09 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/47/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Кондратова І.Д., Кролевець О.А.
за участю секретаря судового засідання Дуб С.І.,
представників учасників справи:
від позивача: Никеруй Т.М., Пахомова О.А.,
від відповідача: Федоренко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на рішення Господарського суду Одеської області (Щавинська Ю.М.)
від 02.12.2024
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду (Колоколов С.І., Богатир К.В., Савицький Я.Ф.)
від 03.06.2025 (повний текст складений 05.06.2025)
у справі за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Акціонерного товариства "Одесагаз"
про стягнення 5 135 389 329,84 грн,
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2022 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства "Одесагаз" (далі - Відповідач) про стягнення вартості безпідставно набутого природного газу в обсязі 73 454 050,07 куб.м в сумі 5 135 389 329,84 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 28.01.2022).
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у вересні-грудні 2018 року та січні, лютому, липні-грудні 2019 року Відповідач безпідставно набув для власних виробничо-технічних потреб з газотранспортної системи 73 454 050,07 куб.м природного газу, власником якого є Позивач. Позивач вважав, що для відбору Відповідачем у вказаний період природного газу з газотранспортної системи, оператором якої є Позивач, Відповідач повинен був мати постачальника відповідних обсягів природного газу, а за його відсутності Відповідач не мав підстав здійснювати відбір природного газу. Крім того, посилаючись на встановлені у справах №916/3201/19 та №916/2467/19 обставини неукладеності договорів транспортування природного газу від 01.03.2016 №1512000741 та від 29.03.2019 №1904000228, а отже відсутності договірного врегулювання правовідносин сторін між оператором ГРС та оператором ГРМ щодо транспортування природного газу у спірний період, Позивач заявив до Відповідача вимоги на підставі статей 1212, 1213 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України про стягнення грошових коштів, що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу, посилаючись на те, що відбір Відповідачем природного газу відбувався за відсутності у нього постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Справа судами розглядалася неодноразово.
4. Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.08.2022, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі №916/47/22, у задоволенні позову відмовлено.
5. Постановою Верховного Суду від 01.02.2023 у справі №916/47/22 касаційну скаргу Позивача задоволено повністю, рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у цій справі скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області, у зв'язку з неналежним дослідженням господарськими судами обставин та дійсних підстав звернення Позивача до суду, суди фактично не з'ясували, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги Позивача.
6. Верховний Суд, направляючи справу №916/47/22 на новий розгляд, вказав, що предметом дослідження у цій справі є, зокрема, встановлення таких фактів:
- набуття (збереження) Відповідачем природного газу, що належав Позивачу;
- наявність або відсутність підстав такого набуття (у разі встановлення підставності набуття, то чи відпала згодом підстава набуття);
- у разі встановлення факту безпідставного набуття природного газу, то чи є можливість його повернення у натурі;
- у разі неможливості повернути природний газ в натурі, визначити його вартість на момент розгляду справи судом.
7. Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.06.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 у справі №916/47/22, в задоволені позову Позивача про стягнення 5 135 389 329, 84 грн - відмовлено повністю.
8. Постановою Верховного Суду від 11.04.2024 у справі №916/47/22 касаційну скаргу Позивача задоволено частково, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
9. Вказана постанова Верховного Суду мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог у цій справі є передчасними та необґрунтованими, оскільки судами не були виконані вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 01.02.2023 у цій справі, та допущені процесуальні порушення щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, як окремо кожного, так і в сукупності, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення цього спору.
10. Під час останнього розгляду справи рішенням Господарського суду Одеської області від 02.12.2024, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2025, у справі №916/47/22 у задоволенні позову відмовлено.
11. Рішення судів мотивовані, зокрема, таким:
- між сторонами був укладений договір про транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011159/П31 від 28.09.2011, який на час виникнення спірних правовідносин не припиняв свою дію та виконувався сторонами, що підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами;
- вказані в актах наданих послуг обсяги цілком відповідають обсягам, зазначеним у звітах (алокаціях) про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу (т.1 а.с.26-117), включаючи й обсяг небалансу;
- враховуючи, що послуга балансування є частиною послуги транспортування, суд дійшов висновку про те, що факт несанкціонованого відбору був відсутній, натомість, позивачем в межах договору транспортування №1109011159/П31 від 28.09.2011 разом з послугами транспортування також було надано відповідні послуги балансування, що й зумовило у свою чергу виставлення позивачем актів наданих послуг балансування обсягів природного газу за вересень-грудень 2018 року та січень, лютий 2019 року (т.3 а.с.32, 37, 42, 47, 52, 57) та рахунків-фактур за послуги балансування обсягів природного газу за період з 30.09.2018 по лютий 2019 року (т.3 а.с.33, 38, 43, 48, 53, 58);
- обставина визнання судами договорів транспортування природного газу №1512000741 від 01.03.2016 та №1904000228 від 29.03.2019 неукладеними, з урахуванням наявності договору транспортування №1109011159/П31 від 28.09.2011, а також з огляду на те, що права та обов'язки також можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (розділ 14 Кодексу ГТС), не змінює правової природи зобов'язання, що виникає з правовідносин сторін щодо надання послуг, на зобов'язання, що виникає у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави у порядку ст.1212 ЦК України, адже останні мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання;
- оскільки позивачем в межах договору транспортування №1109011159/П31 від 28.09.2011 разом з послугами транспортування також було надано відповідні послуги балансування, а також приймаючи до уваги факт обізнаності позивача щодо дій відповідача з відбору у період вересень-грудень 2018 року та січень, лютий, липень-грудень 2019 року газу понад узгоджені номінації, суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування до зазначених правовідносин положення глави 83 ЦК України.
- оскільки Відповідача Постановою НКРЕКП від 4.10.2022 №1270 включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (Закон 1639-IX), а постановою НКРЕКП №506 від 12.03.2024 (т.10 ас.94) затверджено АТ «Одесагаз» обсяг перевищення фактичної вартості послуг з розподілу природного газу за період до 31.12.2019 у сумі 864790,82 тис.грн, до якого, як було встановлено судом з письмових пояснень сторін (т.12 а.с.94-103, 106-111), були включені суми, визначені у акті звіряння сум для врегулювання відповідно до закону 1639-ІХ (т.11 а.с.150), суд вважає, що незастосування Закону 1639-IХ до подібних спірних правовідносин може стати наслідком подвійного стягнення оператором ГТС оплати по суті за той самій газ (як оплату за послуги балансування відповідно до приписів Кодексу ГТС, як компенсацію згідно з приписами Закону 1639-IХ).
Короткий зміст вимог касаційних скарг. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційні скарги, та стислий виклад позиції інших учасників справи
12. 25 червня 2025 року Позивач (Скаржник) подав до Верховного Суду (надійшла до Суду 26.06.2025) касаційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 02.12.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2025, у якій просив:
- скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю, у справі № 916/47/22 ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Скаржника задовольнити;
- стягнути з Відповідача на користь Скаржника вартість безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 73 454 050,07 куб.м за період з вересня 2018 до лютого 2019 року, та з липня до грудня 2019 року, що становить за розрахунками Скаржника 51 135 389 329,84 грн.
13. Скаржник вказував, що касаційна скарга ним подана на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України.
14. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник вказував, що судом апеляційної інстанції у цій справі:
1) безпідставно не застосовано до спірних правовідносин статті 1212, 1213 ЦК України та не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладених у:
- постановах Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №927/1041/19, від 23.07.2020 у справі №916/1577/19 та від 11.04.2024 й від 01.02.2023 у цій справі - щодо того, що враховуючи відсутність правової підстави для отримання суб'єктом ринку природного газу (неузгодження істотних договірних умов на надання послуг балансування) стягнення Позивачем коштів може здійснюватися відповідно до положень статті 1212 ЦК України у разі доведення факту набуття таким суб'єктом ринку природного газу (Оператором ГРМ) природного газу, що належав Позивачу без достатньої правової підстави або шляхом стягнення суми збитків, якщо газ був придбаний Позивачем з метою балансування негативних місячних небалансів, які виникли внаслідок відбирання таким суб'єктом (Оператором ГРМ) природного газу для задоволення власних потреб, і не був компенсований Оператору ГТС через договірні механізми (оплату послуг балансування);
- постанові Верховного Суду від 12.08.2021 у справі №910/17567/19 - щодо того, що у разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі;
- постанові Верховного Суду від 20.06.2024 у справі №905/1135/23 - щодо того, що сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами; для визнання відповідних зобов'язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору;
- постанові Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №906/567/18 - щодо того, що природний газ є речовиною, яка споживається в момент її отримання та не може бути повернута в натурі, на підставі вимог частини другої статті 1213 ЦК України має відшкодовуватися її вартість;
- постанові Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №916/1577/19 - щодо того, що суд може використовувати актуальні ціни на природний газ на момент вирішення спору по суті та прийняття рішення;
- постанові Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №906/184/21, висновки якої були враховані також у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.11.2023 у справі №918/686/21, - щодо того, що Оператор ГТС здійснює балансування газотранспортної системи постійно для підтримання звичайного рівня її функціонування та недопущення виникнення загроз цілісності системи, а не лише у разі наявності прямої загрози її функціонування, а акти приймання-передачі до договорів купівлі-продажу природного газу підтверджують обсяги природного газу, придбаного Позивачем для здійснення балансування в цілому, а не лише щодо вчинення балансуючих дій по відношенню до Відповідача; Суд звернув увагу на різницю між комерційним та фізичним балансуванням, та вказав, що Кодекс ГТС не пов'язує виникнення у Відповідача як замовника обов'язку з оплати послуг балансування саме з існуванням загрози цілісності ГТС;
2) безпідставно застосовано до спірних правовідносин норми Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (далі - Закон №1639-ІХ) без урахування висновків Верховного Суду, викладених у:
- постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №910/10142/21 - щодо того, що для застосування процедури врегулювання заборгованості згідно з положеннями Закону №1639-ІХ має вчинятися юридично значима дія;
- постанові Верховного Суду від 18.04.2023 у справі №911/3195/21 - щодо того, що у разі відсутності встановлення судами попередніх інстанцій факту укладення договору про організацію взаєморозрахунків між учасниками спору, відсутні підстави для припинення спірних правовідносин між сторонами; вказаним законом не передбачено припинення зобов'язання щодо суми основного боргу за поставлений газ, а лише визначено певну процедуру (заходи), яка надає можливість у майбутньому врегулювати заборгованість у спосіб, визначений цим законом, тобто у майбутньому повинна бути вчинена юридично значима дія щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ, зокрема, укладено договір про організацію взаєморозрахунків між учасниками спору та/або договір про реструктуризацію заборгованості з оплати природного газу та послуги з його транспортування тощо (подібні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 18.07.2023 у справі №906/1357/20, від 05.09.2023 у справі №922/3220/20).
15. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник вказує на незастосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин норм матеріального права чи порушення норм процесуального права за відсутності висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування:
- абзацу 7 пункту 2 глави 1 розділу І, пункту 1 та абзацу 2 пункту 4 глави 6 розділу ІІІ, пункту 2 глави 1 розділу VІ, пункту 4 глави 1 розділу ХІІ Кодексу ГРС;
- пунктів 1, 3, 4 глави 3 розділу І, пункту 2 глави 1 Розділу ІV, пункту 9 глави 1 розділу VІІІ, пункту 4 глави 6 розділу ХІІ, пункту 1 та пункту 2 розділу ХІІІ, розділу ХІV Кодексу ГТС, постанови НКРЕКП від 30.09.2015 №2497, якою затверджено Типовий договір транспортування природного газу;
- статей 20, 22, 37- 38 Закону України "Про ринок природного газу" та статей 1212, 1213 ЦК України, які, на думку Скаржника, підлягали застосуванню та безпідставно не були застосовані до спірних правовідносин.
16. Ураховуючи наведене, Скаржник вказує на необхідність формування Верховним Судом висновку щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах у разі відсутності (неукладення) між сторонами договору в редакції Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи та Закону України "Про ринок природного газу", що діяли в спірний період з урахуванням суб'єктивних чинників, то такий суб'єкт ринку природного газу здійснив відбір природного газу без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), що є достатньою умовою для застосування до таких правовідносин положень статей 1212, 1213 ЦК України. Натомість, суди попередніх інстанцій у цій справі, відмовляючи в задоволенні позову про стягнення вартості безпідставно набутого майна Позивача - природного газу, отриманого Відповідачем внаслідок вчинення Позивачем дій з балансування газотранспортної системи у спірний період, послалися на договір про транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 28.09.2011 №1109011159/ПЗ1 та безпідставно застосували до спірних правовідносин положення: Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" від 08.07.2010 №2467, що втратив чинність 01.10.2015; постанови НКРЕКП "Про затвердження типового договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами" від 22.09.2011 №1579, що втратила чинність 01.12.2015; а також положення Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", які до спірних правовідносин, на думку Скаржника, не застосовуються
17. Окрім наведеного, Скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме: статей 2, 7, 11, 13, 42, 86, 236, 237, 238, 269, 275, 277 ГПК України та норм Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини", неврахування при ухваленні оскаржуваних судових рішень встановлених судами обставин, які свідчать про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, а також невиконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 01.02.2023 у цій справі №916/47/22 при направленні справи на новий розгляд щодо застосування до спірних правовідносин статей 1212, 1213 ЦК України.
18. У Заяві про усунення недоліків касаційної скарги Скаржник уточнив, що касаційна скарга подана ним також на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, а саме: під час ухвалення оскаржуваних судових рішень про відмову в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій помилково встановили обставини щодо наявності між Позивачем та Відповідачем правовідносин із приймання-передачі спірних обсягів природного газу на підставі договору №1109011159/П31 від 28.09.2011, що, на його думку, є неналежним доказом у справі №916/47/22 та безпідставно взятий судами до уваги, оскільки права та обов'язки Позивача щодо передачі Відповідачу природного газу, власником якого є Позивач, як товарної продукції, вказаним договором не обумовлено.
19. Отже, Скаржник вважає, що під час ухвалення оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій в порушення приписів статей 76, 236, частини п'ятої 5 статті 310 ГПК України не дослідили договір №1109011159/П31 від 28.09.2011, не врахували відсутність будь-яких доказів виконання балансування системи, фізичного балансування, комерційного балансування на підставі вказаного договору за правилами, встановленими Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексу Газотранспортної системи, натомість прийшли до безпідставних висновків та встановили обставини набуття Відповідачем майна на підставі неналежного доказу, внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи та ухвалення незаконного рішення про відмову в задоволенні позову. Крім того, на думку Скаржника, судами не було враховано, що матеріали справи №916/47/22 не містять доказів укладення між Позивачем та Відповідачем в порядку, визначеному статтями 4 та 5 Закону №1639, договору врегулювання чи реструктуризації заборгованості, необхідних для застосування Закону №1639.
20. 15.09.2025 Відповідач, у межах встановленого Судом строку, через систему "Електронний Суд" подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 02.12.2024 року та Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 року по справі № 916/47/22 залишити без змін.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
21. Відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування природного газу затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16.02.2017 № 201, ліцензіат (Акціонерне товариство "Укртрансгаз", далі - АТ "Укртрансгаз") надає послуги транспортування природного газу за тарифами, встановленими НКРЕКП згідно з методологією визначення тарифів на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу.
22. Акціонерне товариство "Одесагаз" (далі - АТ "Одесагаз") здійснює діяльність з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на підставі Ліцензії АЕ № 295532 з безстроковим терміном дії, виданої згідно постанови НКРЕКП від 15.12.2015 в межах території міста Одеса та Одеської області, де знаходяться газорозподільні мережі, що перебувають у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації АТ "Одесагаз" з метою його фізичної доставки споживачам.
23. У справі № 916/3201/19 та у справі №916/2467/19 встановлено неукладеність між АТ "Укртрансгаз" та АТ "Одесагаз" договорів транспортування природного газу з огляду на неузгодженість між сторонами такої істотної умови, як предмет договору.
24. Матеріали справи містять договір про транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011159/П31 від 28.09.2011 (далі - Договір), укладений між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (правонаступником якої є Позивач) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Одесагаз" (правонаступником якого є Відповідач) (т.6 а.с.23-27), у розділі "Терміни та визначення" якого міститься, зокрема, термін "балансування" - здійснення відповідних заходів, що впливають на співвідношення обсягів газу, які надійшли до системи магістральних газопроводів, і обсягів газу, розподілених та поставлених споживачам, що забезпечують у газотранспортній системі тиск, який не загрожує безпеці та експлуатаційній ефективності системи.
25. Відповідно до пункту 5.3.9.4 Договору замовник зобов'язується здійснювати балансування надходження і розподілу газу з метою уникнення дисбалансу газу.
26. У разі відбору споживачами Замовника у поточному місяці обсягів газу менше, ніж обсяг надходження газу Замовника до магістральних трубопроводів, останній зобов'язується закачати до підземних сховищ газу (далі - ПСГ) у цьому поточному місяці надлишок ресурсів газу на умовах договору зберігання газу за наявності технічної можливості у Газотранспортного підприємства.
У разі відмови Замовника від закачування газу до ПСГ Газотранспортне підприємство має право оформити в односторонньому порядку закачування газу Замовника в ПСГ в обсязі різниці між обсягом надходження газу Замовника та обсягу газу, поставленого споживачам, у тому числі шляхом заміщення.
27. У разі відбору споживачами Замовника у поточному місяці обсягів газу більше, ніж обсяг надходження газу Замовника до магістральних трубопроводів, останній до 12 (дванадцятого) числа місяця наступного за звітним зобов'язаний провести закупівлю газу та документально оформити таку закупівлю або здійснити відбір газу з ПСГ, який йому належить, у тому числі страхового запасу, та документально оформити такий відбір на умовах договору зберігання газу в обсязі, достатньому для покриття різниці між обсягом надходження газу Замовника і обсягу газу, поставленого споживачам.
У разі відмови Замовника Газотранспортне підприємство оформляє в односторонньому порядку відбір газу Замовника з ПСГ, у тому числі страхового запасу, в обсязі, достатньому для покриття різниці між обсягом надходження газу Замовника і обсягу газу, поставленого споживачам, та передачу газу Замовнику, у тому числі шляхом заміщення.
28. Згідно з п.10.1. Договору він набирає чинності з дня його підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 жовтня 2011 року. Договір діє в частині транспортування газу до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за надані Газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
29. 17.01.2013 ПАТ "Укртрансгаз" та ПАТ "Одесагаз" було укладено додаткову угоду №5 до договору про транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011159/П31 від 28.09.2011 (т.6 а.с.23-26), у якій сторонами змінено назву Газотранспортного підприємства на ПАТ "Укртрансгаз", розділ 11 вирішено вважати розділом 12 "Місцезнаходження та банківські реквізити сторін" та викладено останній у новій редакції, а також викладено у новій редакції розділ "Терміни та визначення" (не змінено визначення терміну "балансування") та розділи 1-11 договору.
30. Відповідно до п.п. "г" п.6.3.9 договору замовник, який замовляє послугу для транспортування газу власним споживачам, зобов'язується здійснювати балансування надходження і розподілу газу з метою уникнення дисбалансу газу.
31. У разі відбору споживачами Замовника у поточному місяці обсягів газу менше, ніж обсяг надходження газу Замовника до магістральних трубопроводів, останній зобов'язується закачати до підземних сховищ газу (далі - ПСГ) у цьому поточному місяці надлишок ресурсів газу на умовах договору зберігання газу за наявності технічної можливості у Газотранспортного підприємства.
У разі відмови Замовника від закачування газу до ПСГ Газотранспортне підприємство має право оформити в односторонньому порядку закачування газу Замовника в ПСГ в обсязі різниці між обсягом надходження газу Замовника та обсягу газу, поставленого споживачам, у тому числі шляхом заміщення.
32. У разі відбору споживачами Замовника у поточному місяці обсягів газу більше, ніж обсяг надходження газу Замовника до магістральних трубопроводів, останній до 12 (дванадцятого) числа місяця наступного за звітним зобов'язаний провести закупівлю газу та документально оформити таку закупівлю або здійснити відбір газу з ПСГ, який йому належить, у тому числі страхового запасу, та документально оформити такий відбір на умовах договору зберігання газу в обсязі, достатньому для покриття різниці між обсягом надходження газу Замовника і обсягу газу, поставленого споживачам.
33. Згідно з п.11.1. договору він набирає чинності з дня його підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 жовтня 2011 року. Договір діє в частині транспортування газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за надані Газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
34. Матеріали справи містять акти наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами (т.12 а.с.42, 44-47), з яких вбачається, що відповідно до договору №1109011159/П31 від 28.09.2011 у вересні 2018 року відповідач отримав послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в обсязі 5 003,596 тис.куб.м., у листопаді 2018 року в обсязі 15 076,206 тис. куб.м., у грудні 2018 року в обсязі 16 184,425 тис.куб.м., у січні 2019 року - в обсязі 7 830,121 тис.куб.м., у лютому 2019 року в обсязі 6 416,185 тис.куб.м. Всього за договором транспортування №1109011159/П31 від 28.09.2011 відповідно до вказаних актів було протранспортовано 50 510,533 тис.куб.м. природного газу. Вказані акти підписані та скріплені печатками обох сторін.
35. Вказані обсяги цілком відповідають обсягам, зазначеним у звітах (алокаціях) про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу (т.1 а.с.26-117), включаючи й обсяг небалансу.
36. Як встановлено судами з пояснень сторін, послуги транспортування оплачені Відповідачем у повному обсязі.
37. Крім того, як встановлено судами з пояснень Позивача та наданих ним доказів (т.7 а.с.168-198), відповідачем повністю були оплачені послуги перевищення замовленої потужності за період з липня 2019 по грудень 2019 в обсягах, що відповідають обсягам фактично використаного природного газу.
38. Позивачем до позовної заяви було надано суду звіти (алокації) про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу за вересень-грудень 2018 року та січень, лютий 2019 року (т.1 а.с.26-117), відібраного з точки виходу АТ "Одесагаз", між замовниками послуги транспортування (постачальниками) та звіти про проділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу АТ "Одесагаз", між замовниками послуг транспортування в розрізі їх контрагентів - споживачів за вересень-грудень 2018, січень, лютий 2019 року (т.11 а.с.116-121). При цьому, зазначені звіти складені і підписані Відповідачем як оператором газорозподільної мережі, та надані позивачу на виконання обов'язку, встановленого п. 1 глави 3 Розділу XII Кодексу ГТС.
39. Позивачем також надані акти наданих послуг балансування обсягів природного газу за вересень-грудень 2018 року та січень, лютий 2019 року (т.3 а.с.32, 37, 42, 47, 52, 57); рахунки-фактури за послуги балансування обсягів природного газу за період з 30.09.2018 по лютий 2019 року (т.3 а.с.33, 38, 43, 48, 53, 58), звіти за точками входу/виходу замовника послуг транспортування, складеними оператором ГТС на підставі даних про місячний небаланс АТ "Одесагаз" послуг транспортування, що був не врегульований ним відповідно до пунктів 3-5 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС та надіслані на адресу АТ "Одесагаз" (т.3 а.с.35, 40, 45, 50, 55, 60), а також докази направлення актів та рахунків на адресу відповідача (т.3 а.с.23-30) та розрахунки вартості послуг балансування (т.3 а.с.34, 39, 44, 49, 54, 59).
40. При цьому, як встановлено судом, відомості, зазначені в алокаціях щодо обсягів небалансу (за період з вересня 2018 року до лютого 2019 року), повністю відповідають даним, внесеним позивачем до актів надання послуг балансування обсягів природного газу, а саме: обсяги негативного місячного небалансу відповідача за вересень 2018 року 5 000 000 куб.м.; за жовтень 2018 року 7 000 000 куб.м., а також 4 687 куб.м. (обсяг небалансу без підтверджених номінацій); за листопад 2018 року 15 000 000 куб.м.; за грудень 2018 року 16 088 000 куб.м.; за січень 2019 року 7 719 089 куб.м.; за лютий 2019 року 6 327 508 куб.м. (загалом 57134597 куб.м).
41. Позивачем також надані суду довідку №1 про добові небаланси АТ "Одесагаз", що виникли внаслідок відбору природного газу для витрат оператора газорозподільної системи за період з липня 2019 року по грудень 2019 року (т.3 а.с.61-66) та довідку №3 про добові небаланси АТ "Одесагаз", за період з липня 2019 року по грудень 2019 року (т.3 а.с.67-72);
42. Як встановлено судом, обсяг небалансу за період січень-лютий 2019 року та з липня 2019 року по грудень 2019 року повністю підтверджується звітами про використання потужності газорозподільної системи та стан розрахунків за січень, лютий 2019 року (отримані на запит АТ "Укртрансгаз" від НКРЕКП) (т.3 а.с.97-114), а також звітами про використання потужності газорозподільної системи та стан розрахунків за липень-грудень 2019 року (т.3 а.с.76-93).
43. Так, за липень 2019 року обсяг небалансу складає 1 390 513 куб.м., за серпень 2019 року 1 538 633 куб.м., за вересень 2019 року 1 902 240 куб.м., за жовтень 2019 року 3 897 892 куб.м., за листопад 2019 року 3 032 868,07 куб.м. (у звіті АТ "Одесагаз" 3 045 706 куб.м.), за грудень 2019 року 4 557 307 куб.м.
44. При цьому, позивачем надана інформація з інформаційної платформи щодо балансу газу у липні-грудні 2019 року по AT "Одесагаз", яка відображає виробничо-технологічні витрати відповідача та підтверджує небаланс газу в загальному обсязі 16 319,45307 тис.куб.м. (т.3 а.с.157-162).
45. Матеріали справи містять звіти з Інформаційної платформи про надходження та розподіл фактичного обсягу природного газу, отриманого на точках входу та відібраного на точках виходу АТ "Одесагаз" за липень-грудень 2019 року (т.4 а.с.213-224, т.11 а.с.122-127).
46. Позивачем також надано зведені акти та акти приймання-передачі природного газу за вересень-грудень 2018 року та січень-лютий 2019 року, акти за серпень-грудень 2019 року (т.7 а.с.177-184; т.11 а.с.128-149), акти звіряння сум для врегулювання відповідно до Закону №1639-IX (т.11 а.с.150-151), а також акти наданих послуг за липень-листопад 2019 року за перевищення замовленої потужності (т.7 а.с.185-187).
47. За таких обставин, суди вважали встановленим обсяг небалансу у загальному розмірі 73 454 050,07 куб.м, стягнення вартості якого є предметом спору у даній справі.
48. На підтвердження наявності спірних обсягів газу у власності, обґрунтовуючи підстави заявлення позову згідно до ст.1212 ЦК України, Позивач надав договори про закупівлю природного газу, укладені між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз" та АТ "Укртрансгаз", між ТОВ "Трагіфура Юкрейн" та АТ "Укртрансгаз", між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еру Трейдінг" та АТ "Укртрансгаз", між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Трейдінг" та АТ "Укртрансгаз", між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроенерготрейд" та АТ "Укртрансгаз", тощо. Предметом закупівлі за вказаними договорами був природний газ для забезпечення виробничо-технологічних потреб та власних потреб, природний газ для забезпечення балансування.
49. Крім того, Позивачем надані суду внутрішні реєстри щодо надходження та використання природного газу, з яких вбачається, що природний газ, зокрема використовувався останнім для власних потреб, для балансування (т.3 а.с.147-152), довідка Позивача про те, що станом на 16.11.2021 в газосховищах Позивача природний газ АТ "Одесагаз" не обліковується (т.3 а.с.153), довідка про списання газу на балансування 1.09.2018-28.02.2019 (т.3 а.с.154).
50. За таких обставин, суди вважали, що матеріалами справи встановлено наявність у власності Позивача за період виникнення правовідносин спірних обсягів природного газу та витрачання вказаних обсягів з метою балансування ГТС.
51. Позивачем також надано суду інформацію про середньозважені ціни за природний газ станом на 4.11.2021 та на 21.03.2022, а також лист ДП "Держзовнішінформ" від 24.05.2021 щодо цін на природний газ суб'єктів ринку природного газу (т.3 а.с.155-156; т.4 а.с.92; т.4 а.с.160-162).
52. При пред'явленні позову Позивачем була використана середньозважена ціна за листопад 2021 35929,95 грн за тис куб.м. (післяплата).
53. В подальшому Позивачем було збільшено розмір позовних вимог та використано середньозважену ціну за січень 2022 69912.95 грн за тис куб.м. (по всіх умовах оплати).
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
54. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.
55. Предметом розгляду у цій справі є вимога Позивача про стягнення з Відповідача вартості безпідставно набутого природного газу в обсязі 73454050,07 куб.м. в сумі 5135389329, 84 грн., з посиланням Позивача на відсутність підстав для його відбору Відповідачем у спірний період - у вересні-грудні 2018 року та січні, лютому, липні-грудні 2019 року.
56. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, визначену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми статей 1212, 1213 ЦК України, не врахувавши висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права, викладених у постановах від 28.07.2021 у справі №927/1041/19, від 23.07.2020 у справі №916/1577/19, від 11.04.2024 та від 01.02.2023 у цій справі №916/47/22, від 12.08.2021 у справі № 910/17567/19, від 20.06.2024 у справі № 905/1135/23.
57. Перевіривши доводи Скаржника та проаналізувавши постанови Верховного Суду, наведені у касаційній скарзі, Суд дійшов наступних висновків.
58. Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
59. Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
60. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
61. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
62. За змістом статті 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
63. Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
64. Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
65. Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
66. Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
67. Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
68. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду 12.08.2021 у справі №910/17567/19.
69. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
70. Водночас, сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов'язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у цій справі №916/47/22, а також у постанові від 20.06.2024 у справі №905/1135/23.
71. У справі № 927/1041/19 вирішувався спір про стягнення заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу (місячні негативні небаланси у період з липня 2018 року по лютий 2019 року). Верховний Суд у постанові від 28.07.2021 у вказаній справі вказав: "враховуючи відсутність правової підстави для отримання Чернігівгазом послуг транспортування природного газу (неузгодження істотних договірних умов на надання послуг балансування), стягнення Укртрансгазом коштів може здійснюватися відповідно до положень ст. 1212 ЦК у разі доведення факту набуття Чернігівгазом природного газу, який належав Укртрансгазу, без достатньої правової підстави або шляхом стягнення суми збитків, якщо газ був придбаний Укртрансгазом з метою балансування негативних місячних небалансів, які виникли внаслідок відбирання Чернігівгазом природного газу для задоволення власних потреб, і не був компенсований Оператору ГТС через договірні механізми (оплату послуг балансування) (пункт 173)". Подібних за змістом висновків дійшов Верховний Суд також у постанові від 23.07.2020 у справі № 916/1577/19.
72. У справі, що розглядається, судами виявлено, що у справі №916/3201/19 та у справі №916/2467/19 встановлено неукладеність між АТ "Укртрансгаз" та АТ "Одесагаз" договорів транспортування природного газу №1512000741 від 01.03.2016 та №1904000228 від 29.03.2019 з огляду на неузгодженість між сторонами такої істотної умови, як предмет договору.
73. Матеріали справи містять договір про транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011159/П31 від 28.09.2011, укладений між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (правонаступником якої є Позивач) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Одесагаз" (правонаступником якого є Відповідач).
74. Судами встановлено, що предметом спору у цій справі є стягнення вартості 73 454 050,07 куб.м відібраного Відповідачем з газотранспортної системи Позивача природного газу, що є обсягом небалансу Відповідача за спірний період.
75. Судом першої інстанції встановлено наявність у власності Позивача за період виникнення правовідносин спірних обсягів природного газу та витрачання вказаних обсягів з метою балансування ГТС.
76. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій вказали, що оскільки Позивачем в межах договору транспортування №1109011159/П31 від 28.09.2011 разом з послугами транспортування також було надано відповідні послуги балансування, а також приймаючи до уваги факт обізнаності Позивача щодо дій Відповідача з відбору у період вересень-грудень 2018 року та січень, лютий, липень-грудень 2019 року газу понад узгоджені номінації, у даній справі відсутні підстави для застосування до зазначених правовідносин положення глави 83 ЦК України.
77. Суд вважає такі висновки безпідставними, такими, що суперечать нормам матеріального права та висновкам Верховного Суду щодо їх застосування, з огляду на таке.
78. Суди попередніх інстанцій свої висновки базують на тому, що оскільки наявний договір транспортування №1109011159/П31 від 28.09.2011, відносини між сторонами, в тому числі щодо балансування, є договірними, їх права та обов'язки, в тому числі щодо врегулювання небалансів, врегульовано договором №1109011159/П31 від 28.09.2011, а тому підстави для застосування до зазначених правовідносин положення статей 1212, 1213 ЦК України відсутні.
79. Однак судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до умов договору транспортування №1109011159/П31 від 28.09.2011 здійснення балансування надходження і розподілу газу з метою уникнення дисбалансу газу є обов'язком замовника - Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Одесагаз", правонаступником якого є Відповідач (п.5.3.9.4 Договору).
80. У разі відбору споживачами Замовника у поточному місяці обсягів газу більше, ніж обсяг надходження газу Замовника до магістральних трубопроводів, останній до 12 (дванадцятого) числа місяця наступного за звітним зобов'язаний провести закупівлю газу та документально оформити таку закупівлю або здійснити відбір газу з ПСГ, який йому належить, у тому числі страхового запасу, та документально оформити такий відбір на умовах договору зберігання газу в обсязі, достатньому для покриття різниці між обсягом надходження газу Замовника і обсягу газу, поставленого споживачам.
81. Як встановили суди попередніх інстанцій 17.01.2013 ПАТ "Укртрансгаз" та ПАТ "Одесагаз" було укладено додаткову угоду №5 до договору про транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011159/П31 від 28.09.2011, у якій сторонами змінено назву Газотранспортного підприємства на ПАТ "Укртрансгаз", та викладено договір в новій редакції.
82. Відповідно до підпункту "г" пункту 6.3.9 нової редакції договору замовник, який замовляє послугу для транспортування газу власним споживачам, зобов'язується здійснювати балансування надходження і розподілу газу з метою уникнення дисбалансу газу. У разі відбору споживачами Замовника у поточному місяці обсягів газу більше, ніж обсяг надходження газу Замовника до магістральних трубопроводів, останній до 12 (дванадцятого) числа місяця наступного за звітним зобов'язаний провести закупівлю газу та документально оформити таку закупівлю або здійснити відбір газу з ПСГ, який йому належить, у тому числі страхового запасу, та документально оформити такий відбір на умовах договору зберігання газу в обсязі, достатньому для покриття різниці між обсягом надходження газу Замовника і обсягу газу, поставленого споживачам.
83. Тож відповідно до умов зазначеного договору у разі виникнення небалансу замовник (Відповідач) був зобов'язаний провести закупівлю газу та документально її оформити.
84. Водночас матеріали справи не містять договорів (угод) про закупівлю Відповідачем додаткових обсягів газу для покриття небалансів відповідно до договору №1109011159/П31 від 28.09.2011. В свою чергу відсутність таких договорів, свідчить про здійснення Відповідачем відбору таких обсягів газу поза умовами договору №1109011159/П31 від 28.09.2011. Тож у такому випадку, за умови відсутності інших укладених між сторонами правочинів, правова підстава для відбору спірного обсягу газу, яка б ґрунтувалася на умовах договору, відсутня.
85. Тож твердження судів попередніх інстанцій щодо того, що факт несанкціонованого відбору був відсутній з огляду на те, що в межах договору транспортування №1109011159/П31 від 28.09.2011 разом з послугами транспортування також було надано відповідні послуги балансування, не відповідають умовам договору №1109011159/П31 від 28.09.2011, а тому є помилковими.
86. Отже висновки судів попередніх інстанцій у цій справі про незастосовність до правовідносин сторін положень глави 83 ЦК України не відповідають нормам статей 1212, 1213 ЦК України та суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 01.02.2023 у цій справі №916/47/22, від 20.06.2024 у справі №905/1135/23, про те, що для визнання відповідних зобов'язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.
87. Також Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову у цій справі, неправильно застосував норми Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (Закон № 1639-ІХ), не врахувавши висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.06.2022 у справі №910/10142/21, від 18.04.2023 у справі № 911/3195/21, від 18.07.2023 у справі № 906/1357/20, від 05.09.2023 у справі № 922/3220/20.
88. В контексті зазначених доводів Суд звертає увагу на таке.
89. Законом № 1639-ІХ визначено процедуру врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу - заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, а також списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість у разі її погашення.
90. Водночас Законом № 1639-ІХ не передбачено припинення зобов'язання щодо суми основного боргу за поставлений газ, а лише визначено певну процедуру (заходи), яка надає можливість в майбутньому врегулювати заборгованість у спосіб, визначений законом. Тобто в даному випадку повинна бути вчинена юридично значима дія щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ, зокрема, укладено договір про організацію взаєморозрахунків між учасниками спору та/або договір про реструктуризацію заборгованості з оплати природного газу та послуги з його транспортування тощо.
91. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.07.2023 у справі № 906/1357/20, та наголошено, що саме по собі ухвалення Закону № 1639-ІХ, яким визначено певну процедуру, яка надає можливість в майбутньому врегулювати заборгованість у спосіб, визначений законом, шляхом вчинення юридично значимих дій щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ, не свідчить про припинення зобов'язань сторін, а також не вказує на відсутність у справі предмета спору.
92. У постанові від 15.06.2022 у справі №910/10142/21, де розглядався спір про стягнення заборгованості з оплати за поставлений природний газ, Верховний Суд вказав, що для застосування процедури врегулювання заборгованості згідно з положеннями Закону № 1639-ІХ має бути вчинена юридично значима дія.
93. У справі № 911/3195/21 у постанові від 18.04.2023 Верховний Суд, розглянувши спір про вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" про стягнення заборгованості за перевищення замовленої (договірної) потужності, дійшов висновку, що оскільки обставин укладення відповідачем договору про організацію взаєморозрахунків між учасниками суди попередніх інстанцій не встановили, відповідно і підстави припинення спірних правовідносин між сторонами відсутні.
94. У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій вказано, що незастосування Закону №1639-IХ до подібних спірних правовідносин може стати наслідком подвійного стягнення оператором ГТС оплати по суті за той самій газ (як оплату за послуги балансування відповідно до приписів Кодексу ГТС, як компенсацію згідно з приписами Закону №1639-IХ, оскільки до акту звіряння сум для врегулювання відповідно до Закону №1639-ІХ включено заборгованість з урахуванням часткової сплати відповідачем вартості місячних та щодобових небалансів, водночас така часткова сплата не була врахована Позивачем при заявленні до стягнення вартості усього обсягу безпідставно відібраного (за його думкою) природного газу.
95. Однак аналіз положень Закону №1639-IХ не дає підстав для подібних висновків.
96. Статтею 4 Закону № 1639-ІХ «Проведення взаєморозрахунків» передбачено, що взаєморозрахунки в цілях погашення заборгованості та грошових зобов'язань, що визначені статтею 1 цього Закону, здійснюються за рахунок видатків державного бюджету для врегулювання, в цілях погашення заборгованості операторів газорозподільних систем, у тому числі підтвердженої судовими рішеннями та/або реструктуризованої, не сплаченої станом на розрахункову дату, за договорами транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року, а також за договорами купівлі-продажу/постачання природного газу для виробничо-технологічних та власних потреб, укладеними з акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», та за договорами постачання/купівлі-продажу природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі для забезпечення фізичного балансування газорозподільної системи та власної господарської діяльності, укладеними з товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».
97. Частиною 3 статті 4 Закону № 1639-IХ визначено, що взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, у межах видатків спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням та в обсягах, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», із застосуванням рахунків, відкритих у Державному казначействі України, згідно з договором про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в обліку учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору, та в обсязі, що не перевищує підтверджену учасниками заборгованість.
98. Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1639-IХ «Реструктуризація заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування», реструктуризації на умовах, визначених цим Законом, підлягає: заборгованість постачальників природного газу, у тому числі реструктуризована, та операторів газорозподільних систем понад обсяги, врегульовані із застосуванням механізмів, визначених статтею 4 цього Закону: за послуги, надані операторам газорозподільних систем та постачальникам природного газу за договорами транспортування природного газу, перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, що набрали законної сили.
99. Частиною 2 статті 5 Закону визначено, що реструктуризація заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється після проведення розрахунків, передбачених статтею 4 цього Закону, шляхом розстрочення на три календарних місяці рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення.
100. Частиною 6 та 7 статті 5 Закону визначено, що Типовий договір про реструктуризацію заборгованості з оплати природного газу та послуги з його транспортування затверджується Кабінетом Міністрів України. Кожна із сторін зобов'язана укласти договір про реструктуризацію заборгованості у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня його отримання, якщо сума за таким договором підтверджена актами звіряння між учасниками процедури врегулювання заборгованості.
101. Отже, порядок врегулювання відповідно до статей 4 - 5 Закону №1639-IХ передбачає укладення відповідного договору врегулювання відповідно до Типового договору. Водночас в матеріалах справи відсутні відомості про укладення договорів врегулювання між Позивачем та Відповідачем.
102. Тож висновки судів попередніх інстанцій у цій справі про те, що задоволення позову у цій справі з огляду на положення Закону № 1639-IХ може призвести до подвійного стягнення, не відповідають обставинам цієї справи та не ґрунтуються на положеннях Закону №1639-IХ.
103. В цьому контексті Суд також вважає доречними доводи Скаржника про те, що в акті звіряння розрахунків для врегулювання заборгованості відповідно до Закону №1639-IX сторони посилаються на заборгованість, яка виникла за договорами транспортування природного газу від 01.03.2016 №1512000741 та від 29.03.2019 №1904000228, які відповідно до рішень Господарського суду Одеської області від 05.03.2020 у справі №916/3201/19 та від 17.12.2019 у справі №916/2467/19 визнано неукладеними. Заборгованість на надані послуги транспортування природного газу магістральними трубопроводами згідно договору №1109011159/П31 від 28.09.2011, на який посилаються суди попередніх інстанцій, в акті звіряння для врегулювання заборгованості згідно закону № 1639 відсутня.
104. Отже, доводи Скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права - статей 1212, 1213 ЦК України, положень Закону № 1639 без врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, зазначених вище, знайшли своє підтвердження.
105. Водночас Скаржник стверджує про порушення норм процесуального права у зв'язку з невиконанням судами попередніх інстанцій вказівок Верховного Суду, наведених в постановах від 01.02.2023 та від 11.04.2024 при направленні справи № 916/47/22 на новий розгляд.
106. Верховний Суд у цій справі № 916/47/22 у постанові від 01.02.2023 звернув увагу на наявність висновку Верховного Суду щодо способу захисту майнових прав оператора ГТС за відсутності договірного врегулювання правовідносин сторін між оператором ГРС та оператором ГРМ щодо транспортування природного газу з використанням правових механізмів, передбачених статтями 1212, 1213 ЦК України.
107. Направляючи цю справу № 916/47/22 на новий розгляд, Верховний Суд вказав, що предметом дослідження у цій справі є, зокрема, встановлення таких фактів:
- набуття (збереження) відповідачем природного газу, що належав позивачу;
- наявність або відсутність підстав такого набуття (у разі встановлення підставності набуття, то чи відпала згодом підстава набуття);
- у разі встановлення факту безпідставного набуття природного газу, то чи є можливість його повернення у натурі;
- у разі неможливості повернути природній газ в натурі, визначити його вартість на момент розгляду справи судом.
108. Таким чином, до предмету доказування у цій справі належать питання фактичного відібрання спірного газу та наявності у відповідача, у випадку встановлення фактів відібрання з газотранспортної системи позивача спірних обсягів газу відповідачем, номінацій на спірні обсяги.
109. У випадку відсутності номінацій такий безпідставно відібраний газ створює небаланс у газотранспортній мережі Позивача.
110. У постанові від 16.04.2024 у цій справі Верховний Суд вказав на правову позицію, викладену у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду № 905/2044/19 від 16.02.2024, згідно з якою відібрання підприємствами обсягів природного газу з ГТС без номінацій призводить до негативного небалансу, який вноситься в алокацію на оператора ГРС та який потребує балансування в системі (відновлення обсягу відібраного газу з ГТС шляхом його закупівлі), зокрема з боку оператора ГТС. Тобто в такому випадку відбувається надання оператором ГТС послуг балансування, які підлягають оплаті (компенсації вартості газу, необхідного для відновлення балансу ГТС).
111. У той же час суди попередніх інстанцій, встановивши належність Позивачу спірного обсягу відібраного Відповідачем газу, неукладеність між АТ "Укртрансгаз" та АТ "Одесагаз" договорів транспортування природного газу №1512000741 від 01.03.2016 та №1904000228 від 29.03.2019, помилково послалися на договір про транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011159/П31 від 28.09.2011 як на підставу для відібрання обсягу газу для врелювання небалансу, та не визначили його вартість на час розгляду справи судом.
112. Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 29.05.2019 у справі № 906/567/18, природний газ є речовиною, яка споживається в момент її отримання та не може бути повернута в натурі, тому на підставі частини 2 статті 1213 ЦК України має відшкодовуватися її вартість.
113. Згідно із висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 08.12.2021 у справі № 916/1577/19, відповідно до положень статті 1213 ЦК України суд може використовувати актуальні ціни на природний газ на момент вирішення спору по суті та прийняття рішення.
114. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог у цій справі є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам матеріального права. Водночас судами попередніх інстанцій не були виконані вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.04.2024 у цій справі, та допущені процесуальні порушення щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, зокрема щодо вартості безпідставно відібраних обсягів газу, які мають значення для правильного вирішення цього спору.
115. Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
116. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
117. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу (пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України).
Судові витрати
118. Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задовольнити частково.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 02.12.2024 скасувати.
3. Справу № 916/47/22 передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді І. Кондратова
О. Кролевець