24 листопада 2025 року м. Київ
Справа №755/12776/25
Апеляційне провадження №33/824/5376/2025
Київський апеляційний суд в складі судді Соколової В.В., за участі секретаря Липченко О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 28 липня 2025 року за матеріалами, які надійшли з Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД №630987 від 03 липня 2025 року, 03 липня 2025 року близько 16:00 год., за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно чоловіка ОСОБА_2 , а саме: кричала, ображала словесно, чим завдала шкоди психічному здоров'ю. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення, у вигляді громадських робіт в розмірі 30 (тридцять) годин.
Направлено ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Остафія Дашкевича, 7-а, для проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк 3 (три) місяці.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0.2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605, 60 грн.
Не погодилась із вказаною постановою ОСОБА_1 , нею подана апеляційна скарга, яка містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Клопотання мотивовано тим, що вона своєчасно копію постанови суду не отримувала, оскільки суд першої інстанції не направляв її рекомендованим листом, у зв'язку з чим нею було пропущено строк на апеляційне оскарження постанови. На підставі викладеного, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
Апеляційна скарга по суті мотивована тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини справи, зокрема, судом першої інстанції не було взято до уваги подані нею та її чоловіком заяви, а також судом не було прийнято до уваги той факт, що сварка трапилася між нею та її чоловіком у публічному місці. Також в постанові є не зовсім коректне тлумачення про сплату судового збору, в яких йдеться про сплату та подвоєння штрафу, який їй постановою не призначався.
На підставі викладеного, просила переглянути постанову суду першої інстанції.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги в повному обсязі, та просили її задовольнити.
Враховуючи те, що справа перебуває на стадії апеляційного перегляду, перш за все підлягає вирішенню питання про поновлення строку на звернення з апеляційною скаргою.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Згідно із ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право оскаржити постанову по справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягується до адміністративної відповідальності вручається не пізніше, яка за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не брала участь в судовому засіданні призначеному на 28 липня 2025 року. Докази про направлення копії постанови ОСОБА_1 в строки передбачені на апеляційне оскарження, в матеріалах справи відсутні. Копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримала в суді першої інстанції 20 жовтня 2025 року, що підтверджується розпискою /а.с. 35/, та 24 жовтня 2025 року звернулась до суду з апеляційною скаргою. За таких обставин, суд апеляційної інстанції, з метою додержання права на доступ до правосуддя, вважає за доцільне задовольнити клопотання та поновити строк на апеляційне оскарження.
Вирішуючи питання по суті апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.
Згідно зі ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.
Згідно вимог ч.7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Відповідно до ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Приписами ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Отже, об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1ст.173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Пунктом 1 ч.2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на подружжя.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 4, 14, 17 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначений наступний термін:
психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
Таким чином, під домашнє насильство психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї. Під домашнє фізичне насильство підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно нанесено побої, заподіяно тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості.
Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання чи словесні образи не формують собою психологічне насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли такі дії спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
В той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 630987 від 03 липня 2025 року вбачається, що 03 липня 2025 року близько 16:00 год., за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно чоловіка ОСОБА_2 , а саме: кричала, ображала словесно, чим завдала шкоди психічному здоров'ю. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП (а.с. 1).
З рапорту ст. інспектора СПДН ВП Дніпровського УП ГУНП в м. Києві капітана поліції Ігоря Мельника вбачається, що 03 липня 2025 року від оперативного чергового було отримано повідомлення про вчинення домашнього насильства за адресою: АДРЕСА_2 . В подальшому було встановлено, що гр. ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини гр. ОСОБА_1 , чим завдав шкоди психічному здоров'ю. В подальшому відносно гр. ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 173-2 КУпАП та винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника. Також, гр. ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно свого чоловіка гр. ОСОБА_2 чим завдав шкоди психічному здоров'ю. В подальшому відносно гр. ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 173-2 КУпАП та винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника (а.с. 2).
Потерпілий ОСОБА_2 в своїх письмових поясненнях вказав про те, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , та близько 16:00 год. 03 липня 2025 року за вказаною адресою виник конфлікт з дружиною ОСОБА_1 , під час якого виникла словесна сварка, дружина кричала, ображала словесно, погрожувала фізичною розправо, перебувала у стані алкогольного сп'яніння. Також зазначив, що має депресивний розлад , таблетки приймає (а.с. 3);
В матеріалах справи також наявні:
копія термінового заборонного припису стосовно кривдника від 03 липня 2025 року ОСОБА_1 (в.с. 5);
рапорт від 03 липня 2025 року за результатами опрацювання заяви №49211 про домашнє насильство, відповідно до якого 03 липня 2025 року о 16.40 год. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 03 липня 2025 року о 16.39 год. за адресою: АДРЕСА_2 , чоловік психічно хворий, буянить, словесно ображає, замахується, наразі ліки не приймає, просить викликати психіатричну бригаду. Заявник: ОСОБА_1 , Кривдник: ОСОБА_2 (а.с. 6);
інформацією щодо кількості складених протоколів про адміністративне правопорушення протягом року та стан їх розгляду, з якої вбачається, що на ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП 02 вересня 2024 року, за результатами розгляду якого останню було звільнено від відповідальності, ст. 22 КУпАП, а також на ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП 03 липня 2025 року (а.с. 7).
З матеріалів справи також вбачається, що в ході розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 були подані заяви від 11 липня 2025 року, в яких вони просили не розглядати справу, у зв'язку з тим, що вони не мають один до одного жодних претензій та обвинувачень (а.с. 13,14).
Також ОСОБА_1 та ОСОБА_2 24 липня 2025 року подали до суду першої інстанції заяви, в яких знову просили не розглядати справу та не проводити судове засідання призначене на 28 липня 2025 року, у зв'язку з тим, що її чоловік ОСОБА_2 не вчиняв відносно неї домашнього насильства психологічного характеру, та не заподіяв ніякої шкоди її здоров'ю, та у зв'язку з тим, що його дружина ОСОБА_1 не вчиняла відносно нього домашнього насильства психологічного характеру, та не заподіяла ніякої шкоди його здоров'ю. А сімейна сварка, яка сталась між ними, виникла на грунті конфлікту інтересів. У зв'язку з цим, повідомляють, що вони не мають ніяких претензій і обвинувачень один до одного (а.с. 17, 20).
Разом з цим, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення дії ОСОБА_1 не утворюють самі по собі склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, виходячи з такого.
Так, з матеріалів справи та заяв поданих ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 до суду першої інстанції вбачається, що між сторонами наявні конфліктні відносини.
Наявність конфліктних відносин між сторонами підтверджується і тим, що протоколи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 173-2 КУпАП складалися 03 липня 2025 року, як на ОСОБА_1 так і на ОСОБА_2 за вчинення домашнього насильства психологічного характеру по відношенню один до одного, а також на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були винесені термінові заборонні приписи стосовно кривдника, про що зазначено в рапорті ст. інспектора СПДН ВП Дніпровського УП ГУНП в м. Києві капітана поліції Ігоря Мельника. Також ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в своїх заявах поданих до суду першої інстанції повідомили суд, що між ними відбулась сімейна сварка, яка виникла на грунті конфлікту інтересів, та зазначили, що вони один відносно одного не вчиняли домашнього насильства психологічного характеру, та не заподіювали ніякої шкоди здоров'ю, та жодних претензій один до одного не мають, у зв'язку з чим просили суд першої інстанції не розглядати справу.
З огляду на наведене, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст.173-2КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Суд апеляційної інстанції також вказує на те, що суд першої інстанції не встановив та не конкретизував, в чому саме полягало психологічне насильство з боку ОСОБА_1 відносно її чоловіка ОСОБА_2 . В свою чергу, матеріали справи не містять достатньої кількості належних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 , дій, зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та які б підпадали під ознаки домашнього насильства.
Крім цього, сторонами були подані до суду першої інстанції заяви, в яких вони зазначили, що між ними сталась сварка, та ніхто з них по відношенню до іншого домашнього насильства психологічного характеру не вчиняв, у зв'язку з чим вони не бажають розгляду справи та притягнення, зокрема, ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
При цьому, суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови вказані вище заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до уваги не взяв та жодної оцінки їм не надав.
Таким чином, аналізуючи у сукупності викладені в протоколі обставини, докази наявні у матеріалах справи, та беручи до уваги пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 викладені у їх заявах, апеляційний суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням наведеного, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження закриттю на підставі ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 28 липня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 28 липня 2025 року - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: Соколова В.В.