Рівненський апеляційний суд
08 грудня 2025 року м. Рівне
Справа № 569/16490/25
Провадження № 33/4815/1054/25
Суддя Рівненського апеляційного суду - Полюхович О.І.,
з участю:
захисника - Бондаря Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Бондаря Ю.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 31 жовтня 2025 року, -
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 31 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
З матеріалів справи вбачається, що 13.07.2025 року о 09 год. 44 хв. в м. Рівне по вул. Дубенська, 35 ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Kia Niro», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Від проходження медичного огляду у медичному закладі з метою встановлення наркотичного сп'яніння відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
В поданій апеляційній скарзі захисник Бондар Ю.М. просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Вказує, що після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 працівник поліції підійшов до автомобіля та після пред'явлення водійського посвідчення виніс постанову за не увімкнений сигнал повороту. Далі працівник поліції повідомила ОСОБА_1 про те, що він знаходиться в розшуку ТЦК, тому йому необхідно проїхати з ними до ТЦК, що підтверджується відеозаписом (09:50 год.).
Зазначає, що ОСОБА_1 повідомив поліцейських про те, що в нього вдома дитина 6 років, а дружина на роботі, тому йому якнайшвидше потрібно повернутися додому. Тоді поліцейська попросила його вийти з автомобіля для проведення поверхневого огляду авто, оскільки в неї ніби то виникла підозра про те, що в авто можуть бути заборонені речі. Зауважує, що ОСОБА_1 не заперечував проти огляду транспортного засобу, однак при цьому вказав, що з авто виходити не буде, після чого працівник поліції запитала в нього, чи він не вживав наркотичних речовин та чи готовий пройти огляд, на що ОСОБА_1 відповів ствердно, запитавши куди саме його повезуть після того, як він вийде з авто, в ТЦК чи на огляд в медичний заклад. Доводить, що таким чином після спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 зрозумівши, що мотиви поліцейських полягали у тому, щоб виманити його в транспортного засобу та доставлення його в ТЦК, він попросив надати йому направлення на огляд і зазначив, що поїде в медичний заклад на своєму авто, за кермом якого перебуватиме дружина, на що працівники поліції відмовили йому та вказали, що якщо він поїде на огляд, то лише з ними і на їхньому авто.
Звертає увагу суду на те, що з початку спілкування і до його завершення працівники поліції не назвали ознаки наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 , що на його думку, свідчить про відсутність таких ознак. Наголошує, що після цієї події ОСОБА_1 відразу приїхав до КП «РОЦПЗН» та пройшов огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного сп'яніння, результат якого показав, що він тверезий та не вживав будь-яких алкогольних напоїв чи наркотичних речовин, що підтверджується актом огляду та висновком щодо результатів медичного огляду. Зауважує, що матеріали справи не містять доказу відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, що свідчить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а складення протоколу про адміністративне правопорушення відбулося у зв'язку з неправомірними діями інспекторів поліції.
Заслухавши доводи захисника Бондаря Ю.М. на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно положень ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст.252 КУпАП, оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вимогами ст.280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дослідивши під час апеляційного розгляду докази у справі про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суддя місцевого суду у порушення положень вказаних норм не з'ясував повно, всебічно і об'єктивно обставини справи, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Обґрунтовуючи свої висновки, суд першої інстанції послався на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю доведена доказами: протоколом про адміністративне правопорушення, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції.
Однак з такими висновками суду погодитись не можна виходячи з наступного.
Частиною 1 ст.2 КУпАП передбачено, що законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Згідно ст.251 КУпАП, на співробітників поліції, як на осіб, що в силу ст.255 КУпАП уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, в тому числі й за ст.130 КУпАП, покладено імперативний обов'язок щодо збирання доказів, які в силу системного аналізу вимог ст.ст.251 та 256 КУпАП мають бути додані до протоколу та/або посилання на які повинні міститися в самому протоколі.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Положенням п.2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст.266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок).
Згідно з ч.4 ст.266 КУпАП, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Відповідно до ч.6 ст.266 КУпАП, направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 6 Постанови КМУ № 1103 передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Разом з тим з відеозаписів, долучених до матеріалів справи, не вбачається чіткої відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння. Так, згідно записів з бодікамери працівника поліції, ОСОБА_1 неодноразово зазначав, що він не відмовляється від проходження огляду в медичному закладі, однак буде проходити такий огляд самостійно після консультації з адвокатом (файл Clip-1, час 10:50; файл Clip-2, час 02:40, файл Clip-9, час 12:55).
Під час апеляційного розгляду захисник Бондар Ю.М. зазначив, що зупинивши автомобіль ОСОБА_1 поліцейські одразу вказали, що він перебуває в розшуку та що вони будуть доставляти його до ТЦК, тому з метою власної безпеки він відмовився вийти з автомобіля та їхати в медичний заклад разом з ними, оскільки був впевнений, що його завезуть до ТЦК, при цьому він не відмовлявся пройти огляд на визначення стану наркотичного сп'яніння та постійно наголошував, що пройде такий огляд самостійно.
Доводи захисника Бондаря Ю.М. підтверджуються матеріалами справи. Зокрема, з відеозаписів з нагрудної камери працівника поліції видно, що під час спілкування з ОСОБА_1 поліцейські повідомили про необхідність його доставки до ТЦК (clip-2; час 12:42), а після відмови від поїздки до ТЦК працівник поліції, без озвучення будь-яких ознак наркотичного сп'яніння, передбачених Інструкцією №1452/735, одразу ініціювала проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння. При цьому відеозаписи не містять даних, що свідчили б про наявність у ОСОБА_1 зовнішніх ознак наркотичного сп'яніння, визначених пунктом 4 розділу І Інструкції №1452/735, які є обов'язковою передумовою для направлення водія на відповідний огляд.
Наведені вище дані не дають підстав зробити висновок про наявність прямої та добровільної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
На переконання апеляційного суду, дії та манера спілкування поліцейських однозначно слід розцінювати як провокацію з метою доставлення особи до ТЦК, спонукавши його до відмови, яка й стала підставою притягнення його до відповідальності.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцію та законами України.
Закон України «Про Національну поліцію» прямо вимагає від працівників поліції діяти об'єктивно та неупереджено (ст.ст.7, 23).
Європейський суд з прав людини вказує, що провокація має місце, коли:
- ініціатива виходить від правоохоронців, а не від особи («Тейксейра де Кастро проти Португалії»»);
- особу ставлять у ситуацію, де вона фактично змушена вчинити дії, які кваліфікуються як правопорушення («Раманаускас проти Литви»);
- правоохоронці не просто фіксують факт порушення, а створюють умови для його вчинення («Баннікова проти росії»).
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, які мають значення для справи, здобуті у спосіб, що відповідає закону.
Докази, отримані внаслідок провокації, не можуть бути допустимими, оскільки вони здобуті шляхом тиску та маніпуляції з боку органу влади.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції не дав належної оцінки наявним у справі доказам та записам з нагрудної камери працівників поліції, тому прийшов до помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, до матеріалів справи долучений висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13 липня 2025 року №635, відповідно до якого у ОСОБА_1 ознак сп'яніння не виявлено (а.с.24).
Відповідно до пункту 3 частини 8 статті 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема скасувати постанову та прийняти нову постанову.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
У статті 62 Конституції України закріплено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріали справи не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.6 ЄКПЛ, ст.294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу захисника Бондаря Ю.М. задовольнити.
Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 31 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович