04 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/15182/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Кролевець О. А., Мамалуя О. О.,
за участю секретаря судового засідання Сініцина В. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Міністерства юстиції України та ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Смирнової Ю. М.
від 08 травня 2025 року
та на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Руденко М. А., Пономаренка Є. Ю., Барсук М. А.
від 30 вересня 2025 року (повний текст складено 23 жовтня 2025 року)
у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна"
до Міністерства юстиції України
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
1) ОСОБА_1 ,
2) ОСОБА_2 ,
3) ОСОБА_3 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:
4) державний реєстратор Самгородоцької сільської ради Головатюк Костянтин Володимирович,
5) ОСОБА_4 ,
6) ОСОБА_5 ,
про визнання незаконним та скасування наказу,
за участю представників:
від позивача: не з'явилися
від відповідача: Субота О. В.
від третьої особи-1: не з'явилися
від третьої особи-2: не з'явилися
від третьої особи-3: не з'явилися
від третьої особи-4: не з'явилися
від третьої особи-5: не з'явилися
від третьої особи-6: не з'явилися
1. Короткий зміст позовних вимог.
У грудні 2024 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 02 січня 2024 року № 13/5 «Про задоволення скарги».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Мін'юст спірним наказом задовольнив скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 25 жовтня 2023 року у сфері державної реєстрації: визнав вчиненою з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та анулював в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) реєстраційну дію № 1001521070030000079 від 20 вересня 2023 року "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" (далі - реєстраційна дія), проведену державним реєстратором Самгородоцької сільської ради Головатюком К. В. щодо Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна".
За твердженням позивача спірний наказ Мін'юсту є незаконним, оскільки
- скасована Мін'юстом за спірним наказом реєстраційна дія була вчинена з дотриманням вимог чинного законодавства;
- відповідач в порушення пункту 10 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерств юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128, (далі - Порядок) не повідомив Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Україна", як зацікавлену особу, про наявність поданої скарги у сфері державної реєстрації, про дату, час та місце проведення засідання з розгляду скарги, чим позбавив відповідача можливості отримати матеріали скарги у сфері державної реєстрації, надати пояснення та докази по суті скарги;
- спірний наказ був виданий всупереч пункту 9 Порядку, оскільки відповідач неповно дослідив обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги у сфері державної реєстрації: не перевірив відомості в ЄДР щодо зміни засновників Товариства та підстави таких змін, не врахував судові рішення у справах № 902/882/21 та № 902/333/22 про визнання недійсними договорів дарування, внаслідок чого неправильно встановив, що скаржники набули частки, що вже є сформованими, та дійшов помилкового висновку про те, що виключення скаржників зі складу учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" у зв'язку з простроченням внесення ними вкладу не відповідає дійсним обставинам, встановленим під час розгляду скарги.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Відповідно до відомостей з ЄДР Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" (далі по тексту - СТОВ «Україна», Товариство) як юридична особа було зареєстроване 16 лютого 2000 року.
Згідно з пунктом 1.2. статуту СТОВ "Україна" затвердженого протоколом загальних зборів учасників Товариства № 3 від 30 травня 2019 року, Товариство створене шляхом перетворення Тягунського колективного сільськогосподарського підприємства і є його правонаступником на засадах угоди громадян, в частині, що визначена законодавством та шляхом об'єднання їх майна.
За змістом пункту 3.1. статуту СТОВ "Україна" учасниками Товариства є громадяни України: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 .
Відповідно до підпунктів 7.3.3., 7.3.4. пункту 7.3. статуту СТОВ "Україна" статутний капітал Товариства складає 59 447,00 грн та дорівнює сумі вкладів його учасників. Частки учасників у статутному капіталі Товариства розподілена наступним чином:
- ОСОБА_4 - 30 252,00 грн, що становить 50,89 % статутного капіталу;
- ОСОБА_1 - 7 298,00 грн, що становить 12,27 % статутного капіталу;
- ОСОБА_2 - 7 299,00 грн, що становить 12,28 % статутного капіталу;
- ОСОБА_5 - 7 299,00 грн, що становить 12,28 % статутного капіталу;
- ОСОБА_3 - 7 299,00 грн, що становить 12,28 % статутного капіталу.
30 січня 2020 року були укладені наступні договори:
- № 1 дарування частки в статутному капіталі СТОВ "Україна" у розмірі 12,27 % статутного капіталу Товариства номінальною вартістю 7 298,00 грн між ОСОБА_1 (дарувальник) та ОСОБА_6 (обдарований);
- № 2 дарування частки в статутному капіталі СТОВ "Україна" у розмірі 12,28 % статутного капіталу Товариства номінальною вартістю 7 299,00 грн між ОСОБА_2 (дарувальник) та ОСОБА_6 (обдарований);
- № 1 дарування частки в статутному капіталі СТОВ "Україна" у розмірі 12,28 % статутного капіталу Товариства номінальною вартістю 7 299,00 грн між ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_6 (обдарований).
За вказаними договорами ОСОБА_6 прийняв частки в статутному капіталі СТОВ "Україна" розміром 21 896,00 грн, що складає 36,83 % від загального розміру статутного капіталу Товариства.
У зв'язку з укладенням зазначених договорів дарування їх сторонами 31 січня 2020 були складені відповідні акти приймання-передачі часток в статутному капіталі СТОВ "Україна".
23 листопада 2020 року між ОСОБА_6 , як дарувальником, та ОСОБА_7 , як обдарованою, був укладений договір дарування частки в статутному капіталі СТОВ "Україна" № 1, за умовами якого Дарувальник безоплатно передав Обдарованій, а Обдарована прийняла від Дарувальника 36,83 % частки у статутному капіталі Товариства номінальною вартістю 21 896,00 грн. На підставі зазначеного договору Дарувальником і Обдарованою був складений акт приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства від 23 листопада 2020 року.
У подальшому Господарський суд Вінницької області рішенням від 11 січня 2023 року у справі № 902/333/22 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - СТОВ "Україна", яке не оскаржувалося сторонами та набрало законної сили 07 лютого 2023 року, позов задовольнив частково: визнав зазначені вище договори дарування від 30 січня 2020 року недійсними та скасував державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу (СТОВ "Україна"), що містяться в ЄДР, проведених за заявою ОСОБА_6 від 31 січня 2020 року на підставі актів приймання-передачі часток в статутному капіталі СТОВ "Україна" від 31.01.2020. В решті позову відмовив.
Крім того, Господарський суд Вінницької області рішенням від 30 листопада 2021 року у справі № 902/882/21, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 квітня 2022 року та постановою Верховного Суду від 29 червня 2022 року, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання недійсним договору дарування частки в статутному капіталі СТОВ "Україна" № 1 від 23 листопада 2020 року задовольнив та визнав зазначений договір недійсним.
12 квітня 2023 року відбулися загальні збори учасників СТОВ "Україна", на яких були прийняті рішення про:
- виключення зі складу учасників Товариства ОСОБА_1 , яка володіє часткою в статутному капіталі Товариства номінальною вартістю 7 298,00 грн, ОСОБА_3 , який володіє часткою в статутному капіталі номінальною вартістю 7 299,00 грн, що становить 12,28 % статутного капіталу Товариства; ОСОБА_2 , який володіє часткою в статутному капіталі номінальною вартістю 7 299,00 грн, що становить 12,28 % статутного капіталу Товариства, у зв'язку з існуючою заборгованістю із внесення вкладу та не прийняттям участі в діяльності Товариства, що перешкоджає ефективній роботі Товариства,
- зменшення розміру статутного капіталу Товариства та про затвердження розмірів часток учасників та їх номінальної вартості у статутному капіталі Товариства, таким чином: ОСОБА_4 - 30 252,00 грн, що становить 80,56 %; ОСОБА_5 - 7 299,00 грн, що становить 19,44 %.
20 вересня 2023 року державний реєстратор Самгородоцької сільської ради Головатюк К. В. на підставі зазначених рішень загальних зборів від 12 квітня 2023 року здійснив державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу (СТОВ «України») за № 1001521070030000079, а саме: «зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника; зміна розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи; зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи; зміна структури власності.».
Згідно з витягом з ЄДР від 21 вересня 2023 року № 49615807208 засновниками (учасниками) СТОВ "Україна" є: ОСОБА_5 , розмір частки якого складає: 7 299,00 грн, та ОСОБА_4 , розмір частки якого складає 30 252,00 грн; кінцевим бенефіціарним власником є ОСОБА_4 ; розмір статутного (складеного) капіталу Товариства складає: 37 551,00 грн.
31 жовтня 2023 року до Мін'юсту від ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надійшла скарга № СК-4348-23 на дії державного реєстратора щодо проведеної ним реєстраційної дії від 20 вересня 2023 року за № 1001521070030000079 (далі - оскаржувана реєстраційна дія), в якій скаржники просили визнати оскаржувану реєстраційну дію вчиненою з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та анулювати її в ЄДР. В обґрунтування скарги скаржники послалися на те, що:
- рішення загальних зборів учасників СТОВ «Україна» від 12 квітня 2023 року про зміну розміру статутного капіталу, зміну складу засновників (учасників) через виключення учасників було прийняте з порушенням частини другої статті 15 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», протокол загальних зборів оформлений з порушеннями вимог цієї норми закону і державний реєстратор був зобов'язаний відмовити у здійсненні державної реєстрації;
- у складі документів, що подавались на державну реєстрацію відсутні такі, що підтверджують факт настання передбаченої частиною третьою статті 15 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» обставини, за якої рішення про виключення зі складу учасників товариства було прийнято без урахування їх голосів;
- учасники Товариства не приймали рішень про вихід з Товариства та про загальні збори щодо виключення учасників з Товариства не повідомлялись, відповідний протокол загальних зборів їм не надавався;
- державний реєстратор при здійсненні державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу не перевірив дійсність факту прострочення внесення вкладу до статутного капіталу Товариства;
- державний реєстратор застосував Закон до правовідносин між учасниками Товариства, що було засновано в 2000 році, до набрання ним чинності;
- державний реєстратор мав прийняти рішення про відмову в здійсненні державної реєстрації, оскільки заявник не подав усі необхідні для проведення державної реєстрації документи, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", а подані документи не відповідали вимогам Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
Центральна колегія Мін'юста з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юста (далі по тексту - Колегія), розглянувши вищевказану скаргу сформувала висновок від 27 листопада 2023 року, в якому рекомендувала:
1) задовольнити скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 25 жовтня 2023 року;
2) визнати вчиненою з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та анулювати реєстраційну дію в ЄДР № 1001521070030000079 від 20 вересня 2023 року "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведену державним реєстратором Самгородоцької сільської ради Головатюком К. В. щодо СТОВ "Україна" (ЄДРПОУ 30687673);
3) тимчасово заблокувати державному реєстратору Самгородоцької сільської ради Головатюку К. В. доступ до ЄДР строком на 14-ть днів;
При цьому, колегія Мін'юсту виходила з того, що оспорювана реєстраційна дія є протиправною та підлягає анулюванню, а скарга - задоволенню, оскільки виключення скаржників зі складу учасників Товариства у зв'язку з простроченням внесення вкладу не відповідає обставинам, встановленим в ході колегіального розгляду, які свідчать про те, що скаржники набули вже сформовані частки на підставі договорів дарування часток та складених на їх виконання актів приймання-передачі часток у статутному капіталі Товариства, а саме:
- акту приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства від 24 жовтня 2022 року, складеного на виконання пункту 1 договору дарування частки у статутному капіталі Товариства № 7 від 24 жовтня 2022 року, укладеного між ОСОБА_6 з однієї сторони, та ОСОБА_1 з іншої сторони, про передачу частки у розмірі 12,28 % статутного капіталу Товариства, справжність підписів на даному акті засвідчено приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Підвашецькою Оленою Ігорівною 24 жовтня 2022 року за №№ 1540, 1541;
- акту приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства від 24 жовтня 2022 року, складеного на виконання пункту 1 договору дарування частки у статутному капіталі Товариства № 8 від 24 жовтня 2022 року, укладеного між ОСОБА_6 з однієї сторони, та ОСОБА_2 з іншої сторони, про передачу частки у розмірі 12,28 % статутного капіталу Товариства, справжність підписів на даному акті засвідчено приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Підвашецькою О. І. 24 жовтня 2022 року за №№ 1542, 1543;
- акту приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства від 24 жовтня 2022 року, складеного на виконання пункту 1 договору дарування частки у статутному капіталі Товариства № 9 від 24 жовтня 2022 року, укладеного між ОСОБА_6 з однієї сторони, та ОСОБА_3 - з іншої сторони, про передачу частки у розмірі між 12,28 % статутного капіталу Товариства, справжність підписів на даному акті засвідчено приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Підвашецькою О. І. 24 жовтня 2022 року за №№ 1544, 1545.
У зв'язку з цим 25 жовтня 2022 року державний реєстратор Краснопільської сільcької ради Шиндер Оксана Євгеніївна в ЄДР провела реєстраційну дію № 1001521070029000079 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу".
На підставі зазначеного висновку Колегії від 27 листопада 2023 року Мін'юст видав наказ № 13/5 від 02 січня 2024 року "Про задоволення скарги", яким:
1. Скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 25 жовтня 2023 року задовольнив.
2. Визнав вчиненою з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та анулював в ЄДР реєстраційну дію № 1001521070030000079 від 20 вересня 2023 року "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведену державним реєстратором Самгородоцької сільської ради Головатюком К.В. щодо СТОВ "Україна".
3. Тимчасово заблокував державному реєстратору Самгородоцької сільської ради Головатюку К. В. доступ до ЄДР строком на 14-ть днів.
4. Виконання пункту 2 наказу поклав на Офіс протидії рейдерству.
5. Виконання пункту 3 наказу поклав на державне підприємство "Національні інформаційні системи".
У грудні 2024 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 02 січня 2024 року № 13/5 «Про задоволення скарги».
3. Короткий зміст ухвалених судами попередніх інстанцій рішення та постанови, мотиви їх ухвалення.
Господарський суд міста Києва рішенням від 08 травня 2025 року у справі № 910/15182/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30 вересня 2025 року, позов задовольнив частково: визнав незаконними та скасував пункти 1, 2, 4 наказу Міністерства юстиції України № 13/5 від 02 січня 2024 року "Про задоволення скарги". В іншій частині позову відмовив. Стягнув з Міністерства юстиції України на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211,20 грн.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що
- спірний наказ Мін'юсту, зокрема пункти 1, 2 та 4 наказу, порушують права та інтереси позивача у справі, оскільки зміна відомостей про учасників та кінцевих бенефіціарних власників СТОВ "Україна" в контексті необхідності відображення актуальних відомостей про це в ЄДР безпосередньо стосується діяльності самого Товариства, а наслідком задоволення скарги і скасування Мін'юстом в ЄДР реєстраційної дії є позбавлення особи, якої ця дія стосується, офіційного визнання і підтвердження державою певних відомостей про юридичну особу;
- при розгляді скарги не було забезпечено змагальності, неупередженості та безсторонності розгляду скарги, оскільки колегія Мін'юсту не встановила дійсних обставин, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги шляхом перевірки наявних в ЄДР відомостей, зокрема про зміну засновників Товариства та підстав таких змін, не перевіряла належним чином доводи скаржників, а встановила інші обставини, ніж ті, що були зазначені скаржниками, не надала можливості заінтересованим особам подати будь-які пояснення з приводу самостійно виявлених Мін'юстом та розглянутих обставин, про які в скарзі не зазначалось;
- висновки Мін'юсту про набуття скаржниками вже сформованих часток в результаті укладення правочинів є помилковими, оскільки правочини дарування учасниками Товариства своїх часток були визнані недійсними в судовому порядку, і як належна правова підстава для виникнення обумовлених цими правочинами прав та обов'язків розглядатися не можуть, що не було враховано колегією Мін'юсту;
- оспорювана до Мін'юсту реєстраційна дія була вчинена на підставі рішень загальних зборів учасників Товариства від 12 квітня 2023 року, які недійсними не визнавались.
4. Короткий зміст вимог касаційних скарг.
4.1. Відповідач - Міністерство юстиції України у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08 травня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30 вересня 2025 року у справі № 910/15182/24 в частині задоволених позовних вимог та відмовити у задоволенні позову в цій частині, а в решті оскаржувані рішення залишити без змін.
4.2. Третя особа-1 на стороні відповідача - ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08 травня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30 вересня 2025 року у справі № 910/15182/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
5. Узагальнені доводи касаційної скарги.
5.1. Відповідач як на підстави касаційного оскарження судових рішень послався на пункти 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що:
- суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України та статті 15, 16 Цивільного кодексу України в частині встановлення порушених прав позивача, дійшли помилкового висновку про наявність порушених прав позивача, не врахували висновки Верховного Суду щодо встановлення наявності порушеного права позивача, викладені у постановах від 18 липня 2023 року у справі № 910/12547/21, від 25 жовтня 2022 року у справі № 910/11884/21, від 06 лютого 2025 року у справі № 910/15462/23;
- суди попередніх інстанцій неправильно застосували статтю 45 Господарського процесуального кодексу України в частині визначення належного складу відповідачів у цій справі, не врахували висновки Верховного Суду щодо застосуванні цієї норми права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2025 року у справі № 910/2546/22, від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 757/34482/19-ц, від 03 березня 2021 року у справі № 707/477/20, від 31 серпня 2022 року у справі № 592/4422/20 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі № 910/15770/21;
- суд апеляційної інстанції неправильно застосував пункт 9 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128, не врахував, що зазначений пункт Порядку передбачає право Міністерства юстиції встановлювати інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, ніж ті, які зазначені у скарзі, зокрема, шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи ЄДР, та дійшов помилкового висновку про те, що Мін'юст не мав підстав встановлювати інші обставини, ніж ті, що були наведені в обґрунтування скарги. У зв'язку з цим Мін'юст просить сформувати правовий висновок щодо застосовування пункту 9 Порядку № 1128, оскільки саме зазначеним пунктом встановлюється фактично обсяг повноважень Міністерства юстиції України при розгляді скарг у сфері державної реєстрації;
- суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину третю статті 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», дійшов помилкового висновку про те, що відповідач сформував неправильні висновки про набуття скаржниками від ОСОБА_6 вже сформованих часток на підставі договорів дарування часток та складених на їх виконання актів приймання-передачі часток у статутному капіталі Товариства від 24 жовтня 2022 року, не врахував, що саме правочини щодо відчуження частки у статутному капіталі укладені між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у судовому порядку недійсними не визнавались, а попередні правочини були визнані недійсними лише через відсутність згоди на відчуження інших учасників СТОВ «Україна». Проте, зазначені обставини не спростовують ту обставину, що треті особи на стороні відповідача набули вже сформовані частки в результаті укладення правочинів. У зв'язку з викладеним Мін'юст зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»;
5.2. Третя особа-1 як на підставу касаційного оскарження зазначених судових рішень послалася на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначила про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: щодо належного позивача та кола відповідачів у справах про оскарження наказу Міністерства юстиції України, прийнятого ним у відповідності до статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», а саме:
- чи може бути позивачем юридична особа, якщо оскаржуваний наказ скасовує реєстраційну дію, пов'язану з державною реєстрацією змін до відомостей про учасників, розмір статутного капіталу, співвідношення часток учасників, чи мають бути належним позивачем інші учасники, інтереси яких ймовірно порушує вказаний наказ;
- чи мають бути співвідповідачами учасники товариства з обмеженою відповідальністю, яких було поновлено в правах на підставі оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України, зокрема відновлені їх корпоративні та цивільні права.
За твердженням третьої особи-1 спір про оскарження наказу Міністерства юстиції України є корпоративним спором та вимагає залучення усіх учасників товариства, чиї інтереси та права вирішено оскаржуваним наказом.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу відповідача просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно з'ясували усі обставини, що мають значення для справи, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи скаржника є необґрунтованими.
Позивач відзиву на касаційну скаргу третьої особи-1 не надав.
Відзиви на касаційні скарги відповідача та третьої особи від інших учасників справи до суду касаційної інстанції не надходили.
7. Розгляд заявлених клопотань.
04 грудня 2025 року до Верховного Суду від позивача - СТОВ «Україна» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (хворобою).
Крім того, 04 грудня 2025 року до Верховного Суду від третьої-особи-1 - ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю її представника ОСОБА_9 взяти участь в засіданні касаційного господарського суду з розгляду цієї справи, що відбудеться 04 грудня 2025 року о 10:00, з огляду на участь в іншому судовому засіданні в іншій справі.
Відповідно до частини першої статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Розглянувши клопотання позивача та третьої особи-1 про відкладення розгляду справи, Верховний Суд відмовляє у задоволенні цих клопотань з огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, визначених у частині другій статті 202 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, Верховний Суд враховує те, що усі учасники справи, зокрема і позивач, були належним чином повідомлені судом касаційної інстанції про дату, час і місце судового засідання з розгляду цієї справи, участь у судовому засіданні для учасників справи обов'язковою не визнавалася, а позивач та третя особа-1 не довели наявності в них поважних причин неявки в судове засідання. Верховний Суд зазначає про те, що позивач та третя особа-1 не були позбавлені можливості взяти участь у судовому засіданні з розгляду цієї справи в порядку самопредставництва або шляхом уповноваження інших представників на участь в судовому засіданні. Крім того, представник позивача адвокат Бурка В. Р. не надав суду доказів відсутності в нього можливості взяти участь в засіданні суду касаційної інстанції з розгляду цієї справи в режимі відеоконференції, яка була йому забезпечена судом касаційної інстанції згідно з ухвалою від 26 листопада 2025 року, саме за станом здоров'я внаслідок хвороби.
З огляду на викладене Верховний Суд відхиляє заявлені позивачем та третьою особою-1 клопотання про відкладення розгляду цієї справи.
Позиція Верховного Суду
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій.
Верховний Суд, обговоривши доводи відповідача та третьої особи-1, викладені у касаційних скаргах, а також доводи позивача, наведені у відзиві на касаційну скаргу відповідача, дослідивши правильність застосування та дотримання судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій, задовольняючи частково позовні вимоги у цій справі, дійшли зокрема висновку про те, що спірний наказ Мін'юсту в частині пунктів 1, 2 та 4 порушує права та інтереси позивача у справі, оскільки зміна відомостей про учасників та кінцевих бенефіціарних власників СТОВ "Україна" в контексті необхідності відображення актуальних відомостей про це в ЄДР безпосередньо стосується діяльності самого Товариства, а наслідком задоволення скарги і скасування Мін'юстом в ЄДР реєстраційної дії є позбавлення особи, якої ця дія стосується, офіційного визнання і підтвердження державою певних відомостей про юридичну особу;
Однак, Верховний Суд не погоджується із зазначеним висновком, вважає його помилковим та такими, що зроблений з неправильним застосуванням та порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин першої та другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
У частині другій статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено осіб, які мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До таких осіб зазначена норма відносить юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що правовою підставою для звернення особи до господарського суду є наявність у неї порушеного права та / або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. За результатами судового розгляду спору суд має визначити, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого ця особа звернулася до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушеного права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 лютого 2022 року у справі № 910/6939/20 зазначила про те, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (тут і далі - в редакції, чинній станом на дату видачі відповідачем спірного наказу) до повноважень Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації належить, зокрема, розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України та прийняття обов'язкових до виконання рішень, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 34 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає, зокрема, скарги на проведені державним реєстратором реєстраційні дії.
Відповідно до частини першої статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі звернення до суду з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, доведенню сторонами та встановленню судом підлягають як обставини того, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає закону), так і обставини того, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Такі висновки Верховного Суду сформовані у постановах від 20 серпня 2019 року у справі № 911/714/18, від 15 липня 2021 року у справі №924/48/19.
Згідно зі статтею 96-1 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній станом як на дату видачі відповідачем спірного наказу, так і на дату звернення СТОВ «Україна» з позовом у цій справі) права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об'єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.
Права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та установчих документів товариства.
Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об'єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.
Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом:
1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом;
2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку;
3) у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи;
4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об'єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом;
5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом;
6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту).
Учасники юридичних осіб можуть також мати інші права, встановлені статутом та законом. Законом можуть бути встановлені для певних осіб обмеження щодо володіння корпоративними правами. Законом можуть бути встановлені умови та/або обмеження щодо реалізації окремих корпоративних прав певними особами.
Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.
Як вбачається предметом спору у цій справі є вимоги про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 02 січня 2024 року № 13/5 «Про задоволення скарги», виданого за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації юридичних осіб від 25 жовтня 2023 року, поданої до Мін'юсту ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як учасниками СТОВ «України». За цим наказом в ЄДР була скасована реєстраційна дія № 1001521070030000079 від 20 вересня 2023 року "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведена державним реєстратором Самгородоцької сільської ради Головатюком К. В. щодо Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна".
При цьому, як встановили суди попередніх інстанцій, зазначена реєстраційна дія № 1001521070030000079 від 20 вересня 2023 року була вчинена на підставі рішення загальних зборів учасників СТОВ «України» від 12 квітня 2023 року про виключення зі складу учасників Товариства ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , про зменшення розміру статутного капіталу Товариства та про затвердження нових розмірів часток учасників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у статутному капіталі Товариства. Отже, ця реєстраційна дія, скасована спірним наказом Мін'юсту, передбачала зміну відомостей про СТОВ «Україна», а саме: зміну розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) Товариства, зміну складу учасників Товариства, зміну відомостей про кінцевого бенефіціарного власника, зміну структури власності.
Згідно з відомостями з ЄДР від 21 вересня 2023 року (з урахуванням реєстраційної дії № 1001521070030000079 від 20 вересня 2023 року) учасниками СТОВ "Україна" є: ОСОБА_5 з розміром частки 7 299,00 грн, та ОСОБА_4 з розміром частки 30 252,00 грн; кінцевим бенефіціарним власником є ОСОБА_4 ; розмір статутного (складеного) капіталу Товариства складає: 37 551,00 грн.
Отже, Міністерство юстиції України, здійснюючи розгляд скарги у сфері державної реєстрації юридичних осіб, видало наказ, внаслідок якого в ЄДР була скасована державна реєстрація змін до відомостей про СТОВ «Україна», внесених на підставі рішення загальних зборів учасників СТОВ «Україна» від 12 квітня 2023 року, зокрема про розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) СТОВ «Україна», про склад учасників Товариства; про кінцевого бенефіціарного власника, структуру власності.
Крім того, позивачем у цій справі із зазначеною вимогою про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 02 січня 2024 року № 13/5 «Про задоволення скарги» є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Україна".
З огляду на ці встановлені судами попередніх інстанцій обставини Верховний Суд зазначає про те, що метою подання цього позову є відновлення становища, що існувало до прийняття відповідачем спірного наказу, тобто відновлення в ЄДР відомостей про розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) СТОВ «Україна», склад учасників, кінцевих бенефіціарних власників та структуру власності Товариства, які були внесені до ЄДР на підставі рішення загальних зборів учасників СТОВ «Україна» від 12 квітня 2023 року, за реєстраційною дією № 1001521070030000079 від 20 вересня 2023 року.
Верховний Суд зазначає про те, що хоч позивач і оскаржує наказ Мін'юсту про анулювання в ЄДР реєстраційної дії щодо нього, однак фактично заявлені позовні вимоги направлені на захист саме корпоративних прав учасників позивача - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , оскільки внаслідок задоволення судом заявлених у цій справі позовних вимог в ЄДР будуть відновлені, зокрема відомості саме про цих осіб, як єдиних учасників СТОВ «Україна», про ОСОБА_4 як кінцевого бенефіціарного власника Товариства. Отже, спірний у цій справі наказ Мін'юсту стосується безпосередньо прав та інтересів зазначених осіб - третіх осіб-5 та -6 на стороні позивача, впливає на їх корпоративні права, як власників позивача.
При цьому, Верховний Суд зазначає про те, що корпоративні права позивача не можуть бути порушеними спірним наказом Мін'юсту від 02 січня 2024 №13/5, оскільки повноваження органу управління товариства, який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників. Товариство за відсутності обставин набуття ним у власність частки у власному статутному капіталі не є носієм корпоративних прав в розумінні частини першої статті 96-1 Цивільного кодексу України.
Однак, суди попередніх інстанцій не врахували наведеного, залишили поза увагою дійсну мету заявленого у цій справі позову та зміст реєстраційної дії, скасованої спірним наказом, з огляду на що дійшли помилкового висновку про те, що спірний наказ Мін'юсту в частині його пунктів 1, 2 та 4 порушує права та інтереси позивача у справі.
Як вже зазначалося вище по тексту цієї постанови, обов'язковою передумовою для реалізації права на судовий захист у порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист яких спрямоване звернення до суду з позовом.
Враховуючи наведене вище та встановлені судами попередніх інстанцій у цій справі обставин справи, Верховний Суд зазначає про те, що спірний наказ Мін'юсту не стосується і не порушує права та / або інтереси позивача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, що повністю узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 06 лютого 2025 року у справі № 910/15462/23.
З огляду на відсутність у спірних правовідносинах порушених прав та / або інтересів позивача спірним наказом, Верховний Суд не вбачає підстав для формування у цій справі правового висновку про можливість юридичної особи (самого товариства) бути позивачем у справі про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України про скасування реєстраційної дії, пов'язаної з державною реєстрацією змін до відомостей про товариство щодо розміру його статутного капіталу, складу його учасників, розмірів їх часток, кінцевих бенефіціарних власників товариства.
З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що позовні вимоги у цій справі не підлягають задоволенню з огляду на відсутність порушених прав та / або інтересів позивача.
Верховний Суд не бере до уваги інші доводи скаржників, наведені в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, які стосуються неналежного складу відповідачів та суті спору, зокрема неправильного застосування судами попередніх інстанцій пункту 9 Порядку № 1128 та частини третьої статті 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», та не надає оцінку цим доводам, оскільки відсутність порушення спірним наказом прав та інтересів позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
9. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Згідно з частиною першою статті 311 Господарського процесуального кодексу суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
З огляду на те, що суди попередніх інстанцій при розгляді цієї справи неправильно застосували та порушили норми матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати оскаржувані рішення Господарського суду міста Києва від 08 травня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30 вересня 2025 року у справі № 910/15182/24 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» у цій справі, з огляду на що касаційні скарги Міністерства юстиції України та ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
10. Судові витрати.
Згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За змістом пунктів "б", "в" частини четвертої статті 315 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині постанові суду касаційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Враховуючи те, що у даному випадку Верховний Суд приймає нове рішення про відмову у задоволенні позову у цій справі судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача, судові витрати відповідача та третьої особи-1 зі сплати судового збору за подання апеляційних та касаційних скарг також підлягають стягненню з позивача. При цьому, розмір судового збору, сплачений третьою особою-1 за подання касаційної скарги, що підлягає стягненню з позивача на користь третьої особи-1, має бути зменшений на коефіцієнт 0,8 відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», оскільки касаційна скарга була подана третьою особою-1 до суду касаційної інстанції в електронній формі через систему «Електронний суд».
Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційні скарги Міністерства юстиції України та ОСОБА_1 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08 травня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30 вересня 2025 року у справі № 910/15182/24 скасувати.
3. Ухвалити у справі № 910/15182/24 нове рішення. У задоволенні позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» відмовити.
4. Стягнути із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» (22710, Вінницька область, Вінницький район, село Тягун, вул. Миру, 1, ідентифікаційний код 30687673) на користь Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, ідентифікаційний код 00015622) 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 копійок судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.
5. Стягнути із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» (22710, Вінницька область, Вінницький район, село Тягун, вул. Миру, 1, ідентифікаційний код 30687673) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 9 386 (дев'ять тисяч триста вісімдесят шість) гривен 80 копійок судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.
6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.
7. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді О. Кролевець
О. Мамалуй