02 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/4545/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Антонової Г. І. (адвокат),
відповідача - Тєплової В. С. (у порядку самопредставництва),
розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 (суддя Бойко Р. В.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 (головуючий - Яценко О. В., судді Коробенко Г. П., Хрипун О. О.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська енергетична сервісна компанія"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення заборгованості у розмірі 15 937 282,55 грн.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. 10.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська енергетична сервісна компанія" (далі - ТОВ "Українська енергетична сервісна компанія", Товариство, СВБ (сторона, відповідальна за баланс), позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго", Компанія, Оператор (ОСП), відповідач) про стягнення з відповідача 15 937 282,55 грн, з яких: 15 628 661,44 грн основного боргу за договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 26.10.2021 № 2187-01024 (далі - договір врегулювання небалансів від 26.10.2021, договір № 2187-01024); 115 438,40 грн пені, 98 301,84 грн інфляційних втрат, 3 % річних у сумі 94 880,87 грн, посилаючись на положення статей 526, 530, 549, 612, 634, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 193, 230 Господарського кодексу України, чинного до 27.08.2025 (далі - ГК України), статей 1, 4, 52 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 1.3.2, 4.2.1, 7.3.1, 7.3.2, 7.8.2 Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила ринку).
2. Позовна заява обґрунтовується невиконанням ПрАТ "НЕК "Укренерго" в установлений договором № 2187-01024 строк зобов'язання з оплати послуг врегулювання небалансів електричної енергії за період із 01.12.2024 по 31.01.2025 (далі - спірний період), унаслідок чого в Компанії виникла заборгованість у сумі 15 628 661,44 грн, на яку нараховано спірні суми пені, інфляційних втрат і 3 % річних.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2025, позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на користь ТОВ "Українська енергетична сервісна компанія" 15 628 661,44 грн боргу, 98 301,84 грн інфляційних втрат і 3 % річних у сумі 94 880,87 грн. В іншій частині (щодо стягнення 115 438,40 грн пені) в задоволенні позову відмовлено.
4. Рішення та постанова мотивовані посиланням на положення статті 61 Конституції України, статей 525, 526, 530, 549, 610- 612, 614, 625, 634, 901- 903 ЦК України, статей 193, 230 ГК України, статей 1, 4, 52, 68, 70, 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 7.3.2, 7.7.3, 7.8.1, 7.3.2, 7.8.2 Правил ринку, підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" (далі - постанова НКРЕКП № 332), статей 13, 14, 74, 165, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що:
1) строк виконання грошового зобов'язання з оплати послуг за договором № 2187-01024, наданих Товариством у спірний період, настав і Оператор не заперечує ані факту надання таких послуг, ані їх вартості;
2) ураховуючи висновки щодо застосування норм статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" та статті 625 ЦК України (в контексті того, що відповідача (боржника) не позбавлено можливості здійснити перерахування коштів на рахунок зі спеціальним режимом використання з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов'язань, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, запровадженого у зв'язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права), викладені в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21, від 08.06.2022 у справі № 910/6636/21, від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21, від 18.10.2022 у справі № 910/6578/21, від 16.04.2025 у справі № 910/12312/24, та зважаючи на факт прострочення оплати наданих послуг і правильність здійсненого позивачем розрахунку сум 3 % річних та інфляційних втрат, правомірним є нарахування Товариством 98 301,84 грн інфляційних втрат і 3 % річних у сумі 94 880,87 грн;
3) ураховуючи висновок щодо застосування норми підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП № 332 (в контексті того, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені між учасниками ринку електричної енергії відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії"), сформульований в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22, немає підстав для нарахування та стягнення з Компанії пені за порушення зобов'язань, яке відбулося під час дії в Україні воєнного стану.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ПрАТ "НЕК "Укренерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 15 628 661,44 грн боргу, 98 301,84 грн інфляційних втрат, 3 % річних у сумі 94 880,87 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, наголошуючи на наявності достатніх підстав для відступлення від висновків щодо застосування положень статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" та статті 625 ЦК України, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/6636/21 та в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21, яке (відступлення) відповідач аргументує тим, що, виходячи зі змісту абзацу 6 пункту 7.3.2 Правил ринку (в редакції, чинній з 01.07.2024), який у співвідношенні з нормами ЦК України та ГК України, є спеціальним нормативним актом, оператор системи передачі перераховує кошти виключно з рахунку зі спеціальним режимом використання, в зв'язку з чим, на думку скаржника, не передбачено можливості здійснення розрахунків за поставлену електричну енергію на балансуючому ринку з інших рахунків, аніж із спеціальним режимом використання.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
7. ТОВ "Українська енергетична сервісна компанія" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові, зокрема, посилається на сталість правової позиції Верховного Суду в подібних правовідносинах, викладеної в постановах Верховного Суду від 23.04.2025 у справі № 910/5201/24 (між тими самими сторонами), від 17.09.2025 у справі № 910/62/25, від 08.10.2025 у справі № 910/7701/23, а також звертає увагу на те, що в постанові у справі № 910/62/25 Верховний Суд вже відхиляв зазначені скаржником аргументи на обґрунтування підстав для відступлення від правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/6636/21 та в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.11.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "НЕК "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 у справі № 910/4545/25 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 02.12.2025.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
9. 26.10.2021 між ТОВ "Українська енергетична сервісна компанія" (далі - СВБ) і ПрАТ "НЕК "Укренерго" (далі - Оператор, ОСП) укладено договір № 2187-01024, за умовами пунктів 1.3, 1.4, 1.5 якого СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи. Оператор врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами ринку. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку.
У пунктах 2.1, 2.2 договору врегулювання небалансів від 26.10.2021 сторони погодили, що вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються Адміністратором розрахунків (далі - АР) для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього Договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. За підсумками місяця визначається індикативна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, що розраховується шляхом ділення загальної вартості небалансів електричної енергії на загальний обсяг небалансів електричної енергії. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.
За змістом пункту 4.2 договору № 2187-01024 у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань після підписання сторонами акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01 % за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктами 5.1, 5.6, 5.9, 5.10 договору врегулювання небалансів від 26.10.2021 передбачено, що формування ОСП декадних звітів СВБ, місячних звітів СВБ, позапланових звітів СВБ, звітів про коригування, забезпечення СВБ коштів на рахунку ескроу СВБ відповідно до них, формування актів та списання ОСП коштів з рахунків ескроу СВБ на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ОСП здійснюються відповідно до процедур та у строки, визначені Правилами ринку та цим договором. Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку. ОСП формує та направляє акт купівлі-продажу до СВБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Підписання акта відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з накладанням КЕП (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом)), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та розміщений у мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/, або у паперовій формі шляхом підписання уповноваженою особою Акта (у разі неможливості підпису в електронній формі). Сторонами має бути забезпечена можливість здійснення електронного документообігу шляхом реєстрації у системі, яка забезпечує функціонування електронного документообігу. Протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ акта СВБ розглядає та повертає ОСП один примірник акта, підписаного зі своєї сторони. Акт повинен бути підписаний сторонами в один і той самий спосіб. У разі незгоди із розрахунками ОСП відповідно до акта СВБ протягом двох робочих днів надсилає ОСП обґрунтовані зауваження щодо цього акта та ініціює спір відповідно до норм чинного законодавства. До здійснення коригування обсяг та вартість електричної енергії визначається за даними, зазначеними в акті. Якщо СВБ протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ акта не ініціював спір та не направив до ОСП підписаний зі сторони СВБ примірник акта, то такий акт вважається підписаним СВБ. СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП примірник підписаного зі своєї сторони акта купівлі-продажу у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП).
Згідно з пунктами 9.1, 9.2, 10.1- 10.3 договору № 2187-01024 цей договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви-приєднання до цього договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання. Після реєстрації учасника ринку ОСП зобов'язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру. Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони у строк не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах. Цей договір може бути змінений ОСП в односторонньому порядку у разі внесення Регулятором змін до типового договору про врегулювання небалансів електричної енергії, який є додатком 1 до Правил ринку. У такому випадку зміни до цього договору вносяться ОСП протягом 10 днів з дня набрання ними чинності. Договір зі змінами оприлюднюється на вебсайті ОСП. Якщо учасник ринку не ініціював розірвання цього договору протягом одного місяця з дати набрання чинності змінами, вважається, що він погодився зі зміненим договором.
10. 13.01.2025 сторонами шляхом накладення ЕЦП підписано акт № СВБ_02_2024_12_2178 купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів згідно з договором № 2187-01024.
За наслідками постачання та врегулювання небалансів, зарахування зустрічних однорідних вимог, сума коштів, яка підлягає оплаті зі сторони Оператора за електричну енергію для врегулювання небалансів відповідно до цього акта купівлі-продажу електричної енергії, становить 12 287 730,58 грн, у т. ч. ПДВ 2 047 955,10 грн.
11. 11.01.2025 на електронну адресу Товариства надійшло повідомлення Компанії про формування місячного звіту за період із 01.12.2024 по 31.12.2024, тобто сума зобов'язання відповідача зі сплати на користь позивача становила 12 287 730,58 грн із ПДВ.
25.02.2025 на електронну адресу позивача надійшло повідомлення відповідача про формування звіту коригування за період із 01.12.2024 по 31.12.2024, згідно з яким сума зобов'язання ПрАТ "НЕК "Укренерго" за цим звітом становила 12 285 336,52 грн із ПДВ.
12. Акт коригування № СВБ_К_03_2024_12_2187 до акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів від 31.12.2024 № СВБ_02_2024_12_2187 згідно з договором № 2187-01024 складено 25.02.2025 та підписано сторонами 26.02.2025 шляхом накладення ЕЦП.
За наслідками процедури коригування щодо постачання та врегулювання небалансів, зарахування зустрічних однорідних вимог, сума коштів, яка підлягає оплаті Компанією за електричну енергію для врегулювання небалансів, відповідно до цього акта коригування становить 12 285 336,51 грн, у т. ч. 2 047 556,08 грн ПДВ.
Таким чином, згідно із вказаними звітами та актами загальна сума зобов'язання ПрАТ "НЕК "Укренерго" перед ТОВ "Українська енергетична сервісна компанія" за грудень 2024 року становить 12 285 336,51 грн із ПДВ.
13. 12.02.2025 сторонами шляхом накладення ЕЦП підписано акт № СВБ_02_2025_01_2178 купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів згідно з договором № 2187-01024.
За наслідками постачання та врегулювання небалансів, зарахування зустрічних однорідних вимог, сума коштів, яка підлягає оплаті Оператором за електричну енергію для врегулювання небалансів, відповідно до цього акта купівлі-продажу електричної енергії становила 3 235 197,65 грн, у т. ч. ПДВ 539 199,61 грн.
14. 11.02.2025 на електронну адресу Товариства надійшло повідомлення Компанії про формування місячного звіту за період із 01.01.2025 по 31.01.2025.
24.03.2025 на електронну адресу позивача надійшло повідомлення відповідача про формування звіту коригування за період з 01.01.2025 по 31.01.2025, згідно з яким сума зобов'язання ПрАТ "НЕК "Укренерго" становила 3 343 324,92 грн з ПДВ.
15. Акт коригування № СВБ_К_03_2025_01_2187 до акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів від 31.01.2025 № СВБ_02_2025_01_2187 згідно з договором № 2187-01024 складено 24.03.2025 та підписано сторонами 25.03.2025 шляхом накладення ЕЦП.
За наслідками процедури коригування щодо постачання та врегулювання небалансів, зарахування зустрічних однорідних вимог, сума коштів, яка підлягає оплаті Оператором за електричну енергію для врегулювання небалансів, відповідно до цього акта коригування становила 3 343 324,92 грн, у т. ч. 557 220,82 грн ПДВ.
Таким чином, Товариство в грудні 2024 року надало Компанії послугу з врегулювання небалансів вартістю 12 285 336,51 грн, а в січні 2025 року - послугу вартістю 3 343 324,92 грн.
Позиція Верховного Суду
16. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оскільки вимоги поданої касаційної скарги стосуються незгоди відповідача із рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції саме в частині задоволення позовних вимог про стягнення 15 628 661,44 грн боргу, 98 301,84 грн інфляційних втрат, 3 % річних у сумі 94 880,87 грн і виключно в цій частині рішення суду першої інстанції було предметом апеляційного оскарження та перегляду, то колегія суддів здійснює касаційний перегляд зазначених судових рішень лише у відповідній частині.
17. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
18. В основу висновку судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 15 628 661,44 грн основного боргу за договором врегулювання небалансів від 26.10.2021, 98 301,84 грн інфляційних втрат і 3 % річних у сумі 94 880,87 грн покладено сформульований в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21, від 08.06.2022 у справі № 910/6636/21, від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21, від 18.10.2022 у справі № 910/6578/21, від 16.04.2025 у справі № 910/12312/24 правовий висновок про те, що відповідача (боржника) не позбавлено можливості здійснити перерахування коштів на рахунок зі спеціальним режимом використання з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов'язань, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, запровадженого у зв'язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права.
19. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
20. Відповідно до частини 2 статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" покупці електричної енергії, які купують електричну енергію в електропостачальників, вносять плату за отриману електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника в одному з уповноважених банків.
Частиною 4 статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, в яких виникли зобов'язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в уповноважених банках. Кошти з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оператора системи передачі перераховуються відповідно до правил ринку на: 1) поточні рахунки постачальників послуг з балансування та сторін, відповідальних за баланс, крім електропостачальників; 2) поточні рахунки із спеціальним режимом використання електропостачальників; 3) поточний рахунок оператора системи передачі. З метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка.
21. Згідно з пунктом 7.3.2 Правил ринку (в редакції, чинній з 01.07.2024), на необхідність пріоритетного застосування абзацу 6 якого в співвідношенні з положеннями ЦК України та ГК України посилається скаржник, для формування місячного звіту СВБ Адміністратор комерційного обліку (далі - АКО) на дев'ятий день місяця, наступного за розрахунковим, надає АР сертифіковані дані комерційного обліку за розрахунковий місяць. АР через СУР, на одинадцятий календарний день місяця, наступного за розрахунковим, формує місячний звіт СВБ та надсилає на електронну адресу СВБ повідомлення про формування місячного звіту СВБ. СВБ зобов'язана впродовж двох робочих днів із дня отримання повідомлення про формування місячного звіту СВБ забезпечити на рахунку ескроу СВБ наявність коштів, вільних від інших зобов'язань з оплати поточної заборгованості СВБ та погашення простроченої заборгованості СВБ в обсязі, достатньому для оплати СВБ небалансів відповідно до місячного звіту СВБ. З урахуванням даних місячного звіту СВБ оформлюється акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів у порядку, встановленому договором про врегулювання небалансів електричної енергії. АР о 08:00 на третій робочий день з дня надсилання повідомлення про формування місячного звіту СВБ перераховує з рахунку ескроу СВБ на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ОСП кошти в обсязі, достатньому для оплати СВБ небалансів відповідно до акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів. Якщо за результатами місячного звіту СВБ має відбутись списання для АР (нарахування для СВБ), АР на четвертий робочий день з дня надсилання повідомлення про формування місячного звіту СВБ перераховує з рахунку зі спеціальним режимом використання ОСП кошти на рахунок СВБ відповідно до акта купівлі-продажу небалансів електричної енергії. У разі недостатності на рахунку ескроу СВБ коштів, вільних від інших зобов'язань з оплати поточної заборгованості СВБ та погашення простроченої заборгованості СВБ в обсязі, достатньому для оплати СВБ небалансів відповідно до акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів, АР вживає заходів, передбачених главою 1.7 розділу I цих Правил.
22. Суд першої інстанції на обґрунтування оскаржуваного рішення послався на викладений в пункті 5.24 постанови від 08.06.2022 у справі № 910/6636/21 висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, що зі статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" вбачається, що її зміст не містить імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, навпаки, передбачено можливість відповідача для належного виконання грошових зобов'язань вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, що в свою чергу свідчить про те, що відповідач (боржник) не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов'язань. Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати за договором.
23. У свою чергу, суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи оскаржувану постанову, послався на сформульовані в пунктах 17.19- 17.23 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 такі висновки щодо комплексного застосування норм статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" та статті 625 ЦК України в подібних правовідносинах:
"17.19. Пунктом 4.4 Договору сторони погодили, що у випадку порушення строків розрахунків відповідно до Правил ринку та/або цього Договору ППБ має право нарахувати пеню в розмірі 0,1 % від суми прострочення платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день такого прострочення у порядку, передбаченому Господарським кодексом України.
17.20. При цьому положення Договору не містять будь-яких застережень щодо використання відповідачем поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, та, відповідно, умови про розрахунок за продану електричну енергію лише з такого рахунку та/або за умови наявності коштів на такому рахунку.
17.21. Статтею 625 Цивільного кодексу України перебачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 Цивільного кодексу України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань. У разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.
17.22. З огляду на умови договору та положення статті 625 Цивільного кодексу України Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для нарахування та стягнення пені, 3% річних та "інфляційних втрат" за несвоєчасну оплату балансуючої електричної енергії.
17.23. Твердження заявника про те, що прострочення виконання грошового зобов'язання виникло не з його вини, є неспроможними, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов'язань як боржника, що прострочив грошове зобов'язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв'язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21, від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21, від 08.06.2022 у справі № 910/6636/21, від 18.10.2022 у справі № 910/6578/21, й з огляду на зазначене у пункті 17 цієї постанови об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновків, наведених у вказаних постановах".
24. Колегія суддів наголошує на тому, що схожі усталені правові висновки щодо допустимості здійснення відповідачем (боржником) перерахування грошових коштів на рахунок зі спеціальним режимом використання з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку боржника, задля належного виконання своїх зобов'язань, унаслідок чого наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, запровадженого в зв'язку з особливостями проведення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливості застосування до спірних правовідносин загальних норм матеріального права, зокрема частини 2 статті 625 ЦК України, викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21, від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21, від 18.10.2022 у справі № 910/6578/21, від 02.03.2023 у справі № 910/18611/21, від 09.03.2023 у справі № 910/18613/21, від 25.05.2023 у справі № 910/1382/22, від 14.12.2023 у справі № 910/3263/23, від 13.02.2025 у справі № 910/6577/24, від 16.04.2025 у справі № 910/12312/24, від 23.04.2025 у справі № 910/5201/24 (між тими самими сторонами), від 17.09.2025 у справі № 910/62/25, від 08.10.2025 у справі № 910/7701/23, від 21.10.2025 у справі № 910/10946/24 зі спорів, що виникли з правовідносин за договорами врегулювання небалансів електричної енергії.
25. Як достовірно встановлено судами попередніх інстанцій та не спростовується скаржником, строк виконання грошового зобов'язання з оплати послуг за договором № 2187-01024, наданих Товариством у спірний період (із 01.12.2024 до 31.01.2025), на час подання цього позову настав і Оператор не заперечував ані факту надання таких послуг, ані їх вартості, зокрема, позивач виставляв рахунки-фактури, а відповідач не висловлював жодних претензій чи заперечень щодо інформації, яка містилася у них, хоча на підставі пункту 7.8.1 Правил ринку міг скористатися відповідним правом.
У зв'язку з цим, ураховуючи наведений вище усталений правовий висновок Верховного Суду, суд першої інстанції відхилив доводи відповідача про виникнення прострочення виконання своїх зобов'язань за договором врегулювання небалансів від 26.10.2021 не з його вини, позаяк наявність рахунку із спеціальним режимом використання не відкладає та не скасовує обов'язку відповідача належним чином виконувати зобов'язання за договором врегулювання небалансів від 26.10.2021.
26. Відповідач у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Згідно з абзацом 3 пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Таким чином, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити належне обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.
27. Так, необхідність відступлення від висновків щодо застосування положень статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" та статті 625 ЦК України, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/6636/21 та в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 в подібних правовідносинах, відповідач аргументує тим, що за змістом абзацу 6 пункту 7.3.2 Правил ринку (в редакції, чинній з 01.07.2024), який у співвідношенні з нормами ЦК України та ГК України є спеціальним нормативним актом, оператор системи передачі перераховує кошти виключно з рахунку зі спеціальним режимом використання, в зв'язку з чим, на думку скаржника, не передбачено можливості здійснення розрахунків за поставлену електричну енергію на балансуючому ринку з будь-яких інших рахунків, аніж із спеціальним режимом використання.
28. Проте колегія суддів відхиляє доводи скаржника про необхідність відступлення від зазначених правових висновків як необґрунтовані з огляду на таке.
29. Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.
У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v.United Kingdom) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
30. Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання (такий висновок сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (пункти 43- 45), від 05.12.2018 у справах № 757/1660/17-ц (пункти 43, 44) і № 818/1688/16 (пункти 44, 45), від 15.05.2019 у справі № 227/1506/18 (пункт 54), від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункти 44, 45), від 21.08.2019 у справі № 2-836/11 (пункт 24), від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц (пункт 23), від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц (пункт 48), від 30.06.2020 у справах № 264/5957/17 (пункт 41) і № 727/2878/19 (пункт 39), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (пункт 35), від 09.09.2020 у справі № 260/91/19 (пункти 58, 59), від 29.09.2020 у справі № 712/5476/19 (пункт 40), від 25.05.2021 у справі № 149/1499/18 (пункт 29); від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 7.19), від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (пункт 34), від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18 (пункт 90), від 09.11.2021 у справі № 214/5505/16 (пункт 31), від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (пункт 49), від 08.06.2022 у справі № 362/643/21 (пункт 45)).
31. Відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, Верховний Суд може шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення відповідної норми або повністю відмовитися від свого висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши належні способи тлумачення юридичних норм.
32. Колегія суддів також зазначає, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж прийняття рішення Європейським судом з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань тощо.
Відступ від правових позицій Верховного Суду, сформованих нещодавно, з одного і того самого питання є небажаним та юридично необґрунтованим, якщо відсутні вагомі зміни у правовому регулюванні чи суспільних відносинах, якщо такий відступ не пов'язаний із суперечливістю, неповнотою, невизначеністю (нечіткістю чи неясністю) та неефективністю правового регулювання охоронюваних прав, свобод та інтересів.
33. Визначаючи співвідношення між загальною та спеціальною нормами, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання (такий висновок викладено в пункті 9.56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19).
34. Таким чином, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду спеціальна норма не суперечить загальній нормі та не скасовує її, а лише встановлює певні винятки із загальної норми. Тому спеціальна норма застосовується лише до тих відносин, щодо яких вона встановлює спеціальне правило (відмінне від загального). У решті, тобто у відносинах, які не охоплені спеціальною нормою, підлягає застосуванню загальна норма.
35. Відповідно частини 1 статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" правову основу функціонування ринку електричної енергії становлять Конституція України, цей Закон, закони України "Про альтернативні джерела енергії", "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", "Про природні монополії", "Про захист економічної конкуренції", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про енергетичну ефективність", міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України.
Абзацом 1 частини 2 статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема правилами ринку, які, в тому числі, визначають правила функціонування балансуючого ринку та ринку допоміжних послуг.
36. Згідно з частиною 3 статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" Правила ринку визначають, зокрема, порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов'язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила агрегації, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок надання послуг із зменшення навантаження виробником, якому встановлено "зелений" тариф, якщо об'єкт електроенергетики або черга його будівництва (пусковий комплекс) такого виробника включений до балансуючої групи гарантованого покупця, порядок виставлення рахунків, порядок внесення змін до правил ринку, положення щодо функціонування ринку при виникненні надзвичайної ситуації в об'єднаній енергетичній системі України.
37. Колегія суддів, виходячи із системного аналізу положень статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії", наголошує на тому, що як цей Закон і його Прикінцеві та перехідні положення, так і Правила ринку, які є підзаконним нормативно-правовим актом, спрямованим на впровадження Закону України "Про ринок електричної енергії", не містять жодних вказівок щодо його пріоритетного застосування у співвідношенні з нормами ЦК України, зокрема статті 625 цього Кодексу, яка визначає наслідки прострочення грошового зобов'язання.
38. Натомість абзацом 3 статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що з метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка.
39. Системні обмеження - обставини, обумовлені необхідністю забезпечення функціонування об'єднаної енергетичної системи України в межах гранично допустимих значень, за яких можливе відхилення від оптимального розподілу навантаження генеруючих потужностей відповідно до їх договірних обсягів відпуску електричної енергії та/або оптимального розподілу навантаження генеруючих потужностей відповідно до пропозицій (заявок) на балансуючому ринку та/або за межами балансуючого ринку у вигляді придбання оператором системи передачі послуги із зменшення навантаження виробником, який здійснює продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом" (пункт 83 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" в редакції, чинній в спірний період).
40. Разом із тим відповідач у касаційній скарзі в контексті положень пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України вмотивовано не обґрунтував необхідність відступлення від висновків, сформульованих у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 та в постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/6636/21, а також не навів вагомих, умотивованих, обґрунтованих і достатніх аргументів для такого відступлення.
41. Доводи скаржника у відповідній частині фактично ґрунтуються на власних запереченнях висновків Верховного Суду, викладених у зазначених скаржником постановах, однак вони не містять фундаментальних обґрунтувань щодо підстав для відступу від правових позицій, вміщених у зазначених постановах Верховного Суду, в тому числі помилковості попередніх рішень чи суттєвої зміни змісту правового регулювання спірних правовідносин внаслідок зміни законодавства, про яке зазначає скаржник.
42. Водночас аргументи Компанії зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, за результатом перегляду рішення першої інстанції, стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлення інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення на користь Товариства боргу Оператора за невиконання ним договірних зобов'язань із проведення розрахунків вартості небалансу електричної енергії відповідно до умов договору та Правил ринку.
43. Наведеним вище повністю спростовуються посилання скаржника на обґрунтування відступлення від висновків щодо застосування положень статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" та статті 625 ЦК України, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/6636/21 та в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 у подібних правовідносинах, на норму абзацу 6 пункту 7.3.2 Правил ринку (в редакції, чинній із 01.07.2024), який, на думку скаржника, у співвідношенні з нормами ЦК України та ГК України, є спеціальним нормативним актом, оскільки Правила ринку регулюють впровадження Закону України "Про ринок електричної енергії", частиною 4 статті 75 якого, в свою чергу, допускається можливість внесення Оператором на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання коштів із власного поточного рахунка з метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень.
44. Водночас наявні доводи скаржника не містять будь-яких посилань на зміни суспільного контексту в період із 08.06.2022, через які застосований в постанові Верховного Суду в справі № 910/6636/21 та в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 усталений підхід очевидно застарів унаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання, що свідчить про відсутність підстав для відступлення від висновків Верховного Суду щодо застосування положень статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" та частини 2 статті 625 ЦК України в подібних правовідносинах, викладених у зазначених постановах.
45. Адже аналогічні правові висновки неодноразово викладалися Верховним Судом у подальшому, а саме в постановах від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21, від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21, від 18.10.2022 у справі № 910/6578/21, від 02.03.2023 у справі № 910/18611/21, від 09.03.2023 у справі № 910/18613/21, від 25.05.2023 у справі № 910/1382/22, від 14.12.2023 у справі № 910/3263/23, від 13.02.2025 у справі № 910/6577/24, від 16.04.2025 у справі № 910/12312/24, від 23.04.2025 у справі № 910/5201/24 (між тими самими сторонами), від 17.09.2025 у справі № 910/62/25, від 08.10.2025 у справі № 910/7701/23, від 21.10.2025 у справі № 910/10946/24, зі спорів, що виникли з правовідносин за договорами врегулювання небалансів електричної енергії.
При цьому твердження скаржника про неактуальність вказаних висновків після набрання чинності абзацом 6 пункту 7.3.2 Правил ринку (в редакції, чинній з 01.07.2024) спростовуються змістом постанов Верховного Суду від 17.09.2025 у справі № 910/62/25, від 21.10.2025 у справі № 910/10946/24, у яких предметом позовів було стягнення заборгованості з оплати послуг із врегулювання небалансів, наданих у період, що настав після 30.06.2024.
46. За наведених вище обставин колегія суддів констатує, що скаржник належним чином не обґрунтував необхідності відступлення від зазначеного усталеного правового висновку Верховного Суду, правомірно врахованого судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору, що виник із подібних правовідносин.
47. Таким чином, зазначена відповідачем підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови із зазначеної підстави.
48. Отже, суд першої інстанції, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача 15 628 661,44 грн боргу, 98 301,84 грн інфляційних втрат і 3 % річних у сумі 94 880,87 грн у зв'язку з їх обґрунтованістю.
49. З наведених раніше мотивів Верховний Суд погоджується з обґрунтованими доводами позивача, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
50. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
51. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
52. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
53. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог (у частині стягнення 15 628 661,44 грн боргу, 98 301,84 грн інфляційних втрат і 3 % річних у сумі 94 880,87 грн), як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
54. Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, а інші доводи відповідача не спростовують висновку судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги і скасування оскаржуваних рішення та постанови.
Розподіл судових витрат
55. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 у справі № 910/4545/25 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай