Справа № 643/17938/25 (1-кс/643/5820/25) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/1391/25 Суддя доповідач ОСОБА_2
08 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_7 , який дії в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на повідомлення про підозру від 07.08.2024 у кримінальному провадженні № 62023170020000649 від 07.04.2023 за ознаками ч.7 ст. 111-1 КК України, -
Цією ухвалою відмовлено в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_7 на повідомлення про підозру ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст. 111-1 КК України від 07.08.2024 року у кримінальному провадженні № 62023170020000649 від 07.04.2023 року.
На зазначену ухвалу слідчого судді захисник підозрюваного ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його скаргу на повідомлення про підозру, а підозру ОСОБА_8 за ч.7 ст. 111-1 КК України скасувати.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу захисник посилався на те, що орган досудового розслідування істотно порушив процесуальний порядок повідомлення про підозру. Вказував, що органу досудового розслідування було відомо про те, що ОСОБА_8 перебуває за кордоном України, а саме на території Європейського Союзу. Проте, орган досудового розслідування не здійснював заходи, передбачені чинним законодавством щодо належного повідомлення про підозру ОСОБА_8 згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_7 , який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, а також пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
15.10.2025 року захисник ОСОБА_7 звернувся в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 до слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова зі скаргою на повідомлення про підозру від 07.08.2025 р. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст. 111-1 КК України.
В скарзі посилався на те, що повідомлення про підозру ОСОБА_8 здійснено у порядку, передбаченому ч.8 ст. 135 КПК України, як особі, яка виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором. Разом з тим ОСОБА_8 наразі перебуває у Чехії, і до Європи, а саме до Литви, лише виїхав через територію росії 22.09.2022 року, про що свідчить відповідна відмітка у закордонному паспорті ОСОБА_8 . Тому, вважав, що підозру ОСОБА_8 мав бути повідомлений у порядку, передбаченому ч.7 ст. 135 КПК України, як особа, яка проживає за кордоном.
Залишаючи без задоволення скаргу захисника ОСОБА_7 , слідчий суддя мотивував таке рішення тим,що на час розгляду скарги слідчому судді не надано доказів які беззаперечно доводять, що ОСОБА_8 перебуває на території якоїсь з європейських країни, і факт виїзду останнього до Латвії у вересні 2022 року, навіть якщо визнати його доведеним, також не свідчить про це. Також судом встановлено, що не вбачається порушення процедури повідомлення ОСОБА_8 про підозру, оскільки отримані під час розслідування докази на момент складення повідомлення про підозру та її вручення ОСОБА_8 у спосіб, передбачений ч.8 ст. 135 КПК України, доводили, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на території держави-агресора.
Колегія суддів з такими висновками слідчого судді погоджується з огляду на наступне.
Відповідно о вимог ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Главою 26 КПК України визначено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування.
У кримінальному провадженні такі випадки врегульовані Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, подання апеляційної скарги на рішення слідчого судді, постановленого за наслідками розгляду скарги, заяви чи клопотання учасника кримінального провадження має відбуватись з дотриманням певних умов.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до п.10 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржене повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Підозра - це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням із прокурором), яке ґрунтується на зібраних доказах під час досудового розслідування та в якому формується припущення про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення з повідомленням про це такій особі та із роз'ясненням її прав та обов'язків.
Окрім того, під повідомленням про підозру також можна розуміти кримінальне процесуальне рішення слідчого, прокурора, яке приймається в обов'язковому порядку у випадках затримання особи за підозрою в учиненні кримінального правопорушення або наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення в письмовій формі й тягне за собою набуття особою, щодо якої воно прийняте, процесуального статусу підозрюваного.
Згідно п.3 ч.1 ст.276 КПК України, повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках, зокрема, наявності достатніх доказів для підозри особи в учиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до положень ст.277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором та повинно відповідати зазначеним в ній вимогам.
Обґрунтованою є підозра за наявності таких принципових обставин: 1) врученого письмового повідомлення про підозру з обов'язковим посиланням на докази вчинення особою кримінального правопорушення; 2) наявності в матеріалах кримінального провадження доказів, що підтверджують учинення особою кримінального правопорушення; 3) доведення перед судом вагомості й достатності наявних доказів про вчинення особою кримінального правопорушення; 4) оцінювання судом доказів учинення особою кримінального правопорушення.
Вимога достатності доказів до моменту притягнення особи до кримінальної відповідальності означає, що в розпорядженні слідчого повинна бути така сукупність доказів, яка, будучи неповною, приводить тим не менше до обґрунтованого висновку про винуватість особи, котра притягується, і виключає в цей момент розслідування протилежного висновку.
Вручається письмове повідомлення про підозру, відповідно до ч.1 ст.278 КПК України, в день його складення слідчим або прокурором, а у випадках неможливості такого вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 279 КПК України, у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов'язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу.
Частина 5 статті 9 КПК України передбачає, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, як сказано в рішенні Європейського суду з прав людини, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 , де суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Дотримуючись та застосовуючи таку практику ЄСПЛ, колегія суддів дійшла висновку, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Колегія суддів вважає, що при вирішенні питання щодо законності процедури повідомлення ОСОБА_8 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України від 07.04.2024 р. належить врахувати, що матеріали судового провадження не містять будь-яких фактичних відомостей про те, що ОСОБА_10 дійсно перебуває на території Європейського Союзу. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник також не надав суду будь-яких фактичних відомостей, які б свідчили, що ОСОБА_10 , на час оголошення йому підозри, дійсно перебував на території будь-якої європейської країни.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції прокурор звертав увагу на те, що під час проведення досудового розслідування від оперативних підрозділів надійшла інформація, що у період вересня 2022 року після де окупації м. Вовчанська Чугуївського району Харківської області ОСОБА_8 виїхав до території російської федерації.
Поряд з цим, на час повідомлення ОСОБА_8 про підозру органом досудового розслідування встановлено, що останній офіційно державний кордон України у період з 24.02.2022 року до 07.08.2024 року не перетинав, як ВПО на території України не зареєстрований.
Також прокурор зазначав, що той факт, що ОСОБА_8 разом з військовими - окупантами виїхав на територію рф також було підтверджено показаннями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , допитаними під час досудового розслідування.
Крім того, в повідомленій підозрі зазначені конкретні обставини події, наведені ознаки кримінальних правопорушень, спосіб та обставини їх вчинення з урахуванням встановлених обставин.
Підозра є процесуальним рішенням, яке складається і повідомляється слідчим чи прокурором з урахуванням обставин, які автор вважає встановленими. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, внаслідок чого підозра може бути змінена.
Посилання в апеляційній скарзі на неврахування всіх доказів щодо можливої причетності підозрюваного до вчинення інкримінованого йому злочину на даному етапі судом не вирішується. Вказані питання повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру. Відповідно до статті 89 КПК України визнання доказів недопустимими належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду, а тому сукупність інших зібраних органом досудового розслідування доказів будуть перевірятися, оцінюватися в ході судового розгляду, не дає підстав для скасування підозри.
Отже, враховуючи, що ОСОБА_8 виїхав та перебував на території, визнаною Верховною Радою України державою-агресором, існувала об'єктивна неможливість вручення йому повідомлення про підозру та повісток про його виклик, оскільки у органу досудового розслідування були відсутні будь-які фактичні відомості про те, що останній перебуває у країнах Євросоюзу.
Відповідно до відомостей, які містяться в матеріалах цього провадження вбачається, що відповідно до вимог ч.8 ст. 135 КПК України, повідомлення про підозру ОСОБА_8 від 07.08.2024 року та повістки про його виклик на 19.08.2024, 20.08.2024, 21.08.2024 опубліковано в ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. У визначені дні та ОСОБА_8 до слідчого не з'явився, про причини неявки не повідомив. Тобто, органом досудового розслідування, в повному обсязі виконано вимоги ст.ст. 135, 278 КПК України та вжито заходів для належного вручення ОСОБА_8 повідомлення про підозру шляхом здійснення публікацій, що відповідно до положень ч.1 ст. 42 КПК України, свідчить про набуття ним статусу підозрюваної особи у цьому кримінальному провадженні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків ухвали слідчого судді, в якій наведені аргументовані підстави для відмови у задоволенні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 і які відповідають вимогам кримінально-процесуального закону.
За таких обставин, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2025 року законною та обґрунтованою, підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий-
Судді: