справа №752/23478/25 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/8273/2025 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
04 грудня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2025 року щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Соболівка, Теплицького району, Вінницької області, громадянина України, українця, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 190, четвертою статті 190 КК України, у кримінальному провадженні №12025100000001150 від 12 вересня 2025 року,-
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2025 року клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 - задоволено.
Застосовано до підозрюваного за частиною третьою статті 190, частиною четвертою статті 190 КК України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Соболівка Теплицького району Вінницької області, громадянина України, українця, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального провадження №12025100000001150 від 12 вересня 2025 року, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17 листопада 2025 року, тобто в межах строку досудового розслідування.
Визначено ОСОБА_7 заставу в розмірі, що становить 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Голосіївського районного суду м. Києва за наступними реквізитами:
Отримувач ТУ ДСАУ в м. Києві,
ЄДРПОУ 26268059,
MOO 820172,
Банк - Державна казначейська служба України в м. Києві,
р/р № UA128201720355259002001012089,
призначення платежу: застава за (П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали... (назва суду), від ... (дата ухвали), по справі № ..., внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під мою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_7 наступні обов?язки:
- прибувати до слідчого із встановленою періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначено 60 діб з моменту внесення застави.
Роз'яснено підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на депозитний рахунок Голосіївського районного суду м. Києва, має бути наданий уповноваженій особі Київського СІЗО № 13.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Київського СІЗО № 13 негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_7 з-під варти.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесення застави підозрюваний ОСОБА_7 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків застоводавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Не погоджуючись з указаною ухвалою підозрюваний ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 17 листопада 2025 року із можливістю внесення застави відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР №12025100000001150 від 12 вересня 2025 року за частиною третьою, четвертою статті 190 КК України, відмовити.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд ухвалив рішення за наявності доказів, що не відповідають стандарту достатніх підстав (доказів), який встановлений пунктом 3 частиною першою статті 276 КПК України, оскільки не містять достатніх відомостей, які б підтверджували вчинення шахрайства ОСОБА_7 та не свідчать про не обґрунтованість підозри.
Посилається на те, що в підозрі зазначено, що з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на шахрайське заволодіння грошовими коштами громадян, з використанням електронно-обчислювальної техніки, ОСОБА_7 розмістив інформацію на інтернет-сайтах про продаж побутової техніки, не маючи реального наміру виконання умов оголошень, після чого привласнював собі кошти за не поставлені товари.
Вказує, що в матеріалах справи, як і в змісті підозри відсутні будь-які фактичні дані, які вказують де саме, коли саме, яким чином, і за допомогою якої саме техніки ОСОБА_7 розмістив інформацію про продаж техніки на інтернет-сайтах; фактично підозра ОСОБА_7 у вчиненні шахрайських дій обґрунтована лише тим, що в ланцюгу отримувачів коштів від потерпілих наявний обліковий запис №296009380405633024, зареєстрований на ім'я ОСОБА_10 , до акаунта якої прив'язано належний ОСОБА_7 телефонний номер НОМЕР_1 .
Зауважує, що в ході слідства не перевірено та не взято до уваги покази ОСОБА_7 ; у справі відсутні дані щодо подальшого руху коштів після надходження їх на акаунт ОСОБА_10 та не встановлено кінцевого отримувача коштів; також не допитано і саму ОСОБА_10 щодо обставин створення та користування нею або третіми особами акаунт; в додатках до клопотання надані копії протоколів свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та допити потерпілих, які не є доказами в розумінні частини четвертої статті 95 КПК України, оскільки суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.
Зазначає, що в порушення вимог пунктом 4-6 частиною першою статті 184 КПК України, рішення суду не містить обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні слідчого, шляхом застосування більш м'якших запобіжних заходів ОСОБА_7 .
Також зауважує, що у клопотанні слідчим зазначені ризики, визначені пунктом 1, 3, 4, 5 частиною першою статті 177 КПК України; ризики, які покладені в основу судового рішення, є надуманими та не містять належного обґрунтування; фактично зазначені в рішенні ризики формально перераховані і не підтверджені жодним доказом, в порушення приписів пунктом 4 частиною першою статті 196 КПК України, якою, зокрема, передбачено, що в ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зазначає докази, які обґрунтовують відповідні обставини; крім того, судове рішення не містить чіткого визначення наявних для кримінального провадження реальних ризиків, які потребують вжиття заходів щодо обмеження прав та свобод підозрюваного, а містить лише гіпотетичні та нічим не підтверджені припущення; ризик переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування спростовується його належною процесуальною поведінкою.
Стосовно тяжкості покарання за інкриміноване правопорушення не є безумовною підставою для доведеності факту існування ризику переховування підозрюваного від органів правопорядку.
Таким чином, у слідства немає законних підстав вважати, що ОСОБА_7 буде переховуватися від слідчих органів та суду, судове рішення в цій частині нічим не обґрунтоване; доводи щодо незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних є абсолютно неприйнятними, оскільки мають гіпотетичний характер та не підтверджений належними доказами.
Перераховані ризики, визначені пунктом 4, пунктом 5 частиною першою статті 177 КПК України, судом взагалі не аргументовані з посиланням на належні та допустимі достатні докази.
Підозрюваний ОСОБА_7 зазначає, що він постійно проживає у м. Києві разом зі цивільною дружиною; починаючи з повномасштабного вторгнення російських загарбників ОСОБА_7 жодного разу не виїжджав за межі України.
Посилається на те, що запобіжний захід, обраний судом, є надто суворим та не відповідає особі підозрюваного, який раніше не судимий; ухвала суду є необґрунтованою, а ризики не доведені належними та достатніми доказами, саме тому рішення підлягає скасуванню як незаконне, а в клопотанні слідчого слід відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні№12025100000001150 від 12 вересня 2025 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихчастиною третьою статті 190, частиною четвертою статті 190 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
З огляду на наведені у клопотанні дані є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 190, частиною четвертою статті 190 КК України.
Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_7 до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри.
При вирішенні питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя відповідно до вимог статті 178 КІК України в сукупності із вищевказаними обставинами враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється; характер та обставини вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу підозрюваного, який раніше не судимий, та приходить до висновку про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам запобігти, передбаченим статтею 177 КПК України ризикам.
19 вересня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 190, частиною четвертою статті 190 КК України.
25 вересня 2025 року до Голосіївського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12025100000001150 від 12 вересня 2025 року.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2025 року клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 - задоволено.
Застосовано до підозрюваного за частиною третьою статті 190, частиною четвертою статті 190 КК України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Соболівка Теплицького району Вінницької області, громадянина України, українця, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального провадження №12025100000001150 від 12 вересня 2025 року, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17 листопада 2025 року, в межах строку досудового розслідування.
Визначено ОСОБА_7 заставу в розмірі, що становить 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Голосіївського районного суду м. Києва за наступними реквізитами:
Отримувач ТУ ДСАУ в м. Києві,
ЄДРПОУ 26268059,
MOO 820172,
Банк - Державна казначейська служба України в м. Києві,
р/р № UA128201720355259002001012089,
призначення платежу: застава за (П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали... (назва суду), від ... (дата ухвали), по справі № ..., внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під мою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_7 наступні обов?язки:
- прибувати до слідчого із встановленою періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначено 60 діб з моменту внесення застави.
Роз'яснено підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на депозитний рахунок Голосіївського районного суду м. Києва, має бути наданий уповноваженій особі Київського СІЗО № 13.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Київського СІЗО № 13 негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_7 з-під варти.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесення застави підозрюваний ОСОБА_7 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків застоводавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно частин першої, другої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 190, частиною четвертою статті 190 КК України.
Окрім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , його наслідки, характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, з урахуванням кваліфікації його дій, що свідчить про високий ступінь суспільної небезпеки таких дій, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України.
Також слідчим суддею встановлено, що під час досудового розслідування не надано будь-яких даних про те, що підозрюваний не може утримуватися в державній установі «Київському слідчому ізоляторі», а також, що підозрюваний має хронічні захворювання, що у відповідності до «Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15 серпня 2014 року №1348/5/572 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 року за №990/25767, свідчать про неможливість тримання підозрюваної під вартою.
З огляду на зазначене, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , врахувавши його особу, роль у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, спосіб вчинення такого кримінального правопорушення та його наслідки, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно пункту 3 частини п'ятої статті 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом абзацу 2 частини другої статті 182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності підстав, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити у сукупності всі обставини, які зазначені у статті 178 КПК України (частина перша статті 178 КПК України).
При цьому, місцевим судом враховано вищевказані положення законодавства та обґрунтовано взято до уваги вік підозрюваного, його стан здоров'я, місце проживання та інші обставини, що характеризують особу підозрюваного, дані про соціальні зв'язки та спосіб життя, у зв'язку з чим обґрунтовано встановлено, що наявні підстави для визначення підозрюваному альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Таким чином, на переконання колегії суддів, слідчий суддя, задовольняючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахувала у відповідності вимоги статті 183 КПК України, відповідно до якої при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначила розмір застави, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 .
З наведеного вбачається, що слідчим суддею враховано обставини справи у сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, у зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення та його наслідками, є обґрунтованим, та підстав для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.
Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то, з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №12244/86,12245/86, №12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у пункті 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13 листопада 2007 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту статті 368 КПК України питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України.
З урахуванням наведеного, посилання апелянта на те, що суд ухвалив рішення за наявності доказів, що не відповідають стандарту достатніх підстав (доказів), який встановлений пунктом 3 частиною першою статті 276 КПК України, оскільки не містять достатніх відомостей, які б підтверджували вчинення шахрайства ОСОБА_7 та не свідчать про не обґрунтованість підозри; в підозрі зазначено, що з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на шахрайське заволодіння грошовими коштами громадян, з використанням електронно-обчислювальної техніки, ОСОБА_7 розмістив інформацію на інтернет-сайтах про продаж побутової техніки, не маючи реального наміру виконання умов оголошень, після чого привласнював собі кошти за не поставлені товари; в матеріалах справи, як і в змісті підозри відсутні будь-які фактичні дані, які вказують де саме, коли саме, яким чином, і за допомогою якої саме техніки ОСОБА_7 розмістив інформацію про продаж техніки на інтернет-сайтах; фактично підозра ОСОБА_7 у вчиненні шахрайських дій обґрунтована лише тим, що в ланцюгу отримувачів коштів від потерпілих наявний обліковий запис №296009380405633024, зареєстрований на ім'я ОСОБА_10 , до акаунта якої прив'язано належний ОСОБА_7 телефонний номер НОМЕР_1 ; в ході слідства не перевірено та не взято до уваги покази ОСОБА_7 ; у справі відсутні дані щодо подальшого руху коштів після надходження їх на акаунт ОСОБА_10 та не встановлено кінцевого отримувача коштів; також не допитано і саму ОСОБА_10 щодо обставин створення та користування нею або третіми особами акаунт; в додатках до клопотання надані копії протоколів свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та допити потерпілих, які не є доказами в розумінні частини четвертої статті 95 КПК України, оскільки суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, є передчасними та підлягають встановленню під час судового розгляду по суті.
Викладеними вище обставинами, які встановлені судом першої інстанції при вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , спростовуються доводи підозрюваного про те, що органом досудового розслідування не доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому врахував дані про особу підозрюваного, дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
При цьому, посилання апелянта на те, що ОСОБА_7 є особою, раніше не судимою, та не має повідомлень про підозру у вчиненні інших кримінальних правопорушень; постійно проживає у м. Києві разом зі цивільною дружиною; починаючи з повномасштабного вторгнення російських загарбників ОСОБА_7 жодного разу не виїжджав за межі України, не є достатньою підставою для обрання ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Окрім того, згідно з вимогами статті 203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Станом на час розгляду апеляційної скарги строк дії ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2025 року закінчився.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись статтями 176-178, 182, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4