. 2 ст. 115 КузПБ, який передбачає наявність інших обставин, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
Враховуючи те, що за висновками суду апеляційної інстанції боржником доведено існування заборгованості перед кредиторами в сумі 953406,38 грн та припинення її погашення протягом тривалого строку (більш ніж двох років), висновок суду першої інстанції про відсутність інших підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність є також передчасним.
На обгрунтованість даної підстави, а саме загрози неплатоспроможності вказує розмір отриманих боржником доходів за попередні роки (який є значно меншим ніж сума боргу), загальне економічне та політичне становище в Україні (як загальновідомі обставини), перспективи та можливості боржника, інші наведені боржником фактори.
Сукупності вказаних та інших обставин має бути надана належна оцінка в поєднанні з основною метою Книги четвертої КузПБ відновлення платоспроможності фізичної особи через застосування відповідних процедур, а не задоволення вимог кредиторів.
Також передчасними та такими, що не стосуються питання наявності або відсутності підстав для відкриття провадження, є доводи суду першої інстанції щодо змісту та якості поданого разом із заявою про відкриття провадження проекту плану реструктуризації боргів. Відповідно до статей 123 та 126 КУзПБ, план розглядається зборами кредиторів та затверджується судом вже після відкриття провадження, тому його оцінка на цій стадії є передчасною та не впливає на вирішення питання про відкриття провадження.
Згідно з практикою Європейського суду, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (див. рішення Суду у справі Мала проти України, № 4436/07, від 03.07.2014). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення Суду у справі Гірвісаарі проти Фінляндії, № 49684/99, від 27.09.2001).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно ст. 280 ГПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до ч. 3 ст. 271 ГПК України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що судом першої інстанції під час розгляду справи не дотримано вимог ст.ст. 74, 86, 236, 269 ГПК щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а також вимог ч. 4 ст. 119 КУзПБ, яка визначає перелік підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, що є підставою для скасування ухвали Господарського суду Рівненської області від 09.09.2025 у справі №918/721/25 та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 275, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.
2. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 09 вересня 2025 року у справі №918/721/25 скасувати.
3. Справу №918/721/25 направити до Господарського суду Рівненської області на стадію відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений "11" грудня 2025 р.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Миханюк М.В.