Постанова від 03.12.2025 по справі 920/1061/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2025 р. Справа№ 920/1061/23(920/1063/25)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Козир Т.П.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря судового засідання Сороки П.М.

та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 03.12.2025,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Сліпцової Лариси Олександрівни

на рішення Господарського суду Сумської області від 29.09.2025

у справі №920/1061/23(920/1063/25) (суддя Яковенко В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Шосткинське підприємство “Харківенергоремонт»

до Фізичної особи-підприємця Сліпцової Лариси Олександрівни

про стягнення 14067,39 грн

в межах справи №920/1061/23

за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 29.09.2025 у справі №920/1061/23(920/1063/25) позов задоволено повністю; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Сліпцової Лариси Олександрівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Шосткинське підприємство “Харківенергоремонт» 14067,39 грн заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.12.2023 по 31.05.2025 та 2422,40 грн судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Сліпцова Лариса Олександрівна звернулась безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: "Рішення Господарського суду Сумської області від 29.09.2025 у справі №920/1061/23(920/1063/25) про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткінське підприємство "Харківенергоремонт" до Сліпцової Лариси Олександрівни про стягнення грошей скасувати; Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю; Судові витрати розподілити відповідно до чинного законодавства".

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сліпцової Лариси Олександрівни передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Доманська М.Л.; судді: Пантелієнко В.О.; Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1061/23(920/1063/25) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Шосткинське підприємство “Харківенергоремонт» до Фізичної особи-підприємця Сліпцової Лариси Олександрівни про стягнення 14067,39 грн; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Сліпцової Лариси Олександрівни на ухвалу Господарського суду Сумської області від 29.09.2025 у справі №920/1061/23(920/1063/25) до надходження матеріалів справи №920/1061/23(920/1063/25) до Північного апеляційного господарського суду.

24.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/5335/21 (920/1063/25) у 1-му томі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Сліпцової Лариси Олександрівни на ухвалу Господарського суду Сумської області від 29.09.2025 у справі №920/1061/23(920/1063/25). Розгляд апеляційної скарги призначено на 03.12.2025 о 12 год. 10 хв. Запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 19.11.2025. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 26.11.2025. Надано можливість скаржнику у строк до 10.11.2025 подати письмові пояснення до суду із доказами направлення іншим учасникам справи щодо того, що відповідачем за позовом зазначено Фізичну особу-підприємця Сліпцову Ларису Олександрівну, оскаржуване рішення ухвалено відносно Фізичної особи-підприємця, проте, скаржник в апеляційній скарзі зазначає себе у статусі, не Фізичної особи-підприємця, а саме фізичної особи Сліпцової Лариси Олександрівни.

02.11.2025 на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2025 від скаржниці надійшли письмові пояснення, у яких зазначено, що звертаючись до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідачка зверталась саме в статусі фізичної особи-підприємця. Крім того, оскаржуване рішення було постановлено відносно Сліпцової Лариси Олександрівни, як фізичної особи - підприємця. Як пояснює скаржниця, при зверненні до апеляційного суду за допомогою підсистеми "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) та формуванні тексту апеляційної скарги, відсутня технічна можливість для позначення статусу сторони - фізичної особи, як фізичної особи - підприємця, тому що підсистема не дає можливості змінити статус фізичної особи на «фізична особа - підприємець». Враховуючи вказане технічне обмеження, в тексті апеляційної скарги відсутній статус скаржниці, як фізичної особи - підприємця.

02.11.2025 через систему “Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Сліпцової Лариси Олександрівни надійшла заява про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції, в якій заявниця просить допустити її представника - адвоката Шмарова Євгена Юрійовича до участі у судовому засіданні у справі №920/1061/23(920/1063/25), призначеному на 03.12.2025 о 12:10, в режимі відоконференцзв'язку за допомогою власних технічних засобів за допомогою ВКЗ.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 заяву Фізичної особи-підприємця Сліпцової Лариси Олександрівни про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції задоволено. Зазначено, що розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Сліпцової Лариси Олександрівни на ухвалу Господарського суду Сумської області від 29.09.2025 у справі №920/1061/23(920/1063/25), призначений на 03.12.2025 о 12 год. 10 хв., буде проводитись в режимі відеоконференції в приміщенні Північного апеляційного господарського суду (зал судового засідання №1).

У судове засідання 03.12.2025 в режимі відеоконференції з'явився представник скаржника. Представники інших учасників справи не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку.

Судовою колегією ухвалено взяти до уваги пояснення скаржниці та вважати вірним зазначення у всіх процесуальних документах у даній справі відповідачкою та скаржницею саме Фізичну особу-підприємця Сліпцову Ларису Олександрівну.

Колегія суддів вирішила за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи, які не з'явились у судове засідання, з огляду на наступне.

За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 09.04.2024 у справі № 873/225/23.

Представник скаржниці просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2025 у справі №910/9767/21 (910/1218/24), прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржиця зазначає, що позивач, як про підставу своїх вимог стверджує, що між Товариством з обмеженою відповідальністю “Шосткинське підприємство “Харківенергоремонт» та відповідачкою відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» був укладений договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії на підставі Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (надалі - «типовий договір»). Відповідачка вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню через те, що пунктом 33 типового договору встановлено, що «Виконавець (позивач) формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу (відповідачці) не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. ...» Пункт 34 типового договору встановлено, що «Споживач (відповідачка) здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.» Таким чином, із трьох наведених пунктів типового договору вбачається обов'язок позивача щомісячно направляти відповідачці рахунок на оплату спожитої послуги, а відповідачці сплачувати отримані рахунки до кінця звітного місяця. Апелянт стверджує, що Позивач обов'язків із надання відповідачці щомісячних рахунків на оплату не виконав, чим порушив умови типового договору, зробив неможливим виконання споживачкою її обов'язків по сплаті послуг, чим допустив прострочку кредитора, що в свою чергу є підставою для відмови в позові.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сліпцової Лариси Олександрівни слід залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2025 у справі №910/9767/21 (910/1218/24) слід залишити без змін, з огляду на наступне.

З 15.10.2006 ТОВ "ШП "Харківенергоремонт" забезпечує тепловою енергією на опалення підприємства, установи, організації та населення м. Шостки і визнане надавачем послуг з теплопостачання (постачання теплової енергії) згідно з рішенням Виконавчого комтітету Шосткинської міської ради від 28.07.2006 № 226.

Предметом господарської діяльності позивача є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення, підприємств, установ та організації міста Шостка. Тобто, позивач є виконавцем комунальної послуги у розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VІІ.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Шосткинське підприємство “Харківенергоремонт» звернулось до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Сліпцової Лариси Олександрівни про стягнення з відповідача 14067 грн 39 коп. заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.12.2023 по 31.05.2025.

Відповідачка проти задоволення позовних вимог заперечила, посилаючись на те, що позивачем не виконано положень п. 33 договору та не надано суду докази вручення чи направлення відповідачці рахунків на оплату, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 29.09.2025 у справі №920/1061/23(920/1063/25) позов задоволено повністю; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Сліпцової Лариси Олександрівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Шосткинське підприємство “Харківенергоремонт» 14067,39 грн заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.12.2023 по 31.05.2025 та 2422,40 грн судового збору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Позивач забезпечує тепловою енергією на опалення, зокрема, і багатоквартирний будинок № 28 по вулиці Свободи в місті Шостка.

У зазначеному вище багатоквартирному будинку власником нежитлового приміщення № 61 - аптеки, обладнаного системою індивідуального опалення, загальною площею 88,0 кв.м, є Сліпцова Лариса Олександрівна, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі ст. 322 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 6, 13 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» споживачем житлово-комунальних послуг є індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна, на відповідній правовій підставі, і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб.

Таким чином, відповідач є індивідуальним споживачем в розумінні Закону.

Надання житлово-комунальних послуг (до якої належить послуга з постачання теплової енергії) здійснються виключно на договірних засадах (ч. 1 ст. 12 згаданого Закону).

Частиною 1 ст. 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, зокрема 1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно; 2) колективний договір; 3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, за кожним видом комунальних послуг.

Положеннями ч. 5 ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» встановлено відповідні виключення з моделі правовідносин між споживачем та виконавцем комунальних послуг, а саме, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Статтями 633, 634 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться, а договором приєднання, в свою чергу, є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому і друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

При цьому відповідно до ч. 5, 6 ст. 633 ЦК України актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Так, п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону, у системному зв'язку з наведеними вище положеннями ЦК України, встановлено, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Згідно з п. 3 розділу VI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України “Про житлово-комунальні послуги» договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

На підставі ч.7 ст. 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 “Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», якою затверджено Типові договори про надання послуг з постачання теплової енергії за відповідними моделями договірних відносин.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» публічні договори приєднання вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Текст публічного договору приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії було розміщено на офіційному вебсайті ТОВ “ШП “Харківенергоремонт» https://shkhaer.com.ua/consumers/typical-individual-contract/ та на офіційному вебсайті Шосткинської міської ради - shostka-rada.gov.ua.

Тобто договір є укладеним за умови відсутності рішень співвласників багатоквартирного будинку про обрання моделі договірних відносин будинку одразу після спливу 30 днів з моменту його опублікування та факту приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) - вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги ( п. 4 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджено постановою КМУ від 08.09.2021 № 1022).

Таким чином, типові договори з індивідуальними споживачами про надання послуги з постачання теплової енергії вважаються укладеними з відповідною категорією споживачів з 01.11.2021.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії відповідачці за період з грудня 2023 по травень 2025 включно, що підтверджується розрахунками заборгованості за використану теплову енергію за вказаний період, актом приймання теплоносія та актом перевірки роботи системи опалення, засвідчені підписами представників позивача та споживача, показаннями теплового лічильника на загальну суму 14067,39 грн.

На підставі п. 11 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.

Обсяги спожитої споживачем послуги за відповідний період обліковувались встановленим в будинку № 28 по вулиці Свободи в місті Шостка лічильником. Зауваження щодо правильності роботи зазначеного лічильника обліку теплової енергії від відповідача не надходили.

Відповідно до абз. 6 ст. 19 Закону України “Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 30 Договору передбачено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, визначеної Правилами та плати за абонентське обслуговування.

Згідно з п. 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 33 Договору передбачено, що виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається у паперовій формі.

Відповідно до п. 34 Договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

У зв'язку з несплатою відповідачкою вартості наданої послуги з постачання теплової енергії за заявлений період, виникла заборгованість в сумі 14067,39 грн перед позивачем за Договором, що є порушенням майнових прав та інтересів останнього.

Враховуючи, що відповідачем заборгованість погашено не було, позивач звернувся з позовом до суду.

За ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з Актом ТОВ “ШП “Харківенергоремонт» приймання теплоносія на опалювальний об'єкт по вул. Свободи, буд. 28 встановлено, що 27.10.2023 теплопостачальною організацією було подано, а споживачем прийнято теплоносій на тепловому вузлі будівлі по вул. Свободи, буд. 28.

Згідно з Актом перевірки роботи системи опалення після подачі теплоносія за опалювальний сезон 2023-2024 було перевірено, зокрема, систему опалення за адресою: м. Шостка, вул. Свободи, буд. 28.

Згідно з Актом ТОВ “ШП “Харківенергоремонт» приймання теплоносія на опалювальний об'єкт по вул. Свободи, буд. 28 встановлено, що 23.10.2024 теплопостачальною організацією було подано, а споживачем прийнято теплоносій на тепловому вузлі будівлі по вул. Свободи, буд. 28.

Згідно з Актом перевірки роботи системи опалення після подачі теплоносія за опалювальний сезон 2024-2025 було перевірено, зокрема, систему опалення за адресою: м. Шостка, вул. Свободи, буд. 28.

У матеріалах справи наявні копії показань теплового лічильника житлового будинку по вул. Свободи, буд. 28 у м. Шостка.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Відповідач не розрахувався за послуги, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідачка проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на те, що позивачем не виконано положень п. 33 договору та не надано суду докази вручення чи направлення відповідачеві рахунків на оплату.

Вказані заперечення відповідачки вірно відхилено судом першої інстанції, з огляду на наступне.

На підставі пункту 33 індивідуального договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Суд першої інстанції вірно врахував, що рахунок на оплату товару (робіт, послуг) за своєю правовою природою не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти для оплати товару (робіт, послуг), тобто має інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою в розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 вказаного Кодексу, а тому не звільняє боржника від обов'язку здійснити відповідну оплату.

Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18, від 29.04.2020 зі справи № 915/641/19, від 07.11.2025 у справі № 44/258-б (910/15424/20).

Враховуючи викладене, посилання Фізичної особи-підприємця Сліпцової Лариси Олександрівни на неотримання рахунків, як на підставу для звільнення від сплати за отриману послугу, є безпідставним, оскільки своєчасність оплати за надані послуги з постачання теплової енергії не ставиться в залежність від отримання рахунку на оплату.

Крім того, п. 33 договору встановлює обов'язок виконавця формувати та надавати рахунок на паперовому носії, проте, положення п.34 договору, де визначено строк оплати послуг, останню з виставленням рахунку ніяк не пов'язують.

Водночас, зважаючи на значений вид договорів, убачається, що він є оплатним, і обов'язку виконавця (теплопостачальної організації) за договором надати послуги з постачання теплової енергії відповідає обов'язок споживача оплатити вартість цих послуг.

До того ж, відповідачка не заперечує факт споживання електроенергії за заявлений період, свого зобов'язання з оплати спожитої електроенергії також не спростовує, лише посилається на те, що ненадання позивачем рахунків зробило неможливим виконання нею її обов'язку з оплати.

Згідно з нормами статті 19 Закону України “Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Також законом визначений обов'язок споживача сплачувати за отриману теплову енергію саме теплопостачальній організації.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Враховуючи встановлений факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманих послуг з постачання теплової енергії за період з 01.12.2023 до 31.05.2025, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідачки 14067,39 грн заборгованості.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, надав оцінку поданим сторонами доказам, вірно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення.

Оцінюючи оскаржуване рішення суду першої інстанції через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

Отже, доводи, викладені скаржницею у апеляційній скарзі, не спростовують правомірність застосування норм чинного законодавства, якими обґрунтоване оскаржуване рішення суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду та доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення Господарського суду Сумської області від 29.09.2025 у справі №920/1061/23(920/1063/25) - без змін.

У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржницю.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сліпцової Лариси Олександрівни залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 29.09.2025 у справі №920/1061/23(920/1063/25) залишити без змін.

Матеріали справи № 920/1061/23(920/1063/25) повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст складено 12.12.2025

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді Т.П. Козир

В.О. Пантелієнко