Єдиний унікальний номер №538/1826/25
Провадження №2/538/1082/25
11 грудня 2025 року м.Лохвиця
Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді -Кунець М.Г.
секретар судового засідання- Петрова С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лохвиця Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит -Капітал" (місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, м. Львів) до ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Суд
Стислий виклад позиції сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит -Капітал" звернулося до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 24 листопада 2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2613926, відповідно до умов якого відповідачу були надані грошові кошти у сумі 15 000 грн., кредитний договір укладено в електронній формі та підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора.
10 серпня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №ККЛУ-10082023, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників відповідно до реєстру, зокрема, до ОСОБА_1 .
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 2613926 від 24.11.2021 станом на день звернення до суду в розмірі 76 643,12 грн. та стягнути понесені судові витрати.
Відповідачкою по справі 31 жовтня 2025 року подано відзив на позовну заяву, в якому вона не визнає позов у заявленому обсязі, посилаючись на недоведеність видачі кредитних коштів саме відповідачу належними первинними документами; недопустимість паперових «копій» електронних доказів без технічної верифікації ЕДП/OTP; відсутність повного та перевіреного розрахунку із поділом періодів «до/після строку»; неправомірність стягнення договірних процентів після спливу строку кредиту; прогалини в доведенні правонаступництва (повний реєстр, акти, оплата портфеля, повідомлення боржника); необґрунтованість та не співмірність заявлених витрат на правничу допомогу. В позові просить відмовити.
У поданій до суду 13.11.2025 відповіді на відзив представником позивача, останній вважає що аргументи, наведені відповідачкою, є безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконане зобов'язання.
Відповідачу надавалась інформація щодо умов договору, з якою вона ознайомилася та підтвердила електронним підписом факт ознайомлення із кредитним договором та додатками до нього. Підписуючи відповідний договір, відповідач погодилася, що вона до його підписання ознайомилася з усіма умовами, на яких товариство здійснює кредитування, а також свідомо обрала умови, викладенні у кредитному договорі. Наявність підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
До того ж, 28.12.2021 ОСОБА_1 здійснила платіж на часткове погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №2613926 від 24.11.2021 року. Згідно з практикою Верховного Суду часткова сплата боржником заборгованості свідчить про визнання боргу і його складових. А тому, просить позовні вимоги задовольнити повністю.
18 листопада 2025 року представником відповідачки подано заперечення на відповідь на відзив, яку остання вважає необгрунтованою та юридично хибною.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Лохвицького районного суду від 29 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
До того ж, вказаною ухвалою, витребовано у АТ «КБ «Приватбанк» інформацію щодо емітації на ім'я ОСОБА_1 платіжної картки.
Відзив на позовну заяву представником відповідачки подано 31.10.2025, в строки, визначені в ухвалі суду, та 18.11.2025 направлено до суду заперечення (на відповідь на відзив).
Відповідь на відзив позивачем подана 13.11.2025, в строки, визначені в ухвалі суду.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи до суду не надходило.
21 листопада 2025 року до канцелярії суду, шляхом направлення засобами поштового зв'язку, надійшла витребувана судом інформація з АТ «КБ «ПРИВАТБАНК».
Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вивчивши матеріали справи, поданий відповідачкою відзив на позов, заперечення на відзив, поданий позивачем, та заперечення (на відповідь на відзив) відповідачки, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що 24 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2613926, відповідно до умов якого відповідачці було надано грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а остання зобов'язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 15000 грн. (п. 1.2 договору).
Згідно з п. 9.7 кредитного договору, договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства/зазначений в цьому договорі. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору, вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.
Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер
мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.
Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі та надало відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.
На підтвердження виконання товариством зобов'язань щодо перерахування коштів за кредитним договором, додано лист про перерахування коштів кредиту № 2613926.
10 серпня 2023 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал», уклали договір факторингу №ККЛУ 10082023.
Згідно договору факторингу, у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Лінеура Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2613926 від 24.11.2021.
До того ж, на виконання п. 6 ч.3 ст. 175 ЦПК України, відповідачці було направлено досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості.
Таким чином, заборгованість відповідачки перед позивачем становить 76 643,12 грн., зокрема: заборгованість за тілом кредиту - 15000 грн.; заборгованість за процентами - 61643,12 грн.
Як зазначає у поданому відзиві відповідачка, посилання позивача на «укладення шляхом OTP» саме по собі не доводить волевиявлення відповідача, відсутні докази, які ідентифікують рахунок відповідача. Наданий розрахунок заборгованості не містить поденної/помісячної деталізації, чіткої формули, бази нарахування, дат настання строків та поділу на періоди: «у межах строку кредитування (1048 ЦК України)» та «після спливу строку/оголошеної достроковості (625 ЦК України)». Відповідно до ст.ст. 77, 81 ЦПК України саме позивач доводить розмір вимоги. До того ж, усі нарахування, віднесені позивачем до періоду після кінцевої дати повернення, підлягають виключенню з «процентів» і не можуть бути стягнуті як плата за користування кредитом.
Представник відповідачки просить врахувати, що позов подано 22.09.2025, а тому усі «періодичні» нарахування, строк сплати яких настав понад три роки до дня звернення, - вибули з можливості стягнення. Для пені/штрафів діє спеціальна 1-річна давність.
Доведення правонаступництва вимагає повного реєстру боржників з ідентифікацією вимоги відповідача (№ договору, сума, дата, склад боргу), акти приймання-передачі, платіжних документів щодо оплати портфеля новим кредитором та належного повідомлення боржника (ст. 1082 ЦК України) з реквізитами для виконання, натомість подані «витяги»/«акти» без оплати та без доказів вручення повідомлення боржнику, недостатні для підтвердження обсягу й належності права.
Крім того, звертає увагу, що сума витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі є завищеною.
Норми права, які застосував суд.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно статей 526, 530, 536, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття
такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до частини сьомої та дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки ст. 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного
підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20, який є обов'язковим для врахування судом відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Верховний Суд в постанові від 07.02.2018 в справі № 2-2035/11 виснував, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2018 року в справі №2-1383/2010 зазначила, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Мотивована оцінка і висновки суду.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Відповідачка шляхом введення одноразового ідентифікатора, отриманого від ТОВ «Мілоан», прийняла публічну пропозицію (оферту) та підписала договір, акцептувавши пропозиції товариства, тобто, договір вважається укладеним у відповідності до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
В матеріалах справи наявна довідка про ідентифікацію, яка підтверджує, що ОСОБА_1 , з якою укладено договір № 2613926 від 24.11.2021, отримала одноразовий ідентифікатор Р883 та вказано номер телефону, на який відправлено ідентифікатор.
Крім того, у довідці про ідентифікацію передбачено усі персональні дані відповідачки, що дає можливість її ідентифікувати. За вказаними у довідці про ідентифікацію відомостями, можна точно встановити, кому саме було надіслано одноразовий ідентифікатор та ким підписано кредитний договір № 2613926 від 24.11.2021. Зазначене підтверджує, що відповідачка була належним чином ідентифікована, отримавши одноразовий ідентифікатор та використала його для підтвердження своєї згоди на умови договору.
Таким чином, сторони договору досягли згоди з усіх істотних його умов, уклали його у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» обміну електронними повідомленнями та підписали у порядку, визначеному статтею 12 Закону, а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
До того ж, відповідачка здійснила платіж на часткове погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № 2613926 від 24.11.2021.
Згідно з практикою Верховного Суду часткова сплата боржником заборгованості свідчить про визнання боргу і його складових. Зокрема, у постанові Верховного Суду по справі № 916/2403/18 від 10.09.2019 встановлено, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17.
Отже, часткова сплата заборгованості за відповідним договором підтверджує той факт, що ОСОБА_1 визнала укладення між нею та ТОВ «Лінеура Україна» кредитного договору № 2613926.
Крім того, відсутність у матеріалах справи виписок з особових рахунків не свідчить про відсутність у відповідачки заборгованості, оскільки згідно з п. 2.1 кредитного договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача.
ТОВ «Лінеура Україна» не створює окремий рахунок для позичальника, а надає кошти на уже існуючий, а, отже, не може мати доступу до таких рахунків для того, аби отримати інформацію щодо вчинених фінансових операцій.
Позивачем було надано копію листа-повідомлення про успішне перерахування коштів, що підтверджує перерахування коштів за кредитним договором № 2613926 від 24.11.2021.
Лист-повідомлення підтверджує, що кошти в розмірі 15 000,00 грн. були успішно перераховані на банківську картку відповідачки, яку вона вказала при укладенні кредитного договору, Товариством з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ».
Вказаний лист містить всі необхідні реквізити електронного розрахункового документа: дату і номер; назву, номер транзакції в системі ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» та ТОВ «Лінеура Україна», Session ID, сайт торгівця, код авторизації, Банк-еквайр, призначення платежу, суми цифрами, що відповідає вимогам чинного законодавства.
До того ж, представником Товариства було заявлено клопотання про витребування доказів від АТ КБ «Приватбанк», що є емітентом картки отримувача кредитних коштів.
АТ КБ «Приват Банк», згідно ухвали суду від 29.10.2025, надало витребовувану інформацію, якою підтверджено факт емітації картки на ім'я ОСОБА_1 , надано виписку по рахунку за зазначений період та іншу інформацію, що підтверджує факт зарахування коштів на картковий рахунок відповідачки.
До того ж, на підтвердження наявності у ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги до ОСОБА_1 суду було надано засвідчену копію договору факторингу № ККЛУ-10082023 від 10.08.2023; засвідчену копію витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №ККЛУ-10082023 від 10.08.2023; засвідчену копію акту приймання-передачі реєстру боржників до договору факторингу № ККЛУ-10082023 від 10.08.2023; засвідчену копію платіжного доручення до Договору факторингу № ККЛУ-10082023 від 10.08.2023.
Таким чином, суд вважає, що позивачем надано належні докази на підтвердження відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором.
Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит- Капітал» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.
Відповідачка не виконала свого зобов'язання, платежів для погашення заборгованості не здійснила ні на рахунки ТОВ «Лінеура Україна», ні на рахунки ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань у неї наявна заборгованість у розмірі 76 643,12 грн.
Відповідна сума заборгованості встановлена судом на підставі наданих доказів.
З огляду на вищевикладене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, враховуючи встановлені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно із статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому, оскільки позов задовольняється повністю, то з відповідачки на користь ТОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 422 гривні 40 копійок.
Крім того, позивачем у позові ставиться вимога про стягнення з відповідача на його користь понесених витрат на правничу допомогу.
Із правової позиції Великої Палати Верховного Суду вбачаєтться, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), a також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були тaкi витрати понесені фактично, але й також, чи була їх сума обгрунтованою (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12- 171гс19).
Європейський суд з прав людини (далі-ЄСПЛ) у своїх рішеннях від 12 жовтня 2006 p. y справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначив, що присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фaктичними і неминучими, a їхній розмір обгрунтованим. У рішенні ЕСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, якi мають розумний розмір.
Суд, враховуючи вищезазначене, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг тa витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності тa співрозмірності, вважає за можливе стягнути з вiдпoвiдaча на користь позивача 1000 (одну тисячу ) гривень 00 копійок витрат на пpaвничy допомогу, вважаючи таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витpaт для цієї cпpaви.
На підставі викладеного, керуючись статтями 204, 207, 513, 514, 516, 526, 530, 536, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049 ЦК України, статтями 12, 81, 89, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит -Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит -Капітал" заборгованість за кредитним договором у розмірі 76 643 (сімдесят шість тисяч шістсот сорок три) гривні 12 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит -Капітал" понесені судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит -Капітал" понесені витрати за надану правничу допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.
Відмовити у стягненні з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит -Капітал" витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місце знаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, м. Львів).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ).
Повний текст рішення виготовлено 11 грудня 2025 року.
Суддя Мирослава КУНЕЦЬ