ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
08 грудня 2025 року Справа № 902/711/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Василишин А.Р. , суддя Саврій В.А.
секретар судового засідання Приступлюк Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Жежелівський кар'єр"
на рішення Господарського суду Вінницької області від 02.10.2025
(ухвалене о 13:06 год. у м. Вінниці, повний текст складено 13.10.2025)
у справі № 902/711/25 (суддя Міліціанов Р.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Жежелівський кар'єр"
до Глуховецької селищної ради
про визнання укладеною додаткової угоди
за участю представників сторін:
від позивача - Горовенко Л. М.;
від відповідача - не з'явився.
Приватне акціонерне товариство "Жежелівський кар'єр" звернулося до Господарського суду Вінницької області із позовом до Глуховецької селищної ради про визнання укладеною між сторонами Додаткової угоди № 3 про внесення змін до Договору оренди землі № 1 від 18.12.2007, кадастровий номер 0521481800:01:003:0141, у запропонованій позивачем редакції.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач здійснює видобувну діяльність на земельній ділянці, переданій йому в оренду за договором №1 від 18.12.2007, укладеним з Жежелівською сільською радою, правонаступником якої є відповідач.
Позивач продовжує, що він звернувся до Глуховецької селищної ради з пропозицією внести зміни до договору оренди, зокрема з врахуванням п. 284.4 ст. 284 Податкового кодексу України щодо перерахунку орендної плати, однак відповідач відмовив.
У зв'язку з цим позивач просить суд визнати укладеною Додаткову угоду №3 до договору оренди землі №1 від 18.12.2007 у запропонованій ним редакції.
Господарський суд Вінницької області рішенням від 02.10.2025 у справі № 902/711/25 в позові відмовив.
При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження обставин використання земельної ділянки та розміщених на ній об'єктів нерухомості, як у процесі видобувної діяльності, так і у процесі розробки родовища корисних копалин.
Крім того, суд вказав на те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав.
Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 626, 628, 629, 632, 628, 648, 651, 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. ст. 3, 66, 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст. ст. 14, 269, 270, 271, 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст. 18 Кодексу України про надра , ст. ст. 1, 12, Гірничого Закону України, ст. ст. 2, 13, 15, 21, 30 Закону України "Про оренду землі".
Не погоджуючись із зазначеним рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду звернулося Приватне акціонерне товариство "Жежелівський кар'єр" із апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Вінницької області від 02.10.2025 у справі № 902/711/25 скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована таким.
Визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням такого розміру орендної плати в договорі оренди.
У п. 11 Договору оренди сторони визначили, що розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбаченим договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.
З огляду на те, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то з урахуванням умов Договору підставою для перегляду розміру орендної плати є законодавча зміна розміру земельного податку.
Особі, яка звернулася до суду за захистом порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, має бути гарантований ефективний судовий захист цих прав.
Для повноцінної роботи кар'єру ПрАТ «Жежелівський кар'єр» були укладені сім договорів оренди земельної ділянки, в тому числі договір оренди землі №1 від 18.12.2007 (кадастровий номер земельної ділянки 0521481800:01:003:0141). Межі вказаних земельних ділянок нанесені на топографічний план робочої графічної документації. Із вказаного топографічного плану слідує, що на земельній ділянці з кадастровим номером 0521481800:01:003:0141 розташований кар'єрний гараж.
Обставин, які спростовують використання позивачем спірних земельних ділянок з іншою метою, ніж за цільовим призначенням - видобування граніту, не встановлено і доказів таких відповідачем не надано, а тому можна дійти висновку, що орендовані земельні ділянки використовуються позивачем саме з метою видобування корисних копалин, і при цьому, у Договорі прямо вказано, що цільовим призначенням та метою використання земельної ділянки є саме розробка кар'єру і розміщення виробничих приміщень для добувної промисловості.
Натомість, судом першої інстанції не було надано належної оцінки положенням Коригування робочого проекту розробки Жежелівського родовища гранітів ділянка північна у Козятинському районі Вінницької області (доповнення №1) та Коригування робочого проекту розробки Жежелівського родовища гранітів ділянка південна у Козятинському районі Вінницької області (доповнення №2) щодо основних технологічних показників роботи кар'єру, які включають необхідність у залученні великої кількості транспортних засобів та спеціального обладнання.
За наведеного скаржник вважає, що оскаржене рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідач подав суду апеляційної інстанції відзив, в якому заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, з таких підстав.
Місцеві податки та збори є тим інструментом, який забезпечує наповнення місцевого бюджету, створюючи умови для життєдіяльності та підвищення добробуту населення на місцевому рівні в межах територіальної громади.
З цією метою, Глуховецькою селищною радою прийнято Положення про оренду земельних ділянок комунальної власності на території Глуховецької селищної ради, яке було затверджено рішенням 8 сесії 8 скликання Глуховецької селищної ради №221 від 20.04.2021.
За змістом пункту 284.4 статті 284 ПК України, у випадку внесення змін до договору оренди з посиланням на нього орендна плата встановлюється у розмірі 25 відсотків саме ставки податку для такої земельної ділянки, визначеної органом місцевого самоврядування, а не ставки орендної плати, яка була погоджена сторонами у договорі.
Зміна розміру орендної плати, вказаної в договорі, відбувається автоматично в разі зміни розміру нормативної грошової оцінки, а тому в такому випадку не є підставою для внесення змін у договір оренди землі.
Позивачем обрано неналежний спосіб захисту.
Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Представниця позивача в судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 08.12.2025 підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги. Просила рішення Господарського суду Вінницької області від 02.10.2025 у справі № 902/711/25 скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
В судове засідання 08.12.2025 представник Глуховецької селищної ради не з'явився.
Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, той факт, що відповідач був належним чином та своєчасно повідомлена про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а. с. 150 на звороті), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, позиція відповідача викладена у відзиві, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представниці позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з такого.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що Приватне акціонерне товариство "Жежелівський кар'єр" є юридичною особою за законодавством України, основним видом економічної діяльності якого є: добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю (код КВЕД 08.11).
Добування корисних копалин Приватне акціонерне товариство "Жежелівський кар'єр" здійснює на підставі Спеціального дозволу на користування надрами від 28.12.1996 №735 та актів про надання гірничого відводу від 07.06.2018 №3345 і №3346.
Видобувна діяльність провадиться, зокрема на земельній ділянці, яка була надана в оренду на підставі договору оренди землі №1 від 18.12.2007, укладеного між Жежелівською сільською радою (Орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Жежелівський кар'єр" (Орендар) (а. с. 16-18).
Відкрите акціонерне товариство "Жежелівський кар'єр" перейменоване у Публічне акціонерне товариство "Жежелівський кар'єр", а в подальшому - у Приватне акціонерне товариство "Жежелівський кар'єр".
Відповідно п. 1 Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає на підставі рішення 10 сесії 5 скликання Жежелівської сільської ради від 22.01.2007 в строкове платне користування земельну ділянку із земель промисловості, яка знаходиться в с. Жежелів, на території Жежелівської сільської ради Козятинського району для добувної промисловості.
В оренду передається земельна ділянка №1 загальною площею 0,5267 га, з якої землі промисловості - 0,5267 га, в тому числі під капітальною одноповерховою спорудою - 0,0497 га; під спорудами - 0,0077 га; під проїздами, проходами, площадками - 0,4693 га (п. 2 Договору).
Договір укладено строком на 48 років. Після закінчення строку договору в разі належного виконання його умов орендар має переважне право поновлення його па новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 7 Договору).
Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки , що становить 2 096,03 грн в рік (п. 8 Договору).
Обчислення розміру орендної плази за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахування їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п. 9 Договору).
Згідно з п. 11 Договору розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбаченим договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 13 Договору земельна ділянка передається в оренду для добувної промисловості.
Згідно з п. 16 Договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки під розробку кар'єру і розміщення виробничих приміщень.
Договір зареєстрований ВРФ Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.10.2008 за №040881800003 (а. с. 16-18).
Також до договору між сторонами підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки згідно якого, Жежелівською сільською радою передано, а ВАТ "Жежелівський кар'єр" прийнято земельну ділянку для добувної промисловості площею 0,5267 га, що знаходиться в межах населеного пункту села Жежелів на території Жежелівської сільської ради (а. с. 18 на звороті).
Окрім того між сторонами підписано додаткові угоди, зокрема:
- 01.03.2014 Додаткову угоду № 1, за змістом якої сторонами внесено зміни в п. 4, п. 8 п. 10 основного договору та викладено їх у нових редакціях:
"п. 4 "Нормативна грошова оцінка становить 354 311,09 грн.";
"п. 8 "Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 10 629,33 грн на рік";
"п. 10 "Орендна плата вноситься рівними частками в сумі 885,78 грн щомісячно поточного року на розрахунковий рахунок" (т. 1, а.с. 19 (зворотна сторона).
- 15.07.2020 Додаткову угоду № 2, за змістом якої сторонами внесено зміни до вступної частини основного договору (т. 1, а. с. 21).
Згідно з інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку право оренди вказаної земельної ділянки зареєстровано Козятинською районною державною адміністрацією Вінницької області 27.07.2020, номер запису про право 37614071.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №707-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області" територія Жежелівської територіальної громади увійшла до складу Глуховецької селищної ради.
Рішенням Глуховецької селищної ради Вінницької області 8 скликання від 26.11.2020 №15 розпочато процедуру реорганізації Жежелівської сільської ради шляхом приєднання до Глуховецької селищної ради та визначено Глуховецьку селищну раду правонаступником активів і пасивів, всіх майнових прав та обов'язків Жежелівської сільської ради.
Відповідно до витягу №НВ-9940434502025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, наданого Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0521481800:01:003:0141 на 2025 рік склала 800 957,35 грн (т. 1, а.с. 27 (зворотна сторона).
27.03.2025 позивач із листом №29 звернувся до Глуховецької селищної ради з пропозицією про внесення змін до Договору стосовно перерахунку розміру орендної плати з урахуванням п. 284.4 ст. 284 ПК України та надіслав проєкт відповідної додаткової угоди, якою запропонував внести зміни до п. п. 8, 10 Договору (а. с. 28-29).
Листом № 319 від 06.05.2025 відповідач відмовив у внесенні змін до Договору, вказавши, що вказані позивачем в листі норми статей 274, 277 та 284 Податкового кодексу України жодного відношення до вказаних договорів оренди не мають, оскільки вони стосуються виключно земельного податку. Що стосується орендної плати, то відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі визначається статтями 288 та 289 ПК України (а. с. 30 на звороті).
З врахуванням такої відмови у внесенні змін до Договору, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги такі положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу приписів ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 2 Закону України "Про оренду землі").
Згідно з статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
За приписами ч. 1 ст. 93 ЗК України, яка кореспондується із ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства
За змістом статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Частиною 3 статті 22 Закону України "Про оренду землі" визначено, що розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.
За змістом ч. 4 ст. 23 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, передані в оренду на земельних торгах, не може бути зменшена за згодою сторін протягом строку дії договору оренди, а також у разі його поновлення.
Законом України від 07.12.2017 № 2245-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" статтю 284 Податкового кодексу України доповнено пунктом 284.4, згідно з яким плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
При внесенні змін до пункту 284.4 статті 284 ПК України законодавець застосував саме загальне поняття "плата за землю", яке включає як земельний податок, так і орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Пунктом 284.4 статті 284 ПК України також визначено суб'єктний склад осіб щодо яких вона може бути застосована, а саме гірничодобувні підприємства.
У статті 1 Гірничого закону України від 06.10.1999, який визначає правові та організаційні засади проведення гірничих робіт, визначено, що гірниче підприємство - цілісний технічно та організаційно відокремлений майновий комплекс засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об'єктів із застосуванням гірничих технологій (шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики тощо).
Відповідно до ст. 24 Гірничого закону України гірниче підприємство при проведенні гірничих робіт повинно мати: спеціальний дозвіл на користування надрами; акт про надання гірничого відводу (крім користувачів нафтогазоносними надрами); технічний проект, затверджений і погоджений у встановленому порядку; геолого-маркшейдерську, технічну та обліково-контрольну документацію (календарні плани розвитку гірничих робіт, проекти, паспорти, схеми).
Отже, положення пункту 284.4 статті 284 ПК України можуть бути застосовані до підприємств, які за своїми ознаками належать до гірничих підприємств, оскільки добування корисних копалин є невід'ємною складовою їх статусу, і його дія поширюється не на всі земельні ділянки, які є в користуванні гірничодобувних підприємств, а лише на ті, що надані для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 925/1280/21).
Статтею 19 ЗК України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.
Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.
Статтею 66 ЗК України передбачено, у тому числі, що до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.
Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння.
Надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим відповідним робочим проектом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.
При цьому статтею 12 Гірничого закону України встановлено, що місця розташування гірничих підприємств визначаються до початку проектних робіт цих підприємств.
Відведення землі під розташування гірничого підприємства проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, а надання гірничого відводу - Кодексом України про надра.
Статтею 18 Кодексу України про надра закріплено, що надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України.
Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів.
Місцеві ради при наданні земельної ділянки для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення одночасно надають у користування і надра.
Тільки за умови дотримання попередніх критеріїв особа має право на встановлення їй плати за надані їй земельні ділянки у законодавчо врегульованому розмірі 25 відсотків від податку.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 904/4748/20, від 13.09.2023 у справі № 904/4380/21.
Відповідно до статті 10 ПК України до місцевих податків належить, в тому числі податок на майно. У свою чергу плата за землю входить до складу податку на майно (підпункт 265.1.3 пункту 265.1 статті 265 ПК України).
Відповідно до статті 284 ПК України "Особливості оподаткування платою за землю" встановлення ставок плати за землю та пільг щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території належить до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування.
В такий спосіб, за змістом пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України, у випадку внесення змін до договору оренди з посиланням на нього орендна плата встановлюється у розмірі 25 відсотків саме ставки податку для такої земельної ділянки, визначеної органом місцевого самоврядування, а не ставки орендної плати, яка була погоджена сторонами у договорі.
Отже, підсумовуючи наведене, при вирішенні спору про внесення змін до існуючого договору оренди за рішенням суду з урахуванням приписів пункту 284.4 статті 284 ПК України зазначені обставини або їх відсутність підлягають доведенню сторонами та, відповідно оцінці судом при встановленні підстав для задоволення позовних вимог або відмови у їх задоволенні.
Суд апеляційної інстанції вказує, що згідно із пунктом 284.4 статті 284 Податкового кодексу України плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.
При цьому, саме по собі користування надрами може мати різні правові режими та охоплювати широке коло діяльності, пов'язаної з їх дослідженням, геологічним вивченням, прогнозуванням запасів, виконанням допоміжних робіт, транспортуванням видобутих матеріалів, зберіганням техніки тощо.
Однак, не усі такі види чи форми використання надр забезпечують виникнення у суб'єкта права на застосування пункту 284.4 статті 284 ПК України, оскільки зазначена норма пов'язує можливість використання пільгової ставки саме з цільовим використанням земельної ділянки безпосередньо для видобування корисних копалин та здійснення розробки відповідних родовищ.
Отже, пільгова ставка плати за землю підлягає застосуванню виключно щодо тих земельних ділянок, які передані гірничодобувному підприємству для провадження діяльності одночасно як з видобування корисних копалин, так і з метою розробки родовищ, тобто за умови реального залучення відповідної ділянки до процесів фактичного освоєння та видобування корисних копалин, а не лише до допоміжних чи супутніх технологічних операцій.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач є гірничодобувним підприємством, що здійснює добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю (код КВЕД 08.11), на підставі: Спеціального дозволу на користування надрами та Актів про надання гірничого відводу, а земельна ділянка за договором оренди №1 від 18.12.2007 надана позивачу для добувної промисловості (п. 1 Договору).
Відповідно до п. 2 Договору, в користування позивачу надано земельну ділянку №1 загальною площею 0,5267 га, з якої землі промисловості - 0,5267 га, в тому числі під капітальною одноповерхневою спорудою - 0,0497 га; під спорудами - 0,0077 га; під проїздами, проходами, площадками - 0,4693 га.
Судом також враховано, що відповідно до змісту Спеціального дозволу на користування надрами № 735 від 28.12.1996, мета користування надрами: видобування граніту ділянки Північна, придатного для видобування блоків та виробництва плит і облицювальних виробів з них, відходи та порушення вивітрюванням граніти придатні для виробництва щебеню будівельного каменю побутового. Видобування граніту ділянки Південна, придатного для виробництва щебеню для будівельних робіт в якості заповнювача важких бетонів, для баластного шару залізничної колії та каменю бутового, відсіви від дроблення гранітів придатні для благоустрою, рекультивації і планування; назва родовища Жежелівське родовище ділянки Північна та Південна; місцезнаходження Вінницька область, Козятинський район; площа 54,9 га; строком дії до 28.12.2036.
07.06.2018 Державною службою України з питань праці ПрАТ "Жежелівський кар'єр" видано акти про надання гірничого відводу з метою розробки Південної ділянки Жежелівського родовища, Північної ділянки Жежелівського родовища граніту. Гірничий відвід знаходиться у Козятинському районі Вінницької області. Площа проекції гірничого відводу, становить 33,28 га та 15,92 га відповідно.
Апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ні Спеціальний дозвіл на користування надрами № 735 від 28.12.1996, ні акти про надання гірничого відводу не містять даних щодо розташування земельної ділянки з кадастровим номером 0521481800:01:003:0141 у межах території Жежелівського родовища (ділянки Північна та Південна) та не підтверджують факту її безпосереднього використання для видобування корисних копалин або розробки відповідних родовищ.
За відсутності чіткого нормативного визначення понять видобування та розробки корисних копалин суд враховує, що видобування (добування) корисних копалин - дія, процес добування корисних копалин з надр у результаті їхньої розробки різними способами; розробка родовищ корисних копалин - комплекс взаємопов'язаних процесів гірничого виробництва з вилучення корисних копалин або корисних компонентів з надр Землі.
Наказом Міністерства екології та природних ресурсів №34/м від 03.03.2003 затверджено Положення про порядок організації та виконання дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення (далі - ДПР), який визначає, що дослідно-промислова розробка є складовою частиною робіт з геологічного вивчення та може здійснюватися на всьому родовищі або на окремих його ділянках чи покладах.
Відповідно до п. п. 1.3-1.5 вказаного Положення, ДПР проводиться на родовищах корисних копалин, промислове значення яких позитивно визначене за результатами попередньої геолого-економічної оцінки, але з достатньою повнотою достовірне визначення характеристик корисних копалин можливе лише шляхом пробного вилучення і перероблення частини запасів мінеральної сировини в промислових умовах. ДПР є складовою частиною робіт з геологічного вивчення. ДПР може здійснюватися на всьому родовищі або на окремих його ділянках чи покладах.
Таким чином, розробка родовищ корисних копалин здійснюється саме на території відповідного родовища, а не поза його межами.
Апеляційний господарський суд критично оцінює посилання скаржника на Коригування робочого проекту розробки Жежелівського родовища гранітів ділянка північна у Козятинському районі Вінницької області (доповнення №1) та Коригування робочого проекту розробки Жежелівського родовища гранітів ділянка південна у Козятинському районі Вінницької області (доповнення №2), як на докази використання спірної земельної ділянки для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин.
Дійсно, відповідно до зазначених матеріалів, основні технологічні показники функціонування кар'єру передбачають здійснення видобування відкритим способом із застосуванням транспортної системи розробки, переміщенням фронту робіт, зовнішнім відвалоутворенням, а також залученням спеціалізованої гірничодобувної техніки (екскаватори, бульдозери, бурові станки, гідромолоти, навантажувачі) та кар'єрного транспорту (автосамоскиди), разом з відповідним обладнанням для навантаження готової продукції.
Водночас такі відомості лише описують технологію та організацію виробничого процесу в межах кар'єру та не містять даних, які б підтверджували, що операції з видобування та розробки родовища виконуються саме на земельній ділянці з кадастровим номером 0521481800:01:003:0141.
Сама по собі наявність на цій ділянці так званого кар'єрного гаражу, у якому може розміщуватися техніка, що експлуатується на кар'єрі, носить виключно допоміжний характер та не засвідчує фактичної розробки корисних копалин у межах відповідної земельної ділянки, а відповідне не може підтверджувати використання спірної ділянки безпосередньо у процесах видобування родовища корисних копалин.
Крім того, з наданої стороною позивача роздруківки картографічних матеріалів, на яких нанесені межі земельних ділянок, що перебувають у користуванні позивача (а. с. 57 на звороті), вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 0521481800:01:003:0141 географічно розташована на певній віддаленості від існуючого кар'єру та основної зони здійснення видобувних робіт. Вказане, на переконання суду, свідчить про відсутність безпосереднього функціонального зв'язку між використанням зазначеної ділянки та проведенням видобування корисних копалин, та, відповідно, додатково спростовує доводи скаржника щодо її фактичної задіяності у процесах розробки родовища корисних копалин.
Поруч з цим, як вказано вище, за змістом пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України, у випадку внесення змін до договору оренди з посиланням на нього орендна плата встановлюється у розмірі 25 відсотків саме ставки податку для такої земельної ділянки, визначеної органом місцевого самоврядування, а не ставки орендної плати, яка була погоджена сторонами у договорі.
В матеріалах справи наявне Положення про оренду земельних ділянок комунальної власності на території Глуховецької селищної ради, яке було затверджено рішенням 8 сесії 8 скликання Глуховецької селищної ради №221 від 20.04.2021 (а. с. 112-115), з якого вбачається, що розмір річної орендної плати встановлюється на рівні 5% для категорії земель - землі промисловості, класифікація виду цільового призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами.
В той же час, як при зверненні до відповідача із відповідною пропозицією, так і при зверненні до суду із цим позовом, позивач має на меті встановити орендну плату в розмірі 25% від 3% нормативно грошової оцінки, тобто тієї, що визначена Договором, а не ставки податку для такої земельної ділянки, визначеної органом місцевого самоврядування.
Окрім вище вказаного, колегія суддів бере до уваги, що відповідно до усталеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 905/1926/16, на які посилається скаржник у касаційній скарзі).
Таким чином, розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги не підлягають задоволенню. Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 20.07.2022 у справі № 806/5244/15.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.
Статтею 30 Закону "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22 в результаті аналізу правовідносин, які складаються у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки земельних ділянок, зазначила таке:
"92. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності базою для обрахунку є нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
93. Порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок встановлено Законом України "Про оцінку земель".
94. Відповідно до частини п'ятої статті 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
95. Статтею 13 Закону України "Про оцінку земель" встановлено випадки обов'язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
…
98. Порядок затвердження технічної документації з оцінки земель визначений статтею 23 Закону України "Про оцінку земель". Частинами першою, третьою та четвертою цієї статті передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.
…
100. Положеннями пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
101. Отже, нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем.".
Таким чином, за висновками Великої Палати Верховного Суду нормативна грошова оцінка земельних ділянок взагалі не може бути умовою договору оренди, а відповідно її зміна не є підставою для внесення змін до договору оренди. Так, Велика Палата Верховного Суду у згаданій постанові зазначає, що нормативне регулювання визначення розміру орендної плати за оренду земельних ділянок державної або комунальної власності відбувається за імперативно встановленою формулою множення нормативної грошової оцінки на коефіцієнт, який погоджується сторонами в договорі, але у законодавчо встановлених межах (пункт 108); з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК України нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, якщо він визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки.
Виходячи з викладеного внесення змін до договору в частині розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки не може призвести до виникнення, зміни або припинення прав сторін за договором. Отже, задоволення позовної вимоги про внесення таких змін до договору не призведе до захисту прав чи інтересів позивача; тож така позовна вимога не відповідає критеріям належного (зокрема ефективного) способу захисту прав.
Натомість задоволення судом позовної вимоги про внесення змін до договору в частині розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки здатне створити хибне уявлення про зміст прав та обов'язків сторін до набрання судовим рішенням законної сили. Адже якщо договір змінений судом, то згідно із частиною третьою статті 653 ЦК України відповідне договірне зобов'язання змінюється з моменту набрання рішенням суду законної сили (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 921/530/18 (провадження № 12-58гс20, пункт 57)).
Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Договір, яким передбачене визначення розміру орендної плати у певному відсотку від нормативної грошової оцінки, є договором, укладеним під відкладальною умовою. У разі зміни нормативної грошової оцінки відповідно змінюються права та обов'язки сторін договору оренди без необхідності внесення змін у його текст. У разі, якщо сторони при укладенні договору визначили орендну плату не як відсоток від нормативної грошової оцінки, а вказали конкретний розмір орендної плати, то такий відсоток визначається як результат ділення розміру орендної плати на розмір нормативної грошової оцінки.
Хоча затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідною місцевою радою, таке затвердження не можна вважати дією, спрямованою на односторонню зміну умов договору, оскільки місцева рада, здійснюючи таке затвердження, діє як суб'єкт владних повноважень, який приймає нормативний акт, а не як суб'єкт цивільного права - сторона цивільного договору. Тому зміну нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка відбувається внаслідок дій відповідної місцевої ради як суб'єкта владних повноважень, у цивільних відносинах, у тому числі за участю такої ради як суб'єкта цивільного права, слід розглядати як подію, від якої залежить настання відкладальної умови.
Виходячи з викладеного зміна розміру орендної плати, вказаної в договорі, відбувається автоматично в разі зміни розміру нормативної грошової оцінки, а тому в такому випадку не є підставою для внесення змін у договір оренди землі.
Аналогічно і в разі, якщо законом імперативно змінюється порядок визначення розміру орендної плати (зокрема у зв'язку зі зміною регулювання, яке встановлюється ПК України), така зміна відбувається автоматично без внесення змін у договір оренди землі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22 (провадження № 12-66гс23, пункти 109, 110) сформульований висновок щодо належного способу захисту орендодавця. У випадку зміни розміру орендної плати у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної чи комунальної власності: він вправі вимагати від орендаря сплати орендної плати у зміненому розмірі, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом про стягнення спірної суми. Належному способу захисту орендодавця у такому випадку відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем. Водночас несплачена орендна плата підлягає стягненню за весь період прострочення з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК України рішення ради щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності.
Щодо належного способу захисту орендаря колегія суддів звертає увагу на те, що якщо орендодавець звернувся з позовом до суду з вимогою про стягнення орендної плати в розмірі, з яким орендар не погоджується, то орендар має доводити, що насправді розмір орендної плати є меншим, в цьому судовому процесі. Якщо ж орендодавець вимагає від орендаря сплати орендної плати в розмірі, з яким орендар не погоджується, але орендодавець не звертається до суду з позовом про стягнення коштів, то задля задоволення інтересу у правовій визначеності орендар може звернутися до суду з позовом про відсутність в орендодавця права вимагати сплати орендної плати в розмірі більшому, ніж вважає правильним орендар (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (провадження № 14-143цс20, пункти 32- 34)).
Апеляційний господарський суд враховує, що Верховний Суд в постанові від 02.04.2025 у справі №918/297/24 вказав про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про те, що зміна розміру нормативної грошової оцінки або зміни, внесені до ПК України в частині визначення орендної плати, є підставою для внесення змін до договорів оренди судовим рішенням.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові, подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (пункт 8.2).
Оскільки позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, то вказане є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржник був почутим і йому надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження тому, відсутні правові підстави для її задоволення.
З урахуванням викладеного в сукупності, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене рішення Господарського суду Вінницької області від 02.10.2025 у справі № 902/711/25 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Жежелівський кар'єр" - без задоволення.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Жежелівський кар'єр" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 02.10.2025 у справі № 902/711/25 залишити без змін.
2. Справу № 902/711/25 надіслати Господарському суду Вінницької області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "12" грудня 2025 р.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Саврій В.А.