26 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 466/10524/22
провадження № 61-17155св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Сердюка В. В.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Ситнік О. М., Фаловської І. М.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,
суб'єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Шелінська Юлія Андріївна,
заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 11 квітня 2023 року у складі судді Ковальчука О. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року у складі колегії суддів Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,
Короткий зміст вимог скарги
28 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області (далі - приватний виконавець) Шелінської Ю. А. та зобов'язання вчинити дії.
Скаргу мотивовано тим, що на виконанні у приватного виконавця Шелінської Ю. А. перебуває ВП № НОМЕР_3 щодо примусового виконання виконавчого листа № 1328/3776/12, виданого 16 серпня 2017 року Шевченківським районним судом міста Львова у цивільній справі № 1328/3776/12, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 67 000,00 доларів США основного боргу за договором позики від 01 вересня 2011 року та 1 820,00 грн судових витрат.
Скаржник вказує, що він із 30 листопада 2022 року призваний на військову службу під час мобілізації згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022, маючи військове звання «прапорщик». Це підтверджується копією повістки від 28 листопада 2022 року та довідкою № 197 форми № 5 від 02 грудня 2022 року. Копії зазначених документів заявником надіслані приватному виконавцеві Шелінській Ю. А. цінними листами з описом вкладення.
Приватний виконавець Шелінська Ю. А. отримала докази призову заявника на військову службу під час мобілізації на особливий період, однак не прийняла постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_3, що підтверджується інформацією про виконавче провадження з системи АСВП від 25 грудня 2022 року.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця Шелінської Ю. А. у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_3 щодо примусового виконання виконавчого листа № 1328/3776/12, виданого 16 серпня 2017 року Шевченківським районним судом м. Львова у справі № 1328/3776/12;
- зобов'язати приватного виконавця Шелінську Ю. А. прийняти постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_3 щодо примусового виконання виконавчого листа № 1328/3776/12, виданого 16 серпня 2017 року Шевченківським районним судом м. Львова у справі № 1328/3776/12.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Шевченківський районний суд м. Львова ухвалою від 11 квітня 2023 року скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Зобов'язав приватного виконавця Шелінську Ю. А. прийняти постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_3 щодо примусового виконання виконавчого листа № 1328/3776/12, виданого 16 серпня 2017 року Шевченківським районним судом м. Львова у справі № 1328/3776/12. У задоволенні решти вимог скарги відмовив.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що приватним виконавцем не використано всіх наданих йому повноважень, передбачених частиною першою статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення
ВП № НОМЕР_3, та вважав, що не зупиненням вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні порушуються права заявника (боржника), який перебуває на військовій службі, тому в цій частині задовольнив вимоги скарги.
Відмовляючи у задоволенні скарги в частині визнання протиправною бездіяльності приватного виконавця у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_3, суд першої інстанції керувався тим, що боржник не надав приватному виконавцю достатньо доказів, які б свідчили про проходження ним військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, тому приватним виконавцем вчинені дії в межах ВП № НОМЕР_3, які узгоджуються з вимогами Закону України «Про виконавче провадження».
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись із судовим рішенням суду першої інстанції, стягувач ОСОБА_2 , боржник ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , та приватний виконавець Шелінська Ю. А. оскаржили його в апеляційному порядку.
Львівський апеляційний суд постановою від 19 жовтня 2023 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 11 квітня 2023 року в частині задоволення скарги ОСОБА_1 та зобов'язання приватного виконавця Шелінської Ю. А. прийняти постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_3 щодо примусового виконання виконавчого листа № 1328/3776/12, виданого 16 серпня 2017 року Шевченківським районним судом м. Львова у справі № 1328/3776/12, скасував та в цій частині ухвалив нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги.
В решті ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції в частині відмови у визнанні бездіяльності приватного виконавця Шелінської Ю. А. у ВП № НОМЕР_3 протиправною. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині зобов'язання приватного виконавця Шелінської Ю. А. прийняти постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_3 щодо примусового виконання виконавчого листа № 1328/3776/12, виданого 16 серпня 2017 року Шевченківським районним судом м. Львова у справі № 1328/3776/12, апеляційний суд керувався тим, що наступний етап примусового виконання рішення суду про стягнення боргу не вимагає особистої присутності боржника, у зв'язку з чим відсутня обов'язкова умова для зупинення виконавчого провадження, передбачена пунктом 1 частиною першою статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» щодо неможливості проведення виконавчих дій згідно з умовами військової служби боржника, тому підстави для зупинення виконавчого провадження у цій справі відсутні. ОСОБА_1 не надав доказів, які б свідчили, що умови проходження ним як боржником військової служби унеможливлюють вчинення приватним виконавцем виконавчих дій у межах виконавчого провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
30 листопада 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Дяків В. Б., засобами поштового зв'язку, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 11 квітня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року у цій справі, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року та ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 11 квітня 2023 року в частині відмови у задоволенні вимог скарги скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким вимоги скарги задовольнити у повному обсязі, а в іншій частині ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 11 квітня 2023 року залишити без змін.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що приватний виконавець Шелінська Ю. А. допустила протиправну бездіяльність у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_3 починаючи з 12 грудня 2022 року, яка полягає, що нею не прийнято постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_3.
Також заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосовував пункт 1 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Вказує, що відповідно до повістки від 28 листопада 2022 року та довідки
від 02 грудня 2022 року № 197 форми № 5 заявник призваний на військову службу під час мобілізації згідно указу Президента України від 24 лютого 2022 року
№ 69/2022, маючи військове звання «прапорщик». Бездіяльність приватного виконавця полягає у тому, що отримавши вказані документи, ОСОБА_4 не здійснила будь-яких дій щодо зупинення виконавчого провадження, боржником у якому є ОСОБА_1 . На переконання заявника, граматична побудова норми частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що обставина проходження боржником військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період імперативно зумовлює зупинення виконавцем вчинення виконавчих дій.
Також заявник вказує, що суд апеляційної інстанції у постанові застосував частину першу статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в ухвалі Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 609/210/17.
Провадження у суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 29 січня 2024 року відкрив касаційне провадження за поданою касаційною скаргою, витребував матеріали справи та надав строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
04 березня 2024 року до Верховного Суду надійшли витребувані матеріали справи.
Верховний Суд ухвалою від 22 жовтня 2025 року призначив справу до судового розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Доводи відзивів на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу приватний виконавець Шелінська Ю. А. вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року без змін.
У відзиві на касаційну скаргу стягувач ОСОБА_2 вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що Шевченківський районний суд м. Львова рішенням
від 14 червня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 30 вересня 2013 року, стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 67 000,00 доларів США основного боргу за договором позики від 01 вересня 2011 року та 1 820,00 грн - судових витрат. У стягненні суми інфляційних втрат, пені та 3 % річних - відмовив.
Постановою приватного виконавця Шелінською Ю. А. від 24 жовтня 2017 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 1328/3776/12, виданого 16 серпня 2017 року Шевченківським районним судом м. Львова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 67 000,00 доларів США основного боргу за договором позики від 01 вересня 2011 року та 1 820,00 грн судових витрат.
У процесі вчинення виконавчих дій встановлено, що рухоме майно, а також грошові кошти, на які б можна звернути стягнення, у боржника відсутні, а незначні суми грошових коштів на банківських рахунках є недостатніми для виконання рішення суду.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за боржником ОСОБА_1 зареєстровано майно - квартира, за адресою: АДРЕСА_1 , площею 81,0 кв. м, та нежитлові приміщення 26-27, за адресою: АДРЕСА_2 , площею 81,1 кв. м.
11 серпня 2020 року приватним виконавцем Шелінською Ю. А. прийнято постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_3.
05 серпня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Шелінською Ю. А. прийнято постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № НОМЕР_3.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 15 вересня 2022 року
у справі № 1328/3776/12 задоволено подання приватного виконавця про звернення стягнення на майно боржника, яке не зареєстровано в установленому законом порядку. Звернено стягнення на майно боржника ОСОБА_1 , не зареєстроване у встановленому законом порядку, а саме на 1/2 частини нежитлових приміщень 26-27 площею 81,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , у межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавського листа № 1328/3776/12, виданого 16 серпня 2017 року Шевченківським районним судом м. Львова. Надалі приватним виконавцем передано описане та арештоване майно боржника на примусову реалізацію шляхом проведення електронних торгів.
29 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця Шелінської Ю. А. із заявою, в якій повідомив, що його призвано на військову службу під час мобілізації згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022. Також у заяві довів до відома, що після отримання наказу командира військової частини повідомить приватного виконавця додатково (а. с. 6). Відповідь приватного виконавця на вказану заяву у матеріалах справи відсутня.
ОСОБА_1 також долучив до заяви копію повістки від 28 листопада 2022 року і копію довідки Військової частини НОМЕР_1 від 02 грудня 2022 року № 197 форми № 5 (а. с. 4-9).
Встановлено, що боржник ОСОБА_1 з 30 листопада 2022 року перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_2 та копією довідки № 197 форми № 5 від 02 грудня 2022 року, виданої командиром Військової частини НОМЕР_1 .
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту у частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку:
1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно із частиною першою статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження
і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані
на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Статтею 447 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду із скаргою) визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку передбаченому законом.
За частиною другою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим
Законом.
Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу (пункт 1 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час звернення до суду зі скаргою).
Синтаксичний розбір текстуального змісту цієї норми права дає підстави для висновку, що у цьому випадку словосполучення «якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе» застосовується до обох частин речення, які пов'язані сполучником «або». Натомість сполучник «чи» якраз використаний з метою посилення роздільності перелічуваних підстав. Відповідно, застосовуючи у названій нормі матеріального права сполучник «або», законодавець мав на меті не протиставити одну умову іншій, а вирізнити види проходження боржником військової служби.
Таким чином, конструкція норми пункту 1 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» полягає у тому, що як до першої підстави, так і до другої застосовується умова «якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе».
Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30 листопада
2023 року у справі № 120/875/23 (провадження № К/990/15420/23), від 05 березня 2025 року у справі № 1309/7139/12 (провадження № 61-12794св24).
Отже, результат аналізу наведеної правової норми свідчить, що нею передбачено три умови, за наявності яких виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій:
1) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе, або
2) якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе, чи
3) на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.
Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Щодо вимог скарги в частині визнання протиправною бездіяльності приватного виконавця
В цій частині скарга мотивована тим, що приватний виконавець Шелінська Ю. А., отримавши докази призову заявника на військову службу під час мобілізації
на особливий період, не прийняла постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_3.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні вимог скарги в цій частині, зазначив, що боржник не надав приватному виконавцю достатньо доказів, які б свідчили про проходження ним військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, тому приватним виконавцем вчинені дії в межах ВП № НОМЕР_3, які узгоджуються з вимогами Закону України «Про виконавче провадження».
Водночас такі висновки судів першої та апеляційної інстанції не відповідають матеріалам справи.
Суди встановили, що 29 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця Шелінської Ю. А. із заявою, в якій повідомив що його призвано
на військову службу під час мобілізації згідно з Указом Президента України
від 24 лютого 2022 року № 69/2022. Крім того, заявник довів до відома, що після отримання наказу командира військової частини повідомить приватного виконавця додатково (а. с. 6).
Відповідно до цінного листа з описом вкладення від 01 грудня ОСОБА_1 надіслав приватному виконавцю Шелінській Ю. А. копію повістки від 28 листопада 2022 року, а цінним листом з описом вкладення від 07 грудня 2022 року - копію довідки Військової частини НОМЕР_1 від 02 грудня 2022 року № 197 форми № 5 за підписом командира частини ОСОБА_5 , згідно з якою прапорщик ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 з 30 листопада 2022 року.
Вказане поштове відправлення отримано приватним виконавцем Шелінською Ю. А. 12 грудня 2022 року, що підтверджується роздруківкою поштового відправлення № 7903515033659 від 25 грудня 2022 року (а. с. 7-9).
Матеріали справи не містять наслідків процесуального реагування приватного виконавця Шелінської Ю. А. на заяву ОСОБА_1 від 29 листопада 2022 року.
Відповідно до стаття 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За частиною першою статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, засад верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об1єктивності; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно із частиною першою статті 5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець під час професійної діяльності керується принципом верховенства права та діє виключно відповідно до закону.
У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2025 року у справі № 490/95/22 (провадження № 61-2520св25) зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово визначала, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов'язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи. Самі по собі строки поза зв'язком з конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 червня 2017 року у справі № 12-1393а17 і постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі № П/9901/137/18 (800/426/17) та від 27 лютого 2020 року у справі № 800/304/17».
З урахуванням того, що ОСОБА_1 приватному виконавцю Шелінській Ю. А. надав належні та достатні докази перебування на військовій службі, про що заявник зазначив у заяві, надісланій приватному виконавцю, яка повинна була вчинити дії щодо процесуального реагування на вказану заяву, однак не зробила цього, тобто допустила протиправну бездіяльність, а також зважаючи на те, що у справі не вимагається встановлення обставин справи в цій частині, які суди встановили у повному обсязі, але не застосували норми матеріального права, які підлягали застосуванню, колегія суддів доходить висновку про задоволення вимог скарги ОСОБА_1 у частині визнання протиправною бездіяльності приватного виконавця.
Щодо вимог скарги в частині зобов'язання приватного виконавця прийняти постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні
Звертаючись зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця, заявник просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця Шелінської Ю. А. у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_3 щодо примусового виконання виконавчого листа № 1328/3776/12, виданого 16 серпня 2017 року Шевченківським районним судом м. Львова у справі № 1328/3776/12;
- зобов'язати приватного виконавця Шелінську Ю. А. прийняти постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_3 щодо примусового виконання виконавчого листа № 1328/3776/12, виданого 16 серпня 2017 року Шевченківським районним судом м. Львова у справі № 1328/3776/12.
Суд апеляційної інстанції, встановивши, що:
у процесі вчинення виконавчих дій встановлено, що рухомого майна, а також грошових коштів, на які б можна було звернути стягнення з боржника немає,
а незначні суми грошових коштів на банківських рахунках є недостатніми
для виконання рішення суду;
згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно,
за боржником ОСОБА_1 зареєстровано майно - квартира, за адресою:
АДРЕСА_1 , площею 81,0 кв. м, та нежитлові приміщення 26-27, за адресою: АДРЕСА_2 , площею 81,1 кв. м;
11 серпня 2020 року приватним виконавцем Шелінською Ю. А. прийнято постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_3;
05 серпня 2022 року приватним виконавцем Шелінською Ю. А. прийнято постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № НОМЕР_3;
ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 14 вересня 2022 року
у справі № 1328/3776/12 задоволено подання приватного виконавця про звернення стягнення на майно боржника, яке не зареєстровано в установленому законом порядку, та звернено стягнення на майно боржника ОСОБА_1 , не зареєстроване у встановленому законом порядку, а саме на 1/2 частки нежитлових приміщень 26-27 площею 81,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , у межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавського листа № 1328/3776/12, виданого 16 серпня 2017 року Шевченківським районним судом м. Львова;
надалі приватним виконавцем передано описане та арештоване майно боржника на примусову реалізацію шляхом проведення електронних торгів, -
дійшов висновку про те, що наступний етап примусового виконання рішення суду про стягнення боргу не вимагає особистої присутності боржника, у зв'язку з цим відсутня обов'язкова умова для зупинення виконавчого провадження, передбачена пунктом
1 частиною першою статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» щодо неможливості проведення виконавчих дій згідно з умовами служби боржника, тому відсутні підстави для задоволення скарги.
Апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 не є стягувачем у межах ВП № НОМЕР_3 із примусового виконання виконавчого листа № 1328/3776/12, виданого 16 серпня 2017 року Шевченківським районним судом м. Львова, а тому зупинення виконавчих дій не є безумовною підставою для прийняття приватним виконавцем постанови про зупинення виконавчих дій за його заявою.
Суд апеляційної інстанції також вказав, що заявник не надав доказів, які б свідчили, що умови проходження боржником військової служби унеможливлюють вчинення приватним виконавцем виконавчих дій у межах виконавчого провадження.
Колегія суддів не може погодитися з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у цій частині з огляду на таке.
Відповідно до статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець приймає постанову.
За частиною першою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.
Згідно з Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року № 1301/29431 (далі - Порядок) електронні торги - це продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
Відповідно до пунктів 3, 4 розділу II Порядку виконавець у строк не пізніше п'яти робочих днів після ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує заявку на реалізацію арештованого майна, яка містить інформацію, передбачену абзацами третім-шістнадцятим пункту 2 цього розділу.
За таких обставин помилковим є твердження апеляційного суду про те, що наступний етап примусового виконання рішення суду про стягнення боргу не вимагає особистої присутності боржника, оскільки виконавець зобов'язаний повідомити боржника про результати оцінки майна, тому, враховуючи те, що боржник перебуває на військовій службі, його участь у проведенні реалізації його майна на прилюдних торгах є обов'язковою. Крім того, боржник має право оскаржити в судовому порядку як результати проведеної оцінки арештованого майна, так і результати реалізації арештованого майна.
Також колегія суддів звертає увагу, що у пункті 117 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 (провадження № 14-74цс25), яка в силу вимог статті 400 ЦПК України є застосовною під час касаційного розгляду цієї справи, викладено такий висновок: «117. Отже, під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України та в пункті 5 частини першої статті 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого:
1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»;
2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;
3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні».
Зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень полягає у відстроченні виконання судового рішення на певний строк, має відповідати принципу верховенства права та здійснюватися у випадках і на підставі, визначених законом. Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).
Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації в особливий період, згідно з умовами служби (враховуючи висновки викладені у абзаці 2 пункті 117 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22, провадження № 14-74цс25) військова частина, в якій боржник проходить військову службу, переведена на воєнний стан, що унеможливлює проведення виконавчих дій.
Дотримуючись балансу інтересів сторін у виконавчому провадженні, колегія суддів зазначає, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід'ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні
у зв'язку з унесенням Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено,
що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Водночас норми пункту 1 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», які визначають зупинення виконавчих дій у випадку, якщо однією із сторін виконавчого провадження є особа, яка перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації, забезпечує дотримання фундаментальних засад виконавчого провадження, встановлених статтею 2 Законом України «Про виконавче провадження», а саме: права на справедливість, неупередженість, об'єктивність та забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців у виконавчому провадженні. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців під час проведення виконавчих дій. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов'язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Отже, постанова суду апеляційної інстанції в частині вирішення вимог скарги про зобов'язання приватного виконавця прийняти постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_3 підлягає скасуванню, а ухвала суду першої інстанції в означеній частині - зміні в мотивувальній частині з урахуванням мотивів, викладених у цій постанови.
За таких обставин касаційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині вирішення вимог скарги про визнання протиправною бездіяльності приватного виконавця скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення вимог скарги в означеній частині. У частині вирішення вимог скарги про зобов'язання приватного виконавця прийняти постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалу суду першої інстанції в цій частині змінити у мотивувальній частині в редакції цієї постанови, а в решті ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За положеннями пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. За частиною четвертою статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Згідно із статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Враховуючи наведене, колегія суддів виснує, що:
касаційна скарга підлягає задоволенню частково;
ухвала Шевченківського районного суду м. Львова від 11 квітня 2023 року та постанова Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року суду в частині вирішення вимог скарги про визнання протиправною бездіяльності приватного виконавця підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про задоволення вимог скарги;
у частині вирішення вимог скарги про зобов'язання приватного виконавця прийняти постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні постанова Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року підлягає скасуванню, ухвала Шевченківського районного суду м. Львова від 11 квітня 2023 року підлягає зміні у мотивувальній частині з викладенням її в означеній частині в редакції цієї постанови;
в решті ухвала Шевченківського районного суду м. Львова від 11 квітня 2023 року у частині вирішення вимог скарги про зобов'язання приватного виконавця прийняти постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні підлягає залишенню без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У підпункті «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України зазначено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Відповідно до частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 01 січня 2022 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 684,00 грн. Відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Матеріали справи не містять доказів сплати ОСОБА_1 судового збору за звернення до суду першої інстанції зі скаргою та за подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
За подання до суду касаційної скарги на ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 536,80 грн.
Ураховуючи, що за результатами касаційного перегляду судових рішень скаргу ОСОБА_1 , з урахуванням зміни мотивів ухвали суду першої інстанції, задоволено, тому з приватного виконавця на користь ОСОБА_1 підлягають відшкодування судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в суді касаційної інстанції, у розмірі 536,80 грн.
Керуючись статтями 141, 400, 401, 409, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Дяків Володимир Богданович, задовольнити частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 11 квітня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року в частині вирішення вимог скарги про визнання протиправною бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_3 щодо примусового виконання виконавчого листа № 1328/3776/12, виданого 16 серпня 2017 року Шевченківським районним судом м. Львова у справі № 1328/3776/12.
Постанову Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року у частині вирішення вимог скарги про зобов'язання приватного виконавця Шелінської Юлії Андріївни прийняти постанову про зупинення вчинення виконавчих дій
у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_3 щодо примусового виконання виконавчого листа № 1328/3776/12, виданого 16 серпня 2017 року Шевченківським районним судом м. Львова у справі № 1328/3776/12, скасувати, ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 11 квітня 2023 року - змінити
у мотивувальній частині з викладенням її в цій частині в редакції цієї постанови.
В решті ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 11 квітня 2023 року
у частині вирішення вимог скарги про зобов'язання приватного виконавця прийняти постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні, залишити без змін.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 536,80 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. В. Сердюк
Судді: В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська