Справа № 240/6666/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстренко Наталія Миколаївна
Суддя-доповідач - Боровицький О. А.
10 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Курка О. П. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,
Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28.03.2024 року між Фізичною особою ОСОБА_1 (Покупцем) та Компанією JUTA a.s., Чеська Республіка (Продавцем) було укладено контракт № 2024/033 на поставку Товару. Загальний обсяг, базис, умови оплати, строки поставок кожної партії товару, перелік, номенклатура, кількість, ціна, загальна вартість товару визначаються у Додатках (Специфікаціях) до контракту (пункти 1.1. - 1.3., 1.5., 2.1., 2.2., 3.2. контракту). Валюта контракту - євро (пункт 3.1. контракту).
Як визначено пунктом 3.5. контракту, у вартість товару включається вартість упаковки, маркування, вартість тари, палет, навантаження і сертифікату походження. Витрати, пов'язані з виконанням даного контракту, розподіляються сторонами відповідно до правил INCOTERMS 2010.
Пунктом 4.2. контракту передбачено, що сторони узгоджують умови оплати товару в специфікації на поставку відповідної партії товару, що є невід'ємною частиною контракту.
Відповідно до пункту 3.3. контракту всі інші умови, не обумовлені в даному контракті, розуміються відповідно до правил INCOTERMS 2010.
Згідно пункту 6.3. контракту при поставці товару Продавець передає на адресу Покупця наступну товаросупровідну документацію:
- рахунок-фактура;
- пакувальний лист;
- сертифікат якості товару;
- копія експортної митної декларації;
- технічна документація на всю партію товару;
- коносамент або товаросупровідна накладна CMR або авіанакладна (в залежності від транспорту, який буде використано).
31.01.2025 року сторони контракту підписали Специфікацію № 13 до контракту з описом товару, що постачається Покупцю: ПП шпагат 1000/5 кг блакитного кольору (1 палета = 80 тюків) 12000 кг по ціні 1,84 євро за одиницю на суму 22080 євро; ПП шпагат 750/5 кг блакитного кольору (1 палета = 80 тюків) 4800 кг по ціні 1,82 євро за одиницю на суму 8736 євро; ПП шпагат 350/5 кг блакитного кольору (1 палета = 80 тюків) 3200 кг по ціні 1,78 євро за одиницю на суму 5696 євро; ПП шпагат 600/5 кг блакитного кольору (1 палета = 80 тюків) 1600 кг по ціні 1,78 євро за одиницю на суму 2848 євро. Загальна сума товару за цією Специфікацією склала 39360 євро. Умови поставки FCA, Olomouc.
Підписанню Специфікації передувало попереднє ознайомлення Покупця з цінами на товар на підставі складеного 21.01.2025 року прайсу 1_2025 виробника (Компанії JUTA a.s.).
Крім того, у специфікації сторони погодили, що ціни включають вартість пакування, навантаження на транспорт Покупця (перевізника Покупця), маркування, вартість піддонів, експортної та пакувальної тари, всі митні формальності, необхідні для вивозу товару. Умови оплати: 100 % попередня оплата. Термін поставки: 90 днів з моменту попередньої оплати.
Згідно платіжної інструкції № 336 від 06.02.2025 року позивачем було сплачено на рахунок JUTA a.s. 39360 євро. Підставою оплати вказано контракт № 2024/033 від 28.03.2024 року та Специфікацію № 13.
Отримання коштів підтверджено листом Компанії JUTA a.s. від 12.02.2025 року.
Відповідно до умов контракту Продавцем (JUTA a.s.) надано Покупцю (ФОП ОСОБА_2 ) супроводжуючі документи: інвойс №0010500052 на суму 39360 євро, яку позивач в подальшому задекларував для митного оформлення товару; пакувальний лист на товар, поміщений на 27 палетах; CMR 192072 тощо. Згідно інвойсу асортимент, кількість та вартість товару повністю відповідають показникам, погодженим сторонами контракту у Специфікації № 13. Вага брутто - 22140 кг, вага нетто - 21600кг, загальна кількість палетів - 27 шт. Умови доставки FCA, Olomouc.
13.02.2025 року з метою митного оформлення товару позивач подав митну декларацію № 25UA2051400004913U6, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та за характеристиками, зазначеними у графі 31 митної декларації: шпагат, без покриття, без оболонки, поліпропіленовий, призначений для пакування - ПП шпагат 1000/5 кг блакитного кольору- 12000 кг, ПП шпагат 750/5 кг блакитного кольору- 4800 кг, ПП шпагат 350/5 кг блакитного кольору- 3200 кг, ПП шпагат 600/5 кг блакитного кольору- 1600 кг, виробник JUTA a.s.
Позивач визначив митну вартість товарів, обравши для цього основний метод, - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Фактурна вартість товару - 39360 євро (графа 42), обмінний курс євро до гривні - 43,3557 (графа 23). В графі 12 зазначено загальну митну вартість 1758507,19 грн., в яку включено вартість транспортних витрат в сумі 1200 євро.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи:
- пакувальний лист від 12.02.2025 року;
- інвойс № 0010500052 від 12.02.2025 року;
- CMR 192072 від 12.02.2025 року;
- платіжна інструкція № 336 від 06.02.2025 року;
- довідка про транспортні витрати № 13022025-2 від 13.02.2025 року;
- калькуляція витрат до транспортної довідки;
- прайс-лист 1_2025;
- специфікація № 13 від 31.01.2025 року;
- контракт № 2024/033 від 28.03.2024 року.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку із генеруванням СУР форми митного контролю 202-1 "Проведення часткового митного огляду з розкриттям до 20 % пакувальних місць та обстеженням транспортного засобу, з метою перевірки відповідності кількості та опису товарів і транспортних засобів даним, зазначеним у митній декларації", з посиланням на ст. 266 МК України призначено митний огляд товару.
Актом від 13.02.2025 року засвідчено відповідність товару та його маркування відомостям у митній декларації № 25UA2051400004913U6.
Разом з тим, після складення акту митний орган надіслав позивачу електронне повідомлення, де вказано, що до митної декларації не додано числовий розрахунок вартості упаковки, маркування, тари, палет, навантаження і сертифікату проходження, яка у відповідності до п.3.5 контракту та Специфікації № 13 до нього включається у вартість товару. Звернуто увагу позивача, що в графі 21, 22 ДМВ не зазначена вартість завантаження на транспорт перевізника та вартість перевезення, а також на те, що для митного оформлення позивачем не додано супровідну документацію, передбачену контрактом. Митний орган також вказав на те, що платіжна інструкція в іноземній валюті № 336 від 06.02.2025 року не містить належних відомостей про виконавця надавача платіжних послуг чи його ID ключа, які б підтверджували виконання операцій за такою платіжною інструкцією. Запропоновано позивачу в 10-денний термін надати такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) транспортні (перевізні) документи; 5) якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару; 7) копію митної декларації країни відправлення.
Як свідчить лист позивача № 1402-7 від 14.02.2025 року, останнім додатково надано митному органу:
- платіжну інструкцію № 336 від 13.02.2025 року;
- експортну декларацію № 25 CZ5800000A11Y7A3 від 12.02.2025 року;
- лист-пояснення від постачальника б/номера від 12.02.2025 року;
- постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2025 року у справі №240/14732/24;
- видаткові накладні від 12.04.2024 року, від 30.05.2024 року, від 12.07.2024 року, від 22.07.2024 року, від 07.08.2024 року.
Незважаючи на подані позивачем документи, митницею сформоване ще одне електронне повідомлення, де вказано, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом, у зв'язку із наявністю розбіжностей та неточностей у поданих до митного оформлення документах та відсутності документального підтвердження визначеного рівня митної вартості товарів. З посиланням на відсутність у митного органу цінової інформації для застосування методів визначення митної вартості згідно ст.ст.59-63 Митного кодексу України запропоновано позивачу для розгляду питання повідомити про можливість використання наявної у нього цінової інформації при оцінці імпортованого товару.
Листом № 1402-8 від 14.02.2025 року позивач повідомив відповідача про відсутність інших документів, ніж ті, які було подано до митного оформлення товару.
За результатами розгляду поданих позивачем документів 14.02.2025 року митницею було прийнято рішення №UА205140/2025/000066/2 про коригування митної вартості товарів.
Підставами для прийняття зазначеного рішення митний орган зазначив:
- відсутність числового розрахунку ціни товару, до якої включено вартість упаковки, маркування, тари, палет, навантаження і сертифікату походження;
- відсутність у платіжній інструкції № 336 від 06.02.2025 року належних відомостей про виконавця і надавача платіжних послуг чи його ID ключа;
- неподання витребуваних додаткових документів;
- неподання документального підтвердження транспортних витрат.
Посилаючись на відсутність підстав для застосування методів визначення митної вартості 2а (ст. 59 МКУ), 2б (ст. 60 МКУ), 2в (ст. 62 МКУ) та 2г (ст. 63 МКУ) митний орган визначив митну вартість за резервним методом згідно інформації, яка міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар на рівні 3,52 дол. США/кг за ЕМД №UА100330/2024/0523793 від 17.12.2024 року. Митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість товару з врахуванням найменування, призначення умов поставки FCA та зовнішньоекономічного договору (контракту), стороною якого є виробник товарів.
Визначена відповідачем за резервним методом митна вартість склала 73303,10 євро (графа 30 рішення).
Цієї ж дати, тобто 14.02.2025 року старшим державним інспектором Волинської митниці складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Стаття 24 МК України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов'язки.
Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Судом здійснюється правовий аналіз спірних правовідносин згідно законодавства, що регулює питання митної справи, чинного на день прийняття оскаржених рішення та картки відмови.
Суд враховує, що засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України № 4495-VІ від 13.03.2012 року (далі по тексту - МК України).
Відповідно до частини 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини 8 статті 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з частинами 4, 5 статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У розумінні частини 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною 10 статті 58 МК України.
Згідно з пунктом 5 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, як витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів тощо.
Частиною 1 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 розділу ІІІ цього Кодексу.
Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому, частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному у зазначеній нормі.
За приписами частини 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За частиною 5 статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Як встановлено частиною 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Аналізуючи наведені в оскарженому рішенні митного органу підстави для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару, суд зазначає таке.
Відповідачем, зокрема, вказано на відсутність числового розрахунку ціни товару, до якої у відповідності до пункту 3.5. контракту та Специфікації № 13 включено вартість упаковки, маркування, тари, палет, навантаження і сертифікату походження.
Однак, такі зауваження митного органу є безпідставними, оскільки статтею 58 Митного кодексу України не передбачено необхідності включення до митної вартості товару витрат продавця.
Крім того, законодавчо визначений обов'язок декларанта подавати числовий розрахунок/калькуляцію постачальника або продавця товару витрат, які закладені до ціни товару, як і обов'язок покупця додатково відшкодовувати такі витрати, відсутній.
Посилання митного органу на відсутність в наданій позивачем платіжній інструкції № 336 від 06.02.2025 року відомостей про виконавця надавача платіжних послуг чи його ID ключа на підтвердження виконання операцій за такою платіжною інструкцією є необґрунтованими, оскільки пункт 14 розділу ІІ "Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах", затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 року № 216, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 року за № 910/15601, таких вимог до реквізитів платіжної інструкції не містить. Відсутні такі вимоги і в "Положенні про здійснення операцій із валютними цінностями", затвердженому Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 року № 2 та Законі України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII "Про валюту і валютні цінності", на які посилався відповідач у листі № 7.3-2/15-02/14/2459 від 26.02.2025 року, адресованого позивачеві у відповідь на його звернення.
Суд зауважує, що платіжна інструкція містить штамп АТ "Державний експортно-імпортний банк" про проведення платежу банком 13.02.2025 року, що в свою чергу підтверджує безсумнівність здійснення оплати за товар відповідно до контракту №2024/033 від 28.03.2024 року.
До того ж, Митний кодекс України не передбачає за митними органами повноважень щодо перевірки правильності оформлення реквізитів банківських документів, зокрема платіжних інструкцій. Їх аналіз допускається виключно з метою підтвердження заявленої митної вартості товару - зокрема, факту здійснення оплати або наявності зобов'язання щодо її здійснення, числового значення такої вартості. В даному випадку такий факт підтверджений документально.
Відтак, вказані вище зауваження відповідача жодним чином не впливають на митну вартість ввезеного позивачем товару.
Щодо тверджень відповідача в оскарженому рішенні, що надані декларантом довідка про транспортні витрати та калькуляція таких витрат від 13.02.2025 року не відображають повних витрат та свідчать про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості, оскільки 10.02.2025 року транспортний засіб НОМЕР_1 /АМ1203ХF порожнім перетинав митний кордон України, суд зазначає таке.
Пунктом 5 частини 10 статті 58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Як зазначалося вище, імпортований позивачем товар поставлявся за базисом поставки FCA "Інкотермс 2010", місто Оломоуц (Чеська Республіка).
Виходячи з умов FCA (Free Carrier) Правил Інкотермс 2010, продавець несе відповідальність лише за доставлення до зазначеного пункту призначення. Сторони контракту № 2024/033 від 28.03.2024 року узгодили таким місцем місто Оломоуц.
Відтак, продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки щодо поставки товару з моменту його передання в місті Оломоуц. Подальша відповідальність за транспортування вантажу покладається на покупця.
Виходячи з норми пункту 5 частини 10 статті 58 МК України, у митну вартість підлягають включенню транспортні витрати лише до аеропорту, порту, іншого місця ввезення на митну територію України, яким може бути будь-яке місце, де товари, що ввозяться, перетинають митний кордон України (вільні митні зони, склади тимчасового зберігання, або інші місця, визначені митними органами тощо).
Зважаючи на це, а також те, що відповідно до умов Специфікації № 13 від 31.01.2025 року ціни включають, зокрема, вартість навантаження на транспорт Покупця, - в даному випадку до митної вартості підлягає включенню вартість понесених позивачем транспортних витрат саме від місця передачі йому товару Продавцем в місті Оломоуц до митного кордону України.
Як слідує з наданих позивачем документів, зокрема, CMR № 192072 (графа 16), імпортований товар перевозився від місця призначення (місто Оломоуц) до митного кордону України та від митного кордону до міста Житомир транспортом ФОП ОСОБА_1 .
Відповідачем не зазначено норми чинного законодавства, які б передбачали обов'язок позивача у даному випадку включати у митну вартість товару, що постачається на умовах FCA (місце складу продавця), вартість понесених позивачем витрат на подачу транспортного засобу з України до місця складу продавця.
Більше того, МК України не передбачає імперативного обов'язку декларанта включати у митну вартість транспортні витрати від митного кордону України до місця вивантаження товару в Україні.
Отже, відповідач необґрунтовано порушив питання щодо перевірки числових витрат подачі позивачем транспортного засобу до міста Оломоуц, позаяк такі витрати не впливають на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі за митною декларацією № 25UA2051400004913U6.
Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість безпосередньо перевезення оцінюваних товарів.
Водночас, Митним Кодексом України не визначено перелік документів, що підтверджують транспортні витрати.
Наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" (далі - наказ № 599) також не встановлює вичерпного переліку документів, що подаються на підтвердження витрат на транспортування, а передбачає лише рекомендаційний перелік.
Відповідно до наказу № 599 до зазначених документів можуть належати рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно - експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Вартість перевезення як складову задекларованої митної вартості товару позивач підтвердив довідкою № 13022025-2 від 13.02.2025 року про вартість транспортних витрат та калькуляцією № 13022025-2/1 від 13.02.2025 року до цієї довідки. Відповідно до поданих документів вартість перевезення імпортованого позивачем товару від міста Оломоуц (Чеська Республіка) до міста Житомир (Україна) становить 1200 євро, що включена декларантом до загальної митної вартості (графа 12).
Суд звертає увагу на те, що чинними нормативними актами не встановлено форми калькуляції, а також обов'язкових її реквізитів. У кожній галузі промисловості є свої особливості визначення статей калькуляції собівартості виробленої продукції. Перелік статей калькуляцій і склад витрат, що входять у калькуляційні статті, кожне підприємство встановлює самостійно. Основою для складання калькуляції на підприємстві є технічно обґрунтовані норми витрат матеріалів і трудових витрат, стандарти й технічні умови, установлені для відповідної продукції, що затверджуються на підприємствах керівником або зазначені в нормативних документах. Це ж стосується і визначення окремих тарифів на перевезення (транспортних, вантажних тарифів), в тому числі щодо їх обрахунку.
Так само чинним законодавством не встановлено типової форми довідки про транспортні витрати та не встановлено її обов'язкових реквізитів.
Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 07.07.2023 у справі № 803/718/17, якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.
Оскільки положення пункту 6 частини 2 статті 53 МК України та "Правила заповнення декларації митної вартості", затверджені наказом №599, не визначають вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані позивачем документи є допустимими доказами розміру таких витрат та їх підттвердження.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що декларантом надано всі наявні документи, які містять числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, яка підлягає сплаті за ці товари, які піддаються обчисленню та підтверджуються документально, зокрема, і щодо оплати за транспортування. Надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності визначення декларантом митної вартості.
Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.
Суд наголошує, що вимога про надання банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, відповідно до частини 3 статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Надані ж позивачем документи не свідчать про недобросовісність у декларуванні митної вартості. Відповідачем, в свою чергу, не обґрунтовано, яким чином витребувані додаткові документи вплинуть на визначення митної вартості товару, враховуючи те, що позивач надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для її визначення.
Суд вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів також не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України, оскільки у ньому, крім номера та дати МД (№UA100330/2024/0523793 від 17.12.2024 року), на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено.
Таку митну декларацію відповідач до суду не надав та не довів, що вказані у ній товари є ідентичними або подібними (аналогічними) товарам, що оцінюються, та можуть бути комерційно взаємозамінними.
Відповідач має доступ до цінової бази усіх ввезених на митну територію України товарів та може відібрати за критерієм "код УКТЗЕД" всі митні оформлення за першим методом за певний період та проілюструвати діапазон оформленої митної вартості (від мінімальної до максимальної) ідентичних чи подібних товарів, вказавши обсяг поставок, країну походження тощо. Тому зазначення лише номеру та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо суперечать вищезазначеним положенням законодавства та є самостійною підставою для скасування рішення про коригування митної вартості.
Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.09.2022 року (справа №1.380.2019.004890).
Поряд з цим, обставина наявності в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 року у справі №815/6827/17, від 22.04.2019 року у справі № 815/6242/17, від 07.08.2018 року у справі №815/3400/17.
Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару.
Оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, у зв'язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування вказаного рішення слід задовольнити.
Усі інші аргументи відповідача вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Курко О. П. Ватаманюк Р.В.