10 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 280/777/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року в адміністративній справі №280/777/25 (головуючий суддя першої інстанції - Богатинський Б.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, (третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 01.02.2025 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Чернівецькій області, (третя особа - ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якому просив:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Чернівецькій області щодо відмови йому у зарахуванні до стажу періоду навчання з 01.09.1990 року по 01.07.1993 року та періоду отримання допомоги по безробіттю з 10.08.2004 року по 05.02.2005 року;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Чернівецькій області зарахувати йому до страхового стажу період навчання згідно диплома серії НОМЕР_1 від 02.07.1993 з 01 вересня 1990 року по 01 липня 1993 року та період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 10 серпня 2004 року по 05 лютого 2005 року, та призначити йому пенсію з інвалідності з дати звернення, а саме 02 січня 2025 року.
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Чернівецькій області на його користь витрати з оплати судового збору у сумі 968,96 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 5000 грн..
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області 07.01.2025 №084250004280 про відмову у призначенні пенсії, у зв'язку з не зарахуванням до стажу ОСОБА_1 періоду навчання з 01 вересня 1990 року по 01 липня 1993 року, та періоду отримання допомоги по безробіттю з 10 серпня 2004 року по 05 лютого 2005 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 18.09.1993 та диплома серії НОМЕР_1 від 02.07.1993 з 01 вересня 1990 року по 01 липня 1993 року, та період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 10 серпня 2004 року по 05 лютого 2005 року, у зв'язку із чим призначити ОСОБА_1 пенсію з інвалідності з дати звернення, а саме 02 січня 2025 року.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн. та професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн..
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права в частині з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що призвело в до неправильного вирішення справи по суті. Апелянт зазначає, що відповідно до ст.32 Закону №1058 особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: від 49 років до досягнення особою 48 року включно - 11 років. Стаж позивача склав 8 років 5 місяці 17 днів. До страхового стажу не зараховано: період навчання згідно диплома серії НОМЕР_1 від 02.07.1993 з 01.09.1990 по 01.07.1993, оскільки відсутній підпис голови кваліфікаційної комісії та період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 10.08.2004 по 05.02.2005 згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 18.09.1993, оскільки до страхового стажу включається виплата матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.
Позивач відзив на скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
У період з 26.05.2025 року по 09.06.2025 року головуючий суддя Юрко І.В. та суддя Білак С.В. перебували у відпустці. У період з 26.05.2025 року по 13.06.2025 року суддя Чабаненко С.В. перебувала у відпустці. У період з 25.07.2025 року по 29.07.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 01.09.2025 року по 15.09.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 24.09.2025 року по 11.11.2025 року та з 13.11.2025 року по 09.12.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала на лікарняному.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю 3 групи, що підтверджується довідкою МСЕК №832651.
02.01.2025 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст.32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ в Чернівецькій області від 07.01.2025 року №084250004280 у призначенні пенсії відмовлено у зв'язку відсутністю необхідного страхового стажу.
Згідно спірного рішення страховий стаж особи становить 8 років 5 місяців 17 днів.
До страхового стажу не зараховано:
- період навчання згідно диплома серія НОМЕР_1 від 02.07.1993 з 01.09.1990 по 01.07.1993, оскільки відсутній підпис голови кваліфікаційної комісії;
- період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 10.08.2004 по 05.02.2005 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 18.09.1993, оскільки до страхового стажу включається виплата матеріальної допомоги у період професійної підготовки, підготовки або підвищення кваліфікації.
Не погодившись з рішенням пенсійного органу про відмову в призначенні пенсії, позивач оскаржив таке рішення до суду.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі по тексту - Закон №1058).
Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону №1058 визначено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 24 Закону №1058 встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058).
При цьому, згідно з частиною четвертою статті 24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Щодо необхідного страхового стажу.
З тексту спірного рішення вбачається, що підставою для відмови у призначенні пенсії по інвалідності слугувала відсутність необхідного страхового стажу - 11 років. Пенсійним органом не зараховано період навчання згідно диплома серія НОМЕР_1 від 02.07.1993 з 01.09.1990 по 01.07.1993, оскільки у дипломі відсутній підпис голови кваліфікаційної комісії , а також період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 10.08.2004 по 05.02.2005 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 18.09.1993, оскільки до страхового стажу включається виплата матеріальної допомоги у період професійної підготовки, підготовки або підвищення кваліфікації.
З цього приводу апеляційний суд зазначає, що відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту - Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 зазначеного Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 року затверджено Інструкцією Про порядок ведення трудових книжок працівників, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110 (далі - Інструкція №58)
Пунктом 1.1 Інструкції №58 також встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно статті 62 Закону України №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а та від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а.
Згідно записів трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 18.09.1993 року у період з 01.09.1990 по 01.07.1993 ОСОБА_1 проходив навчання у ПТУ №50, згідно диплома серія НОМЕР_1 , а 13.09.1993 року прийнятий на роботу учнем горноробочого по ремонту гірних вироботок підземних.
Доказів, що підтверджують недостовірність чи неточність вказаних записів у трудовій книжці, відповідачем судам першої та апеляційної інстанцій не надано та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Посилання відповідача на відсутність у дипломі підпису голови кваліфікаційної комісії, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки диплом містить підписи інших відповідальних осіб та печатку навчального закладу.
Трудова книжка позивача містить відповідний запис про навчання позивача в у вказаний в дипломі період, тобто з 01.09.1990 року по 01.07.1993 року.
Вказані обставини відповідачем не спростовано.
Крім того, пенсійним органом не використано можливість перевірки сумнівів, якщо такі були, шляхом здійснення відповідних запитів до навчального органу, тощо.
Щодо періоду отримання матеріальної допомоги по безробіттю в період з 10.08.2004 року по 05.02.2005 року апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 , позивач з 10 серпня 2004 року по 05 лютого 2005 року отримував матеріальну допомогу по безробіттю.
За позицією відповідача, вказаний період не підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача, оскільки до страхового стажу включається виплата матеріальної допомоги у період професійної підготовки, підготовки або підвищення кваліфікації.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року №1533-III (далі по тексту - Закон №1533-III в редакції на час отримання допомоги по безробіттю) передбачено такі види забезпечення за цим Законом:
- допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;
- допомога по частковому безробіттю;
- матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;
- матеріальна допомога по безробіттю, одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні;
- допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.
Стаття 28 Закону №1533-III в редакції чинній на час виплати позивачу допомоги передбачала, що безробітним, у яких закінчився строк виплати допомоги по безробіттю, матеріальна допомога по безробіттю надається за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім'ї не перевищує прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Аналогічні положення містить стаття 31 Закону України від 01.03.1991 № 803-XII «Про зайнятість населення» (в редакції від 01.08.2003; далі - Закон № 803-XII) - безробітні після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю можуть одержувати протягом 180 календарних днів матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі до 75 процентів встановленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім'ї не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Законом України від 25.03.2005 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України»(далі - Закон № 2505-IV) частину 1 статті 24 Закону № 1058-IV доповнено абзацом такого змісту:
«Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу».
Як правильно зазначив суд першої інстанції, на момент отримання позивачем матеріальної допомоги по безробіттю правові норми передбачали зарахування періоду отримання такої допомоги до загального трудового стажу, відтак період отримання позивачем матеріальної допомоги з 10 серпня 2004 року по 05 лютого 2005 року підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області як суб'єктом владних повноважень не доведено належними доказами правомірність прийнятого ним рішення.
Відповідно до частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Таким чином, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу позивача спірні періоди та призначити позивачу пенсію по інвалідності з дати звернення із відповідною заявою.
В частині визначеного судом розміру правової допомоги на користь позивача рішення суду першої інстанції відповідачем не оскаржується.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, зазначені вимоги в апеляційній скарзі є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року в адміністративній справі №280/777/25 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року в адміністративній справі №280/777/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко