10 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/1626/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Губенко Н. М., Кролевець О. А.
розглянув матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Мегабанк"
на ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.08.2025
(суддя - Шарко Л. В.)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2025
(головуючий - Крестьянінов О. О., судді: Медуниця О. Є., Тарасова І. В.)
за заявою Акціонерного товариства "Мегабанк"
про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Харківської області від 21.09.2023
у справі за позовом Акціонерного товариства "Мегабанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Фул"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про застосування наслідків нікчемності правочинів.
1. У вересні 2022 року Акціонерне товариство "Мегабанк" (далі - Банк) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Фул" (далі - Товариство), за участю третьої особи без самостійних вимог - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) про застосування наслідків нікчемності правочинів шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 61864566 від 26.11.2021, прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю., з одночасним припиненням державної реєстрації права власності за відповідачем та проведенням державної реєстрації набутого права власності за позивачем на нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення 3-го поверху № 95-129, 104а, 105а, 122а, І-ІХ, в літ. "А-5", загальною площею 948,8 кв м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. № 39.
2. Позов обґрунтований тим, що кредитний договір № 20-07в/2021/ГД-02/2021 від 26.11.2021, договір купівлі-продажу нерухомого майна №5973 від 26.21.2021 та іпотечний договір № 20-07в/2021/ГД-02/2021-з від 26.11.2021 мають ознаки нікчемності, визначені пунктами 3, 6 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". На думку позивача, в результаті укладення вказаних договорів відбулась не ринкова угода, а проведено нерівноцінний продаж ліквідного активу банку за кошти банку, які були надані в кредит на значний період часу (10 років), що може свідчити про надання особі, яка проводила таку купівлю, нічим не обумовлених переваг та здійснення банком реалізації власних майнових активів з метою отримання сумнівних доходів в довгостроковій перспективі. Ще однією ознакою надання переваг є дата початку виплати кредиту - через 5 місяців з моменту укладення кредитного договору.
3. Господарський суд Харківської області рішенням від 21.09.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2024, у задоволенні позову відмовив повністю.
4. Суди виходили з того, що:
- для оцінки нікчемності договорів відповідно до пунктів 3 та 6 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" слід встановити, зокрема, чи укладені спірні правочини на умовах, які не є поточними ринковими умовами, чи укладені правочини на умовах, які передбачають надання переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
- згідно зі звітом суб'єкта оціночної діяльності вартість нерухомого майна складає 40 232 700,00 грн. Продаж предмету договору купівлі-продажу відбувся за ціною 42 657 400,00 грн, що на 2 424 700,00 грн перевищує ринкову вартість нерухомого майна, балансову і оціночну вартість за методикою Фонду станом на 01.11.2021, а тому відсутні підстави вважати, що вартість майна занижена;
- процентна ставка за кредитом становить 4,8 % річних, а згідно з офіційною кредитною та фінансовою статистикою НБУ середньозважена процентна ставка за кредитами, виданими нефінансовим корпораціям в євро в листопаді 2021 року складала 4,2 %, тобто Товариство отримало кредит на ринкових умовах і відсутні підстави вважати, що у кредитному договорі передбачено процентну ставку, яка була б меншою, ніж звичайна;
- іпотечний договір містить усі істотні умови, визначені Законом України "Про іпотеку" для такого виду правочину (іпотекою передбачено забезпечення будь-якого збільшення за основним зобов'язанням, можливість задоволення основної заборгованості, процентів, комісій, неустойки, іншої заборгованості, застереження, яке є договором про задоволення вимог іпотекодержателя). Банк не довів, що прийнято менше забезпечення виконання зобов'язання, ніж вимагається від інших клієнтів;
- Банк не надав належних та допустимих доказів, що кредитний договір, договір купівлі-продажу, іпотечний договір не відповідають поточним ринковим умовам або останні є такими, що передбачають надання клієнту переваг (пільг), прямо не встановлених для нього законодавством чи внутрішніми документами банку;
- позивач також не навів причинно-наслідкового зв'язку, як укладення кредитного договору могло вплинути на визнання банку неплатоспроможним або спричинити неможливість виконання грошових зобов'язань перед іншими клієнтами банку;
- жодних негативних наслідків в результаті укладання вищевказаних правочинів для позивача суди не встановили;
- умова кредитного договору щодо початку сплати процентів (через 5 місяців з моменту укладення договору) не може вважатись наданням переваг відповідачу, оскільки зазначена умова договору не є такою, що суперечить вимогам діючого законодавства;
- підстави нікчемності правочину, передбачені пунктами 3 та 6 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не підтвердились;
- скасування рішень про державну реєстрацію є самостійним способом захисту права та є відмінним від заявленої позивачем вимоги про застосування наслідків нікчемності правочинів, відмінним є і правове регулювання таких спорів, а тому вимога про застосування наслідків нікчемності правочинів шляхом скасування рішень про державну реєстрацію не відповідає положенням статті 216 ЦК України (враховано висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №911/1232/21).
5. Верховний Суд ухвалою від 07.05.2024 касаційне провадження за касаційною скаргою Банку на рішення Господарського суду Харківської області від 21.09.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 закрив на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
6. 24.07.2025 Банк звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою про перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 21.09.2023 за нововиявленими обставинами, в якій просив скасувати його та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
7. В обґрунтування своєї заяви Банк зазначив, що під час розгляду справи № 922/1626/22 встановлено, що її вирішення пов'язане з розглядом справи № 640/12723/22, зокрема, ухвалою суду першої інстанції від 24.11.2022 було зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/12723/22, тому, на переконання позивача, ухвалюючи свої рішення суди виходили з того, що Окружний адміністративний суд міста Києва, рішення якого залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2023 у справі № 640/12723/22, визнав протиправним та скасував рішення Правління Національного банку України від 02.06.2022 №261-рш/БТ "Про віднесення АТ "Мегабанк" до категорії неплатоспроможних". 24.06.2025 постановою Верховного Суду у справі № 640/12723/22 задоволено касаційну скаргу Національного банку України, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2023 у справі № 640/12723/22 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено. На думку Банку, скасування рішення суду в адміністративній справі № 640/12723/22, яке стало підставою для ухвалення рішення у господарській справі № 922/1626/22, підпадає під умови пункту 3 частини другої статті 320 ГПК України, як нововиявлена обставина, оскільки: ця обставина існувала на час розгляду господарської справи, але не могла бути врахована судом через її відкладений характер (касаційна інстанція ще не ухвалила остаточного рішення); вона є істотною для правильного вирішення справи; її не було враховано при ухваленні рішення, яке наразі переглядається.
8. 20.08.2025 Господарський суд Харківської області постановив ухвалу, якою у задоволенні заяви Банку про перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами відмовив повністю, а рішення Господарського суду Харківської області від 21.09.2023 залишив у силі.
9. Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що зазначені Банком у своїй заяві обставини, не можуть вважатися нововиявленими за своїм визначенням, не впливають на правильність рішення Господарського суду Харківської області від 21.09.2023 та не мають істотного значення для правильного вирішення спору.
10. 25.11.2025 Банк звернувся до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.08.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
11. Як підставу касаційного оскарження скаржник зазначає порушення норми пункту 3 частини другої статті 320 ГПК України, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій повністю нівелювали постанову Верховного Суду від 24.06.2025 у справі № 640/12723/22 як нововиявлену обставину, посилаючись, що воно не було підставою для ухвалення рішення у справі, що розглядається, однак це не відповідає дійсності та таке твердження суперечить позиції цих же судів першої та апеляційної інстанцій при розгляді цієї справи.
12. Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
13. Відповідно до частини першої статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
14. Частиною другою цієї статті визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
15. За змістом частин четвертої, п'ятої статті 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
16. Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, визначена ГПК України, є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Слід враховувати, що підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13).
17. Нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи; якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов'язково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, наявний на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу (пункт 7.4. постанови Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 910/20564/16).
18. До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу рішення суду. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте) (пункт 7.4. постанови Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 910/20564/16).
19. Нововиявленими є лише такі обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі, обґрунтовують вимоги або заперечення сторін, можуть вплинути на висновки суду про права й обов'язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені судом, який ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд зазначеного рішення, та стали відомими тільки після його ухвалення (пункт 26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 127/10129/17).
20. Не відносяться до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи. Суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається (пункти 6.38, 6.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №9901/819/18).
21. Скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував ухвалене судове рішення скасованим (воно було підставою для ухвалення такого судового рішення) або виходив із нього, хоча прямо й не посилався на нього на підтвердження наявності вказаних обставин, а також якщо наслідком скасування судового рішення є інше за змістом вирішення спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 9901/819/18 і постанови Верховного Суду від 18.07.2023 у справі № 914/935/20, від 28.08.2018 у справі № 910/24418/16, від 27.06.2019 у справі № 711/2178/17, від 26.01.2022 у справі № 922/3149/18, від 23.02.2024 у справі № 909/837/13).
22. Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій дослідили обставини справи, перевірили надані докази, яким дали необхідну оцінку, з дотриманням приписів зазначених ними норм процесуального права та встановили, що:
- наявність постанови Верховного Суду від 24.06.2025 у справі № 640/12723/22 не може вважатися нововиявленою обставиною, оскільки суд не обґрунтовував судове рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням;
- посилання на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2023 у справі № 640/12723/22 було здійснено господарськими судами лише в контексті оцінки наслідків укладення кредитного договору № 20-07в/2021/ГД-02/2021 від 26.11.2021, договору купівлі-продажу нерухомого майна № 5973 від 26.21.2021 та іпотечного договору № 20-07в/2021/ГД-02/2021-з від 26.11.2021, які за твердженням позивача, є нікчемними;
- однак, такі посилання не були єдиною та виключною підставою для ухвалення судового рішення у цій справі № 922/1626/22 про відмову в задоволенні позовних вимог;
- судові рішення у цій справі № 922/1626/22 не містять посилання на будь-які обставини чи факти, що були встановленні у справі № 640/12723/22; обставини чи факти, що були встановленні у справі № 640/12723/22 не були підставою, що підтверджувала чи спростовувала нікчемність правочинів; відповідно наслідком скасування судових рішень у справі № 640/12723/22 не може бути інше за змістом вирішення даного спору;
- скасування Верховним Судом судових рішень у справі № 640/12723/22 не є обставинами, що в установленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судових рішень у справі № 922/1626/22, зокрема, щодо відсутності ознак нікчемності правочинів, які визначені нормами пунктів 3 та 6 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та відповідно відсутності підстав для застосування наслідків такої нікчемності цих правочинів;
- позивач не довів наявності необхідних умов для скасування судового рішення з підстав, визначених статтею 320 ГПК України, оскільки наведені ним обставини не впливають на правильність рішення Господарського суду Харківської області від 21.09.2023 та не мають істотного значення для правильного вирішення спору;
- посилання заявника щодо фінансової незрілості позичальника, ризиковості кредиту, надання переваг позичальнику, впливу форс-мажору та війни, процентної ставки та забезпеченню, причинно-наслідковому зв'язку із неплатоспроможністю банку в контексті того, що це не одна кредитна операція, відхилені судом, оскільки ці обставини ґрунтуються на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи;
- позивач, використовуючи правовий механізм нововиявлених обставин, намагається домогтися повторного розгляду справи, при цьому фактично доводи Банка зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів, оцінених судом, та встановлених обставин справи під час розгляду справи по суті.
23. Отже, надавши належну оцінку доводам заяви про перегляд рішення суду першої інстанцій за нововиявленими обставинами, встановивши, що обставини, на які посилається Банк, не впливали на зміст рішення у справі № 922/1626/27 і не були покладені в його основу, а зводяться лише до перегляду судового рішення, без належних правових підстав, тобто не є нововиявленими у розумінні статті 320 ГПК України, суди попередніх інстанцій правомірно відмовили у задоволенні заяви Банку про перегляд рішення місцевого суду за нововиявленими обставинами.
24. З огляду на викладене, господарські суди дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, оскільки обґрунтування заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами фактично стосуються повторного дослідження обставин справи № 922/1626/22, що вже були встановлені судами під час її розгляду, та переоцінки тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом в процесі розгляду цієї справи, що відповідно до вимог процесуального закону не може бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами та не впливають на суть рішення Господарського суду Харківської області від 21.09.2023 у цій справі.
25. У поданій касаційній скарзі заявник не навів переконливих доводів щодо помилковості наведених висновків апеляційного господарського суду, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування.
26. Статтею 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
27. Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
28. Разом з цим заінтересовані особи, які звертаються до касаційного суду зі скаргами, мають розуміти, що Верховний Суд є "судом права", а не "фактів", який забезпечує сталість та єдність судової практики, а тому посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи чи на перевагу одних доказів над іншими не допускається.
29. Враховуючи, що повноваження суду касаційної інстанції обмежено перевіркою правильності застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, зважаючи на особливий статус Верховного Суду, вирішення питання про можливість відкриття касаційного провадження відноситься до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг цим судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
30. Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
31. З огляду на зазначене Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому відмовляє у відкритті касаційного провадження відповідно до частини другої статті 293 ГПК України, оскільки правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій пункту 3 частини другої статті 320 ГПК України цього Кодексу є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Керуючись нормами статей 234, 235, 287, 290, частини другої статті 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 922/1626/22 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Мегабанк" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.08.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча І. Кондратова
Судді Н. Губенко
О. Кролевець