Рівненський апеляційний суд
08 грудня 2025 року м. Рівне
Справа № 569/14689/25
Провадження № 33/4815/1071/25
Суддя Рівненського апеляційного суду - Полюхович О.І.,
захисника - Ганджука Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Ганджука Я.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2025 року, -
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП та стягнуто штраф в розмірі 17000 (сімнадцяти тисяч) грн. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2025 року близько 03 год. 33 хв. ОСОБА_1 в м. Рівне по вул. І.Свєшнікова, 32 керував транспортним засобом «ЗАЗ-Daewoo 113110», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці зупинки ТЗ за допомогою газоаналізатора Alkotest 6820, результат огляду становить 1,15 ‰, чим порушив п.2.9.а Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В поданій апеляційній скарзі захисник Ганджук Я.М. в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати постанову місцевого суду, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів фактичного керування ОСОБА_1 транспортним засобом 01.07.2025 року. Вказує, що наявний відеозапис з бодікамери підтверджує лише факт перебування ОСОБА_1 у нерухомому автомобілі, припаркованому на узбіччі у момент, коли до нього підійшли поліцейські. Доводить, що працівники поліції не здійснювали зупинку автомобіля та не повідомляли причину такої зупинки, що виключає сам факт руху транспортного засобу. Зазначає, що фактично транспортним засобом керував ОСОБА_2 , який має посвідчення водія категорії «В» та який підтвердив це у письмових поясненнях, що долучені до матеріалів справи. Вважає, що суд першої інстанції не надав цим поясненням жодної оцінки, що є істотним порушенням вимог ст.252 КУпАП щодо оцінки доказів.
Доводить, що свідків, які підтверджували б викладені у протоколі обставини, немає, натомість особи, які перебували у транспортному засобі, здатні підтвердити факт керування автомобілем саме ОСОБА_2 , але їхніх пояснень поліцейські не відібрали. Вважає, що поняття керування передбачає вчинення технічних дій, спрямованих на приведення транспортного засобу в рух або здійснення руху. Зазначає, що жодних ознак виконання ОСОБА_1 функцій водія поліцейські не встановили, а також не зафіксували будь-якої ознаки алкогольного сп'яніння до початку огляду, що позбавляло їх законних підстав проводити такий огляд. Вказує, що вимоги ст.266 КУпАП під час проведення огляду були порушені, оскільки огляд проведено без свідків і нібито за наявності відеофіксації, однак відеозапису з технічного засобу 473152 до матеріалів справи не долучено. Доводить, що відсутність такого відеозапису робить огляд недійсним відповідно до ч.5 ст.266 КУпАП, а отже виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Заслухавши доводи захисника Ганджука Я.М. на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та постанову суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст.252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Так, приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з вимогами ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
При прийняті постанови щодо ОСОБА_1 судом першої інстанції вказані вимоги закону було дотримано.
Висновки суду про доведеність вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтуються на сукупності зібраних в справі та досліджених в судовому засіданні достатніх та достовірних доказах, яким дана правильна юридична оцінка.
Факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння при встановлених судом обставинах підтверджуються даними протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.2), актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого результат огляду позитивний 1,15 ‰ (а.с.4), результатом тесту №2714 від 01 липня 2025 року, проведеного за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6820, згідно якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння (1,15‰) (а.с.3а); відеоматеріалами з нагрудних камер працівників поліції, якими зафіксовано проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу (файл w275, час 35:00) погодження з результатами огляду на місці зупинки та відмова ОСОБА_1 від проходження такого огляду у медичному закладі (файл w275, час 36:00).
Зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі і сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, тому вони є належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції є об'єктивними доказами, тобто такими, які процесі доказування не встановлюються від людей і не залежать від їх суб'єктивного сприйняття певних обставин.
Судом не встановлено обставин, які б свідчили про упередженість дій працівників поліції стосовно ОСОБА_1 та порушень ними оформлення адміністративних матеріалів, що ставили б під сумнів його вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи сторони захисту про те, що фактично транспортним засобом ЗАЗ-DAEWOO, державний номерний знак НОМЕР_1 , керував товариш ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , який має посвідчення водія категорії «В» та перебував у автомобілі під час перевірки документів, є безпідставними.
З досліджених у судовому засіданні відеозаписів чітко вбачається, що після зупинки транспортного засобу за кермом перебував саме ОСОБА_1 .. Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 неодноразово вказував, що саме він керував транспортним засобом, який належить йому на праві власності (файл odaex, час 00:30 та час 08:00 та час 09:00).
Отже, твердження про те, що особи нібито помінялися місцями до приїзду працівників поліції є надуманими, суперечать об'єктивним відеодоказам та не узгоджуються зі змістом пояснень самого ОСОБА_1 ..
Суд також критично оцінює доводи апеляційної скарги щодо порушення вимог ст.266 КУпАП, вважаючи їх безпідставними. Твердження про те, що огляд був проведений без свідків та без належної відеофіксації, не підтверджуються матеріалами справи. Так, до справи долучено диск із відеозаписами, на яких зафіксовано процедуру огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння безпосередньо на місці зупинки транспортного засобу. Відеоматеріали відображають повний порядок проведення огляду, зокрема роз'яснення поліцейськими прав та обов'язків, пропозицію пройти огляд, а також сам процес його проведення із застосуванням спеціального технічного засобу (файл w275, час 35:00-38:00).
Тому твердження про недолучення відеозапису з технічного засобу № 473152 та про відсутність відеофіксації вцілому спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. Наявна відеофіксація повністю відповідає вимогам ч.5 ст.266 КУпАП та підтверджує, що огляд був проведений у спосіб, передбачений законом. Таким чином, доводи апелянта щодо недійсності огляду та неможливості притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є надуманими та не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для скасування судового рішення та не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а на переконання апеляційного суду, мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинені ним адміністративні правопорушення.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Стягнення суддею накладене з врахуванням положень ст.ст.33, 38 КУпАП в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яке на думку суду, буде достатньою мірою гарантувати виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових адміністративних правопорушень, а отже досягне мети адміністративного стягнення, передбаченої ст.23 КУпАП.
Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.
Постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.6 ЄКПЛ, ст.294 КУпАП, суд -
Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2025 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу його захисника - адвоката Ганджука Я.М. - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович