Справа № 953/235/23 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/2388/25 Суддя доповідач ОСОБА_2
08 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2025 року, якою продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні 22022220000002974 від 23.09.2022 року, -
Цією ухвалою продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 02 січня 2026 року (включно) без визначення розміру застави.
На зазначену ухвалу слідчого судді захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора та обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилалася на те, що вважає вказану ухвалу слідчого судді такою, що не відповідає вимогам КПК України. Вважала, що клопотання прокурора не відповідає вимогам КПК України. Вказувала, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів. Зазначала, що суд безпідставно дійшов висновку про наявність достатніх підстав вважати, що продовжують існувати ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України. Вважала, що стороною обвинувачення протиправно вчиняються спроби щодо притягнення до кримінальної відповідальності обвинуваченого. Вважала, що тяжкість інкримінованого злочину не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказувала на погіршення стану здоров'я Посилалась також на парктику ЄСПЛ. ОСОБА_7 під час перебування під вартою та зазначала що він потребує медичного обстеження.
Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, а також пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та вважав ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 176 КПК України, передбачено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно із ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 зазначених вимог закону дотримався в повному обсязі.
Продовжуючи стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. Також при оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовував стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. Також суд першої інстанції вказував про відсутність будь-яких даних про неможливість ОСОБА_7 перебувати під вартою через стан здоров'я.
З висновками суду першої інстанції щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 суд апеляційної інстанції погоджується та вважає, що мотиви прийнятого судом рішення викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам статті 196 КПК України.
Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, з конфіскацією майна, або без такої, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні.
З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження та тих обставин, що ОСОБА_7 , обвинувачується у вчиненні злочину в умовах воєнного стану спрямованого на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, на думку колегії суддів, у цьому кримінальному провадженні існує беззаперечно суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Також, належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу, призведе до порушення розумних строків судового розгляду.
Поряд з цим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що порядок розгляду судом клопотання про продовження запобіжного заходу відповідає вимогам статей 193-194, 196 КПК України, пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Судом першої інстанції враховані положення статей 177, 178 КПК України, відомості про особу обвинуваченого, перевірені докази та надана їм відповідна правова оцінка, також перевірені додані прокурором до клопотання докази про причетність обвинуваченого до вчинення злочину, який йому інкримінується, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що стороною обвинувачення не доведено та не надано доказів наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України та які не зменшилися та продовжують існувати, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки продовжуючи запобіжний захід ОСОБА_7 суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначивши при цьому підстави, за яких застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу є неможливим, з яким цілком погоджується суд апеляційної інстанції.
Крім того, доводи захисника щодо відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України свідчать про необґрунтованість вимоги апеляційної скарги про обрання іншого запобіжного заходу, оскільки обрання будь-якого запобіжного заходу без встановлення ризиків є процесуально незаконним. За таких обставин, колегія суддів позбавлена процесуальної можливості задовольнити вимоги апеляційної скарги, а доводи захисника ґрунтуються суто на його суб'єктивних оціночних судженнях.
Належить врахувати, що доводи в апеляційній скарзі щодо того, що ОСОБА_7 раніше не судимий та не притягався до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, має стійкі соціальні зв'язки, має на утриманні неповнолітнього сина, до повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну мав постійне джерело доходу, оскільки працює помічником бурильника в газовидобувній компанії - не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Отже, доводи апеляційної скарги захисника щодо необґрунтованості ухвали суду є безпідставними, оскільки судом першої інстанції було належним чином перевірено та досліджено докази, надані слідчим та стороною захисту, враховані докази, які вказують на обґрунтованість підозри, а також відомості, які характеризують особу обвинуваченого, його вік та сімейний стан. При цьому, висновки суду належним чином мотивовані та наведені обґрунтовані підстави для продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду та вважає, що застосування до ОСОБА_7 іншого, менш суворого виду запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст. ст. 376, 392, 393, 404, 405, ст.407 ч.3 п.1, ст.ст. 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2025 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: