10 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 932/1516/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 28 травня 2025 року в адміністративній справі №932/1516/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Дніпра з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому просив: поновити позивачу строк на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП; скасувати постанову серії ЕГА № 1669143 від 22.01.2025 р. про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП, якою позивача, було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення; провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 183 КУпАП -закрити.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 28 травня 2025 року задоволено позовні вимоги, а саме:
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1669143 від 22 січня 2025 року винесену поліцейським відділення поліції № 1 Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області старшим сержантом поліції Курячим Максимом Михайловичем про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у розмірі 850 грн. скасував.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ст. 183 КУпАП - закрив.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтувало тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення.
Скаржником зазначено, що не згоден з висновком суду першої інстанції, що ГУНП не надано жодних доказів на підтвердження того, що уповноваженими посадовими особами, перед винесенням відносно позивача постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, було перевірено та надано оцінку обставинам, які зумовили позивача зателефонувати на лінію « 102», та відповідачем не доведено факт вчинення позивачем зазначеного правопорушення, оскільки не підтверджують факту наявності у позивача прямого умислу на вчинення завідомо неправдивого виклику працівників поліції, що свідчить про формальне прийняття посадовою особою постанови, без урахування всіх обставин справи, оскільки судом безпідставно проігноровано доказ - відеозапис із нагрудної камери поліцейського наданий як додаток до відзиву від 03.03.2025 .
Відеозапис свідчить спілкування поліцейського з ОСОБА_1 , його матір'ю, співмешканкою ОСОБА_2 , відповідно до якого відсутність будь-яких ознак фізичного чи психологічного насильства з боку матері у відношенні ОСОБА_1 , про що заявляв позивач.
Пояснення ОСОБА_1 , які не містять конкретних фактів, які підтверджують його твердження про агресивну поведінку матері, лише висловлення про невдоволення тим, що мешкає разом з матір'ю ОСОБА_3 (1944 р.), яка йому заважає та хоче, щоб вона жила окремо.
Також, була опитана мати позивача - ОСОБА_3 , яка пояснила, що переоформила свій дім, за адресою: АДРЕСА_1 , на свого ж сина ОСОБА_1 , словесних образ у бік сина вона не казала.
Таким чином, відеозапис адміністративного правопорушення, який був наданий до суду першої інстанції, є належним та допустимим доказом, однак суд першої інстанції безпідставно не оцінив цей відеозапис, не зазначив причини його відхилення та не вказав, чому він не може вважатися належним доказом відповідно до . ст. 251 КУпАП.
Суд безпідставно послався на постанову Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, яка зазначає, що сумніви щодо вини особи тлумачаться на її користь, оскільки застосував цей принцип, ігноруючи докази, надані ГУНП, які спростовують твердження позивача. Відеозапис, протокол про адміністративне правопорушення та пояснення поліцейського підтверджують, що ОСОБА_1 повідомив про домашнє насильство, яке не мало місця, і не надав обґрунтованих пояснень щодо підстав виклику.
Від позивача надійшов відзив на скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суджу без змін.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Згідно оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1669143 від 22.01.2025 р. - 22.01.2025 о 13:25:48 год. ОСОБА_1 перебуваючи за місцем проживання: АДРЕСА_1 , здійснив завідомо неправдивий виклик «102» та повідомив, що його матір ОСОБА_1 , 1944 р.н. не слухає його та не хоче виїхати з будинку, таким чином, гр. ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП, у зв'язку з чим на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн.
Згідно копії письмових пояснень ОСОБА_1 останній показав, що він проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своєю співмешканки ОСОБА_2 , та її неповнолітнім сином ОСОБА_4 .. Так 22.01.2025 його мати вчинила конфлікт, після чого йому довелось викликати поліцію та сімейного лікаря. Вважає, що здійснював хибний виклик поліції.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Статтею 183 КУпАП визначено, що завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань. Дії правопорушника спрямовані на зрив роботи таких служб, як пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
Відповідно до вимог ст. 222 КУпАП України розгляд справ про правопорушення, передбачені ст. 183 цього Кодексу, покладено на органи Національної поліції.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Винність діяння є обов'язковою ознакою адміністративного правопорушення (проступку), викладеного у ст. 9 КУпАП.
Суд вказує, що для зазначення, що виклик поліції є завідомо неправдивим, таку обставину необхідно достеменно встановити. Суб'єктивна думка поліцейського , що його викликали на виклик безпідставно, не є доказом неправдивого виклику.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно частини 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 КАС України, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Також, суд зазначає, що порядок використання фото та відео техніки встановлюється п. 9 ч.1 ст.31 та ст.40 Закону № 580-VIII.
При цьому норма статті 31 Закону № 580-VIII є загальною нормою, яка безпосередньо не регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів.
Спеціальною нормою, яка регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису є ст. 40 Закону України «Про національну поліцію».
Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Так відповідно до п.6, п.7 та п.8 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції 11 січня 2019 р. за № 28/32999, під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання.
У разі пошкодження портативного відеореєстратора поліцейський негайно доповідає про це відповідальній особі та керівнику органу, підрозділу поліції.
Після прибуття до місця постійної дислокації портативний відеореєстратор або карта пам'яті передається відповідальній особі.
Під час приймання портативного відеореєстратора відповідальна особа проводить його візуальний огляд та за відсутності видимих пошкоджень приймає під підпис зазначений портативний відеореєстратор або карту пам'яті.
Відповідальна особа забезпечує безперебійне заряджання портативного відеореєстратора впродовж 4 годин та експорт інформації під час під'єднання до док-станції в автоматичному режимі або в інший спосіб, визначений виробником такого відеореєстратора.
Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Матеріали справи свідчать, що позивач заперечує вчинення вказаних дій, за які його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Оцінюючи надані відповідачем докази, а саме відеозапис працівників поліції, апеляційний суд встановив, що позивач під час виклику поліції розповів про обставин, що слугували здійснення повідомлення на телефонну лінію « 102» та вказав працівникам поліції на особу, яка га його думку вчинила протиправні дії.
Таким чином, долученими до матеріалів справи відеозаписом не підтверджено факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 183 КУпАП.
Отже, матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, що є порушенням вимог ст. 251 КУпАП.
Таким чином, належних та допустимих доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, відповідачем в підтвердження існування підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП не надано.
Згідно зі ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції , що оскаржувана постанова відповідача про притягнення позивача до відповідальності за ст.183 КУпАП, підлягає скасуванню, тому позов підлягає задоволенню.
Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись статями 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 28 травня 2025 року в адміністративній справі №932/1516/25 - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 28 травня 2025 року в адміністративній справі №932/1516/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко