справа №753/20733/24 Головуючий у І інстанції - Каліушко Ф.А.
апеляційне провадження №22-ц/824/11446/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
25 листопада 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 квітня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав та стягнення коштів,-
установив:
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва із позовом до ПрАТ «ХК «Київміськбуд» про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав та стягнення коштів.
В обґрунтування позову зазначала, що 29 жовтня 2021 року між ПрАТ «ХК «Київміськбуд» та нею укладений договір купівлі-продажу майнових прав №26475/PН-K (далі - договір), відповідно до умов якого відповідач (продавець) продав, а вона (покупець) придбала майнові права на об'єкт нерухомого майна, а саме, квартиру АДРЕСА_1 », VI, VII, VIII, IX черги, на умовах та в порядку, що визначені у цьому договорі.
Відповідно до п. 1.3. договору, об'єкт має наступні характеристики: № квартири - 230; поверх - 27; кількість кімнат - 1; загальна проектна назва - 46,36 кв.м; план приміщення - викопіювання з проектної документації.
Згідно з п. 3.1. договору, на дату підписання цього договору вартість майнових прав на об'єкт складає 1213767,85 грн., у тому числі ПДВ 202294,64 грн., виходячи із вартості майнових прав за 1 кв. м - 26181,36 грн., у тому числі ПДВ - 4363,56 грн.
Відповідно до п. 3.2. договору, покупець зобов'язується здійснити оплату 99% вартості майнових прав у розмірі 1201724,43 грн., що складає 45,90 кв.м, протягом 5 банківських днів після підписання цього договору, у строк до 05 листопада 2021 року.
На виконання зазначеного договору 03 листопада 2021 року вона, як покупець, здійснила оплату 99% вартості майнових прав на об'єкт, що підтверджується квитанцією АТ «Кристал Банк» від 03 листопада 2021 року №ПН43571K.
Відповідно до п. 2.4.2. договору, покупець має право до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію відмовитись від остаточної сплати вартості майнових прав на об'єкт шляхом розірвання цього договору, про що укладається відповідна угода, та у строк 90 календарних днів отримати кошти, що були сплачені за цим договором, з вирахуванням 5% від внесеної суми на користь компанії у якості штрафу.
Згідно з п. 5.2.3. договору, зобов'язання за цим договором припиняється у разі, зокрема, одностороннього розірвання договору з ініціативи покупця або компанії.
Таким чином, умовами договору купівлі-продажу майнових прав від 29 жовтня 2021 року №26475/PH-K передбачений порядок дострокового розірвання договору за ініціативою покупця.
Відповідно до п. 6.1. договору, запланований термін прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва - грудень 2024 року.
26 вересня 2024 року вона у порядку, передбаченому п. 2.4.2. договору, направила на адресу відповідача повідомлення про розірвання (відмову) договору та вимогу про повернення коштів, сплачених нею на його виконання. До повідомлення були додані три примірники додаткової угоди до договору про його розірвання, які підписані нею. Повідомлення містило прохання протягом 5 календарних днів з дня його отримання надіслати підписаний відповідачем примірник додаткової угоди або вмотивовану відмову від його підписання на її адресу, а здійснену нею оплату 99% вартості майнових прав на об'єкт у розмірі 1201724,43 грн. повернути за вказаними реквізитами, у спосіб та строки, визначені п. 2.4.2. договору.
Зазначене вище повідомлення отримане відповідачем 01 жовтня 2024 року (відомості АТ «Укрпошта»), проте відповідач не надіслав їй підписаний примірник додаткової угоди або вмотивовану відмову від підписання.
Вказувала, що недобросовісність у діях відповідача пов'язана як з невиконанням своїх зобов'язань перед нею в частині неповернення сплачених коштів за договором, так і з ненаданням будь-якої відповіді на повідомлення про розірвання договору. Номери телефонів, які вказані у розділі 8 «Довідкова інформація» договору не обслуговуються. Зв'язок з відповідачем відсутній.
Станом на час звернення її до суду, будівельні роботи, щодо будівництва житлового будинку №9, VII черга відповідачем ПрАТ «ХК «Київміськбуд» не розпочато.
Фактично' відповідач допустив істотні порушення договору купівлі-продажу майнових прав від 29 жовтня 2021 року №26475/PН-K, та як наслідок вона значною мірою позбавлена того, на що розраховувала при укладенні договору.
Отже, вона використала всі можливі засоби досудового врегулювання спору.
Просила суд, розірвати договір купівлі-продажу майнових прав від 29 жовтня 2021 року №26475/PН-К, укладений між ПрАТ «ХК «Київміськбуд» та нею.
Стягнути з ПрАТ «ХК «Київміськбуд» на її користь оплату 99% вартості майнових прав на об'єкт за договором купівлі-продажу майнових прав від 29 жовтня 2021 року №26475/PН-К у розмірі 1201724,43 грн.
Вирішити питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07 квітня 2025 року зазначений вище позов задоволено.
Розірвано укладений між ОСОБА_1 та ПрАТ «ХК «Київміськбуд» договір купівлі-продажу майнових прав №26475/РН-К від 29 жовтня 2021 року.
Стягнуто з ПрАТ «ХК «Київміськбуд» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1201724,43 грн., сплачених на виконання договору купівлі-продажу майнових прав №26475/РН-К від 29 жовтня 2021 року.
Стягнуто з ПрАТ «ХК «Київміськбуд» на користь держави судовий збір у сумі 13080,96 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ПрАТ «ХК «Київміськбуд» подало апеляційну скаргу, посилаючись на те, що воно є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального прав, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Апеляційну скаргу обґрунтовувало тим, що п. 2.8 Договору купівлі-продажу майнових прав №26475/РН-К передбачено, що сторони підтверджують, що вони не визнані недієздатними чи обмежено недієздатними, укладення договору відповідає їх інтересам, волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі; умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін.
Вказує, що умовами Договору купівлі-продажу майнових прав не передбачено право позивача на односторонню відмову від договору. Відповідно, має бути взаємна згода сторін правочину, що свідчить про пряме порушення умов договору, а також про невірний спосіб захисту своїх прав, оскільки розірвання договірних відносин, можливе за взаємною згодою сторін правочину, при ініціативі такого розірвання Покупцем.
Натомість, позивач фактично в односторонньому порядку, з урахуванням можливості звернення до суду, вирішила розірвати договір і вказану позицію підтримано судом першої інстанції.
Відповідно вважає, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки умовам укладеного між сторонами договору, що призвело до невірного висновку суду.
В Договорі купівлі-продажу майнових прав конкретною датою не визначений строк введення об'єкта будівництва в експлуатацію, замість цього вказана запланована дата, в той час, як здача в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів не належить до цивільно-правових відносин, а тому склад цивільно-правового порушення з його сторони відсутній.
Також посилається на судову практику у подібній справі, а саме на постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2024 року у справі №757/38202/23.
Вказує, що на офіційному сайті Київміськбуд було опубліковано інформацію про відновлення роботи Компанії та будівельних майданчиків, Компанія не заявляла інформації про зупинення господарської діяльності та будівництва.
Отже, укладаючи Договір, позивач усвідомлювала свої дії і розуміла зміст умов договору, погодила умови договору, якими чітко передбачено, що у випадку розірвання договору: «до прийняття Об'єкта будівництва в експлуатацію» Покупець має право відмовитись від остаточної сплати вартості майнових прав на Об'єкт шляхом розірвання цього Договору, про що укладається відповідна угода, та у строк 90 (дев'яносто) календарних днів отримати кошти, що були сплачені за цим Договором, з вирахуванням 5% від внесеної суми на користь Компанії у якості штрафу, а одностороння зміна чи відмова від виконання умов договору не передбачена умовами Договору.
Просило суд, скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 квітня 2025 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
На вказану апеляційну скаргу ОСОБА_1 подала відзив, в обґрунтування якого зазначила, що відповідно до п. 2.4.2. Договору, Покупець має право до прийняття Об'єкта будівництва в експлуатацію відмовитись від остаточної сплати вартості майнових прав на Об'єкт шляхом розірвання цього Договору, про що укладається відповідна угода, та у строк 90 (дев'яносто) календарних днів отримати кошти, що були сплачені за цим Договором, з вирахуванням 5% від внесеної суми на користь Компанії у якості штрафу
Відповідно до абз. 2 п. 4.3. Договору, в разі направлення Повідомлення про розірвання Компанія повертає сплачені Покупцем кошти протягом 90 (дев'яноста) календарних днів з дати розірвання Договору за вирахуванням штрафу в розмірі 5 % від суми, внесеної за цим Договором.
Відповідно до п. 5.2.3. Договору, зобов'язання за цим Договором припиняється у разі, зокрема, одностороннього розірвання Договору з ініціативи Покупця або Компанії
Таким чином, умовами Договору купівлі-продажу майнових прав №26475/РН-К від 29 жовтня 2021 року передбачений порядок дострокового розірвання Договору за ініціативою Покупця.
Зазначає, що звернення до суду з позовною заявою обумовлене тим, що, будівельні роботи - будівництво житлового будинку №9 (предмет Договору ), VII черга будівництва відповідачем не розпочаті з моменту укладення Договору, відповідач фактично безпідставно у односторонньому порядку відмовився від укладання угоди про розірвання договору.
Фактично відповідач допустив істотні порушення Договору купівлі-продажу майнових прав №26475/РН-К від 29 жовтня 2021 року, та як наслідок вона значною мірою позбавлена того, на що вона розраховувала при укладенні Договору.
При цьому, апеляційна скарга не містить посилання на конкретні норми процесуального права, які, з позиції скаржника, були порушені та не містить обґрунтування такого порушення. Так само, не містить апеляційна скарга і посилань на норми матеріального права, які, з позиції скаржника, були неправильно застосовані судом першої інстанції.
Просила суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 квітня 2025 року залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення особи, яка з'явилась в судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено, що 29 жовтня 2021 року між ПрАТ «ХК «Київміськбуд» та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу майнових прав №26475/PН-K.
Відповідно до п. 1.1. цього договору продавець продає, а покупець придбаває майнові права на об'єкт нерухомого майна, а саме, квартиру №230 у житловому будинку №9 , VII черга будівництва, в об'єкті «Комплекс житлових будинків та об'єктів соціального, побутового призначення на АДРЕСА_4 », VI, VII, VIII, IX черги, на умовах та в порядку, що визначені у цьому договорі.
Пунктом 1.2. договору передбачено, що під майновими правами сторони договору розуміють право набути у власність закріплений за покупцем об'єкт після введення об'єкту будівництва в експлуатацію шляхом державної реєстрації такого права на підставі цього договору.
Згідно з п. 1.3. договору, об'єкт має наступні характеристики: № квартири - 230; поверх - 27; кількість кімнат - 1; загальна проектна назва - 46,36 кв. м; план приміщення - викопіювання з проектної документації.
Відповідно до п. 2.4.2. договору, покупець має право до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію відмовитись від остаточної сплати вартості майнових прав на об'єкт шляхом розірвання цього договору, про що укладається відповідна угода, та у строк 90 календарних днів отримати кошти, що були сплачені за цим договором, з вирахуванням 5% від внесеної суми на користь компанії у якості штрафу.
Згідно з п. 3.1. договору, на дату підписання цього договору вартість майнових прав на об'єкт складає 1213767,85 грн., у тому числі ПДВ 202294,64 грн., виходячи із вартості майнових прав за 1 кв. м - 26181,36 грн., у тому числі ПДВ - 4363,56 грн.
Відповідно до п. 3.2. договору, покупець зобов'язується здійснити оплату 99% вартості майнових прав у розмірі 1201724,43 грн., що складає 45,90 кв. м, протягом 5 банківських днів після підписання цього договору, у строк до 05 листопада 2021 року.
Згідно з п. 5.2.3. договору, зобов'язання за цим договором припиняється у разі, зокрема, одностороннього розірвання договору з ініціативи покупця або компанії.
Відповідно до п. 6.1. договору, запланований термін прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва - грудень 2024 року.
03 листопада 2021 року, на виконання умов договору, ОСОБА_1 здійснила оплату 99% вартості майнових прав на об'єкт у розмірі 1201724,43 грн., що підтверджується квитанцією АТ «Кристал Банк» від 03 листопада 2021 року №ПН43571K.
26 вересня 2024 року позивач направила на адресу відповідача повідомлення про розірвання (відмову) договору та вимогу про повернення коштів, сплачених нею на його виконання. До повідомлення були додані три примірники додаткової угоди до договору про його розірвання, які підписані позивачем. Повідомлення містило прохання протягом 5 календарних днів з дня його отримання надіслати підписаний відповідачем примірник додаткової угоди або вмотивовану відмову від його підписання на адресу позивача, а здійснену позивачем оплату 99% вартості майнових прав на об'єкт у розмірі 1201724,43 грн. повернути за вказаними реквізитами, у спосіб та строки, визначені п. 2.4.2. договору.
Зазначене повідомлення отримане відповідачем 01 жовтня 2024 року, що підтверджується відомостями АТ «Укрпошта».
Проте, відповідач не надіслав позивачу підписаний примірник додаткової угоди або вмотивовану відмову від підписання, тобто фактично ПрАТ «ХК «Київміськбуд» проігнорувало письмове звернення ОСОБА_1 , чим порушило її права.
Станом на час звернення позивача до суду, будівельні роботи, щодо будівництва житлового будинку №9 , VII черга будівництва ПрАТ «ХК «Київміськбуд» не розпочато.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки умовами п.п. 2.4.2. та 5.2.3. договору купівлі-продажу майнових прав від 29 жовтня 2021 року №26475/PН-К передбачено право на одностороннє розірвання договору за ініціативою покупця, зокрема, до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію з поверненням сплачених за договором коштів, тож позивач скористалася цим правом, направивши відповідні повідомлення та додаткову угоду відповідачу, проте, відповідач відповіді не надав, а отже, суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Крім того, суд першої інстанції дійшов до висновку, що у відповідача ПрАТ «ХК «Київміськбуд» відпали підстави для вирахування на його користь штрафу у розмірі 5% від суми, внесеної позивачем за договором від 29 жовтня 2021 року №26475/PН-К, оскільки відповідач фактично безпідставно відмовився від укладення угоди про розірвання договору.
З висновками викладеними у рішенні суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ст. ст. 655, 656 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.
Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Згідно ч.ч. 2, 3, 4 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняються з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналіз зазначених норм матеріального свідчить про те, що якщо укладеним між сторонами договором передбачено розірвання договору в односторонньому порядку і зацікавленою стороною дотримано порядок його розірвання, він відповідно є розірваним у порядку, визначеному договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі №925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов'язків (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі №727/898/19).
Встановивши, що умовами Договору купівлі-продажу майнових прав №26475/РН-К від 29 жовтня 2021 року передбачений порядок дострокового розірвання Договору за ініціативою Покупця (п.п. 2.4.2. та 5.2.3. Договору), суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав та стягнення з відповідача на користь останньої внесених грошових коштів.
Посилання ПрАТ «ХК «Київміськбуд» на постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2024 року у справі №757/38202/23 не можуть бути взяті до уваги, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними, адже предметом розгляду у справі №757/38202/23 є попередній договір з відмінними умовами. До того ж, ч. 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не практику судів апеляційної інстанції.
Висновки суду першої інстанції зроблені із правильним застосуванням норм матеріального права та врахуванням практики Верховного Суду у подібних справах, а відповідні доводи апеляційної скарги відповідача їх не спростовують.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач порушуючи умови укладеного договору купівлі-продажу в односторонньому порядку його розірвала, колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовуються долученим до матеріалів справи копією договору купівлі-продажу майнових прав №26475/РН-К від 29 жовтня 2021 року. Умовами договору передбачено право ОСОБА_1 його розірвати до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Доказів того, що спірний об'єкт будівництва станом на дату направлення заяви позивачем про розірвання договору, чи на дату судового розгляду був прийнятий в експлуатацію матеріали справи не містять.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що п. 2.4.2 укладеного між сторонами договору передбачає право покупця до введення будинку в експлуатацію розірвати договір за будь-яких умов, навіть і за відсутності вини відповідача у невиконанні умов договору. Для цього достатньо лише небажання покупця в подальшому набувати у власність об'єкт нерухомості, майнові права на який він придбав. І саме в такому випадку покупець має сплатити штраф, оскільки ці дії покупця можуть мати негативні насідки для забудовника.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що в договорі купівлі-продажу майнових прав №26475/РН-К від 29 жовтня 2021 року відсутня конкретна дата (строк) введення об'єкта будівництва в експлуатацію, а тому позивачем не доведено порушення Компанією умов договору, колегія суддів зазначає таке.
Пунктом 2.4.2. договору передбачено право покупця до прийняття Об'єкта будівництва в експлуатацію відмовитися від остаточної сплати вартості майнових прав на Об'єкт шляхом розірвання Договору.
Аналіз змісту вказаних положень договору свідчить про те, що єдиною умовою для одностороннього розірвання Договору є реалізація такого права покупцем до введення Об'єкту будівництва в експлуатацію.
Матеріали справи не містять доказів, підтверджуючих факт введення Об'єкта будівництва в експлуатацію.
26 вересня 2024 року позивач, керуючись п. 2.4.2. Договору, направила на адресу відповідача повідомлення про розірвання (відмову) договору та вимогу про повернення коштів, сплачених нею на його виконання, у зв'язку з чим, прохала протягом 5 календарних днів з дня отримання повідомлення надіслати підписаний відповідачем примірник додаткової угоди або вмотивовану відмову від його підписання на адресу позивача, а здійснену позивачем оплату 99% вартості майнових прав на об'єкт у розмірі 1201724,43 грн. повернути за вказаними реквізитами, у спосіб та строки, визначені п. 2.4.2. договору.
Проте, відповідач не надіслав позивачу підписаний примірник додаткової угоди або вмотивовану відмову від підписання.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що п. 2.4.2. укладеного між сторонами договору передбачає право покупця до введення будинку в експлуатацію розірвати договір за будь-яких умов, навіть і за відсутності вини відповідача у невиконанні умов договору.
Разом із тим, у даній справі свій позов ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що відповідачем допущено істотне порушення умов Договору купівлі-продажу майнових прав №26475/РН-К від 29 жовтня 2021 року внаслідок фактично безпідставної відмови відповідача, у односторонньому порядку, від укладання угоди про розірвання договору, не повернення позивачу коштів, внесених за Договором, що безпосередньо передбачено умовами п. 2.4.2. Договору, та на що позивач розраховувала, укладаючи цей договір, що у відповідності до положень ст. 651 ЦПК України є підставою для розірвання такого договору за рішенням суду.
Таким чином, за умовами Договору відповідач мав право на утримання штрафних санкцій у вигляді 5% від суми, внесеної за цим Договором, лише в разі підписання сторонами відповідного Договору про розірвання, на що відповідач, в порушення п. 2.4.2.,самоусунувся від укладення такої угоди з ОСОБА_1 , що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Оскільки, судом першої інстанції встановлено наявність підстав для розірвання договору, а тому у відповідача ПрАТ «ХК «Київміськбуд» відпали підстави для вирахування на його користь штрафу у розмірі 5% від суми, внесеної позивачам за договором від 29 жовтня 2021 року № 26475/PН-К.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Положеннями ст. 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог ст.ст. 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст.ст. 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги відповідача цього не спростовують, то рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 10 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба