18 листопада 2025 року місто Київ.
Справа № 756/10081/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/14533/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Головуючого судді: Желепи О.В.,
суддів: Поліщук Н.В, Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою особи, яка не приймала участь у розгляді справи ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 червня 2025 року (у складі судді Діденка Є.В., дата виготовлення повного тексту судового рішення - 20 червня 2025 року)
у справі за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про встановлення порядку користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_5 до ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про встановлення порядку користування житловим приміщенням,
У серпні 2024 року до Оболонського районного суду міста Києва надійшов позов, у якому позивач просив встановити порядок користування квартирою за адресою АДРЕСА_1 :
- виділити у користування ОСОБА_7 житлову кімнату площею 17,1 кв.м., що зазначена у Технічному паспорті під номером 3;
- виділити у користування ОСОБА_4 та її дітям ОСОБА_5 та ОСОБА_6 житлову кімнату площею 9,9 кв.м., що зазначена у Технічному паспорті під номером 2;
- виділити у користування ОСОБА_3 житлову кімнату площею 14,7 кв.м., що зазначена у Технічному паспорті під номером 1 разом із лоджією 3,4 кв.м.;
- залишити в загальному користуванні співвласників: кухню площею 7,1 кв.м., вбиральню площею 1,0 кв.м., ванну кімнату площею 2,6 кв.м., коридор площею 11,9 кв.м., кладову площею 1,1 кв.м.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що сторонам на праві спільної часткової власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 , у таких частках: ОСОБА_4 - 1/12, неповнолітньому ОСОБА_5 - 1/12, неповнолітньому ОСОБА_6 - 1/12, ОСОБА_7 - 5/12, ОСОБА_3 - 1/3. Квартира складається з трьох житлових кімнат площею 14,7 кв.м., 9,9 кв.м., 17,1 кв.м., загальна площа 68,8 кв.м., житлова 41,7 кв.м. Фактично у квартирі проживають відповідачі, позивач у квартирі не проживає. Відповідачі відмовляються добровільно врегулювати питання визначення порядку користування квартирою, а позивач хоче реалізувати своє право проживати у квартирі, однак всі кімнати зайняті відповідачами.
У вересні 2024 року надійшов зустрічний позов ОСОБА_4 , яка діяла у свої інтересах та в інтересах дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у якому вона просить встановити порядок користування квартирою за адресою АДРЕСА_1 :
- виділити у користування ОСОБА_7 та ОСОБА_4 житлову кімнату площею 17,1 кв.м., що зазначена у Технічному паспорті під номером 3;
- виділити у користування дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 житлову кімнату площею 14,7 кв.м., що зазначена у Технічному паспорті під номером 1 разом із лоджією 3,42 кв.м.;
- виділити у користування ОСОБА_3 житлову кімнату площею 9,9 кв.м., що зазначена у Технічному паспорті під номером 2;
- залишити в загальному користуванні співвласників: кухню площею 7,1 кв.м., вбиральню площею 1,0 кв.м., ванну кімнату площею 2,6 кв.м., коридор площею 11,9 кв.м., кладову площею 1,1 кв.м.
Зустрічний позов обґрунтований тим, що у квартирі між членами родини склався сталий порядок користування кімнатами, а саме: ОСОБА_4 разом з чоловіком проживали у кімнаті, площею 17,1 кв.м., діти проживають у кімнаті площею 14,7 кв.м., ОСОБА_7 , яка є матір'ю позивача і чоловіка ОСОБА_4 - у кімнаті площею 9,9 кв.м. ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік відповідачки - ОСОБА_9 загинув під час виконання військового обов'язку. Після оформлення спадщини сторони стали співвласниками квартири. На відміну від запропонованого позивачем варіанту поділу, варіант відповідача найбільше враховує інтереси всіх співвласників, їх стать, вік, і не призведе до суттєвого погіршення їх житлових прав. Так, відповідно до статей 47, 48 ЖК України, норма жилої площі становить 13,65 кв.м. на одну особу. Відповідно до Порядку застосування в м. Києві Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Виконкому Київської міської ради від 15.07.1985 р. № 582, в м. Києві рівень середньої забезпеченості жилою площею на одну особу дорівнює 9 кв.м., а норма жилої площі для визнання особи такою, що потребує поліпшення житлових умов - 7,5 кв.м. Відповідно до ч. 2 ст. 50 ЖК України, при наданні жилих приміщень, не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за 9 років, крім подружжя. Тому, відповідач просив суд задовольнити зустрічний позов, оскільки запропонований нею варіант порядку користування враховує всі наведені положення законодавства.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 05 червня 2025 року у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено повністю.
Встановлено такий порядок користування квартирою АДРЕСА_2 :
- виділено в користування ОСОБА_7 та ОСОБА_4 окрему кімнату площею 17,1 кв.м., яка зазначена в Технічному паспорті на квартиру під № 6 ;
- виділено в користування ОСОБА_6 та ОСОБА_5 окрему кімнату площею 14,7 кв.м., яка зазначена в технічному паспорті на квартиру під №2 , та лоджію площею 3,42 кв.м., на яку є вихід виключно із цієї кімнати під №2 ;
- виділено в користування ОСОБА_3 окрему кімнату площею 9,9 кв.м., яка зазначена в технічному паспорті на квартиру під №5 , та лоджію площею 3,42 кв.м., на яку є вихід виключно із цієї кімнати під №5 ;
- залишено в загальному користуванні співвласників допоміжні приміщення, а саме: кухню площею 7,1 кв.м., яка зазначена в технічному паспорті на квартиру під №7 , ванну кімнату площею 2,6 кв.м., яка зазначена в технічному паспорті на квартиру під №4 , вбиральню площею 1,0 кв.м., яка зазначена в технічному паспорті на квартиру під №3 , коридор площею 11,9 кв.м., який зазначений в технічному паспорті на квартиру під №1 , комору площею 1,1 кв.м., яка зазначена в Технічному паспорті на квартиру як «кладова» під №8.
Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 1 211 грн 20 коп, тобто по 605 грн 60 коп з кожного.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, особа, що не приймала участь у розгляді справи ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , 17 липня 2025року подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати повністю рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 червня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги за первісним позовом, встановивши наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_2 :
- виділити в користування ОСОБА_7 кімнату площею 17, 1 кв.м., що зазначена в плані Технічного паспорту на квартиру під номером 6 ;
- виділити в користування ОСОБА_4 , її дитині ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кімнату площею 9, 9 кв.м., що зазначена в плані Технічного паспорту на квартиру під номером 5 та лоджію площею 3,42 кв.м, на яку є вихід виключно із цієї кімнати під №5;
- виділити в користування ОСОБА_3 та його родині (дружуні ОСОБА_1 та малолітній доньці ОСОБА_2 ) кімнату площею 14, 7 кв.м., що зазначена в плані Технічного паспорту на квартиру під номером 2 та лоджію площею 3, 42 кв.м, на яку є вихід виключно із цієї кімнати під № 2 ;
- залишити в загальному користуванні співвласників допоміжні приміщення, а саме: кухню площею 7,1 кв.м, яка зазначена в Технічному паспорті на квартиру під № 7 , ванну кімната площею 2,6 кв.м, яка зазначена в Технічному паспорті на квартиру під № 4 , вбиральню площею 1,0 кв.м, яка зазначена в Технічному паспорті на квартиру під №3 , коридор площею 11,9 кв.м, який зазначений в Технічному паспорті на квартиру під №1 , комору площею 1,1 кв.м, яка зазначена в Технічному паспорті на квартиру як «кладова» під №8, у задоволені зустрічного позову - відмовити.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд враховував норми законодавства щодо необхідної кількості квадратних метрів житлової площі на одну особу. При цьому, поза увагою суду залишився той факт, що кількість співвласників квартири не є тотожною кількості осіб, які мають право проживати у квартирі. Доказом кількості зареєстрованих та проживаючих осіб, судом прийнято Акт обстеження умов проживання від 19.09.2024 р., складений третьою особою. Однак, в Акті обстеження умов проживання від 19.09.2024 р. не зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрована у квартирі з 07.09.2006, про що свідчить запис у реєстрі територіальної громади. Разом з тим, у квартирі з 08.10.2013 зареєстрована малолітня донька ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - ОСОБА_2 .
Вважає, що суд виділив у користування кімнати співвласникам квартири не враховуючи права ОСОБА_1 та малолітньої ОСОБА_2 та останні не були залучені до розгляду справи.
Вважає, що судом не надано належної оцінки тим обставинам, що акт складався в той період, коли обидва співвласника ( ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ) були неповнолітніми. На момент ухвалення рішення, один із співвласників - ОСОБА_6 став повнолітнім.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою.
25 серпня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшло клопотання від ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 про закриття апеляційного провадження.
В клопотанні вказують, що апеляційне провадження підлягає закриттю на тій підставі, що апеляційна скарга подана особою, яка не брала участі під час розгляду справи судом першої інстанції, при тому, що оскаржуваним судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки апелянта не вирішувалось.
В судовому засіданні представник ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 - адвокат Ковтун О.М., просив закрити апеляційне провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 .
ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_10 заперечували проти закриття провадження .
Інші учасники в судове засідання не з'явилися, повідомлялися судом належним чином.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З урахуванням наведено та з огляду на приписи ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, об?єктом даного цивільного спору є трикімнатна квартира АДРЕСА_2 розташована на 9-му поверсі дев?яти поверхового будинку і має загальну площу 68,8 кв.м, в тому числі житлову площу 41,7 кв.м, складається з трьох ізольованих кімнат, площею: 1) 14,7 кв.м, 2) 9,9 кв.м. 3) 17,1 кв.м та допоміжних приміщень наступної площі: кухня - 7,1 кв.м, ванна кімната - 2,6 кв.м., вбиральня - 1,0 кв.м, коридор - 11,9 кв.м., кладова - 1,1 кв.м, лоджія - 3,4 кв.м, яка примикає до кімнати площею 14,7 кв.м та лоджія - 3,4 кв.м, яка примикає до кімнати площею 9,9 кв.м, що підтверджується долученим позивачем Технічним паспортом на квартиру.
Відповідно до долученої позивачем Інформаційної довідки № 364221446 про Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 02 лютого 2024 року квартира належить на праві власності 5-ти співвласникам у таких частках: відповідачу (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_4 1/12; малолітньому сину ОСОБА_5 - 1/12; сину ОСОБА_6 - 1/12; матері позивача за первісним позовом ОСОБА_7 - 5/12; позивачу за первісним позовом ОСОБА_3 - 1/3.
Матеріалами справи підтверджується, що в спірній квартирі зареєстровано місце проживання апелянта ОСОБА_1 та неповнолітньої ОСОБА_2 .
При цьому, є таким, що визнається та не оспорювалось , а тому не підлягає доказуванню, згідно норми ч. 1 ст. 82 ЦПК України той факт, що постійно проживають в квартирі всі її співвласники, крім позивача за первісним позовом, який в квартирі не проживає, та той факт, що сім?я позивача за первісним позовом ОСОБА_3 разом з його дружиною ОСОБА_1 та їх донькою ОСОБА_2 на спірній житловій площі в квартирі не проживають. Їх фактичним місцем проживання є кв. АДРЕСА_10 .
Після розподілу спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_9 , сторони по справі стали співвласниками у вище вказаних частках.
?Колегія суддів встановила, що ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу як особа, яка не брала участі у справі, яка обґрунтована тим, що суд першої інстанції не залучив її та її доньку до участі у справі, що призвело до порушення її та її дитини прав, свобод та інтересів при встановленні порядку користування квартирою.
Як вбачається із ч. 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов?язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Як вбачається із ч. 3 ст. 351 ЦПК України, після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов?язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов?язки учасника справи.
При цьому, згідно до положень ч.ч. 1, 7 ст. 53 ЦПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача бо закінчення підготовчого провадження у справі або до початку перо судового засідання, якщо права розглядається порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов?язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 365 ЦПК України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду з?ясовує питання про склад учасників судового процесу. у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов?язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Як встановлено нормою ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У Постанові Верховного Суду у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17 (провадження №61-2417сво19) зроблено наступний висновок: «аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов?язків».
Отже, ч. 1 ст. 352 ЦПК України визначає коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов?язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв?язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов?язок і такий зв?язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
За таких обставин, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення районного суду з підстав порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що станом на момент постановлення оскаржуваного рішення, правовідносини, стосовно яких ОСОБА_1 вправі заявити про наявність її прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків, судом першої інстанції не вирішувалися.
Посилання скаржниці на порушення її прав та прав її дочки та не виділення житлової площі в користування з урахуванням і їх прав є безпідставними, оскільки за змістом ч.1 ст. 325, п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України порушення має стосуватися прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків, що випливають із спірних правовідносин, які існують між сторонами.
ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2 не є учасником спірних правовідносин, оскілки вони не є співвласниками спірної квартири, а їх право на користування квартирою є похідним від права власності ОСОБА_3 . Оскаржуваним рішенням не вирішувалось питання щодо прав, свобод, інтересів ОСОБА_1 та малолітньої ОСОБА_2 .
При визначенні порядку користування квартирою, яка належить сторонам на праві власності, у користування виділяється майно співвласникам пропорційно до їх часток. Члени сім'ї власника, мають право на користування лише тією житловою площею, що надається власнику членом сім'ї, якого вони є.
Спір щодо встановлення порядку користування спільним майном є спором між співвласниками; інші особи, які мають право користування житловим приміщенням, не є суб'єктами спірних правовідносин і суд не вирішує питання про їх права та обов'язки.
Аналогічні висновки зроблено в постанові Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 465/6259/19
Відповідно пункту 3 частини 1 ст. 362 ЦПК суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження у разі, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та обов'язки такої особи не вирішувалося.
Враховуючи наведене, провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 червня 2025 року підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 362, 383 ЦПК України, суд,-
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не приймала участь у розгляді справи ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 червня 2025 року - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Повна ухвала складена 09 грудня 2025 року.
Головуючий О.В. Желепа
Судді Н.В. Поліщук
В.В. Соколова