Рівненський апеляційний суд
08 грудня 2025 року м. Рівне
Справа № 569/13268/25
Провадження № 33/4815/1089/25
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Якобчука П.О. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 16 жовтня 2025 року, -
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 16 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
З матеріалів справи вбачається, що 09.06.2025 року о 09 год. 34 хв. в м. Рівне по вул. Василя Авраменка, 35 ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Tesla Model S», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager 6820», результати огляду 0,29 проміле, чим порушив п.2.9 а Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП
В поданій апеляційній скарзі захисник Якобчук П.О. в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати постанову місцевого суду, закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Вказує, що відповідно до ч.2 ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», поліція має право перевіряти наявність страхового полісу лише під час оформлення матеріалів про порушення ПДР або оформлення ДТП. У даному випадку працівники поліції не зафіксували жодного порушення ПДР, яке могло б стати законною підставою для зупинки згідно зі ст.35 Закону України «Про Національну поліцію». Відтак, сама зупинка транспортного засобу була протиправною, що тягне за собою незаконність усіх подальших вимог поліцейських, зокрема щодо проходження огляду на стан сп'яніння. Доводить, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ та застосування доктрини «плодів отруєного дерева», докази, отримані внаслідок незаконних дій правоохоронних органів, є недопустимими, оскільки первісні дії працівників поліції, такі як зупинка автомобіля, були незаконними, тому усі подальші відомості, пояснення, складання протоколу та вимоги пройти огляд не можуть вважатися законними та допустимими доказами вини особи. Суд першої інстанції не надав оцінки способу отримання доказів, не дослідив питання їх допустимості та не перевірив дотримання гарантій, які ЄСПЛ поширює на провадження за ст.130 КУпАП як такі, що мають каральний характер. Зазначає, що результат перевірки технічним засобом Alcotest Drager 6820 показав 0,29 ‰ алкоголю у видихаємому повітрі, що менше граничного значення 0,5 проміле, встановленого міжнародним правом та Віденською конвенцією, яка є частиною національного законодавства України.
Також просить поновити строк на апеляційне оскарження.
Відповідно до ст.285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Постанова відносно ОСОБА_1 винесена 16 жовтня 2025 року за відсутності останнього (а.с.35).
Копію постанови отримано стороною захисту безпосередньо в суді 13 листопада 2025 року. Апеляційна скарга подана до суду 24 листопада 2025 року (а.с.41).
Отже, оскільки строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин, то цей строк слід поновити.
Заслухавши доводи захисника Якобчука П.О. на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст.252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Так, приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з вимогами ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
При прийняті постанови щодо ОСОБА_1 судом першої інстанції вказані вимоги закону було дотримано.
Висновки суду про доведеність вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтуються на сукупності зібраних в справі та досліджених в судовому засіданні достатніх та достовірних доказах, яким дана правильна юридична оцінка.
Факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння при встановлених судом обставинах підтверджуються даними протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.1), актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого результат огляду позитивний 0,29 ‰ (а.с.2), результатом тесту №2933 від 09 червня 2025 року, проведеного за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6820, згідно якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння -0,29‰ (а.с.3); відеоматеріалами з нагрудних камер працівників поліції, якими зафіксовано проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу (файл 87vob, час 10:40), погодження з результатами огляду та відмова ОСОБА_1 від проходження такого огляду у медичному закладі (файл 87vob, час 12:00).
Зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі і сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, тому вони є належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції є об'єктивними доказами, тобто такими, які процесі доказування не встановлюються від людей і не залежать від їх суб'єктивного сприйняття певних обставин.
Судом не встановлено обставин, які б свідчили про упередженість дій працівників поліції стосовно ОСОБА_1 та порушень ними оформлення адміністративних матеріалів, що ставили б під сумнів його вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що результат, зафіксований приладом «Drager Alcotest 6820» 0,29 ‰, не може розглядатися як підстава для притягнення до відповідальності, є безпідставними.
Відповідно до п. 7 розд. ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння (затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ №1452/735 від 09.11.2015 року, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Результат 0,29‰, зафіксований приладом «Drager Alcotest 6820», перевищує встановлену законодавством межу допустимого рівня вмісту алкоголю в організмі водія і, відповідно, є належною та достатньою підставою для висновку про перебування особи у стані алкогольного сп'яніння.
Посилання апеляційної скарги на положення Віденської конвенції про дорожній рух є безпідставним, оскільки ця міжнародна угода не встановлює конкретних порогових значень вмісту алкоголю, а лише зобов'язує держави-учасниці передбачати в національному законодавстві відповідальність за керування у стані сп'яніння. Таким чином, визначення допустимих показників належить до компетенції національного законодавства, і в Україні ці межі чітко закріплені у зазначеній Інструкції.
Крім того, твердження апеляційної скарги щодо нібито протиправності зупинки транспортного засобу на підставі відсутності зафіксованого порушення ПДР є необґрунтованими.
Так, відповідно до ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Таким чином, перевірка наявності страхового поліса поліцейськими здійснюється у межах передбачених законом повноважень, і відсутність окремого зафіксованого порушення ПДР не свідчить про незаконність зупинки транспортного засобу.
Інші доводи апеляційної скарги формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, тому не є підставами для скасування судового рішення та не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Стягнення суддею накладене з врахуванням положень ст.ст.33, 38 КУпАП в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
На думку апеляційного суду, таке стягнення буде достатньою мірою гарантувати виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових адміністративних правопорушень, а отже досягне мети адміністративного стягнення, передбаченої ст.23 КУпАП.
Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.
Отже, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.6 ЄКПЛ, ст.294 КУпАП, суд -
Поновити захиснику Якобчуку П.О. строк на апеляційне оскарження.
Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 16 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу його захисника - адвоката Якобчука П.О. - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович