апеляційне провадження №22-ц/824/13045/2025
справа №363/5318/24
19 листопада 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Олійник С.В.,
у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
1. Короткий виклад доводів пред'явленого позову.
У жовтні 2024 року Акціонерне товариство "Ідея Банк" звернулось до суду із позовом про стягнення боргу за кредитним договором.
Вимоги позову мотивує тим, що 13 липня 2023 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір кредиту №М75.00608.010262290, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит на відкритий рахунок № НОМЕР_1 (до впровадження в Україні міжнародних номерів банківських рахунків - НОМЕР_2 ) у розмірі 100 000 грн, з процентною ставкою 65% річних.
Відповідачка свої зобов'язання за договором не виконує, у зв'язку із чим утворилась заборгованість, яка станом на 30 серпня 2024 року становить 123 300,19 грн та складається з: 93 684,59 грн - прострочений борг, 29 615,60 грн - прострочені проценти.
Мотивуючи наведеним, просить стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ "Ідея Банк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 123 300,19 гривень. Стягнути судові витрати.
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23 квітня 2025 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість у розмірі 123 300,19 гривень. Компенсовано АТ «Ідея Банк» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений за подання цього позову судовий збір у розмірі 3 028,00 гривень.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції вказав, що рух коштів по картці відповідачки та часткове погашення відповідачкою заборгованості за кредитним договором свідчить про те, що вона погодилась з умовами користування кредитними коштами, була обізнаною про списання відсотків. Суд зазначив, що надані позивачем докази підтверджують обставини видачі кредиту та його розмір, а також розмір заборгованості за кредитом.
Суд відхилив доводи відповідачки про нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами після пред'явлення до неї вимог згідно частини 2 статті 1050 ЦК України, оскільки останнім днем нарахування процентів за кредитним договором №M75.00608.010262290 від 13 липня 2023 року є 08 липня 2024 року, а вимога про усунення порушення кредитних зобов'язань відповідачці направлена позивачем 09 липня 2024 року.
Суд установив, що відповідачка порушила умови договору, у добровільному порядку не сплатила заборгованість у повному обсязі, отже визнав вимоги позивача обґрунтованими.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з ухваленим рішенням, відповідачкою ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на незаконність, необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.
Вказує, що пункти кредитного договору, якими передбачено обов'язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно у терміни та розмірах, визначених графіком щомісячних платежів, є нікчемними, оскільки надання послуг з обслуговування кредиту, не пов'язаних із інформуванням про стан кредитної заборгованості, умовами договору не передбачено.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит ? це грошові кошти, що надаються споживачу для задоволення особистих потреб, а загальні витрати за споживчим кредитом включають проценти, комісії та інші платежі, необхідні для отримання, обслуговування й повернення кредиту. Відповідно до умов кредитного договору банк встановив плату за послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, посилаючись на положення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБОФО) та діючі тарифи.
З посиланням на абзац 3 частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» вказує, що відповідачці встановлена щомісячна плата за послуги банку, які законом визначено як безоплатні, а надання інших послуг, не пов'язаних із інформуванням про стан заборгованості, договором не передбачено. Відтак пункти договору щодо обов'язку сплачувати щомісячну плату за обслуговування кредиту є нікчемними, а заборгованість, нарахована на їх підставі, не підлягає стягненню.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.
Мотивуючи наведеним, просить рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 квітня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.
01 серпня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив АТ "Ідея Банк" на апеляційну скаргу.
В обґрунтування відзиву посилається на необґрунтованість апеляційної скарги. Вказує, що доводи скаржниці не відповідають обставинам справи.
Зазначає, що із кредитного договору, додатку №1 до такого та детального розрахунку за кредитним договором убачається, що плата за обслуговування кредитної заборгованості по кредитному договору відсутня і нарахування такої не здійснювалось.
Відтак, посилання скаржниці на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 безпідставні.
Звертає увагу, що ОСОБА_1 не відмовилась від укладення такого кредитного договору. Тобто, відповідачка погодилась із усіма умовами кредитного договору та з власної волі, на власний розсуд взяла на себе зобов'язання їх виконувати та тривалий час виконувала.
Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.
5. Позиція учасників справи.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача - Лубоцька Н.І. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена за поштовою адресою, вказаною в апеляційній скарзі. Про причини неявки не повідомила.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності відповідачки, яка не з'явилась, оскільки її неявка не перешкоджає розгляду справи.
6. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача - Лубоцької Н.І., розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
7. Фактичні обставини справи, установлені судом.
З матеріалів справи установлено, що 13 липня 2023 року між АТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 укладено договір кредиту №M75/00608/010262290, відповідно до якого банк надав клієнту кредит на споживчі цілі 100 000,00 гривень строком на 36 місяців із фіксованою процентною ставкою - 65%.
Згідно пункту 1.5. договору кредиту процентна ставка є розміром плати за користування кредитними коштами, становить 65 процентів річних та є фіксованою. Нарахування процентів здійснюється за методом "факт/факт", починаючи з дати надання кредиту. Графік позичальника до цього договору в розрізі сум погашення кредиту і процентів є невід'ємною частиною договору. Нарахування процентів припиняється з настанням терміну повернення кредиту, а також у інших випадках, передбачених законом. Базою для нарахування процентів є неповернена сума кредиту.
Згідно пункту 1.6. датою повернення кредиту вказано 13 липня 2026 року включно. Повернення заборгованості за договором здійснюється через рахунок НОМЕР_1 , відкритий у Банку відповідно до порядку повернення кредиту, згідно з додатком №1. Датою погашення кредиту є дата зарахування коштів на рахунок.
Згідно пункту 1.8. позичальник, який прострочує виконання грошового зобов'язання після терміну повернення кредиту, зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 88,49000932 процентів річних від простроченої суми відповідно до статті 625 ЦК України.
Згідно пункту 1.9 договору комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в Банку, сплачуються згідно з діючими тарифами банку. Тарифи є невід'ємною частиною договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с. 18-21).
Матеріали цивільної справи містять паспорт споживчого кредиту, що містить інформацію про кредит, а також кількість, розмір платежів та періодичність їх внесення (а.с.22-23).
Згідно даних додатку №1 до договору (графік щомісячних платежів) убачається, що щомісячний внесок на погашення кредиту становить 6 380,00 гривень протягом усього строку кредитування (а.с. 24).
Згідно даних меморіальних ордерів №4640210 та №4640212 від 13 липня 2023 року відповідачці ОСОБА_1 видано кредитні кошти у розмірі 100 000,00 грн на її банківський рахунок № НОМЕР_3 (а.с. 25)
З даних виписки по рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_4 за розрахунковий період з 01 січня 2000 року по 29 серпня 2024 року убачається, що відповідачка отримала кредитні кошти на свій картковий рахунок, активно користувалась картковим рахунком, здійснювала з нього платежі, отримувала різноманітні послуги, здійснювала платежі у закладах торгівлі та харчування, переказувала грошові кошти іншим особам, знімала готівку, частково здійснювала погашення за кредитом (а.с. 26).
Згідно довідки-розрахунку заборгованості та детальному розрахунку заборгованості, наданих позивачем АТ «Ідея Банк», відповідачка ОСОБА_1 не в повному обсязі виконала свої зобов'язання з погашення заборгованості за кредитом, відтак станом на 30.08.2024 має заборгованість за договором № M75.00608.010262290 від 13.07.2023, що становить 123300,19 грн, з яких: 0 грн - основний борг, 93684,59 грн - прострочений борг, 29615,60 грн - прострочені проценти (а.с. 27, 88).
8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого.
Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, скаржниця посилається на протиправне нарахування відповідачці щомісячної плати за обслуговування кредиту та комісійної винагороди.
Разом з цим, із детального розрахунку заборгованості, що міститься у матеріалах справи, убачається, що позивачем не здійснювалось ані нарахування платежів, ані списання коштів за обслуговування кредиту.
Отже, доводи скаржниці в цій частині є безпідставні та не ґрунтуються на матеріалах справи.
Ураховуючи те, що комісії за обслуговування кредиту не є складовою заявленої заборгованості, посилання скаржниці на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22 липня 2022 року у справі 496/3134/19, безпідставні та не підлягають до застосування у цій справі.
Апеляційна скарга містить цитування положень ЦК України, Закону України "Про захист прав споживачів" та Закону України "Про споживче кредитування", проте не містить доводів на спростування висновків суду першої інстанції.
Розмір заборгованості щодо простроченого тіла кредиту та нарахованих процентів скаржниця у апеляційній скарзі не оспорює.
Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду, колегією суддів не установлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд робить висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції ? без змін.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 червня 2025 року зупинено дію рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 квітня 2025 року на час вирішення справи у суді апеляційної інстанції. Ураховуючи те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, дію рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 квітня 2025 року слід поновити.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 квітня 2025 рокузалишити без змін.
Поновити дію рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 квітня 2025 року.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повну постанову складено 10 грудня 2025 року
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді О.В. Желепа
В.В. Соколова