10 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/16455/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Боженко Н.В.) в адміністративній справі №160/16455/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Емвострой» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
04.06.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Емвострой» звернулось до суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач-1), Державної податкової служби України (далі - відповідач-2), в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №12743168/34718049 від 14.04.2025 року про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 7 від 24.03.2025 року, що складена Товариством з обмеженою відповідальністю «Емвострой»;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 7 від 24.03.2025 року, що складена Товариством з обмеженою відповідальністю «Емвострой», датою її фактичного отримання податковим органом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року позов задоволено.
02.09.2025 представником позивача через підсистему «Електронний суд» подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, яка обґрунтована необхідністю розподілу судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Емвострой» задоволено частково.
Стягнуто з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Емвострой» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень (три тисячі гривень 00 копійок).
Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні клопотання позивача відмовити.
В апеляційній скарзі зазначає, що заявлені витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн., враховуючи складність справи, розгляд справи без виклику сторін, та ціну позову є не співмірними із складністю справи та об'ємом виконаних адвокатом робіт. Контролюючий орган вказує, що надані позивачем документи щодо обґрунтування витрат на правничу допомогу складені на підставі розрахунків самого позивача та/або адвоката позивача, не підтверджені об'єктивними та належними доказами. З огляду на зазначене, вважає, що позивачем до матеріалів судової справи не надано жодного належного та об'єктивного доказу на підтвердження того, що гонорар адвоката є розумним та враховує дійсно витрачений адвокатом час щодо підготовки у даній справі.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні.
Відповідач-2 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.
Перевіривши обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що у позові позивачем заявлено вимогу про розподіл судових витрат у тому числі на правничу допомогу.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу Товариством з обмеженою відповідальністю «Емвострой» надано до суду:
1) Договір про надання правничої (правової) допомоги від 05.09.2024 року №1 (далі - Договір);
2) Додаткова угода від 01.05.2025 року №4 до Договору (далі - Додаткова угода);
3) Акт надання правничої (правової) допомоги від 02.09.2025 року б/н по Договору (далі - Акт).
Договором погоджено надання позивачу правничої допомоги. За п. 4.1., 4.3. Договору гонорар визначається додатковою угодою, а факт надання послуг підтверджується актом.
Додатковою угодою погоджено надання позивачу правничої допомоги саме в даній справі - вказано послугу з «допомоги щодо судового оскарження» конкретного рішення відповідача, яке було предметом оскарження. Вартість послуги визначено як 10000,00 грн. Гонорар підлягає сплати через 7 днів після підписання акту.
Згідно Акту позивачу надано послуги загальною вартістю 10000,00 грн:
1) аналіз документів;
2) аналіз законодавства;
3) консультація;
4) складання та подання позову;
5) складання та подання заперечення проти заяви про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження;
6) аналіз відзивів;
7) складання та подання відповіді на відзив.
Суд першої інстанції ухвалюючи рішення про часткове задоволення заяви та стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00грн враховував критерій реальності витрат, розумності розміру, співмірності, тощо.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).
Згідно з п.п. 1, 2 ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).
Згідно з п.п. 6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 року у справі № 320/3271/19.
Таким чином, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Колегія суддів звертає увагу на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Надаючи оцінку співмірності заявленої до стягнення суми понесених витрат із критеріями, встановленими ч.5 ст.134 КАС України колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за характером спірних правовідносин, предметом доказування та складом учасників вказана адміністративна справа є справою незначної складності (малозначна справа). До того ж її розгляд здійснено у спрощеному порядку без виклику сторін та без проведення судового засідання.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції здійснено оцінку обґрунтованості суми компенсації витрат на правничу допомогу, у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, з урахуванням категорії складності, зважаючи на характер спірних правовідносин, та перелік наданих послуг, є вірними висновки суду першої інстанції про те, що стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області підлягають витрати на правничу допомогу саме у розмірі 3000,00грн. При цьому доводи скаржника з приводу того, що позивачем до позовної заяви не додано з передбачених статтею 134 КАС України документів, а присуджені судом витрати на правову допомогу є не співмірними зі складністю справи, обсягом робіт та витраченим часом є необґрунтованими.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведених вище обставин та нормативно-правових обґрунтувань, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задоволенню не підлягає, у зв'язку з чим підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року в адміністративній справі №160/16455/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 10 грудня 2025 року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак