Провадження № 22-ц/803/10495/25 Справа № 211/1633/25 Суддя у 1-й інстанції - Костенко Є. К. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
09 грудня 2025 року м.Кривий Ріг
Справа № 211/1633/25
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачка - ОСОБА_2 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України,без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_2 на ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 серпня 2025 року, яка постановлена суддею Костенко Є.К.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 14 серпня 2025року, -
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
04.08.2025 ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ спільної сумісної власності подружжя та відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 серпня 2025 року відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільної сумісної власності подружжя та відшкодування моральної шкоди.
Зустрічну позовну заяву разом із доданими матеріалами повернуто ОСОБА_2 .
Копію зустрічної позовної заяви долучено до матеріалів справи.
Роз'яснено позивачці за зустрічною позовною заявою, що відмова у прийнятті зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом не перешкоджає повторному зверненню із зазначеним позовом до суду на загальних підставах.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було враховано всіх обставин справи, а саме того, що взаємопов'язаність позовів наявна. Так, обидва позови випливають з одних і тих самих правовідносин, оскільки між сторонами залишились невирішені питання, і спільний розгляд позові дозволить суду більш повно з?ясувати всі обставини та винести об?єктивне рішення. Також, наполягає гна тому, що нею не пропущено процесуальний строк на пред?явлення зустрічного позову.
У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ОСОБА_1 зазначає, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, в процесі розгляду справи суд не порушив норм процесуального права, а тому ухвалу суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала, розгляд якої згідно п. 6 ст. 353 ЦПК України, здійснюється без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви та повернення її відповідачці ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що об'єднання позовів в одне провадження та їх спільний розгляд є недоцільним, оскільки позови містять різний зміст вимог, обставин, які підлягають доказуванню, а задоволення первісного позову не може повністю або частково виключити задоволення зустрічного позову, їх спільний розгляд може ускладнити вирішення справи, а також не сприятиме досягненню процесуальної економії та ефективнішому використанню процесуальних засобів для відновлення порушеного права і не сприятиме об'єктивному вирішенню спору.
Також, суд зазначив, що оскільки позовна заява про розірвання шлюбу розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, а зустрічна позовна заява підлягатиме розгляду згідно з вимогами ст. 274 КПК України виключно у порядку загального позовного провадження, то їх розгляд в одному провадженні призведе до затягування розгляду первісної позовної заяви.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно ч.ч.1, 2, 3 ст.193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Отже, умовами пред'явлення зустрічного позову є: взаємопов'язаність зустрічного позову з первісним, тобто такими, що виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно, і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень. Доцільним є сумісний розгляд первісного і зустрічного позову, якщо задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Кожна із зазначених вище умов для прийняття зустрічного позову носить самостійний характер, і при наявності будь-якої з них зустрічний позов приймається судом для спільного розгляду з первісним позовом. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
При винесенні ухвали про об'єднання позовів в одне провадження, суд повинен вирішити питання про відповідність зустрічної позовної заяви вимогам про взаємопов'язаність і доцільність спільного розгляду зустрічного та первісного позовів. Взаємний зв'язок як умова для прийняття зустрічного позову має місце у випадку, якщо вимоги відповідача і позивача виникають з одних правовідносин і коли на обґрунтування тієї й іншої вимоги наводяться спільні факти.
Таким чином, привирішенні питання про прийняття зустрічного позову суд вирішує наступні питання: чи виникають позовні вимоги з одних правовідносин, чи можуть вимоги за позовами зараховуватися, чи виключить задоволення зустрічного позову повністю або частково задоволення первісного позову. Мається на увазі ситуація, коли зустрічний позов об'єктивно є обґрунтованим, пов'язаним з первісним позовом та спільний їх розгляд не тільки є доцільним, а часто і необхідним.
Згідно із вимогами частин 1, 2 ст. 193 ЦПК Укрїни відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Таким чином, зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за наявністю одночасно двох умов: 1) обидва позови взаємопов'язані; 2) спільний їх розгляд є доцільним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 року у справі №916/3245/17 зазначено, що ознаками зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об'єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.
У постанові від 20.03.2019 року у справі №910/2987/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов'язаності, а й доцільності їх спільного розгляду, взаємопов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах, а також у тому, що вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
Згідно з постановами Верховного Суду від 17.05.2021 року у справі №910/18778/20, від 22.04.2019 року у справі №914/2236/18, суд позбавлений широкого розсуду щодо доцільності прийняття зустрічного позову; умовою цього є посилання у зустрічному позові на обставини, за якими задоволення зустрічного позову матиме наслідком повну або часткову відмову у задоволенні первісного позову, та виникнення позовів з одних правовідносин.
У постанові Верховного Суду від 27.01.2021 року у справі №908/1688/20 вказано, що зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги. Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому: а) обидва позови взаємно пов'язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору; взаємна пов'язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; в) задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову; подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
Отже, взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів та доцільність їх спільного розгляду може виявлятись у такому:
- повністю чи частково співпадають підстави обох позовів (фактичні обставини); при цьому правові підстави цих позовів можуть бути різними;
- для підтвердження підстав позову сторонами (позивачем за первісним позовом і відповідачем за зустрічним) надані переважно або частково одні ті самі докази;
- вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись (при цьому предмети та підстави таких позовів можуть бути не пов'язаними, доцільність розгляду в одному провадженні спрямована на процесуальну економію, уникнення процедури примусового виконання одночасно двох судових рішень);
- задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову;
- спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору/спорів між сторонами.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги зустрічного позову не пов'язані з первісним позовом, мають різні предмети доказування, відрізняються суб'єктним складом та є самостійними.
Так, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Натомість, відповідачка ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ спільної сумісної власності подружжя та відшкодування моральної шкоди.
Наведене свідчить, що спільний розгляд вказаних позовів є недоцільним, адже, як вірно вказано судом першої інстанції, позовна заява про розірвання шлюбу розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, а зустрічна позовна заява підлягатиме розгляду, згідно з вимогами ст. 274 КПК України, виключно у порядку загального позовного провадження, а тому їх розгляд в одному провадженні призведе до затягування розгляду первісної позовної заяви.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо повернення зустрічного позову ОСОБА_2 з тих підстав, що задоволення первісного позову не може повністю або частково виключити задоволення зустрічного позову, їх спільний розгляд може ускладнити вирішення справи, а також не сприятиме досягненню процесуальної економії та ефективнішому використанню процесуальних засобів для відновлення порушеного права і не сприятиме об'єктивному вирішенню спору, у зв'язку з чим колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З приводу цього прецедентним є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.
У зв'язку з наведеним, повернення заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист, порушенням конституційних прав, які передбачені Конституцією України, нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Загальної декларації прав людини та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі частини першої статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених апелянтом у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 09 грудня 2025 року.
Головуючий:
Судді: