Провадження № 22-ц/803/1116/25 Справа № 235/1848/23 Суддя у 1-й інстанції - Кузнєцова А. С. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
09 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.,
суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.
секретар судового засідання Лідовська А.А.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське»,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справі, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сакун Віталій Анатолійович, на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 серпня 2024 року, ухвалене суддею Кузнєцовою А.С. в місті Покровську Донецької області, дата складення повного судового рішення не вказана,
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сакун В.А., звернувся до суду з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (далі - ТОВ «Краснолиманське»» про стягнення компенсації втрати частини заробітку до моменту фактичного розрахунку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 в період з 12.04.2018 року по 17.07.2020 року перебував в трудових відносинах з ТОВ «Краснолиманське». Наказом №200/к від 17.07.2020 року позивач звільнений з ТОВ «Краснолиманське» на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням).
З часу припинення трудових відносин, всупереч ст. 116 КЗпП України, підприємство не провело з позивачем повний та остаточний розрахунок по виплаті заробітної плати, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 415 521,66 гривень.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26.01.2021 року з відповідача ТОВ «Краснолиманське» на користь позивача стягнуто суму заборгованості з виплати заробітної плати в розмірі 415 521,66 гривень (сума вказана після утримання обов'язкових податків та зборів), середній заробіток в розмірі 254 068,32 гривень (з утриманням обов'язкових платежів) моральну шкоду в розмірі 3000 гривень, стягнуто судовий збір. Рішення суду виконано 04.07.2023 року.
Уточнивши позовні вимоги (а.с. 36-37), позивач просив стягнути компенсацію втрати частини заробітку з зв'язку з порушенням строків виплати в сумі 166 163,49 гривень.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 серпня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сакун В.А. задоволені.
Стягнуто з ТОВ «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 166 163,49 грн та судові витрати на користь держави в сумі 858,88 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сакун В.А., просить скасувати рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 серпня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в сумі 211 085,00 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що виплату сум, стягнутих з відповідача за рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26.01.2021 року було проведено деу примусовому порядку 04.07.2023 року, тому позивач наполягає, що за період з липня 2020 року по липень 2023 року сума компенсації складає 211 085,00 грн у відповідності з наданим ним розрахунком, і саме цю суму потрібно стягнути з відповідача на користь позивача.
Відзив на апеляційну скаргу не наданий.
В судове засідання апеляційного суду учасники судового розгляду не з'явились, повідомлялись про час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог за наявними у справі матеріалами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону відповідає в повній мірі.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, встановивши, що відповідачем були порушені строки виплати позивачу заробітної плати за період з грудня 2019 року по липень 2020 року, а виплачені лише у липні 2023 року, перевіривши розрахунок дійшов висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини заробітної плати в сумі 166 163,49 грн.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем з 12.04.2018 року по 17.07.2020 року та був звільнений з підприємства 17.07.2020 року на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26.01.2021 року з відповідача ТОВ «Краснолиманське» на користь позивача стягнуто суму заборгованості з виплати заробітної плати в розмірі 415 521,66 гривень (сума вказана після утримання обов'язкових податків та зборів), середній заробіток в розмірі 254 068,32 гривень (з утриманням обов'язкових платежів) моральну шкоду в розмірі 3000 гривень, стягнуто судовий збір.
Згідно довідки ТОВ «Краснолиманське» за №398 від 19.10.2023 року заборгованість у ТОВ «Краснолиманське» перед позивачем ОСОБА_1 за період з грудня 2019 року по липень 2020 року становила 415 521,66 гривень (сума визначена після утримання податків і зборів) та складалася з таких сум: за грудень 2019 року - 20611,77 гривень; за січень 2020 року - 24668,22 гривень, за лютий 2020 року - 23567,95 гривень, за березень 2020 року - 25726,97 гривень, за квітень 2020 року - 29346,19 гривень, за травень 2020 року - 33439,69 гривень, за червень 2020 року - 30391,16 гривень, за липень 2020 року - 136982,43 гривень та 90787,28 гривень (вихідна допомога, разова виплата), загальна сума заборгованості станом на 04.07.2023 року була виплачена в повному обсязі.
Вищевказана заборгованість була сплачена позивачу в повному обсязі 04.07.2023 року, що не оспорюється сторонами по справі.
Уточнивши позовні вимоги, представник позивача просив стягнути з відповідача компенсацію втрати частини заробітку у розмірі 166 163,49 гривень. (а. с. 36-37)
Згідно ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Устатті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
Відповідно достатті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»).
Відповідно п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Суд першої інстанції, перевіривши розрахунок компенсації, дійшов вірного висновку, що. відповідно до цього Порядку, компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, у межах заявленого позивачем періоду, буде складати 166 163,49 грн.
Таким чином, загальний розмір компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із затримкою строків її виплати складає 166 163,49 грн, і доводи апеляційної скарги правильність таких висновків суду першої інстанції не спростовують.
При цьому суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з'ясував у достатньому обсязі характер спірних правовідносин та визначився з нормами права, які підлягають застосуванню, а тому прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позову.
Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.
Відповідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки, апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367,368,374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сакун Віталій Анатолійович, залишити без задоволення.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 09 грудня 2025 року.
Головуючий:
Судді: