10 грудня 2025 року місто Чернівці справа №726/1360/24
провадження №22-ц/822/914/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Височанської Н.К.,
Суддів: Кулянди М.І., Лисака І.Н.
секретар Мостолюк А.І.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»,
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Садгірського районного суду м.Чернівців від 03 липня 2024 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, головуючий в суді першої інстанції суддя Проскурняк І.Г.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2024 року ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Посилалося на те, що 06 червня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» був укладений Кредитний договір №6659408, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000,00 гривень, а позичальник зобов'язався повернути використану суму в строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах визначених пунктами 1.3-1.7 кредитного договору.
Відповідно до умов Кредитного договору нарахування кредитором процентів за користування кредитом здійснюється за кожен день користування, з дати надання кредиту до його повного повернення на залишок фактичної заборгованості від наданої суми кредиту.
Товариством належним чином виконано свої зобов'язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви.
27 серпня 2021 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» на ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги №27/08-1, відповідно до якого ТОВ «ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором №6659408 від 06 червня 2021 року, що укладений між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 .
У свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржника за кредитними договорами ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10 січня 2023 року, у тому числі за кредитним договором №6659408 від 06 червня 2021 року, що укладений між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 .
Станом на 10 травня 2024 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором №6659408 від 06 червня 2021 року, що підлягає стягненню становить 20 240,72 гривень, з яких: - заборгованість за кредитом ( за тілом кредиту) - 10 000,00 гривень; - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 7935,00 гривень; - заборгованість з комісії - 1500,00 гривень; - нараховані 3 % річних - 148, 76 гривень; - втрати від інфляції - 656,96 гривень.
Просили стягнути з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНР» заборгованість за кредитним договором №6659408 від 06 червня 2021 року у розмірі 20240,72 гривень.
Стягнути з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНР» витрати на сплату судового збору у розмірі 3028,00 гривень.
Стягнути з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНР» витрати на правову допомогу у розмірі 9000,00 гривень.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Садгірського районного суду м.Чернівців від 03 липня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНР» заборгованість за кредитним договором №6659408 від 06 червня 2021 року у розмірі 20240,72 гривень.
Стягнуто з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНР» витрати на сплату судового збору у розмірі 3028,00 гривень.
Стягнуто з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНР» витрати на правову допомогу у розмірі 9000,00 гривень.
Ухвалою Садгірського районного суду м.Чернівців від 11 вересня 2025 року заяву адвоката Павалюк Галини Василівни, яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі №726/1360/24 - залишено без задоволення.
Короткий зміст та узагальнені доводи вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Павалюк Г.В. подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та в задоволенні позову відмовити.
Посилалася на те, що рішення є незаконним, ухваленим судом внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вказала, що позивач повідомив суд про зареєстроване місце проживання відповідача ( АДРЕСА_1 ), також на запит суду органами ДМС була підтверджена адреса реєстрації місця проживання відповідача, а саме: з 07 вересня 2001 року відповідач зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
В матеріалах справи відсутні докази того, що ухвала суду про відкриття провадження та копія позовної заяви були надіслані відповідачу чи особисто вручені.
Суд здійснював виклик відповідача як особи, місце реєстрації проживання якого суду не відоме. В той же час, ОСОБА_1 не звертався до суду із заявами про отримання електронних повісток, про що свідчить відсутність на заявах його особистого підпису та реєстраційного номеру вхідної кореспонденції суду, також не отримував повістки особисто в суді, про що також свідчить відсутність його особистого підпису на розписках про вручення повістки.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази про те, що відповідач був належним чином повідомлений про дати судових розглядів справи.
Зважаючи на норми цивільного процесуального законодавства, суд ухвалив заочне рішення з порушенням порядку, що визначений ч.1 ст. 280 ЦПК України, оскільки відповідач не був належним чином повідомлений про судовий розгляд даної справи, що передбачений ч.7 ст.128 ЦПК України.
Крім цього, позивач не довів належними доказами укладення кредитного договору, видачу позичальнику кредитних коштів.
На підтвердження факту видачі відповідачу кредитних коштів позивач надав суду копію довільно складеної Довідки ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» без номеру, дата видачі нечитабельна, яка не містить особистого підпису директора ОСОБА_2 , а також не містить сертифікату перевірки електронного підпису директора Вороніна А.В. та документів, що підтверджують його повноваження.
Таким чином, вказана довідка не може слугувати належним письмовим доказом, а є тільки письмовими поясненнями ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс».
Позивачем не надано документів, котрі б підтверджували дійсність існування договору №37615055-08/18 про надання послуг з переказу грошових коштів, укладеному між ТОВ "БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС" та ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс», та ініціювання компанією ТОВ "БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС" трансакції в системі FONDY грошових коштів цільовим призначенням: видача кредиту згідно Договору 6659408 від 06 червня 2021 року.
Із наданої суду довідки ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» не вбачається, що платником грошових коштів у розмірі 10 000,00 грн. перерахованих на картку № НОМЕР_1 є саме Кредитодавець ТОВ "БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС", відповідно доказів виконання Кредитодавцем своїх зобов'язань за укладеним кредитним договором №6659408 від 06 червня 2021 року до суду не надано. Перерахування будь-якою іншою особою кредитних коштів на рахунок відповідача не підтверджує виконання саме Кредитодавцем своїх зобов'язань за укладеним кредитним договором.
Відповідач заперечує підписання ним кредитного договору та отримання від Кредитодавця 06 червня 2021 року грошових коштів у розмірі 10 000,00 грн., а у разі відсутності підтвердження факту видачі грошових коштів, - договір позики є неукладеним.
З урахуванням того, що надані позивачем розрахунки суми боргу за кредитним договором не є зведеними документами, які не були погоджені з відповідачем і не підтверджені первинними обліковими бухгалтерськими документами, слід прийти до висновку про те, що позивачем не доведено наявності у відповідача заборгованості за вказаним договором кредиту у розмірі, зазначеному у розрахунку.
Розрахунок заборгованості, та довідка ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» на які посилався позивач у позові, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належними доказами наявності заборгованості.
Також, жодними належними та допустимим доказами позивач не доводить перед судом факт сплати платежів на погашення даного кредиту, а також не доводить той факт, що такі платежі були вчинені саме відповідачем.
Крім цього, здійснені позивач нарахування відсотків не відповідають умовам договору та правовому висновку Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, а 3% річних та інфляційні - суперечать власному розрахунку.
Відповідач заперечує як підписання ним кредитного договору, отримання кредитних коштів, так і будь-яку сплату коштів на погашення кредиту, однак, у зв'язку із заявленням до нього позову, вважає за необхідне навести суду свої заперечення стосовно розрахунку боргу, заявленого позивачем до стягнення.
Відповідно до умов Кредитного договору (п.1.3-1.7) кредит у розмірі 10 000,00 грн. видається 06 червня 2021 року на строк 15 днів, термін повернення кредиту 21 червня 2021 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1% в день (всього за 15 днів користування кредитом по 100 грн = 1500 грн. ).
За останній день строку користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити 15% від суми кредиту (1500 грн.).
Таким чином відсотки за користування кредитом в межах строку кредитування повинні були б складати 3000 грн.
Нараховані Позивачем відсотки за межами строку кредитування (з 22.06.2021 по 26.08.2021 в сумі 7 435,00 грн.) не відповідають умовам кредитного договору та сталій судовій практиці.
За умовами Кредитного договору визначено строк його дії до 21 червня 2021 року, а тому починаючи із зазначеної дати, Кредитор не мав права нараховувати проценти за користування кредитом у визначеному Договором розмірі.
З наданого позивачем розрахунку боргу вбачається, що за вказаним кредитом здійснено платіж 21 червня 2021 року у розмірі 3000 грн., 06 липня 2021 року у розмірі 3000 грн., а всього здійснено погашень у розмірі 6000 грн.
Оскільки сума кредиту становить 10 000 грн., нараховані проценти за користування кредитом в межах строку кредитування становлять 3000 грн., сплачено за кредитом 6000 грн., борг становить 7000 грн.
У розрахунку позивача за інфляційними втратами та 3% річних, що заявлені до стягнення за період з 27.08.2021 по 23.02.2022, не відображено суму здійснених платежів за кредитом (7000 грн.), котрі відображені позивачем в загальному розрахунку заборгованості наданому суду, відтак розрахунок вказаних сум також є математично невірними.
Оскільки сума боргу становить 7 000 грн., нараховані 3% річних за період з 27.08.2021 по 23.02.2022, складають 104,14 грн. (Розрахунок: 7000*3/100%/365*181 день), інфляційні втрати за період з вересня 2021 по лютий 2022 складають 459,90 грн. (Розрахунок: (7000*106,57 (сукупний індекс інфляції)/100%)-7000).
Також, відповідач не мав можливості заперечувати щодо заявлених позивачем до стягнення витрат на правову допомогу, однак вважає, що вказані витрати на правничу допомогу позивача є завищеними, неспівмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), та не є необхідними у такому розмірі, як заявлено позивачем, зокрема в частині надання усної консультації протягом 2 год, загальною вартістю 3000 грн., та складання позовної заяви протягом 2 год. вартістю 6 000 грн.
Ціна позову складає 20 240,72 грн., заявлений розмір витрат на правову допомогу складає 44 % від ціни позову. Справа розглядається у спрощеному провадженні, є малозначною, представник позивача участі у судових засіданнях не приймав.
Також, з огляду на необхідність звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, позивач був вимушений звернутися за отриманням правової допомоги.
Всього адвокатом надані послуги з правничої допомоги обсягом 4 години, загальною вартістю 8 000,00 грн., із розрахунку 2000,00 грн. за 1 год. роботи, що відповідає умовам укладеного між сторонами договору.
Факт належного надання адвокатом послуг, розрахунок суми гонорару за надання яких наведено у додатку №1, підтверджується актом наданих послуг.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНР» просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Вказали, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Факт перерахування коштів підтверджується відповідним листом ТОВ «ФК «Елаєнс», згідно якого первісний кредитор перерахував кредитні кошти на картковий рахунок відповідача за номером повідомленим ним при укладенні кредитного договору.
Заперечення відповідачем факту укладення договору та отримання кредитних коштів є недоречними, оскільки відповідач частково сплачував заборгованість по кредиту, що свідчить про визнання факту укладення договору, отримання кредитних коштів та погодження з умовами кредитування.
Твердження відповідача про те, що він не отримував кредитних коштів, не заслуговують на увагу.
Відповідач, отримавши кредитні кошти та уклавши кредитний договір, намагається уникнути обов'язку з повернення грошових коштів, отриманих у кредит.
З приводу нарахування відсотків, то вказали, що небанківські фінансові установи позбавлені можливості створення виписок по картковим рахункам споживачів.
У розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована.
Таким чином, сторонами погоджено, строк користування кредитом і продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, і таке продовження не потребує додаткових дій ні від кредитора, ні від позичальника.
Сторони Договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості в межах строку дії договору.
Щодо понесених витрат на правову допомогу понесених позивачем, то відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції.
Заперечення відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та є лише особистою думкою відповідача.
Заявлені відповідачем витрати на правничу допомогу є безпідставними, а їх розмір є завищеним та необґрунтованим. У зв'язку з чим, позивач просить відмовити відповідачу у задоволенні вимоги про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу або суттєво зменшити її розмір.
Матеріали справи не містять детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у межах надання правової допомоги, доказів оплати за надані послуги та взагалі будь-які документи, які підтверджують факт надання правничої допомоги відповідачу.
Мотивувальна частина
Межі розгляду справи
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Позиція апеляційного суду
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Встановлено, що 06 червня 2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС був укладений Кредитний договір №6659408 (а.с.4-5).
Відповідно до п. 1.4 Договору кредит надається строком на 15 днів. Термін (дата) повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом: 21 червня 2021 року.
Відповідно до п. 1.6 Договору у випадку не повернення позичальником кредиту, а також не сплати позичальником процентів у повному обсязі у строк, встановлений п.1.4 Договору, в тому числі після визначеного у п.1.7 цього Договору подовження строку надання та повернення кредиту, позичальник підтверджує намір та надає згоду на продовження строку користування кредитними коштами на 13 днів (автоматичне продовження). Після такого автоматичного продовження строку користування кредитним коштами позичальник сплачує проценти у розмірі 4,95% за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до п. 1.7 Договору у випадку повного погашення позичальником процентів за користування грошовими коштами та за умови непогашення або часткового погашення тіла кредиту, визначений у п. 1.4 договору строк надання кредиту вважається продовженим на 15 днів з дати такого погашення на умовах, визначених в п. 1.5 договору.
Також п.1.10 Договору передбачено, що строк дії договору: до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, але не більше 1 (одного) календарного року.
Заявка на отримання кредиту від 06 червня 2021 року, паспорт споживчого кредиту та договір №6659408 від 06 червня 2021 року підписані ОСОБА_1 (а.с.4-6).
Згідно довідки ТОВ ФК «Елаєнс» від 30 грудня 2021 року вбачається, що ними на підставі договору №37615055-1_21/08/18 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на карту) та про інформаційно логічну взаємодію та приймання платежів, укладеного з ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС», здійснено платіж 06 червня 2021 року в сумі 10000 грн. на карту № НОМЕР_1 (а.с.7).
27 серпня 2021 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» на ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги №27/08-1, відповідно до якого ТОВ «ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором № 6659408 від 06 червня 2021 року, що укладений між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 (а.с.10).
Реєстром боржників від 27 серпня 2021 року кредитор відступив новому кредитору права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №6659408 (а.с.15).
У свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржника за кредитними договорами ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10 січня 2023 року, у тому числі за кредитним договором №6659408 від 06 червня 2021 року, що укладений між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 (а.с.16-20).
Реєстром боржників від 10 січня 2023 року кредитор відступив новому кредитору права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 6659408 (а.с.21).
Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 10 травня 2024 року, становить 20 240,72 гривень, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 10 000,00 гривень, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 7935,00 гривень, заборгованість з комісії - 1500,00 гривень, нараховані 3% річних - 148, 76 гривень, втрати від інфляції - 656,96 гривень (а.с.80).
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи оскаржуване у даній справі рішення про задоволення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення відповідачем договірних зобов'язань перед позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, фінансові установи свої зобов'язання перед позичальником виконали, надали йому визначені договорами кредитні кошти, а відповідач, в свою чергу, не повернув такі кредитодацю та відсотки за користування ними, а відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, дійшов висновку про задоволення позову.
Щодо витрат на правничу допомогу суд першої інстанції вказав, що враховуючи докази, подані позивачем на підтвердження отримання правничої допомоги, то заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 9 000 грн є доведеним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам, визначеним в ст.263 ЦПК України, виходячи з наступного.
Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Вимогам законності оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає.
Одними із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відкритість судового процесу (п. 3 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Відкритість будь-якого судового процесу досягається тим, що розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито.
Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи (ч. 1 ст. 8 ЦПК України).
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст.128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч.1, 2 ст.211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Частиною 2 ст.217 ЦПК України визначено, що секретар судового засідання доповідає суду хто з учасників судового процесу з'явився в судове засідання, хто з учасників судового процесу бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, чи повідомлено тих учасників судового процесу, хто не з'явився, про дату, час і місце судового засідання у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч.1,3 ст.223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:
1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;
2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки;
3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;
4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Обов'язок суду повідомити учасника справи про місце, дату і час судового засідання у справі, у якій такий учасник справи бере участь повністю кореспондується з приписами п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, відповідно до якої, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду.
Ухвала про відкриття провадження у справі повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання або завчасно.
Перевіривши матеріали справи на предмет дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні цього спору, колегією суддів встановлено таке.
Як вбачається із матеріалів справи у травні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом.
29 травня 2024 року до Садгірського районного суду м.Чернівців надійшла інформація Єдиного державного демографічного реєстру, що відповідач ОСОБА_1 значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.39).
04 червня 2024 року Садгірським районним судом м.Чернівці постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення справи до розгляду на 13 червня 2024 року (а.с.40).
У матеріалах справи відсутні докази направлення Садгірським районним судом м.Чернівці на зареєстровану адресу проживання відповідача ОСОБА_1 рекомендованим повідомленням копії ухвали про відкриття провадження разом з позовною заявою з додатками та судовою повісткою про дату час та місце розгляду справи.
При цьому в матеріалах справи наявне оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про виклик особи, ОСОБА_1 в судове засідання, зареєстроване місце якого невідоме (а.с.43).
Судове засідання у даній справі яке було призначене на 13 червня 2024 року відкладено на 03 липня 2024 року у зв'язку з неявкою сторін у справі (а.с.46).
Про наступне судове засідання ОСОБА_1 було повідомлено також через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про виклик особи, зареєстроване місце якого невідоме (а.с.49).
Разом з тим, згідно з ч. 6 ст. 128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно ч. 11 ст.128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Будь-яких доказів на підтвердження вчинення судом першої інстанції дій, спрямованих на повідомлення особи щодо дати та часу судового засідання, у відповідності до частини 6 ст. 128 ЦПК України, матеріали справи не містять.
Повідомлення відповідача про розгляд справи через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України не відповідає встановленому порядку повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, оскільки у відповідача наявне зареєстроване місце проживання.
У своїй постанові від 18 квітня 2022 року у справі №522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21) Верховний Суд зазначає про те, що тлумачення частини першої статті 8, частини другої статті 211, пункту 3) частини третьої статті 376 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що обов'язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу.
Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов'язковою та безумовною підставою скасування такого судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Таким чином, суд першої інстанції постановив оскаржуване рішення без належного повідомлення відповідача про розгляд справи судом, що є порушенням норм процесуального права.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
За наведених обставин, колегія суддів вважає що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права та розглянув справу за відсутності належним чином повідомленого відповідача, а тому апеляційна скарга в цій частині підлягає до задоволення і рішення слід скасувати та ухвалити нове рішення.
Щодо суті спору та укладення кредитного договору
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно ст. 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, фактор зобов'язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Матеріалами справи встановлено та підтверджується, що 06 червня 2021 року ОСОБА_1 підписав заявку на отримання кредитів та встановлення ділових відносин між ним та ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс», у паперовій формі договору, з метою отримання кредиту на суму 10 000 грн. (а.с.5 на звороті).
06 червня 2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС був укладений Кредитний договір №6659408, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику фінансовий кредит в сумі 10 000 грн., а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти (плату за користування грошовими коштами) на умовах та у порядку, встановлених цим договором (а.с.4-5).
На дату укладення кредитного договору орієнтовна загальна вартість кредиту складає 13 000 грн. У випадку настання умов, передбачених у п. 1.6 договору, орієнтовна загальна вартість кредиту складатиме 19 435,00 грн (п. 1.11 кредитного договору).
Реквізити банківської карти позичальника для перерахування кредиту кредитодавцем: 536354*3453 (п. 2.3 кредитного договору).
Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація щодо кредиту.
Така ж інформація про кредит зазначена в паспорті споживчого кредиту, підписаного ОСОБА_1 - 06.06.2021 (а.с.6).
Таким чином, враховуючи, що кредитний договір укладено в письмовій формі де наявний підпис відповідача із зазначенням своїх особистих даних, зокрема, РНОКПП, серії та номеру паспорту, адреси реєстрації місця проживання, реквізитів карткового рахунку, номеру телефону, а вказані у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, відтак вказане підтверджує факт його укладення.
Крім цього, вказаний договір відповідачем в судовому порядку не оспорювався, він є чинним, а тому відсутні сумніви у підписанні вказаного договору самим відповідачем.
Щодо виконання кредитодавцем обов'язку щодо переказу (надання) кредитних коштів, слід зазначити наступне.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (див. постанову Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 675-VIII розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.
Згідно з частиною 3 статті 13 Закону №675-VIII продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа №372/223/17, провадження №61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.
Відповідач, заперечуючи щодо наявності правових підстав для задоволення позову, посилається, зокрема, на те що позивачем не доведено факт перерахунку кредитних коштів останньому.
Разом з тим, матеріалами справи такі доводи апеляційної скарги спростовуються, так як, кошти були перераховані відповідачу шляхом грошового переказу.
Зокрема, згідно довідки ТОВ ФК «Елаєнс» від 30 грудня 2021 року вбачається, що ними на підставі договору №37615055-1_21/08/18 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на карту) та про інформаційно логічну взаємодію та приймання платежів, укладеного з ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС», здійснено платіж 06 червня 2021 року в сумі 10000 грн. на карту № НОМЕР_1 , яка вказана в самому договорі (а.с.7). У вказаній довідці міститься номер в системі FONDY: 413908563, номер операції, дата проведення платежу 06 червня 2021 року, призначення платежу: видача кредиту зг.Договору 6659408 від 06 червня 2021 року, сума 10000 грн.
Обставина зарахування кредитних коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 , а також про належність платіжної картки саме відповідачу не спростована боржником.
Виходячи з наведеного, позивачем надано належні та допустимі докази про отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 10000 грн.
За встановленої судом обставини перерахування на банківську картку відповідача коштів на суму 10000 грн, та водночас заперечення факту надання йому кредитних коштів є суперечливими.
Відповідач маючи доступ до свого рахунку, а саме: карти № НОМЕР_1 , мав можливість представити суду виписку зі свого рахунку на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору у відповідну дату (проміжок часу).
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що позивач довів факт переказу (надання) кредитних коштів відповідачу та відхиляє аргументи апеляційної скарги про недоведеність факту укладення договору та перерахування позивачем кредитних коштів.
Щодо підстав набуття позивачем права вимоги відповідно до умов договору факторингу, колегія суддів враховує, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з частиною першою статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частин першої-третьої статті 1082 ЦК України зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
За обставин цієї справи встановлено, що 27 серпня 2021 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» на ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги №27/08-1, відповідно до якого ТОВ «ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором № 6659408 від 06 червня 2021 року, що укладений між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 (а.с.10).
Реєстром боржників від 27 серпня 2021 року кредитор відступив новому кредитору права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 6659408 (а.с.15).
У свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржника за кредитними договорами ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10 січня 2023 року, у тому числі за кредитним договором №6659408 від 06 червня 2021 року, що укладений між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 (а.с.16-20).
Реєстром боржників від 10 січня 2023 року кредитор відступив новому кредитору права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 6659408 (а.с.21).
Колегія суддів враховує, що договори факторингу не визнані недійсними у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована.
Встановивши, що надані позивачем докази підтверджують дійсне волевиявлення сторін на реальне настання правових наслідків, а саме на передачу прав вимоги за кредитним договором, а також врахувавши відсутність доказів, які підтверджують недійсність договору факторингу та з огляду на невстановлення обставин, які зумовлюють нікчемність цього договору, апеляційний суд приходить до висновку про те, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт переходу до нього права вимоги до боржника (позичальника) ОСОБА_1 .
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17 серпня 2023 року у справі № 2-634/2011.
Щодо розміру заборгованості
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статті 6, 627 ЦК України).
Згідно з нормою статті 562 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 611 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені у статтях 625, 1050 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплатити суму боргу кредитору.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).
Тобто, позичальник 1) отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та 2) отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти.
Натомість у позичальника виникає зобов'язання 1) повернути грошові кошти у встановлений строк та 2) сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.
Поняття «користування кредитом», яким послуговуються скаржники, є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10 квітня 2018 у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).
Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини 2 статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини 2 статті 1057 цього Кодексу.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина 2 статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Отже, припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.
За умовами кредитного договору №6659408 від 06 червня 2021 року сторони, діючи відповідно до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України, врегулювали відносини щодо сплати процентів за користування кредитом та строку кредитування.
Відповідно до п. 2.1 Договору, кредитодавець надає позичальнику фінансовий кредит у формі грошових коштів у національній валюті України шляхом видачі готівки з каси кредитодавця або шляхом перерахування кредитних коштів на банківську картку позичальника після підписання сторонами договору.
Згідно п. п. 1.4 кредитного договору кредит надається строком на 15 днів. Термін (дата) повернення кредиту - 21.06.2021 року.
Пунктом 1.5. договору визначено, що з 1 по 15 день позичальник сплачує проценти (плату за користування грошовими коштами) за кожен день строку користування кредитом у розмірі 1,0000%. У зв'язку з підвищенням ступеню кредитного ризику, в момент повернення кредиту позичальник зобов'язується сплатити кредитору проценти за користування грошовими коштами за останній день строку користування кредитом, що дорівнює 15% від суми кредиту, тобто 1500 грн.
Пунктом 1.6 вказаного договору передбачено, що у випадку несплати позичальником процентів у повному обсязі у строк, встановлений п. 1.4 договору в тому числі після визначеного у п. 1.7 договору подовження строку надання та повернення кредиту, позичальник підтверджує намір та надає згоду на продовження строку користування кредитними коштами на 13 днів. Після такого автоматичного продовження строку користування кредитними коштами позичальник сплачує проценти (плату за користування грошовими коштами) у розмірі 4,95% за кожен день строку користування кредитом.
Також п.1.10 Договору передбачено, що строк дії договору: до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, але не більше 1 (одного) календарного року.
Пункт 1.11 Договору передбачає, що на дату укладення кредитного договору орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 591,41%, орієнтовна загальна вартість кредиту складає 13000 грн. У випадку настання умов, передбачених у п.1.6 Договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка складатиме 2904,12%, орієнтовна загальна вартість кредиту складатиме 19435 грн.
Цим договором встановлена наступна черговість погашення зобов'язань у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору (п. 2.6 договору).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом, наданим ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс», 21 червня 2021 року внесено суму на погашення процентів в розмірі 1500 грн., 06 липня 2021 року внесено суму на погашення процентів в розмірі 1500 грн. Станом на 27 серпня 2021 року заборгованість становила 19 435 грн., з яких: 10 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 7935 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 1500 - заборгованість по комісії (а.с.7 на звороті).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом, наданим ТОВ «Вердикт Капітал», станом на 10 січня 2023 року заборгованість становила 20 240,72 грн., з яких: 10 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 7935 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 1500 - заборгованість по комісії, 148,76 грн. - нараховані 3 % річних за користування грошовими коштами, 656,96 грн. - інфляційні збитки (а.с.8).
Таким чином, позивачем підтверджена сума заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 20 240,72 грн., оскільки така сума відповідає п.1.11 Кредитного договору, а внесена сума в розмірі 3000 грн. зарахована на погашення процентів.
Також, доводи відповідача є не послідовними та не спроможними, оскільки ним заперечується факт підписання кредитного договору та отримання від Кредитодавця кредитивних коштів, при цьому вказує, що ним частково погашена заборгованість.
Колегія суддів вважає, що у такий спосіб відповідач намагається уникнути належного виконання зобов'язання.
Разом з тим колегія суддів зауважує, що попереднім кредитором ТОВ «Вердикт Капітал» за період з 27 серпня 2021 року по 23 лютого 2022 року (до введення воєнного стану в Україні) у зв'язку із простроченням виконання зобов'язання були нараховані три відсотки річних у розмірі 148,76 грн. та інфляційні втрати у розмірі 656,96 грн., що відповідає вимогам договору та ст.625 ЦК України.
Відповідно до висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13 «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
Колегія суддів також враховує і те, що ні кредитний договір, ні окремі його умови відповідачем не оспорювалися, недійсними в судовому порядку не визнавалися, а відтак є чинними і підлягають виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті не себе зобов'язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування кредитом у повному розмірі не повернув, унаслідок чого виникла заборгованість.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованості за кредитним договором №6659408 від 06 червня 2021 року у розмірі 20 240,72 грн., з яких: 10 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 7935 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 1500 - заборгованість по комісії, 148,76 грн. - нараховані 3 % річних за користування грошовими коштами, 656,96 грн. - інфляційні збитки.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність позовних вимог не заслуговують на увагу.
Факт укладення кредитного договору, розмір визначеної апеляційним судом суми заборгованості, факт набуття новим кредитором права вимоги підтверджується зібраними у справі доказами.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу понесених в суді першої інстанції
У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, потрібних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта - шоста статті 137 ЦПК України).
Відповідно до умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.
Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 22 травня 2024 року у справі №754/8750/19 (провадження № 14-202цс21).
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до статті 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічні висновки викладені Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, провадження № 61-21442св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, провадження № 61-21197св19, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, провадження № 61-44217св18, від 14 вересня 2021 року у справі № 204/6564/19, провадження № 61-1970св21, від 09 листопада 2021 року у справі № 648/2776/20, провадження № 61-7641св21.
Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані до заяви документи на предмет належності, допустимості й достовірності відображеної у них інформації.
В поданому позові позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу понесені в суді першої інстанції в розмірі 9000 грн.
На підтвердження надання правової допомоги, позивачем до позову було долучено: копію договору про надання правової допомоги №02-01/2023 від 02 січня 2023 року, укладений між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс», згідно якого набирає чинності з моменту його підписання та є безстроковим у своїй дії (пункт 7.1); прайс-лист Адвокатського об'єднання «Лігал Ассістанс»; заявку на надання юридичної допомоги №264 від 26 квітня 2024 року, згідно якої ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатське об'єднання «Лігал Ассістанс» визначено вартість послуг з надання правової допомоги, а саме: 3000 грн. (2 год/1500 грн.) - надання усної консультації з вивчення документів; 6000 грн (2 год/3000 грн.) складення позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду; витяг з Акту №1 про надання юридичної допомоги від 03 квітня 2024 року, у якому зазначено надання правових послуг ТОВ «Коллект Центр» у справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №6659408 (а.с.32-37).
Згідно з п.4.1. договору, вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід'ємними додатками до договору.
В мотивувальній частині постанови апеляційний суд прийшов до висновку про неналежне повідомлення судом першої інстанції відповідача про розгляд справи, а тому апеляційний суд враховує клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, викладених в апеляційній скарзі.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша та третя статті 81 ЦПК України).
Відповідач зазначив про неспівмірність вартості виконаних робіт з огляду на малозначність справи.
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Колегія суддів з урахуванням складності справи, яка віднесена до категорії малозначних справ, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, ціни позову, доходить до висновку, що підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи адвоката, зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,0 гривень є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу співмірності розподілу судових витрат.
З урахуванням наведеного, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача ТОВ «Коллект Центр» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн., понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат понесених в суді апеляційної інстанції
Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Отож, понесені витрати відповідача в суді апеляційної інстанції залишаються за ним та відшкодуванню не підлягають.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
Відповідно до п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, яким позовні вимоги слід задовольнити.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Заочне рішення Садгірського районного суду м.Чернівців від 03 липня 2024 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул.Мечнікова, будинок 3, офіс 306) заборгованість за кредитним договором №6659408 від 06 червня 2021 року у розмірі 20240,72 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул.Мечнікова, будинок 3, офіс 306) витрати на сплату судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул.Мечнікова, будинок 3, офіс 306) витрати на правову допомогу понесені в суді першої інстанції у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий Н.К. Височанська
Судді: М.І. Кулянда
І.Н. Лисак