вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" грудня 2025 р. Справа№ 910/866/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Доманської М.Л.
суддів: Козир Т.П.
Пантелієнка В.О.
за участю секретаря судового засідання Сороки П.М.
та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 03.12.2025,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Косіба" (вх. №2820 від 25.04.2025)
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.04.2025
у справі №910/866/20 (суддя Чеберяк П.П.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімреактив"
до Приватного акціонерного товариства "Ініціатор+"
про банкрутство
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 у справі №910/866/20 у задоволенні заяви Приватного підприємства “Косіба» з кредиторськими вимогами до боржника на суму 3 000 000,00 грн. відмовлено.
Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою суду, Приватне підприємство "Косіба" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити Приватному підприємству “Косіба» строк на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду м. Києва від 03.04.2025 у справі №910/866/20; скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 03.04.2025 у справі № 910/866/20 і прийняти нову ухвалу, якою задовольнити заяву Приватного підприємства “Косіба» з грошовими вимогами до боржника Приватного акціонерного товариства “Ініціатор+» на суму 3 000 000,00 грн.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2025 апеляційну скаргу Приватне підприємство "Косіба" передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Козир Т.П., Пантелієнко В.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/866/20 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімреактив" до Приватного акціонерного товариства "Ініціатор+" про банкрутство; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Приватного підприємства "Косіба" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 у справі №910/866/20 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/866/20.
06.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/866/20 у 22-х томах.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Косіба" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 у справі №910/866/20 залишено без руху; роз'яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржник має право усунути недоліки апеляційної скарги, а саме, подати до Північного апеляційного господарського докази доплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (2420,00 грн) та доказів направлення листом з описом вкладення копії апеляційної скарги з додатками Публічному акціонерному товариству "Банк "Фінанси та Кредит", Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фін-Інвест", Головному управлінню ДПС у м. Києві, як відокремленому підрозділу ДПС України, Товариству з обмеженою відповідальністю "Буд-Постач", Приватному акціонерному товариству "Ініціатор +" та керуючому санацією Приватного акціонерного товариства "Ініціатор +" арбітражному керуючому Гусак Юрію Миколайовича.
16.10.2025 через систему “Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства "Косіба" надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено квитанцію від 14.10.2025 №1DKM-R27T-FEZE на суму 2420.00 грн та докази направлення листом з описом вкладення копії апеляційної скарги з додатками Публічному акціонерному товариству "Банк "Фінанси та Кредит", Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фін-Інвест", Головному управлінню ДПС у м. Києві, як відокремленому підрозділу ДПС України, Товариству з обмеженою відповідальністю "Буд-Постач", Приватному акціонерному товариству "Ініціатор +" та керуючому санацією Приватного акціонерного товариства "Ініціатор +" арбітражному керуючому Гусак Юрію Миколайовича.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 клопотання Приватного підприємства "Косіба" про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 у справі №910/866/20 задоволено. Поновлено Приватному підприємству "Косіба" строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 у справі №910/866/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Косіба" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 (вх. №2820 від 25.04.2025) у справі №910/866/20. Розгляд апеляційної скарги призначено на 03.12.2025 о 10 год. 00 хв. Запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 12.11.2025. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 19.11.2025. Зобов'язано Приватне підприємство "Косіба" (ЄДРПОУ 13674036) відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України зареєструватись в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, а саме - підсистемі “Електронний суд», докази чого подати до суду у строк до 30.10.2025.
31.10.2025 через систему “Електронний сул» до Північного апеляційного господарського суду від керуючого санацією Приватного акціонерного товариства "Ініціатор+" арбітражного керуючого Гусака Ю.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому керуючий санацією боржника просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 у справі №910/866/20 залишити без змін, оскільки скаржник не зазначає чітко, які порушення норм матеріального чи процесуального права допущені судом першої інстанції для ствердження про незаконність судового рішення, та які конкретно докази не дослідив суд, або які обставини були неправильно встановлені для твердження про необґрунтованість судового рішення. Також безпідставними є посилання Скаржника в апеляційній скарзі про те, що в матеріалах справи ніби-то наявні докази підтвердження з боку ПрАТ «Ініціатор+» боргу перед ПП «Косіба». Відповідні докази не надавалися ПП «Косіба» до заяви від 09.04.2021 про визнання грошових вимог у справі №910/866/20 про банкрутство ПрАТ «Ініціатор+», а відтак, не могли бути оцінені господарським судом. З врахуванням викладених позицій Верховного Суду про обов'язок дотримання заявником кредиторських вимог підвищеного стандарту доказування, судом комплексно досліджено докази, представлені заявником ПП «Косіба»» на обґрунтування ніби-то існуючого зобов'язання боржника перед ним, яке виникло ще у 2006-2008, й також враховані аргументи розпорядника майна боржника, тому суд прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо відсутності правових підстав для визнання грошових вимог у розмірі 3 000 000,00 грн.
03.12.2025 у судове засідання з'явились представники скаржника, Приватного акціонерного товариства "F&C Realty", Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Фінтакт», Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі Капітал Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Інтегріті» та Товариства з обмеженою відповідальністю"Хімреактив". Представники інших учасників справи не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку.
Колегія суддів вирішила за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи, які не з'явились у судове засідання, з огляду на наступне.
За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 09.04.2024 у справі № 873/225/23.
Представник скаржника та представники Приватного акціонерного товариства "F&C Realty", Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Фінтакт» просили суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 03.04.2025 у справі № 910/866/20, прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву Приватного підприємства “Косіба» з грошовими вимогами до боржника Приватного акціонерного товариства “Ініціатор+» на суму 3 000 000,00 грн.
Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі Капітал Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Інтегріті» та Товариства з обмеженою відповідальністю"Хімреактив" просили суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що ані судом першої інстанції, ані жодним учасником справи не спростовуються висновки щодо наявності заборгованості ПрАТ «Ініціатор+» перед ПП «Косіба» в розмірі 3 000 000,00грн за договором підряду від 28.04.2006 зі змінами та доповненнями, викладеними в додаткових угодах до договору, на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт. На думку скаржника, всі докази, долучені ПП «Косіба», на підтвердження законності та обґрунтованості заявлених вимог до заяви з кредиторськими вимогами до боржника від 09.04.2021 є належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 73, 75, 76 - 79 ГПК України. Апелянт зазначає, що твердження суду, що ПП «Косіба» звернулось з грошовою вимогою до ПрАТ «Ініціатор +» лише 09.04.2021 не відповідає матеріалам справи, оскільки в 2 абз. заяви скаржника про визнання грошових вимог до боржника від 09.04.2021 зазначено, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.01.2021 прийнято справу № 910/9458/19 за позовом ТОВ «ФК «Фін-Інвест» до ПрАТ «Ініціатор+» про стягнення 151 497 994,50 грн, за зустрічним позовом ПрАТ «Ініціатор+» до ТОВ «ФК «Фін- Інвест» та ПрАТ «Укренергозбут» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 15.04.2019, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - ПП «Косіба» до ПрАТ «Ініціатор+» про стягнення 3 000 000,00грн. до розгляду в межах справи про банкрутство № 910/866/20. З офіційного сайту Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що на даний час здійснюється розгляд справи № 910/9458/19. З матеріалів справи № 9120/866/20 (910/9458/19) вбачається, що грошові вимоги в розмірі 3 000 000,00грн. ПП «Косіба» до ПрАТ «Ініціатор+» були заявлені 24.10.2019, що не відповідає твердженню суду - 09.04.2021. Як зазначає скаржник, з матеріалів справи № 910/9458/19 вбачається, що боржник ТОВ «Ініціатор+» визнав боргові зобов'язання перед ПП «Косіба» в розмірі 3 000 000,00грн., визнав відсутніми порушення строків позовної давності, визнав наявність переписки між скаржником і боржником до моменту пред'явлення ПП «Косіба» вимоги до ПрАТ «Ініціатор+». Суд не врахував, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч. 1, 2 ст. 264 ЦК України). Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не встановив, чи продовжували сторони виконувати свої зобов'язання за договором від 28.04.2006 після зазначених в оскаржуваній ухвалі строків - 06.06.2008, 06.06.2011, а також чи проводилися між ними акти звіряння розрахунків, звіряння суми боргу, зміну строків проведення розрахунків, тощо.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення; оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 відкрито провадження у справі та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Жулінського Володимира Борисовича.
Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого включено вимоги:
- ПАТ "Банк Фінанси та Кредит" на суму 4 851 907,30 грн., з яких: 4204,00 грн. - вимоги першої черги, 4 847 703,30грн. - вимоги, що забезпечені заставою боржника;
- ТОВ "Хімреактив" на суму 31 955 592,01 грн., з яких: 67 731,00 грн. - вимоги першої черги, 31 383 197,40 грн. - першої черги, 504 663,61 грн. - шостої черги;
- ТОВ "Фінансова компанія "Фінінвест" на суму 162 829 686,70 грн., з яких: 4 204,00 грн. - вимоги першої черги, 162 825 482,70 грн. - четвертої черги;
- ПрАТ "F&C Realty" на суму 22 378 982,04 грн., з яких: 4 204,00 грн. - вимоги першої черги, 22 374 778,04грн. - четвертої черги;
- ТОВ "ЗВ Ріелті" на суму 146 825 384,35 грн., з яких: 4 204,00 грн. - вимоги першої черги, 131 294 212,35 грн. - четвертої черги, 15 526 968,00 грн. - шостої черги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 замінено кредиторів у справі ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" його правонаступником - ТОВ "Фінансова компанія "Фінтакт" на суму 4 851 907,30 грн., а також ТОВ "Фінансова компанія "Фін-Інвест" його правонаступником - ТОВ "Фінансова компанія "Максі Капітал Груп" на суму 162 829 686,70 грн.
17.01.2024 до суду першої інстанції надійшло клопотання ТОВ "Максі Капітал Груп" про відсторонення арбітражного керуючого Жулінського В.Б. від виконання обов'язків розпорядника майна боржника та призначення розпорядником майна ПрАТ "Ініціатор+" арбітражного керуючого Донкова С.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 у справі №910/866/20 задоволено заяву арбітражного керуючого Жулінського В.Б. про відсторонення від виконання обов'язків розпорядника майна боржника; задоволено клопотання ТОВ "Максі Капітал Груп" про відсторонення арбітражного керуючого Жулінського В.Б. від виконання обов'язків розпорядника майна боржника та призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Донкова С.В.; відсторонено арбітражного керуючого Жулінського В.Б. від виконання повноважень розпорядника майна ПрАТ "Ініціатор+"; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Донкова С.В.; зобов'язано розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Донкова С.В. ознайомитись з матеріалами справи та виконати вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 31.07.2023, зокрема, надати суду повідомлення про розгляд заяв з грошовими вимогами до боржника ПП "Косіба" від 09.04.2021 на суму 3 000 000,00 грн., ТОВ "Житло-Сервіс" від 27.08.2021 на суму 19 353,20 грн. та від 16.09.2021 на суму 60 711,42 грн., ГУ ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС від 01.07.2022 на суму 861 615,14 грн. та ПрАТ "Укренергозбут" від 22.05.2023 на суму 215 065 304,60 грн., а також докази направлення вказаних повідомлень на адресу кредиторів.
У судовому засіданні 03.04.2025 судом розглядалась заява Приватного підприємства "Косіба" з кредиторськими вимогами до боржника на суму 3 000 000,00 грн, яка надійшла до Господарського суду м. Києва 09.04.2021.
Як вбачається з повідомлення розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Донкова С.В. заявлені кредитором вимоги не визнані, з підстав їх заявлення із пропуском строку позовної давності.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 у справі №910/866/20 у задоволенні заяви Приватного підприємства “Косіба» з кредиторськими вимогами до боржника на суму 3 000 000,00 грн. відмовлено.
Колегія суддів погоджується з вказаною ухвалою суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до положень частин першої, третьої, шостої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі -КУзПБ):
- конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;
- до заяви в обов'язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;
- за результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
У питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов'язків суду на цій стадії судова колегія враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому:
- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанови від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18 та від 01.03.2023 у справі № 902/221/22);
- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18);
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:
- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;
- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;
- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 28.04.2006 між Приватним підприємством “Косіба» та Приватним акціонерним товариством “Ініціатор+» було укладено договір на виконання поточних будівельних робіт будинку № 34 по вул. Саксаганського в м. Києві.
Відповідно до п.1 договору передбачено поетапне виконання поточних будівельних робіт, згідно з додатком 1, за адресою м. Київ, вул. Саксаганського 34, з надбудовою поверху та мансарди, орієнтовною площею 1500 кв. м. Вартість робіт визначена у розмірі 3 835 000 грн. (п. 2 Договору).
На виконання Договору від 28.04.2006 між ПАТ “Ініціатор+» (Замовник) та ПП “Косіба» (Генеральний підрядчик) були укладені додаткові угоди:
- від 01.06.2006 про ремонтно-будівельні роботи по розгортанню будівництва та виконанню аварійних робіт будинку по вул. Саксаганського, 34 в м. Києві;
- від 18.08.2006 про ремонтно-будівельні роботи з укріплення існуючих фундаментів будинку по вул. Саксаганського, 34 в м. Києві;
- від 24.11.2006 про виконання комплексу ремонтно-будівельних робіт та монтажних робіт в існуючому будинку по вул. Саксаганського, 34 в м. Києві;
- від 16.02.2007 на виконання комплексу робіт з укріплення фундаментів сумісних будинків, які знаходяться поряд та будівництво сховища по вул. Саксаганського, 34 в м. Києві;
- від 17.05.2007 на виконання робіт по влаштуванню монолітної плити, встановлення паль методом буріння з організацією технологічних прорізів та під'їзних шляхів по вул. Саксаганського, 34 в м. Києві;
- від 27.07.2007 на виконання комплексу робіт з надбудови поверху та мансарди будинку по вул. Саксаганського, 34 в м. Києві.
Додатковими угодами було визначено, що вартість робіт визначається згідно з протоколом договірної ціни та затверджується Замовником (п.2), а розрахунок за виконані роботи проводиться не пізніше 5-ти календарних днів, після підписання акту виконаних робіт, шляхом перерахунку коштів Замовником на розрахунковий рахунок Підрядника.
Весь обсяг робіт, передбачений додатковими угодами, було виконано ПП “Косіба» відповідно до протоколів договірної ціни, що підтверджено актами приймання передачі виконаних робіт, копії яких додано до матеріалів заяви, а саме:
за додатковою угодою від 01.06.2006 - Акт від 31.07.2006 на суму 80 000 грн.;
за додатковою угодою від 18.08.2006 - Акт від 31.10.2006 на суму 120 000 грн.;
за додатковою угодою від 24.11.2006 - Акт від 31.03.2007 на суму 1 000 000 грн.;
за додатковою угодою від 16.02.2007 - Акт від 30.04.2007 на суму 100 000 грн.;
за додатковою угодою від 17.05.2007 - Акт від 31.10.2007 на суму 200 000 грн.;
за додатковою угодою від 27.07.2007 - Акт від 31.05.2008 на суму 1 500 000 грн.
Як зазначено судом першої інстанції, грошові вимоги ПП “Косіба» до боржника в розмірі 3 000 000,00 грн. виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство (22.06.2020), а тому є конкурсними.
Строк виконання за договірними відносинами (в частині розрахунку за виконані роботи) сплинув за Актом від 31.07.2006 - 06.08.2006, Актом від 31.10.2006 - 06.11.2006, Актом від 31.03.2007 - 06.04.2007, Актом від 30.04.2007 - 06.05.2007, Актом від 31.05.2008 - 06.06.2008 (враховуючи, що розрахунок за виконані роботи проводиться не пізніше 5-ти календарних днів, після підписання акту виконаних робіт).
Як вбачається з повідомлення розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Донкова С.В. заявлені кредитором вимоги не визнані з підстав їх заявлення із пропуском строку позовної давності.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Так, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
При тлумаченні вимог щодо початку перебігу позовної давності слід керуватися тим, що перебіг позовної давності починається від дня, коли про відповідні обставини, тобто про порушення права, дізналася або могла довідатися особа, що є носієм права, а не інша особа, у тому числі й та, якій за законом надано повноваження із захисту цього права.
Позовна давність характеризується наявністю предмета, на який вона спрямовує свою дію. Ним є матеріально-правова вимога особи про захист права або інтересу.
Пред'явлення позову як форми захисту суб'єктивного права є одним з етапів здійснення матеріального права. Втім, хоча позовна форма захисту цивільних прав є основною формою їх захисту в суді і в ЦК України йдеться саме про позовну давність, проте, встановлені законом строки застосовуються і до цивільно-правових вимог, які не оформляються у вигляді позову, зокрема у справах про банкрутство.
У справі, що розглядається, кредитор звернувся до суду за захистом своїх прав шляхом подання заяви з грошовими вимогами до боржника у справі про його банкрутство.
Тобто кредитор звернувся до суду в розумінні статті 16 ЦК України з вимогою про захист свого майнового права та інтересу.
За таких умов положення про позовну давність поширюються і на майнові вимоги кредиторів, заявлені до боржника у справі про його банкрутство.
Ураховуючи наведене, у справі про банкрутство при розгляді кредиторських грошових вимог до боржника застосовуються загальні норми цивільного законодавства про позовну давність, визначені у главі 19 "Позовна давність" ЦК України.
Крім того, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15 виснувала, що стороною, яка може зробити заяву про застосування позовної давності під час розгляду грошових вимог кредитора в процедурі розпорядження майном боржника, слід розуміти інших кредиторів, боржника та розпорядника майна боржника.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Згідно з ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Перебіг позовної давності, в межах якого ПП “Косіба» могло звернутися до суду з вимогою про стягнення з ПрАТ “Ініціатор+» 3 000 000,00 грн., розпочався за Актом від 31.07.2006 - 06.08.2006, Актом від 31.10.2006 - 06.11.2006, Актом від 31.03.2007 - 06.04.2007, Актом від 30.04.2007 - 06.05.2007, Актом від 31.05.2008 - 06.06.2008 (враховуючи, що розрахунок за виконані роботи проводиться не пізніше 5-ти календарних днів, після підписання акту виконаних робіт), тоді як із заявою про визнання кредиторських вимог до боржника ПП “Косіба» звернулось до суду лише 09.04.2021.
З огляду на викладені обставини та наведені норми, враховуючи, що кредиторські вимоги до боржника в розмірі 3 000 000,00 грн., заявлені ПП “Косіба» з пропуском строку позовної давності, суд першої інстанції вірно погодився з позицією розпорядника майна боржника щодо відсутності правових підстав для їх визнання.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника відносно того, що суд першої інстанції не встановив, чи продовжували сторони виконувати свої зобов'язання за договором від 28.04.2006 після зазначених в оскаржуваній ухвалі строків - 06.06.2008р., 06.06.2011р., а також чи проводилися між ними акти звіряння розрахунків, звіряння суми боргу, зміну строків проведення розрахунків, тощо.
Судова колегія звертає увагу скаржника, що законодавцем у справах про банкрутство запроваджено підвищений стандарт доказування для кредиторів, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги.
Колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження переривання строку позовної давності до спливу цього строку, в тому числі докази визнання боргу боржником до спливу цього строку, на що посилається скаржник, не надавши до суду доказів на підтвердження своїх доводів.
Подання позову (справі № 9120/866/20 (910/9458/19)) ПП «Косіба» - здійснено вже після спливу строку позовної давності, тобто такі дії не переривають строку позовної давності.
Судова колегія відхиляє доводи скаржника щодо порядку розрахунків між сторонами, оскільки додатковими угодами до договору від 28.04.2006 сторони погодили, що замовник розраховується з підрядником за виконані роботи шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок не пізніше 5-ти календарних днів після підписання акту виконаних робіт (п. 3 додаткових угод до вказаного договору).
Доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростували правомірність оскаржуваної ухвали, норм чинного законодавства, якими обґрунтована оскаржувана ухвала суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду та доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.
Оцінюючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).
У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Косіба" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 у справі №910/866/20 залишити без змін (про відмову у задоволенні заяви Приватного підприємства “Косіба» з кредиторськими вимогами до боржника на суму 3 000 000,00 грн).
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.
Повний текст складено 12.12.2025
Головуючий суддя М.Л. Доманська
Судді Т.П. Козир
В.О. Пантелієнко