18 листопада 2025 року місто Київ.
Справа №372/2493/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/11875/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Головуючого судді: Желепи О.В.,
суддів: Поліщук Н.В, Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справуза апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10 квітня 2025 року (ухвалено у складі судді Хромової О.О., повний текст рішення складено 21.04.2025 року)
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, про визначення місця проживання дитини
Позивач ОСОБА_3 в червні 2023 року звернулася до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Козинської селищної ради Обухівського району Київської області про визначення місця проживання дитини.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 мають спільну малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та повнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 19 серпня 2021 року по справі № 755/10115/21 шлюб між сторонами розірвано. Після початку повномасштабного вторгнення позивач та діти виїхали до міста Гаага, Нідерланди. Батько залишився проживати в Україні з іншою жінкою. З метою забезпечення зустрічей дітей та батька позивач привезла дітей до України, однак повернутися до місця тимчасового проживання за кордоном разом з дітьми не змогла, оскільки відповідач перешкоджав виїзду доньки. Підставою зміни поведінки відповідача було бажання залишити дитину проживати з ним та примусити матір підписати відмову від права на проживання дитини з матір'ю, оскільки за умови проживання дитини з батьком, відповідач також матиме можливість перетнути державний кордон. У зв'язку з відмовою позивача відповідач ОСОБА_2 почав маніпулювати психологічним станом дитини, впливав на неї, налаштовував проти матері. Водночас, позивач перешкод у спілкуванні батька та дитини не створювала, пропонувала відповідачеві погодити графік спілкування. Син ОСОБА_5 навчається у Нідерландах, тому позивач змушена постійно їздити у напрямку «Київ-Гаага» з метою побачень з обома дітьми. У період приїздів матері батько вчиняв домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, провокував конфліктні ситуації у присутності дитини, дитина була свідком вказаних подій. Станом на дату звернення до суду дитина продовжувала проживати з батьком та його співмешканкою у будинку, що на праві приватної власності належить позивачеві, за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, права матері щодо спілкування та проживання з дитиною, її виховання порушені шляхом умисного її розлучення із дитиною, завдання психологічної шкоди, вчинення домашнього насильства над матір'ю. Також порушені права дитини шляхом обмеження її спілкування із матір'ю, руйнації її звичних умов проживання, заборони спілкуватися з друзями з Нідерландів, а також маніпулювання її психоемоційним станом, створення негативного образу матері. Крім того, дитина ставала свідком домашнього насилля над матір'ю.
Витрати на утримання дитини, її розвиток у період до початку повномасштабного вторгнення та виникнення даного спору здійснювала саме позивач, займалася її розвитком та вихованням. Також позивач має у власності приватний будинок (об'єкт незавершеного будівництва) у якому проживала родина до початку воєнних дій, станом на дату звернення до суду дитина продовжує там проживати.
Позивач має позитивні характеристики та стабільний дохід, працевлаштована в Україні, також має роботу в країні тимчасового перебування - Нідерландах, має змогу забезпечувати дитину на належному рівні, водночас батько матеріальної допомоги на утримання дітей не надавав, інформація про наявність у нього доходів відсутня. Витрати на проживання у Нідерландах позивач здійснювала самостійно, орендувала житло, утримувала дітей та опікувалася ними.
Водночас, відповідач притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, насильницькі дії вчиняв у присутності дитини, на даний час створює психологічний тиск на дитину, здійснює перешкоди та повний контроль спілкування матері та дитини, фактично позбавляє матір можливості контактувати з дитиною, що виключає шанси на відновлення належного емоційного контакту між ними. Також відповідач неодноразово розповідав дитині, що мати хоче щоб його забрали на війну та вбили, чим викликає у дитини почуття страху за батька та бажання його захистити.
З огляду на викладене просила позов задовольнити та визначити місце проживання дитини разом з матір'ю.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 10 квітня 2025 року позов задоволено.
Визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник відповідача15 травня 2025 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, всупереч інтересам дитини і всупереч правовим позиціям Верховного Суду по даній категорії справ.
Звертає увагу, що позов подавався при одних обставинах - дитина жила в Україні, позивач лише один рік жила в Нідерландах, батько жив в Україні, а на момент ухвалення рішення суду обставини були вже зовсім іншими - дитина 19 місяців проживає в Німеччині з батьком, а мати вже три роки постійно проживає в Нідерландах. При цьому судом було визначено місце проживання дитини за місцем реєстрації матері, тобто в Україні.
Вважає, що станом на 2025 рік дана справа не підсудна судам України, оскільки звичайне місце проживання дитини є м. Мюнхен, Німеччина більше ніж півтора роки та вона там адаптувалась.
Зазначає, що суд першої інстанції перешкодив з'ясуванню особистої думки дитини щодо місця проживання та не оцінив рівень розвитку дитини, щоб взяти її думку до уваги чи відхилити її. Разом з тим суд взяв до уваги інформаційну довідку психолога ОСОБА_6 , яка не є судовим експертом, про кримінальну відповідальність не попереджалась, жодного разу особисто не спілкувалась з дитиною.
Вказує, що суд першої інстанції безпідставно не долучив до матеріалів справи докази щодо умов проживання ОСОБА_4 в м Мюнхені, Німеччина. Також вказує, що суд за місцем звичайного проживання ОСОБА_7 вже розглядав звернення позивачки і прийняв рішення з цього приводу. Тобто питання передачі матері вже було розглянуте компетентним судом м. Мюнхена за місцем проживання дитини.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою.
3 червня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, якою просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Вказує, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися. Відтак, враховуючи, що на час відкриття батьки та дитина проживали на території України, дана справа була і є підсудною судам України.
Зазначає, що позов був поданий 01.06.2023, а отже в умовах воєнного стану. Виходячи з якнайкращих інтересів дитини було вказано саме визначити місце проживання дитини разом із матір'ю без зазначення адреси виходячи з небезпечної ситуації та продовження воєнний дій на території України. Отже суд дотримався вимог процесуального законодавства та чітко встановлених позовом меж.
Вказує, що у справі, яка розглядалась судом м. Мюнхена, ні про яку відмову матері у проживанні дитини з нею чи інших обставин ні судом, ні соціальною службою висновок не зроблено.
Вважає, що судом першої інстанції всебічно проаналізовано питання місця проживання, її адреси, умов та психологічних емоційних характеристик батьків, стану дитини тощо, та прийнято рішення без формалізму та з розумінням важливості вирішення долі дитини в умовах задоволення її якнайкращих інтересів.
В судових засіданнях апеляційного суду ОСОБА_2 , який брав участь в розгляді справи в режимі відеоконференції його представники ОСОБА_1 та ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги та подані ними додаткові пояснення. ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_9 заперечували проти задоволення апеляційної скарги та підтримали подані ними додаткові пояснення.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Суд першої інстанції вважав встановленим, що відповідно до повторного свідоцтва про народження від 11 серпня 2022 року серії НОМЕР_1 , виданого Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що 28 травня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві складено відповідний актовий запис № 1605. Батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 19 серпня 2021 року по справі № 755/10115/21 шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 11 червня 2005 року Центральним відділом реєстрації шлюбів міста Києва, актовий запис № 1092, розірвано.
З рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19 серпня 2021 року по справі № 755/10115/21 встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 11 червня 2005 року. Від шлюбу мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судом було встановлено, що ОСОБА_10 після розлучення батьків проживала з матір'ю. Після початку повномасштабного вторгнення проживала з позивачкою в Нідерландах, де проживала до січня 2023 року. З метою забезпечення зустрічей дівчинки з батьком мати привозила дівчинку до України.
В подальшому дівчинка з січня 2023 року проживала з батьком в Україні, ОСОБА_10 була зарахована до Підгірцівського ліцею на підставі заяви батька, де добре навчалась та з якого була відрахована через виїзд в серпні 2023 року з України, не відвідування навчання та неможливість організації дистанційного навчання.
З наданого представником відповідача перекладу довідки про підтвердження навчання в школі від 04 жовтня 2023 року, встановлено, що ОСОБА_11 навчається в 3 класі початкової школи за адресою: Бад-Зоден-Штрассе (Мюнхен, Німеччина) з 04 жовтня 2023 року, її навчання закінчиться орієнтовно в липні 2030 року та довідки аналогічного змісту від 29 листопада 2024 року.
На виконання ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 05 червня 2024 року по справі № 372/2493/23 про надання висновку щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Виконавчий комітет Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, як орган опіки та піклування, повідомив, що на комісії з питань захисту прав дитини 25 червня 2024 року слухалося питання про визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 24 червня 2024 року спеціалісти служби провели обстеження матеріально-побутових умов матері за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з тим, фахівцями центру надання соціальних послуг із 21 червня 2024 року - 25 червня 2024 року проводилось оцінювання матері дитини - ОСОБА_3 , про що складено відповідний висновок оцінки потреб особи від 25 червня 2024 року. Згідно висновку вбачається, що ОСОБА_3 здатна задовольнити свої та потреби своєї малолітньої дитини повністю. Батько дитини - ОСОБА_2 на засідання комісії не з'явився, був повідомлений належним чином. Крім того, стало відомо, що постановою Обухівського районного суду Київської області від 08 травня 2023 року по справі № 372/1549/23 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП.
Однак, у висновку зазначено, що під час розгляду питання було встановлено, що малолітня ОСОБА_12 станом на дату засідання не проживає на території Козинської селищної громади, а тому надати відповідний висновок про розв'язання спору щодо визначення місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з одним із батьків є неможливим.
В матеріалах справи також наявний переклад європейської картки медичного страхування ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дозволу на перебування від 15 грудня 2023 року, з терміном дії до 04 березня 2025 року.
Відповідно до Витягу з Бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в'їхали на тимчасово окуповану території України або виїхали з такої території» від 24 лютого 2023 року, вих. № 91-8359/18/23-Вих, встановлено, що у період з 24 лютого 2022 року по 24 лютого 2023 року ОСОБА_3 перетинала державний кордон України: 27 лютого 2022 року через пункт пропуску «Краківець» у напрямку «виїзд», 30 липня 2022 року через пункт пропуску «Краківець» у напрямку «в'їзд», 18 серпня 2022 року через пункт пропуску «Рава-Руська» у напрямку «виїзд», 19 січня 2023 року через пункт пропуску «Мостиська» у напрямку «в'їзд», 24 січня 2023 року через пункт пропуску «Мостиська» у напрямку «виїзд», 16 лютого 2023 року через пункт пропуску «Устилуг» у напрямку «в'їзд».
До матеріалів справи також долучено Інформаційну довідку про психологічний аналіз відеоматеріалів від 31 травня 2024 року, вих. № 185, складену ФОП ОСОБА_6 .
З наданих на дослідження психологу відеоматеріалів зроблено такі висновки.
ОСОБА_13 в бік ОСОБА_14 носить агресивний, зневажливий, ворожий характер. Припускає, що ОСОБА_15 перешкоджає ОСОБА_14 спілкуватися з ОСОБА_16 через свою сильну злість до ОСОБА_17 , тому такі дії можна розцінювати як агресію в бік ОСОБА_17 .
Ймовірно у ОСОБА_19 відбулася «ідентифікація з агресором» - такий механізм захисту, який є однією з форм наслідування поведінки і вказує на прийняття ролі агресора та його функціональних атрибутів або імітацію його агресивної поведінки, коли психологічна травма викликає безвихідну дилему бути жертвою чи кривдником. Вказане могло виникнути через інтенсивне почуття страху того, що якщо ОСОБА_12 стане на бік матері, то така сама анігіляційна агресія від батька буде спрямована на неї ( ОСОБА_20 ). В психічній реальності дитини сталась потужна психологічна травма втрати матері і тепер є страх втрати батька. Тому дитина підтримує батьківську лінію поведінки, щоб зберегти точку опори.
Відсутність спілкування з мамою для дитини є важкою психологічною травмою покидання. В психічній реальності ОСОБА_19 мама її покинула. Для благополучного психоемоційного розвитку дівчинка має мати тісний емоційний контакт з материнською фігурою.
Для дитини є необхідним стабільне, безперервне спілкування з обома батьками, необхідним є стабільний графік спілкування з тим з батьків, хто не проживає з дитиною. ОСОБА_7 рекомендовано пройти тривалий курс психологічної реабілітації для усунення недоліків, зумовлених сімейною ситуацією.
Налагодження стабільного безперервного контакту з мамою полегшить травматичні переживання ОСОБА_19 .
Щодо висловлювань ОСОБА_19 про те, що вона має бути з батьком і має його захищати, зазначено, що у дітей немає вродженої відповідальності за безпеку батьків, то є відповідальністю батьків, тому можна зробити припущення, що така відповідальність у дитини є нав'язаною дорослими.
Суд першої інстанції, зазначивши в рішенні детальний опис наявних в справі доказів, встановивши належне ставлення матері до виховання дитини, наявність у неї роботи та постійного доходу, вивчивши умови проживання дитини в Україні за місцем проживання матері , та врахувавши висновок психолога, притягнення батька до відповідальності за домашнє насильство щодо матері дитини, перебування дівчинки під тиском та впливом батька, негативна поведінка якого призвела до витіснення з життя дівчинки позитивного образу матері, дійшов висновку, що в найкращих інтересах дитини буде визначити її місце проживання з матір'ю.
Колегія суддів з такими висновками в повній мірі погодитись не може з огляду на наступне.
Щодо непідвідомчості даного спору суду України та відсутність підстав для закриття провадження у зв'язку з вирішенням даного спору судом Німеччини.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 зроблено висновок, що сама по собі обставина проживання дитини за кордоном (незалежно від того, чи вивезена дитина за кордон до звернення до суду з позовом про визначення місця її проживання чи після) не впливає на вирішення судами України спору про визначення місця її проживання.
Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися. Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (частини перша та другастатті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Разом з тим варто зазначити, що, по-перше, позов у даній справі подано до суду України в червні 2023року, коли дитина та батьки проживали в Україні. Розгляд питання про тимчасове розпорядження про батьківську опіку судом першої інстанції м. Мюнхена розпочалось приблизно у квітні 2025 року, як вбачається з постанови судді Хартль від 10.07.2025 року.
На час вирішення справи районним судом, в судах Німеччини не розглядались вимоги жодного з батьків про визначення постійного місця проживання дитини з одним з батьків. Такі вимоги були вирішені в даній справі судом України 10 квітня 2025 року, а тому апеляційний суд робить висновок, що юрисдикция суду України в даному випадку не припинилась і апеляційний суд має повноваження та обов'язок на перегляд такого рішення в апеляційному порядку.
Норми матеріального права та висновки Верховного Суду, які підлягали до застосування та не в повній мірі були застосовані судом.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Виходячи зі змісту частини шостої статті 29 ЦК України фізична особа може мати кілька місць проживання.
Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об'єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров'я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19). Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.
Мотиви з яких виходив суд апеляційної інстанції
У справі, яка переглядається, районним судом встановлено, що позивачка має належні житлові умови, доходи, має бажання виховувати дитину . Також судом не встановлено, що якщо дитина буде проживати з матір'ю (не в Україні) то її розвитку та здоров'ю буде завдаватись будь-яка шкода. Мати дитини характеризується позитивно, належно виконувала свої батьківські обов'язки, коли дитина проживала з нею .
Колегія суддів з такими висновками погоджується, так як вони знайшли своє підтвердження доказами, які детально наведені в рішенні районного суду.
Разом з тим, колегія суддів встановила, що дана справа розглядалась судом першої інстанції майже два роки і взаємовідносини між сторонами, дитиною та правове врегулювання таких відносин з часу звернення з позовом до дати вирішення даної справи районним та апеляційним судом суттєво змінились.
Так під час апеляційного розгляду були встановлені нові обставини, а саме:
Відповідно до звернення до суду у справах сім'ї Соціальним відділом м. Мюнхен щодо відповіді на листи адвоката (том 6, а.с. 100-103), родина ОСОБА_21 відома Службі у справах дітей з листопада 2024 р., після звернення матері дитини до обер-бургомістра Мюнхена з листом, в якому повідомила, що її доньку викрав до Мюнхена батько дитини. Вона не має жодного контакту з донькою та батьком дитини. За даними органу реєстраційного обліку, обоє зареєстровані в готелі «Star-G). За словами батька дитини, в Україні триває судовий розгляд щодо місця проживання дитини та батьківської опіки. Очевидно, на батьківщині вже були випадки домашнього насильства. Наразі мати дитини проживає в Гаазі. Відповідальна районна соціальна працівниця досі не змогла зв'язатися з матір'ю дитини. Телефонні та письмові звернення з боку районної соціальної працівниці були безуспішними.
Під час першої розмови з батьком дитини в офісі він заперечив звинувачення матері дитини сказав, що вона говорить неправду. Натомість, батько днини описав ситуацію домашнього насильства у травні 2022 р, коли мати завдала фізичної шкоди своїй доньці Кipі. 2021 p. мати переїхала з дітьми до Гааги обхідними шляхами. Батько дитини стверджує, що діти повернулися до нього самостійно в Україну в січні 2023 р.
Крім того, батько дитини стверджує, що того ж року він виїхав з України. У батька дитини також є дорослий син, який живе в окремому номері в готелі Star-G. Він підтримує контакт з матір'ю дитини і регулярно відвідує її на вихідних у Нідерландах.
Наприкінці грудня 2024 p. відповідальна районна соціальна працівниця та орган контролю за діяльністю адміністративних органів здійснили анонсований візит додому до батька дитини. Фахівці змогли оглянути спільну кімнату в готелі та ознайомитися з умовами проживання. У цій зустрічі також взяла участь нова супутниця життя батька дитини.
ОСОБА_11 проживає з батьком у номері готелю «Star-G». Під час візиту додому фахівці мали змогу поспілкуватися з ОСОБА_16 . ОСОБА_12 розповіла що їй дев'ять років вона ходить до 4 класу початкової школи на вулиці Бад-Соден-Штрассе. ОСОБА_12 добре ладнає зі своїм класним керівником та з задоволенням ходить до школи. Після школи ОСОБА_12 відвідує групу продовженого дня. На запитання, які у неї оцінки в школі, відповів батько дитини, а не ОСОБА_23 , Вона також розповіла, що любить грати з друзями на сусідньому дитячому майданчику. Районній соціальній працівниці ОСОБА_12 здалася доброзичливою та впевненою в собі.
На початку лютого районна соціальна працівниця мала телефонну розмову з класним керівником ОСОБА_19 . Класний керівник описала стосунки між ОСОБА_16 та її класним керівником як дуже добрі. У минулому траплялися ситуації, коли ОСОБА_12 брехала та перекручувала факти щоб краще представити себе перед однокласниками. Класний керівник відстежує такі ситуації та обговорює їх з ОСОБА_16 . Її дружні стосунки з однокласниками все ще нестійкі. Загалом, ОСОБА_12 добре інтегрована в клас. Класний керівник також зазначила, що мовні навички ОСОБА_19 добре розвинулися. Між вчителями та ОСОБА_16 існує домовленість, у випадку, якщо ОСОБА_12 не розуміє мовного матеріалу, вона може звернутися до них у будь-який час. Наразі ОСОБА_12 має середній бал успішності середньої школи. ОСОБА_12 повинна продовжувати працювати над своєю мотивацією у сфері успішності.
Наразі між батьками відсутня взаємодія, Під час обговорень батько дав зрозуміти, що мати дитини може зв'язатися з ОСОБА_16 в будь-який час. Батько дитини стверджує, що мати дитини вже деякий час не зв'язується ні з ним, ні з їхньою донькою.
З огляду на зазначене, Служба у справах сім'ї дійшла висновку, що батько дитини не становить загрози для доньки, і між ними існують позитивні стосунки. Крім того, батько виконує свої батьківські обов'язки. Якщо в майбутньому не вдасться встановити прямий контакт з пані ОСОБА_21 , батьківська опіка повинна бути передана тільки батькові.
Відповідно до Довідки з місця навчання від 06.06.2025 року, учениця ОСОБА_11 відвідує в 2025/26 навчальному році гімназію Оскара фон Міллера. Вона відвідує гімназію імені Оскара фон Міллера з 01.08.2025 року. Її навчання в гімнзії імені Оскара фон Міллера закінчиться, як передбачається, в червні 2030 року (том 7, а.с. 144).
10 липня 2025 року суддею Хартль суду першої інстанції м. Мюнхена у справі за заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , інші учасники: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , Управління у справах молоді, Мюнхен, у зв'язку з тимчасовим розпорядженням про батьківську опіку, була ухвалена постанова (том 7, а.с. 84-95), якою заявнику ( ОСОБА_25 ) тимчасово надається право визначати місце проживання, право регулювати шкільні питання, право на охорону здоров'я та право на представництво перед органами влади спільної неповнолітньої дитини, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідачу ( ОСОБА_26 ) та третім особам тимчасово заборонено вивозити неповнолітню дитину, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 , за межі Федеративної Республіки Німеччина та за межі країн Шенгенської угоди.
За кожне невиконання вищезазначеної заяви про припинення протиправних дій відповідачу загрожує штраф у розмірі до 250 000 євро, або, якщо штраф не може бути стягнутий, позбавлення волі на строк до шести місяців.
Термін дії постанови до 10.01.2026 року.
Судове рішення ґрунтується на ст.1671, абз. 1 Цивільного кодексу Німеччини (ВGB). Згідно цим положенням, суд за заявою повинен надати одноосібну батьківську опіку або частину батьківської опіки одному з батьків, якщо батьки не лише тимчасово живуть окремо, а й мають спільну батьківську опіку, і очікуються, що припинення спільної опіки та передача її тому з батьків, хто подав заяву найкраще відповідатимуть інтересам дитини.
Відповідно, право визначати місце проживання дитини та інші аспекти батьківської опіки, згадані в резолютивній частині рішення, мали бути передані заявнику, щоб забезпечити ОСОБА_28 збереження її звичайного місця проживання в Мюнхені, принаймні тимчасово.
У судовому засіданні суду першої інстанції Мюнхен в п'ятницю 19 вересня 2025 року в Мюнхені у справі за заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , інші учасники: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , Управління у справах молоді, Мюнхен, у зв'язку з тимчасовим розпорядженням про батьківську опіку, ОСОБА_29 та ОСОБА_3 уклали наступну угоду:
1. Батьки погоджуються, що мати спочатку повинна мати візити до ОСОБА_19 під наглядом. Ці візити будуть організовані Управлінням у справах молоді. Батьки погоджуються на мінімум 2-3 години кожні два тижні на вихідні. Обоє батьків погоджуються, що обсяг візитів під наглядом може бути розширений, якщо це відповідає найкращим інтересам дитини.
Обоє батьків зобов'язуються подавати необхідні заяви на візити під наглядом до Управління у справах молоді.
2. Батьки погоджуються, шо все подальше спілкування щодо справ ОСОБА_19 буде здійснюватися через додаток «Окремо - Разом». Обоє батьків погоджуються завантажити додаток.
3. Мати погоджується, шо звичайним місцем проживання ОСОБА_19 залишиться місце проживання її батька в Мюнхені.
4. Мати надає батькові, в рамках їхньої спільної батьківської відповідальності за дитину ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , повноваження робити необхідні заяви та підписи у сферах шкільних питань, охорони здоров'я та адміністративних питань.
У цьому контексті батько зобов'язується негайно повідомити матір, якщо він скористається довіреністю.
Суд додасть до цього протоколу окрему довіреність як додаток, який буде подано до відповідних органів. Відкликання довіреності можливе лише через суд.
5. З огляду на те, що суд ще має ухвалити рішення про закриття кордону на шість місяців відповідно до угоди, досягнутої між батьками, вони сьогодні заявляють, що обидва погоджуються на виїзд ОСОБА_19 до Австрії на шкільну екскурсію. У зв'язку з цим суд також підготує окреме підтвердження як додаток до протоколу, яке можна буде надати компетентним органам.
6. Батьки дійшли згоди, що цією Угодою їхні зустрічні заяви вважаються вирішеними.
Після даної угоди також ухвалено рішення, яким тимчасове розпорядження від 9 липня 2025 року скасовується виключно декларативно.
Дану угоду сторони уклали у судовому засіданні після слухання дитини та висловлення своїх позицій представником Управління у справах молоді.
25 вересня 2025 року суддею Хартль суду першої інстанції м. Мюнхена у справі за заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , інші учасники: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , Управління у справах молоді, Мюнхен, у зв'язку з тимчасовим розпорядженням про батьківську опіку, була ухвалена постанова (том 8, а.с. 24-33), якою батькам та третім особам тимчасово заборонено вивозити їхню неповнолітню дитину, ОСОБА_31 , народжену ІНФОРМАЦІЯ_4 , за межі Федеративної Республіки Німеччина та за межі держав-учасниць Шенгенської угоди.
За кожне порушення вищезазначеного зобов'язання батькам загрожує штраф у розмірі до 250 000.00 євро або, якщо його неможливо стягнути, арешт на строк до шести місяців.
Дія наказу обмежена 19 березня 2026 року.
Судове рішення обґрунтовано тим, що на слуханні 19 вересня 2025 року обоє батьків погодилися на таке шестимісячне закриття кордону для своєї дитини. Заборона на вивезення дитини за кордон ґрунтується на статті 1666 Цивільного кодексу Німеччини (ВGВ). Існує занепокоєння, що благополуччя дитини опиниться під загрозою, якщо ї вивезуть за кордон, що суд вважає реальною можливістю. Дитину буде відлучено від попереднього основного опікуна та вирвано зі звичного середовища. Тому суд ініціює внесення батьків до списку для прикордонного контролю відповідно до $ 30, абз. 3 Закону про Федеральну поліцію.
Дослідивши подані суду першої інстанції та апеляційному суду докази, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалюючи рішення, суд не повно встановив обставини, які мали значення для вирішення справи, висновки суду не відповідають встановленим обставинам та вимогам закону.
Основне порушення яке допустив районний суд- це не заслухав думку дитини, долю якої вирішував.
Відповідно до ст. 171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї.
Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і має гарантувати захист прав дитини.
Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами: отримувати всю відповідну інформацію; отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; клопотати про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, бути поінформованою про можливі наслідки реалізації своїх думок та про можливі наслідки будь-якого рішення (статті 3, 4 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 року).
Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати інтересам дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»).
Думка дитини може бути висловлена у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіо матеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.
Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з'ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17).
При оцінці пояснень дитини необхідно враховувати її вік на момент опитування, рівень розвитку та психологічні особливості, притаманні відповідному віку.
Також у постанові ВС від 28 жовтня 2020 року у справі № 241/47/19 (провадження № 61-5726св20) зауважено, що з досягненням віку десяти років у дитини з'являється право не лише бути вислуханою і почутою, а й брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема у визначенні місця проживання.
Разом з тим, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не вжив заходів для заслуховування такої думки, завершив розгляд справи за 6 днів до того, як ОСОБА_4 виповнилось десять років.
Усуваючи вказаний недолік, колегією суддів було прийнято рішення заслухати неповнолітню через відео-конференц зв'язок, без присутності батьків та в присутності представника Служби у справах дітей, яка перебувала в залі судового засідання в м. Києві, тому, що ОСОБА_29 не забезпечив присутність психолога в кімнаті звідки на зв'язок виходила дитина.
У судовому засіданні апеляційного суду 09 вересня 2025 року було заслухано думку дитини ОСОБА_4 з використанням режиму відеоконференції. ОСОБА_10 надала пояснення, що проживає у Німеччині, вчиться у місцевій школі два роки, переходить у 5 клас, ходить на кружок кінної їзди, добре знає мову та має багато друзів. Розповідала, що проживає у номері готелю разом з татом. На питання, чи хоче вона проживати з матір'ю, дитина категорично заявила, що не хоче ні жити з матір'ю, ні мати з нею зв'язку через погане спілкування раніше, разом з тим дитина уникала відповіді на питання, в чому саме полягав негативний досвід спілкування.
Також дитина пояснила, що не хотіла залишатись в Нідерландах з новим чоловіком матері, з яким в неї не склались добрі стосунки, а тому хотіла повернутись до України до свого батька. Пояснила, що батько її не примушував до проживання з ним це було її бажання.
Представник служби у справах дітей Козинської селищної Ради Білінська Ю.В., яка була присутня при опитуванні дитини пояснила суду, що така поведінка свідчить про втрату дитиною емоційного зв'язку з мамою, який необхідно поступово налагоджувати під наглядом органу опіки, оскільки повний розрив з рідною матір'ю, як і різке, насильне зближення, може нанести шкоду психіці та розвитку дитини.
Крім того, як вбачається з засвідченої копії протоколу судового засідання районного суду м. Мюнхена від 18 вересня 2025 року у справі стосовно батьківської опіки, переклад якого з німецької мови на українську мову був зроблений сертифікованим перекладачем ОСОБА_32 (том 8, а.с. 105-107), на запитання суду ОСОБА_12 повідомила, що з цього навчального року вона вивчає латину як першу іноземну мову. Їй подобається навчатися в новій школі. Там немає дітей, яких вона вже знала б зі своєї попередньої школи. Проте вона вже познайомилася з кількома приємними дівчатками.
На запитання суду ОСОБА_12 пояснила, що вони проживають у своєрідному готелі. Це кімната, у якій знаходиться звичайне двоярусне ліжко і подвійне двоярусне ліжко. У звичайному ліжку спить вона. На запитання суду, хто ще, окрім її батька, проживає з ними, ОСОБА_12 відповіла, що з ними живе її мачуха ОСОБА_33 . Вони добре ладнають. Вона вже знала ОСОБА_34 з України, де вони познайомилися під час походу в кіно. Після того, як вона разом із братом спочатку повернулася з Нідерландів до України до батька, деякий час потому вони залишили Україну разом із мачухою ОСОБА_35 та бабусею з боку батька. Після короткої зупинки вони приїхали до Мюнхена . Батько приєднався до них пізніше. Її брат також деякий час жив з ними в готелі в Мюнхені. Вона не знає точно, де зараз проживає її брат, ймовірно, у матері.
На запитання суду, як ОСОБА_12 називає свою «рідну матір», вона відповіла дослівно: «Я Її взагалі не називаю».
На запитання суду, коли востаннє вона контактувала зі своєю матір'ю, ОСОБА_23 пояснила, що це було на її день народження. Вона була дуже здивована, побачивши матір, оскільки давно не спілкувалась з нею. Мати не телефонувала їй, тому вона теж не телефонувала матері. Вона не бажає контактувати з матір'ю, оскільки та в Нідерландах завжди залишала її одну
На зауваження що мати повідомила суду, що не знала, де перебуває ОСОБА_23 , ОСОБА_23 відповіла, що її мати постійно бреше. Вона не знає, чи розповідав її брат матері, де вони проживають.
На запитання суду, чому не хотіла бачитися з матір'ю, ОСОБА_23 пояснила, що стався інцидент у стоматолога. Мати сильно притиснула її до стіни, тому вона не бажає зустрічатися з матір'ю.
На запитання суду, коли відбувся цей інцидент, ОСОБА_12 відповіла, що це було в Україні,
На запитання суду ОСОБА_12 пояснила, що їй не подобалося в Нідерландах: вона не знала мови та не мала друзів. Крім того, мати не піклувалася про неї. Вона хотіла повернутися до батька. Також вона від самого початку не любила нового чоловіка матері, бо той тільки намагався їй сподобатися.
На запитання суду, чи була мати згодна, щоб ОСОБА_12 покинула Україну разом із бабусею та мачухою. ОСОБА_12 відповіла, що вона цього не знає.
На запитання суду, чому вона не телефонувала матері, ОСОБА_12 пояснила, що не хотіла з нею розмовляти, але це не було заборонено.
На запитання суду, чи була ОСОБА_12 готова дати матері другий шанс зустрітися з нею, вона відповіла, що погодиться лише за умови присутності пані ОСОБА_39 . Для неї також прийнятно, якщо буде присутня інша доросла особа. Через інцидент у стоматолога для неї важливо, щоб хтось був поруч. Крім того вона боїться, шо мати може знову її забрати від батька.
На запитання суду, коли мати нібито намагалася забрати її, ОСОБА_12 пояснила, що це сталося на її день народження. Вона це відчула. Крім того, вона бачила, що її брат сидів у машині, і що він завжди розповідає матері, де вона знаходиться. Батько також казав, що мати давно намагається це зробити.
На запитання суду, як батько говорить про матір, ОСОБА_12 відповіла, що він взагалі не говорить про неї. На запитання, чи розповідає батько про часи, коли він і матір ще були щасливі разом, ОСОБА_12 зазначила, що батько ніколи не говорить про минуле.
На запитання, чи подобається її батькові мати, ОСОБА_12 чітко відповіла: «ні».
На запитання суду, чи могла б ОСОБА_12 уявити собі проживання у матері, ОСОБА_12 відповіла, що в жодному разі не хоче жити у матері. На запитання суду, чому так, вона знову пояснила через інцидент у стоматолога та через те, що в Нідерландах за нею не доглядали належним чином. Більше вона нічого не захотіла додавати. Українські судді, які нещодавно заслуховували, дуже наполягали на деталях, за її словами, було їй неприємно.
На запитання суду ОСОБА_12 пояснила, що вона не хоче жити у матері і не має наміру її відвідувати в Нідерландах. Вона могла б уявити лише зустріч в Україні, наприклад, якщо відвідувала б свою тітку.
На запитання суду, чи завдала їй мати шкоди під час проживання в Нідерландах, ОСОБА_12 відповіла, що там нічого не робила. Проте мати завжди залишала її та її брата наодинці і проводила час зі своїм новим партнером. ОСОБА_12 також повідомила батька, що їй некомфортно в Нідерландах. Батько тоді сказав, що вона може жити з ним.
На запитання суду, де їй найбільше подобалося - в Україні, Нідерландах чи в Мюнхені, ОСОБА_12 відповіла, що тут їй подобається найбільше і вона хоче залишитися тут.
На запитання суду, чи погодилася б ОСОБА_12 , шоб батько дав матері її номер телефону і щоб мати зателефонувала їй, ОСОБА_40 відповіла що мати вже має її номер телефону. Суд уточнив, чи погодилася б вона, якби мати не мала її номера телефону. ОСОБА_7 виявила невпевненість і зазначила, що хоче обдумати це до наступного дня.
У постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 623/349/19 вказано, що «рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім - права батьків. Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов'язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюбні відносини, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства. Таким чином, при вирішенні таких спорів доцільно та правильно керуватися виключно інтересами дитини, судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.
Аналізуючи докази, надані сторонами до суду першої та апеляційної інстанції, апеляційний суд доходить висновку, що обидва батьки повинні та можуть брати участь у житті дитини і спільно дбати про її виховання та розвиток.
При цьому суд критично ставиться до висновків психолога ОСОБА_6 , викладених у інформаційних довідках про психологічно-діагностичні консультації з ОСОБА_3 та про психологічний аналіз відеоматеріалів, оскільки складались вони лише зі слів позивача та на її замовлення, а тому викликають сумнів у їх об'єктивності.Суд зауважує, що психологом не було проведено консультацій з дитиною, дані довідки не ґрунтуються на тестах, пройдених самою дитиною, що викликає обґрунтовані сумніви у правильності та об'єктивності таких висновків.
Проаналізувавши пояснення дитини, надані апеляційному суду м. Києва та суду м. Мюнхена, колегія суддів приходить до висновку, що наразі ОСОБА_41 краще проживати з батьком. Зокрема апеляційний суд враховує, що дитина більше двох років проживає та навчається у Німеччині (з вересня 2023 року), де вивчила мову та має друзів; ОСОБА_25 відмовляється проживати з матір'ю, втративши з останньою емоційний зв'язок, який необхідно відновлювати поступово; батько вчиняє дії для покращення умов проживання доньки.
Доводи позивача та її представника про те, що батько утримує дитину в Німеччині з метою ухилення від військової служби та з метою отримання соціальної допомоги, а сам ніде не працює та не може забезпечити дитині необхідних умов для проживання , так як дитина проживає в одній кімнаті з батьком та його новою дружиною, колегія суддів не приймає з огляду на те, що соціальними службами Німеччини при визначенні тимчасової опіки батьку перевірялись умови проживання дитини, які не визнані не придатними для проживання.
Згідно Договору оренди житла від 21 жовтня 2025 року, перекладеного з німецької мови ОСОБА_42 ТОВ Бюро перекладачів «Exleng», відповідачем та ОСОБА_43 орендовано квартиру загальною житловою площею приблизно 61,50 м2, що складається з 3-х кімнат, ванної кімнати, кухні та балкона. Строк оренди з 25 листопада 2025 року.
Суду був наданий відповідачем також договір про працевлаштування з 15.11.2025 року, який підтверджує доводи позивача, що офіційної роботи відповідач у Мюнхені не мав. Інших джерел за які утримує дитину відповідач не навів. Вказаний договір свідчить лише про наміри працевлаштування.
Разом з тим не подання відповідачем суду переконливих доказів про наявність у нього фінансової спроможності утримувати дитину та проживання дитини на час розгляду справи в готелі не дає суду можливості ухвалити рішення про визначення місця проживання дитини з матір'ю, з урахуванням її згоди на таке проживання дівчинки з батьком, висловленої в м. Мюнхені , оскільки така згода свідчить про те, що мати дбає в першу чергу про дитину і рахується з її думкою та розуміє, що їй ще необхідно відновити з дитиною довірливі стосунки, щоб в подальшому претендувати на спільну або одноосібну опіку над дитиною.
Суд апеляційної інстанції вважає, що в інтересах малолітньої ОСОБА_25 та її основоположних прав на життя та здоров'я, з урахуванням того, що в м. Києві та Київській області на час розгляду справи проводяться масовані обстріли різними видами ракет та безпілотними літальними апаратами зі сторони російської федерації, наразі в Україні дитина не буде знаходитись в стійкому та безпечному середовищі.
Щодо можливості проживання дитини в Нідерландах з мамою, то дитина послідовно пояснила, що там вона проживати не хоче, оскільки при попередньому проживанні часто залишалась в Нідерландах без матері, в неї не склались дружні стосунки з новим маминим чоловіком, їй було складно навчатись там через не достатнє знання мови, наразі вона вже навчається в Німеччині, адаптувалась і бажає проживати та навчатись саме в цій країні. Такі пояснення свідчать про свідомий вибір дитини, який беззаперечно має бути врахований судом.
Апеляційний суд також враховує, що справа перебуває на розгляді в судах тривалий час, визначити спільну опіку над дитиною на даний час немає можливості, оскільки мати наразі проживає у Нідерландах, а батько та дитина проживають у Німеччині. Відстань між каїнами є значною, постійні тривалі перельоти не будуть іти на користь дитині, її здоров'ю, розвитку, як і значно ускладнять навчання та підтримання вже установлених соціальних зв'язків. Отже з урахуванням вище викладених обставин, що змінились під час розгляду справи, суд апеляційної інстанції вважає , що визначення місця проживання дитини з матір'ю не відповідає її найкращим інтересам, а тому в задоволенні позову позивачці має бути відмовлено.
Однак апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу батьків на пункт 67 Загального коментаря № 14 від 29 травня 2013 року Комітет ООН з прав дитини де зазначено, що в інтересах дитини доцільно виходити зі спільної батьківської відповідальності. Приймаючи рішення в інтересах дитини, суддя має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.
При цьому колегія суддів, враховуючи правову позицію Верховного Суду, сформульовану в постанові від 23 березня 2023 року у справі № 759/4616/19-ц (провадження № 61-8244св22), вважає за необхідно зазначити, що здебільшого потреба у втручанні держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо визначення місце проживання дітей або участі одного з батьків у їх вихованні зумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанні віднайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах дітей.
Додатково, в контексті забезпечення права дитини на спілкування з матір'ю, а також права матері на виховання своєї дитини колегія суддів зауважує, що позивач безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку своєї доньки, має право та обов'язок піклуватися про її здоров'я, стан розвитку, проводити з донькою необхідну кількість часу, незалежно від того, з ким вона буде проживати більшість часу. Відмова у задоволенні позову про визначення місця проживання з матір'ю не повинна негативно впливати на її стосунки з донькою, оскільки це не позбавляє її батьківських прав та не звільняє її від виконання своїх батьківських обов'язків, що мають усвідомлювати обидва з батьків.
Апеляційний суд наголошує на важливість відновлення емоційного зв'язку доньки з мамою, оскільки це може позитивно впливати на психічний та фізичний розвиток дитини. Відтак є надважливим обом батькам співпрацювати з органами опіки м. Мюнхена, виконувати тимчасову угоду, яка була укладена сторонами 19 вересня 2025 року у суді Німеччини, якою визначено зустрічі матері з донькою мінімум 2-3 години кожні два тижні на вихідні під наглядом Управління у справах молоді, та відновлювати необхідний дитині зв'язок з матір'ю, не впливаючи на доньку негативними відносинами, що склались у минулому між батьками.
Судом також встановлено , що з боку відповідача має місце вкрай негативне ставлення до позивача, як жінки-матері його дитини, така поведінка беззаперечно вплинула і на ускладнення стосунків дівчинки з мамою, на формування негативного відношення до своєї матері, що безумовно продовжує завдавати шкоди психологічному здоров'ю дитини.
Такий висновок апеляційним судом зроблено з врахуванням, того що відповідач притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім'ї по відношенню до позивача, а також поведінки батька в судових засіданнях апеляційного суду, яка свідчила саме про агресивне ставлення відповідача до своєї колишньої дружини.
Відповідач в даній справі має змінити свою поведінку в найкращих інтересах своєї дитини і сприяти, як зустрічам дитини з матір'ю так і відновленню позитивних та теплих стосунків між дівчинкою та її мамою.
У разі зміни обставин у відносинах між матір'ю та дитиною, а також в разі забезпечення матір'ю належних умов для її проживання з дитиною в Німеччині, чи іншій країні на проживання та навчання в якій погодиться дитина, а також в разі встановлення неналежного виконання батьком своїх обов'язків по забезпеченню для дитини належних умов проживання, позивачка у зв'язку з істотною зміною обставин має право повторно ставити питання про зміну місця проживання дитини , або про спільну опіку 50 на 50.
Висновок про те, що рішення суду про визначення місця проживання дитини може змінюватись сформований у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 359/6726/20 (провадження № 61-17922св21), від 15 березня 2023 року у справі № 759/5336/19 (провадження № 61-9819св22).
У рішенні від 11 липня 2017 року у справі М. С. проти України, заява 2091/13, ЄСПЛ зазначив, що тривалість часу, проведеного дитиною з одним із родичів може бути важливим фактором у забезпеченні найкращих інтересів дитини. Підстави для визначення місця проживання дитини з одним із батьків повинні бути «відповідними і достатніми».
За вищевстановлених обставин, суд апеляційної інстанції встановив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального, і порушенням норм процесуального права, а тому відповідно до ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 376 , 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10 квітня 2025 року - скасувати та ухвалити нове.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, про визначення місця проживання дитини - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 09 грудня 2025 року
Головуючий О.В. Желепа
Судді Н.В. Поліщук
В.В. Соколова