Справа № 367/4542/25 Головуючий в суді І інстанції Карабаза Н.Ф.
Провадження № 33/824/5282/2025 Головуючий в суді ІІ інстанції Сушко Л.П.
01 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Сушко Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області Замкової Катерини Петрівни на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 22 вересня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, місце проживання: АДРЕСА_1 в, працюючої приватним нотаріусом, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,
Відповідно до протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, № 3631 від 22.04.2025 року, складеного старшим оперуповноваженим в ОВС управління стратегічних розслідувань Національної поліції України підполковником поліції Трояном Олегом Андрійовичем, ОСОБА_2 , обіймаючи по 01.08.2023 року посаду завідувача Бучанської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), будучи суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, згідно з пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700-VII та примітки до ст. 172-6 КУпАП, на якого поширюється дія Закону № 1700-VII, в порушення вимог абз.2 ч. 2 ст. 45 даного Закону несвоєчасно 03.02.2025 року, без поважних причин, подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, після звільнення за 2023 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 22 вересня 2025 року закрито провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП по відношенню до ОСОБА_2 у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, прокурор Бучанської окружної прокуратури Київської області Замкова К.П. 26 вересня 2025 року подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою визнати винною ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накласти стягнення у виді штрафу розміром п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції прокурор Бучанської окружної прокуратури Київської області Замкова К.П. підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
ОСОБА_2 та її захисник - адвокат Чайка І.В., у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про день, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
13 листопада 2025 року до Київського апеляційного суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу від адвоката Чайки І.В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , відповідно до змісту яких захисниця просила повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала, оскільки вважала, що у даній справі прокурор не наділена функцією нагляду у відповідності до ч. 5 ст. 7 КУпАП та не має повноважень на оскарження судового рішення згідно ч. 1 ст. 287 КУпАП та ч. 2 ст. 294 КУпАП.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 250 КУпАП передбачено, що прокурор, заступник прокурора, здійснюючи нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів при провадженні в справах про адміністративне правопорушення, має право: порушувати провадження в справі про адміністративне правопорушення; знайомитися з матеріалами справи; перевіряти законність дій органів (посадових осіб) при провадженні в справі; брати участь у розгляді справи; заявляти клопотання; давати висновки з питань, що виникають під час розгляду справи; перевіряти правильність застосування відповідними органами (посадовими особами) заходів впливу за адміністративні правопорушення; вносити подання, оскаржувати постанову і рішення по скарзі в справі про адміністративне правопорушення, а також вчиняти інші передбачені законом дії. При провадженні у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статями 172-4 - 172-9 цього Кодексу, участь прокурора у розгляді справи судом є обов'язковою.
Статтею 294 КУпАП визначено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Разом з тим, згідно ст. 287 КУпАП постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з вимогами ч. 5 ст. 7 КУпАП, прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Наведені положення закону дозволяють зробити висновок про те, що у справі про адміністративне правопорушення, яке пов'язане із корупцією, яка переглядається судом апеляційної інстанції, санкція ч. 1 ст. 172-6 КУпАП не пов'язана з обмеженням особистої свободи громадян.
Крім того, ухвалою Конституційного Суду України №49-у/2015 від 08 грудня 2015 року відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 250 КУпАП у взаємозв'язку з положеннями ч. 5 ст. 7, ч. 1 ст. 287, ч. 2 ст. 294 КУпАП та встановлено, що питання оскарження прокурором постанов суду у справах про адміністративне правопорушення регулюється різними положеннями КУпАП, які не узгоджуються між собою. Усунення таких неузгодженостей, може бути вирішене лише у законодавчому порядку.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що прокурор у відповідності до положень закону, а саме ч. 2 ст. 294 КУпАП, не наділений правом оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, за винятком випадків застосування заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
При цьому, слід враховувати, що оскаржуваною постановою провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Разом з тим, санкція ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, як захід адміністративного стягнення, передбачає тільки штраф.
Таким чином, заходи примусового характеру, пов'язані з обмеженням особистої свободи громадянина, не передбачені та застосовані не були.
Також, виходячи з принципу верховенства права, враховуючи існуючу неузгодженість діючого законодавства, суди при розгляді справ повинні керуватися положеннями ст. 129 Конституції України, якою визначені основні засади судочинства, оскільки норми Конституції - є нормами прямої дії, а також практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи (Рішення ЄСПЛ «Щокін проти України»), тоді як в апеляційній скарзі прокурора йдеться про погіршення становища особи, тому право прокурора оскаржувати в апеляційному порядку постанову у справі про адміністративне правопорушення, не може бути розтлумачено розширено і не може охоплювати випадки не передбачені законом.
Щодо посилання прокурора в апеляційній скарзі на лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 квітня 2015 року №9-749/0/4-15, в якому наведено рекомендації щодо застосування норм КУпАП, які в свою чергу регулюють право прокурора на оскарження постанов, прийнятих у справах про адміністративні правопорушення, не заслуговують на увагу, оскільки цей лист не є джерелом права та має лише рекомендаційний характер, а тому не є обов'язковим для виконання.
Таким чином, за наявності неузгодженостей між положеннями частини п'ятої статті 7, статті 250, частини першої статті 287 та частини другої статті 294 Кодексу щодо повноважень прокурора оскаржувати постанови суду у справах про адміністративне правопорушення, що може бути вирішено лише у законодавчому порядку, висновок про що викладено в ухвалі Конституційного Суду України від 08 грудня 2015 року №49-у/2015 (справа №2-43/2015), посилання прокурора на наявність у нього права на оскарження постанови судді у справі про адміністративні правопорушення, виходячи із загальних конституційних засад судочинства та положень ст. 55 Конституції України і ст. 250 КУпАП, не може бути визнано обґрунтованим.
За таких обставин суд приходить до висновку, що зазначена апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, оскільки прокурор не є суб'єктом, який, відповідно до вимог закону, наділений правом на оскарження постанови судді у даній справі про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд
Апеляційну скаргу прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області Замкової Катерини Петрівни на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 22 вересня 2025 року - повернути особі, яка її подала.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено «11» грудня 2025 року.
Суддя Київського апеляційного суду Л.П. Сушко