Справа № 240/6666/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстренко Наталія Миколаївна
Суддя-доповідач - Боровицький О. А.
10 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Курка О. П. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Волинської митниці на додаткове рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення.
01.09.2025 року до суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат з професійної правничої допомоги, у якій він просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати з професійної правничої допомоги в сумі 10000,00 грн., а також 2800,00 грн. витрат на здійснення перекладу документів.
Додатковим рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року заяву задоволено частково.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з частиною 3 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У частині 7 статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідну заяву про орієнтовну суму понесених витрат на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. представником позивача було подано ще при зверненні з позовом, а із доказами на підтвердження понесення позивачем таких витрат представник позивача звернувся з дотриманням абзацу 2 частини 7 статті 138 КАС України, чим спростовуються доводи представника відповідача щодо відсутності таких заяв.
Відповідно до частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення (частина 2 статті 252 КАС України).
Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу врегульовано статтею 134 КАС України.
згідно з частинами 1-4 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як передбачено частиною 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження витрат позивач надав, зокрема договір від 10.03.2025 року про надання правничої допомоги; акт приймання-передачі наданих послуг від 29.08.2025 року.
В пункті 4.1. договору сторони погодили, що за надання правничої допомоги у справі щодо оскарження рішення про коригування митної вартості від 14.02.2025 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.02.2025 року ФОП ОСОБА_1 сплачує адвокатові 10000,00грн. на підставі рахунку та підписаного акта наданих послуг.
Згідно підписаного адвокатом та ФОП ОСОБА_1 акта приймання-передачі наданих послуг адвокатом було здійснено наступні дії:
- підготовка звернення про надання додаткових документів до рішення про коригування митної вартості товару № UA205140/2025/000066/2;
- написання та підготовка позовної заяви з додатками до Житомирського окружного адміністративного суду про скасування рішення про коригування митної вартості товару № UA205140/2025/000066/2 від 14.02.2025 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.02.2025 року;
- відповідь на відзив;
- заява щодо розміру витрат від 10.04.2025 року;
- заява про винесення додаткового рішення на відшкодування витрат по здійсненню перекладу документів від 29.08.2025 року.
Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019 року, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Вказаний висновок Верховного Суду у відповідності до приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд враховує під час вирішення такого питання.
Дослідивши подані позивачем документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а також із урахуванням позиції відповідача щодо зменшення розміру витрат, суд дійшов висновку, що розмір заявлених витрат є неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), та вважає за необхідне зменшити розмір стягуваних судових витрат.
Предмет спору в цій справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними.
У цій справі, суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими ч. 5 ст. 134 КАС України, виходить із такого:
- дана справа відноситься до справ незначної складності;
- розгляд справи проведено в порядку спрощеного провадження, без виклику сторін;
- дана справа є типовою в категорії «митні спори» та не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання;
- позовна заява містить лише один епізод щодо коригування митної вартості та відмову в прийнятті митної декларації.
- спірні правовідносини в цій справі є поширеними, судова практика та правова позиція - усталеними;
- відсутній обґрунтований розрахунок заявленої суми з посиланням на розцінки (прайс) послуг адвоката.
Суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 року у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відтак, суд дійшов висновку, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та непропорційним до предмета спору, а тому його слід зменшити до 4000,00 грн.
Щодо решти витрат на професійну правничу допомогу такі повинен понести позивач.
Стосовно стягнення судових витрат понесених позивачем за переклади документів та їх завірення у розмірі 2800,00 грн., суд зазначає таке.
Як зазначив представник позивача, перед подачею позову до суду підприємцем були понесені судові витрати на переклад документів, поданих до суду, в сумі 2800,00грн., на підтвердження чого надав рахунок № 205 від 11.03.2025 року Центру перекладів "Глобал Лінго Груп" на оплату 2800,00грн., платіжну інструкцію № 30125 від 11.03.2025 року про оплату цієї суми та акт приймання-передачі наданих послуг від 11.03.2025 року.
В зазначеному рахунку вказано, що кількість документів для подання до суду становить 7, вартістю 400 грн. кожний, а загалом вартість перекладу складає 2800,00 грн.
Конкретний перелік документів не зазначено. В той же час, до позовної заяви додано переклад з англійської мови українською таких документів:
- накладної № 1040052 від 12.02.2025 року (1 аркуш) ;
- інвойса № 0010500052 від 12.02.2025 року (2 аркуші);
- CMR 192072 (1 аркуш);
- прайс-лист 1_2025 та загальні умови (2 аркуші);
- пакувальний лист (1 аркуш), що загалом складає 7 аркушів.
Суд зауважує, що митна вартість товару позивачем була визначена за основним методом. За змістом п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості за Митним кодексом України базується на вартості, зазначеній у контракті, який у цій справі складено двома мовами: українською та англійською, яка до того ж, є мовою міжнародного спілкування.
Переклад інвойсу, пакувального листа, прайс-листа та CMR не був необхідним для розгляду справи судом, оскільки відповідні документи були суду зрозумілими без перекладу, в зв'язку з чим суд такий переклад не вимагав. Не вимагав від позивача переклад зазначених документів українською мовою з англійської й митний орган при митному оформленні.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а додаткове рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Курко О. П. Ватаманюк Р.В.