ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
03 грудня 2025 року Справа № 924/416/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Маціщук А.В. , суддя Василишин А.Р.
секретар судового засідання Першко А.А.
представники сторін в судове засідання не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Ступницької Галини Яківни на рішення Господарського суду Хмельницької області від 11 вересня 2025 року у справі №924/416/25 (повний текст складено 11 вересня 2025 року, суддя Танасюк О.Є.)
за позовом фізичної особи-підприємця Ступницької Галини Яківни
до Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації
про визнання права власності на об'єкт інвестування - багатоквартний будинок, який розташований за адресою: м. Кам'янець - Подільський, вул. Пятницька, 12 та пл. Польський ринок, 5/1
Фізична особа-підприємець Ступницька Галина Яківна звернулась до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації про визнання права власності на об'єкт інвестування - багатоквартний будинок, який розташований за адресою: м. Кам'янець - Подільський, вул. Пятницька, 12 та пл. Польський ринок, 5/1.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 11 вересня 2025 року у справі №924/416/25 відмовлено у позові фізичної особи-підприємця Ступницької Галини Яківни до Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації про визнання права власності на об'єкт інвестування - багатоквартний будинок, який розташований за адресою: м. Кам'янець - Подільський, вул. Пятницька, 12 та пл. Польський ринок, 5/1.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач не довела набуття права власності на спірний багатоквартирний будинок за адресами: м. Кам'янець-Подільський, вул. П'ятницька, 12 та пл. Польський ринок, 5/1. Суд установив, що підставою звернення з позовом є посилання Ступницької Г.С. на виконання умов договору від 15 травня 2019 року №11 щодо реконструкції (відтворення) втраченої історичної забудови. Однак зазначений договір був визнаний судом недійсним, а фундаменти історичних об'єктів, передані позивачці, повернуті територіальній громаді міста в особі Кам'янець-Подільської міської ради. За таких обставин правові підстави виникнення у позивачки права власності на збудований об'єкт відсутні.
Суд також звернув увагу, що позивачем не надано жодних доказів належності спірного майна чи земельної ділянки під ним до сфери управління Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації. Водночас не наведено і не доведено жодних конкретних обставин порушення, невизнання чи оспорення прав Ступницької Г.Я. з боку відповідача. Твердження про незаконні дії адміністрації, які нібито порушують майнові права позивачки, не підтверджені жодними доказами.
За сукупністю наведених мотивів місцевий господарський суд дійшов висновку про неналежність Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації як відповідача у даному спорі, оскільки відсутні докази порушення нею будь-яких прав позивачки.
Не погодившись з ухваленим рішенням, фізична особа-підприємець Ступницька Галина Яківна звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 11 вересня 2025 року у справі №924/416/25 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, визнавши право власності на об'єкт інвестування - багатоквартний будинок, який розташований за адресою: м. Кам'янець - Подільський, вул. Пятницька, 12 та пл. Польський ринок, 5/1.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Ступницька Г.Я. зазначає, що вирішуючи спори у справах №924/1330/23 та №924/34/24, на які зроблено посилання в оспорюваному рішенні, суди всіх інстанцій, на порушення статей 317, 328, 387 Цивільного кодексу України, не встановили підстави виникнення у територіальної громади міста Кам'янця-Подільського права на спірний об'єкт нерухомого майна, процес трансформації якого із державної власності та розмежування загальнодержавної та комунальної власності повинен був супроводжуватись документами, передбаченими Законом Української РСР "Про власність" та постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року № 311 "Про розмежування PCP державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)". Такі документи у Кам'янець-Подільської міської ради відсутні. Таким чином, Кам'янець-Подільська міська рада, за доводами скаржника, незаконно присвоїла собі право на об'єкт державної власності та здійснює розпорядження та користування ним всупереч закону.
Апелянт звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України №311 від 05 листопада 1991 року було затверджено перелік державного майна України, яке передавалось до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). У власність міста Кам'янець- Подільського об'єкти культурної спадщини у вигляді руїн історичної забудови по вул. Пятницькій, 12 та Польский ринок, 5/1 (теперішні назви вулиць) не передавались. Водночас, під час розгляду справ №924/1330/23 та №924/34/24 господарськими судами не було встановлено, а позивачем не доведено, що спірне майно, яке він вважає комунальною власністю могло бути та було передано у власність Кам'янець-Подільської громади у відповідності до статті 35 Закону Української РСР "Про власність" та постанови Кабінету Міністрів України №311 від 05 листопада 1999 року "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)", або у інший, передбачений законом, в результаті чого було набуто право комунальної власності на зазначене майно на законних підставах.
Скаржник вважає, що пам'ятка археології, якою є руїни втраченої історичної забудови XVІІІ ст., що підтверджено висновком ДП "Науково-дослідний центр" "Охоронна археологічна служба України" утворює майно, яке немає власника, а тому в силу закону може перебувати лише у власності держави. Це майно, яке після прийняття Конституції України від 28 червня 1996 року та формування на її основі відповідних законів, що регламентують право власності, трансформувалось у державну власність, а отже не могло набуватись у комунальну власність всупереч приписів законодавства. Земельна ділянка, на якій розташований об'єкт історичної пам'ятки є державною власністю та перебуває в управлінні Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації, в силу статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", а пам'ятка археології невіддільна від земельної ділянки, а відтак не може мати іншого правового статусу ніж земельна ділянка.
Апелянт стверджує, що в результаті того, що відповідач усунувся та в подальшому, усувається від виконання покладених на нього законом обов'язків, а саме здійснювати управління об'єктом культурної спадщини - майном держави, Кам'янець-Подільська міська рада незаконно заволоділа та привласнила собі право розпорядника та управителя державного майна та земельної ділянки, на якій воно знаходиться, тому Ступницька Г.Я. була введена в оману Кам'янець-Подільською міською радою та понесла значні матеріальні та моральні збитки пов'язані з реконструкцією об'єкта нерухомого майна - пам'ятки археології - руїн історичної забудови, в яку інвестувала значні кошти у зв'язку з чим звернулась до суду на захист порушеного права власності та матеріального інтересу.
02 жовтня 2025 року, в межах строку на апеляційне оскарження, від Ступницької Г.Я. надійшли доповнення до апеляційної скарги, у яких вона зазначає, що судом першої інстанції не надано жодної оцінки тому, що Кам'янець-Подільска міська рада одержала грошові кошти за фундаменти історичної забудови за спірними адресами, списала з балансу майно та одержала у рахунок оплати відповідні суми грошей (встановлено у справах №924/1330/23 та №924/34/24).
На переконання скаржника, поза увагою суду також залишилось обгрунтування заявленого права власності на майно в межах концепції "правомірного очікування" як різновиду розуміння поняття "майно" у контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де поняття "майно" є автономним, внаслідок чого захисту підлягає не тільки "наявне майно", але і "правомірне очікування". Інвестор, як особа за кошти якої й на підставі договору з яким був споруджений об'єкт інвестування є особою, якою набуваться первісне право власності на новостворений об'єкт інвестування. Правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №910/21935/17 та від 27 липня 2022 року у справі №910/7966/21. Вступаючи у правовідносини з неналежним суб'єктом права - Кам'янець-Подільською міською радою, сплативши повну вартість фундаментів та повністю здійснивши комплекс робіт з реконструкції апелянт мала правомірні очікування на одержання своєї частки власності в об'єкті будівництва та інвестиційної діяльності. Відтак право власності було "порушене неправомірним втручанням та невизнанням позивачки власницею реконструйованого майна.
Листом №924/416/25 від 30 вересня 2025 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Хмельницької області.
06 жовтня 2025 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №924/416/25.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2025 року у справі №924/416/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Ступницької Галини Яківни на рішення Господарського суду Хмельницької області від 11 вересня 2025 року у справі №924/416/25 та призначено розгляд апеляційної скарги на 12 листопада 2025 року об 10:20год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2.
07 листопада 2025 року від фізичної особи-підприємця Ступницької Галини Яківни надійшов лист, у якому міститься клопотання про участь у судовому засіданні у справі №924/416/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, та, що участь в режимі відеоконференції буде брати представник - Кабанов В.І.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 листопада 2025 року у справі №924/416/25 задоволено клопотання фізичної особи-підприємця Ступницької Галини Яківни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
10 листопада 2025 року від Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації надійшло клопотання, у якому вказано, що при дослідженні матеріалів справи, судом першої інстанції всебічно та об'єктивно з'ясовано всі обставини та винесено законне і обґрунтоване рішення, яке відповідає фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства України. Суд першої інстанції належним чином оцінив подані сторонами докази, дотримався принципів змагальності та рівності учасників процесу, а також не допустив порушення процесуальних норм, які могли б вплинути на зміст ухваленого рішення. У зв'язку з цим вважаємо, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому не можуть слугувати підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції. На підставі наведеного, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області, у даній справі, без змін.
Разом з тим, відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи без участі представника Кам'янець-Подільської районної державної (військової) адміністрації.
В судовому засіданні 12 листопада 2025 року, яке проводилось в режимі відеоконференції у відповідності до статті 197 ГПК України, було заслухано пояснення представника позивача, який повністю підтримав вимоги і доводи викладені у апеляційній скарзі.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 листопада 2025 року у справі №924/416/25 відкладено розгляд апеляційної скарги на 03 грудня 2025 року об 12:15 год.
01 грудня 2025 року канцелярією суду було передано "Електронна форма звернення громадян" у якому вказано П.І.Б. - Ступницька Г.Я., "у зв'язку із систематичними та масованими ракетними обстрілами м.Києва, постійними перебоями зі світлом та інтернет зв'язком, вийти на розгляд моєї справи в режимі відеоконференції 03.12.2025 не виявляється можливим, тому прошу розгляд справи відкласти на кінець грудня 2025 року". Вказане прохання надати відповідь поштою на адресу unicomurservis.com.ua.
02 грудня 2025 року канцелярією суду було передано "Електронна форма звернення громадян" у якому вказано П.І.Б. - Кабанов В.І., "у зв'язку із постійними ракетними обстрілами Києва та відключеннями електроенергії, не маю змоги приєднатись до судового засідання, призначеного на 03.12.2025 о 12.15, в режимі відеоконференції". Вказане прохання надати відповідь електронною поштою на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1
З дослідженого колегією суддів встановлено, що вказані звернення зареєстровані на сайті "Судової влади" у порядку Закону України "Про звернення громадян" без електронного цифрового підпису.
Розглянувши зазначені звернення, колегія суддів дійшла висновку про залишення їх без розгляду з огляду на наступне.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 42 ГПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Згідно з частинами шостою, восьмою статті 6 ГПК України, зокрема, адвокати реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі. Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Враховуючи положення статті 6 ГПК України реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє особу права на подання документів до суду в паперовій формі, проте подання процесуальних та інших документів, вчинення інших процесуальних дій в електронній формі здійснюється виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного підпису, якщо інше не передбачено положеннями ГПК України.
Отже, передані канцелярією суду "електронні форми звернення громадян" подані без дотримання вимог щодо форми клопотань/заяв та порядку їх подання.
Статтею 170 ГПК України передбачені загальні вимоги до форми і змісту письмової заяви, клопотання, заперечення, згідно з частиною другої якої письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником.
Отже, зазначені у зверненнях клопотання про відкладення не можуть вважатися такими, що підписані у встановленому законом порядку та підлягають залишенню без розгляду на підставі частини четвертої статті 170 ГПК України.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі №910/10548/22.
Крім того, колегія суддів зауважує, що відкладення розгляду справи є правом суду та здійснюється ним, з урахуванням конкретних обставин у справі та у разі визнання причин неявки сторін поважними. При цьому відкладення розгляду справи є прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Процесуальний закон не містить приписів щодо обов'язкового здійснення апеляційного розгляду за участю представників учасників справи. Не зазначалося про таку участь, як обов'язкову, і в ухвалі про призначення судового засідання.
Відповідно до частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Колегія суддів зауважує, що Ступницька Г.Я. було завчасно повідомлена про судове засідання та не було позбавлене можливості завчасно забезпечити участь у судовому засіданні представника. Позиція позивача викладена ним в апеляційній скарзі та у доповненнях до апеляційної скарги. Представником позивача були надані усні пояснення у судовому засіданні 12 листопада 2025 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що Ступницькій Г.Я. було створено належні умови для реалізації наданих процесуальним законодавством прав, позивач не був позбавлений можливості забезпечити явку свого представника в судове засідання.
Отже, з огляду на викладене, неявка апелянта в судове засідання не перешкоджає можливості розгляду справи за його відсутності.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15 травня 2019 року між фізичною особою-підприємцем Ступницькою Г.Я. та Виконавчим комітетом Кам'янець-Подільської міської ради укладено договір №11 про реконструкцію (відтворення) втраченої історичної забудови, згідно пункту 1.1 якого Ступницька Г.Я. відповідно до рішення Виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради від 10 квітня 2019 року №413 "Про надання права на реконструкцію (відтворення) втраченої історичної забудови в межах існуючих фундаментів за адресою площа Подільський ринок, 5/1, з пристосуванням під житловий будинок" залучається Виконавчим комітетом Кам'янець-Подільської міської ради з метою участі у реконструкції (відтворенні) втраченої історичної забудови в межах існуючих фундаментів та благоустрою території в історичному ареалі міста № 1 (історичний центр міста), яка включає площу залишків фундаментів та будинків на пл. Польський ринок та вул. П'ятницька, 12 у м. Кам'янець-Подільському.
У пункті 6.4 договору сторони домовилися, що реконструйований (відтворений) згідно із цим договором об'єкт втраченої історичної забудови в межах існуючих фундаментів, в м. Кам'янці-Подільському, є власністю Ступницької Г.Я. з моменту реєстрації права власності на нерухоме майно.
06 листопада 2019 року за Ступницькою Г.Я. зареєстровано право приватної власності на об'єкт незавершеного будівництва, готовністю 12%, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису права власності 34017148), на підставі технічного паспорту, серія та номер: б/н, виданий 06 квітня 2014 року, видавник: ФОП Стукан Н.М.; декларації про початок будівельних робот, серія та номер: ХМ14311072 від 11 травня 2010 року, видавник: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області. Зазначене підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №187659600 від 06 листопада 2019 року.
Наказом Департаменту містобудування та архітектури Кам'янець-Подільської міської ради від 11 листопада 2019 року №174 затверджено Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для проектування об'єкта будівництва - "Реконструкція незавершеного будівництвом багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення площа Польський ринок, 5/1, м. Кам'янець-Подільський" за №1317.
22 листопада 2019 року відділом ДАБК Кам'янець-Подільської міської ради за №ХМ010193261002 на замовлення Ступницької Г.Я. зареєстровано повідомлення про початок виконання підготовчих робіт щодо реконструкції незавершеного будівництвом багатоквартирного житлового будинку з вбудованим приміщеннями громадського призначення за адресою: площа Польський ринок, 5/1, м. Кам'янець-Подільський.
Рішенням виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради №1435 від 27 грудня 2019 року, надано дозвіл Ступницькій Г.Я. на відшкодування вартості фундаментів, що знаходяться за адресою: площа Польський ринок, 5/1 та вул. П'ятницька, 12 на рахунок міського бюджету:
- балансову вартість фундаментів (площа Польський ринок, 5/1) в розмірі 50862,00 грн.;
- балансову вартість фундаментів (вул. П'ятницька, 12) в розмірі 46231,00 грн.;
- вартість здійснених наукових археологічних досліджень фундаментів по вул. П'ятницька, 12 та площа Польський ринок, 5/1 в розмірі 153851,45 грн.
10 березня 2021 року між Департаментом економіки та інфраструктури міста Кам'янець-Подільської міської ради та Ступницькою Г.Я. складено акт прийому-передачі майна комунальної власності, згідно якого Департамент передає, а Ступницька Г.Я. приймає втрачені забудови в межах існуючих фундаментів за адресою вул. П'ятницька, 12, загальною площею 289,40 кв.м., ринковою вартістю 46231 грн. (без ПДВ), відповідно до оцінки від 30 квітня 2017 року та пл. Польський ринок, 5/1, загальною площею забудови 280,80 кв.м., ринковою вартістю 50862 грн. (без ПДВ). В акті зазначено, що відшкодування вартості зазначених у ньому втрачених історичної забудови в межах існуючих фундаментів в розмірі 97093 грн. здійснено Ступницькою Г.Я. відповідно до виписки по рахунку Кам'янець-Подільського УДКСУ від 16 січня 2020 року, без урахування ПДВ. Також Ступницькою Г.Я. відшкодовано вартість здійснених наукових археологічних досліджень фундаментів в розмірі 153851,45 грн., що підтверджено випискою ГУДКСУ у Хмельницькій області від 09 березня 2021 року. Передача вищевказаних об'єктів проводиться згідно умов договору на реконструкцію відтворення) втраченої історичної забудови від 15 травня 2019 року №11. Передача вищезгаданих об'єктів проводиться згідно умов договору на реконструкцію (відтворення) втраченої історичної забудови від 15 травня 2019 року №11.
30 листопада 2021 року Державною інспекцією архітектури та містобудування України видано Ступницькій Г.Я. (замовнику) дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ013211130185 щодо реставрації пам'ятки архітектури місцевого значення "Житловий будинок (руїни фундаментів), 18-19 ст." по вул. П'ятницька 12 в м. Кам'янець-Подільському Хмельницької області (без охор. №).
06 грудня 2021 року відділом Державного архітектурного-будівельного контролю Кам'янець-Подільської міської ради Ступницькій Г.Я. (замовнику) було надано дозвіл на виконання будівельних робіт №ХМ012211130847 щодо реконструкції незавершеного будівництвом багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення за адресою: м. Кам'янець-Подільський, площа Польський ринок, 5/1.
26 травня 2023 року Департамент інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації погодив Ступницькій Г.Я. науково-проектну документацію на виконання робіт із консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування пам'яток місцевого значення - Реставрація пам'ятки архітектури місцевого значення "Житловий будинок (руїни фундаментів), 18-19 ст." по вул. П'ятницька, 12, в м. Кам'янці-Подільському Хмельницької області (охор. №3149-Хм).
30 червня 2023 року Департаментом інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації видано Ступницькій Г.Я. Дозвіл на проведення робіт на пам'ятках місцевого значення (крім пам'яток археології), їхніх територіях та охоронних зонах. Об'єкт (місце) виконання робіт: пам'ятка архітектури місцевого значення - "Житловий будинок (руїни фундаментів), ХVIII-ХІХ ст." (Наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 17 вересня 2021 року №737), охоронний номер 3149-Хм. Перелік робіт: реставрація пам'ятки архітектури місцевого значення.
21 травня 2024 року на підставі рішення Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України №73231378 до Державного реєстру речових прав внесено відомості про скасування (анулювання) речового права Ступницької Г.Я. на об'єкт незавершеного будівництва, готовністю 12%, який знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, буд. 5/1, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №411575179 від 05 лютого 2025 року.
02 вересня 2024 року Державною інспекцією архітектури та містобудування України на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації від 23 серпня 2024 року Ступницькій Г.Я., як замовнику будівництва - Реставрація пам'ятки архітектури місцевого значення "Житловий будинок (руїни фундаментів), 18-19 ст." по АДРЕСА_2 (без охор. №), видано Сертифікат №ІУ123240823859, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта (черги, окремого пускового комплексу) проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації.
Договір на реконструкцію (відтворення) втраченої історичної забудови від 15 травня 2019 року №11 та акт прийому-передачі майна комунальної власності від 10 березня 2021 року були предметом розгляду у судових справах №924/1330/23 та №924/34/24.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2024 року у справі №924/1330/23 скасовано рішення Господарського суду Хмельницької області від 18 червня 2024 року про відмову в задоволенні позову Хмельницької міської ради до ФОП Ступницької Галини Яківни, Департаменту економіки та розвитку інфраструктури міста Кам'янець-Подільської міської ради, Виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради про визнання недійсним договору на реконструкцію (відтворення) втраченої історичної забудови від 15 травня 2019 року №11 та Акту прийому-передачі майна комунальної власності від 10 березня 2021 року в частині, повернення майна комунальної власності та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано недійсним договір №11 від 15 травня 2019 року на реконструкцію (відтворення) втраченої історичної забудови, який укладений між ФОП Ступницькою Г.Я. та Виконавчим комітетом Кам'янець-Подільської міської ради в частині участі ФОП Ступницької Г.Я. у реконструкції (відтворені) втраченої історичної забудови в межах існуючих фундаментів, що знаходиться в історичному ареалі міста № 1, за адресою вулиця П'ятницька, 12 у місті Кам'янець-Подільський. Визнано недійним Акт прийому-передачі майна комунальної власності від 10 березня 2021 року, що складений на виконання договору на реконструкцію (відтворення) втраченої історичної забудови №11 від 15 травня 2019 року та укладений між ФОП Ступницькою Г.Я. та Департаментом економіки та розвитку інфраструктури міста Кам'янець-Подільської міської ради в частині передання ФОП Ступницькій Г.Я. фундаментів втраченої історичної забудови, що знаходиться за адресою вулиця П'ятницька, 12 у місті Кам'янець-Подільський. Повернуто територіальній громаді міста Кам'янець-Подільський в особі Кам'янець-Подільської міської ради від ФОП Ступницької Г.Я. фундаменти втраченої історичної забудови, що знаходиться за адресою вулиця П'ятницька, 12 у місті Кам'янець-Подільський.
Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Хмельницької міської ради у справі №924/1330/23 з огляду на те, що:
1) уклавши договір реконструкції від 15 травня 2019 року та акт прийому-передачі від 10 березня 2021 року, відповідачі насправді вчинили правочин купівлі-продажу об'єктів права комунальної власності, а саме фундаментів, що розташовані за адресами: площа Польський ринок, 5/1, вул. П'ятницька, 12, унаслідок чого територіальна громада м. Кам'янця-Подільського втрачає право комунальної власності на зазначені фундаменти, а ФОП Ступницька Г. Я. набуває право приватної власності на спірне майно в складі створеного в майбутньому об'єкта нерухомого майна, проте правочин, який передбачає перехід такого майна (об'єкта культурної спадщини місцевого значення) з комунальної в приватну власність, має вчинятися відповідно до положень Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", зокрема за результатами конкурентних процедур, а також за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини, як того вимагає стаття 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини", чого відповідачами не було дотримано;
2) власник майна - територіальна громада м. Кам'янця-Подільського в особі Кам'янець-Подільської міськради не приймала жодного рішення про списання майна територіальної громади чи будь-яку іншу відмову від права власності, про відчуження чи будь-яку іншу передачу Ступницькій Г.Я. фундаментів, що розташовані за адресами: площа Польський ринок, 5/1, вул. П'ятницька, 12, тоді як Міськвиконком та Департамент не уповноважені приймати будь-які рішення, які призведуть до списання, будь-якої іншої відмови від права власності чи відчуження комунального майна;
3) Міськвиконком не приймав жодного рішення про необхідність укладення з ФОП Ступницькою Г. Я. договору про реконструкцію комунального майна, розташованого саме на вул. П'ятницькій, 12 у м. Кам'янці-Подільському, натомість оспорюваний договір було укладено 15 травня 2019 року на виконання рішення від 10 квітня 2019 року №413, в якому (рішенні) йдеться виключно про об'єкт за іншою адресою в м. Кам'янці-Подільському - площа Польський ринок, 5/1.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 18 листопада 2024 рроку у справі №924/34/24, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03 лютого 2025 року визнано недійсним договір №11 від 15 травня 2019 року на реконструкцію (відтворення) втраченої історичної забудови, який укладений між ФОП Ступницькою Г.Я. та Виконавчим комітетом Кам'янець-Подільської міської ради в частині участі ФОП Ступницької Г.Я. у реконструкції (відтворені) втраченої історичної забудови в межах існуючих фундаментів, що знаходиться в історичному ареалі міста №1, за адресою площа Польський ринок, 5/1 у місті Кам'янець-Подільський. Визнано недійним Акт прийому-передачі майна комунальної власності від 10 березня 2021 року, що складений на виконання договору на реконструкцію (відтворення) втраченої історичної забудови №11 від 15 травня 2019 року та укладений між ФОП Ступницькою Г.Я. та Департаментом економіки та розвитку інфраструктури міста Кам'янець-Подільської міської ради в частині передання ФОП Ступницькій Г.Я. фундаментів втраченої історичної забудови, що знаходиться за адресою площа Польський ринок 5/1 у місті Кам'янець-Подільський. Повернуто територіальній громаді міста Кам'янець-Подільський в особі Кам'янець-Подільської міської ради від ФОП Ступницької Г.Я. фундаменти втраченої історичної забудови, що знаходиться за адресою площа Польський ринок, 5/1 у місті Кам'янець-Подільський.
Суди дійшли висновків, що між відповідачами відбулась купівля-продаж об'єктів права комунальної власності, а саме фундаментів, що знаходиться за адресою: площа Польський ринок 5/1, вул. П'ятницька 12, у результаті чого територіальна громада міста Кам'янець-Подільський втрачає право комунальної власності на відповідні фундаменти, а Ступницька Г.Я. набуває право приватної власності на вказане майно, у складі майбутньо створеного об'єкта нерухомого майна.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про удаваність договору реконструкції від 15 травня 2019 року та акта прийому-передачі від 10 березня 2021 року, під якими відповідачі насправді мали на увазі інший правочин - договір купівлі-продажу об'єктів нерухомості комунальної власності, що стало підставою для задоволення позову Кам'янець-Подільської міської ради у справі №924/34/24.
Листом від 05 березня 2025 року за №29-22-0.501-903/2-25 Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на адвокатський запит представника Ступницької Г.Я., адвоката Максима Воєвідки повідомило, що відповідно до даних Державного земельного кадастру, у відділі №2 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, відсутня інформація про кадастровий номер, правовий статус, власника або користувача земельної ділянки за адресами: вул. П'ятницька, 12 та площа Польський ринок, 5/1 в м. Кам'янці-Подільському Хмельницької області.
ФОП Ступницькою Г.Я. надано перелік витрат за виконані роботи та матеріали на будівництві "Реконструкція незавершеного будівництвом багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення, площа Польський ринок, 5/1, м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька область" та Реставрація пам'ятки архітектури місцевого значення "Житловий будинок (руїни фундаментів) 18-19 ст." по вул. П'ятницька, 12 на загальну суму 8785072 грн.
На підтвердження здійснених витрат та підстав їх виникнення позивачем надано:
договір на здійснення археологічних досліджень на ділянці по вул. П'ятницька, 12 та Польський ринок, 5/1 у м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області №66/21-16 від 31 жовтня 2016 року, укладений з Державним підприємством "Науково-дослідний центр" "Охоронна археологічна служба України" Інституту археології НАН України;
договір на виконання робіт по будівництву мереж в м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області №10-1/18 від 31 жовтня 2016 року, укладений ФОП Матвєєв Ю.Л.;
договір про надання послуг по виготовленню проектно-кошторисної документації на відтворення втраченої історичної забудови (житловий будинок) по вул. Польський ринок, 5/1 в м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області №280-2018 від 04 вересня 2018 року, укладений з ПП "Проект-Менас";
договір на виконання експертизи проекту будівництва №670 від 01 березня 2021 року, укладений з ТОВ "Перша приватна експертиза";
довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, а також акти приймання виконаних будівельних робіт, складені на підставі договору від 30 червня 2021 року, видаткові накладні, рахунки на оплату, платіжні документи.
Посилаючись на те, що фактом виконання умов договору №11 від 15 травня 2019 року, Ступницька Г.Я. отримала право на набуття права власності на об'єкт інвестування, позивачка звернулася з даним позовом до Господарського суду Хмельницької області.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Згідно з положеннями статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини 1 та 2 статті 319 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.
Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.
Така правова позиція відповідає висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у його постановах від 02 травня 2018 року у справі №914/904/17, від 27 червня 2018 року у справі №904/8186/17 та від 11 квітня 2019 року у справі №910/8880/18, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Позивачем у такому позові може бути суб'єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.
Водночас такий спосіб захисту не може бути застосований, якщо право на об'єкт нерухомості ні за ким не зареєстроване, а позивач не може зареєструвати своє право на об'єкт нерухомості, бо не здатний беззаперечно підтвердити своє право власності на об'єкт нерухомості належними правовстановлюючими документами.
З дослідженого колегією суддів встановлено, що позивачка не довела наявності в неї права власності, набутого на законних підставах, яке потребує судового підтвердження. Як встановлено у справах №924/1330/23 та №924/34/24, договір №11 від 15 травня 2019 року, на який посилається позивачка як на первісну правову підставу набуття права власності, та акт приймання-передачі майна від 10 березня 2021 року були визнані недійсними. Недійсний правочин не породжує правових наслідків, у тому числі не створює речового права на майно.
Таким чином, позивачка не набула права власності на спірний об'єкт та не може вимагати його підтвердження за статтею 392 Цивільного кодексу України, оскільки таке право ніколи не виникало і не існувало.
Практика визнання права власності на об'єкти нерухомості, розміщені у введених в експлуатацію будинках та спорудах, з огляду на відсутність у позивачів можливості оформити право власності в позасудовому порядку як ефективного способу захисту порушених прав підтримується Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 27 лютого 2019 року у справі №761/32696/13-ц (провадження N 14-606цс18), від 03 квітня 2019 року у справі №1609/6643/12 (провадження № 14-107цс19), від 15 травня 2019 року у справі №522/102/13-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 1609/6645/12, від 26 червня 2019 року у справі №761/3428/15-ц.
Отже, у випадку оспорювання чи невизнання за інвестором, який виконав умови договору інвестування, первісного права власності на новостворений об'єкт інвестування, введений в експлуатацію, ефективним способом захисту такого права є визнання права власності на підставі статті 392 Цивільного кодексу України.
Разом з тим, обставини цієї справи істотно відрізняються від наведених правових позицій Верховного Суду. Практика, сформована Великою Палатою, стосується ситуацій, у яких інвестор виконав умови дійсного договору інвестування, об'єкт будівництва був належним чином введений в експлуатацію, а орган державної влади або інша особа безпідставно не визнавали або оспорювали первісне право власності інвестора на створений ним об'єкт нерухомості. Саме за наявності такого комплексу юридичних фактів стаття 392 Цивільного кодексу України є належним і ефективним способом захисту порушеного речового права.
Як вже зазначалося, договір №11 на реконструкцію втраченої історичної забудови від 15 травня 2019 року, на який Ступницька Г.Я. посилається як на підставу набуття первісного права власності на об'єкт інвестування, був визнаний судом недійсним.
Також суд вважає, що даний договір не є договором інвестування, оскільки у відповідності до Закону України "Про інвестиційну діяльність" метою інвестиційного договору є безпосередній господарсько-правовий результат, якого намагаються досягти сторони в процесі його укладання та виконання. Інвестиційний договір спрямований на досягнення кінцевої мети інвестування - здійснення інвестицій та досягнення в результаті цього певного результату - одержання прибутку чи досягнення певного соціального ефекту.
Інвестиційний договір передбачає як грошові, так і майнові права (обов'язки) сторін договору, а також результат для кожної зі сторін договору. Натомість даний договір не містить умов характерних для інвестиційного договору, а також не містить результатів інвестиційної діяльності для Кам'янець-Подільської міської ради.
Окрім того, даний договір визнано недійсним, як удаваний правочин, що вчинений для приховання правочину купівлі-продажу.
Крім того, спірний об'єкт нерухомості у частині площі Польський ринок, 5/1 не введений в експлуатацію, а право власності на нього було скасоване у встановленому законом порядку. Щодо об'єкта за адресою вул. П'ятницька, 12, позивачка здійснила реконструкцію та отримала сертифікат готовності, однак реконструкція була здійснена на підставі недійсного договору, що виключає можливість набуття первісного речового права на такий об'єкт.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №344/16879/15-ц наголошено, що позов про визнання права власності може бути пред'явлений саме власником, правомочності якого не визнаються або оспорюються іншими особами, що унеможливлює реалізацію ним свого речового права.
Натомість фізична особа-підприємець Ступницька Г.Я. не довела існування первісного законного титулу, з якого могло б виникнути право власності на спірні об'єкти нерухомості, а підстава, на яку вона посилається визнана судом недійсною у інших судових провадженнях та не породжує жодних юридичних наслідків. За таких умов позивачка не є особою, яка захищає існуюче право, що фактично унеможливлює застосування статті 392 Цивільного кодексу України.
Оцінюючи доводи фізичної особи-підприємця Ступницької Г.Я. щодо наявності у неї "правомірних очікувань" на набуття права власності на спірний об'єкт інвестування, колегія суддів зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 14 грудня 2021 року у справі №344/16879/15-ц та від 09 лютого 2022 року у справі №910/6939/20 виходила з того, що правомірні очікування особи можуть охоплюватися поняттям "майно" та "майновий інтерес" у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, і як такі можуть підлягати судовому захисту у випадку їх порушення.
Разом із тим, вирішальним є те, що правомірні очікування не є ані речовим правом, ані підтвердженням виникнення такого права, і не замінюють собою передбачених законом юридичних фактів, необхідних для набуття права власності на нерухоме майно.
Ця правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 30 січня 2013 року у справі №6-168цс12, відповідно до яких майнові права та "право очікування" не є правом власності, а лише фіксують можливість набуття речового права за умови належного виконання передбачених законом і договором підстав.
Отже, сам факт вкладення позивачкою коштів у реконструкцію об'єкта, а також її суб'єктивна впевненість у законності участі у відповідних правовідносинах, не створюють у неї речового права на спірне майно, якщо первісна правова підстава набуття такого права була визнана судом недійсною, а державна реєстрація права власності не здійснена. Правомірні очікування, навіть будучи елементом захисту майнового інтересу, не можуть бути трансформовані судом у право власності поза передбаченим законом механізмом виникнення речових прав.
З огляду на викладене, посилання апелянта на порушення її "правомірних очікувань" не можуть слугувати правовою підставою для задоволення позову про визнання права власності.
Доводи апелянта про те, що вона була введена в оману діями Кам'янець-Подільської міської ради та зазнала матеріальних і моральних збитків, не впливають на вирішення цього спору, оскільки такі обставини не є юридичними підставами для набуття чи підтвердження права власності в порядку статті 392 Цивільного кодексу України. Дослідження можливих збитків, причин їх виникнення та кола осіб, які можуть нести відповідальність за їх заподіяння, виходить за межі предмета позову про визнання права власності. Разом із тим, якщо позивачка вважає, що їй було завдано шкоди неправомірними діями органу місцевого самоврядування чи його посадових осіб, закон передбачає інший, спеціальний спосіб судового захисту, зокрема шляхом пред'явлення вимоги про відшкодування шкоди, передбаченої статтями 16, 22, 1166 та 1173 Цивільного кодексу України. Звернення з таким позовом може бути предметом окремого судового розгляду.
Крім того, відповідач - Кам'янець-Подільська районна державна адміністрація не є учасником правовідносин, у межах яких позивач вбачає виникнення у себе права власності на спірні об'єкти, та не здійснював жодних дій, які б могли свідчити про оспорення або невизнання ним такого права. З матеріалів справи не вбачається, що РДА приймала будь-які рішення щодо спірного майна, вчиняла дії з управління чи розпорядження ним, висловлювала претензії щодо його належності чи перешкоджала позивачці в реалізації будь-яких правомочностей власника.
Позивачка пов'язує підстави набуття права власності з укладенням договору №11 від 15 травня 2019 року та здійсненням реконструкції об'єктів за адресами вул. П'ятницька, 12 та пл. Польський ринок, 5/1, однак жоден із цих правочинів не стосується діяльності Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації.
З огляду на відсутність у відповідача повноважень у сфері розпорядження спірним майном, відсутність будь-яких рішень чи дій з його боку щодо спірного об'єкта, а також відсутність спору між позивачкою та РДА щодо належності майна, колегія суддів дійшла висновку, що в цій справі не дотримано також однієї з ключових умов застосування статті 392 Цивільного кодексу України, а саме наявності оспорення або невизнання відповідачем права позивача.
За відсутності спору про право між позивачкою та відповідачем, а також за відсутності будь-яких дій відповідача, спрямованих на позбавлення чи обмеження позивачки у здійсненні правомочностей власника, вимога про визнання права власності є необґрунтованою.
Посилання фізичної особи-підприємця Ступницької Г.Я. на те, що у справах №924/1330/23 та №924/34/24 судами не було встановлено підстав виникнення у територіальної громади міста Кам'янця-Подільського права на спірний об'єкт нерухомості, фактично свідчать про незгоду позивачки з уже ухваленими та такими, що набрали законної сили судовими рішеннями в інших провадженнях. У такий спосіб апелянт намагається поставити під сумнів преюдиційні обставини, встановлені судами у вказаних справах, та домогтися їх переоцінки у позапроцесуальний спосіб, що суперечить принципу правової визначеності.
Крім того, доводи позивача щодо державної власності на спірні об'єкти спростовуються обставинами справи №924/1330/23. У справі №924/1330/23 судами було досліджено рішення Кам'янець-Подільської міської ради від 23 лютого 2016 року №5/8, яким затверджено реєстр майна комунальної власності, і відповідно до додатку 2 до цього рішення фундаменти втраченої історичної забудови на вул. П'ятницькій, 12 та пл. Польський ринок, 5/1 прямо віднесено до об'єктів комунальної власності міста. Зазначене рішення є чинним, у судовому порядку не оскаржувалося та не визнавалося незаконним та підтверджує належність спірного майна територіальній громаді на момент виникнення спірних правовідносин.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2024 року у справі №924/1330/23 позов про повернення цих об'єктів із незаконного володіння було задоволено, а Верховний Суд, переглядаючи це рішення, у пункті 20 своєї постанови прямо погодився з висновками апеляційного суду, а у пунктах 30 - 31 підтвердив удаваний характер договору №11 та незаконність вибуття комунального майна без рішення власника.
Отже, твердження апелянта про те, що право комунальної власності не було встановлене або що спірні об'єкти не могли належати територіальній громаді, суперечать преюдиційним висновкам у справі №924/1330/23 та інформації з рішення органу місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
При цьому, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").
У відповідності до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Хмельницької області від 11 вересня 2025 року у справі №924/416/25, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі статтею 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Ступницької Галини Яківни на рішення Господарського суду Хмельницької області від 11 вересня 2025 року у справі №924/416/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Хмельницької області від 11 вересня 2025 року у справі №924/416/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №924/416/25 повернути до Господарського суду Хмельницької області.
Повний текст постанови складений "12" грудня 2025 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Василишин А.Р.