10 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/12631/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Серьогіна О.В.) в адміністративній справі №160/12631/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техімпорт Маркет» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -
01.06.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Техімпорт Маркет» звернулось до суду із позовною заявою до Львівської митниці, в якій просило суд визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці №UA209000/2025/000135/2 від 29.04.2025 про коригування митної вартості товарів за ВМД 25UA209190010614U2.
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на порушення відповідачем вимог ст.ст. 53, 54, 55, 57, 58 Митного кодексу України при винесенні оскаржуваного рішення зазначає наступне. За результатами процедури консультації вбачається суто формальний підхід митного органу до митної процедури, що межує із надмірним формалізмом та зводиться до створення штучних підстав для завищення митної вартості товарів. Крім того, зазначає, що зазначене рішення прийнято митним органом всупереч чинному законодавству в сфері митної справи, а саме не взято до уваги докази, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, натомість митний орган неправомірно акцентував увагу на другорядних документах (ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України), які можуть застосовуватися лише після обґрунтування недостатності першорядних документів (ч. 2 cт. 53 Митного кодексу України), чого митним органом зроблено не було. Враховуючи викладене, рішення не відповідає вимогам закону за формою та змістом, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року позов задоволено.
Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.
Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні.
В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 28.04.2025 року позивачем до відділу митного оформлення Львівської митниці шляхом подання митної декларації (далі - МД) №25UA209190010614U2 задекларовано товар, а саме шини загальною кількістю 266 шт. на загальну суму 39 628,00 доларів США.
Даний товар поставлявся на підставі зовнішньоекономічного контракту №TRI-2612 від 26.12.2024 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техімпорт Маркет» та TRIANGLE TYRE CO. LTD (Китайська Народна Республіка) та укладеної до нього специфікацій № 1 від 13.01.2025 року на суму 546790,30 доларів США, інвойсу №12242006196-3 від 25.02.2025 року на суму 110507,00 доларів США, специфікації № 11 до інвойсу №12242006196-3 від 25.02.2025 року.
Митна вартість товару заявлена декларантом позивача за основним методом відповідно до ст. 58 Митного кодексу України.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем надано наступні документи: прямий контракт № TRI-2612 від 26.12.2024 року, укладений між ТОВ «Техімпорт Маркет» та TRIANGLE TYRE CO. LTD (Китайська Народна Республіка) та укладені до нього Специфікації №1 від 13.01.2025р., а також відповідний інвойс №12242006196-3 від 25.02.2025 року на суму 1 10 507,00 доларів США та Специфікації №11 до інвойсу № 12242006196- 3 від 25.02.2025 р. на суму 39 628,40 доларів США (шини загальною кількістю 266 шт.), пакувальний лист №12242006196-3 від 25.02.2025 року, комерційна пропозиція 12242006196-3 від 03.02.2025 року, платіжні інструкції в іноземній валюті №11 від 23.01.2025 року на суму 360 000,00 доларів США та №15 від 27.02.2025 року на суму 63 318,90 доларів США які підтверджують оплату товару, рахунок №UA 10004134 від 24.04.2025 року на оплату морського фрахту та оплату транспортних послуг на суму 238 773,11 грн. в тому числі за межами України на суму 219 253,57 грн, довідка від ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» №SIEV00143590 від 24.04.2025 року про вартість послуг з доставки вантажу, договір №GS-026185 від 22.01.2025 року, договір №2412/24 від 24.12.2024 року, додаткова угода від 19.04.2025 року до договору№2412/24 від 24.12.2024 року, договір №TRI-2612 від 26.12.2024 року, митна декларація країни відправлення №420420250000050454, коносамент WMSS25020893 від 25.02.2025 року, CMR №SIEV0014359.3 від 24.04.2025 року, сертифікат відповідності № UA.014.9063-25 від 28.02.2025 року які в повній мірі підтверджують вартість товару, його оплату, вартість транспортних витрат та дають змогу провести ідентифікацію ввезеного товару.
Відповідно до статті 53 МКУ митницею були додатково витребувані від позивача наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У відповідь на дане повідомлення позивачем було надано відповідь за вих. № 28/04- 2025-2 від 28.04.2025 року. Також позивач просив завершити митне оформлення товарів на підставі ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України.
29.04.2025 позивачем було отримано рішення №UA209000/2025/000135/2 від 29.04.2025 року Львівської митниці про коригування митної вартості товарів за ВМД 25UA209190010614U2. Скориговано митну вартість шляхом застосування методу 2ґ.
Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД №25UA100110520870U4 від 28.01.2025 року, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (шини....) становить 3,015680 дол. США/кг. Коригування на умови поставки, розмір партії товару та комерційні рівні не здійснювалося.
Не погоджуючись із здійсненим відповідачем коригуванням митної вартості імпортованого товарів, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку про їх обґрунтованість, оскільки надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Суд апеляційної інстанції погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 ст. 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з ч.1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Приписами частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Апеляційний суд зазначає, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачі. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Зауваження митного органу про те, у п.5 контракту від №TRI- 2612 від 26.12.2024 йдеться про наявність пакування та маркування, відомостей щодо включення вартості пакування та маркування, яка є складовою митної вартості товару, не надано позивачем, були вірно відхилені судом першої інстанції, оскільки контрактом №TRI-2612 від 26.12.2024 дійсно не передбачено виокремлення вартості пакування та маркування від загальної вартості предмету контракту. Відтак колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що вартість пакування та маркування входить до загальної вартості товару, що декларується та визначена у митній декларації у графі 22.
Також, суд першої інстанції вірно визнав помилковим твердження митного органу, що декларантом не підтверджено оплату товару, не надано всі специфікації, на які є посилання в платіжних інструкціях, з огляду на таке.
Як вбачається з контракту №TRI-2612 від 26.12.2024 та Специфікації №1 від 13.01.2025, оплата за товар проводиться на умовах 100% оплати.
З митної декларації та з оскаржуваного рішення чітко вбачається, що в ході митного оформлення декларантом на підтвердження оплати за товар були надані банківські платіжні інструкції в іноземній валюті №11 від 23.01.2025 та №15 від 27.02.2025.
Надані до митного оформлення платіжні інструкції №11 від 23.01.2025 про сплату ТОВ «Техімпорт Маркет» коштів компанії Triangle Tyre Co., Ltd, в сумі 360000,00дол. США та №15 від 27.02.2025 - в сумі 63 318.90 дол. США по своїй суті є банківськими платіжними документами, які містять банківські реквізити (надавача платіжних послуг), реквізити платника та отримувача коштів, що дають змогу ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, у гр. 70 «Призначення платежу» платіжної інструкції зазначено, що оплата здійснена згідно із контрактом TRI-2612 від 26.12.2024 та Специфікації №1 від 13.01.2025.
Обґрунтувань причин не врахування вказаних платіжних документів під час митного оформлення відповідачем не зазначено, а оскаржуване рішення не містить.
При цьому колегія суддів суду апеляційної інстанції звертає увагу, що в митній декларації позивача зазначена загальна вартість партії товару, що декларувався 39628,40 дол. США. Отже, декларант мав надати документ, що підтверджує оплату за товар на вказану суму. Відповідно до платіжних інструкцій №11 від 23.01.2025 та №15 від 27.02.2025, які були надані митному органу, декларантом було сплачено 399628,40дол. США.
З огляду на встановлене, колегія суддів вважає, що вказані зауваження відповідача щодо не підтвердження оплати за товар жодним чином не впливають на формування числових складових митної вартості оцінюваного товару. Декларант надав відповідачу платіжні документи разом із митною декларацією, які давали можливість останньому встановити митну вартість оцінюваного товару за ціною контракту.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару
Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 11.06.2019 у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 року у справі №380/6459/20.
Щодо зауважень митниці про експедиторську винагороду та експедиторське обслуговування колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що розмежування послуг та їх оплата в межах договору № GS-026185 від 22.01.2025 на транспортно-експедиторське обслуговування є питанням, що стосується сторін договору, а втручання митного органу у приватно-правові відносини сторін договору є виходом за межі повноважень митного органу.
Щодо інших запитуваних митницею під час проведення консультації додаткових документів, суд зазначає, що виписки з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, в силу положень частини 3 статті 53 Митного кодексу України також є додатковими документами та надаються декларантом за наявності виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, як свідчать встановлені обставини справи, судом першої інстанції надано оцінку доводам митного органу.
По суті вказані відповідачем зауваження в оскаржуваному рішенні носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товарів.
Скаржником не доведено, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за заявленою ціною договору.
Апеляційний суд повторно зазначає, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
В свою чергу, зі змісту матеріалів справи вбачається, що наданих позивачем документів було достатньо для визначення митної вартості товарів і цей перелік відповідає правилам ч. 1 ст. 53 МК України. Таким чином, доводи скаржника про необхідність застосування другорядного (резервного) методу для визначення митної вартості товару, свого підтвердження не знайшли.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішень про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у них відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, містять аналогічні доводи відзиву на позов та носять характер припущень.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування судового рішення відсутні.
Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року в адміністративній справі №160/12631/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 10 грудня 2025 року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак