справа №757/40343/25-к Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/7592/2025 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
04 грудня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
представника: ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 серпня 2025 року щодо арешту майна у кримінальному провадженні №42023000000000014 від 05 січня 2023 року,-
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 серпня 2025 року у задоволенні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження; ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора та накласти арешт на майно у кримінальному провадженні №42023000000000014 від 05 січня 2023 року, яке вилучено під час обшуку 15 серпня 2025 року за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме мобільний телефон ОСОБА_8 IPHONE 15 plus Imei 1: НОМЕР_1 , Imei 2: НОМЕР_2 , без обмеження у користуванні, однак із обмеженням у розпорядженні (відчуженні).
Уважає, що ухвала слідчого судді не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства, є необґрунтованою та невмотивованою, тому підлягає скасуванню.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що під час проведення обшуку за адресою проживання ОСОБА_8 у останнього вилучено його мобільний телефон, на якому може зберігатись інформація, яка доводить вчинення кримінального правопорушення останнім, у зв'язку з чим на даний час існує необхідність у накладенні арешту на вилучений у нього технічний пристрій.
Вказує, що підставами та метою для арешту вилученого майна у ОСОБА_8 є те, що вказаний технічний засіб є речовим доказом, який необхідно зберегти для встановлення всіх обставин кримінального провадження та забезпечити можливість їх дослідження в ході судового розгляду.
Звертає увагу суду на те, що прокурор у клопотанні про арешт майна просив, враховуючи положення частини четвертої статті 173 КПК України, арештувати вилучений під час обшуку мобільний телефон, без обмеження у користуванні, однак із обмеженням у розпорядженні (відчуженні), тобто саме з метою уникнення негативних наслідків, які можуть суттєво позначитися на інтересах власника майна.
Наголошує, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину за попередньою змовою групою осіб.
На вилученому мобільному телефоні може бути переписка підозрюваного з іншими особами, які причетні до вчинення кримінального правопорушення, у тому числі на вилученому мобільному телефоні можуть бути файли, зображення та проєкти документів, які можуть надати інформацію про те яким чином відбувалася підготовка до вчинення кримінального правопорушення та про можливу причетність інших посадових осіб КП «Плесо» до кримінального правопорушення.
Зауважує, що необхідність арешту майна зумовлюється обґрунтованою підозрою вважати, що незастосування цього заходу зумовить труднощі чи неможливість збереження доказів, які прокурор планує використати під час судового розгляду.
Також зазначає, що слідчий під час проведення обшуку не має можливості провести всі необхідні слідчі та процесуальні дії з мобільним телефоном, оскільки після вилучення мобільний телефон підлягає огляду, за результатами якого складається протокол огляду з додатками (фототаблицею), та проведення зазначеної слідчої дії неможливе одночасно з проведенням обшуку, крім того на мобільному пристрої може зберігатись великий об'єм інформації, документів. зображень та файлів, а тому їх огляд та копіювання не може бути проведений однозначно з проведенням обшуку.
Як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження посилається на те, що розгляд клопотання 29 серпня 2025 року здійснювався без участі прокурора та власника майна у зв'язку з подачею відповідних заяв слідчому судді.
У період з 29 вересня 2025 року по 16 вересня 2025 року прокурор у кримінальному провадженні чотири рази звертався до помічника слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 щодо надання ухвали слідчого судді за результатами розгляду клопотання прокурора про арешт майна, однак помічник судді постійно повідомляв, що ухвала буде надана пізніше.
16 вересня 2025 року відповідна ухвала направлена на електронну пошту Офісу Генерального прокурора, що підтверджується роздрукованим листом Печерського районного суду м. Києва.
08 жовтня 2025 року на адресу апеляційного суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 , в яких остання просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді - залишити без змін.
На переконання представника, прокурором не доведено жодної обставини, яка б могла слугувати підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, фактично зміст апеляційної скарги свідчить про незгоду прокурора з прийнятим судом рішенням, що не є підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду.
Зазначає, що відповідно до протоколу обшуку ОСОБА_8 було надано пароль доступу до мобільного телефону та надано можливість слідчим здійснити його огляд, в ході проведення якого не було віднайдено інформацію, яка становить інтерес для слідства.
Уважає, що мобільний телефон не відповідає ознакам, зазначеним у частині першій статті 98 КПК України, і не має значення речових доказів і, як убачається зі змісту протоколу за результатом проведення огляду, інформацію, яка має доказове значення у цьому кримінальному провадженні, віднайдено не було.
Вказує, що стороною обвинувачення не доведено наявність обґрунтованих підстав і мети, а також не доведено необхідності такого арешту та наявності ризиків у відповідності до положень статті 170 КПК України.
Категорично не погоджується з оголошеною ОСОБА_8 підозрою у вчиненні ним кримінального правопорушення, зважаючи на відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів причетності підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення та відсутність усіх ознак складів злочину, які йому інкримінуються.
Посилається, зокрема, на те, що КП «Плесо» та його керівник ОСОБА_8 не приймало жодних рішень по визначенню зовнішніх меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; на підприємстві взагалі відсутні фахівці, які б могли виконати цю роботу чи обревізувати її, не має відповідних знань також і сам директор підприємства ОСОБА_8 , що виключає навіть гіпотетичну наявність умислу в його діях.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення прокурора ОСОБА_6 , який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скаргу задовольнити, думку представника ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 , який проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що подана апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно статей 7, 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02 червня 2016 року кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.
Учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до вимог пункту 3 частини другої статті 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 частини третьої статті 395 КПК України якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
За змістом частини першої статті 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Відповідно до вимог частини другої статті 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
До поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження належать об'єктивні обставини, що перешкодили поданню апеляційної скарги у визначені законом строки.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання слідчого про арешт майна розглянуто у відсутності прокурора.
Згідно матеріалів справи копія оскаржуваної ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 серпня 2025 року прокурору не направлялась.
Як зазначив в апеляційній скарзі прокурор, розгляд клопотання 29 серпня 2025 року здійснювався без участі прокурора та власника майна у зв'язку з подачею відповідних заяв слідчому судді; у період з 29 вересня 2025 року по 16 вересня 2025 року прокурор у кримінальному провадженні чотири рази звертався до помічника слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 щодо надання ухвали слідчого судді за результатами розгляду клопотання прокурора про арешт майна, однак помічник судді постійно повідомляв, що ухвала буде надана пізніше; 16 вересня 2025 року відповідна ухвала направлена на електронну пошту Офісу Генерального прокурора, що підтверджується роздрукованим листом Печерського районного суду м. Києва.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи прокурора про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, а відтак пропущений апелянтом процесуальний строк підлягає поновленню.
Як убачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023000000000014 від 05 січня 2023 року за підозрою виконувача обов'язків генерального директора Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «ПЛЕСО» ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 191, частиною другою статті 28, частиною першою статті 366 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, дату та місце, але не пізніше 29 листопада 2021 року у виконувача обов'язків генерального директора КП «ПЛЕСО» ОСОБА_8 виник умисел, спрямований на розтрату коштів бюджету Київського міського фонду охорони навколишнього середовища, які виділені на створення водоохоронних зон, спрямованих на запобігання забрудненню, засміченню та виснаженню водних ресурсів м. Києва.
Розуміючи, що реалізувати свій злочинний умисел самостійно він не зможе, ОСОБА_8 , здійснюючі владні повноваження на займаній посаді, залучив до скоєння розтратити чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем ОСОБА_9 , який являється директором ТОВ «ГЕО-МАКС» (ЄДРПОУ 36192915), метою та предметом діяльності якого є діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.
При цьому, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , досягнувши між собою згоди щодо подальшої злочинної діяльності, визначились із обсягом заходів, необхідних для реалізації злочинного умислу, а саме достовірно розуміючи, що Київською міською радою винесено рішення щодо виділення коштів на створення водоохоронних зон, спрямованих на запобігання забрудненню, засміченню та виснаженню водних ресурсів м. Києва, розробили злочинний план, відповідно до якого директор КП «ПЛЕСО» ОСОБА_8 та директор ТОВ «ГЕО-МАКС» ОСОБА_9 повинні укласти договір за результатами проведеної процедури закупівлі. Після цього директор ТОВ «ГЕО-МАКС» ОСОБА_9 повинен буде подати документи до КП «ПЛЕСО» про начебто виконані ним роботи (надані послуги) на виконання умов договору, а ОСОБА_8 повинен буде створити сприятливі умови при виконанні умов договору ТОВ «ГЕО-МАКС», в тому числі забезпечити прийняття виконаних робіт (наданих послуг) та забезпечити перерахування грошових коштів на банківський рахунок ТОВ «ГЕО-МАКС» у будь-якому випадку, навіть у разі неналежного виконання робіт (неналежного надання послуг) на виконання умов договору.
Публічним оголошенням, яке опубліковано UA-2021-11-12-016754-а, було оголошено про закупівлю послуг щодо розроблення проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг. Код за Єдиним закупівельним словником: ДК 021:2015:71250000-5: Архітектурні, інженерні та геодезичні послуги з очікуваною вартістю закупівлі 3 401 666, 67 грн з ПДВ з кінцевим строком подання тендерних пропозицій до 28 листопада 2021 року.
17 грудня 2021 року реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на розтрату грошових коштів, ОСОБА_8 , діючи від імені КП «Плесо», всупереч інтересам служби, в межах єдиного злочинного плану, знаходячись у м. Києві, уклав із директором ТОВ «ГЕО-МАКС» ОСОБА_9 договір №1961 на закупівлю послуг (далі - Договір) за результатами публічної закупівлі UA-2021-11-12-016754-а, хоча станом на цю дату тривала аналогічна публічна закупівля, розміщена за №UA-2021-10-29-006521-а, яку оголосило КП «ПЛЕСО».
Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору виконавець зобов?язується надати замовникові послуги з розроблення проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, що зазначені в додатку №1 до Договору, а замовник - прийняти та оплатити такі послуги у відповідності до цього договору. Вказаний договір ОСОБА_8 та ОСОБА_9 завірили своїми підписами та печатками.
У додатку №l до Договору наведено перелік водних об?єктів, які розташовані на території м. Києва, на яких передбачаються архітектурні, інженерні та геодезичні послуги (розроблення проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг), у 2021 році за бюджетною програмою КПКВ 2818340 «Створення» статтями 14, 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» ТОВ «ГЕО-МАКС» розроблено 2 проекти землеустрою, які не відповідали вимогам діючого законодавства.
Крім того, всупереч умовам зазначеного договору, завданню на розроблення проектів землеустрою від 17 грудня 2021 року (додаток до договору) та пояснювальної записки до нього, ОСОБА_9 , діючи умисно, всупереч чинному законодавству, що регулює діяльність у сфері земельних відносин, у період з 17 грудня 2021 року по 20 грудня 2021 року не виконав його обов'язкових умов, зокрема визначених пунктом 1.5. договору, а саме обстеження об?єктів та виконання вишукувальних робіт. Після чого 20 грудня 2021 року ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , діючи умисно, згідно попередньо узгодженого плану, з метою розтрати грошових коштів, склали та підписали завідомо неправдиві документи - акти про перенесення в натуру (на місцевість) меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг.
Так, 20 грудня 2021 року складено акт перенесення в натуру (на місцевість) меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг на пляжі «Центральний», який знаходиться у Дніпровському районі м. Києва на острові «Труханів».
Крім того, 20 грудня 2021 року складено акт перенесення в натуру (на місцевість) меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг на пляжах «Передмістна слобідка» і «Золотий» у Дніпровському районі м. Києва, які знаходяться на острові «Венеціанський».
У подальшому, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою, згідно узгодженого плану, з метою розтрати коштів, виділених КП «ПЛЕСО», внесли істотні зміни до умов договору, на які сторони погоджувались під час проведення відкритих торгів та під час укладення договору та внаслідок чого ТОВ «ГЕО-МАКС» надано додаткові шість місяців для виконання умов договору, що суперечить тендерній документації, затвердженій комунальним підприємством «ПЛЕСО», змісту тендерної пропозиції ТОВ «ГЕО-МАКС» та вимогам частин четвертої та п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції Закону чинній на момент підписання додаткової угоди №2).
Бажаючи досягти обумовленої мети щодо розтрати грошових коштів, 30 грудня 2021 року о 12 год. 19 хв. ОСОБА_8 , діючи від імені КП «Плесо», достовірно розуміючи, що проведення зазначених в акті №1 «здачі - приймання наданих послуг за договором N? 1961 від 17.12.2021» етапів непотрібно для двох об?єктів, відносно яких проводились роботи щодо організації і встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, а саме пляжу «Центральний», що розташований на острові Труханів у Дніпровському районі, м. Києва та пляжів «Передмістна слобідка» і «Золотий», що розташовані на острові Венеціанський у Дніпровському районі м. Києва, оскільки вони являються островами і на них діє режим обмеженої господарської діяльності, передбачений для прибережних захисних смуг, усвідомлюючи, що ОСОБА_9 не виконав умов договору і що підстави для виплати коштів ТОВ «ГЕО-МАКС» відсутні, забезпечив перерахування через Державну казначейську службу України грошових коштів в сумі 3 070 002 гривні 90 копійок з казначейського рахунку КП «Плесо» НОМЕР_3 на розрахунковий рахунок НОМЕР_4 належний ТОВ «ГЕО-МАКС».
17 жовтня 2022 року о 15 год. 21 хв. для доведення злочинного умислу до кінця ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 , згідно узгодженого між ними плану, з метою розтрати грошових коштів, забезпечив перерахування грошових коштів в сумі 161 579 гривень 10 копійок з розрахункового рахунку КП «Плесо» НОМЕР_5 на банківський розрахунковий рахунок НОМЕР_4 , належний ТОВ «ГЕО-МАКС», за останній етап, який має назву «етап погодження проектної документації» відповідно до акту №2 здачі - приймання послуг за договором №1961 від 17 грудня 2021 року.
За вказаних обставин, ОСОБА_8 , будучи службовою особою КП «Плесо», діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 умисно, за попередньою змовою групою осіб, діючи всупереч інтересам служби, шляхом зловживання службовим становищем, незаконно розтратив грошові кошти у сумі 1 555 207 грн 93 коп., які були виділені з бюджету Київського міського фонду охорони навколишнього середовища на створення водоохоронних зон та грошові кошти комунального підприємства «ПЛЕСО» в сумі 161 579 грн 10 копійок, всього в сумі 1 716 787 грн 03 коп.
15 серпня 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва №757/37983/25-к проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого у ОСОБА_8 вилучено його мобільний телефон IPHONE 15 plus Imei 1: НОМЕР_1 , Imei 2: НОМЕР_2 .
Зазначений мобільний телефон постановою слідчого визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №42023000000000014 від 05 січня 2023 року.
21 серпня 2025 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №42023000000000014 від 05 січня 2023 року.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 серпня 2025 року у задоволенні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна - відмовлено.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно статей 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами частини третьої статті 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
За змістом частини десятої статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів установлено, що зазначені вимоги слідчим суддею не дотримані, оскільки слідчий суддя належним чином не перевірив викладені у клопотанні прокурора обставини та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для накладення арешту на вилучений в ході обшуку, проведеного 15 серпня 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва №757/37983/25-к за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , мобільний телефон IPHONE 15 plus Imei 1: НОМЕР_1 , Imei 2: НОМЕР_2 .
Дослідивши доводи клопотання прокурора та матеріали судового провадження колегія суддів уважає, що встановлені у даному кримінальному провадженні фактичні обставини кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 191 КК України, за яким здійснюється досудове розслідування, містять сукупність підстав та розумних підозр уважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що мобільний телефон IPHONE 15 plus Imei 1: НОМЕР_1 , Imei 2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 , вилучений 15 серпня 2025 року за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , може містити інформацію, яка доводить вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8 , а отже відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, що згідно статті 173 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження та досягнення дієвості цього провадження. Також існує необхідність у проведенні ряду експертиз у кримінальному провадженні.
Крім того, постановою слідчого вилучений мобільний телефон визнаний речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, прокурором у клопотанні у відповідності до вимог статей 132, 170-173 КПК України доведено, що існують правові підстави для накладення арешту на вилучений під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 мобільний телефон, який належить ОСОБА_8 , з метою забезпечення збереження вказаного майна як речового доказу, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути відчужене, приховане, пошкоджене, зіпсоване чи втрачене.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна.
З огляду на положення частин другої, третьої статті 170 КПК України майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З урахуванням наведеного, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для накладення арешту на майно, вилучене 15 серпня 2025 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_8 , пославшись на те, що прокурором не обґрунтовано та не доведено, що вилучене майно відповідає положенням статті 98 КПК України, тобто набуте кримінально протиправним шляхом, зберегло на собі сліди кримінально правопорушення або інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також до матеріалів клопотання не долучено жодних доказів, які б давали слідчому судді достатні підстави вважати, що вилучене майно є предметом кримінально протиправних дій.
Саме лише посилання слідчого судді суду першої інстанції на те, що під час проведення слідчої дії ОСОБА_8 добровільно надав працівникам органу досудового розслідування доступ до мобільного телефону, що, у свою чергу, забезпечило безперешкодне ознайомлення слідчих з інформацією, що міститься на зазначеному пристрої, а також можливість створення її цифрової копії у повному обсязі, не може бути підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна за наступних обставин.
Як убачається з положень частини сьомої статті 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення володільця майна, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення судом питання про арешт майна або його повернення, або ж його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час затримання особи, обшуку, огляду.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) є засобами чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Разом з тим, заборонено вилучення (виїмка) матеріальних носіїв інформації, пов'язаних із веденням Центральним депозитарієм цінних паперів та депозитарними установами системи депозитарного обліку цінних паперів, облікової системи часток і внесенням змін до них.
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту. Слідчий чи прокурор може зробити та вилучити копію інформації, що міститься на вищезазначених носіях, або ж якщо вилучає носії інформації - на вимогу володільця має лишити йому копію відповідної інформації.
Таким чином, зважаючи на те, що необхідність в арешті майна виникла з тих підстав, що вилучений мобільний телефон IPHONE 15 plus Imei 1: НОМЕР_1 , Imei 2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 , може містити інформацію, яка доводить вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8 , а отже відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, що згідно статті 173 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження та досягнення дієвості цього провадження, а також існує необхідність у проведенні ряду експертиз у кримінальному провадженні, необґрунтованими є висновки слідчого судді та безпідставними є посилання представника власника майна на те, що під час проведення слідчої дії ОСОБА_8 добровільно надав працівникам органу досудового розслідування доступ до мобільного телефону, що, у свою чергу, забезпечило безперешкодне ознайомлення слідчих з інформацією, що міститься на зазначеному пристрої, а також можливість створення її цифрової копії у повному обсязі.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до змісту статті 368 КПК України питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Зважаючи на викладене та встановлені під час здійснення досудового розслідування обставини, не заслуговують на увагу суду доводи адвоката ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 , викладені у запереченнях на апеляційну скаргу, про те, що сторона захисту категорично не погоджується з оголошеною ОСОБА_8 підозрою у вчиненні ним кримінального правопорушення, зважаючи на відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів причетності підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення та відсутність усіх ознак складів злочину, які йому інкримінуються; КП «Плесо» та його керівник ОСОБА_8 не приймало жодних рішень по визначенню зовнішніх меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; на підприємстві взагалі відсутні фахівці, які б могли виконати цю роботу чи обревізувати її, не має відповідних знань також і сам директор підприємства ОСОБА_8 , що виключає навіть гіпотетичну наявність умислу в його діях, оскільки є передчасними та підлягають встановленню і перевірці у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Перевірка наведених апелянтом обставин, збір доказів на їх підтвердження або спростування і є метою проведення подальшого досудового розслідування у кримінальному провадженні №42023000000000014 від 05 січня 2023 року.
Посилання адвоката ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 у запереченнях на апеляційну скаргу на те, що мобільний телефон не відповідає ознакам, зазначеним у частині першій статті 98 КПК України, і не має значення речових доказів і, як убачається зі змісту протоколу за результатом проведення огляду, інформацію, яка має доказове значення у цьому кримінальному провадженні, віднайдено не було; стороною обвинувачення не доведено наявність обґрунтованих підстав і мети, а також не доведено необхідності такого арешту та наявності ризиків у відповідності до положень статті 170 КПК України, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні містять сукупність підстав та розумних підозр уважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вилучений мобільний телефон може містити інформацію, яка доводить вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8 , а отже відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, що згідно статті 173 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження та досягнення дієвості цього провадження, а також існує необхідність у проведенні ряду експертиз у кримінальному провадженні.
Колегією суддів не встановлено невідповідності клопотання прокурора про арешт майна вимогам статей 170, 171 КПК України.
Незастосування у даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого частиною першою статті 170 КПК України.
Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
З урахуванням наведеного, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, вилучене 15 серпня 2025 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 належне ОСОБА_8 майно, а саме: мобільний телефон IPHONE 15 plus Imei 1: НОМЕР_1 , Imei 2: НОМЕР_2 , підлягає арешту з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом у межах кримінального провадження №42023000000000014 від 05 січня 2023 року та відповідає критеріям, передбаченим статтею 98 КПК України.
На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора - задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вказане у клопотанні майно, оскільки останнім у повній мірі доведено необхідність накладення арешту на майно з метою забезпечення його збереження як речових доказів у кримінальному провадженні.
Керуючись статтями 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 серпня 2025 року.
Апеляційну скаргу прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 серпня 2025 року - скасувати та постановити нову ухвалу.
Клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке вилучено під час обшуку 15 серпня 2025 року за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільного телефону IPHONE 15 plus Imei 1: НОМЕР_1 , Imei 2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 , без обмеження у користуванні, однак із обмеженням у розпорядженні (відчуженні).
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4